Гуманістичний світогляд майбутнього вчителя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гуманістичний світогляд майбутнього вчителя

Бондар Г.О.

Вступ

Сьогодні особливо актуальним стає формування нового, відповідного часу світогляду, в основі якого лежить цінність будь-якої людської особистості.

Кожна епоха розставляє свої специфічні акценти у філософсько-педагогічному баченні світогляду, що відображає дух часу, позначає проблеми настрою соціуму в цілому, і його мислителів та педагогів зокрема.

Синтезувавши знання з педагогіки, психології, філософії, соціології та інших наук, ми можемо зазначити, що система поглядів, переконань та ідеалів особистості, що орієнтована на визнання людини як найвищої цінності, пізнання і вдосконалення себе й оточення у відповідності до законів матеріального і духовного світу входить до поняття «гуманістичний світогляд».

Виклад основного матеріалу

Гуманістичний світогляд повинен стати підґрунтям для виховання громадян, у яких органічно перепліталися б гуманістичні риси - милосердя, толерантність до тих, хто має інші переконання, віру, світогляд та він повинен допомогти у життєвому самовизначенні, етичному, цивільному і професійному становленні та у самореалізації особистості.

Адже у гуманістичній сфері закладаються і реалізовуються елітарність суспільства, формується патріотичний інтелект, відданість ідеалам справедливості, гуманності, бажання служити власному народові, Батьківщині. Тут плекається дух свободи, чесності, правди. Ідеї гуманізму допомагають людині в боротьбі за гідне життя, вселяють надію на майбутнє, тянуть до нових вершин розвитку. Він не передбачає ніякої політичної чи ідеологічної війни нікого ні з ким, тому що поважає усі погляди, крім людиноненависницьких [1].

Отже, виходячи з вищезазначеного, гуманізм пропонує людям такі методи мислення і практики, які допомагають найкращим чином розвинути можливості людей, розпорядитися тим, що є у кожного з нас. Перший, найнадійніший і доступніший метод - створювати самого себе, якомога повніше акумулюючи в собі загальнолюдські цінності, підвищуючи тим самим свою життєстійкість, продуктивність, творчу віддачу, а також культивувати в собі, за висловом англійського просвітителя Шефтсбері, своє краще Я. На цьому шляху досягнення не примусять себе чекати [2, С. 11].

У широкому сенсі гуманізм визначається саме як світогляд, що включає всі вищі загальнолюдські цінності, вироблені людством у ході свого розвитку: людинолюбство, справедливість і свободу, рівність і братерство, толерантність, гідність, доброзичливість, чуйність, співчуття; визнання цінності людини як особистості, її права на вільний розвиток і прояв своїх здібностей, затвердження добробуту людини як критерію оцінювання суспільства. Він стає фільтром, через який людина пропускає весь зміст свого внутрішнього світу, тим самим очищуючи його і наповнюючи світлом людяності. Володіння цим знанням повинно допомогти людині стати мудрішою, зрозуміти своє місце в світі та навчитися узгоджувати свої дії з законами суспільства, в якому вона живе [2, С. 121-150].

Перша і найголовніша відмінність гуманізму від усіх інших світоглядів полягає в тому, що він обов'язково припускає акт рефлексії, самосвідомості, вільного, розумного і критичного ухвалення людиною своєї людяності разом з накопиченими нею знаннями і досвідом.

Отже, гуманізм як світоглядна універсалія пропонує людству цінності, які поступово утворили фундамент сучасних демократій, міжнародного права, рухів за права людини і охорону навколишнього середовища.

Він також визначає мету, сутність, зміст та цінність життя людини; проголошує право людини на щастя, розвиток та виявлення своїх позитивних рис, на вільну і відповідальну участь у житті світу і суспільства. Задоволення її потреб та інтересів має бути кінцевою метою суспільства.

Проблему світогляду особистості розглядає не лише педагогіка, аналізуючи форми, методи і шляхи його формування у навчальному та виховному процесах. Інша наука - психологія - визначає місце світогляду як внутрішньо стабілізаційного чинника людської діяльності в структурі особистості; психологічні закономірності формування світогляду на рівні різних вікових категорій. Особливістю філософського знання є його світоглядний характер. Філософія веде людину до найзагальнішого усвідомлення навколишнього світу, свого місця в ньому, свого ставлення до світу і до самого себе, своїх намірів і шляхів їх реалізації [3].

