Українська мова в юриспруденції: шляхи вдосконалення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська мова в юриспруденції: шляхи вдосконалення

Роман Скурідін, здобувач вищої освіти Луганського навчально-наукового інституту імені Е. О. Дідоренка Донецького державного університету внутрішніх справ.

Науковий керівник:

Ольга Максименко, завідувач кафедри українознавства та іноземних мов Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидат філологічних наук, доцент

Російське повномасштабне вторгнення в Україну стало переломним моментом в історії нашої держави. Воно не лише призвело до масштабних людських жертв і руйнування, а й актуалізувало питання захисту української мови та культури.

Українська мова є одним з ключових елементів української ідентичності. Вона є не лише засобом спілкування, а й фундаментом нашої держави. Утвердження української мови як державної є одним із важливих завдань, які стоять перед Україною на шляху до побудови демократичної та правової держави.

У сфері юриспруденції українська мова має особливе значення. Правові норми і акти є основою функціонування держави. Вони мають бути зрозумілими і доступними для всіх громадян, незалежно від їхнього етнічного походження або місця проживання.

На жаль, стан української мови в юриспруденції залишається незадовільним. У багатьох нормативно-правових актах, а також у юридичній літературі та практиці, досі використовуються російські слова та терміни. Це створює перешкоди для ефективного функціонування української правової системи та ускладнює доступ до правосуддя для громадян.

Повномасштабна війна ще більше загострила цю проблему. В умовах російської агресії українська мова стала символом національної єдності та спротиву. Вона стала ще важливішою для захисту прав і свобод громадян.

Концепція розвитку юридичної освіти в Україні передбачає підготовку висококваліфікованих юридичних кадрів, здатних до активної, творчої участі в державно-правовому житті, які володіють політичною, правовою і, що надзвичайно важливо, належною мовленнєвою культурою, бо мовлення людини - це її своєрідна візитна картка, яка дає змогу судити про освіченість, ерудицію, начитаність.

Як зазначала у своій статті Чернікова Л.Ф важливу роль у формуванні мовної культури майбутніх працівників правоохоронних та судових органів має відіграти юридична лінгвістика - прикладна наука, що виникла на стику лінгвістики та юриспруденції, предметом якої є вивчення ролі і функцій мови та мовлення в юрисдикційному процесі як у діахронному плані, так і на сучасному етапі [2, с. 134 ].

Юридична лінгвістика, спрямована на фундаментальне системне дослідження мовних явищ і процесів у юридичному мовленні.

Вона вивчає:

1) мову як найважливіший засіб правової комунікації, засіб правового пізнання та засіб передачі правової інформації у суспільстві;

2) засоби мовного вираження правових понять і категорій на різних рівнях лексичному, лексико-семантичному, граматичному;

3) генезис та історію розвитку мови права;

4) функціонування мовних одиниць у юридичному мовленні;

5) лінгвостилістичні особливості юридичного тексту, його жанри і різновиди [6, с. 123].

Юридична лінгвістика має важливе значення для формування мовної культури майбутніх працівників правоохоронних та судових органів, оскільки вона забезпечує правильне використання юридичної термінології. Юридична термінологія є специфічною, і її правильне використання є обов'язковим для працівників правоохоронних та судових органів. Юридична лінгвістика вивчає особливості юридичної термінології, її значення та використання [1, с. 135].

Працівники правоохоронних та судових органів мають ясно та зрозуміло викладати свої думки, аргументувати свою позицію та вміти донести її інших. Юридична лінгвістика вивчає особливості логічного та аргументованого мовлення, а також способи його формування.

Сьогодні феномен мови права є об'єктом вивчення низки наук: юридичних (загальна теорія держави і права, філософія права, історія держави і права, логіка права, юридична герменевтика, юридична техніка), філологічних (теорія мовної комунікації, стилістика, термінознавство, лексикографія, семасіологія, історія мови, прикладна лінгвістика, кульура мови, судова риторика), а також формальної логіки, інформатики, філософії, соціології, історії, дипломатики, текстології тощо [2, с. 124].

