Міжнародна співпраця в галузі вищої освіти: переваги та виклики

Размещено на http://allbest.ru

1ДВНЗ Ужгородський національний університет

2Одеський Національний Морський Університет

Міжнародна співпраця в галузі вищої освіти: переваги та виклики

1Дацьо Оксана Григорівна старший викладач,

2Іовчев Сергій Іванович кандидат фізико-математичних наук, доцент,

2Савчук Ніна Володимирівна старший викладач

м. Ужгород, м. Одеса

Анотація

Стаття присвячена аналізу тенденцій, переваг, та викликів, які виникають у контексті глобалізації та інтеграції вищої освіти. В роботі детально розглядається вплив міжнародної співпраці на якість освітніх послуг, забезпечення академічної мобільності студентів та викладачів, а також на формування відкритості до інновацій та глобальних змін у сфері освіти. Підкреслено ключову роль Болонського процесу як інструменту модернізації освітньої системи та її адаптації до міжнародних стандартів.

Аналізуючи досвід України, стаття підкреслює важливість інтеграції в європейський освітній простір, висвітлюючи потребу у подальшому розширенні міжнародної співпраці, поглибленні академічних обмінів, та розвитку спільних освітніх програм. Розглядаються конкретні ініціативи та проекти, які вже реалізовані в українських вищих навчальних закладах, а також виклики та обмеження, з якими стикається Україна на шляху до повної інтеграції в міжнародний освітній простір.

Підсумовано, що співпраця українських закладів вищої освіти з зарубіжними університетами є одним із визначальних аспектів їхньої міжнародної діяльності, особливо в контексті провідних національних університетів. академічний болонський студент україна

Разом з тим, існують певні обмеження та виклики, які впливають на міжнародну співпрацю українських університетів. Серед них важливе місце займають трансформаційні процеси в Україні, недостатнє державне фінансування освіти, низький рівень володіння іноземними мовами серед студентів і викладачів, а також триваючий процес реформування освітньої системи. Зокрема, реформа, спрямована на адаптацію до багатоступінчатої англо-американської системи освіти, має вплив на академічні обміни, особливо з країнами Центральної Європи. Стаття надає важливий внесок у розуміння потенціалу міжнародної співпраці для розвитку національної освітньої системи, визначаючи стратегічні напрямки її реформування та модернізації з акцентом на важливість збереження та посилення національного характеру освіти в контексті глобалізації. В роботі підкреслюється необхідність комплексного підходу до вирішення проблем, що виникають в процесі міжнародної інтеграції, та важливість залучення всіх зацікавлених сторін в освітній процес для забезпечення його ефективності та якості.

Ключові слова: вища освіта, ЗВО, співпраця, інтернаціоналізація обмін, досвід, тенденції, Болонський процес.

Abstract

International cooperation in the field of higher education: advantages and challenges

The article is devoted to the analysis of trends, advantages, and challenges that arise in the context of globalization and integration of higher education. The work examines in detail the influence of international cooperation on the quality of educational services, ensuring the academic mobility of students and teachers, as well as on the formation of openness to innovations and global changes in the field of education. The key role of the Bologna Process as a tool for modernization of the educational system and its adaptation to international standards is emphasized.

Analyzing the experience of Ukraine, the article emphasizes the importance of integration into the European educational space, highlighting the need for further expansion of international cooperation, deepening of academic exchanges, and development of joint educational programs. Specific initiatives and projects that have already been implemented in Ukrainian higher education institutions, as well as challenges and limitations that Ukraine faces on the way to full integration into the international educational space, are considered. It is concluded that the cooperation of Ukrainian higher education institutions with foreign universities is one of the defining aspects of their international activities, especially in the context of leading national universities. At the same time, there are certain limitations and challenges that affect the international cooperation of Ukrainian universities. Among them, transformational processes in Ukraine, insufficient state financing of education, low level of foreign language proficiency among students and teachers, as well as the ongoing process of reforming the educational system occupy an important place. In particular, the reform aimed at adapting to the multi-level Anglo-American education system has an impact on academic exchanges, especially with the countries of Central Europe. The article makes an important contribution to the understanding of the potential of international cooperation for the development of the national education system, defining the strategic directions of its reform and modernization with an emphasis on the importance of preserving and strengthening the national character of education in the context of globalization. The work emphasizes the need for a comprehensive approach to solving problems arising in the process of international integration, and the importance of involving all interested parties in the educational process to ensure its effectiveness and quality.

