Формування інноваційного мислення вчителів закладу загальної середньої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування інноваційного мислення вчителів закладу загальної середньої освіти

Григораш Ольга Вікторівна директор комунального закладу «Харківський ліцей № 113 Харківської міської ради», аспірантка кафедри початкової і професійної освіти, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, м. Харків

Анотація

Стаття присвячена актуальній проблемі формування інноваційного мислення вчителів. Підкреслюється, що інноваційний характер педагогічної педагогічного мислення вчителя є невід'ємним складником готовності педагога до інноваційної діяльності. У статті розкрито суть родових до досліджуваного феномену понять, як-от: «мислення», «професійне мислення», «інноваційне мислення».

З'ясовано, що інноваційне мислення є творчим видом мислення, яке спрямоване на задоволення зростаючих і вдосконалюваних потреб людини, а також на регулярне продукування нових ідей, проєктів і цінностей у спеціалізованих спільнотах і на підприємствах. Інноваційне мислення вчителя розкрито як вид професійного педагогічного мислення, що дає можливість педагогу як суб'єкту інноваційної діяльності на основі теоретичних і практичних знань по новому аналізувати педагогічні явища й процеси, пізнавати суть педагогічної ситуації, приймати й реалізовувати інноваційні рішення, спрямовані на оптимізацію освітнього процесу. З'ясовано, що інноваційне педагогічне мислення є багатофункціональним феноменом, що містить у собі низку функцій, як-от: діагностичну, стимулювальну, інформаційну, розвивальну, рефлексивно-оцінювальну, перетворювальну, самовдос- коналювальну. Виокремлено характеристики інноваційного мислення (креативність, продуктивність, гнучкість, оригінальність, професіоналізм, прогно стичність, о бґрунтов аність).

Стверджується, що розвитку інноваційного мислення в учителів найбільшою мірою сприяє науково-дослідна робота; долучення вчителів до активної участі в цій роботі потребує запровадження з боку адміністрації стимулювальних заходів. Установлено, що для розвитку інноваційного мислення вчителів необхідно забезпечити інноваційний характер їхньої професійної діяльності в межах навчально-методичної, науково-методичної та науково-дослідної підсистем освітнього середовища ЗЗСО.

Із власного досвіду автора презентовано форми (засідання кафедр (методичних об'єднань), науково-методичні семінари, зібрання проєктних груп та ін.) та методи (дискусії, диспути, «мозкові атаки», «педагогічний консиліум», «генерування ідей» та ін.) науково-методичної роботи, спрямовані на формування інноваційного мислення вчителів.

Ключові слова: учитель, інноваційне мислення, інноваційне педагогічне мислення, формування, освітнє середовище, заклад загальної середньої освіти. учитель інноваційне мислення

Hryhorash Olha Viktorivna Director of the Municipal Institution "Kharkiv Lyceum No. 113 of the Kharkiv City Council", PhD student, Department of Primary and Professional Education, H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, Kharkiv

FORMATION OF INNOVATIVE THINKING OF TEACHERS OF A GENERAL SECONDARY EDUCATION INSTITUTION

Abstract. The article is devoted to the actual problem of the formation of innovative thinking of teachers. It is emphasized that the innovative character of the teacher's pedagogical thinking is an integral component of the teacher's readiness for innovative activities. The article reveals the essence of concepts related to the studied phenomenon, such as: "thinking", "professional thinking", "innovative thinking".

It has been found that innovative thinking is a creative type of thinking that aims to meet the growing and improving human needs, as well as to regularly produce new ideas, projects, and values in specialized communities and enterprises. The teacher's innovative thinking is revealed as a type of professional pedagogical thinking, which enables the teacher as a subject of innovative activity, based on theoretical and practical knowledge, to analyze pedagogical phenomena and processes in a new way, to learn the essence of the pedagogical situation, to make and implement innovative decisions aimed at optimizing the educational process. It was found that innovative pedagogical thinking is a multifunctional phenomenon that includes a number of functions, such as: diagnostic, stimulating, informational, developmental, reflective-evaluative, transformative, self-improving. The characteristics of innovative thinking (creativity, productivity, flexibility, originality, professionalism, predictability, reasonableness).