Такий міждисциплінарний підхід до вивчення мови права є необхідним для розуміння її сутності та ролі в суспільстві.

Додатково можна відзначити, що вивчення мови права є важливим для підвищення ефективності юридичної практики. Юристи повинні вміти правильно використовувати юридичну термінологію, складати юридичні документи, аргументувати свої позиції в суді та інших органах правосуддя.

Окрім цього, вони мають уникати суржика, який є ворогом української мови, оскільки він є її спотворенням. Суржик утворюється в результаті змішування української та російської мов, а також діалектів цих мов. Це призводить до того, що суржик не має чітких норм, і його використання може призвести до плутанини та непорозумінь. Існує кілька причин виникнення суржика. Одна з них - це історичний розвиток української мови [1, с. 130]. Іншою причиною виникнення суржика є соціальні фактори. Суржик часто використовують люди, які не мають достатньо освіти або не мають можливості вивчати українську мову.

Юридична лінгвістика допомагає юристам удосконалити свої мовні навички та підвищити свою професійну компетентність.

Юридична мова як соціально та історично сформована сукупність мовних засобів (лексичних, фразеологічних, граматико-стилістичних) є поліфункціональною, відкритою і багаторівневою системою.

Як поліфункціональна підсистема літературної мови, мова права виконує низку функцій, серед яких є базові (загальномовні) і специфічні: 1) номінативна (називання правових реалій і понять); 2) гносеологічна (знаряддя й спосіб правового пізнання, оволодіння суспільно -правовим досвідом); 3) аксіологічна (правової та морально-етичної оцінки); 4) комунікативна (спілкування); 5) регулювально-волюнтативна (правове регулювання людської поведінки та суспільних відносин через волевиявлення суб'єкта права та вплив на правосвідомість); 6) культуроносна (збереження й передачі правового знання та правової культури); 7) естетична (мовностилістична довершеність тексту закону як еталон для усіх юридичних документів) [5, с. 245].

Мова права - це не просто інструмент для передавання інформації, а й засіб регулювання суспільних відносин, формування правосвідомості та збереження правової культури [2, с. 125].

Отже, українська мова є невід'ємною частиною української національної ідентичності, вона є фундаментом нашої держави. У сфері юриспруденції українська мова має особливе значення, оскільки використовується для формулювання правових норм і актів, які є основою функціонування держави 4, с. 25].

В умовах повномасштабної війни російська агресія проти України загострила проблему використання української мови в юриспруденції. Українська мова стала символом національної єдності та спротиву. Вона стала ще важливішою для захисту прав і свобод громадян.

Список використаних джерел

українська мова юриспруденція лінгвістика

1. Чернікова, Л.Ф. Шляхи удосконалення мовної підготовки майбутніх правознавців / Л.Ф. Чернікова // Культура народов Причерноморья. 2012. № 239. С. 134-136.

2. Артикуца Н. В. Юридична лінгвістика як новий перспективний напрям міждисциплінарних досліджень. Наукові записки Національного університету «Києво- Могилянська академія». 2023. Вип. 202. С. 123-135.

3. Кусуов, А. В., Алюксююва Ю. А. (2010). Мисленне: психологічні,

психопатологічні та психотерапевтичні аспекти. Суми: Вид-во СумДУ (Kustov, A. V., Alieksieieva, Yu. A. (2010). Thinking: psychological, psychopathological and psychotherapeutic aspects. Sumy: Publishing house of SumSU).

4. Артикуца, Н. В. (2008). Мова права у її функціональних різновидах. В Сьогодення українського мовного середовища (с. 23-32). Київ: Кіровоград. вид-во.

5. Онофрієнко Г. С., Онофрієнко О. М. Мова права: теорія і практика. К.: Юрінком Інтер, 2009. 288 с.

Размещено на Allbest.ru