Диджиталізація освітнього простору: сутність, виклики та перспективи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Диджиталізація освітнього простору: сутність, виклики та перспективи

Халілі Фаріда Артурівна аспірантка кафедри української й іноземних мов та методик викладання в початковій і дошкільній освіті педагогічного факультету, УДУ імені Михайла Драгоманова, м. Київ

Анотація

Глобальні процеси, що рухаються до цифрової економіки та створення цифрового суспільства, обумовлюють важливість цифрової трансформації та зростання освітніх технологій. Диджиталізація освітнього простору та імпелементація технологій в освіті має важливе значення, як і використання нових можливостей, створених цифровою революцією та зростанням освітнього сектору. Трансформовані умови сьогодення обумовлюють необхідність пошуку ефективних стратегій для вдосконалення та збереження освітнього процесу, враховуючи важливість адаптації до нових соціокультурних та технологічних реалій. Аналізуючи праці педагогів, соціологів, філософів, визначено важливість наступних кроків у диджиталізації українського суспільства. Проаналізовані поточні виклики та подальші перспективи цифрової трансформації освітнього простору в Україні.

Дослідження наукових праць вітчизняних та зарубіжних колег дало змогу визначити сутність поняття диджиталізації та класифікувати підходити та такими напрямками: за орієнтацією на технології, за змістом та напрямком впливу, за фокусом на бізнес-процеси та моделі. У ході дослідження було запропоновано власну дефініцію "диджиталізації" у контексті освітнього дискурсу. Проаналізувавши філософську парадигму диджиталізації освітнього простору, було визначено, що цифрова людина сьогодні знаходиться у двох вимірах: реальному та віртуальному, однак це призводить до переходу комунікації від людина-людина до людина-комп'ютер в освіті та страху невідомості перед майбутнім. Це значно впливає на світоглядні установки людини у цифровому суспільстві та говорить про важливість поступового переходу до віртуального виміру в освітньому просторі.

Аналіз поточного стану цифровізації суспільства в Україні дало змогу визначити виклики та перспективи диджиталізації у п'яти вимірах: психологічному, технологічному, фінансовому, кадровому та компетентнісному. диджиталізація освітній дискурс

Ключові слова: освіта, освітній простір, диджиталізація, цифровізація, цифрова трансформація, трансформація освіти

Khalili Farida Arturivna PhD student at the Department of Ukrainian and Foreign Languages and Teaching Methods in Primary and Preschool Education, Mykhailo Dragomanov State University of Ukraine, Kyiv

DIGITALIZATION OF EDUCATIONAL SPACE: ESSENCE, CHALLENGES AND PROSPECTS

Global shifts towards the digital economy and the creation of a digital society highlight the importance of digital transformation and the growth of educational technologies. Digitizing education and implementing technology are crucial, as are leveraging new opportunities brought by the digital revolution and the expanding educational sector. Today's transformed conditions underscore the need to search for effective strategies to enhance and preserve the educational process, considering the importance of adapting to new socio-cultural and technological realities. Analyzing the works of educators, sociologists, and philosophers, the importance of the following steps in digitizing Ukrainian society has been identified. Current challenges and future prospects of digital transformation of the educational space in Ukraine have been analyzed.

Researching scientific works of domestic and foreign colleagues has allowed us to determine the essence of the concept of digitization and classify approaches and directions such as: technology-oriented, content and impact-oriented, business process, and model-focused. During the research, we proposed our own definition of "digitization" in the context of educational discourse. Analyzing the philosophical paradigm of digitizing the educational space, it was determined that the digital person today exists in two dimensions: real and virtual, but this leads to a shift in communication from human-to-human to human-to-computer in education and fear of the unknown future. This significantly affects a person's worldview in a digital society and speaks to the importance of a gradual transition to the virtual dimension in the educational space.

An analysis of the current state of digitalization of society in Ukraine has allowed us to identify challenges and prospects of digitization in five dimensions: psychological, technological, financial, personnel, and competency-based.

