Соціальна зрілість старшокласників: теоретико-методологічний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальна зрілість старшокласників: теоретико-методологічний аспект

Кічук Надія Василівна доктор педагогічних наук, професор, декан педагогічного факультету, Ізмаїльський державний гуманітарний університет, м. Ізмаїл

Анотація

Стаття присвячена аналізу теоретико-методологічних основ проблеми соціальної зрілості старшокласників. оскільки шкільна освіта має не лише озброювати школярів необхідними знаннями, передбаченими навчальними програмами, а й формувати в них соціальні навички, що дозволить їм в майбутньому успішно соціалізуватись і вирішувати різноманітні завдання в різних сферах життєдіяльності. Теоретико- методологічне підґрунтя дослідження соціальної зрілості старшокласників, як наукової категорії, складають ідеї особистісно орієнтованої, смислової, ціннісно-гуманістичної парадигм освіти та фундаментальні наукові (особистісно орієнтований, аксіологічний, соціокультурний) підходи до вивчення означеної проблеми. На підставі аналізу наукового фонду зроблено висновок, що зрілість особистості є психологічним утворенням, що характеризується розвиненими фізіологічними інтелектуальними, вольовими, моральними, емоційними, соціальними якостями, усвідомленим розумінням себе як індивідуальності, адекватно сприймає себе у довколишньому світі, прагне до самоактуалізації і самовдосконалення в особистому та професійному житті. Установлено, що особистісна зрілість є динамічним новоутворенням, яке містить у собі психологічну, моральну, психофізіологічну, емоційну зрілість і характеризується сформованістю таких якостей, як відповідальність, емоційні почуття, контроль поведінки в різних життєвих ситуаціях, усвідомлення власного «Я», самосприйняття, самоактуалізація, здатність аналізувати свої вчинки та їх наслідки, наявності мотивації досягати успіхів у професійній діяльності. Схарактеризовано вікові особливості старшокласників, що є вирішальним етапом формування особистості, тому який вирізняється дозріванням пізнавальних та емоційно- особистісних передумов становлення особистості, характеризується збільшенням обсягу знань, розширенням розумового кругозору, появою в ньому теоретичних інтересів і потреби звести різноманіття фактів до деяких принципів. Визначено, що соціальна зрілість старшокласників є психологічним новоутворенням, яке містить у собі сформовані соціальні вміння, соціальний досвід, сформовану психологічну зрілість, відповідальність, самосвідомість і самосприйняття, самоактуалізацію і саморегуляцію в різних видах життєдіяльності.

Ключові слова: старшокласники, зрілість, особистісна зрілість, соціальна зрілість, позитивна соціалізація.

Abstract

Kichuk Nadiia Vasylivna doctor of pedagogical sciences, professor, Dean of the Faculty of Education, Izmail State University of the Humanities, Izmail,

SOCIAL MATURITY OF HIGH SCHOOL STUDENTS: THEORETICAL AND METHODOLOGICAL ASPECT

The article is devoted to the analysis of the theoretical and methodological foundations of the problem of social maturity of high school students. because school education should not only equip schoolchildren with the necessary knowledge provided by the curricula, but also form social skills in them, which will allow them to successfully socialize in the future and solve various tasks in various spheres of life. The theoretical and methodological basis of the study of the social maturity of high school students as a scientific category are the ideas of the personally oriented, meaningful, value-humanistic paradigm of education and fundamental scientific (personally oriented, axiological, sociocultural) approaches to the study of the specified problem. Based on the analysis of the scientific fund, it was concluded that personality maturity is a psychological formation characterized by developed physiological, intellectual, volitional, moral, emotional, and social qualities, a conscious understanding of oneself as an individual, adequately perceives oneself in the surrounding world, strives for self-actualization and selfimprovement in personal and professional life. It has been established that personal maturity is a dynamic neoplasm that includes psychological, moral, psychophysiological, emotional maturity and is characterized by the formation of such qualities as responsibility, emotional feelings, control of behavior in various life situations, awareness of one's own "I", self-perception, self-actualization, the ability to analyze one's actions and their consequences, the presence of motivation to achieve success in professional activities. The age characteristics of high school students are characterized, which is a crucial stage of personality formation, which is characterized by the maturation of cognitive and emotional and personal prerequisites for the formation of personality, characterized by an increase in the amount of knowledge, an expansion of the intellectual horizon, the emergence of theoretical interests and the need to reduce the diversity of facts to some principles. It was determined that the social maturity of high school students is a psychological neoplasm that includes formed social skills, social experience, formed psychological maturity, responsibility, self-awareness and self-perception, self-actualization and self-regulation in various types of life activities.

