Шкільна освіта під час війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Шкільна освіта під час війни

Кінець 2021-2022 шкільного навчального року проходив у вкрай важких умовах. Російська агресія та, відповідно, введення воєнного стану в Україні зумовило позапланові канікули на два-чотири тижні, після завершення яких навчання в школах мало відновитися в дистанційному форматі там, де це можливо. Теоретично так і відбулося, воно відновилося в місцях, де не ведуться активні бойові дії, але навіть в кращому випадку йшлося про повністю дистанційне навчання за скороченою програмою, під час якого принаймні частина учнів і вчителів перебували не на своєму звичному місці, без підручників, часто з поганим доступом до інтернету (або без пристроїв для виходу в мережу) та сиренами повітряної тривоги.

Внутрішньо переміщені сім'ї з дітьми дошкільного та шкільного віку в межах України іноді могли вступити на навчання до місцевого закладу освіти, проте це було те саме неповноцінне дистанційне навчання. Частина учнів, які опинилися за кордоном, або приєднувалися до дистанційного навчання у своїх українських школах, і в цьому разі вони були в схожих умовах з однолітками в Україні (плюс побутові складнощі в чужій країні та різниця в часі, мінус повітряні тривоги), або пішли до місцевих шкіл, отримуючи численні складнощі адаптації в іншомовному середовищі.

Неоднозначне рішення щодо очного навчання

Якщо в лютому-березні багато хто залишив свої домівки, сподіваючись на швидке повернення, то протягом літніх канікул стало зрозуміло, що війна триватиме ще довго, а отже, навчання потрібно адаптувати до нових умов. Рішення МОН щодо початку очного навчання в школах у вересні 2022 р. на територіях, які не є тимчасово окупованими та не є зоною активних бойових дій, є досить неоднозначним.

Дослідження компанії Gradus [Міграція та соціально- політичні настрої під час повномасштабної війни Росії проти України - сьома хвиля дослідження, 2022а], проведене у серпні 2022 р., показало, що 59% респондентів, які мають дітей шкільного віку, не готові відправити свою дитину на очне навчання у школі, натомість вони воліли б обрати дистанційне навчання, тоді як висловили готовність відправити дітей до очної школи - 26%. Незважаючи на це, МОН фактично агітує за очне навчання, з одного боку, декларуючи те, що батьки зможуть обрати будь-яку з передбачених законом форм, з другого, вочевидь, не маючи змоги забезпечити дистанційне навчання для всіх бажаючих. Задекларовані міністерством 64% шкіл Отримано з: https://mon.gov.ua/ua/news/bezpechne-navchannya-64-shkil-mayut-zahi sni-sporudi, які станом на 2 вересня мають захисні споруди, на практиці не завжди можуть забезпечити безпеку учнів та вчи- телів Наприклад, в одній з найвідоміших шкіл Києва, КПНЛ № 145, укриття фактично немає, станом на кінець вересня 2022 р. учні та вчителі під час повітряної тривоги йдуть на станцію метро «Олімпійська»..

Загалом не виглядає обгрунтованим переведення шкіл на дистанційний формат навчання (за якого якість навчання погіршується) під час ковіду та водночас намагання перевести навчання в очний формат під час загрози обстрілів. Протягом весни про очне навчання не йшлося, і незрозуміло, чим ситуація у вересні кардинально відрізняється - хіба укриття- ми Станом на 15.06.2022 йшлося про те, що лише менше 10% шкіл мають укриття. - див. статтю на сайті НУШ за посиланням: https://nus.org.ua/news/menshe-10-shkil- mayut-ukryttya-shho-vymagayutsya-dlya-ochnogo-navchannya/, кількість яких стрімко зростає в офіційних звітах. При цьому більшість з них відповідає хіба що нормам «найпростішого укриття», тобто це просто підвал або цокольний поверх При цьому ДСНС у своєму листі від 14.06.2022 № 03-1870/162-2 «Рекомендації щодо організації укриття в об'єктах фонду захисних споруд цивільного захисту персоналу та дітей (учнів, студентів) закладів освіти» вказує: «Важливо. Облаштування та постановка на облік в особливий період найпростіших укриттів не означає повного виконання вимог законодавства щодо забезпечення працівників та дітей (учнів, студентів) засобами колективного захисту і не звільняє керівників закладів освіти від необхідності у подальшому, в мирний час, вжити заходів щодо створення захисних споруд або споруд подвійного призначення з відповідними захисними властивостями». Документ доступний на сайті МОН. URL: https://mon. gov.ua/storage/app/media/civilniy-zahist/2022/15.06/Rekom.shchodo.orhanizatsiyi. ukryttya.15.06.2022.pdf. Ще більш незрозумілою видається ідея про продовження навчального процесу в укриттях під час тривоги, для чого укриття мають бути обладнані доступом до інтернету. Якщо для навчального процесу достатньо тільки інтернету, то чи не простіше проводити цей процес цілком дистанційно?