Keywords: higher education, higher education, cooperation, internationalization, exchange, experience, trends, Bologna process.

Вступ

Постановка проблеми. Розвиток європейської цивілізації є результатом взаємодії комплексу факторів, кожен з яких має значний вплив та відіграє ключову роль. Сучасний етап соціального розвитку акцентує на значенні інтересів, інтелектуальних здібностей та людського інтелекту. Визнання інтелекту стратегічним активом розвитку спонукало європейську цивілізацію надавати пріоритет освіті та науковій діяльності. Європейська система освіти вирізняється своєю відкритістю та прозорістю, орієнтованою на розширення міжнародного співробітництва, що вже принесло помітні успіхи. Такий же розвитковий вектор має бути прийнятий і в Україні, що передбачає зміцнення співпраці між українськими освітніми інституціями. Міжнародна кооперація та інтеграція у сфері освіти стають ключовими елементами спільноти освітніх працівників, забезпечуючи підвищення мобільності, самостійності та здатності до самоорганізації студентів та викладачів. Обмін досвідом між викладачами та студентами слугує стимулом для модернізації та реформування освітньої системи України, сприяє її інтеграції у світовий освітній контекст. Таким чином, формування індивіда, здатного адаптуватися та ініціювати зміни, відкритого до новацій як до стандарту, який вважає стагнацію та незмінність небажаними явищами, є пріоритетом. Взаємодія України з іноземними державами, що включає різноманітні форми та рівні співпраці, опирається на довготривалі традиції та має важливе значення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика та перспективи розвитку освіти з огляду на її інтеграцію у європейський освітній простір та розширення міжнародної співпраці знайшли висвітлення у працях таких вітчизняних вчених, як О.Базиль, І.Козинець, О.Куклін, С.Соколов та інших. Роль українських закладів вищої освіти у міжнародних освітніх ініціативах регулярно стає предметом аналізу та обговорення. Тематику також активно досліджують зарубіжні науковці, серед яких Ф.Андрушкевич, Л.Жулева, Д.Мацкевич та інші. Спектр питань, пов'язаних з міжнародною кооперацією у сфері освіти, розкривають дослідження В.Андрущенка, Т.Антонюка, В.Бакірова, Л.Барановської, М.Барановського, Н.Бідюка, М.Бондаренка, І.Вакарчука, Ю.Горобця, М.Згуровського, О.Іванова, В.Кременя, Д.Табачника, М.Шубартовського та інших.

Важливим є внесок науковців Інституту вищої освіти НАПН України, серед яких Л.Горбунов, М.Дебич, В.Зінченко, І.Сікорська, І. Степаненко, О.Шипко та інші, у формуванні потужної вітчизняної школи досліджень інтернаціоналізації вищої освіти. Їхні роботи пропонують як теоретичне, так і практичне осмислення впровадження сучасних принципів та інструментів інтернаціоналізації як стратегічної лінії розвитку закладів вищої освіти. Аналогічні аспекти інтернаціоналізації освіти розглядаються і в наукових працях зарубіжних авторів, зокрема Ф.Альтбахом, С.Арумом, У.Бранденбургом, Г.де Вітом, М.ван дер Венде, Дж.Гудзіком, Дж.Девісом, Е.Джонсом, Е.Еґрон-Полак, Б.Кемом, Б.Ліском, С.Марґінсоном, Дж.Найтом, Р.Рудзкі, А.Сурсоком, У.Тайхлером та іншими. Ці дослідження сприяють глибокому розумінню важливості міжнародної співпраці для розвитку освітніх систем, підкреслюючи її значення для глобальної інтеграції та обміну знаннями.

