Цифрова трансформація освітнього простору під час навчання іноземної мовної компетенції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний Університет Львівська Політехніка

Цифрова трансформація освітнього простору під час навчання іноземної мовної компетенції

Миськів І.С., Білик О.О., Пуга О.О.

Вступ

Сьогодні за рівнем розвитку сучасних цифрових засобів навчання Україна знаходиться в одному ряду з індустріально розвинутими країнами. Проблема розширення масштабів застосування цифрових засобів та інформаційних технологій в освіті може бути вирішена за допомогою збільшення інвестицій та вдосконалення механізмів фінансування в освітній сфері. Багатьма навчальними закладами країни розгорнуто створення електронних курсів, електронних навчальних курсів, електронних навчальних ресурсів, різноманітних тестів, навчальних відеофільмів, відео- лекцій, модульних робочих підручників та інших засобів навчання іноземної мовної компетенції. В умовах зростання їх числа спостерігається і покращення якості, в основі якого лежить широкомасштабна апробація в освітньому процесі.

Використання цифрових технологій у викладанні іноземних мов розпочалося понад 80 років тому. До недавнього часу ця тема була предметом обговорення досить вузького кола фахівців, але з настанням цифрової ери та бурхливим розвитком мобільних та хмарних технологій, технологій штучного інтелекту все більше викладачів іноземних мов у нас у країні та за кордоном займаються впровадженням у навчальний процес відкритих освітніх ресурсів та зручних додатків, розробляють дистанційні курси та масові відкриті онлайн-курси для навчання іноземних мов. Сьогодні назріла гостра необхідність аналізу етапів впровадження цифрових

технологій у процес навчання іншомовної компетенції та виявлення деяких методичних особливостей організації навчального процесу на тому чи іншому етапі, а саме:

домінуючий підхід до навчання,

деякі дидактичні функції новітніх технологій,

роль студента та педагога тощо.

Було виділено п'ять основних етапів цифровізації мовної освіти, які були названі умовно відповідно до домінуючого методичного підходу:

біхевіористський,

аудіальний,

інтеграційний,

соціально-комунікативний,

діяльнісно-комунікативний.

Науковцями також розглядаються такі види навчання, що з'явилися завдяки цифровим технологіям, як

мобільне,

соціальне навчання,

навчання на базі технологій доповненої та віртуальної реальностей,

іммерсивне навчання.

Особлива увага приділяється можливостям, що надають технології штучного інтелекту - глибоке навчання (deep learning), чат-бот навчання, роботизоване навчання іноземних мов, освітні метавсесвіти.

Підвищення якості вищої освіти, безумовно, визначається і використанням нових активних методик навчання. Реалізація останніх зумовлена активним залученням студентів до освітнього процесу. При цьому студент обов'язково має діяти у процесі цієї діяльності - аналізувати, обробляти та використовувати отримані знання, а також самостійно набувати знань. Широке застосування цифрових комунікативних технологій здатне різко підвищити ефективність активних методів навчання іноземної мовної компетенції для всіх форм організації навчального процесу: на етапі самостійної роботи та самоосвітньої діяльності студента, на лекційних, семінарських та практичних заняттях.

Для дослідників з'являється ще один ракурс вивчення проблеми цифровізації освіти як способу підвищення якості професійної підготовки студентів [1], [2], [3], [4], [5], [6]. Сучасне студентство - це представники так званого цифрового покоління або покоління Z. Це одна поведінкова категорія, оскільки за фактом народження вони належать до епохи глобалізації, діджиталізації, активного поширення Інтернету, масового використання цифрових технологій.

Науковці виділяють психолого-педагогічні особливості даної соціальної групи. По-перше, комунікація із зовнішнім світом. По-друге, висока швидкість сприйняття інформації та переважання візуального орієнтування в контенті. Як правило, це супроводжується зростанням когнітивного навантаження і, згодом, проблемами концентрації уваги, утримання інформації, його швидкого перемикання з одного об'єкта на інший [5].

Виклад основного матеріалу

Сама по собі цифрова трансформація - це інструмент, а не мета. У будь-якій освітній організації цей процес передбачає використання технологій, які підвищують ефективність всіх процесів і знижують трансакційні витрати. Стосовно університетів трансформація має торкатися всіх рівнів і підрозділів. У ногу з часом має змінюватись і освітній процес. Йдеться не про дистанційне викладання, а про використання технологій для отримання результатів у короткі терміни. Це можуть бути індивідуальні освітні траєкторії, ігрові симулятори, нові формати оцінки компетенцій.