Ситуація із типом шкільного навчання різниться за регіонами - так, приміром, у Харківській і Запорізькій областях навчання відбувається дистанційно, в західних областях - переважно очно. В умовах масштабних руйнувань, яких зазнала освітня інфраструктура східних і південних областей України, можна було б припустити, що саме серед мешканців цих областей проблема доступу до освіти є більш нагальною. Проте дані емпіричних досліджень цього не підтверджують.

Проблема освіти в громадській думці

Дослідження компанії Gradus [Міграція та соціально-політичні настрої під час повномасштабної війни Росії проти України - дев'ята хвиля дослідження, 2022b], проведене у вересні 2022 р., показує, що в рейтингу потреб респондентів та їхніх сімей «доступ до освіти» стабільно тримається на дев'ятому місці протягом усіх хвиль дослідження та отримує від 10 до 11% відповідей (на першому місці потреб - гроші та робота). Серед усіх опитаних у дев'ятій хвилі потребу «доступ до освіти» назвали 11%, у тому числі серед тих, хто залишився на своєму місці проживання - 10%, серед ВПО - 14%, а серед тих, хто переїхав за кордон - 9%. Якщо подивитися на регіональний розподіл рейтингу потреб, то можна побачити, що серед мешканців усіх регіонів «доступ до освіти» як незадоволена потреба згадується на однаковому рівні - від 8% до 12% (що в межах даного дослідження не є статистично значущим), тоді як інші потреби мають суттєві розбіжності у значеннях серед мешканців різних регіонів.

Як можна інтерпретувати ці показники, з огляду на те, що дані збиралися з 9 по 11 вересня, коли навчальний рік уже розпочався, і проблема доступу до освіти, якщо вона є, вже проявила б себе? Скоріше, дається взнаки рутинізація війни, з одного боку, та очікування перемоги та відновлення нормальності - з другого. На цьому емоційному тлі, а також за наявності значних фінансових проблем і проблем із роботою, особливо серед ВПО, освіта не артикулюється як занадто гостра проблема. Якщо під час епідемії ковіду громадська думка була одностайною щодо погіршення освіти (принаймні шкільної), то під час широкомасштабної війни та фактично відсутності шкільного навчання навесні проблема освіти посунулася в громадській думці далеко вниз у переліку нагальних проблем.

Вимірювання якості освіти

Останнє об'єктивне вимірювання якості середньої освіти (PISA) відбулося 2018 р., наступна хвиля планувалася на 2022 р., і поки що, начебто, не відміняється, хоча на час підготовки тексту невідомо, чи відбудеться оцінювання. У 2018 р. участь у вимірюванні взяли 5998 15-річних учнів із 250 закладів освіти, вибірка учасників була репрезентативною щодо 15-річних підлітків України (за статтю, типом закладу та типом місцевості), за винятком окупованих на той час територій Донецької та Луганської областей та Криму. Незрозуміло, яким чином цієї осені вдасться досягти репрезентативності вибірки 15-річних учнів з огляду на значне переміщення населення як усередині країни, так і за кордон, та неможливість провести оцінювання в зруйнованих школах або на територіях, де проводяться бойові дії.

