Формування міжкультурної компетентності студентів мистецьких спеціальностей засобами інтерактивних технологій навчання

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Державна наукова установа «Інститут модернізації змісту освіти»

Сектор науково-видавничої роботи

Відділ науково-методичного забезпечення підвищення якості освіти

Формування міжкультурної компетентності студентів мистецьких спеціальностей засобами інтерактивних технологій навчання

Дівінська Н.О., к.п.н., с.н.с.

Сьогодні всі учасники освітнього процесу стають учасниками міжкультурного діалогу, оскільки Україна розширює культурні межі, налагоджує і зміцнює міжнародні зв'язки. Суспільство потребує фахівців здатних здійснювати ефективну комунікацію з представниками різних культур, вирішувати конфліктні ситуації та адаптуватися в іншомовному середовищі. міжкультурний комунікація компетентність мистецький студент

Тому заклади вищої освіти мають сприяти підготовці студентів, які б усвідомлювали необхідність міжкультурної солідарності й співробітництва, готових до міжнародної та міжкультурної комунікації, що виходить за межі знань мови. Аналіз таких документів, як Стандарт фахової вищої освіти за спеціальністю 024 «Хореографія» [9], Стандарт фахової вищої освіти за спеціальністю 023 «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація» [10], Стандарт фахової вищої освіти за спеціальністю 022 «Дизайн» [11] та ін., що встановлюють кваліфікаційні вимоги щодо підготовки студентів мистецьких спеціальностей, доводить важливість формування інтегральної, загальної та спеціальної компетентностей, які передбачають: здатність працювати в міжнародному контексті; здатність розв'язувати складні завдання в професійній галузі або в процесі навчання, що передбачає проведення досліджень та / або здійснення інновацій; здатність спілкуватися з представниками інших професійних груп різного рівня (з експертами з інших галузей знань / видів економічної діяльності); здатність розробляти та керувати проектами; здатність діяти соціально відповідально та свідомо; здатність спілкуватися іноземною мовою; навички міжособистісної взаємодії; цінування та повага різноманітності та мультикультурності й ін.

До того ж у низці нормативних документів (Стратегія розвитку вищої освіти в Україні на 2022-2032 роки [12], Закон України «Про вищу освіту» [6]) наголошено на необхідності постійного підвищення якості освіти відповідно до стандартів і рекомендацій щодо забезпечення якості в європейському просторі вищої освіти. Так, у Законі України «Про культуру» у розділі VIII «Міжнародні культурні зв'язки» зазначено, що держава сприяє міжнародному культурному обміну, співробітництву закладів культури, професійних творчих працівників, працівників культури України із зарубіжними партнерами [5]. Також серед стратегічних цілей Довгострокової стратегії розвитку української культури - стратегії реформ [7] щодо міжнародного співробітництва та науково-освітньої діяльності:

- забезпечення популяризації української культури за кордоном шляхом створення спеціальної установи;

- виконання програми ЄС «Креативна Європа»; підтримка програм між- культурного та міжнаціонального діалогу, поширення успішного міжнародного та національного досвіду, зокрема реалізація проекту Ради Європи і Європейської комісії «Урбаністичні стратегії в історичних містах, скеровані громадами» (COMUS);

- імплементація Конвенцій ЮНЕСКО в галузі охорони нематеріальної культурної спадщини та заохочення різноманітних форм культурного самовираження, реалізація проектів та освітніх програм ЮНЕСКО;

- розвиток двосторонніх культурних зв'язків шляхом здійснення культурних обмінів, виконання навчальних програм, здійснення навчальних поїздок, стажування;

- вивчення та адаптація міжнародного експертного досвіду, гармонізація системи показників впливу культури на соціально-економічний розвиток за європейськими та світовими стандартами;

- сприяння внутрішнім і міжнародним академічним обмінам між закладами культурно-мистецької освіти з метою інтегрування до європейського мистецько-освітнього простору та ін.

Отже, зазначене актуалізує проблему формування міжкультурної компетентності в студентів мистецьких спеціальностей, а також готовності до міжкультурної комунікації для того, щоб вони мали можливість брати участь у наукових стажуваннях, міжнародних конференціях, конкурсах, проектах, виставках, здійснювати професійну діяльність за межами країни.

