Виховання ефективних лідерів майбутнього як соціально зрілої особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виховання ефективних лідерів майбутнього як соціально зрілої особистості

Канішевська Любов Вікторівна доктор педагогічних наук, професор, заступник директора з науково-експериментальної роботи, Інститут проблем виховання Національної академії педагогічних наук України

Анотація

В статті розглянуті характеристики ефективного лідерства сьогодення, що формують вимоги до лідера майбутнього. Наголошено, що в сучасному наукову дискурсі проблема ефективного лідерства досліджується зокрема в контексті трансформаційного лідерства, адаптивного лідерства, демократичного лідерства, прогресивного лідерства, в яких акцент робиться на суб'єкт-суб'єктних взаєминах лідера та послідовників, а також на емоційному інтелекті лідера та партисипації.

На основі аналізу тенденцій, які формують бачення ефективного лідера майбутнього, серед яких штучний інтелект та технології, темп змін, мета й сенс, нове середовище талантів, моральність, етичність і прозорість та глобалізація, встановлено, що ефективне лідерство розглядається у синергетичній єдності із характеристикою соціально зрілої особистості. Виявлено, що соціальна активність, відповідальність і самовизначення як складові соціальної зрілості особистості спостерігаються в описі тенденцій, які формують бачення лідерства майбутнього і визначають вимоги до особистості лідера, здатного діяти ефективно в різних сферах суспільного життя. Розглянуто якості лідера майбутнього через призму основних критеріїв соціальної зрілості особистості: знання про соціальну дійсність, ціннісні орієнтації, соціальне самовизначення та реальна соціальна поведінка.

Зауважено, що виховання соціальної зрілості та лідерських якостей особистості є динамічним процесом, який триває впродовж життя. З огляду на особливу сприятливість підліткового віку до виховання соціальної зрілості та лідерських якостей акцентовано на вагомій ролі виховного впливу школи на підготовку лідерів. Актуалізовано потребу створення педагогічних умов, які б позитивно впливали на формування соціальної зрілості учнів основної школи, а відтак на їх готовність до ефективного лідерства.

Зроблено висновки, що соціальна зрілість особистості є важливою характеристикою ефективного лідера сьогодення та лідера майбутнього. Зауважено, що виховання лідерів майбутнього та виховання соціально зрілої особистості слід розглядати з декількох позицій: як синергетичну єдність завдань соціальної мети сучасної освіти, зокрема шкільної; як взаємозалежні процеси за інтегрованістю підходів, зокрема особистісно зорієнтовано, аксіологічного, діяльнісного та компетентнісного, у досягненні поставленої мети; як синергетичні проблеми формування самовизначеності, соціальної активності та соціальної відповідальності підлітків з огляду на сенситивність підліткового віку до виховання лідерських якостей та якостей соціально зрілої особистості. Перспективи подальших розвідок визначено у дослідженні особливостей виховання асертивної поведінки лідера у цифровому просторі взаємодії у різних сферах суспільного життя.

Ключові слова: лідер, лідерство, лідерські якості, стилі лідерства, партисипація, підлітки, учні основної школи, соціальна зрілість, складові соціальної зрілості, критерії соціальної зрілості, соціальна активність, соціальна відповідальність, виховання.

Abstract

Upbringing effective leaders of the future as a socially mature personality

Kanishevska Liubov Viktorivna Doctor of Sciences in Education, Professor, Deputy Director for Research and Experimental Work, Institute of Problems on Education of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine

The article examines the characteristics of effective leadership of today, which form the requirements for the leader of the future. It is emphasized that in the modern scientific discourse the problem of effective leadership is studied, in particular, in the context of transformational leadership, adaptive leadership, democratic leadership, progressive leadership, in which the emphasis is on the subject-subject relations of the leader and followers, as well as on the emotional intelligence of the leader and participation.