У 2018 р. результати PISA були не дуже втішними для України, а ЗНО 2021 р. з математики, під час якого 31,1% учасників не подолали поріг «склав / не склав», об'єктивно засвідчило, що проблем у шкільній освіті вистачає. Можна припустити, що результати чергової хвилі PISA 2022 р. в усіх країнах покажуть зниження навчальних здобутків, адже через карантини та локдауни довелося пройти учням практично всіх країн. В Україні відразу після епідемії розпочалася війна, і очевидно, що це не може не вплинути на освіту. Але сьогодні в Україні значно посилюється ймовірність відмови від об'єктивного оцінювання якості освіти. Звичайно, життя та безпека учнів є пріоритетом, але буде дуже зручно та спокусливо списати на війну непроведення об'єктивних оцінювань, що могло б показати значне падіння якості освіти. Такий шлях уже намітився: ЗНО тимчасово відмінено, замість нього у 2022 р. проводився національний мультипредметний тест. Результати НМТ, на перший погляд, оптимістичні, проте не мають вводити в оману - стрімке зростання кількості учнів, які набрали максимально можливу кількість балів, свідчить про суттєве зниження вимог до шкільних знань майбутніх абітурієнтів. Оцінювання PISA, якщо й буде проведено, навряд чи буде репрезентативним у поточних умовах, і, можливо, доцільним є його перенесення на наступний рік.

Демографічний вимір

Війна змусила мільйони людей покинути країну, і більшу частину тих, хто виїхав за кордон, становлять сім'ї з дітьми - здобувачами освіти. За оціночними даними UNHCR (Комісії ООН у справах біженців), станом на середину вересня кількість ВПО в Україні становить близько 6,975 млн осіб, а кількість українців, які через воєнні дії отримали тимчасовий прихисток у європейських країнах - 4,040 млн осіб [Ukraine situation., 2022]. У Польщі, де є відкрита статистика щодо українців, станом на середину вересня перебувало 1,3 млн українських громадян [Detailed statistics..., 2022] під тимчасовим захистом, з них дітей шкільного віку приблизно 385 тис., тобто 29% усіх біженців. Екстраполюючи дані про частку дітей шкільного віку серед усіх, хто виїхав, можна приблизно оцінити кількість дітей шкільного віку за кордоном у 1,2 млн осіб, тобто чверть усіх школярів України. Водночас у відкритому доступі у державній статистиці або на сайті МОН немає даних про кількість школярів за кордоном, кількість школярів-ВПО. МОН на сторінці «загальна середня освіта» пише, зокрема, про 4,2 млн учнів, але це числа, які відображають ситуацію до повномасштабного вторгнення, а не поточну.

Ситуація невизначеності, в якій знаходиться сьогодні значна частина українських громадян, не сприяє прийняттю зважених управлінських рішень, адже навіть найточніше дослідження громадської думки щодо міграційних (та демі- граційних) намірів миттєво втратить актуальність за умови різкої зміни ситуації, і ті, хто казав про бажання повернутися, можуть затриматися в місці поточного перебування, або, навпаки, повернутися раніше, якщо ситуація (як особиста, так і зовнішня) раптово зміниться. Але для прийняття будь-яких рішень необхідно мати релевантну вихідну інформацію щодо кількості учнів, вчителів, шкіл, формату навчання цих учнів. Державі потрібно також мати актуальну інформацію щодо намірів релокації учнів, статусу їхніх зав'язків з українською школою та, бажано, освітньої траєкторії. З огляду на те, що в новітній європейській історії не було такої масштабної хвилі біженців та ВПО, які є здобувачами освіти, це завдання, звісно, є доволі складним, адже розвиток цифрових технологій робить його виконання можливим.

Хоча всі емпіричні дослідження в Україні з самого початку повномасштабного вторгнення показують, що більшість з тих, хто змінив місце проживання, воліє повернутися, не можна оминути те, що європейські країни ввели в дію юридичну процедуру тимчасового захисту для громадян України, який дає право на роботу дорослим і навчання дітям. Цілком можливо, що за умови інтеграції дітей в освітні системи інших країн, частина з них (а також їхні батьки) не повернеться до України. Проте, звісно, обґрунтовані прогнози на даному етапі навряд чи можливі. Скоріше, це особливо стосується дітей дошкільного та молодшого шкільного віку та більш старших дітей, орієнтованих на вступ до ЗВО інших країн. Беручи до уваги те, що з потенційних абітурієнтів у західних країнах залишаться найбільш талановиті та мотивовані, проблема «відтоку мізків», може ще більше загостритися.