Keywords: high school students, maturity, personal maturity, social maturity, positive socialization.

Постановка проблеми

соціальна зрілість старшокласник

В реаліях сьогодення набуває особливої значущості проблема соціальної зрілості особистості, як ключового чинника успішного функціонування її в суспільстві, вміння будувати стійкі та гармонійні міжособистісні зв'язки, швидко адаптуватись до мінливих соціальних умов, сприяння досягнення успіху та загального добробуту. Виховання саме такої особистості є стратегічним завданням школи як соціального інституту соціалізації учня.

Шкільна освіта останніми роками перебувала в складних умовах, пов'язаних із надзвичайними ситуаціями, які виникали спочатку із карантином, а сьогодні із воєнним станом, що змусило здійснювати освітній процес переважно в дистанційному режимі. Зазначене викликало певні труднощі у виконанні загальноосвітніми закладами одного з найважливіших завдань - підготовки школярів до самостійного життя у сучасному суспільстві, позбавило можливості створювати умови для набуття ними соціального досвіду, формування соціальних навичок, що впливає на формування їхньої соціальної зрілості, забезпечення повноцінної участі в усіх сферах соціальних відносин, надання їм необхідної допомоги в особистісному і професійному саморозвитку, що є важливим особливо для старшокласників. Слід зазначити, що проблема формування соціальної зрілості старшокласників є однією з актуальних проблем для педагогічної науки, оскільки шкільна освіта має не лише озброювати школярів необхідними знаннями, передбаченими навчальними програмами, а й формувати в них соціальні навички, що дозволить їм в майбутньому успішно, до того ж позитивно соціалізуватись і вирішувати різноманітні завдання в різних сферах життєдіяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зазначимо, що проблема формування соціальної зрілості особистості не є новою. Так, проблема особистісної зрілості була предметом наукових розвідок закордонних дослідників (А. Адлер, Е. Еріксон, Дж. Келлі, Л. Колберг, А. Маслоу, Г. Олпорт, К. Роджерс, В. Франкл, Е. Фромм, К. Хорні та ін.), та українських учених (І. Зязюн, М. Левківський, З. Мірошник, Р. Хмелюк, О. Чебикін та ін.).

Аналіз наукового дискурсу засвідчив, що означена проблема привертає увагу вчених у різних галузях знань. Так, проблему соціальної зрілості особистості досліджували філософи (В. Андрущенко, О. Бондаренко, І. Пустельник, Т. Старченко, Н. Черниш та ін), соціологи (І. Половинка, Л. Сохань та ін.), психологи (І. Бех, Ж. Вірна, А. Гудзовська, Т. Комар, С. Поліщук, Х. Шишкіна та ін.); педагоги (Л. Канішевська, О. Каменєва, О. Кочерга, Т. Мальковська, В. Радул, С. Харченко та ін.).

Водночас необхідно констатувати, що незважаючи на достатню кількість досліджень, проблема формування соціальної зрілості старшокласників у науковій літературі висвітлена недостатньо.

Мета статті полягає на основі теоретико-методологічних засад проаналізувати сутність соціальної зрілості старшокласників.

Виклад основного матеріалу

Виключної теоретико-методологічної ваги набувають наукові розвідки проблеми соціальної зрілості, що синтезують ідеї особистісно орієнтованої, смислової, ціннісно-гуманістичної парадигм освіти та фундаментальні наукові підходи до вивчення означеної проблеми. Зокрема, підґрунтям дослідження сутності поняття «соціальна зрілість старшокласника» визначено особистісно орієнтований підхід, який передбачає орієнтацію на особистість з урахуванням його мотивів, потреб, цілей, здібностей та індивідуально-психологічних особливостей, що характеризує соціальну зрілість. З позиції аксіологічного підходу забезпечується орієнтація на морально-духовний розвиток особистості, виявляється в інтеріоризації суспільних цінностей, засвоєння соціальних норм і правил, які визначають орієнтири у власній життєдіяльності особистості. Конструктивність соціокультурного підходу в нашому дослідженні розглядає соціальну зрілість крізь призму єдності соціального буття та культури, що створюються, перетворюються й удосконалюються у діяльності особистості.

