Режисерський задум та специфіка взаємодії режисера-педагога з акторами шкільного та дошкільного віку: вплив театрального мистецтва на всебічний розвиток людської особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Режисерський задум та специфіка взаємодії режисера-педагога з акторами шкільного та дошкільного віку: вплив театрального мистецтва на всебічний розвиток людської особистості

Гавриш Тетяна Василівна (Gavrysh Tetyana), викладач акторської майстерності для дітей "Театр-студія 11", студентка магістратури(Masters student) кафедри режисури та акторської майстерності Інституту сучасного мистецтва НАКККіМ (Department of the direction and acting arts Institute of the modern arts National Academy of Management of Culture and Arts)

Одне з найголовніших завдань, яке постає перед сучасним українським суспільством - виховування нового, всебічного розвиненого та спроможного конкурувати молодого покоління. Адже саме на молодь ми покладаємо надію на зміни на краще, розбудову нашої країни, вплив на всебічний розвиток нашої держави, нашої України. Найцінніші риси, які як ніколи, надважливі зараз у сучасному світі - це високий рівень професіоналізму, освіченості, широкого кругозору та ерудиції, ініціативність, відповідальність, самостійність, впевненість, безстрашність, знання іноземних мов та комп'ютерна грамотність, гнучкість та творче, нестандартне мислення. Але цього ще замало. Світ потребує всебічно та гармонічно розвинених людей. Саме тому багато держав, великі компанії виділяють спеціальні бюджети та програми, які спрямовані на творчі пошуки та хобі людей, їх творче самовираження. Адже, доведено, що тільки всебічно розвинена особистість може принести найбільшу користь своїй країні, суспільству, компанії, своїй сім'ї та головне - бути в гармонії з собою - а це означає бути успішним.

І ось тут треба підкреслити унікальний ефект та феномен театрального мистецтва. На наш погляд, саме театр різнопланово та всебічно впливає на гармонійний розвиток особистості. Адже у кожній культурній традиції театр вважається важливим осередком культурного та духовного виховання, просвітительства. Усе, що відбувається у театрі тим чи іншим чином впливає емоційно та психологічно на людину, змушує співпереживати, думати, відчувати, переосмислювати свій досвід, навколишню дійсність, ставити собі нові питання та пробувати відповідати на них, розвиватися, змінюватись, очищуватися, ставати кращим, що є актуальним завжди.

Пам'ятаю, як у свій час, мене дуже вразили слова Костянтина Станіславського у його книзі "Моє життя в мистецтві", коли він описував та згадував своє дитинство: "... я дуже вдячний батькам за те, що нас з ранніх років змушували слухати музику. Не маю сумніву в тому, що це сприятливо вплинуло і на мій слух, і на вироблення смаку, і на око, яке придивилося до прекрасного у театрі. Враження від вистав італійської опери живуть і тепер у мені з надзвичайною гостротою і, звичайно, набагато більше, ніж від цирку. Я думаю, це відбувається тому, що сама сила вражень була величезна, але не усвідомлена тоді, а сприйнята органічно і несвідомо, не тільки духовно, а й фізично. Я зрозумів і оцінив ці враження лише згодом, за спогадами" [1].

Також Станіславський зауважував: "Я розповідаю про ці мої спогади тому, що мені важливо для подальшої частини книги, щоб читач пережив разом зі мною мої враження з царині звуку, музики, ритму і голосу. Згодом вони відіграють роль у моєму артистичному житті і роботі. Про це я тільки нещодавно дізнався, вже на схилі моєї артистичної діяльності. Я зрозумів значення для себе стихійних вражень" [Там само].

І дійсно, маючи вже трьохрічний досвід роботи з дітьми у "Театрі студії 11", я впевнена, що саме театр, акторська майстерність всебічно та гармонійно вливають на розвиток будь-якої дитини. Заняття в театральній студії дають дитині найголовніше - можливість самовираження, розвивають впевненість у собі, у своїх силах, розвивають слух, голос, тіло, відчуття ритму, вчать організованості та дисципліні, увазі, спостережливості, розвивають ораторські та комунікативні здібності, вчать працювати у команді, дружити, вміти думати, імпровізувати, мріяти, фантазувати. Театральне мистецтво допомагає учням пізнавати життя, краще розуміти себе, свої емоції та переживання, пізнавати свої можливості, спонукає до постійного розвитку та самовдосконалення.

Режисерський задум та режисерський погляд - найважливіші складові режисерської роботи. З них починається робота митця-режисера над будь-якою постановкою. Режисер має, в першу чергу, задати собі найголовніші питання - Що я хочу сказати глядачам своєю виставою? На що звернути увагу? Що мене турбує, бентежить, що не дає спокою і водночас так надихає на роботу над новою виставою. Без цих головних питань у будь-якого режисера нічого не вийде. Без відповідей на ці важливі питання режисер не зможе нічого пояснити та передати акторам, не зможе заразити їх, усю творчу команду своїми цілями та ідеями, своїм режисерським поглядом та задумом, надзавданням вистави. А вони, в свою чергу, передати це глядачам. Тут потрібна енергія. І тільки коли у режисера "болить на душі", не байдуже, свербить, хоче кричати на весь всесвіт - не може не говорити, тільки тоді режисер береться за роботу, починає ретельно розробляти своє режисерське креслення, експлікацію, втілювати свій режисерський задум у життя. Експлікація має дуже багато складових - це і пошук та підбір акторів, які зможуть передати надзавдання та наскрізну дію твору, художнє сценографічне та музичне оформлення вистави - фонограма та декорації, реквізит, костюми, атмосфера, графік репетицій, розподіл на сцени та епізоди, макет вистави тощо. На всі ці питання режисер має дати відповіді, в першу чергу, для самого себе, а потім надихнути, організувати та повести за собою акторів, а у самому кінці роботи - вже і самих глядачів. Саме тому на режисерові- постановнику завжди лежить величезна відповідальність - передати задум драматурга, вибудовати так композицію вистави, атмосферу дії, так організувати творчий процес аби вистава якомога глибше передала основну ідею твору, якомога сильніше вразила та вплинула на глядачів.