Мета статті - проаналізувати міжнародну співпрацю у галузі вищої освіти.

Виклад основного матеріалу

Міжнародне співробітництво та інтеграція в освітню сферу стають ключовими принципами Болонського процесу, сприяючи значному зростанню мобільності студентського та викладацького складу, а також підвищенню рівня самостійності та самоорганізації студентів. В цьому контексті відчиняються нові горизонти для колаборації між українськими та зарубіжними закладами вищої освіти.

Такий обмін не тільки відповідає зобов'язанням, взятим в рамках Болонської угоди, але й виступає як могутній інструмент модернізації та оновлення української вищої освітньої системи, забезпечуючи її інтеграцію в світовий освітній контекст.

Освіта відіграє вирішальну роль у підготовці особистості, готової до динамічного життя в умовах різноманітних взаємодій - від локальних контактів до глобальних зв'язків. Стан держави, її успіх на міжнародній арені, безпосередньо залежить від здатності її громадян ефективно взаємодіяти з глобальним співтовариством. Таким чином, формування індивіда, відкритого до змін та інновацій, готового сприймати нововведення як невід'ємну частину прогресу, стає пріоритетним завданням.

Важливу роль у цьому процесі відіграє пряма співпраця між українськими та іноземними університетами, що характеризується різноманітністю форм і рівнів взаємодії та опирається на багаторічні традиції. Перелік українських закладів вищої освіти, що взаємодіють з зарубіжними партнерами, і тематика спільних проектів та програм потребує постійного розширення та оновлення, звертаючи особливу увагу на пошук нових форм і суб'єктів міжуніверситетської взаємодії.

Ця тематика відображає основні напрямки Національної стратегії розвитку освіти України на період 2012-2021 років та відповідає положенням проекту Закону України «Про вищу освіту», який містить ключові положення про забезпечення академічної мобільності студентів та викладачів, зокрема через реалізацію спільних академічних програм з іноземними університетами.

У контексті розширення міжнародної активності закладів вищої освіти України формуються нові традиції та механізми, спрямовані на реалізацію завдань, що мають ключове значення як для окремих університетів, так і для держави в цілому. Серед основних напрямків такої діяльності виокремлюються інституційні зміни на підставі інтеграції міжнародного досвіду, активізація міжнародної проектної, освітньої та наукової роботи, використання механізмів міжнародної співпраці через створення спільних міжнародних структур, розширення програм подвійних дипломів, участь в регіональних та глобальних програмах, міжнародний обмін технологіями. Ключові сфери міжнародної активності університетів охоплюють надання освітніх послуг іноземним студентам, участь у міжнародних грантових програмах, конференціях, семінарах, симпозіумах, а також співпрацю з зарубіжними університетами.

Україна визначила як стратегічну мету інтеграцію в європейський освітній простір, проводячи модернізацію освітньої системи відповідно до європейських стандартів і активно долучаючись до Болонського процесу. Це відображає визнання глобалізації як незворотного процесу та розуміння залежності прогресу держави від її здатності інтегруватися у світове співтовариство. Сучасне суспільство стає все більш людиноцентричним, де наука та освіта виступають як пріоритетні сфери, відіграючи ключову роль у продукуванні нових знань та їх гуманізації, забезпечуючи при цьому індивідуальний розвиток особистості.

Процес модернізації освітньої системи України отримав концептуальне осмислення у Національній доктрині розвитку освіти, затвердженій Указом Президента України, що підкреслює необхідність підготовки людини до життя в умовах глобалізації та багатоманітних зв'язків. В цьому контексті розуміння, що успіх держави залежить від здатності її громадян до ефективного міжнародного спілкування, набуває особливої актуальності. Таким чином, формування особистості, відкритої до змін і новацій, стає ключовою умовою успішної адаптації до сучасних глобальних викликів.