На сучасному етапі розвитку української наукової думки дослідники перебувають у пошуку найбільш прийнятних визначень понять «зрілість», «особистісна зрілість», «соціальна зрілість».

Насамперед розглянемо як трактується сучасними вченими поняття «зрілість».

Ґрунтуючись на гуманістичних традиціях сучасної педагогіки В. Цина поняття «зрілість» визначає як інтегральний показник якості особистості, що включає безперервний процес і результат розвитку в людині (на різних етапах її життя) станів особистості, характеризується досягненням найвищих показників у повноцінній реалізації своїх функцій, якісних характеристик і повною реалізацією та стабілізацією системних якостей зрілості особистості як показника її інтегрованості в соціальне середовище [10, с. 13].

Дещо інакше тлумачиться означене поняття психологами. Так, Л. Овсянецька розглядає це поняття як глибинне психологічне новоутворення особистісної та соціальної зрілості. Основними психологічними якостями зрілої особистості, на думку науковиці, є: розвинена «Я-концепція» (самосприйняття, висока самооцінка), сформована смислопошукова і ціннісно-смислова сфери життя особистості (розуміння чого «Я хочу» і чого «Я прагну»), розвинений соціальний інтелект, максимально повна соціальна адаптація до життя, вміння налагоджувати зворотні соціальні зв'язки у структурі міжособистісної взаємодії та комунікацій, вміння ухвалювати рішення, нести відповідальність за вчинки, здатність до самоаналізу і вміння бачити власні помилки, долати життєві кризи, прагнення до самоактуалізації, повної самореалізації, наявність креативних здібностей, творчого потенціалу; наявність рис: чесність, моральність, емпатія, здатність до розуміння інших, розвинене вміння приймати життя таким, яким воно є; активне, творче ставлення до власного буття з акцентом на його життєтворчості; самопізнанні, відкритості досвіду, сформованому світогляді [7, с. 108]. У цілому погоджуючись з авторкою, додамо, що сформована зрілість особистості передбачає не лише соціальні взаємовідносини та моральні якості, на нашу думку, не менш суттєвим аспектом формування особистості, розпочинаючи зі старшого шкільного віку, є професійне самовизначення й формування мотивації досягнення успіху в професійній діяльності.

Інші науковці (М. Великодна, Л. Гапоненко, Є. Давоян, В. Депутатов, М. Лисечко, Ю. Маєр, З. Мірошник, О. Остапчук, та ін.) трактують зрілість як сукупний стан високого розвитку фізіологічних, інтелектуальних, вольових, моральних, соціальних параметрів людини [8, с. 86].

Аналіз сучасних наукових розвідок свідчать, що у сучасній психології поняття «зрілість» використовується для презентації людини у трьох аспектах. Перший аспект передбачає розуміння зрілості як характеристики особливостей розвитку людини на різних вікових етапах, а відтак, виражає відповідність розвитку певній віковій нормі і полягає у визначенні механізмів та закономірностей формування вікових новоутворень особистості індивіда.

Наступний аспект поняття «зрілість» відзеркалює конкретизацію характеристики окремого вікового етапу розвитку людини, тобто етапу зрілості як дорослості. Найважливішим проявом зрілої особистості визначають активність (прагнення суб'єкта виходити за власні межі, розширювати сферу своєї діяльності, діяти за обмеженнями вимог ситуації та рольових приписів, здійснювати широку систему зв'язків зі світом); спрямованість особистості, що характеризується високим рівнем ієрархізованості мотивів діяльності та загальною структурою стійкої конфігурації головних мотиваційних ліній.

Третій аспект простежується в процесі в опису поняття «зрілість» як особистісної характеристики, що зумовлюється різними теоретико- методологічними підходами до розуміння сутності особистості через якості людини, що роблять її унікальною і виступають індикаторами особистісної зрілості. Таким чином, зрілість особистості співвідноситься з унікальною здатністю людини до самопізнання і самоусвідомлення [8, с. 29-30, 43].

Враховуючи результати проведеного дискурсу, під зрілістю особистості будемо розуміти психологічне утворення особистості, що характеризується розвиненими фізіологічними інтелектуальними, вольовими, моральними, емоційними, соціальними якостями, усвідомленим розумінням себе як індивідуальності, адекватно сприймає себе у довколишньому світі, прагне до самоактуалізації і самовдосконалення в особистому та професійному житті.

