Підготовка майбутніх вчителів початкової школи до організації групової навчальної діяльності молодших школярів в умовах НУШ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підготовка майбутніх вчителів початкової школи до організації групової навчальної діяльності молодших школярів в умовах НУШ

Філімонова Тетяна Володимирівна

кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри початкової та дошкільної освіти, Миколаївський національний університет імені В.О.Сухомлинського, м. Миколаїв

Анотація

У статті зазначається, що ключова роль у системі освіти належить вчителю. А отже, на сучасному етапі інтеграції України до європейського освітнього простору у зв'язку з реформами, що відбуваються в галузі освіти, перед закладами вища освіти педагогічного спрямування постає завдання підготовки вчителя нового покоління. Сучасній школі потрібні вчителі початкових класів, які здатні не лише збагатити учнів знаннями, уміннями та навичками, які надає програма, а й забезпечити реалізацію їхнього творчого потенціалу на основі особистісного розвитку, вчити молодших школярів способам здобуття знань, створення умов для ефективного формування багатовимірної свідомості, здатності особистості, що розвивається, розуміти, мислити і діяти.

До головних орієнтирів спрямованості сучасної початкової школи є сприяння виробленню молодшими школярами активної позиції, формування у них потреби до пізнання світу і людини в ньому як біологічної та соціальної істоти, засвоєння духовних цінностей у різноманітних сферах, створення теоретичної бази для інтелектуального розвитку учнями, прищеплення навичок самостійного набуття знань учнями на основі активної пізнавальної діяльності. Усі ці аспекти процесу навчання можуть бути реалізовані, з одного боку, тільки з урахуванням індивідуальних рис і схильностей особистості кожного учня, а, з іншого - у процесі колективної взаємодії з однокласниками.

Докорінна зміна освітньої парадигми переорієнтовує процес навчання на особистість дитини. Особистісно орієнтоване навчання передбачає організацію освітнього процесу на засадах глибокої поваги до особистості кожного учня, врахування його індивідуальних нахилів і особливостей, ставлення до нього як до свідомого відповідального учасника суб'єкт-суб'єктної взаємодії. На тлі окреслених векторів розвитку вітчизняної системи початкової освіти протягом останнього десятиріччя спостерігається зростання інтересу до групових форм навчальної діяльності.

Ключові слова: групова навчальна діяльність, вчителі початкової школи, молодші школярі, Нова українська школа.

Abstract

Filimonova Tetiana Volodymyrivna Candidate of Pedagogical Sciences, Senior Lecturer of the Department of Primary and Preschool Education, V.O. Sukhomlynskyi National University of Mykolaiv, Mykolaiv

PREPARING FUTURE PRIMARY SCHOOL TEACHERS TO ORGANISE GROUP LEARNING ACTIVITIES FOR YOUNGER PUPILS IN NUS

The article notes that the key role in the education system belongs to the teacher. Consequently, at the present stage of Ukraine's integration into the European educational space, due to the ongoing reforms in the field of education, higher education institutions of pedagogical orientation are faced with the task of training a new generation of teachers. A modern school needs primary school teachers who are able not only to enrich students with the knowledge, skills and abilities provided by the curriculum, but also to ensure the realisation of their creative potential through personal development, to teach younger students ways to acquire knowledge, to create conditions for the effective formation of multidimensional consciousness, the ability of a developing personality to understand, think and act.

The main guidelines of the modern primary school include promoting the development of an active position by younger students, forming their need to learn about the world and human beings in it as biological and social beings, assimilating spiritual values in various fields, creating a theoretical basis for students' intellectual development, and instilling in them the skills of independent knowledge acquisition through active cognitive activity. All of these aspects of the learning process can be realised, on the one hand, only with due regard for the individual traits and inclinations of each student, and, on the other hand, in the process of collective interaction with classmates.

A fundamental change in the educational paradigm reorients the learning process towards the child's personality. Personality-based learning involves organising the educational process on the basis of deep respect for the personality of each student, taking into account their individual inclinations and characteristics, treating them as a conscious responsible participant in subject-subject interaction. Against the background of the outlined vectors of development of the national primary education system, over the past decade, there has been an increase in interest in group forms of learning activities.

Keywords: group learning activities, primary school teachers, younger students, New Ukrainian School.