Історія людства на землі показує, що світогляд - різнорівневе духовне утворення, що органічно поєднало бачення світу, життєвий досвід, різноманітні пересуди, а також наукові, художні й політичні погляди. «У загальному значенні - особлива форма свідомості людини, що розкриває її погляди на навколишній світ та місце її в цьому світі. У широкому сенсі - сукупність міфологічних, філософських, природознавчих, суспільствознавчих, етичних, естетичних, релігійних поглядів на світ. У вузькому значенні - це філософське світобачення» [4, С. 296-297].

Світогляд - це знання і оцінка людиною світу і самої себе, це своєрідна інтеграційна цілісність знання і цінностей, розуму і відчуттів, інтелекту і дії. Світогляд можна розглядати і як систему настанов, уявлень, оцінок, що допомагає людині бачити, розуміти світ, а також допомагає з визначенням своєї життєвої позиції в ньому. Пізнавальні, ціннісні і мотиваційно- діяльнісні установки людської життєдіяльності інтегруються саме у світогляді [5; 6].

«Філософський енциклопедичний словник» Е. Губського дає таке пояснення цього поняття: (згідно з М. Шелером), світогляд - «той, що управляє всією культурою чи одною особистістю вид селекції і ділення, в якому він (світогляд) фактично вбирає саму суть фізичних, психічних, ідеальних речей незалежно від того, як відбувається їх усвідомлення, і навіть чи приходить це усвідомлення взагалі» [7, С. 271].

В «Українському педагогічному словнику» С. Гончаренка поняття «світогляд» трактується як форма суспільної свідомості людини, через яку вона сприймає, осмислює та оцінює навколишню дійсність як світ свого буття й діяльності, визначає і сприймає своє місце й призначення в ньому. Предмет світогляду розглядає взаємовідношення між людиною і світом. Об'єкт світогляду - цілісний образ світу [8].

«Короткий педагогічний словник пропагандиста» висвітлює це поняття як цілісну стійку систему поглядів на світ і закономірності його розвитку, на явища і процеси природи і суспільства, що глибоко діють на життя і діяльність кожної людини [9].

Незважаючи на наявність низки трактувань поняття «світогляд», аналіз робіт виявив загальні позиції в його розумінні: системний характер відчуттів, ідей, принципів; їх відносно висока стійкість і статичність; регулятивна функція щодо людської діяльності.

Ми можемо визначити світогляд як ядро духовного світу особистості, як сукупність основних переконань щодо природи, особистого і суспільного життя; переконань, які відіграють інтеграційну роль у поведінці, в спільній практичній діяльності людей; як програму дій людини (що треба робити, до чого прагнути) і обгрунтування цієї програми (чому саме ці завдання найбільш важливі). Це світовідчування; світосприймання; світобачення, що пов'язане з науковою і філософською картиною світу і припускає освоєння певної системи законів, знань і принципів, багатовікового духовного досвіду всього людства, коли людина підходить до світу з позицій розуму, діє, спираючись на логіку, обгрунтовувавши свої висновки і твердження.

Структура світогляду досить різноманітна.

Дослідженням структури світогляду займалися І. Бех, Ганнусенко, К. Чорна, Р. Арцишевський, Л. Губерський, Харламов, Н. Мойсеюк, В. Сагатовський [10; 11; 4; 12; 13; 14].