Доречним є, на наше переконання, більш докладний аналіз явища «особистісна зрілість», яке до тепер не має однозначного трактування і визначається від психофізіологічного до соціального рівнів організації особистості. Так, науковці під особистісною зрілістю пропонують розглядати сукупність характеристик, які формуються у людини в різні періоди її розвитку, що дозволяє організувати її життя таким чином, щоб вона успішно змогла проявити свій особистісний потенціал. Зрілі особистості, на думку науковиці, характеризуються тенденцією до досягнення найвищого духовного розвитку, розвитку інтелектуальних та творчих можливостей, активною трудовою та суспільною діяльністю, підтриманням інтересу до довколишнього світу та всіх, хто знаходиться в ньому [8, с. 86].

За визначенням Н. Кордунової, особистісна зрілість є одним зі структурних компонентів зрілості людини. Особистісна зрілість, стверджує авторка, вважається необхідною умовою формування особистості. Водночас вчена наголошує на тому, що існують два підходи до розуміння особистісної зрілості. За першим підходом зрілість розглядається як віковий період розвитку. Другий підхід передбачає розгляд зрілості як якісної характеристики розвитку. Особистісна зрілість, доходить висновку науковця, є важливою характеристикою стану розвитку особистості, що виявляється у високому ступені особистісної конструктивної активності та особистісної функціональної продуктивності молодої людини [6].

Дещо інше визначення особистісної зрілості знаходимо в дослідженнях О. Борисюк та А. Перун, які зазначають, що особистісна зрілість виступає інтегральною властивістю особистості, що охоплює такі особистісні риси, які забезпечують її відповідальне ставлення до діяльності, конструктивну активність, гармонійне та ефективне функціонування, творчу реалізацію життєвих планів та толерантну взаємодію з людьми [2, с. 6].

Слід зауважити, що розглядаючи теоретичні аспекти вивчення особистісної зрілості, дослідники визначають особистісну зрілість як взірець сформованої особистості, котра включає високий рівень оцінок і суджень, свідоме ставлення до довколишньої дійсності, підтримку інтерперсональних зв'язків, адекватну самооцінку. Привертає увагу і те, що досліджуваний феномен пояснюється авторами як здатність до глибинного дослідження дійсності; можливість реалізації власного «Я»; прагнення досягати вершини самоактуалізації та утверджуватись на ній; здатність самоорганізовуватись у сприятливих та специфічних кризових моментах життя. Становлення особистісної зрілості, на думку дослідників, відбувається в умовах соціалізації та під впливом індивідуальних психологічних особливостей. Концептуаль- ністю вирізняється позиція тих учених, які виокремлюють певні компоненти особистісної зрілості; йдеться про а саме: саморегуляцію, самостійність, креативність, інтелектуальність, комунікабельність, моральність, відповідальність, Его-ідентичність, емпатію, самоприйняття, автентичність, трансцендентність, самоактуалізацію. Небезпідставно дослідники стверджують, що в сукупності зазначені якості утворюють складну систему, що характеризує стан розвитку особистості та регулює рівень можливостей до взаємодії [2, с. 8-9].

У дослідженні О. Штепи стверджується про правомірність виокремлем- лювати компоненти особистісної зрілості, які вона називає пропріумом особистості і котрі утворюють якості людини, що роблять її унікальною і виступають індикаторами особистісної зрілості: відповідальність, децентрація, глибинність переживань, життєва філософія, толерантність, автономність, контактність, самоприйняття, креативність, синергічність [12, с. 8].

Особистісну зрілість Л. Потапчук визначає як складне психологічне утворення, структуру якого становлять такі якості, як відповідальність у різних сферах життєдіяльності, емоційна зрілість, самоконтроль поведінки, самостійність, адекватність самоствердження, цілепокладання, високий рівень реалізованості подій життя. При цьому домінантною тенденцією становлення особистісної зрілості, на переконання дослідника, з одного боку виступає загальна інтернальність, яка свідчить про усвідомлення старшокласником свого внутрішнього світу, власного «Я»; з іншого ж - модель аналізу тенденцій особистісної зрілості включає «специфічний зміст «Я-уявлення» і спрямованість юнака на реалізацію особистісного «Я», яка розглядається як єдиний процес мотивації і цілепокладання» [9, с. 7].