Постановка проблеми

групова навчальна діяльність школяр

Ключовою сферою сучасного розвитку суспільства стає освіта, рівень якості якої має відповідати поточним потребам і тенденціям. Усі структурні складники системи освіти є важливими, зокрема, й її початкова ланка. У концепції Нової української школи виокремлено одинадцять ключових компетентностей, що передбачають формування в учнів початкової школи комплекс умінь, до яких належать зокрема: уміння до системного мислення; уміння не тільки висловлювати думку, а й логічно її обґрунтувати; вміння вирішувати проблеми; здатність до співпраці в команді. Успіх розвитку цих навичок має вирішальне значення і пов'язаний зі здатністю та готовністю вчителя початкової школи мотивувати учнів, побачити їх потенціал, пробудити в них прагнення до знань, організовувати пізнавальну діяльність з використанням групових форм навчання.

Так як ключова роль у системі освіти належить вчителю, то на сучасному етапі інтеграції України до європейського освітнього простору у зв'язку з реформами, що відбуваються в галузі освіти, перед закладами вища освіти педагогічного спрямування постає завдання підготовки вчителя нового покоління. Сучасній школі потрібні вчителі початкових класів, які здатні не лише збагатити учнів знаннями, уміннями та навичками, які надає програма, а й забезпечити реалізацію їхнього творчого потенціалу на основі особистісного розвитку, вчити молодших школярів способам здобуття знань, створення умов для ефективного формування багатовимірної свідомості, здатності особистості, що розвивається, розуміти, мислити і діяти. До головних орієнтирів спрямованості сучасної початкової школи є сприяння виробленню молодшими школярами активної позиції, формування у них потреби до пізнання світу і людини в ньому як біологічної та соціальної істоти, засвоєння духовних цінностей у різноманітних сферах, створення теоретичної бази для інтелектуального розвитку учнями, прищеплення навичок самостійного набуття знань учнями на основі активної пізнавальної діяльності. Усі ці аспекти процесу навчання можуть бути реалізовані, з одного боку, тільки з урахуванням індивідуальних рис і схильностей особистості кожного учня, а, з іншого - у процесі колективної взаємодії з однокласниками.

В інформаційному суспільстві, де бурхливий розвиток усіх сфер людської діяльності призводить до збільшення обсягу та ускладнення змісту матеріалу практично всіх предметів, що викладаються, перед сучасним учителем початкових класів постає проблема використання інноваційних форм організації пізнавальної діяльності школярів. Докорінна зміна освітньої парадигми переорієнтовує процес навчання на особистість дитини. Особистісно орієнтоване навчання передбачає організацію освітнього процесу на засадах глибокої поваги до особистості кожного учня, врахування його індивідуальних нахилів і особливостей, ставлення до нього як до свідомого відповідального учасника суб'єкт-суб'єктної взаємодії. На тлі окреслених векторів розвитку вітчизняної системи початкової освіти протягом останнього десятиріччя спостерігається зростання інтересу до групових форм навчальної діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Суттєвий внесок до обґрунтування теоретичних основ проблеми формування підготовки майбутніх учителів початкової школи до організації групових форм пізнавальної діяльності становлять дослідження В. Дяченко, В. Котова, О. Савченко, Г. Цукерман, О. Ярошенко та ін., які вивчали загальні принципи організації групової навчальної діяльності.

Дидактичний аспект організації групової навчальної діяльності молодших школярів розроблено в працях таких науковців, як Н. Бібік, В. Вихрущ, І. Вітковська, Є. Задоя, К. Нор та ін.

Індивідуально-психологічні особливості й поведінкові реакції молодших школярів досліджували Л. Айдарова, Г. Кравцов, Г. Костюк, В. Ляудіс та ін. Суб'єктність навчально-пізнавальної діяльності розглядали А. Маркова, Й. Ломпшер та ін. Активні і кооперативні форми навчання вивчали О. Вербицький, Д. В. Джонсон, С. Каган, О. А. Комар, В. Сидоренко та ін.

Інтерактивні стратегії навчання як окрему групу технологій розглядали О. Пометун, Л. Пироженко та ін.

Особливості навчально-педагогічної співпраці й спілкування в освітньому процесі були предметом дослідження таких науковців, як В.Дойз, І. Зімняя, С. Кондратьєва, Х. Лійметс, В. Панюшкін, Д. Фельдштейн та ін.

Питання професійної підготовки майбутніх учителів до роботи з молодшими школярами вивчали С. Мартиненко, І. Новик, С. Світич, О. Титунь, Л. Хомич.