It is claimed that the development of innovative thinking among teachers is most facilitated by scientific and research work; the involvement of teachers in active participation in this work requires the introduction of stimulating measures by the administration. It was established that in order to develop the innovative thinking of teachers, it is necessary to ensure the innovative character of their professional activity within the educational and methodological, scientific and methodological and scientific research subsystems of the educational environment of the educational environment.

From the author's own experience, forms (meetings of departments (methodological associations), scientific and methodical seminars, meetings of project groups, etc.) and methods (discussions, debates, "brainstorming", "pedagogical council", "generation of ideas" and etc.) of scientific and methodical work aimed at the formation of innovative thinking of teachers.

Keywords: teacher, innovative thinking, innovative pedagogical thinking, formation, educational environment, institution of general secondary education.

Постановка проблем

У сучасних умовах головними пріоритетами розвитку освіти в Україні є інноваційні перетворення в усіх її сферах. Це зумовлено необхідністю кардинальних змін, спрямованих на забезпечення якості навчання та підвищення конкурентоспроможності освіти, вирішення стратегічних завдань, що стоять перед національною системою освіти в нових швидкозмінних умовах, інтеграцією її у світовий освітній простір [13].

Педагогічна діяльність апріорі не терпить шаблонів і стереотипів. Це творчий, динамічний процес, заснований на одночасному обліку безлічі чинників. Складність реалізації вчителем своїх суспільної місії та професійних функцій вимагає від нього не тільки глибоких знань, педагогічних компетен- цій, загальної культури, наявності специфічних особистісних якостей, а й розвиненої здатності до творчості, що забезпечує успішне вирішення нестандартних педагогічних завдань.

Сьогодні не викликає сумнівів необхідність активного розгортання інноваційних процесів у закладах загальної середньої освіти (далі - ЗЗСО), орієнтації вчителя на прийняття, опанування та використання у власній педагогічній діяльності інновацій, на творчий, інноваційний характер діяльності, що забезпечує суб'єктну самореалізацію та особистісний і професійний саморозвиток педагога. Вирішити вказані завдання в змозі вчитель з розвиненим інноваційним мисленням. Тільки вчитель з інноваційним системним мисленням здатний осмислити проблеми та суперечності інноваційного освітнього процесу, зрозуміти причини і наслідки швидкозмінних змін у суспільстві й освіті в контексті сучасних викликів, генерувати прогресивні, конструктивні ідеї щодо модернізації освіти тощо. Зазначене актуалізує проблему формування й розвитку інноваційного педагогічного мислення в учителів ЗЗСО.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У психолого-педагогічній літературі досить широко розглядаються різні питання мислення особистості, її професійного мислення (В. Бондар, М. Згурська, Т. Хачумян та ін.). Окремі аспекти інноваційного мислення, у тому числі інноваційного педагогічного мислення висвітлено в працях таких українських та зарубіжних учених, як: В. Делія, І. Коновальчук, Л. Петриченко, О. Попова, Г. Султанова, Д. Хакімова, та ін.

Проте проблематика інноваційного педагогічного мислення залишається недостатньо представленою в дослідженнях з педагогічної інноватики. Потребують подальшого визначення сутнісних характеристик та вивчення механізмів інноваційного педагогічного мислення, а також розроблення науково-методичного забезпечення процесу формування такого мислення вчителів як важливого складника підготовки вчителів ЗЗСО до інноваційної діяльності.

Мета статті - розкрити суть інноваційного педагогічного мислення та презентувати ефективні форми, методи, засоби його формування й розвитку в учителів ЗЗСО.

Виклад основного матеріалу

Визначення суті інноваційного педагогічного мислення вчителя потребує розкриття таких понять, як «мислення», «професійне мислення», «інноваційне мислення». Консенсусу серед учених щодо того, як визначати та розуміти вказані поняття немає, що потребує формування власної позиції стосовно цього питання.

У загальноприйнятому значенні мислення розглядають як процес перетворення фактів, інформації, емоцій тощо на цілісне й упорядковане знання. Мислення є фундаментальною властивістю людини [6].