Педагоги і філософи включали в структуру світогляду:

- уявлення про людину як про найвищу цінність, що є носієм всієї системи цінностей і її добробут є мірою всіх речей;

- уявлення про людину як про особистість, що володіє правом на інтелектуальну і економічну свободу, моральну автономію, соціальну суверенність;

- потребу людини в свободі, відвертості, здатності до вільного самовираження в світі;

- засвоєння загальнолюдських норм гуманістичної моралі і їх конкретного змісту (доброти, взаєморозуміння, милосердя, співчуття, толерантності і ін.) та культивування гуманності як важливої особистісної якості;

- планетарну свідомість, глобалізм, повагу до прав людини, незалежно від її расової, релігійної, національної і соціальної приналежності;

- прагнення людини до самоорганізації, самовіддачі;

- гуманні відносини між людьми, що дозволяють їм зберігати людську гідність, реалізовувати власний особистісний потенціал, не порушуючи при цьому інтересів іншої людини;

- філософсько-світоглядну орієнтацію особистості в розумінні сенсу життя, свого місця в світі; своєї унікальності і цінності.

Якщо розглядати світогляд, на думку Л. Губерського і І. Харламова, із точки зору зміни його змісту в процесі практичного освоєння світу і його теоретичного усвідомлення, то основними структурними елементами постають: знання, погляди, переконання, воля та ідеали [12, С. 472].

Отже, враховуючи все зазначене вище, ми можемо зробити висновок, що гуманістичний світогляд - діяльність, учення, соціальний інститут, а також вчинки, що прославляють людину та сприяють її щастю, свободі, справедливості. Це своєрідна призма, духовний погляд на світ та ставлення до нього.

Сьогодні гуманістичний світогляд є чи не найактуальнішим саме для педагога. Таким чином, під світоглядом особистості фахівця ми розумітимемо систему його знань про світ і про своє місце на цьому світі, виражену в переконаннях щодо суті природного і соціального буття, своєї майбутньої професійної діяльності.

Усі елементи світогляду майбутнього учителя неодмінно опосередковуються його особистим досвідом, набуваючи при цьому певного емоційного та професійного забарвлення і перетворюючись на персональну установку, що регулює його пізнавальну і фахову діяльність, зумовлює життєву позицію [15].

Суспільство потребує вчителя, який буде активним суб'єктом педагогічного процесу, здатним до адаптації та ефективної діяльності в сучасному освітньому середовищі. Формування гуманістичного світогляду можна зіставити з набуттям певних професійних знань, спрямованих на розуміння і тлумачення поведінки людини, її духовного життя, світу людської культури.

Сьогодні, в умовах зміни сталих цінностей, як ніколи важливим є акцентування уваги на формування гуманістичного світогляду майбутнього вчителя, здатного керувати гармонійним розвитком особистості школяра та формувати у дітей загальнолюдські, національні ідеали і духовні цінності.

Визначено, що удосконалення світосприйняття й подальшої професійної самореалізації майбутнього вчителя на гуманістичних засадах відбувається під впливом різних чинників, а саме: змісту гуманітарних (зокрема філологічних) навчальних дисциплін, стилю спілкування з оточуючими, досвіду виходу з проблемних ситуацій, що виникають у процесі здобуття фахової підготовки.

При підготовці такого вчителя філологічні дисципліни визначають духовно-ціннісну спрямованість усіх сторін особистості майбутнього вчителя, його гуманістичного світогляду. Проблемний характер, допущення поліваріантних відповідей, вимога критичності, логічності, послідовності, творчості роблять філологічні дисципліни незамінним інструментом для вироблення навичок недогматичного, контекстуального, чіткого і доказового мислення, інструментом формування світогляду.

Завдання філологічних дисциплін у процесі формування гуманістичного світогляду - допомогти співвіднести, погодити різні світоглядні рівні індивідуальної свідомості, подолати розірваність і еклектичність знань, уявлень, ціннісних орієнтирів. Знання з філологічних дисциплін повинні стати базою для цілісної системи наук про милосердя до всього живого, про олюднення всього відчуженого і, особливо, про гуманізацію соціуму. Саме філологічні дисципліни сприяють глибшому розумінню важливих аспектів духовної культури, формуванню гуманістичних поглядів на світ, допомагають розвинути чуттєву сферу майбутнього педагога.