Мета статті - розкрити особливості підготовки майбутніх вчителів початкових класів до організації групової навчальної діяльності молодших школярів в умовах НУШ.

Виклад основного матеріалу

Результатом сучасної освіти має стати формування особистості з гнучким розумом, швидкою реакцією на все нове, зі сталими орієнтувальними навичками та творчими здібностями, здатністю співпрацювати з групою однодумців. Адже соціально-економічний розвиток країни залежить від інформаційно-комунікаційних здібностей окремого індивіда, його здатності працювати в команді. У сучасних педагогічних і психологічних дослідженнях наголошено на потенціалі групової діяльності. Науковці стверджують, що для психічного розвитку, зокрема дошкільника, важливе значення мають ігрова, трудова й навчальна види діяльності, які передбачають переважно групову форму організації.

З'ясуємо суть поняття «група» для розкриття змісту терміна «групова діяльність». Група - це єдність, визначена обсягом спільності людей, які виокремлюються із соціального цілого за певними ознаками: характером діяльності, соціальною або класовою належністю, структурою, композицією, рівнем розвитку.

У психології термін «група» розуміють як «об'єднання людей, створене на основі певної спільної для них ознаки, яка виявляється в їхній сумісній діяльності, зокрема у спілкуванні» [9, С. 91].

Психологічні словники трактують це поняття як обмежену кількісно спільність людей, що виділяється або яку виділяють із соціального цілого за певними ознаками: характером діяльності, соціальною або класовою належності, структурою, композицією, рівнем розвитку тощо [11].

Дослідники запропонували критерії класифікації груп: «1) за розміром: групи великі, малі, мікрогрупи (діади, тріади); 2) за суспільним статусом: групи формальні (офіційні) та неформальні (неофіційні); 3) за безпосередністю взаємозв'язків: групи реальні (контактні) та умовні; 4) за рівнем розвитку: а) групи низького рівня розвитку: асоціації, корпорації, групи дифузійні; б) групи високого рівня розвитку - колективи; 5) за значущістю: групи референтні та групи членства» [11, С. 81].

Обсяг, структура і склад групи залежать від цілей і завдань діяльності, до якої вона залучена.

На результативність групової діяльності безпосередньо впливають ділові взаємини, до яких дослідники відносять керівництво, підпорядкованість, розподіл обов'язків, координацію дій, планування діяльності, обговорення і реалізацію планів, підведення підсумків, взаємодопомогу та ін.

Основним завданням розвитку особистісної сфери взаємин у групі дослідники вважають зміцнення і збагачення її моральної основи (Ю. Гільбух, О. Киричук). Таким чином, перед педагогом постає завдання демонстрації і дієвої підтримки необхідних норм моральності: порядності, відповідальності, доброти, співчуття, готовності прийти на допомогу тощо, реалізуючи їх у системі дитячих групових міжособистісних взаємин.

В. Москаленко трактує поняття «група» як таку «реальність, завдяки якій людина задовольняє багато потреб, а саме: потребу у виживанні, у функціонуванні особистості, у засвоєнні суспільного досвіду, у самооцінці, у самоідентичності, у позитивних емоціях тощо» [4, С. 534].

Елементарними параметрами групи науковець визначає такі: композицію групи (або її склад); структуру групи, групові процеси, групові норми й цінності, систему санкцій. Ми поділяємо думку дослідників щодо педагогічної доцільності гомогенних груп, сформованих на основі принципу «відносної однорідності» інтелектуального розвитку суб'єктів освіти.

Немає однозначного потрактування і проблема якісного складу групи. Її кількісний склад - важлива характеристика, саме тому проблемі оптимального обсягу групи присвячено низку психолого-педагогічних досліджень. Це пов'язано також із тим, що науковці вбачають у ній одну з основних умов успішного функціонування групового об'єднання. Проте аналіз наукових джерел засвідчив наявність різних підходів щодо складу груп. Я. Бурлака і Т. Васильєва проаналізували вітчизняний та зарубіжний досвід організації групової діяльності з погляду якісного комплектування груп. Нижня та верхня межі групи - важливий чинник взаємодії, прийняття рішення, керівництва, а також динамічних процесів у ній.

Обсяг, структура та склад групи визначені метою та завданнями діяльності, яку вона виконує або для якої створена. Відносини, що сформувалися в групі, впливають на ефективність групової діяльності.