Для нас є важливими такі положення, сформульовані психологами:

- мислення - це психічний процес пошуку та відкриття нового, істинного, глибинного внаслідок аналізу та синтезу навколишньої дійсності;

- у процесі мислення людина пізнає світ узагальнено та опосередковано (через слово);

- мислення як інтелектуальна діяльність поєднує в собі пізнання і творче перетворення образів і уявлень, зафіксованих у пам'яті. Це завжди активна зміна діяльності внаслідок розумової праці.

Термін «професійне мислення» у практичний та науковий обіг став входити порівняно недавно у зв'язку зі значною інтелектуалізацією всієї суспільної праці, викликаною науково-технічною революцією. Поняття «професійне мислення» вживається у двох значеннях. В одному сенсі - це високий професійно-кваліфікаційний рівень фахівця (особливості мислення, що відображають його «якісний» аспект); в іншому сенсі - це особливості мислення, зумовлені характером професійної діяльності (предметний аспект) [1]. Проте найчастіше поняття «професійне мислення» вживається одночасно в обох цих значеннях.

Інноваційне мислення вчені пов'язують зі створенням та розвитком ментальної моделі, заснованої на випадковій та динамічній об'єктивності нововведень та інноваційних процесів, спрямованих на покращення картини світобудови на основі фізіологічних послідовностей, соціокультурних зразків, включаючи духовність, доброту та правдивість [16].

Досить слушним є визначення інноваційного мислення як творчого мислення, спрямованого на задоволення зростаючих і вдосконалюваних потреб людини, а також на регулярне продукування нових ідей, проєктів і цінностей у спеціалізованих спільнотах і на підприємствах [17, с. 17].

Термін «інноваційне мислення» педагога у практичний та науковий обіг вітчизняної педагогічної науки ввійшов порівняно недавно (з 90-х років ХХ ст.) у зв'язку з інтенсивною інноватизацією освітньої сфери [Петриченко; Попова]. Як і для більшості категорій педагогічної інноватики, поняття «інноваційне мислення» учителя («інноваційне педагогічне мислення») дотепер немає точного і усталеного визначення.

На основі узагальнення праць учених (4; 7: 8; 11; 18; 19 та ін.) інноваційне мислення вчителя визначаємо як вид професійного педагогічного мислення, що дає можливість педагогу як суб'єкту інноваційної діяльності на основі теоретичних і практичних знань по новому аналізувати педагогічні явища й процеси, пізнавати суть педагогічної ситуації, приймати й реалізовувати інноваційні рішення, спрямовані на оптимізацію освітнього процесу.

Інноваційне мислення дає можливість педагогу успішно виконувати професійні соціально-професійні функції й освітні завдання на високому рівні: швидко, точно, оригінально вирішувати як ординарні, так і неординарні завдання в певній предметній сфері. Таких педагогів зазвичай характеризують як творчих фахівців у своїй професійній галузі, як людей, які по-особливому бачать предмет своєї діяльності і здатні до раціоналізаторства, новаторства, удосконалення конструкцій і технологій та відкриття нового [2, с. 27-28; 4, с. 243].

І. Коновальчук підкреслює, що процес мислення є внутрішнім механізмом здійснення інноваційної педагогічної діяльності. Результатом цього процесу є генерування нових ідей, цілей, мотивів, способів організації освітнього процесу [4, с. 243]. Інноваційний тип мислення необхідний учителеві для висування гіпотез, пошуку інтерпретацій, прогнозування розвитку інноваційних освітніх процесів, пояснення одержуваних фактів, аналізу наслідків своїх рішень та можливості приймати їх свідомо і відповідально.

Інноваційне педагогічне мислення, по-перше, реалізується в практично- дієвій і словесно-дискурсивній формі, по-друге, воно співвідноситься з усіма загальними характеристиками мислення професій соціономічного класу; по- третє, суть означеного мислення полягає у свідомому ціннісному ставленні вчителя до інноваційних перетворень освітнього процесу, які спрямовані на оптимальне вирішення складних освітніх проблем, що виникають відповідно нових викликів.