Аналіз психолого-педагогічної літератури та власний педагогічний досвід дали нам змогу виділити якісні характеристики гуманістичного світогляду майбутнього учителя:

- життєвий оптимізм (відчуття впевненості в потенційних силах свого народу і людства, готовність докладати власні зусилля в подоланні кризових явищ, протидії екологічній катастрофі тощо);

- відчуття своєї відповідальності за майбутнє країни;

- толерантність (активного намагання зрозуміти аргументи опонента та знайти «точки примирення»);

- педагогічний оптимізм (віра в потенційні сили учня та можливості педагогічної науки);

- установка на «завтрашню радість» вихованця, на досягнення ним значного успіху в тих видах діяльності, до яких він має природний потяг.

Саме ці якісні характеристики обрані нами тому, що кожна з них спрямована на особистість майбутнього учителя, за допомогою яких він виражає своє ставлення до оточуючого його природного і соціального середовища. При цьому його ставлення включає не тільки оцінювання світу як об'єктивної реальності, але і оцінювання дійсності, зв'язків з іншими людьми.

На нашу думку, наявність у світогляді майбутнього учителя таких якісних характеристик, як життєвий оптимізм; відчуття своєї відповідальності за майбутнє країни; толерантності; педагогічного оптимізму; установки на «завтрашню радість» вихованця, на досягнення ним значного успіху в тих видах діяльності, до яких він має природний потяг, що дають йому можливість і здатність самостійно, незалежно будувати свою долю, відносини зі світом, реалізовувати своє життєве призначення, здійснюючи власний, індивідуальний вибір, тобто мислити, діяти, здійснювати вчинки, виходячи з власних мотивів, інтересів і цілей, може свідчити про сформованість саме гуманістичного світогляду.

Виховання в системі вищої освіти розглядають як цілеспрямовану діяльність, орієнтовану на створення умов для формування гуманістичного світогляду у студентів.

Процес формування світогляду вивчали І. Бургун, Л. Корміна, Л. Потапюк (в учнів підліткового та юнацького віку, у навчально-виховному процесі сучасної школи), О. Артюхова, М. Ратко (у старшокласників засобами художньої літератури), С. Дорогань (у майбутнього вчителя засобами української літератури). Окремі аспекти проблеми формування гуманістичного світогляду висвітлені в роботах Н. Ганнусенко, А. Решетніченко, В. Сластьоніна, К. Чорної, М. Клепар, Г. Усачової.

Аналіз наукової літератури засвідчує, що значна частина робіт вітчизняних дослідників присвячена формуванню світогляду засобами різних навчальних дисциплін. Проте проблема формування гуманістичного світогляду студентів у процесі вивчення філологічних дисциплін у вищій школі, і зокрема в педагогічному ВНЗ, у дослідженнях останніх років не була предметом спеціального вивчення.

Філологічні дисципліни сприятимуть глибшому розумінню важливих аспектів духовної культури, розвитку гуманістичних поглядів на світ та чуттєвої сфери майбутнього вчителя. Засвоєння вітчизняної та світової духовної культури (науки, літератури, мистецтва), різних моральних, естетичних, правових, політичних та інших поглядів на сучасний світ та місце людини в цьому світі є тими факторами, які можуть сприяти формуванню у майбутніх учителів гуманістичного світогляду, тобто допомогти сформувати власну світоглядну позицію, зрозуміти призначення людини і сенс її життя.

На основі вивчення й узагальнення теоретичних та практичних аспектів при формуванні гуманістичного світогляду майбутніх учителів у процесі вивчення філологічних дисциплін виявлено протиріччя між: потребою суспільства в учителеві з гуманістичним світоглядом та низьким рівнем гуманістичного світогляду студентів - майбутніх учителів; необхідністю формування гуманістичного світогляду майбутніх учителів у процесі вивчення філологічних дисциплін та недостатньою обґрунтованістю організаційно-педагогічних умов даного процесу; теорією і практикою формування гуманістичного світогляду студента.

Світоглядна тема знайшла своє віддзеркалення і в дисертаційних психолого-педагогічних дослідженнях. Їх аналіз показав, що в них порушуються проблеми, суміжні з проблемою формування гуманістичного світогляду у процесі вивчення філологічних дисциплін.