Отже, група - це спільнота дітей, ціллю якої є досягнення поставленої мети з урахуванням особистісних симпатій, інтересів та соціальної належності.

У якості синонімічних до поняття «групова діяльність» дослідники використовують терміни «спільна діяльність», «робота в парах». Відомо, що парна робота та групова форма роботи є подібними й мають багато спільних ознак, на що вказують науковці, тому доречно розглядати їх разом, хоча й з певними застереженнями.

Ми згодні з думкою І. Первіна, що робота в парах здійснюється двома суб'єктами освіти, може мати однобічний чи двобічний (взаємний) характер. Однобічна робота в парі полягає в тому, що одна особа виконує лише керівну функцію (надає допомогу), а інша перебуває в підпорядкуванні (приймає допомогу). Взаємна робота в парі передбачає розподіл обов'язків на певних етапах діяльності чи в різних її видах. Із двох способів організації такої діяльності науковець надає перевагу двобічній роботі в парах, оскільки, на його думку, вона має більші можливості для навчального співробітництва.

Проблему взаємодії в підсистемі «дитина-педагог» розглянуто в працях В. Вихруща, К. Нор, О. Ярошенко та ін. У такому контексті цінною є наукова позиція вітчизняних дослідників, що спільна діяльність членів групи є основним фактором функціонування й розвитку групи.

Працюючи спільно, всі члени групи діють індивідуально, роблять власний внесок для досягнення спільної мети, при цьому враховуються індивідуальні особливості інших учасників групи, уміння чути та підпорядковуватись загальним вимогам. Стосунки в групі характеризують взаємна повага та відповідальність.

Ми згодні з думкою К. Крутій та О. Фунтікової, що спільна діяльність - це вид групової діяльності, у якій дії учасників спрямовано на досягнення спільної мети. Найвищий рівень спільної діяльності - колективна діяльність. Від спільної діяльності варто відмежувати діяльність окремих осіб, що виконується одночасно з іншими, а мета й засоби її досягнення є відмінними. У спільній діяльності виникає і виявляється різнопланова, суттєво важлива для навчання дітей взаємодія учасників діяльності, у процесі якої налагоджується система стосунків між її суб'єктами (між особистостями в межах групи, окремою особистістю і групою).

Групова навчальна діяльність, на відміну від фронтальної та індивідуальної, не ізолює учнів один від одного, а навпаки, дає змогу реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги та співпраці. У цьому випадку, учням набагато простіше звертатись за поясненням до ровесників, ніж до вчителя.

Така навчальна діяльність сприяє активізації і результативності навчання школярів, вихованню гуманних стосунків між ними, самостійності, умінню доводити і відстоювати свою думку, а також прислухатися до думки товаришів, культурі ведення діалогу, відповідальності за результати своєї праці.

У груповій навчальній діяльності формується колективізм, моральні, гуманні якості особистості. Важливу роль у формуванні цих якостей відіграють особливості організації групової роботи; розподіл функцій і обов'язків між учасниками діяльності, обмін думками, взаємна вимогливість і допомога, взаємоконтроль і взаємооцінка.

Досліджуючи досвід вчителів початкових класів України, вчені виявили, що дослідження свідчать, що групову навчальну діяльність можна застосовувати на всіх етапах процесу навчання.

Дослідники В. Вихрущ, В. Котов, І. Чередов та інші зауважують, що робота в парі - це вид групової навчальної діяльності дітей, характеризуючи пару дітей як навчальну мікрогрупу. Проте в працях В. Дьяченко, Ю. Мальованого та інших роботу в парі розглянуто як форму колективної діяльності учнів.

У дослідженнях К. Крутій, Х. Лійметса, О. Пометун, Л. Присяжнюк визначено умови ефективної групової діяльності, окреслено педагогічні механізми її організації, з'ясовано вплив групової діяльності на результативність навчання. Предметом спеціальних досліджень є психологічна сумісність у групах, групова атмосфера, феномен лідерства, соціальні закони становлення і розвитку малих груп тощо.

У психолого-педагогічній літературі групову роботу визначають як спосіб організації спільних зусиль дітей, спрямований на вирішення конкретного завдання групи.

Х. Лійметс групову діяльність характеризує як «безпосередню взаємодію між дітьми, їх спільну узгоджену діяльність ... » [3, С. 13]. В. Котов уважає таку діяльність способом організації спільних зусиль дітей для вирішення поставленого на занятті навчально-пізнавального завдання в складі групи.

