Проблемні принципи викладання іноземних мов у виші галузі фізичної культури і спорту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Придніпровська державна академія фізичної культури і спорту

ПРОБЛЕМНІ ПРИНЦИПИ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ У ВИШІ ГАЛУЗІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ

Дакаленко О.В.,

доцент кафедри іноземних мов,

кандидат філологічних наук, доцент

м. Дніпро

Annotation

Dakalenko O. V. Problem principles of teaching of foreign language in higher school in branch of physical culture and sport

Keywords: problem, principle, foreign language, higher school, communications

Виклад основного матеріалу

Вивчення іноземної мови у немовному виші галузі фізичної культури і спорту має на меті практичне оволодіння мовою, специфіка якої визначається майбутньою спортивною професійною діяльністю. Однак обмежена кількість начальних годин, які виділені на вивчення іноземної мови, представляє сьогодні серйозну проблему.

У сучасній методиці проблемним принципом навчання іноземній мові у цілях спілкування приділяється достатньо уваги. Але проблемному принципу вивчання граматиці іноземній мові у виші галузі фізичної культури і спорту приділяється замало часу. Розвиток граматичних навичок іншомовного спілкування, яке забезпечить здобувачам вищої освіти галузі фізичної культури і спорту можливість брати грамотну участь у ділових зустрічах спортивного спрямування, спортивних презентаціях, підтримання контакту під час бесіди, ведіння телефонних розмов, комунікації під час змагань тощо [1]. мова спорт граматичний комунікативний

Передумова для формування методичних основ навчання комунікативній граматиці суто здобувачів-спортсменів завжди розроблялось зарубіжними та вітчизняними методистами у рамках суто комунікативного підходу. Даний підхід дозволить зануритися здобувачу вищої совіти галузі фізичної культури і спорту у мовний процес, що забезпечить більш натуральне середовище для сприйняття іноземної мови, чим заняття з домінуючою роллю формальної граматики. Однак існує небезпека, що такий підхід до навчання іноземній мові може призвести до розвитку граматично неправильної форми мовлення. Як відомо, формування граматичної компетенції є невід'ємною частиною формування мовної компетенції в цілому. Завжди вважалося, що комунікативний підхід використовувався в основному для розвитку навичок усного мовлення, граматичний же аспект цього підходу розроблено не досить чітко.

Суть комунікативного навчання, на нашу думку, полягає у підготовці здобувача вищої совіти галузі фізичної культури і спорту до участі у процесі іншомовного спілкування в умовах іншомовного спілкування, створених у аудиторії. Якщо спробувати дати коротке визначення комунікативноорієнтованого навчання іноземній мові взагалі, то можна впевнено сказати, що це є моделюванням процесу комунікації. Робота зі здобувачами вищої совіти галузі фізичної культури і спорту показала:

1. Здобувачі вищої совіти галузі фізичної культури і спорту відчувають труднощі при ситуативному використанні граматичних явищ;

2. Здобувачі вищої совіти галузі фізичної культури і спорту не володіють достатньо розвинутими навичками використання граматичних форм;

3. Багато здобувачів вищої освіти навчились використовувати у мовленні дуже прості граматичні структури, тому що мають труднощі із використанням елементів мови, які роблять іншомовні висловлювання природними.

Такого роду проблемний принцип можна вирішити, вивчаючи теоретичні передумови, які пов'язані з механізмом формування граматичних навичок та вмінь у навчальному процесі. На практиці, суто у виші галузі фізичної культури і спорту, необхідна розробка комплексу ефективних дидактичних засобів навчання комунікативній граматиці. Дослідження граматики в рамках комунікативного підходу дозволило дійти висновку, що граматичні явища іноземної мови, яка вивчається, можна розуміти як комплекс засобів вираження певних думок, відносин, комунікативних намірів, коли мовна та комунікативна компетенція взаємопов'язані у мовленнєвому акті [2]. Ми вважаємо, що формування комунікативної компетенції, яка має внутрішню структуру та ієрархічні відношення між її компонентами, включає формування лінгвістичної компетенції, яка містить у собі багаточислельні аспекти лінгвістичних знань, також і граматичну компетенцію.