Keywords: education, educational space, digitization, digital transformation, transformation of education

Постановка проблеми. За останні десять років цифровізація повністю змінила світовий освітній ландшафт, і вчені та політики уважно стежили за прогресом освіти. Демократична Україна зобов'язалася гарантувати диджиталізацію освітнього середовища і це підтверджує наступні правові акти: Наказ Міністерства освіти і науки України від 10.12.2021р. No 1340 "Про затвердження Типової програми підвищення кваліфікації педагогічних працівників з розвитку цифрової компетентності" [1]; Концепція розвитку цифрових компетентностей та затвердження плану заходів з її реалізації від 03.03.2021 № 167-р [2]; указ Президента України "Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року" [3], які стали важливим стратегічним документом для здійснення політики диджиталізації у сфері освіти.

Науковці В. Чайка та А. Шишак зазначають, що диджиталізація освіти - це процес перетворення комунікації та інформації у сфері освіти в цифровий формат [4, с. 159]. На думку М. Дубини, вивчення розвитку процесів цифровізації має пряме відношення до історичних обставин становлення нашого суспільства та прогресивних змін. Ці процеси швидко поширилися завдяки стрімкому прогресу інформаційних технологій, який глибоко вплинув на всі сторони функціонування суспільства [5]. Диджиталізація освітнього простору та цифрові трансформації стають каталізатором змін в освіті та мають потенціал для розвитку доступності освіти. Відповідним кроком до аналізу феномену диджиталізації в освіті стає дослідження сутності поняття "диджиталізації", поточних викликів та подальших перспектив в сучасному освітньому дискурсі

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз науково-педагогічної літератури демонструє значний вклад у дослідження проблематики диджиталізації та цифровізації освіти. Вивчення праць педагогів, методологів, соціологів та філософів дало змогу проаналізувати сутність та виклики диджиталізації в сучасному дискурсі. Вітчизняні дослідники А. Тарасенко,

A. Кравченко, М. Дубина, А. Тарасенко, А. Кравченко, О. Жерновникова,

B. Чайка та А. Шишак присвятили свої наукові праці сутності "диджиталізація", узагальнили та запропонували власні підходи до сутності наведеної проблеми. Зарубіжні науковці Н. Ракха, Я. Гулліксен, Й. Ліллішельд, С. Стенбом, Ю. Хьойдала та М. Халда продемонстрували світовий досвід цифрової трансформації суспільства та освітнього середовища. Науковці Л. Броннікова, В. Воронкова, В. Нікітенко, О. Горбань, О. Стечкевич, С. Сисоєва розглядали та досліджували проблематику цифровізації та диджиталізації у філософськосвітоглядному дискурсі.

Т. Ільїна, Н. Духаніна, Г. Лесик, В. Корнят, Ю. Романишин, І. Крамаренко, О. Фонарюк дослідили поточний стан диджиталізації та перспективи цифрової трансформації. Аналіз дослідження вказує на актуальність проблематики диджиталізації в освітньому дискурсі, визначенні викликів в Україні та подальших перспектив.

Мета статті - визначити та дослідити сутність, виклики та перспективи диджиталізації в освітньому просторі.

Виклад основного матеріалу. Цифровізація освіті у всьому світі сьогодні стає як нагальною потребою, так і стратегічним напрямком зр о стання, ос о бливо з огляду на глобальні проблеми, спричинені поширенням пандемії COVID-19 і масштабним вторгненням рф. У світлі необхідності навчання та доступу до знань в умовах національних і міжнародних карантинних обмежень цифрові технології вже зарекомендували себе як важливі інструменти. Диджиталізація освітнього простору у відповідних реаліях українського суспільства сприяє не тільки зростанню, а й повноцінному перегляду освітньої системи у соціальному, економічному, методологічному контекстах, що спричиняє нові виклики та перспективи. Для аналізу поняття диджиталізації вважаємо за доцільне дослідити підходи до її сутності. Науковці А. Тарасенко, А. Кравченко та М. Дубина, досліджуючи проблематику сутності диджиталізації, дійшли до різних висновків. Дослідники А. Тарасенко, А. Кравченко, проаналізувавши концепції сутності поняття диджиталізації, виділяють 4 підходи: детермінований, процесний, трансформаційний та комплексний [6]. М. Дубина, у свою чергу, пропонує наступні 4 підходи до визначення диджиталізації: інформаційний, процесний, структурний, бізнес-орієнтований [5, с. 26]. Для подальшого аналізу розглянемо детальніше кожен із запропонованих підходів:

1) трансформаційний підхід до диджиталізації розглядає цифрові технології як інструмент для зміни поточної бізнес-практки;

2) відповідно до процесного підходу цифровізація є якісно новим способом отримання, передачі та зберігання інформації, а також застосування цифрових технологій для вдосконалення багатьох сфер діяльності господарських організацій;

3) детермінований підхід розглядає технології як чітко визначений засіб покращення соціально-економічних умов;

4) комплексний підхід до цифровізації розглядає її як суміш сучасних цифрових інструментів, ресурсів і процедур, які докорінно змінюють економіку та суспільство;

5) інформаційний підхід до цифровізації розглядає її як результат інтеграції людських та інформаційних ресурсів, включаючи знання та навички, а також інформаційних ресурсів, таких як обробка даних;

6) структурний підхід розглядає цифровізацію та перетворення аналогових даних у цифрову форму як засіб здійснення революційних змін в економіці;

7) бізнес-орієнтований підхід цифровізації розглядається як спосіб розробити нові бізнес-моделі, які можуть використовувати передові технології для обробки великих обсягів даних.

Рис. 1.1. Класифікація підходів сутності диджиталізації

Представлені підходи до диджиталізації стосуються імплементації цифрових технологій у соціальній та економічній сферах. Способи, якими ці методи відтворюють та інтерпретують цей процес, відрізняються: вони можуть розглядатися як технологічний прогрес, нова техніка для збору та аналізу даних або чітко визначений засіб покращення умов. Враховуючи різні підходи до сутності диджиталізації пропонуємо класифікувати вищенаведені підходи за такими категоріями:

1) за орієнтацією на технології: трансформаційний підхід; процесний підхід; інформаційний підхід;

2) за змістом та напрямком впливу: детермінований підхід; комплексний підхід;

3) за фокусом на бізнес-процеси та моделі: бізнес-орієнтований підхід; структурний підхід.

Запропонована класифікація дає змогу проаналізувати зв'язок освітнього середовища з загальними процесами диджиталізації. Інтеграції сучасних цифрових технологій в освітні процеси, оптимізації управління та підвищенню якості освіти сприяють трансформаційний, процесно-орієнтований та інформаційний підходи. Детермінований та комплексний підходи відрізняються заздалегідь встановленими цілями та тактиками, спрямованими на отримання конкретних результатів. У сфері освіти ці підходи використовуються для розробки навчальних програм, оцінки їх ефективності та пристосування до мінливих суспільних потреб і умов ринку праці.

Управління навчальними ресурсами та моделями, які підтримують розвиток творчого навчального середовища, є основним напрямком бізнес-орієнтованого та структурного підходів. Ці стратегії заохочують створення альянсів між академічними установами та бізнес-спільнотою, а також розробку перспективних навчальних програм, адаптованих до потреб сучасного ринку праці. З урахуванням проаналізованих підходів ми пропонуємо власне значення диджиталізації. Диджиталізація освітнього середовища - це процес інтеграції цифрових технологій та інформаційних інструментів для покращення освіти, роботи навчальних закладів і надання студентам доступу до інформації та ресурсів через електронні платформи та інші цифрові інструменти. Ця стратегія використовує передові технології для створення доступного та більш ефективного навчального середовища, яке задовольняє потреби сучасного світу.