Учена К. Нор у своїх дослідженнях визначає групову навчальну діяльність як «форму організації навчання в малих групах дітей, об'єднаних загальною навчальною метою при опосередкованому керівництві педагогом і в співпраці з дітьми» [5, С. 14].

Узагальнюючи результати наукових досліджень, представимо зміст поняття «групова навчальна діяльність»:

- спільна діяльність членів групи, спрямована на розв'язання певного завдання;

-процес організації пізнавальної колективної діяльності учнів, у якій встановлюється позитивний взаємозв'язок, що вимагає відповідальності від кожного учасника групи;

-суспільно корисна діяльність учнів, спрямована на спільне досягнення успіху;

-об'єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності;

-спосіб організації спільних зусиль учнів для досягнення поставленої мети.

Отже, проведений нами аналіз наукових джерел дозволив схарактери-зувати сутність поняття «групова навчальна діяльність» з погляду психології та педагогіки. Групова навчальна діяльність - це форма організації навчання в малих групах учнів, які об'єднані загальною навчальною метою при опосередкованому керівництві вчителем й у співпраці з учнями.

На основі аналізу психолого-педагогічної, методичної літератури з теми дослідження, вивчення сучасного стану професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи та її особливостей було визначено та обґрунтовано педагогічні умови інтенсифікації підготовки студентів до організації групової навчальної діяльності молодших школярів в умовах НУШ.

1) формування мотивації студентів шляхом використання активних форм організації навчання студентів (дискусій, рольових ігор, тренінгів, проектів), систематична організація групової навчальної діяльності;

2) систематична методична підготовка майбутніх учителів початкової школи, оволодіння сучасними методиками і педагогічними технологіями;

3) формування потреби в постійному професійному саморозвитку та самоосвіті.

Визначаючи першу педагогічну умову - формування мотивації студентів шляхом використання активних форм організації навчання студентів (дискусій, рольових ігор, тренінгів, проектів), систематична організація групової навчальної діяльності, ми керувалися дослідженнями О. Дубасенюк та Л. Мороз, які визначали, що цьінньїсно-мотиваційний компонент є базисним, і від його сформованості значно залежить сформованість інших компонентів [1].

Зазначимо, що перша педагогічна умова, яка стосується ціннісно- мотиваційного компонента, має бути забезпечена вже на початковому етапі «входження» в педагогічну діяльність, що забезпечується у процесі вивчення студентами навчальних дисциплін.

Щоб підсилити мотивацію, необхідно навчальний матеріал зробити цікавим, взаємопов'язаним, орієнтованим на досягнення особистісно- значущих цілей. Вдосконалення форм і методів підготовки майбутнього вчителя до організації групової навчальної діяльності молодших школярів в умовах НУШ реалізується шляхом поєднання групових та індивідуальних форм навчальної діяльності.

У процесі співпраці вчителя початкових класів з молодшими школярами постійно виникають ситуації, які потребують комунікативного вирішення. Під комунікативними завданням розуміють проблему, яка виникла в процесі комунікативної діяльності майбутнього вчителя початкових класів і вимагає вирішення. Комунікативне завдання являється практичним за своєю суттю і включає в себе мету діяльності та способи її досягнення через вирішення ряду пов'язаних між собою завдань. Такі комунікативні задачі виникають щоразу, коли необхідно змінити вид діяльності учнів, зацікавити до вивчення нових знань, сформувати уміння, провести перевірку засвоєного та ін. Вирішення будь-якої комунікативної задачі потребує застосування комунікативних навичок. Кінцевою метою є досягнення максимально продуктивного спілкування, яке передбачає актуалізацію суб'єктсуб'єктних відносин, діалогічність та гуманістичність спрямованості контакту.

Ще одним напрямком оптимізації підготовки майбутніх учителів початкових класів до організації групової навчальної діяльності молодших школярів є групова навчальна діяльність самих студентів - форма організації навчання у малих групах студентів, об'єднаних загальною навчальною метою під опосередкованим керівництвом викладача, в якій присутня співпраця між учасниками. Групова навчальна діяльність дає змогу реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги та співпраці.

Забезпечення цієї мети пов'язане з умінням учителя початкової школи організовувати спільну навчальну діяльність учнів. Експериментально доведено, що найкращі результати дає оптимальне чергування періодів індивідуальної та групової навчальної діяльності [12].