Ураховуючи результати досліджень учених, ми виокремили функції інноваційного мислення вчителя, а саме:

1) діагностична: пізнання конкретної освітньої ситуації, отримання інформації щодо необхідності та напрямів здійснення інноваційної діяльності;

2) стимулювальна: спонукання до прояву інтелектуальної ініціативи у освітньому процесі;

3) інформаційна: збір інформації про досвід розв'язання актуальних освітніх проблем, упровадження інновацій в освітньому процесі;

4) розвивальна: осмислення засобів формування провідних професійно- особистісних якостей;

5) рефлексивно-оцінювальна: рефлексія та оцінювання результативності діяльності;

6) самовдосконалювальна: інноваційне мислення забезпечує прагнення вчителя до самовдосконалення, досягнення свого акме;

7) перетворювальна: генерування нових ідей із метою перетворення освітньої дійсності.

На підставі вивчення наукових праць дійшли висновку, що інноваційне педагогічне мислення педагога характеризується такими параметрами, як [7; 8; 9; 11]:

¦ спрямованість свідомості, психологічної установки на інноваційну, а не на стандартну організацію педагогічної діяльності;

¦ потреба в постійному творчому пошуку щодо вдосконалення освітнього процесу та власної діяльності;

¦ налаштованість на «інноваційність» у здійсненні професійно-педагогічної діяльності;

¦ широкі інноваційні задуми;

¦ здатність до творчого (продуктивного) й критичного (оцінювального) мислення.

Також у працях учених виокремлюються такі характеристики інноваційного мислення, як продуктивність, гнучкість, оригінальність, професіоналізм, прогностичність, обґрунтованість.

Наведені властивості мислення формуються у практичній діяльності, де рушійною силою є особиста мотивація. При цьому слід підкреслити, що специфіка пізнавальної сфери особистості інноваційної спрямованості передбачає єдність її психологічних підструктур: когнітивної, інтелектуальної та креативної. Крім того слід зазначити, що розкриття та екстеріоризація інноваційного потенціалу вчителя неможливе без особистої зацікавленості суб'єктів освітнього процесу в модернізації останнього.

Однією з провідних особистісних якостей інноваційного мислення вчителя як багатовимірного особистісного феномену вважаємо креативність, яка характеризує інноваційний потенціал особистості. Саме креативність, являючи собою значущий особистий ресурс, дає можливість педагогу долучатися до інноваційної діяльності, реалізувати в ній свій інтелектуальний та творчий потенціали [7; 8]. Слід підкреслити, креативність як здатність до творчої діяльності виступає потужним механізмом адаптації педагога до швидкоплинних змін, пов'язаних з інноваційними тенденціями розвитку освіти у світовому вимірі.

У працях учених з проблем освітньої інноватики (Л. Петриченко [7], О. Попова [8], Т. Хачумян [12], І. Шпак [14] та ін.) доведено, що педагогу з інноваційним типом мислення притаманні розвинені інтелектуальні інформаційно-гностичні та евристично-дослідницькі вміння.

Розвиток професійно-педагогічного інноваційного мислення означає вдосконалення розумових якостей, інтелектуальних операцій і процесів, видів і форм мислення, інтелектуальних умінь відповідно до завдань та умов професійно-педагогічної діяльності на основі певних знань, наукових фактів за допомогою відповідної системи їх засвоєння та використання, що забезпечує високий рівень розумової активності особистості педагога [14]. Погоджуємося з дослідницею І. Шпак, яка зазначає: якщо педагог хоче мислити творчо, то він має навчитися надавати своїм думкам повну свободу, не намагаючись направити їх по заздалегідь визначеній траєкторії [14].

На підставі вивчення наукових джерел із досліджуваної проблеми та власного педагогічного досвіду дійшли висновку, що розвитку інноваційного мислення в учителів найбільшою мірою сприяє науково-дослідна робота, яка є одночасно ефективним засобом формування й розвитку як теоретичного, так і практичного інноваційного мислення педагога. Саме під час такої роботи вчитель має можливість здобувати нові знання, що становлять інформативно- інтелектуальну основу інноваційної діяльності, опановувати нові методи та відпрацьовувати творчі способи здійснення означеної діяльності, набувати досвіду її програмного забезпечення тощо, що сприяє вдосконаленню готовності педагога до інноваційної діяльності.