У попередніх дослідженнях [2; 3] ми зазначали, що міжкультурну комунікацію, у межах якої відбувається розвиток міжкультурної компетентності, досліджують як вітчизняні (М.М. Гавриш, О.С. Данищенко, Т.П. Дружченко, О.В. Ігнатенко, О.М. Нежива, Н.Б. Самойленко та ін.) так і зарубіжні (L.A. Arasaratnam-Smith, C.I. Barmeyer, D.K. Deardorff, E. Broszinsky-Schwabe, L.D. Hernandez, H.J. Lusebrink та ін.) вчені.

У контексті взаємодії з представниками інших народів та діалогу культур міжкультурну комунікацію розглядають В.І. Аксьонова, І.С. Бахов, М.М. Галицька, І.А. Дирда, Н.В. Захарчук, О.П. Кучмій, К.С. Мальцева, О.П. Садохін, H. Heringer, A. Holliday, M. Hyde, J. Kullman, E. McDaniel, I. Piller, R. Porter, L. Samovar та ін. Мову як інструмент міжкультурної комунікації, як чинник формування міжкультурної толерантності педагогів аналізують І.М. Палько, А.В. Постригань, Ю.Г. Малінкіна, M.П. Мчедлова, В.М. Манакін, Ю.О. Шепель, F.L. Casmir, K. Knapp та ін. Проблему формування готовності майбутніх фахівців до міжкультурної комунікації вирішують В.С. Бакіров, В.А. Гаманюк, І.М. Палько, Н.В. Паперна, М.С. Сафіна, М.В. Сотер, Л.М. Хижняк, Н.І. Ушакова та ін.

Аналіз наукових праць засвідчує, що за останні десятиліття збільшилась кількість досліджень, присвячених різним аспектам міжкультурної комунікації, значну увагу приділяють професійній підготовці студентів технічних, економічних та філологічних спеціальностей та ін. Проте проблема формування міжкультурної компетентності студентів закладів вищої освіти мистецького спрямування засобами інтерактивних технологій навчання залишається актуальною.

Погоджуємось з дослідниками, які розглядають міжкультурну компетентність як психологічне новоутворення вищого ступеня, функціонування якого робить можливим міжкультурне спілкування професійного, соціокультурного та приватного характеру, що визначається як особлива здатність людини здійснювати повноцінне міжкультурне спілкування, сприймати мовне та культурне розмаїття, досягати взаєморозуміння між представниками різних культур навіть за умови посереднього володіння іноземними мовами на основі знання, розуміння, дотримання універсальних правил і норм поведінки, які створюють міжнародний етикет спілкування [4].

Оскільки основу міжкультурної комунікації становить діалог, то для успішного міжкультурного спілкування необхідно формувати в студентів мистецьких 43 спеціальностей іншомовну комунікативну компетентність, яка тісно пов'язана з міжкультурною компетентністю і яку можна розглядати, на наш погляд, як її важливу складову.

У теорії іншомовної комунікативної освіти компонентом міжкультурної компетентності є іншомовна комунікативна культура, яку дослідники розглядають як сукупність норм і правил, що регулюють спілкування людей в різних культурних контекстах, що характеризується наявністю комунікативного ідеалу, толерантним ставленням до співрозмовника як до цінності, усвідомленням його індивідуальних особливостей, власних комунікативних здібностей та вміннями володіти комунікативною ситуацією [7].

Серед методів інтерактивного навчання найбільш поширеними й дієвими є тренінги, а також різноманітні комунікативні технології навчання, які переважно застосовують на заняттях іноземних мов.

До тренінгів у галузі міжкультурної комунікації належать:

- тренінг самосвідомості, у якому індивід пізнає свої культурні основи;

- когнітивний тренінг, у якому учасники одержують інформацію про інші культури;

- тренінг атрибуції, що навчає учасників пояснювати причини ситуацій і дій з погляду іншої культури;

- поведінковий тренінг, що має за мету навчання практичним навичкам, необхідним для діяльності в іншій культурі;

- ситуативний тренінг, що припускає відтворення та аналіз конкретних міжкультурних контактів, а також обговорення проблем, які виникають у результаті таких контактів [1].

Свою увагу ми зосередили на реалізації принципу інтерактивності під час викладання іноземних мов на факультетах підготовки студентів закладів вищої освіти художнього профілю.