Процес підготовки студентів початкової освіти буде ефективнішим, якщо в ньому будуть представлені засоби, які активізують самостійний рух думки й увесь розумовий процес загалом. Проблемна ситуація активізує діяльнісний стан мозку, зумовлює прогресивні зміни в розумовому та особистісному розвитку студентів. Вона являє собою пізнавальне утруднення, непорозуміння, яке стимулює пізнавальні потреби майбутнього вчителя.

Друга педагогічна умова - систематична методична підготовка майбутніх учителів початкової школи, оволодіння сучасними методиками і педагогічними технологіями, стосується змістовно-процесуального компонента.

Методична підготовка майбутніх учителів передбачає оволодіння сучасними методиками і педагогічними технологіями засвоєння навчальних дисциплін під час вивчення спеціальних курсів.

Основним результатом методичної підготовки майбутніх учителів є готовність студентів оптимізувати процес опанування навчальних предметів молодшими школярами, сприяти вихованню та розвитку школярів засобами навчального предмета і засобами процесу навчання, а також готовність до дослідницької діяльності з поглибленого вивчення проблем такого навчання, виховання і розвитку школярів. Ключовими концептуальними положеннями цілісної системи методичної підготовки майбутніх учителів початкової школи, на думку З. Курлянд, є забезпечення реальних умов для формування загальної та професійної культури особистості вчителя як ефективного шляху створення можливостей для втілення в майбутній професійній діяльності високого професіоналізму. Це досягається на основі спрямованості вищої освіти у таких напрямах:

- реалізація особистісно-діяльнісного і культурологічного підходів у цілісній методичній системі підготовки майбутніх учителів початкової школи, яка ґрунтується на цілісному розвитку особистості в процесі всієї навчальної діяльності;

- формування особистості шляхом урахування програмно-цільової та професійної спрямованості методичної системи як умови забезпечення загальнокультурного розвитку і професійної готовності особистості в єдності з потребнісномотиваційною, інтелектуальною, практично-діяльнісною, емоційно-вольовою сферами;

- безперервність гуманітарної підготовки як сукупності форм, засобів і методів освіти і практики, які стимулюють розвиток культури майбутніх педагогів, розуміння ними значення людських цінностей у сучасному світі, яка передбачає цілеспрямований вихід на гуманітарні проблеми всіх навчальних дисциплін у підготовці педагогів [99, с. 307].

Отже, методична підготовка майбутніх учителів передбачає вирішення таких завдань: опанування знань, навичок, умінь методичної діяльності, спрямованої на розвиток студентів педагогічних здібностей, ознайомлення з педагогічною майстерністю творчих учителів, передовим досвідом педагогічних колективів тощо. Тому методичну підготовку майбутніх учителів слід розглядати як цілісну систему педагогічних дій, заходів, спрямованих на інтеграцію теоретичних і практичних складників, які є важливим чинником їхньої майбутньої якісної методичної діяльності в умовах загальноосвітнього навчального закладу.

У методичній підготовці майбутніх учителів початкової школи доцільно виокремити теоретичний і практичний аспекти. Теоретичний аспект методичної підготовки відображає оволодіння знанням загальних закономірностей навчання певного предмету, знанням концепцій і теорій навчання навчальному предмету, певний рівень базового знання змісту навчального предмета тощо. Теоретичний аспект методичної підготовки виявляється в умінні майбутніх учителів початкової школи дати характеристику поняттям і способам дій зі змісту навчального предмета, окреслити педагогічні дії, проаналізувати зміст шкільних підручників на предмет несуперечливості й науковості навчальних матеріалів та їхню доступність учням. Теоретична методична підготовка - це також знання теоретичних основ навчального предмета [8, С. 74].

Третя педагогічна умова - формування потреби в постійному професійному саморозвитку та самоосвіті.

Третя педагогічна умова стосується особистісно-рефлексивного компо-нента. Аналіз теоретико-гносеологічних знань свідчить, що професійний саморозвиток є інтегративним творчим процесом свідомого особистісного становлення, завдяки якому відбувається формування мотиваційної, когнітивної, ціннісної та діяльнісної сфер фахівця; професійно-особистісний саморозвиток здійснюється за допомогою механізмів самопізнання, самоорганізації, самоосвіти, самооцінки, саморегуляції, як прагнення до самоактуалізації на основі розвитку професійного мислення, реалізації творчого потенціалу, різноманітних форм дослідницької діяльності та інших способів інтенсифікації цього процесу; самовдосконалення є найважливішим шляхом формування себе не тільки як професіонала, а перш за все як особистості, розвитку своїх здібностей, набуття знань і вмінь [2].