Як бачимо, науковцями по-різному визначається сутність особистісної зрілості й виокремлюються різні її характеристики. Студіювання наукових джерел дозволило нам дійти узагальнення, що особистісна зрілість є динамічним новоутворенням, яке містить у собі психологічну, моральну, психофізіологічну, емоційну зрілість і характеризується сформованістю таких якостей, як відповідальність, емоційні почуття, контроль поведінки в різних життєвих ситуаціях, усвідомлення власного «Я», самосприйняття, самоактуалізація, здатність аналізувати свої вчинки та їх наслідки, наявністю мотивації досягати успіхів у професійній діяльності.

В результаті проведеної аналітичної роботи ми дійшли висновку, що важливою складовою особистісної зрілості постає соціальна зрілість, формування якої в старшокласників утворює підвищення дослідницьку увагу. Натомість ще й досі на сучасному етапі розвитку української наукової думки більшість дослідників перебувають у пошуку найбільш науково виваженого й прийнятного визначення дефініції «соціальна зрілість». Розглянемо сутність означеного поняття.

У довідкових джерелах знаходимо, що соціальна зрілість визначається як інтегральна властивість особистості, що виявляється у сформованості соціальних настановлень, спрямованих на свідому реалізацію суспільних норм і цінностей; проявів соціальних якостей; здатності до професійної самореалі- зації; оволодіння сукупністю основних соціальних ролей, що дозволяють особистості компетентнісно діяти в усіх сферах суспільного життя [4, с. 936].

Спираючись на це та пророблений теоретичний аналіз філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної літератури дав можливість М. Школьній визначити сутність поняття «соціальна зрілість» як соціальну властивість особистості, що виявляється у сформованості соціальних настановлень, ціннісному ставленні до соціальних норм, інших людей; якісному оволодінні сукупністю основних соціальних ролей, прояві соціальних якостей, здатності до професійної самореалізації [11, с. 427].

Як комплекс зовнішніх соціальних ознак, що забезпечує функціонування людини в зовнішньому середовищі тлумачить соціальну зрілість С. Баранова виявляється вона «в усвідомленні себе суб'єктом власного життя, власної індивідуальності й суб'єктом історичного процесу, тобто суб'єктом розвитку спільноти, до якої людина себе відносить» [1, с. 84]. На думку дослідниці досягнення людиною певного віку та соціального положення (комплекс громадянських прав і обов'язків, освіта матеріальна незалежність, готовність приймати рішення) характеризує цей феномен.

Зазначимо, що більшість дослідників (О. Киселиця, Ю. Мосейчук, О. Мороз та ін.) уважають, що соціальна зрілість - не є функцією лише одного віку. Багато в чому її сформованість і прояви залежать від умов, у яких росте й виховується дитина. Тому вже підлітки й старшокласники відрізняються достатньою соціальною зрілістю, у той час, як деякі дорослі у своїх поглядах і настановах щодо важливих аспектів людських відносин залишаються дітьми що соціальна зрілість - це якісний критерій психічного розвитку та психічний стан розуміння себе в суспільстві, своєї поведінки, це показник сформованості норм, правил стосунків особистості з реальною дійсністю [5, с. 13].

Означену наукову позицію посилюють висновки Н. Вінник, яка, аналізуючи вікові особливості розвитку особистості, доводить, що існують сенситивні періоди, які утворюють підвищені можливості для розвитку психіки в різні вікові періоди. Сенситивним періодом для особистісного розвитку є старший підлітковий вік (15-17 років), коли відбувається перетворення особистості підлітка на зрілу особистість. Дослідження має рацію стверджувати, що старший підлітковий вік є вирішальним етапом формування особистості, адже саме в цей час «дозрівають» її пізнавальні й емоційно-особистісні передумови. Більш того, він характеризується не просто збільшенням обсягу знань, але і розширенням розумового кругозору, появою в ньому теоретичних інтересів і потреби звести різноманіття фактів до деяких принципів. Не менш суттєвим розглядається ще й таке: мислення в цьому віці вже має науково-теоретичний, формально-логічний, гіпотетико-дедуктивний характер і дозволяє вибудовувати стратегії, мати розвинену рефлексію, розбиратись у складному власному внутрішньому світі та взаємовідносинах [3]. Отже, маємо всі підстави стверджувати, що соціальна зрілість старшокласників є динамічним процесом, основу якого складає інтелект, навички розуміння та управління емоціями, рефлексія, мотивація досягнення успіху, комунікація, певний досвід.