Усвідомлюючи необхідність внутрішніх перетворень та інтеграції в європейський та світовий освітній простір, Україна прагне до утвердження себе як сучасної демократичної держави, де високий рівень науки та освіти, а також готовність до взаємодії з міжнародною спільнотою визначають її місце на світовій арені.

У процесі міжнародної інтеграції та співпраці, ключовим завданням для українських закладів вищої освіти є збереження та посилення національного характеру освіти. Це випливає з усвідомлення, що інтеграція в рамках Болонського процесу не передбачає відмову від національних пріоритетів, а навпаки, сприяє їх гармонізації з загальноєвропейськими цінностями та нормами. Болонський процес визначається як шлях до самоідентифікації та самовизначення країн у європейському освітньому просторі через прийняття спільних стандартів визнання дипломів, сприяння працевлаштуванню та мобільності, що в свою чергу збільшує конкурентоспроможність європейського освітнього та робочого ринку.

У відповідь на виклики інформаційної революції, вища освіта в Україні прагне до інтеграції науки та освіти, підкреслюючи необхідність оновлення знань і навичок протягом усього життя. В цьому контексті роль викладача трансформується: від передачі знань до залучення студентів у наукові дослідження, сприяння їхньому професійному та особистісному зростанню. Також акцентується на збільшенні мобільності студентів та викладачів як відповіді на потреби сучасного освітнього та наукового простору.

Українські заклади вищої освіти активно розширюють міжнародну співпрацю через двосторонні угоди з університетами по всьому світу [3], розвивають кооперацію на рівні факультетів і спеціальностей, беруть участь у різноманітних міжнародних проектах [1], таких як «Темпус», фінансованому Європейським Союзом, а також організовують літні школи, співпрацюють з міжнародними фондами та організаціями, що веде до створення на базі університетів «Міжнародних центрів розвитку освіти», «Молодіжних центрів для студентів та аспірантів» та інших ініціатив. Ці заходи сприяють не тільки зміцненню міжнародних зв'язків, але й розвитку української вищої освіти, підвищенню її якості та забезпеченню відповідності до сучасних глобальних стандартів.

Співпраця українських закладів вищої освіти з зарубіжними університетами є одним із визначальних аспектів їхньої міжнародної діяльності, особливо в контексті провідних національних університетів. Наприклад, Київський національний університет імені Тараса Шевченка має глибокі та продуктивні зв'язки з німецькими закладами вищої освіти, демонструючи високий рівень академічних обмінів. Ще до вступу України до Болонського процесу, значна кількість викладачів, науковців і студентів мали можливість навчання, досліджень та викладацької роботи за кордоном, зокрема в Німеччині, Росії, Польщі, а також у Чехії, Франції та США.

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова також активно включений у міжнародне співробітництво, зосереджене на асиміляції міжнародного досвіду, реалізації спільних наукових проектів, культурному обміні, та підготовці фахівців для зарубіжних країн [2].

Активною також є міжнародна співпраця Ужгородського національного університету, де проводиться колосальна робота в цьому напрямку.

Підписані договори про співпрацю з провідними вузами Європи. Особливе місце займає мобільність студентів та викладачів у вузах Румунії. Факультетом іноземної філології підписані договори з вузами м. Бая Маре, м. Пітешть, м. Арад, м. Сучава. Викладачі кафедри, у рамках Міжнародної програми Erasmus + запрошуються для читання лекцій (мовою оригіналу). Протягом останніх 3 років понад 30 десятки студентів пройшли семестрові навчання у ЗВО вищеназваних міст.

Спільні студентські та викладацькі конференції теж відіграють визначну роль у обміні досвідом та набутті нових знань.