Проте вищі навчальні заклади мають специфіку: зарегульованість зовнішніми та внутрішніми нормативними актами, зайва звітність, перевантаженість співробітників і відсутність часу на якісне перенавчання. Система вищої освіти є досить консервативною, і через це цифрова трансформація проходить неоднорідно. Установи рухаються з відмінною один від одного швидкістю. При цьому головна причина неготовності вишів до переходу на цифру - брак коштів та кадрів.

Одним із основних завдань цифрової трансформації освіти є впровадження наскрізних цифрових технологій. Це має звільнити викладачів від зайвої бюрократії та рутини. Штучний інтелект, доповнена та змінена реальність, аналіз даних - це не те, що замінить викладачів, а те, що допоможе їм менше займатися рутинною роботою та більше - своїми безпосередніми обов'язками. Викладачі часто скаржаться: замість того, щоб навчати, вони змушені готувати звіти, заповнювати бланки. В ідеалі і збір даних, і підготовка звітів має відбуватися без участі викладача.

Завдяки цифровій трансформації освіта має стати доступною для всіх в умовах дистанційного навчання. Однак загальмувати ці зміни може проблема цифрової нерівності. У багатьох студентів немає доступу до Інтернету та цифрових пристроїв, зручного місця для навчання та інклюзивних сервісів навчання. Ці ризики потрібно враховувати та системно усувати.

Вищим навчальним закладам потрібно переходити до data-driven education: ухвалення управлінських рішень має бути не інтуїтивним, а на основі обробки надійних та повних даних. Відбудувати цей процес - один із найскладніших викликів, з яким зіткнуться керівники цифрової трансформації вищих навчальних закладів завтра.

Вищі навчальні заклади, на відміну від комерційних галузей, орієнтовані не на прибуток, а на досягнення освітніх та наукових результатів, що не сприяє високим швидкостям змін. Це стало зрозуміло на початку пандемії, коли заняття в екстреній формі перетворювалися на зум, а перебудова освітніх та адміністративних процесів так і не почалася. Тому цифрова трансформація для вузів - серйозний виклик, впоратися з яким - отже, продовжити своє існування є питанням виживання. Пандемія COVID-19 наочно продемонструвала, чому інструменти онлайн-навчання є важливою частиною освітнього процесу. Через карантинні обмеження понад мільярд дітей у 186 країнах не змогли відвідувати школи. Безпрецедентна ситуація змусила переосмислити існуючі моделі навчання та прискорила перехід до ери цифрової освіти.

У період пандемії абсолютно всі державні та приватні вузи, коледжі та технікуми в короткі терміни зуміли перейти на дистанційний формат навчання. І якщо на початку виникали технічні труднощі (збільшилося навантаження на сервери, з'явилися проблеми з передачею файлів великого обсягу), то через деякий час вони були усунені. Дистанційне навчання прискорило темпи цифровізації освіти. Розробки IT-компаній допомогли організувати віддалені заняття та запустити безліч проектів у сфері онлайн-навчання. цифровий навчання освіта

Досвід впровадження цифрових технологій у навчання іноземної мовної компетенції довів, що необхідно продовжувати інтегрувати розробки до існуючих навчальних програм, а не розглядати їх виключно як інструмент управління кризовими ситуаціями. Цифрові інструменти у вузах можуть доповнити традиційне навчання та задовольнити потреби молодого, орієнтованого на технології покоління у якісній освіті.

Комп'ютерні програми для навчального процесу - це будь-яке програмне забезпечення, яке спеціально розроблене або адаптоване для застосування у навчанні та для якого розроблені методики застосування у навчальному процесі. Існуючі інструменти та засоби електронного та дистанційного навчання дозволяють вирішувати безліч навчальних проблем.

Електронне, як і дистанційне навчання, безперечно, відрізняються від традиційних форм організації навчання, у зв'язку з чим мають очевидні переваги та недоліки, класифіковані нами у дві групи:

переваги з точки зору студента, що навчається,

переваги із позиції освітньої організації.