І коли режисерський план готовий, коли режисер відповів сам собі на головні питання, куди і для чого він веде за собою, його найголовніше завдання - заразити усіх учасників процесу та надихнути їх на спільну роботу і постійно підтримувати творчий процес.

Робота з дітьми також передбачає ретельну режисерську підготовку до початку роботи над будь-якою роботою, виступом, виставою. Режисер має підібрати такий матеріал, який буде цікавий, в першу чергу для нього, знайти в ній своє режисерське бачення. І тоді вже можна йти до дітлахів та надихати їх на нову роботу, заохочувати та шукати кожного разу те, що їм буде цікаве у цій історії. За такою схемою я працювала не один раз, знаходила історію, приходила до своїх юних акторів і намагалася передати цю енергію бажання творити та працювати, скоріше грати. Адже шлях до свідомості дітей - через гру надихнути, зацікавити, навчити, передати найважливіше. За такою класичною схемою роботи ми зробили багато вистав та концертів на різноманітну тематику - різдвяні та новорічні концерти, вистави, виступи для матусь та татусів, театральні концерти та вистави до Дня Святого Миколая. Хочу підкреслити невимовне почуття радості та гордості за дітей, їх радісні обличчя та захоплення від самих себе - у нас все вийшло! Ми зробили щось дуже цінне та хороше та самі отримали задоволення! Усе було недаремно! Мабуть, це найцінніше, що має бути у кожній професії - бачення результатів своєї роботи, бачити щасливі та надихаючі обличчя юних акторів, їхню трансформацію. режисерський митець виступ

Але в цьому театральному сезоні я спробувала поставити творчий експеримент. При підготовці новорічної вистави я запитала у дітлахів про їх бажання та мрії - який герой їх приваблює? І, зібравши побажання дітей, я почала розмірковувати над своїм творчим режисерським задумом. Але, головне, я взяла собі в помічники своїх улюблених акторів. Це був дуже непростий, але такий цікавий шлях. Ми почали разом створювати історію. Кожна дитина мала можливість виразити себе, свої мрії, фантазії, а я просто їх трохи направляла у потрібне мені русло. На передостанній репетиції нам вдалося усе склеїти та погодити усі вчинки героїв між собою та вивести у головну ідею нашої вистави - безумовна потреба будь-якої істоти у дружбі та взаємодії, спілкуванні та взаємовиручці, здатності до об'єднання заради важливої цілі та задачі, що зараз так потребує наше суспільство.

І хоча за низки обставин, ми ще не виступили з нашою експериментальною виставою - ми створили унікальний продукт, спільний творчий продукт, в якому я, як режисер-педагог, змогла виразити свій творчий особистий режисерський погляд на взаємодію та дружбу, а діти змогли впливати на хід вистави та мали можливість проявити свою фантазію та ініціативу. І я впевнена, що у нас усе вийде, бо у моїх юних акторів є величезна зацікавленість та бажання!

Я хочу висловити свою особисту думку - при роботі з дітьми, я вважаю, що найголовнішим має бути не режисерський погляд та задум, а задоволення та повне занурення у творчий процес кожної дитини, яка задіяна у виставі, їх палаючі очі та величезне бажання працювати-грати та виступати, їх задоволення від самого процесу. Їх усвідомлення, що вони можуть впливати на хід вистави, їх творче самовираження. А режисер - педагог просто допомагає їх творчу фантазію загорнути, трансформувати, художньо оформити у цілісну картину з основною ідеєю та думкою, надзавданням вистави.

Отже, саме за таких умов, усе виходить та стає на свої місця. Театр стає колективною творчістю. За умови живого виступу, усі учасники процесу стають співавторами - режисер-педагог, діти-актори та глядачі. І тільки за таких умов вистава перетворюється у справжній твір мистецтва.

Використані джерела

1. Станиславский К.С. Моя жизнь в искусстве. Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.litmir.me/br/?b=101603&p=1

2. Шестаков В.А. Постановка сказки. Учебно -методическое пособие. Санкт-Петербург: Санкт-Петербургский государственный институт культуры, 2018. 20 с.

3. Роль театру в житті людини і суспільства. Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.032.ua/list/193222

4. Феномен театрального мистецтва. Електронний ресурс. Режим доступу: https://osvita.ua/vnz/reports/culture/10915/

5. Пустова О.П. Роль театрального мистецтва у формуванні особистості дитини дошкільного віку. Електронний ресурс. Режим доступу: https://vseosvita.ua/library/rol-teatralnogo-mistectva-u-formuvanni-osobistosti-ditini- doskilnogo-viku-377101.html

Размещено на Allbest.ru