Based on an analysis of the trends that shape the vision of an effective leader of the future, including artificial intelligence and technology, the pace of change, purpose and meaning, a new talent environment, morality, ethics and transparency, and globalization, it is established that effective leadership is considered in synergy with the characteristics of a socially mature personality. It is revealed that social activity, responsibility and self-determination as components of social maturity of a personality are observed in the description of trends that shape the vision of future leadership and determine the requirements for the personality of a leader who is able to act effectively in various spheres of public life. The qualities of the leader of the future are considered through the prism of the main criteria of social maturity of a personality: knowledge of social reality, value orientations, social self-determination and real social behavior.

It is noted that the education of social maturity and leadership qualities of an individual is a dynamic process that lasts throughout life. Given the special favorability of adolescence to the education of social maturity and leadership qualities, the special role of the educational influence of the school on the training of leaders is emphasized. The need to create pedagogical conditions that would positively influence the formation of social maturity of secondary school students, and thus their readiness for effective leadership, is actualized.

It is concluded that the social maturity of a personality is an important characteristic of an effective leader of the present and a leader of the future. It is noted that the education of leaders of the future and the education of a socially mature personality should be considered from several perspectives: as a synergistic unity of tasks of the social purpose of modern education, in particular school education; as interdependent processes in terms of the integration of approaches, in particular personality-oriented, axiological, activity and competence, in achieving the goal; as synergistic problems of forming self-determination, social activity and social responsibility of adolescents, given the sensitivity of adolescence to education. Prospects for further research are identified in the study of the peculiarities of educating assertive behavior of a leader in the digital space of interaction in various spheres of public life.

Keywords: leader, leadership, leadership qualities, leadership styles, participation, adolescents, secondary school students, social maturity, components of social maturity, criteria of social maturity, social activity, social responsibility, upbringing.

Постановка проблеми

Бачення ефективного лідерства майбутнього формують численні виклики сьогодення, серед яких глобалізація, розвиток технологій, загострення соціальних проблем, а також потреба у сталому розвитку та інноваціях. Відтак ефективне лідерство у різних сферах суспільної діяльності вимагає від лідера вміння вести та надихати команду в умовах постійних змін, здатності до співпраці на демократичних засадах та екологічної міжособистісної комунікації, стратегічного мислення та відкритості до новацій, конструктивного розв'язання проблем та ухвалення раціональних рішень, адаптивності та стресостійкості.

Вищезазначені характеристики ефективного лідерства пов'язані з соціальною зрілістю особистості, адже саме лідер з високим рівнем соціальної зрілості, орієнтуючись на соціально значущі цінності, діє соціально відповідально, солідарно і толерантно. І саме на дослідженні якісних поведінкових характеристик ефективного лідера в контексті соціальної зрілості особистості та освітніх можливостей виховання, формування та розвитку лідерських якостей лідера сьогодення та майбутнього сконцентрований сучасний науковий міжнародний дискурс.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Психологічні та педагогічні аспекти проблеми соціальної зрілості на різних вікових періодах становлення особистості є предметом дослідження низки українських вчених, зокрема І. Беха, І. Данченка, В. Радула, С. Поліщук, В. Ягодінкової та ін. Питання ефективності лідерства знаходиться під пильною увагою сучасного українського міжгалузевого наукового дискурсу і розкриті у наукових розвідках О. Мармази, С. Пермінової, Л. Філатової, Є. Ходаківського, Н. Шуляк, В. Якобчук та ін.. Взаємозв'язки лідерства і соціальної зрілості особистості досліджували Л. Денисюк, В. Галузяк, В. Кучменко, О. Муковіз, Н. Рищак, С. Стрельбицька та ін.. Водночас зауважимо, що попри значну розробленість теми, швидкоплинні зміни соціальної реальності породжують нові проблеми у вихованні лідерів як соціально зрілої особистості, а відтак актуалізують дослідження відповідної тематики.

Метою статті є визначення основних акцентуацій виховання ефективних лідерів майбутнього як соціально зрілої особистості.