Проте, як свідчать дані нашого пілотажного дослідження, значна кількість учителів (близько 75 %) не прагнуть брати участь у такій діяльності. Тому необхідний певний «пусковий механізм», який стимулював би вчителів до означеного виду професійно-педагогічної діяльності. Таким стимулами можуть заохочувальні заходи, які мотивація досягнення, прагнення підвищити свій професійний статус тощо. Важливим мотиваційно-стимулювальним засобом розвитку інноваційного мислення вчителями є оволодіння ними «акместратегіями творчої самореалізації у процесі досягнення вершин професіоналізму» (О. Калінська).

На підставі проведеного дослідження дійшли висновку, що для розвитку інноваційного мислення вчителів необхідно забезпечити інноваційний характер їхньої професійної діяльності в межах навчально-методичної, науково-методичної та науково-дослідної підсистем освітнього середовища ЗЗСО.

Науково-методична підсистема освітнього середовища ЗЗСО сприяє забезпеченню результативності професійного зростання вчителів, оволодінню ними «науково-методичними цінностями педагогічної дійсності на основі взаємодії, співробітництва та співтворчості учасників освітнього процесу» [14]. Повною мірою погоджуємося з М. Климович, яка вважає, що науково- методична робота стимулює професійний розвиток педагогів та їхню готовність до створення в освітньому закладі атмосфери наукового пошуку, розроблення авторських програм та проєктів, науково-методичного забезпечення освітнього процесу [3].

Створюючи науково-методичне середовище прагнули, щоб воно було спрямоване на розкриття інноваційного потенціалу вчителя, при цьому прагнули щоб означене середовище максимально сприяло реалізації творчого потенціалу кожного вчителя, ураховувало його професійно-педагогічні вподобання, стимулювало його прагнення до самозмін, виходило за межі стереотипів; розвивало здатність учителів знаходити оригінальні, нестандартні способи розв'язання складних проблем навчання й виховання.

Під час проведення різних навчально-методичних і науково-методичних заходів у нашому ЗЗСО (засідання кафедр (методичних об'єднань), науково- методичні семінари, зібрання проєктних груп та ін.) широко використовуємо інтерактивні творчі методи (дискусії, диспути, «мозкові атаки», «педагогічний консиліум» та ін.), які включають в себе гострі актуальні питання, що викликали сильні реакції в учасників указаних заходів. На них обговорюємо актуальні освітні проблеми сьогодення, учителі мають можливість висловити ідеї щодо інноваційного розвитку школи тощо. Пріоритет в обговоренні надаємо дивергентним питанням, тобто питанням, на які неможливо було дати однозначні відповіді та які потребують аналітичного та критичного видів мислення. У процесі проведення вказаних заходів усіляко стимулюємо вчителів висловлювати оригінальні ідеї, сміливі думки, активно підтримувати дискусію.

Особливу увагу приділяємо методу, як «воркшоп» (від англ. workshop - цех, майстерня). Останнім часом цей метод використовується для позначення особливої форми й технології роботи з групою дорослих, у якій переважають інтерактивні форми роботи та провідна роль у здобутті знань і прийнятті рішень належить активності самих учасників навчальної групи. Воркшоп зазвичай є практичним семінаром або тренінгом, що може проходити у формі лекції, практикуму, круглого столу. Це своєрідна майстерня, на якій тренер (досвідчений педагог) ділиться своїми думками та здобутим досвідом, але також ініціює дискусії та обмін думками з допомогою залучення учасників до обговорення пропонованої проблематики. Останнім часом користуються популярністю ігрові воркшопи, що дають можливість, як наголошує В. Луганський, у комфортній та невимушеній обстановці засвоїти альтернативні розумові моделі й сформувати навички продуктивних, творчих підходів й креативного мислення в розв'язанні пропонованих завдань і проблем [5].

Під час науково-методичних семінарів також застосовуємо метод аналізу конкретних ситуацій та його різновидів: розв'язання ситуаційних та проблемних педагогічних задач, усунення інцидентів та розв'язання конфліктів, метод «лабіринту дій» (за Г. Антоновим). Розбір різноманітних ситуацій передбачав виокремлення таких явищ та проблемних і конфліктних ситуацій, які можуть виникнути в процесі впровадження інновацій в освітній процес.