На думку Н. Духаніної та Г. Лесик, існує необхідність покращення цифрової грамотності в освіті, яка включає "технічну безпеку та технічну грамотність, інформаційну грамотність, критичне мислення, комунікацію в цифровому освітньому середовищі, створення цифрового контенту, співпрацю, навчання і самонавчання" [7, с. 407]. С. Сисоєва вважає, що переходу від моделі організації освітнього процесу "освіта для всіх" до моделі організації освітнього процесу "освіта для кожного" сприяє розвиток цифрових освітніх інструментів. Це дозволяє створювати налаштовані навчальні маршрути для учнів, враховуючи їхній стиль навчання, інтереси та особистісні риси [8].

Дослідники, які присвячують свої праці питанню інформатизації освіти, підкреслюють, що при переході від особистого спілкування "людина-людина" до фази "людина-комп'ютер" відбувається часткова або повна підміна реального світу віртуальним. Це позначається на цінностях, світогляді, може призвести до відхилень у гармонійному розвитку особистості, наслідком чого є зниження реального рівня соціалізації та підвищення віртуального [8]. Це говорить про сучасні виклики цифровізації у психологічному вимірі. О. Горбань, у свою чергу, зазначає, що основою нової філософської парадигми є готовність використовувати існуючі знання в нових, часто неконтрольованих контекстах, а не дублювати їх. Така парадигма підтримує задану реакцію технологій у цих обставинах та готує до "невизначеного майбутнього". Центральне місце в мисленні займає асоціативність, вирішальними стають випадковість, а також здатність сприймати й осмислювати поза упередженнями (тобто спостерігати не лише закономірне й типове, а й конкретне й індивідуальне). У наш час мислення розглядається як подія в поточній системі інтересів і цінностей суб'єкта, а не як просування до фундаментальних визначень чи понять. Такий світогляд робить можливим зіткнення внутрішнього та зовнішнього світів і включення особливих явищ, пов'язаних із створенням і творчістю, у загальну схему космосу [9].

У контексті філософсько-світоглядної парадигми розглянемо концепцію креативного міста. Ідея "креативного міста" об'єднує інформаційно-комунікаційні технології з різноманітними фізично об'єднаними в мережу пристроями, які разом утворюють інформаційний продукт в Інтеренеті, щоб підвищити ефективність міських операцій і послуг і сприяти залученню громадян [10]. Саме у контексті креативного міста проаналізуємо освітні перспективи. Зростання креативних секторів, які включають медіа, розваги та цифрові технології, має великий вплив на ставлення міста до освіти. Ці галузі зазнали значного розширення та змін за останні кілька років, і освітня система відобразила ці події. У зв'язку з цим коледжі, університети та інші заклади освіти постійно модифікують свої навчальні плани відповідно до вимог ринку праці. Студенти повинні володіти знаннями в управлінні інформацією, творчому мисленні та розв'язанні проблем завдяки появі нових технологій і тенденцій у цифровій сфері.

Світоглядне підґрунтя формування цифрової компетентності вчителя ґрунтується на законах філософії. Зокрема, закон єдності протилежностей може бути конкретизований у бінарному принципі диджиталізації та гуманізації освіти. О. Стечкевич класифікує цю суперечність як неантагоністичні, і його вирішення передбачає координацію, гармонізацію та інтеграцію фундаментальних і спеціальних знань. Це вирішується оптимальним балансом між класичною та цифровою складовими у змісті освіти [11]. Пропонується розглянути та дослідити перспективи та виклики цифровізації в Україні за такими вимірами: психологічним, економічним, кадровим, технологічним та компетентнісним, проаналізувавши наукові праці дослідників, присвячені питанню цифровізації в освіті.

В. Корнят, Ю. Романишин, Н. Голярдик зазначали, що для забезпечення досягнення кар'єрних цілей і особистісного зростання, штучний інтелект повинен допомагати особам, які бажають отримати освіту, у виборі освітніх шляхів на основі їхніх унікальних вимог і талантів. Крім того, з розвитком технологій віртуалізації та хмарних обчислень освітні послуги неминуче перемістяться на хмарні платформи, відкриваючи нові можливості та точки зору для українських навчальних закладів. На думку науковців, основою для прогресу в реєстрації академічних досягнень є технологія блокчейн і криптовалюти. Інтеграція нових технологій, таких, як розподілені обчислювальні й автономні машини, в навчальні заклади може покращити якість навчання [12].

Досліджуючи стан розвитку цифрової інфраструктури, І. Крамаренко, О. Фонарюк та М. Зацерківна рекомендують вивчати міжнародні рейтинги, які вказують на те, наскільки українська освітня система готова до цифрових змін [13]. Для детальнішого аналізу поточного стану України в трансформаційних процесах пропонуємо дослідити Індекс мережевої готовності (The Network Readiness Index) України [14]. За даними The Network Readiness Index станом на 2023 рік Україна знаходиться на 43 місці серед 134 країн, що говорить про подальші виклики, ріст та розвиток країни у мережевій готовності.

Рис. 1.2. Показники індексу мережевої готовності в Україні

Для аналізу ми порівняємо показники індексу за 2019 та 2023 роки. У контексті освітнього дискурсу проаналізовані індикатори, які мають прямий взаємозв'язок з освітнім процесом: доступ до Інтернету в школах, ІКТ-навички в системі освіти, рівень грамотності дорослого населення, використання віртуальних соціальних мереж.

Важливо зазначити стрімкий ріст доступу до Інтернету в школах, який став одним з найкращих результатів та сильною стороною готовності України до мережі. Рівень грамотності дорослих також мав найвищий показник як у 2019, так і в 2023 роках. Індекс використання віртуальних соціальних мереж має значно нижчий показник, що говорить про низьку готовність до інтеграції віртуальних соціальних мереж у процес навчання. Проаналізувавши загальний показник індексу та дослідження науковців у сфері соціології, філософії, педагогіки, вважаємо за доцільне дослідити поточні виклики та подальші перспективи диджиталізації освітнього простору.

Виклики та перспективи у контексті психологічного, фінансового, кадрового, технологічного та компетентнісного вимірів продемонстровано у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Висновки

Таким чином, проаналізовано різні підходи до визначення сутності диджиталізації та запропоновано власну класифікацію диджиталізації: за орієнтацією на технології, за змістом та напрямком впливу, за фокусом на бізнес-процеси та моделі. Запропоноване власне визначення диджиталізації. Диджиталізація освітнього середовища - це процес інтеграції цифрових технологій та інформаційних інструментів для покращення освіти, роботи навчальних закладів і надання студентам доступу до інформації та ресурсів через електронні платформи та інші цифрові інструменти. Досліджено, що дистанційне навчання мало значний ріст впродовж 2019-2023 років, однак онлайн-навчання і досі залишається на етапі онлайн-конференцій 1990-х років. Це потребує масштабного переосмислення диджиталізації освіти на п'яти рівнях, які були представлені у роботі: психологічному, фінансовому, кадровому, технологічному та компетентнісному. Відповідними кроками для розвитку освітнього середовища будуть створення відповідних систем управління навчанням, віртуальних дошок, онлайн-курсів, покращення кібербезпеки, пошук кадрів IT-сфери, забезпечення доступності до технологій на державному рівні, формування цифрової компетентності учасників педагогічного процесу.

Література

1. Про затвердження типової програми підвищення кваліфікації педагогічних працівників з розвитку цифрової компетентності : Наказ Міністерства освіти і науки україни від 10 грудня 2021 р. № 1340 Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennyatipovoyi-programi-pidvishennya-kvalifikaciyi-pedagogichnih-pracivnikiv-z-rozvitku-cifrovoyikompetentnosti (дата звернення: 21.03.2024).