З огляду на вищезазначене, під соціальною зрілістю старшокласників будемо розуміти психологічне новоутворення, яке містить у собі сформовані соціальні вміння (вміння налагоджувати позитивне спілкування та взаємодію з довколишніми людьми) на підставі соціального досвіду, набутого в різноманітних видах діяльності (навчально-пізнавальна, професійно-орієнта- ційна, комунікативна, художньо-естетична, ігрова, спортивна, громадська тощо), що дозволяють виконувати різні соціальні ролі в різних соціальних групах, сформовану психологічна зрілість (уміння розуміти і контролювати власну поведінку і поведінку довколишніх людей, аналізувати події, що відбуваються); відповідальність (знання і прийняття обов'язків, здатність брати на себе відповідальність за власне життя, робити власні висновки й ухвалювати доцільні до ситуації рішення); самосвідомість (усвідомлення себе як особистості, сформованість життєвих цінностей) і самосприйняття (любов і розуміння себе); само актуалізація (прояв своїх можливостей і потреба в постійному саморозвитку), саморегуляція в різних видах діяльності (уміння контролювати та регулювати власні почуття й емоції, розуміти емоційний стан інших людей).

Таким чином, соціальна зрілість старшокласника, з позиції реалій сьогодення, виявляється у здатності позитивної соціалізації у системі нових соціальних відносин, вмінні швидко та адекватно реагувати на суспільні зміни, потребі у конструктивній взаємодії, прагненні постійно набувати досвід соціальних стосунків, сформованій соціальній відповідальності. Тому формування соціальної зрілості старшокласників правомірно вважати важливим завданням загальноосвітніх закладів в умовах викликів сьогодення, що дозволить їм успішно адаптуватися і бути гідними громадянами України.

Висновки

соціальна зрілість старшокласник

Соціальна зрілість старшокласників, як наукова категорія, є багатоаспектною і багаторівневою. Принциповими для повноцінного розуміння цього явища є сучасні гуманістичні концепції, що полягають у визнанні людини найвищою цінністю суспільства, її суб'єктності, активній життєвій позиції, гармонійній взаємодії з соціумом.

Перспективою подальших досліджень уважаємо визначення інтерактивних технологій, організаційних форм і методів, що сприятимуть формуванню соціальної зрілості старшокласників в освітньому процесі загальноосвітніх закладів.

Література

1. Баранова С. В. Особистісна зрілість та відповідальність: соціально-психологічний аспект: монографія. Київ: Інтерконтиненталь-Україна, 2020. 364 с.

2. Борисюк О. М., Перун А. М. Теоретичні аспекти вивчення особистісної зрілості та її компонентного наповнення. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія психологічна:. Львів: ЛьвДУВС, 2022. Вип. 1. С. 3-9.

3. Вінник Н. Модель особистості інтелектуально обдарованого старшокласника. 2016. URL: https://elibrary.kubg.edu.Ua/id/eprint/24583/1/N_Vinnyk_PPtp_IL%20_2.pdf

4. Енципклопедія освіти / Нац. Акад. пед. наук України, гол. ред. В.Г.Кремень. 2-ге вид., допв. та перероб. Київ: Юрінком Інтер, 2021. 1144 с.

5. Киселиця Оксана, Мосейчук Юрій, Мороз Олена. Становлення соціальної зрілості старшокласників (у контексті діяльності вчителя фізичної культури). Фізичне виховання, спорт і культура здоров 'яу сучасному суспільстві. 2018. № 3(43), С. 12-19.

6. Кордунова Наталія. Особистісна зрілість як чинник розвитку особистості в юнацькому віці. 2022. URL: https://www.inforum.in.ua/conferences/19/46/320

7. Овсянецька Л. П. До питання про психологічні критерії зрілої особистості. Актуальні проблеми психології. 2001. Т. 1, ч. 2. С. 105-110.

8. Особистісна зрілість як проблема сучасної психології: колективна монографія / наук. ред. З. М. Мірошник. Кривий Ріг : Вид. Р. А. Козлов, 2019. Т. 1. 220 с.

9. Потапчук Л.В. Психологічні особливості становлення особистісної зрілості старшокласників: дис... канд.. психол. наук: 19.00.07. Луцьк, 2001. 205 с.