Зупинимося на них докладніше. Головною перевагою електронного навчання з точки зору студентства є можливість навчатися віддалено, дистанційно від викладача з будь-якої точки світу, де є доступ до Інтернету. Тут же слід зазначити, що з тієї ж причини з'являється можливість здобуття професійної освіти без відриву від роботи для студентів заочної форми навчання. Ще однією перевагою електронного навчання є гнучкість. Студент має можливість самостійно складати план проходження курсу, послідовність вивчення навчального матеріалу, навчатися у своєму темпі, з придатною для найбільш ефективного засвоєння навчального матеріалу швидкістю. Достоїнством також є і можливість під час вивчення матеріалів навчального курсу самостійно заглибитися в найбільш актуальні та цікаві питання, а також повернутися і повторно ознайомитися з темами, у яких є потреба. Серед переваг електронного та дистанційного навчання слід відзначити і те, що навчання проходить у форматі віч-на-віч з матеріалами навчальних курсів, тобто кожен студент виконує всі тренувальні завдання, що не завжди можливо при очному груповому навчанні, коли у вирішенні завдань, кейсів та вправ можуть прийняти участь не всі учасники навчального процесу.

Використання цифрових комунікативних технологій у вищих навчальних закладах також призводить до цілого ряду позитивних наслідків:

підвищення рівня візуалізації навчальної інформації;

підвищення якості та ступеня засвоєння навчального матеріалу;

використання діалогової форми спілкування, оскільки лекція-презентація вивільняє час для обговорення деяких аспектів проблеми;

забезпечення динаміки процесу під час використання навчальних форумів, вебінарів;

поява інтерактивного елемента у проведенні занять;

можливість швидкого внесення виправлень та додавань у навчальний матеріал;

поява нових способів доставки інформації студентам через спеціальні архіви на серверах, за допомогою електронної пошти, WEB-сторінок, навчальних порталів та у вигляді інформаційних бібліотек.

Цифрові освітні технології стають головним ресурсом перетворення можливостей освіти в умовах цифровізації початку третього тисячоліття; відповідають за забезпечення доступності якісної освіти та підвищення ефективності управління освітнім процесом. Використання мультимедійних проекторів дозволяє перейти від традиційних педагогічних технологій до нового інтегрованого освітнього середовища, що включає всі можливості електронного подання інформації. Створення та апробування он-лайн курсів сприяє розширенню освітніх потенціалів професійної підготовки бакалаврів. Крім цього, змінюється і роль викладача у світі електронної культури, адже педагогу необхідно досконало володіти сучасними інструментами викладання та навчання. У зв'язку з цим також виникає необхідність переосмислення значущості інформаційних технологій та їх функціоналу в освітньому процесі вищої школи.

Усі вищеперелічені ресурси і технології дозволяють сучасним бакалаврам автономно і дистанційно здійснювати самореалізацію через ефективний процес навчання, через систему самостійності роботи та різні методи комп'ютерного контролю, адже мета такої системи - ефективно стимулювати готовність студентів до самостійної праці, їх залучення до навчального процесу кожного студента.

По-третє, кліповість мислення, що носить фрагментарний характер, що виражається в дискретності сприйняття, поверхневої обробки інформації і, як результат, необгрунтовано стрімкого ухвалення рішень на основі поверхневих суджень.

По-четверте, розвиток транзактивної пам'яті на основі відкритого доступу до несистематизованої інформації в мережі Інтернет, що призводить до уявлення про себе як про всезнаючу особу. Соціальне спільне використання інформації при тривалій роботі в одній групі формує у членів групи звички покладатися на спогади іншого. У сучасного студентства виникає таке ж відношення до Інтернету, як до зовнішнього спільного сховища інформації, яким вільно може скористатися кожен. У результаті менімічні процеси видозмінюються, акцент переноситься на запам'ятовування шляхів доступу до інформації, а не на її зміст.

По-п'яте, феномен багатозадачності як паралельної обробки декількох вхідних потоків інформації (для мульти/медіа/багатозадачності - кількох контентів, медійних джерел інформації), що вимагають перемикання з одного завдання на інше або виконання двох і більше завдань у швидкій послідовності. З одного боку, режим багатозадачності дозволяє виконувати одночасно декілька справ, що створює ілюзію високої швидкості та продуктивності діяльності, але з іншого боку, встановлено, що надмірна багатозадачність не тільки посилює стрес, а й робить роботу мозку менш ефективною.

Для сучасного студентства цифрові технології репрезентуються розумними додатками, які можливо використовувати інтуїтивно, без вивчення правил та інструкцій. У результаті споживче ставлення в побутовому житті переноситься на освітні цифрові технології, низький рівень знання про функціонування та можливий потенціал останніх виявляється у пасивному користувальницькому типі поведінки під час їх використання. Як наслідок студентам бакалаврату вкрай важко самостійно здійснювати пошук рішення проблемних питань, використовувати повною мірою цифровий технологічний потенціал пропонованих їм освітніх програм.