Однак, необхідно зазначити, що існують певні обмеження та виклики, які впливають на міжнародну співпрацю українських університетів. Серед них важливе місце займають трансформаційні процеси в Україні, недостатнє державне фінансування освіти, низький рівень володіння іноземними мовами серед студентів і викладачів, а також триваючий процес реформування освітньої системи. Зокрема, реформа, спрямована на адаптацію до багатоступінчатої англо-американської системи освіти, має вплив на академічні обміни, особливо з країнами Центральної Європи.

Попри зазначені труднощі, українські університети продовжують розвивати міжнародні зв'язки, виходячи на новий рівень інтеграції та співпраці. Активізація міжнародних академічних обмінів та залучення до міжнародних наукових і освітніх проектів є ключовими для підвищення якості освіти та науки в Україні, зміцнення її міжнародного іміджу та підготовки кваліфікованих фахівців, здатних конкурувати на глобальному ринку праці.

Перетворення студентів з пасивних учасників освітнього процесу в активних суб'єктів, які впливають на організацію, зміст, методи та прийоми професійного навчання, є ключовим фактором підвищення якості професійної підготовки [1]. У цьому контексті програма Tempus / Tacis відіграє важливу роль, надаючи студентам та викладачам можливості для стажувань, навчання та проходження практики в університетах та на підприємствах країн Європейського Союзу, зокрема в Німеччині, Великобританії, Франції та Чехії.

Студенти Національного аграрного університету мали змогу вивчати лісове і садово-паркове господарство, правові дисципліни, ветеринарну медицину, менеджмент та фінанси не тільки теоретично, але й на практиці в державних і приватних підприємствах країн ЄС. Це дозволило не лише здобути цінний міжнародний досвід, але й відкрило можливості для подальшої співпраці та навчання за кордоном. Деякі студенти, залучені до міжнародних проектів, виявили бажання продовжити освіту в зарубіжних вишах, зокрема завершити магістратуру та аспірантуру в університеті імені Юстуса Лібіха у місті Гессен, Німеччина, де вони здобули наукові ступені PhD у галузях економіки та ветеринарної медицини.

Така міжнародна активність не лише сприяє підвищенню якості освіти та професійної підготовки студентів, але й забезпечує їх перспективне працевлаштування, як у Німеччині, так і в Україні. Це підкреслює значення міжнародних обмінних програм та співпраці між університетами різних країн у формуванні висококваліфікованих фахівців, здатних ефективно працювати в глобалізованому світі.

В умовах сучасної глобалізації, вища освіта переживає значні зміни, стаючи все більш інноваційною та інтегрованою на міжнародному рівні. Участь у міжнародних програмах, таких як Tempus / Tacis Європейського Союзу, є одним із ключових механізмів, що допомагають підвищувати якість професійної підготовки студентів.

Основна мета стратегії вищої освіти полягає у забезпеченні високоякісної професійної підготовки фахівців.

Документи, які супроводжують Болонський процес, підкреслюють, що вища освіта в останнє десятиліття стала важливою галуззю, яка забезпечує високий рівень інтелектуального, наукового та культурного розвитку суспільства.

Вища освіта також сприяє інтелектуальному розвитку студентів, поглиблюючи зв'язки між урядами, громадськими організаціями, закладами вищої освіти, науковими установами, студентами, викладачами та вченими.

Інтеграційні процеси у сфері вищої освіти мають свої унікальні особливості, які полягають у визнанні державною політикою європейських країн різноманітності місій вищої освіти [9], включаючи навчання [8], наукові дослідження [7], соціальні [5] та культурні послуги [6]. Це сприяє створенню рівних можливостей для здобуття якісної освіти, не тільки у своїй країні, але й на європейському рівні. Мобільність студентів, викладачів та дослідників є необхідною для збагачення європейським досвідом, що сприяє підвищенню якості освіти та дослідження європейських освітніх проблем, підсилюючи академічну та культурну інтернаціоналізацію.