10. Цина Валентина. Формування громадянської зрілості старшокласників засобами інноваційних педагогічних технологій. Педагогічні науки. 2017. № 70. С. 12-19.

11. ШкольнаМ. С. Виховання соціальної зрілості студентів аграрних коледжів у позааудиторній діяльності: автореф... дис. канд. пед. наук: 13.00.07. Умань, 2018. 23. с.

12. Штепа О. С. Психологічні особливості формування та актуалізації особистісної зрілості. Практична психологія та соціальна робота. 2006. № 5. С. 24-31.

References

1. Baranova S. V. (2020). Osobystisna zrilist ta vidpovidalnist: sotsialno-psykholohichnyi aspekt [Personal maturity and responsibility: socio-psychological aspect]. Kyiv: Interkontynental- Ukraina [in Ukranian].

2. Borysiuk O. M., Perun A. M. (2022). Teoretychni aspekty vyvchennia osobystisnoi zrilosti ta yii komponentnoho napovnennia [Theoretical aspects of the study of personal maturity and its component content]. Naukovyi visnyk Lvivskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav. Seriia psykholohichna - Scientific Bulletin of the Lviv State University of Internal Affairs. Psychological series:. Lviv: LvDUVS. 1, 3-9 [in Ukranian].

3. Vinnyk N. (2016). Model osobystosti intelektualno obdarovanoho starshoklasnyka [Personality model of an intellectually gifted high school student]. URL: https://elibrary.kubg.edu.ua/ id/eprint/24583/1/N_Vinnyk_PPtp_IL%20_2.pdf [in Ukranian].

4. Kremen V.H. (Eds.). (2021). Entsypklopediia osvity [Encyclopedia of education]. Kyiv: Yurinkom Inter, [in Ukrainian].

5. Kyselytsia Oksana, Moseichuk Yurii, Moroz Olena. (2018). Stanovlennia sotsialnoi zrilosti starshoklasnykiv (u konteksti diialnosti vchytelia fizychnoi kultury). [The formation of social maturity of high school students (in the context of the activity of a physical education teacher)]. Fizychne vykhovannia, sport i kultura zdorovia u suchasnomu suspilstvi - Physical education, sports and health culture in modern society. 3(43), 12-19 [in Ukranian].

6. Kordunova Nataliia (2022). Osobystisna zrilist yak chynnyk rozvytku osobystosti v yunatskomu vitsi [Personal maturity as a factor in personality development in youth]. URL: https://www.inforum.in.ua/conferences/19/46/320 [in Ukranian].

7. Ovsianetska L. P. (2021). Do pytannia pro psykholohichni kryterii zriloi osobystosti [To the question of the psychological criteria of a mature personality] Aktualni problemy psykholohii - Actual problems ofpsychology,1, 2(1), 105-110 [in Ukranian].

8. Miroshnyk Z. M. (Eds.). (2019). Osobystisna zrilist yakproblema suchasnoi psykholohii [Personal maturity as a problem of modern psychology]. Kryvyi Rih : Vyd. R. A. Kozlov [in Ukranian].

9. Potapchuk L.V. (2001). Psykholohichni osoblyvosti stanovlennia osobystisnoi zrilosti starshoklasnykiv [Psychological features of the formation of personal maturity of high school students]. Candidate's thesis. Lutsk [in Ukranian].

10. Tsyna Valentyna (2017). Formuvannia hromadianskoi zrilosti starshoklasnykiv zasobamy innovatsiinykh pedahohichnykh tekhnolohii [Formation of civic maturity of high school students by means of innovative pedagogical technologies]. Pedahohichni nauky - Pedagogical sciences, 70,12-19 [in Ukranian].

11. Shkolna M. S (2018). Vykhovannia sotsialnoi zrilosti studentiv ahrarnykh koledzhiv u pozaaudytornii diialnosti [Education of social maturity of students of agricultural colleges in extracurricular activities]. Extended abstract of candidate's thesis. Uman [in Ukranian].

12. Shtepa O.S (2006). Psykholohichni osoblyvosti formuvannia ta aktualizatsii osobystisnoi zrilosti [Psychological features of formation and actualization of personal maturity]. Praktychna psykholohiia ta sotsialna robota - Practical Psychology and Social Work, 5, 24-31. [in Ukranian].

Размещено на Allbest.ru