Потрібно відмітити, що традиційно навчання іноземній мові у виші галузі фізичної культури і спорту, тобто немовному виші, завжди було орієнтовано на читання, розуміння та переклад спеціальних спортивних текстів, а також вивчення проблем синтаксису наукового стилю. Зараз необхідно думати про зміщення акценту у навчанні на розвиток навичок мовленнєвого спілкування на спортивно-професійні теми та ведіння наукових дискусій, тим паче, що робота з ними не заважає розвитку навичок, вмінь та знань, тому що саме на них вона тримається та базується [3]. Усне мовлення у навчальному вигляді має сприйматися як прослуховування або читання, розуміння та репродуктивне відтворювання прослуханого або прочитаного у формах як усної, тобто діалогічної або монологічної прогресії, так і письмового мовлення. Таким чином, мова йде про реалізацію мовленнєвого акту говоріння у процесі комунікації між двома або більшими особистостями. На нашу думку, головними умовами вивчення іноземних мов у виші галузі фізичної культури і спорту є система вправ, яка особлива за складністю та має комунікативне орієнтування цих вправ на усне мовлення у рамках конкретних мовленнєвих ситуацій навчально-наукової сфери діяльності. Викладач іноземної мови у виші галузі фізичної культури і спорту повинен дуже глибоко знати особливості спортивних та спортивно-наукових текстів та проблемно знайомити з ним тих, хто навчаються. У першу чергу, як ми вважаємо, це наявність спеціальної спортивної термінології, особливість загальнонаукової лексики, простих та складних граматичних структур. Завдяки цьому має відбутися шлях покращення граматично коректної комунікації. Нам здається, що для поліпшення комунікації спортивного контексту необхідно наступне:

1. Ступінь оволодіння усною мовою потрібно довести до вироблення певних автоматизмів у поєднанні зі свідомим володінням мовними зразками;

2. Робота з текстом спортивного спрямування повинна виходити за рамки простого відтворення його змісту, а обговорення змісту має головним чином стосуватися пов'язаних з ним проблем;

3. Висловлювання здобувачів вищої освіти галузі фізичної культури і спорту повинні бути певною мірою забарвленими.

Тобто для досягнення цих цілей необхідно ретельно відбирати матеріал і вправи, спрямовані на навчання ситуативно-обумовленої комунікативної діяльності. Тут мова може йти про прослуховування, читання, заучування, переказ діалогів за спортивною тематикою. При розвитку навичок усного мовлення іноземною мовою за спортивною спеціальністю необхідно пам 'ятати, що її монологічний елемент не поступається діалогічному. Як відомо, у якості одного зі шляхів здійснення гуманітаризації навчання у немовному виші, виші галузі фізичної культури і спорту, розробляється та реалізується технологія навчання іноземній мові на основі використання потенціалу цієї дисципліни та використаного комунікативного підходу. Основними складовими даного підходу у спортивному контексті є наступні положення:

1. Вивчення іноземної мови у виші галузі фізичної культури і спорту можна розглянути як адаптивну, свідому, творчу діяльність;

2. Вивчення іноземної мови у виші галузі фізичної культури і спорту більшістю має комунікативне орієнтування, спрямованість на кінцевий результат;

3. Оволодіння засобами іноземної мови полягає у практичному її використанні суто у мовленнєвій діяльності;

4. Засобами іноземної мови можна впливати на партнера по спілкуванню, колегу-спортсмена, та отримувати потрібну інформацію [4].

Г оловний висновок полягає у тому, що навчання іноземній мові у виші галузі фізичної культури і спорту мусить бути побудоване на розробленні лінгво-педагогічної моделі організації проблемних принципів та задач при вивченні іншомовному мовленню, яке базується на організації особистісного, проектного та проблемного підходів. Саме відчуття просування вперед, інтенсивний розвиток навичок і вмінь породжують у здобувача вищої освіти галузі фізичної культури і спорту задоволення від практичного володіння мовою.

Список використаних джерел

1. Dakalenko O., Skrypchenko I. Adaptive-integrative teaching of a foreign language to applicants for higher education of universities of a sports profile in the classroom in the discipline «Tourism». The Caucasus Economic And Social Analysis Journal, 2019. Vol. 31 (4), pp. 4-9.

2. Галицька М. М. Формування у студентів вищих навчальних закладів сфери туризму готовності до іншомовного спілкування: автореф. дис.... канд. пед. наук: 13.00.04. Київ: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2007. 20 с.

3. Сучасні підходи та інноваційні тенденції у викладанні іноземних мов: матер. міжнар. наук.-практ. конф. (26-27 лютого 2010 р.). Київ: «Політехніка». 224 с.

4. Дакаленко О. В., Скрипченко І. Т. Використання навчаючого тестування у підготовці майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту за тематикою «Туризм» з дисципліни «Іноземна мова». Молодь і ринок. Дрогобич: ДДПУ ім. І. Франка. 2015. № 3 (122). С. 89-94.

Размещено на Allbest.ru