Таким чином, інтеграція вищої освіти на міжнародному рівні є фундаментальною для підготовки фахівців, здатних відповідати викликам сучасного світу, підвищуючи їх конкурентоспроможність та забезпечуючи високий рівень професійних знань та навичок [4].

Даний дослідження є значущим, адже воно сприяє глибшому розумінню ключових динамік у сфері вищої освіти в європейському контексті. Серед основних напрямків розвитку виділяються: стремління до створення демократизованої освітньої системи, що передбачає загальнодоступність освіти для населення, послідовність освітніх рівнів та ступенів; процеси децентралізації, що надають закладам вищої освіти автономію та самостійність; гарантування права на освіту для усіх потребуючих; розвиток освітнього ринку; відхід від уніфікованого підходу до освіти "середнього студента" на користь зосередження уваги на талановитій молоді; інтеграція додаткових ресурсів для освіти осіб з особливими потребами та інвалідністю; диверсифікація структури вищої освіти та демократизація складу студентського контингенту; неперервне оновлення освітніх програм.

Розв'язання викликів глобального освітнього простору відбувається через імплементацію масштабних міжнародних проектів та програм [6]. Зокрема, програма Еразмус спрямована на забезпечення мобільності студентів між країнами Європейського Союзу, дозволяючи 10% студентам здобувати освіту у закладах вищої освіти інших європейських країн.

Програма Лінгва покликана підвищити ефективність вивчення іноземних мов, починаючи з молодших класів. ЕСПРІТ об'єднує зусилля європейських університетів, науково-дослідних інститутів та ІТ-компаній для розробки новітніх інформаційних технологій. Програма Іріс зосереджена на розширенні професійної освіти жінок. АПОЛЛО сприяє організації навчання за стандартами європейської вищої освіти.

DAAD підтримує академічний обмін та міжнародну співпрацю у сфері освіти, зокрема через стипендіальні програми. AIESEC проводить програми для студентів та молодих спеціалістів у сферах економіки, менеджменту та ІТ, включно з міжнародними стажуваннями та конференціями. IREX, через "Акт на підтримку свободи", та інші міжнародні неурядові програми, такі як "Дружба без кордонів" та СЕЗАМ, забезпечують додаткові можливості для розвитку міжнародної освіти та професійної підготовки.

Висновки

Отже, в даний час спостерігається відкриття нових перспектив для співробітництва між вітчизняними закладами вищої освіти та іноземними університетами. Академічний обмін викладачів і студентів, що виступає як втілення положень Болонської угоди з метою збільшення академічної мобільності, організація спільних конференцій і наукових форумів, взаємний обмін науковими публікаціями та проведення спільних досліджень, а також стажування в іноземних університетах, являють собою лише деякі з численних аспектів цієї співпраці. Загальна підтримка ініціатив зі зростання мобільності студентів, викладачів, дослідників та адміністративного персоналу, а також спільні зусилля всіх зацікавлених сторін у подоланні будь-яких бар'єрів для вільного переміщення учасників освітнього процесу, сприятимуть значному збільшенню конкурентоспроможності української освітньої системи на міжнародному ринку освітніх послуг та зміцненню ролі освіти в процесі суспільних трансформацій.

У майбутньому планується детальніше дослідити характеристики співпраці між українськими державними закладами вищої освіти та

зарубіжними університетами, визначити форми, рівень і ефективність такої взаємодії, виявити існуючі перешкоди на шляху до поглиблення та розширення інтеграції української освітньої системи в глобальний освітній простір та розробити стратегії їх подолання. Також передбачається аналіз програм співробітництва та механізмів їх імплементації у контексті реформ української освіти, дослідження адаптації Болонського процесу до умов української освітньої системи, визначення ключових чинників, що стримують інтеграційні процеси, а також узагальнення основних результатів дослідження.

Література

1. Анісімова О. Ю. Інтернаціоналізація вищої освіти: моделі та механізми. Міжнародний освітній простір. 2019. № 3(7). С. 97-110.