Світоглядній орієнтації майбутнього учителя, ціннісно-смисловим структурам його особистості, формам, методам, засобам, що впливають на формування сітогляду вчителя, приділяється увага в роботах С. Дорогань «Формування світоглядної культури майбутнього вчителя засобами української літератури»; К. Васильковської «Формування художнього світогляду майбутнього вчителя музики в процесі вивчення музично-історичних дисциплін»; І. Слоневської «Формування фундаментальних цінностей майбутнього педагога засобами зарубіжної літератури»; В. Ковальчук «Модернізація професійної та світоглядно- методологічної підготовки сучасного вчителя»; Н. Савчак «Підготовка майбутніх вчителів англійської мови до гуманістичного виховання учнів».

Цілком справедоиво зауважує С. Дорогань, що молодий учитель сьогодні нерідко не має власної осмисленої, сталої, переконаної світоглядної позиції, плутається в лабіринті сучасних світоглядних орієнтацій, стає об'єктом маніпуляцій з боку пронирливих політиків, засобом трансформації суперечливих цінностей в учнівське і студентське середовище [16].

Учитель, на думку В. Ковальчук, не лише формує знання учнів в екологічному, політичному, правово- економічному, культурно-освітньому суспільному середовищі, а й навчає їх визначати проблеми, що належать до ціннісної площини, формувати об'єктивну самооцінку власної пізнавальної діяльності та суспільних ситуацій, висловлювати та обстоювати власну думку. Цей процес можна регулювати шляхом упровадження активних форм і методів навчання, психологічного супроводу навчання студентів у педагогічному ВНЗ, розробки та впровадження спецкурсів за вибором студента [17].

Не можна не погодитися і з Н. Савчак, що зміст підготовки майбутніх учителів іноземної мови до гуманістичного виховання учнів передбачає розробку теоретичних основ формування гуманістичних якостей особистості; введення в навчальні плани і програми матеріалу, який відображає гуманістичні традиції і досягнення українського народу. Реалізація такого змісту включає використання форм роботи: наукові диспути з проблем гуманістичного виховання учнів; організації пізнавальної діяльності студентів через відвідини краєзнавчих музеїв і власної участі в різних гуртках народної творчості за бажанням; науково-пошукову роботу, що стосується питань вивчення визвольного руху; святкування ювілейних дат нашої держави, необхідність використання гімну і прапора в гуманістичному вихованні учнів [18].

У свою чергу в роботі І. Слоневської підкреслюється необхідність посилення аксіологічного аспекту курсу зарубіжної літератури, що виступає важливим соціальним завданням, адекватним вимогам сучасної освіти. Оскільки принцип гуманістичної спрямованості передбачає, що абсолютною домінантою змісту літературної освіти є людина як найвища соціальна цінність, то програмовими мають бути твори, які викликають повагу і співчуття до людини, захоплення нею. Відповідно функція зарубіжної літератури - формування нових орієнтирів, адекватних вимогам соціального буття, корекція особистісних поглядів, установок, цінностей, мотивів та ідеалів, що виходять із принципу гуманістичної спрямованості [19].

Педагогічні проблеми формування світогляду школярів в навчальній та суспільній діяльності досліджуються у дисертаційних роботах: М. Ратко «Виховання у старшокласників світоглядних уявлень у процесі освоєння цінностей української художньої культури»; О. Артюхової «Формування художнього світогляду старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи»; І. Бургун «Формування наукового світогляду учнів основної школи у навчанні фізики»; Л. Потапюк «Формування світогляду учнів підліткового та юнацького віку у навчально-виховному процесі сучасної школи»; В. Демиденко «Формування світоглядних уявлень підлітків засобами мистецтва»; О. Шаповал «Формування світоглядної культури старшокласників у процесі засвоєння знань про людину і суспільство»; Л. Корміної «Формування світоглядних знань підлітків у процесі навчально- пізнавальної діяльності».

Конкретизовано світоглядну систему мистецтва у дослідженні М. Ратко «Виховання у старшокласників світоглядних уявлень у процесі освоєння цінностей української художньої культури». В її ядро входить концепт «естетично досконале» як центральне системотвірне начало та категорія гармонії; перший ближній концентрат складають категорії прекрасне, піднесене, трагічне, комічне, гра як різні модуєи об'єктивації естетично досконалого [20].