В умовах значного збільшення частки мовної цифрової освіти у традиційній формі навчання, зростання кількості форм навчання (дистанційної очної, дистанційної заочної, електронної) розширення спектра використовуваних цифрових технологій навчання сприяють активізації особистісної позиції студента. Водночас зростає потреба у формуванні нових мовних компетенцій, заснованих на цифровій грамотності, формуванні інформаційного та цифрового світогляду, цифрової та інформаційної культури.

Перспективи здійснення цифровізації освіти як способу підвищення якості професійної підготовки студента дозволяють оптимізувати освітній процес, роблять його доступним для більшого числа бажаючих, розкривають межі освітніх можливостей, дозволяючи доторкнутися до світового освітнього простору. Адже інформатизація суспільства веде не лише до вдосконалення науково-технічного прогресу, але і до створення певного інтерактивного освітнього середовища, що сприяє розвитку творчого потенціалу студента, і, загалом, його особистісної та професійної самореалізації. Так, сучасні цифрові технології сприяють здійсненню наступних психолого- педагогічних цілей:

розвиток особистості шляхом формування інформаційної культури та умінь в галузі експериментально- дослідницької діяльності;

поглиблення міжпредметних зв'язків за рахунок інтеграції інформаційної та предметної підготовки;

вдосконалення методики викладання предметів через додаткову візуалізацію знань, моделювання об'єктів, процесів і явищ, доступ до великого обсягу інформації, здійснення комп'ютерного контролю, посилення мотивації навчання через ігри, засоби мультимедіа тощо;

вдосконалення системи самостійної роботи студентів через використання нових форм, методів, засобів та видів діяльності, заснованих на застосуванні ІКТ.

Основними питаннями при виборі викладачем цифрових технологій є: що застосовувати, як застосовувати і, найголовніше, навіщо використовувати той чи інший ресурс. Необхідно, визначитися з основними цілями та завданнями самого заняття, а, отже, і застосування комп'ютерних інновацій у рамках окремого заняття. Важливим питанням також є який ресурс необхідно задіяти для найбільш ефективного досягнення цих цілей та завдань, і як функціонує обраний нами засіб навчання. Детальне осмислення вищевказаних питань може значно збільшити залученість студентів до освітнього процесу та розвиток у них навичок та вмінь, необхідних для успішної реалізації майбутньої професійної діяльності. Тому викладачеві для успішного навчання необхідно:

проводити навчання у різних формах, включаючи синхронне, асинхронне, мішане навчання;

організувати взаємодію всіх учасників навчання; використовувати сучасні засоби навчання (тренажери, симуляції, імітаційне моделювання тощо);

вибудувати ефективне навчання;

забезпечити доступ до сховищ електронних матеріалів;

організувати колективну роботу учасників навчання.

Висновки

Однак необхідно розуміти, що інструменти віртуальної реальності під час вивчення іншомовної комунікації потрібні для доповнення, а не заміни традиційних підходів до навчання. Існують два основних принципи успішної інтеграції цифрових технологій: по-перше, потрібно чітко визначити, що це привносить у навчальний процес, з якою метою використовується технологія, по-друге, переконатися, що в центрі освітнього процесу знаходиться саме студент, а не технологія. Перший обов'язок викладача -- поставити питання про доцільність впровадження нововведень. Випадкове впровадження цифрових інструментів тільки заради їх використання не приведе до покращення результатів і ніколи не зробить освіту кращою, а лише покращить вже існуючу та налагоджену освітню програму.

Список використаниж джерел

1. Бербенюк І. Діджиталізація освіти - компетенції ХХІ століття. Всеосвіта. 14.10.2019. [online]

2. Жерновникова О.А. Діджиталізація в освіті. Психолого-педагогічні проблеми вищої і середньої освіти в умовах сучасних викликів: теорія і практика: матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції (Харків, 10 квітня 2018 р.). Х., 2018. С. 88-90.

3. Мартинова І. Діджиталізація в освіті - що саме змінюють в українських школах. Донеччина. ЗмІнИ. [online]

4. Міністерство цифрової трансформації України [online]

5. Освіторія. Коли освіта та цифрові технології - одне ціле: Що нового чекає на українську освіту? [online]

6. Digitalization. The Complete Guide. What is digitalization? Definition of Digitalization [online]

Размещено на Allbest.ru