2. Вища освіта в Україні: зміни через війну: аналітичний звіт / Є. Ніколаєв, Г. Рій, І. Шемелинець. Київ: Київський університет імені Бориса Грінченка, 2023. 94 с.

3. Дебич М. А. Теоретичні засади інтернаціоналізації вищої освіти: міжнародний досвід: монографія. Ніжин: 1111 Лисенко. 2019. 408 с.

4. Стратегія інтернаціоналізації співробітництва в галузі освіти Національного авіаційного університету на 2018-2028 роки. URL: http://imco.nau.edu.ua/wpcontent/ uploads/2019/05/internationalization_strategy.pdf (дата звернення: 20.01.2024)

5. De Wit H. Internationalisation of Higher Education in Europe and its assessment, trends and issues. Netherlands : NVAO, 2010. 24 p.

6. De Wit H., Hunter F., Howard L. and Egron-Polak E. Internationalisation of higher education. Brussels : European Parliament, 2015. URL: http://www.europarl.europa.eu/ RegData/etudes/STUD/2015/540370/IPOL_STU(2015)540370_EN.pdf (дата звернення: 20.01.2024)

7. Leask B. Using formal and informal curricula to improve interactions between home and international students. Journal of Studies in International Education. 2009. № 13 (2). P. 205-221.

8. Wihlborg M., Robson S. Internationalisation of higher education: drivers, rationales, priorities, values and impacts. European Journal of Higher Education. 2017. P. 1-11.

9. Zha Qiang. Internationalization of higher education: towards a conceptual framework. Policy Future in Education. 2003. 1 (2). P. 248-270.

References

1. Anisimova, O. Yu. (2019). Internatsionalizatsiia vyshchoi osvity: modeli ta mekhanizmy [Internationalization of higher education: models and mechanisms]. Mizhnarodnyi osvitniiprostir -International educational space , 3(7), 97-110. [in Ukrainian].

2. Vyshcha osvita v Ukraini: zminy cherez viinu: analitychnyi zvit [Higher education in Ukraine: changes due to the war: an analytical report] (2023) / Ye. Nikolaiev, H. Rii, I. Shemelynets. Kyiv: Kyivskyi universytet imeni Borysa Hrinchenka, 94. [in Ukrainian].

3. Debych, M. A. (2019). Teoretychni zasady internatsionalizatsii vyshchoi osvity: mizhnarodnyi dosvid: monohrafiia [Theoretical foundations of internationalization of higher education: international experience: monograph]. Nizhyn: PP Lysenko, 408. [in Ukrainian].

4. Stratehiia internatsionalizatsii spivrobitnytstva v haluzi osvity Natsionalnoho aviatsiinoho universytetu na 2018-2028 roky [Strategy of internationalization of cooperation in the field of education of the National Aviation University for 2018-2028], (2018). URL: http://imco.nau.edu.ua/wpcontent/uploads/2019/05/internationalization_strategy.pdf (data zvernennia: 20.01.2024) [in Ukrainian].

5. De Wit, H. (2010). Internationalisation of Higher Education in Europe and its assessment, trends and issues. Netherlands: NVAO, 24. [in English].

6. De Wit, H., Hunter, F., Howard, L., Egron-Polak, E. (2015). Internationalisation of higher education. Brussels: European Parliament. Retrieved from http://www.europarl. europa.eu/RegData/etudes/STUD/2015/540370/IPOL_STU(2015)540370_EN.pdf [in English].

7. Leask, B. (2009). Using formal and informal curricula to improve interactions between home and international students. Journal of Studies in International Education, No. 13 (2), 205-221. [in English].

8. Wihlborg, M., Robson, S. (2017). Internationalisation of higher education: drivers, rationales, priorities, values and impacts. European Journal of Higher Education, 1-11. [in English].

9. Qiang, Zha (2003). Internationalization of higher education: towards a conceptual framework. Policy Future in Education, No. 1(2), 248-270. [in English].

Размещено на Allbest.ru