Розмаїття освітніх траєкторій

Стосовно українських школярів за кордоном, то вони мають декілька варіантів продовження освіти, залежно від країни перебування, віку, поточного соціально-економічного стану родини, знання іноземної мови, та навіть ситуації в регіоні, звідки вони виїхали. Загалом освітніх траєкторій може бути дуже багато - від практично повноцінного включення в освітній процес у іншій країні до збереження зв'язку з українською школою за дистанційного навчання. Багато країн намагається інтегрувати українських школярів шляхом створення для них інтеграційних класів, де діти різного віку в основному вивчають місцеву мову. І якщо деякі країни, такі як Польща, дозволяють навчання школяра в українській школі онлайн і не відвідування польської Для Польщі цей варіант є навіть у чомусь бажаним з огляду на величезну кількість українських учнів і брак місць для всіх у звичайних школах., то в окремих країнах (наприклад, у Німеччині) дитина не має права не відвідувати школу. В деяких сім'ях було вирішено віддати дитину до двох шкіл - місцевої очно та української дистанційно для того, аби не відстати від української програми. Частина біженців підтримує зв'язок з українським освітнім простором, відвідуючи дистанційно окремі предмети (це може бути державний заклад або безкоштовні курси, розроблені силами громадських організацій Наприклад, ГО «Смарт освіта» організовує безкоштовне онлайн-навчання з українськими вчителями, заняття проходитимуть ввечері або в у вихідні з предметів українознавчого циклу. Див. URL: https://osvitoria.media/news/ukrayinski- shkolyari-za-kordonom-zmozhut-bezplatno-vyvchaty-ukrayinsku-movu-literaturu- ta-istoriyu/?fbclid=IwAR2dGsU4WX-BcMjWbH25ugdbeA0Lgs_5p5HHH8SbA_ NN9deaVaUHBNhgRd0), або беручи курси в приватній школі чи в репетитора.

Унікальність ситуації полягає в тому, що немає жодних відпрацьованих рішень (кожне з яких має відомі плюси та мінуси), і кожній родині з дітьми доводиться вирішувати питання освіти самостійно, не маючи більш-менш апробованих зразків поведінки у такій ситуації. Це, звичайно, загострює невизначеність та підвищує тривогу та напруженість. Крім того, дуже велику роль у сьогоденній освітній траєкторії українських школярів за кордоном відіграє випадковість - і у когось вона спрацює як шанс на вертикальну мобільність, у когось - поглибить стрес і знизить мотивацію до навчання. Українська держава, попри артикуляцію щодо необхідності збереження зв'язку українських учнів за кордоном з Україною, у реальності найчастіше пропонує написати заяву про екстернат, і на цьому обмежує свою участь, підштовхуючи сім'ї до самостійного вирішення освітніх проблем.

У період карантинних обмежень зростання запиту на продуману та якісну дистанційну освіту зумовило сплеск пропозиції такого формату у приватному секторі. Для сімей, не задоволених якістю навчання у державних закладах і прийнятною ціною у приватних, приватна дистанційна освіта могла б стати компромісним варіантом. В умовах війни та скорочення видатків держави на освіту, можна сказати, що попит на такий формат зростатиме. Раніше здавалося, що цей попит від початку обмежений відносно невеликим прошарком сімей, які орієнтовані на самостійне вирішення питання освіти дітей, не покладаючись у цьому на державу, але зараз, коли участь держави часто обмежується вимогою написати заяву на сімейну освіту, домашню освіту або екстернат, кількість сімей, які самостійно визначатимуть освітню траєкторію дитини, скоріше, збільшиться.

Ще навесні 2022 р. деякі приватні школи відкрили доступ до своїх навчальних матеріалів. Тоді здавалося, що скористатися цим може лише невелика частина учнів, адже доступ до матеріалів передбачає самостійне навчання, для чого потрібна висока вмотивованість і самодисципліна, а також більш старший вік (учні початкової школи в силу вікових особливостей практично не можуть вчитися самостійно). Сьогодні, повторимося, ситуація підштовхує людей до більшої агентності в питаннях освіти для своїх дітей, а самих дітей (чи, радше, підлітків) до передчасного дорослішання та відповідальності за себе.

Фінансові виміри та загрози для НуШ

освіта школа війна дистанційний

Усупереч усталеному уявленню про хронічне недофінансування української освіти з боку держави (низькі зарплати вчителів, погане устаткування шкіл, недостатнє оснащення лабораторій), звіт Світового банку 2019 р. говорить про те, що в Україні (до війни) на освіту виділялися значні кошти, але неефективно. «Україна витрачає значну частку державних ресурсів на освіту, але з великою мережею закладів і скороченням населення учнівського віку ці ресурси використовуються неефективно. Україна витрачає на освіту більшу частку свого ВВП, ніж більшість країн ЄС та OECD» [World Bank Group, 2019: с. 12].

Проте під час війни видатки на освіту дійсно суттєво скоротили: бюджет МОН зменшено на 14,8 млрд грн (10,8 млрд з цієї суми призначались на освітню субвенцію для місцевих бюджетів), більше скорочення - тільки у Мінсоцполітики (32,1 млрд грн) Отримано з: https://biz.today.ua/v-ukrayini-rizko-skorotyly-vydatky-derzhavnogo- byudzhetu-na-osvitu-sotsialku-pensiyi-ta-inshi-vytraty/. У довгостроковій перспективі скорочення видатків на освіту матиме, очевидно, невтішні наслідки. Проект державного бюджету на 2023 р. [Порівняльна таблиця _, 2022] свідчить про загальне скорочення видатків на освіту на 17% (а з урахуванням інфляції та знецінення гривні - це ще більше скорочення). Скорочення видатків торкнулося обсягів освітньої субвенції, з якої виплачуються зарплати вчителям, а також НУШ (проєкт «Нова українська школа») - субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення НУШ у проєкті бюджету 2023 р. взагалі відсутня.

Висловлені ще минулого року, до вторгнення, побоювання щодо долі реформи «Нова українська школа» [Шевченко, 2022: с. 24], яка станом на 2021 р. зіткнулася зі складнощами через зміну керівництва МОН, несформованість громадської думки та вплив пандемії, поки що справджуються. Відсутність коштів на забезпечення НУШ призведе до того, що обстоювати закладені в концепцію реформи принципи дитиноцент- ризму будуть не державні інститути, а лише поодинокі зацікавлені суб'єкти.

Війна стала найбільш серйозним викликом для української держави в цілому та системи освіти зокрема, і в умовах невизначеності складно надавати якісь рекомендації, адже не від МОН залежить безпека учасників навчального процесу. Проте напрям змін, заданий Революцією Гідності, який можна схарактеризувати у таких складових, як зростання ролі громадянського суспільства (зменшення державного регулювання, активність агентів та їхня готовність створювати нові проєк- ти), гуманізація (безпечне середовище, протидія булінгу, інклюзія, увага до емоційного стану учня тощо), євроінтеграція (рух у напрямі європейських освітніх практик) - за будь-яких обставин має бути збережений. Важливим є також проведення грунтовних соціологічних досліджень у сфері освіти, результати яких дадуть змогу більш точно фіксувати поточні проблеми галузі та, відповідно, вже на основі наявних даних пропонувати способи їхнього вирішення. А поки що українські батьки намагаються вирішити проблеми самостійно, адже ситуація підштовхує людей до більшої агентності в питаннях освіти для своїх дітей, а самих підлітків - до передчасного дорослішання та відповідальності за себе.

Джерела

1. Порівняльна таблиця видатків Міністерству освіти і науки України з Державного бюджету України 2022-2023 роки (2022). Availableat: https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2022/09/Analiz_vydatkiv_ osvita_nauka_proektu_DB_2023.docx

2. Міграція та соціально-політичні настрої під час повномасштабної війни Росії проти України - сьома хвиля дослідження (2022а). Availableat: https://gradus.app/documents/286/Gradus_EU_wave_7_UA.pdf

3. Міграція та соціально-політичні настрої під час повномасштабної війни Росії проти України - дев'ята хвиля дослідження (2022b). Availableat: https://gradus.app/documents/295/Gradus_EU_wave_9_UA.pdf

4. Шевченко, С. (2022). Зміни в українському освітньому полі в умовах соціальної невизначеності. Український соціологічний журнал, (25), 17-36. https://doi.org/10.26565/2077-5105-2021-25-02

5. Detailed statistics on persons registered in the register of citizens of Ukraine and members of their families (2022) Available at: https://dane.gov.pl/ en/dataset/2715,zarejestrowane-wnioski-o-nadanie-statusu-ukr/re- source/41416

6. Ukraine situation Flash Update #30. 16 September 2022 (2022). UNHCR Publication. Available at: https://data.unhcr.org/en/documents/ download/95676

7. World Bank Group (2019). Review of the Education Sector in Ukraine: Moving toward Effectiveness, Equity and Efficiency. World Bank, Washington, DC. World Bank. https://openknowledge.worldbank.org/ handle/10986/32406 License: CC BY 3.0 IGO

Размещено на Allbest.ru