У дослідженні А. Шаповал «Формування світоглядної культури старшокласників у процесі засвоєння знань про людину і суспільство» виявлено необхідність об'єднання отримуваних у процесі навчання знань, фокусування їх на свідомість учнів, перетворення у їхні переконання, що відповідно слугуватиме формуванню цілісних світоглядних знань особистості, її світоглядної культури [21].

У дисертаційному дослідженні В. Демиденко «Формування світоглядних уявлень підлітків засобами мистецтва» удосконалено визначення місця світоглядних уявлень у структурі світогляду особистості. Світоглядні уявлення, що розглядаються як комплексне утворення узагальнених, синтезованих, особистісно інтерпретованих знань про світ, відчуттів, сприймань світу, не тотожні світогляду (вони не стійкі, легко піддаються впливу, це результат і процес водночас), але складають його основу і вихідний матеріал для переконань, ідеалів, принципів поведінки [22].

Не можна не погодитися і з твердженням Л. Корміної (дисертаційне дослідження «Формування світоглядних знань підлітків у процесі навчально-пізнавальної діяльності»), що посилити світоглядно-виховну орієнтацію уроку дозволить:

- вичленення стрижневих понять світоглядних знань у змісті уроку;

- чітке визначення світоглядних можливостей змісту конкретного навчального матеріалу;

- системне та постійне здійснення світоглядно- виховних завдань у навчальному процесі [23].

Вивчення світогляду в контекстах сучасності і майбутнього розвитку суспільства проводилося в дисертаційних дослідженнях А. Бойко «Світоглядні орієнтації пострадянської людини (соціально-філософський аналіз)»; Д. Квятковського «Соціально-гуманістичні ідеали української молоді в трансформаційному суспільстві (соціально- філософський аспект)».

Можна погодитися з А. Бойко (дисертаційне дослідження «Світоглядні орієнтації пострадянської людини (соціально-філософський аналіз)»), що світоглядні орієнтації особистості становлять смислову конструкцію, зумовлену інтересами, потребами, бажаннями, цілями людини. Особливості світоглядних конструкцій формуються під впливом об'єктивних (економіка, ідеологія, держава та ін.) і суб'єктивних чинників. Серед суб'єктивних чинників, що детермінують формування світоглядних орієнтацій, особливе місце посідає воля. Вона також зумовлена об'єктивними і суб'єктивними можливостями особистості. Суб'єктивні можливості індивіда, що збігаються з його здібностями, з його різноманітними особистісними якостями, виступають лише вихідними умовами світоглядної волі. Головним із них є уміння адекватно розуміти і висловлювати власні інтереси й прагнення, формулювати цілі життєдіяльності, розробляти програми їх здійснення, здатність орієнтуватися в ситуаціях і приймати ефективні рішення [24].

У дисертаційній роботі Д. Квятковського «Соціально-гуманістичні ідеали української молоді в трансформаційному суспільстві (соціально-філософський аспект)» вивчено гостроактуальну проблему соціально- гуманістичних ідеалів, яка виражається в невідповідності нинішніх вищих ідеалів, що функціонують у сучасній суспільній свідомості, морально-аксіологічним вимогам подальшого духовно-культурного розвитку українського соціуму [25].

Тема формування гуманістичного світогляду знайшла своє віддзеркалення в дисертаційних дослідженнях М. Клепар «Формування гуманістичної світоглядної позиції майбутніх учителів засобами народнопісенної творчості» [26]; Г. Усачової «Розвиток основ гуманістичного світогляду молодших школярів засобами українського національного виховання».

Зокрема, у дисертаційному дослідженні Г. Усачової доведено, що вихідним при виробленні методики розвитку основ гуманістичного світогляду молодших школярів є звернення до культурно-історичних традицій українського народу, врахування їх діалектичної єдності із загальнолюдською культурою, врахування досвіду народної педагогіки, її морально-етичних цінностей, трансформованих у зміст, методи і форми виховного впливу на дітей [27].