Відомо, що навчальний курс «Іноземна мова» в закладах вищої освіти мистецького спрямування тісно пов'язаний з предметною галуззю студентів, тому будувати заняття необхідно так, щоб формування міжкультурної компетентності відбувалося спонтанно, так щоб, обговорюючи будь-який факт культури, можливо було дати певну кількість завдань, які б у сукупності забезпечили включення всіх аспектів іншомовної культури (пізнавальний, розвивальний, виховний, навчальний) та видів мовленнєвої діяльності (читання, аудіювання, говоріння, письмо).

Прикладом може слугувати комунікативна технологія, у результаті якої може відбуватись оволодіння студентами всіма аспектами іншомовної культури. Уявімо собі, що студентам пропонують певний факт культури, скажімо, експозицію картин Дрезденської галереї. Викладач починає заняття зі слів: «Ви знаєте, що Дрезденська галерея відома на весь світ. Подивіться на ілюстрації і скажіть, картини яких художників вам знайомі?» (студенти мають відповідати іноземною мовою). Так через говоріння включається пізнавальний аспект.

«А тепер прослухайте текст про творчість Рафаеля. Скажіть, чи є в тексті згадування картини “Сікстинська мадонна”» (пізнавальний аспект включається через аудіювання).

«Прочитайте текст «Рафаель» і знайдіть інформацію про вплив флорентійської культури на творчість Рафаеля. Випишіть це речення. (Через читання та письмо включається розвивальний аспект).

«Подивіться на ілюстрації ще раз. Хто з художників використовує подібну до Рафаеля техніку живопису?» (Через говоріння включається пізнавальний аспект). Ці установки дають привід для бесіди, що також може мати виховний потенціал.

Отже, проведене дослідження доводить, що, окрім умінь та навичок усного та писемного мовлення, поповнення запасу активної і пасивної лексики, інтерактивні технології навчання допомагають формувати вміння адаптуватися в умовах конкретного ринку праці, пристосовуватися до нових інформаційних засобів, визначати їхню надійність, професійну значимість, новизну, адекватно інтерпретувати отриману інформацію, бути професійно підготовленим до участі в міжнародній комунікації та ін.

Досвід викладання іноземної мови студентам мистецьких спеціальностей та формування в них міжкультурної компетентності вказує на певні проблеми, які потребують подальшого дослідження та розв'язання, а саме підвищення кваліфікації викладачів іноземних мов, адже робота в закладах мистецького спрямування потребує від викладача певної орієнтації в спеціальних дисциплінах, які вивчають студенти, а також формування готовності до використання інтерактивних технологій навчання.

Література

1. Александрова С.А. Формування міжкультурної компетентності студентів туристських спеціальностей. Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки. Ч. І. 2011. №14 (225). С. 6-10.

2. Дівінська Н.О. Діяльність міжнародних організацій у формуванні готовності суб'єктів освітнього процесу до міжкультурної комунікації. Проблеми освіти: зб. наук. пр. Електронне видання ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти». Київ, 2021. Вип. 2(95). 181 с. C. 143-156.

3. Дівінська Н.О. Реалізація принципу інтерактивності у формуванні міжкультурної комунікативної компетентності студентів вищих навчальних закладів. Теоретико-методологічні засади модернізації змісту гуманітарної освіти у вищій школі України: монографія / К.Є. Балабанова, Н.М. Дем'яненко, Н.О. Дівінська та ін.; за заг. ред. Г.В. Онкович. Київ: Педагогічна думка, 2013. 282 с. С. 55-63.

4. Дружченко Т.П. Особливості формування міжкультурної комунікативної компетентності в навчальному процесі.

5. Закон України «Про культуру».

6. Закон України «Про вищу освіту».

7. Плужнік А.В. Зміст поняття «іншомовна комунікативна культура» у психолого-педагогічних дослідженнях.

8. Про схвалення Дострокової стратегії розвитку української культури - стратегії реформ.

9. Стандарт фахової вищої освіти за спеціальністю 024 «Хореографія».

10. Стандарт фахової вищої освіти за спеціальністю 023 «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація».

11. Стандарт фахової вищої освіти за спеціальністю 022 «Дизайн».

12. Стратегія розвитку вищої освіти в Україні на 2022-2032 роки.

Размещено на Allbest.Ru