Виклад основного матеріалу

Першочергово коротко зупинимося на сучасному розумінні ефективного лідерства. Так, О. Біда, І. Орос та А. Чичук зміст та сутність поняття «лідерство» характеризують з врахуванням його трьох взаємопов'язаних компонентів (вплив, група та ціль) та визначають такі вимоги до лідерів майбутнього, як мислення та дії з позицій розуміння своєї діяльності як невід'ємної частини глобального процесу перманентної модернізації суспільства; вибудовування відносин з підлеглими на принципах гуманізму, демократизму, поділу повноважень та відповідальності; врахування різноманіття культур у взаємодіях з підлеглими та з іншими лідерами; допитливість і прагнення до розвитку [1].

Г. Швіндіна, І. Балагуровська, О. Білоцерківська та О. Квілінський розглядають проблему конструктивної поведінки лідера та звертають увагу, що в сучасних дискусіях науковців та практиків щодо деструктивного та трансформаційного лідерства, визначаються такі принципи переходу лідера від першого до останнього, як уникнення будь-яких опортуністичних дій, образливого відношення, встановлення стандартів, які виключають порушення прав людини; впровадження ефективного таймменеджменту; розповсюдження позитивного ставлення до провалів; доброзичливе ставлення до командних гравців [2]. Тож актуалізується готовність лідера діяти адаптивно, тобто застосовувати адаптивний стиль лідерства, що за О. Бортніковою є «готовністю лідера застосовувати, з усього набору стильових інструментів, ті із них, які найбільше підходять і забезпечать результат при дотриманні прав та збереженні інтересів, як лідера, так і послідовників» [3, с. 20].

Відтак ми поділяємо думку Г. Шляхтіної, котра на основі результатів аналізу десяти стилів лідерства наголошує на тому, що справедливим та інклюзивним є саме демократичне (колективне) лідерство, яке «полягає в тому, щоб дозволити кільком людям брати участь в процесі прийняття рішень» [4, с. 169]. Підтримуючи думку вченої, С. Стрельбицька та О. Муковіз зауважують, що «ключовою характеристикою демократичного лідерства є суб'єкт-суб'єктні відносини лідера та послідовників, які проявляються у визнанні спільних цінностей, шанобливому ставленні до різноманіття, широкому залученні до обговорень, ухвалення рішень та делегуванні повноважень, а відтак наданні переваги консенсусу, активній участі й поцінуванню розподільної відповідальності» [5, с. 46].

Як видно, у сучасному розумінні ефективного лідерства, враховуючи його гуманістично-демократичне спрямування, особливу увагу посідає емоційний інтелект лідера, який за Д. Ґоулманом слід розглядати як сукупність особистісних (емоційна самосвідомість, точна самооцінка, упевненість у собі, емоційний самоконтроль, відкритість, уміння пристосовуватись, цілеспрямованість, оптимізм) та соціальних (емпатія, відчуття організації, служіння, натхненне лідерство, вплив, розвиток інших, каталізатор змін, врегулювання конфліктів, налагодження зв'язків, командна робота і співпраця) навичок [6, с. 56-57]. Тож заслуговують на увагу результати проведеного І. Олійник аналізу ролі емоційного інтелекту в ефективному лідерстві. Так, вчений наголошує на тому, що високий емоційний інтелект лідера дозволяє створювати гармонійні стосунки у колективі та забезпечувати підтримку; ефективно керувати конфліктними ситуаціями, знаходити конструктивні рішення та забезпечувати спокій та стабільність у колективі; виявляти більшу гнучкість мислення та відкритість до нових ідей, що сприяє розвитку творчого потенціалу у команді [7].

Зважаючи на вищезазначене, на нашу думку, саме партисипація, як залученість та співпричетність, є одночасно принципом, метою, засобом і прогнозованим результатом, а отже характеристикою ефективного лідерства. Адже за Г. Суріною різні дефініції цього поняття мають такі узагальнені риси, як: відношення до можливої поведінки при розширенні повноважень; свідома ділова взаємодія щонайменше двох людей навколо спільної справи; відкритість взаємодії для усіх її учасників; доступ до інформації і процесу прийняття рішень; приведення до узгодження, консенсусу між людьми і групами людей; право учасника комунікації висловлювати власну думку [8, с. 59-60].

Підтвердження нашої позиції знаходимо у науковій розвідці про сучасні зарубіжні підходи до розуміння лідерства В. Галузяк, О. Акімової та Є. Громова, котрі наголошують, що постіндустріальна парадигма розуміння лідерства «характеризується плюралізмом поглядів, розподілом влади, розширенням прав і можливостей послідовників, емоційною включеністю лідера у стосунки з підлеглими» [9, с. 45]. Крім того, вчені зауважують, що сучасне лідерство, або ж прогресивне лідерство, є колективним процесом взаємостосунків, цілеспрямованих на досягнення позитивних змін і реалізації загальних завдань, в яких на основі спільних цінностей беруть участь лідер і послідовники.

Зауважимо, що активний науковий дискурс щодо бачення ефективного лідерства сьогодення знаходить своє продовження у виробленні бачення ефективного лідера майбутнього. Так, Дж. Морґан виокремив шість тенденцій, які формують майбутнє лідерства, а саме: штучний інтелект та технології; темп змін; нове середовище талантів; мета й сенс; моральність, етичність і прозорість; глобалізація [10, с. 47].

На основі аналізу сутності кожної із вищезазначених тенденцій, ми дійшли висновку, що бачення ефективного лідера майбутнього розглядається у синергетичній єдності із характеристикою соціально зрілої особистості. При цьому соціальну зрілість ми розглядаємо як «інтегративну властивість особистості, що виявляється у сформованості соціальних настановлень, спрямованих на свідому реалізацію суспільних норм і цінностей; проявів соціальних якостей; здатності до професійної самореалізації; оволодіння сукупністю основних соціальних ролей, що дозволяють особистості компетентнісно діяти в усіх сферах суспільного життя» [11, с. 7]. Підтвердження нашої позиції ми віднаходимо у приверненні уваги Дж. Морґаном при характеристиці тенденцій, які формують майбутнє лідерства, до певних якостей соціально зрілої особистості, які мають проявлятися у діяльності керівника-лідера:

- штучний інтелект та технології: зосередженість на людяному боці лідерства; використання технологій для забезпечення більшої цінності працівникам та ін.;

- темп змін: відсутність прив'язаності до статусу-кво; прийняття невизначеності; створення умов для обміну ідеями, спільного розв'язання проблем та визначення можливостей; зосередженість на поліпшенні комунікації та співпраці; перегляд застарілих корпоративних політик, процедур і правил та ін.;

- мета й сенс: пізнання працівників як особистостей задля розуміння їх мотивів; організація роботи, комунікації та навчань з увагою на мету, вплив і сенс та ін.;

- нове середовище талантів: сприяння опануванню нових навичок і поліпшенню наявних; формування різноманітних команд; підтримання відчуття належності; підтримка талантів із увагою на програми заохочення та потенційними можливостями кар'єрного зростання;

- моральність, етичність і прозорість: виявлення у поведінці стійкої моральної і етичної позиції; активне обговорення важливості правильних вчинків, етичності й моральності; підтримка тих, у кого є проблеми з етикою і моральністю; прозорість у якомога більшій кількості сфер та ін.;

- глобалізація: віддалене керування командами з використанням цифрових технологій; використання можливостей навчатися в інших культур; зважання на глобальні макротехнології та ін. [10].

Отже, поділяючи думку В. Радула, який наголошує на тому, що соціальну зрілість особистості слід розглядати як органічну єдність соціальної активності, відповідальності та самовизначенні [12, с. 175], усі ці три властивості соціальної зрілості особистості ми спостерігаємо в описі тенденцій, які формують бачення лідерства майбутнього і визначають вимоги до особистості лідера, здатного діяти ефективно в різних сферах суспільного життя.

З огляду на вищезазначене, звертаючись до визначених Дж. Морґаном чотирьох світоглядів та п'яти навичок лідера майбутнього, на основі яких лідер образно характеризується як дослідник, шеф-кухар, слуга, громадянин світу, тренер, футурист, технологічний підліток, перекладач та йода [10, с. 118], ми розглянули якості лідера майбутнього через призму основних критеріїв соціальної зрілості особистості [11, с. 12]:

- знання про соціальну дійсність: допитливість, постійне навчання, прийняття різноманітності, розуміння технологій, відкритість до нових ідей та культур;

- ціннісні орієнтації: гуманізм, служіння, залучення, командність;

- соціальне самовизначення: самоусвідомлення, відданість меті й турботливість, глобальність світогляду, прогнозування майбутнього;

- реальна соціальна поведінка: стресостійкість, емпатія, уміння слухати та висловлювати думки, мотивація, залучення, навчання інших, підтримка талантів, створення ефективних команд.

Відтак перед сучасною освітою постає питання, як підготувати лідера, спроможного до ефективного лідерства, враховуючи характеристики соціально зрілої особистості? В. Галузяк, О. Акімова та Г. Громов стверджують, що це можна зробити, застосовуючи особистісно-розвивальну модель, яка «спрямована на підготовку лідерів, здатних ефективно виконувати свої функції в режимі відкритості, невизначеності, плюралізму думок на основі інноваційного мислення, постійного самовдосконалення й орієнтації на об'єднання зусиль послідовників для досягнення спільної мети» [9, с. 49].

Зауважимо, що сучасні вчені єдині в думці про те, що виховання соціальної зрілості та лідерських якостей особистості є динамічним процесом, який триває впродовж життя. При цьому науково доведено, що одним із найбільш сприятливих періодів для виховання соціальної зрілості та лідерських якостей є підлітковий вік. Це обумовлює особливу роль виховного впливу школи на підготовку лідерів, адже підлітки за своїми віковими характеристиками є учнями основної школи.

В контексті тематики нашого дослідження, наявність даної проблеми актуалізує потребу створення педагогічних умов, за яких учні основної школи мали б можливість бути включені в такі види діяльності, які б спонукали їх до активної комунікації та передбачали необхідність здійснення певних спільних дій як чинників, які позитивно впливають на формування їх соціальної зрілості, а відтак на їх готовність до ефективного лідерства.

Зважаючи, що виховання соціальної зрілості як характеристики спроможності до ефективного лідерства є однією зі складових загального спрямування виховного процесу закладів загальної середньої освіти, важливим є врахування ключових характеристик учнів підліткового віку.

С. Стрельбицька та О. Муковіз, аналізуючи соціальну зрілість особистості як чинника здатності підлітків до демократичного лідерства, наголошують на існуванні трьох суперечностей, пов'язаних із соціальною активністю, відповідальністю та самовизначенням підлітків, а саме: на перший план у підлітків виходять кооперативні стосунки та соціально значуща діяльність, водночас активізація цифрового простору взаємодії обумовлює прогресування соціальної апатії; підлітки мають внутрішню готовність до прийняття дорослих норм життєдіяльності, водночас у прагненні продемонструвати власну дорослість вони схильні до необдуманих, ризикованих, іноді аморальних, вчинків; підлітковий вік є першим рубежем урегулювання суперечностей самовизначення, водночас кожен підліток стоїть перед вибором щодо прийняття людини як самоцінності або засобу, що впливає на формування емпатійності, відповідальності, відкритості до діалогу у взаєминах, альтруїстичних спрямувань поведінки [5, с. 46]. Ми вважаємо, що врахування цих суперечностей в організації виховного процесу дасть можливість забезпечувати особистісно зорієнтований підхід до виховання учнів основної школи.

Також потребують уваги висновки, які зробили К. Журба, І. Бех, О. Докукіна, С. Федоренко та І. Шкільна, досліджуючи смисложиттєві цінності сучасних підлітків в умовах євроінтеграційного поступу України. Вчені наголошують, що найбільш значущими типами смисложиттєвих криз підлітків є «акедія, екзистенцій на фрустрація, біографічна криза, криза безглуздості, криза смисловтрати, віртуалізація життя, самотність, нудьга, душевні потрясіння і відчай» [13, с. 92]. На нашу думку, саме ці актуальні для підлітків проблеми мають бути основою для визначення змістового спрямування виховного процесу, тим самим забезпечуючи реалізацію аксіологічного підходу до виховання учнів основної школи.

Шкільна практика свідчить, що окрім особистісні зорієнтованого та аксіологічного підходів до виховання не менш важливим є забезпечення реалізації компетентнісного та діяльнісного підходів, адже доведено, що саме в процесі діяльності найкраще формуються та розвиваються інтелектуальні, психологічні та соціальні якості особистості.

Як видно, виховання ефективних лідерів майбутнього як соціально зрілої особистості потребує комплексності застосування вищеозначених підходів до виховання учнів основної школи. Також реалізація виховного потенціалу цих підходів у шкільній практиці залежить від спроможності педагогів організовувати релевантні для підлітків види суспільної діяльності, а від так від сформованості низки професійних компетентностей, серед яких чільне місце посідає здатність діяти на засадах педагогіки партнерства.

Висновки і перспективи подальших розвідок

Отже, соціальна зрілість особистості є важливою характеристикою ефективного лідера сьогодення та лідера майбутнього, адже дає можливість емоційно розуміти послідовників, встановлювати емпатійні взаємозв'язки, ефективно комунікувати, конструктивно керувати конфліктами, підтримувати інших і при цьому пильну увагу приділяти власному самовизначенню, саморозвитку та самореалізації. Відтак виховання лідерів майбутнього та виховання соціально зрілої особистості слід розглядати з декількох позицій: як синергетичну єдність завдань соціальної мети сучасної освіти, зокрема шкільної; як взаємозалежні процеси за інтегрованістю підходів, зокрема особистісно зорієнтовано, аксіологічного, діяльнісного та компетентнісного, у досягненні поставленої мети; як синергетичні проблеми формування самовизначеності, соціальної активності та соціальної відповідальності підлітків з огляду на сенситивність підліткового віку до виховання лідерських якостей та якостей соціально зрілої особистості. Перспективи подальших розвідок вбачаємо у дослідженні особливостей виховання асертивної поведінки лідера у цифровому просторі взаємодії у різних сферах суспільного життя.

Література

1. Біда О., Орос І., Чичук А. Зміст та сутність поняття «лідерство». Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. 2021. № 197. С. 17-20.

2. Швіндіна Г., Балагуровська І., Білоцерківська О., Квілінський О. Формування принципів переходу від деструктивного до трансформаційного лідерства. Вісник СумДУ. Серія «Економіка». 2020. № 4. С. 37-43.

3. Бортнікова О. Методика виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтва. Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology. 2018. №63. С. 20-23.

4. Шляхтіна Г. Використання стилів лідерства у реалізації реформи публічного управління. Vida aperspektivy. 2021. № 1. С. 163-175.

5. Стрельбицька С., Муковіз О. Соціальна зрілість особистості як чинник здатності підлітків до демократичного лідерства. Молодь і ринок. 2023. № 11. С. 44-47.

6. Ґоулман, Д. Емоційний інтелект лідера. Київ. 2020. 288 с.

7. Олійник І. Роль емоційного інтелекту в ефективному лідерстві. Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка. 2023. № 16. С. 222-228.

8. Суріна Г. Поняття «партиципація» : ґенеза і актуальність. Вісник Дніпропетровського університету. Серія : Філософія. Соціологія. Політологія. 2017. № 1. С. 55-63.

9. Галузяк В., Акімова О., Громов Г. Сучасні зарубіжні підходи до розуміння лідерства та виховання лідерів. Лідер. Еліта. Суспільство. 2019. № 1. С. 32-53.

10. Морґан, Дж. Лідер майбутнього. Харків. 2020. 320 с.

11. Канішевська Л. Теоретико-методичні основи виховання соціальної зрілості старшокласників загальноосвітніх шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності: автореф. дис. ... докт. пед наук. Київ. 2011. 39 с.

12. Журба К., Бех І., Докукіна О., Федоренко С., Шкільна І. Смисложиттєві цінності сучасних підлітків в умовах євроінтеграційного поступу України: монографія. Кропивницький. 2022. 155 с.

13. Радул В. Соціальна зрілість - якість розвитку остистості. Соціальна робота та соціальна освіта. 2023. № 1. С. 172-177.

лідер інтелект моральність особистість

References

1. Bida O., Oros I., Chichuk A. (2021). Zmist ta sutnist' ponyattya «liderstvo». [The content and essence of the concept of «leadership»]. Naukovi zapysky. Seriya: Pedahohichni nauky - Proceedings. Series: Pedagogical Sciences, 197, 17-20. [in Ukrainan].

2. Shvindina G., Balagurovska I., Bilotserkivska O., Kvilinskyi O. (2020). Formuvannya pryntsypiv perekhodu vid destruktyvnoho do transformatsiynoho liderstva [Formation of the principles of transition from destructive to transformational leadership]. Visnyk SumDU. Seriya «Ekonomika» - Bulletin of Sumy State University. «Economy» series, 4, 37-43 [in Ukrainan].

3. Bortnikova O. (2018). Metodyka vykhovannya adaptyvnoho stylyu liderstva studentiv uchylyshch kul'tury i mystetstva [Methodology of education of adaptive leadership style of students of schools of culture and art]. Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology, 63, 20-23. [in Ukrainan].

4. Shlyakhtina G. (2021). Vykorystannya styliv liderstva u realizatsiyi reformy publichnoho upravlinnya [The use of leadership styles in the implementation of public administration reform]. Vida aperspektivy - Science and perspective, 1, 163-175 [in Ukrainan].

5. Strelbytska S., Mukoviz О. (2023). Sotsial'na zrilist' osobystosti yak chynnyk zdatnosti pidlitkiv do demokratychnoho liderstva [Social maturity of the individual as a factor in the ability of teenagers to democratic leadership]. Molod' i rynok - Youth and the market, 11, 44-47. [in Ukrainian].

6. Goleman D. (2020). Emotsiynyy intelekt lidera [Emotional intelligence of a leader]. Kyiv [in Ukrainian].

7. Oliynyk I. (2023). Rol' emotsiynoho intelektu v efektyvnomu liderstvi [The role of emotional intelligence in effective leadership]. Tavriys'kyy naukovyy visnyk. Seriya: Ekonomika - Tavriysk scientific bulletin. Series: Economics, 16, 222-228. [in Ukrainan].

8. Surina G. (2017). Ponyattya «partytsypatsiya»: geneza i aktual'nist' [The concept of «participation»: genesis and relevance]. Visnyk Dnipropetrovs'koho universytetu. Seriya: Filosofiya. Sotsiolohiya. Politolohiya - Bulletin of Dnipropetrovsk University. Series: Philosophy. Sociology. Political Science, 1, 55-63 [in Ukrainian].

9. Galuziak V., Akimova O., Gromov G. (2019). Suchasni zarubizhni pidkhody do rozuminnya liderstva ta vykhovannya lideriv [Modern foreign approaches to understanding leadership and training leaders]. Lider. Elita. Suspil'stvo - Leader. Elite. Society, 1, 32-53. [in Ukrainan].

10. Morgan J. (2022). Leader of the future. Kharkiv [in Ukrainan].

11. Kanishevska L. (2011). Teoretyko-metodychni osnovy vykhovannya sotsial'noyi zrilosti starshoklasnykiv zahal'noosvitnikh shkil-internativ u pozaurochniy diyal'nosti [Theoretical and methodological foundations of education of social maturity of high school students of comprehensive boarding schools in extracurricular activities] : Author's abstract. thesis ... Dr. pedagogue of science. Kyiv [in Ukrainan].

12. Radul V. (2023). Sotsial'na zrilist' - yakist' rozvytku ostystosti [Social maturity is the quality of the development of ostentatiousness]. Sotsial'na robota ta sotsial'na osvita - Social work and social education, 1, 172-177. [in Ukrainan].

13. Zhurba K., Beh I., Dokukina O., Fedorenko S., Shkilna I. (2022). Smyslozhyttyevi tsinnosti suchasnykh pidlitkiv v umovakh yevrointehratsiynoho postupu Ukrayiny : monohrafiya. [Meaningful life values of modern teenagers in the conditions of progress of European integration of Ukraine : monograph]. Kropyvnytskyi [in Ukrainan].

Размещено на Allbest.ru