Для цих досліджень характерна розрізненість, спрямованість на емпіричне узагальнення досвіду без створення цілісної концепції формування і розвитку гуманістичного світогляду, що не забезпечує необхідних умов для підготовки нового покоління вчителів, які володіють високим рівнем сформованості гуманістичного світогляду.

Серед зарубіжних робіт останніх років, в яких дається аналіз феномену гуманізму, гуманізму як світогляду, потрібно відмітити навчальний посібник з гуманістичного світогляду і основ реалістичного ставлення до дійсності І. Борзенко, В. Кувакіна, Г. Кудішиної «Основи сучасного гуманізму». Гуманізм, на думку цих авторів, - це світогляд, у центр якого поставлена ідея людини як вищої цінності у ряді всіх мислимих духовних цінностей. Не усвідомивши і не оцінивши себе, людина не може пізнати і гідно оцінити і все інше [2, С. 181-228].

Програмними документами, на основі яких гуманісти будують свою діяльність, виступають декларації, хартії і маніфести, серед яких «Гуманістичний маніфест-I» (1933), «Гуманістичний маніфест-II» (1973), «Декларація світського гуманізму»(1980) і «Гуманістичний маніфест- 2000» (1999) [28, С. 297; 29, С. 44].

Джерелами дослідження стали і педагогічні твори, пов'язані з проблемою формування гуманістичного світогляду, що належать різним громадським діячам, ученим, педагогам різних країн та написані в різні історичні періоди; матеріали з теорії педагогіки і виховної практики, опубліковані в педагогічних газетах та журналах «Освіта», «Педагогічна газета», «Гуманізація освіти», «Школа», «Іноземна мова в школі», «Іноземна мова у вищій школі», «Вища школа», «Філологічні науки», «Педагогіка».

Висновки

гуманістичний світогляд майбутній вчитель

Узагальнюючи зазначене вище можна зробити висновок, що зростання інтересу учених до проблеми формування гуманістичного світогляду є очевидним. Хоча у всіх зазначених роботах особливості процесу формування цієї проблеми висвітлюються у загальних рисах. Вони написані на основі конкретного матеріалу, тому у них не вистачає широких теоретичних узагальнень, що розглядають особливості прояву формування гуманістичного світогляду майбутніх учителів у процесі вивчення філологічних дисциплін.

Отже, ступінь повноти і всебічності осмислення та розроблення проблеми формування гуманістичного світогляду залишається незадовільним. Бракує науково- методичних досліджень у напрямі формування гуманістичного світогляду майбутніх учителів у процесі вивчення філологічних дисциплін.

Проведене дослідження не претендує на вичерпне розкриття поставленої проблеми. Перспективи подальшої роботи вбачаємо у більш глибокому вивченні можливостей педагогічної практики у процесі формування гуманістичного світогляду; в удосконаленні діагностичних методик, спрямованих на виявлення рівня сформованості гуманістичного світогляду; у вивченні зарубіжного досвіду розв'язання означеної проблеми.

Список використаних джерел

1. Рахманин В. С. Образование и гуманизм. Вестник Воронежского государственного университета. Воронеж, 1998. Вып.1. С. 88-100.

2. Борзенко И. М. Основы современнго гуманизма : учебное пособие. М. : Российское гуманистическое общество, 2002. 350 с.

3. Абрамова Н. Т. Мировоззрение и естественнонаучное познание : монография. К. : Научная мысль, 1983. 326 с.

4. Людина і світ : підручник / уклад. Губерський Л.В., Кремень В.Г., Приятельчук А.О. та ін. 2-ге вид., перероб. і доп. К. : Т-во „Знання”, КОО, 2001. 349 с.

5. Макутон П. Я. Світоглядні ідеали і цінності, їх місце і роль в культурі. Актуальні проблеми духовності : збірник наукових праць. Кривий Ріг : І.В.І., 2002. С. 19-29.

6. Некрасов А. Живые мысли : мировоззрение определяет судьбу. Краснодар, 2002. 367 с.

7. Философский энциклопедический словарь / состав. Губский Е.Ф., Кораблева Г. В., Лутченко В. А. М. : Инфра- М, 1997. 576 с.

8. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. Київ : Либідь, 1997. 376 с.

9. Краткий педагогический словарь пропагандиста / уклад. Колмакова М.Н., Суров В.С. и др. М. : Политиздат, 1988. 368 с.

10. Бех І. Д. Концепція виховання гуманістичних цінностей учнів. До факультативного курсу “Основи гуманістичної моралі”. Шкільний світ / І.Д. Бех, Н.І. Ганнусенко, К.І. Чорна, 2005. № 45. С 4-11.

11. Арцишевский Р. А. Мировоззрение: сущность, специфика, развитие : монография. Львов : Вища школа, Изд-во при Львов. ун-тите “Вища школа”, 1986. 197 с.

12. Харламов И. Ф. Педагогика : учебник. Мн. : Ушверсгтеэцкае, 2000. 560 с.

13. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка : навч. посібн. К : КДНК, 2001. 608 с.

14. Сагатовский В. Н. Системный подход к классификации ценностей. Научные исследования и человеческие потребности; ВНИИ системных исследований. Москва, 1979. 119 с.

15. Пащенко Д. І. Формування гуманістичного світогляду вчителя. Удосконалення навчально-виховного процесу як засіб розвитку творчої особистості вчителя та учнів : зб. тез доповідей за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції (26-27 жовтня 2000). Умань, 2000. С. 14-16.

16. Дорогань С. О. Формування світоглядної культури майбутнього вчителя засобами української літератури : автореф. дис... канд. філос. наук : 09.00.03. К., 2005. 20 с.

17. Ковальчук В. Ю. Модернізація професійної та світоглядно-методологічної підготовки сучасного вчителя : дис... д-ра пед. наук : 13.00.04. К., 2006. 402 с.

18. Савчак Н. В. Підготовка майбутніх вчителів англійської мови до гуманістичного виховання учнів : дис... канд. пед. наук : 13.00.07. Луцьк, 2000. 168 с.

19. Слоневська І. Б. Формування фундаментальних цінностей майбутнього педагога засобами зарубіжної літератури : автореф. дис. ... канд. філос. наук : 09.00.03. К., 2002. 28 с.

20. Ратко М. В. Виховання у старшокласників світоглядних уявлень в процесі освоєння цінностей української художньої культури : дис... канд. пед. наук : 13.00.07. К., 2006. 327 с.

21. Шаповал О. А. Формування світоглядної культури старшокласників у процесі засвоєння знань про людину і суспільство : дис... канд. пед. наук : 13.00.09. Луцьк, 1999. 209 с.

22. Демиденко В. В. Формування світоглядних уявлень підлітків засобами мистецтва : дис... канд. пед. наук : 13.00.01. Луганськ, 2003. 196 с.

23. Корміна Л. І. Формування світоглядних знань підлітків у процесі навчально-пізнавальної діяльності : дис. ...канд. пед. наук : 13.00.01. Луцьк, 1998. 190 с.

24. Бойко А. І. Світоглядні орієнтації пострадянської людини (соціально-філософський аналіз) : дис... канд. філос. наук : 09.00.03. О., 2002. 180 с.

25. Квятковський Д. О. Соціально-гуманістичні ідеали української молоді в трансформаційному суспільстві (соціально-філософський аспект) : дис... канд. філос. наук : 09.00.03. О., 2008. 182 с.

26. Клепар М. В. Формування гуманістичної світоглядної позиції майбутніх учителів засобами народнопісенної творчості: дис...канд. пед. наук: 13.00.01. К., 1993. 137 с.

27. Усачова Г. М. Розвиток основ гуманістичного світогляду молодших школярів засобами українського національного виховання : дис... канд. пед. наук : 13.00.06. К., 2006. 180 с.

28. Humanism unmasked as defined by John Dewey, The Father of modern education.The World's Oldest False Religion, Humanist Manifesto I and II, Encyclopedia Britannica. 1952. Vol. 7. P. 297.

29. Kurtz, P. Humanist manifesto: A call for a new planetary humanism. New York : Prometheus Books, 2000. P. 44.

Размещено на Allbest.ru