Тож професійно-педагогічне самовдосконалення є процесом, у результаті якого ми отримуємо творчий, цілеспрямований, самостійний рух здобувача закладу вищої освіти до вершин особистісного і професійного розвитку, що може бути досягнений завдяки самоосвіті, самовихованню й самоменеджменту майбутнього вчителя початкової школи.

Розрізняють такі складові професійного самовдосконалення особистості:

1. Самоосвіта, яка спрямована на поглиблення знань з метою досягнення бажаного рівня професійної компетентності.

2. Самовиховання, яке створює систематичне формування й розвиток позитивних професійних якостей особистості.

3. Самоменеджмент, який здійснює контроль над використанням часу та цілеспрямованим регулюванням дій і поведінки майбутнього фахівця.

Професійне самовдосконалення є системою, інтегративною єдністю таких структурних компонентів: особистісного, змістовно-операційного та рефлексивного компонентів, які діалектично пов'язані між собою. Динаміка їх розвитку залежить від цілеспрямованості та інтенсивності впливу на них, творення відповідного освітнього середовища, психологопедагогічних умов, урахування особистих потреб, інтересів, прагнень майбутніх фахівців педагогічного профілю [2].

Професійний саморозвиток майбутнього педагога можна розглядати як процес інтеграції особистісного і професійного складників зростання студента ЗВО від початкового рівня готовності до майбутньої професійної діяльності - до нового рівня через формування відповідних знань і вмінь.

Професійне педагогічне самовдосконалення вчителів виявляється у таких показниках, як: прагнення до самостійного поглиблення знань про напрями професійного розвитку та способи покращення якості викладання: самостійного професійно обґрунтованого цілепокладання. обґрунтованого прийняття рішень: прагнення до уміння знаходити доступ до необхідних інформаційних ресурсів: до самодетермінованого виконання повсякденних професійних обов'язків, визначених посадою: бажання брати на себе відповідальність: аналізувати власну діяльність і поведінку: прагнення до вільного волевиявлення: самоініціативи, її активного прояву в житті й діяльності: самодетермінації: до управління власним емоційним станом.

Висновки

Отже, докорінна зміна освітньої парадигми переорієнтовує процес навчання на особистість дитини. Особистісно орієнтоване навчання передбачає організацію освітнього процесу на засадах глибокої поваги до особистості кожного учня, врахування його індивідуальних нахилів і особливостей, ставлення до нього як до свідомого відповідального учасника суб'єкт-суб'єктної взаємодії. На тлі окреслених векторів розвитку вітчизняної системи початкової освіти протягом останнього десятиріччя спостерігається зростання інтересу до групових форм навчальної діяльності. А тому, сучасній школі потрібні вчителі початкових класів, які здатні не лише збагатити учнів знаннями, уміннями та навичками, які надає програма, а й забезпечити реалізацію їхнього творчого потенціалу на основі особистісного розвитку, вчити молодших школярів способам здобуття знань, створення умов для ефективного формування багатовимірної свідомості, здатності особистості, що розвивається, розуміти, мислити і діяти засобами групової навчальної діяльності.

Література:

1. Дубасенюк О. А. Аналіз професійної спрямованості майбутніх учителів як фактор оптимізації технології педагогічної освіти. Вища педагогічна освіта. В. 17. 1994. С. 61-65.

2. Іщенко В. Готовність до професійного самовдосконалення студентів як фактор забезпечення високої якості освіти. Витоки педагогічної майстерності. 2015. Випуск 16. С.103-110.

3. Комар О. А. Інтерактивна технологія в підготовці майбутніх учителів початкової школи : теорія і практика : монографія. Умань, 2010. 326 с.

4. Москаленко В.В. Соціальна психологія. Підручник. Видання 2 ге, виправлене та доповнене. Київ: Центр учбової літератури, 2008. 688 с.

5. Нор К.Ф. Технология организации групповой учебной деятельностью. Николаев, 1998. 75 с.

6. Пальшкова І.О. Практико-орієнтований підхід у формуванні професійно педагогічної культури вчителів початкових класів: теоретико-методологічний підхід : монографія. Одеса, 2008. 339 с.

7. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. / за ред. З.Н. Курлянд. 3-тє вид., перероб. і доп. Київ: Знання, 2007. 495 с.

8. Пометун О.І., Комар О.А. Підготовка майбутнього вчителя початкових класів: інтерактивні технології у ВНЗ : навч. посіб. Умань : РВЦ «Софія», 2007. 166 с.

9. Психологічний словник / авт.-уклад. В. В. Синявський, О. П. Сергєєнкова; ред. Н. А. Побірченко. Київ : Науковий світ, 2007. 274 с.

10. Філіпська В. Професійне самовдосконалення вчителя (з досвіду України та Великої Британії). Імідж сучасного педагога. 2013. № 1. С. 37-39.

11. Шапар В.Б. Сучасний тлумачний психологічний словник. Харків: Прапор, 2007. 640 с.

12. Ярошенко О. Г. Проблеми групової навчальної діяльності школярів: дидактико- методичний аспект: монографія. Київ: Станиця, 1999. 245 с.

References:

1. Dubasenrnk, O.A. (1994). AnaHz ргоїезііпоі spriamovanosti шаіЬиїпікй uchyteHv yak faktor optym^atsn tekhnolohn pedahohichnoi osvriy [Analysrng the profess^^l orientation of future teachers as a factor ІП optim^rng teacher education technology]. Vyshcha pedahoMchna osvria - ffigher pedagogkal education. 17, 61-65 [ІП Ukrarnmn].

2. Ishchenko, V. (2015). Hotovnist do profesiinoho samovdoskonalennia studentiv yak faktor zabezpechennia vysokoi yakosti osvity [Readiness for professional self-improvement of students as a factor in ensuring high quality education]. Vytoky pedahohichnoi maisternosti - The origins of pedagogical excellence. 16, 103-110 [in Ukrainian].

3. Komar, O.A. (2010). Interaktyvna tekhnolohiia v pidhotovtsi maibutnikh uchyteliv pochatkovoi shkoly : teoriia i praktyka [Interactive technology in the training of future primary school teachers: theory and practice]. Uman [in Ukrainian].

4. Moskalenko, V.V. (2008). Sotsialna psykholohiia [Social psychology]. Kyiv: Tsentr uchbovoi literatury [in Ukrainian].

5. Nor, K.F. (1998). Tekhnolohyia orhanyzatsyy hruppovoi uchebnoi deiatelnostiu [Technology for organising group learning activities]. Nykolaev [in Russian].

6. Palshkova, I.O. (2008). Praktyko-oriientovanyi pidkhid u formuvanni profesiino pedahohichnoi kultury vchyteliv pochatkovykh klasiv: teoretyko-metodolohichnyi pidkhid [Practice-oriented approach in the formation of primary school teachers' professional and pedagogical culture: theoretical and methodological approach]. Odesa [in Ukrainian].

7. Kurliand, Z.N. (Eds.). (2007). Pedahohika vyshchoi shkoly: navch. posib [Higher education pedagogy]. Kyiv: Znannia [in Ukrainian].

8. Pometun, O.I., & Komar O.A. (2007). Pidhotovka maibutnoho vchytelia pochatkovykh klasiv: interaktyvni tekhnolohii u VNZ [Preparing a Future Primary School Teacher: Interactive Technologies in Higher Education]. Uman : RVTs «Sofiia» [in Ukrainian].

9. Syniavskyi, V.V., & Serhieienkova, O.P., Pobirchenko, N.A. (Eds.). (2007). Psykholohichnyi slovnyk [Psychological dictionary]. Kyiv : Naukovyi svit [in Ukrainian].

10. Filipska, V. (2013). Profesiine samovdoskonalennia vchytelia (z dosvidu Ukrainy ta Velykoi Brytanii) [Professional development of teachers (from the experience of Ukraine and the UK)]. Imidzh suchasnoho pedahoha - The image of a modern teacher. 1. 37-39 [in Ukrainian].

11. Shapar, V.B.(2007). Suchasnyi tlumachnyi psykholohichnyi slovnyk [A modern explanatory psychological dictionary]. Xarkiv: Prapor [in Ukrainian].

12. Yaroshenko, O.H. (1999). Problemy hrupovoi navchalnoi diialnosti shkoliariv: dydaktyko-metodychnyi aspekt [Problems of group learning activities of schoolchildren: didactic and methodological aspect]. Kyiv: Stanytsia [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru