Модель формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

Кафедра психології, педагогіки та соціально-економічних дисциплін,

Модель формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників

О. Торічний, д.п.н., професор

м. Хмельницький, Україна

Анотація

У статті розкривається рівень підготовки майбутніх офіцерів у вищих військових навчальних закладах, що викликає низку протиріч між сучасними соціальними завданнями та консервативними методами навчання. Система професійної підготовки майбутніх офіцерів, що складалася роками, відстає від динамічно змінних процесів у сучасній освіті. Підготовка компетентних фахівців, готових до самостійної професійної діяльності за посадовим призначенням безпосередньо після завершення навчання та розподілу у структурні підрозділи Державної прикордонної служби України, не повною мірою відповідають вимогам, що висуваються до них. Усе це передбачає внесення змін до концепції військового навчання, що реалізується в межах основних освітньо-професійних програм підготовки майбутніх офіцерів у напрямі формування саме управлінської компетентності. Узагальнено наукові підходи до визначення феномену “компетентність” та охарактеризовано поняття “управлінська компетентність”.

Зазначено, що управлінська компетентність це особисті можливості людини (посадової особи), її знання, досвід (кваліфікація), що дозволяє брати участь у розробці певного кола управлінських рішень або вирішувати питання завдяки наявності в неї певних знань і вмінь у сфері управління. Подано методологічне та теоретичне обґрунтування моделі формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників у процесі професійної підготовки на засадах суб'єктно-діяльнісного та компетентнісного підходів, стисло розкрито зміст кожного її компонента.

Створення і розвиток Державної прикордонної служби України спричинили низку змін і доповнень, зокрема до категорії “військовослужбовець” додалася категорія “персонал”, робота з яким вимагає використання інших підходів, що підвищує вимоги до підготовки майбутніх офіцерів, здатних не лише віддавати команди, а й розумно управляти своїми підрозділами.

Ключові слова: професійна підготовка; підготовка фахівців; компетентність; управлінська компетентність; майбутні офіцери-прикордонники; модель формування.

Annotation

Torichnyi O. Model of formation of management competence of future border officers

Вступ

Кардинальні військові, політичні і соціально-економічні реформи в країні суттєво змінили сутність управлінської діяльності військового керівника, його функцій, призвели до значного ускладнення управлінських завдань, сприяли зростанню соціальної значущості цієї діяльності. Осмислення радикальних змін у суспільстві в цілому та освітній сфері зокрема спонукають по-новому оцінювати сутність та значущість управління, роль, місце, і головне управлінські характеристики військового керівника, які необхідні йому для ефективного управління своїм підрозділом.

Постановка проблеми. У сучасних умовах нарощування комплексних військових небезпек, які здійснюють влив на суспільство не лише у воєнний, а також і в мирний час, найважливішим чинником, що впливає на перебіг і результат бойових дій, є громадська думка, яка формується під цим впливом. У зв'язку з цим оперативно-службові завдання, що виконують офіцери-прикордонники в сучасних умовах, нерозривно пов'язані із соціальними завданнями.

Реформа Державної прикордонної служби України (далі ДПСУ) значно вплинула на характер завдань, що вирішуються нею. Наразі військовослужбовці-прикордонники цілодобово несуть бойове чергування та забезпечують безпеку державного кордону щодо численних зовнішніх і внутрішніх загроз, зокрема беруть участь у військових операціях. Відповідно до Закону України “Про Державну прикордонну службу України”, на прикордонне відомство покладено захист від будь-яких спроб незаконного перетину лінії державного кордону України, збройних конфліктів та інших провокацій на кордоні. В умовах сьогодення це завдання реалізується у взаємодії зі Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями під час відбиття повномасштабного вторгнення на територію України з боку російської федерації.

Що стосується підготовки персоналу ДПСУ, то, наприклад, Стратегічний оборонний бюлетень України [1] визначає низку важливих завдань перед військовою освітою. До таких завдань, зокрема, належать:

- розвиток воєнної науки та підготовка особового складу на основі принципів і стандартів НАТО;

- підготовка офіцерського, сержантського та старшинського складу за євроатлантичними стандартами;

- трансформація військової освіти, в основі якої передбачено набуття нових освітніх і професійних компетентностей військовослужбовцями;

- перехід на програми, що сумісні з програмами закладів освіти держав-членів НАТО та держав-партнерів НАТО, зокрема щодо опанування іноземної мови на рівні не нижче СМР-2.

Розширення кола завдань та повноважень персоналу ДПСУ тягне за собою необхідність опанування нових компетенцій, що передбачає внесення змін до концепції проблемно-діяльнісного навчання, яка реалізується в межах основних освітньо-професійних програм підготовки майбутніх офіцерів у напрямі формування додаткових компетенцій, зокрема управлінської компетентності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Результати аналізу психолого-педагогічних джерел, досліджень із проблем управління соціально-освітніми системами, професійної компетентності військових педагогів надають можливість зробити висновок про ґрунтовний інтерес дослідників до проблеми формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів. Зокрема, це такі науковці, як Л. Балагур [2] (підготовка майбутніх офіцерів-прикордонників до управлінської діяльності), Ю. Дем'янюк [3] (формування військово-організаторських умінь майбутніх офіцерів-прикордонників), О. Діденко [4] (аналіз положень компетентнісного підходу у вищій школі), О. Луцький [5] (розвиток управлінської компетентності офіцерів-прикордонників), М. Тарнавський [6] (формування культури управлінської діяльності у майбутніх офіцерів-прикордонників), В. Уліч [7] (педагогічні умови формування готовності майбутніх офіцерів до управлінської діяльності) та багато інших.

Проте на сьогодні у педагогічній науці питання формування професійноважливих якостей особистості офіцерів ДПСУ комплексно не розглядалось. Наукові дослідження з формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників через зміни оперативно-службових завдань є нечисленними, фрагментарними та не відображають системного бачення проблеми в сучасних умовах і вимагають більш глибокого аналізу й уточнення.

Мета статті розробити теоретико-методичні засади формування й оцінки особливостей управлінської компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників.

Результати дослідження

управлінський військовий організаторський офіцер прикордонник

Аналіз призначення випускників Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (далі НАДПСУ) на первинні військові посади свідчить, що понад 60 % військовослужбовців проходять службу на посадах, які потребують стійких навичок щодо управління військовими підрозділами, військовослужбовцями і цивільним персоналом. Водночас відгуки з органів охорони державного кордону ДПСУ, отримані за останні 2-3 роки на офіцерів-випускників, свідчать про те, що більше 20% із них зазнають серйозних труднощів в організації та проведенні планової виховної роботи з підлеглими. Близько 25% офіцерів-випускників не повною мірою володіють навичками організації та проведення занять із професійної і бойової підготовки, майже 60 % мають складнощі в управлінні довіреним їм персоналом підрозділів ДПСУ

Аналіз освітньо-професійних програм, що реалізуються в навчальних закладах ДПСУ, засвідчив, що при їх розробці не було повною мірою враховано розширення кола оперативно-службових завдань офіцерів-прикордонників саме під час воєнного стану, зокрема у сфері управління особовим складом військових підрозділів. Відбулася формальна заміна деяких програмних компетенцій із збереженням основного змісту робочих програм навчальних дисциплін, що негативно позначається на професійній компетентності випускників і не дозволяє повною мірою задовольняти вимоги роботодавця щодо якості підготовки офіцерів, які призначаються на первинні посади у ДПСУ Ці обставини актуалізують проблему коригування освітньо-професійних програм підготовки майбутніх офіцерів ДПСУ на первинні посади відповідно до особливостей їхнього майбутнього посадового функціоналу.

Для вирішення зазначеної проблеми, на наш погляд, необхідно:

- проаналізувати зміст освітніх програм підготовки співробітників аналогічних структур за кордоном;

- виявити і теоретично обґрунтувати особливості посадового функціоналу офіцерів ДПСУ на первинних посадах, які пов'язані з усвідомленою необхідністю негайно, будь-якої миті виступити на захист державного кордону України, якими б не були внутрішні та зовнішні джерела загроз;

- розробити й експериментально перевірити модель формування професійно-важливих якостей особистості майбутнього офіцера ДПСУ (зокрема управлінської компетентності), що відповідають його посадовому функціоналу.

Відсутність навчально-методичних матеріалів, які є необхідними для формування професійно важливих якостей особистості у курсантів НАДПСУ та відповідають особливостям їхнього майбутнього посадового функціоналу, з одного боку, і вимоги роботодавця щодо таких якостей випускників, які вони повинні мати, з іншого, можна розглядати як протиріччя у системі військової підготовки. Однак це протиріччя не може бути вирішено виключно методичною роботою, оскільки, як свідчить аналіз наукових джерел і літератури, повністю або частково відсутній науково обґрунтований зміст підходів до формування цих якостей.

Поняття “компетентність” визначається у Законі України “Про вищу освіту” як “динамічна комбінація знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти” [8]. Найчастіше у науковій літературі це поняття вживається у ролі метафори, а не наукової категорії. Стосовно трактування поняття “компетентність” у наукових колах не вироблено єдиного загальновизнаного підходу. Багатоаспектність означеного кола питань зумовлює науковий пошук шляхів його поглибленого вивчення у різноманітних напрямах. Такий стан речей зумовив виникнення великої кількості близьких за змістом тлумачень цієї наукової дефініції у психолого-педагогічній літературі.

Компетентність тлумачиться нині як практична обізнаність, тобто професіоналізм, як знання відповідної галузі діяльності, як практичні та соціальні навички [9]. Тобто, у нашому розумінні, компетентність це здатність фахівця виконати робоче завдання та досягти певної мети.

Компетентність є поєднанням певного пізнавального потенціалу і практичних навичок із метою активної участі особистості в соціальних та економічних процесах суспільства [10].

Результати аналізу наукових праць вітчизняних учених свідчать, що в основному поняття “компетентність” трактується так:

- здатність вирішувати професійні завдання певного класу, що вимагає реальних знань, умінь, навичок, досвіду та має вияв у практиці

- професійної діяльності як системна характеристика з чітко визначеною структурою (І. Зязюн) [11];

- інтегральна характеристика особи, яка розкладається на диференціальні компетентності (загальна компетентність складається з окремих часткових компетентностей) (В. Луговий) [12];

- спеціально структуровані (організовані) набори знань, умінь, навичок, спроможностей і ставлень, що надають змогу майбутньому фахівцю визначати, тобто ідентифікувати, і вирішувати незалежно від контексту проблеми, характерні для певного напряму професійної діяльності (О. Пометун) [13];

- наявність відповідних знань та вмінь особистості для реалізації певної професійної діяльності, готовність до виконання роботи, що потребує професійно важливих якостей фахівця, які сприяють цій діяльності (В. Ягупов) [14].

Ми дотримуємось думки С. Сисоєвої, яка зазначає, що компетентність це інтегративна особистісна якість особи (її капітал), яка формується на етапі навчання, остаточно сформовується і розвивається у процесі практичної діяльності та забезпечує компетентнісний підхід до вирішення професійних завдань [15].

Дослідження феномена “компетентність” дозволило сформулювати низку положень, які є основними для розгляду цього поняття:

- компетентність розуміється як базова, інтегральна якість особистості професіонала;

- компетентність сприймається як результат професійної підготовки, що містить становлення, навчання, виховання;

- рівень сформованості компетентності визначається змістом і структурою освітнього процесу, так само як зміст та структура освітнього процесу залежать від того, що розуміється під компетентністю випускника.

Відповідно до цього під управлінської компетентністю розуміють особисті можливості людини (посадової особи), її знання, досвід (кваліфікацію), що дозволяє брати участь у розробці певного кола управлінських рішень або вирішувати питання завдяки наявності певних знань і вмінь у сфері управління. Разом із тим управлінська компетентність це комплексне інтегральне явище, що не належить ні до здібностей (розв'язувати конфлікти, працювати у команді, організовувати роботу), ні до сукупності особистісних рис (відповідальність, рішучість, ініціативність) чи конкретних умінь (віддавати розпорядження, контролювати виконання), оскільки кожне з цих понять трактує можливості людини однобічно. Складові управлінських компетенцій щодо управління військовим підрозділом подано на рис. 1.

Без з'ясування понятійного апарату, умов, визначення засобів оцінки, упровадження механізмів, програм, технологій, заснованих на мотивації, багаторівневому лідерстві, внутрішньому професіоналізмі, гармонізації цілей майбутнього офіцера військового підрозділу, формування управлінської компетентності випускників на рівні традиційного науково-методичного забезпечення системи управління й освітнього процесу у вищому військовому навчальному закладі видається досить складним.

Рис. 1. Складові управлінських компетенцій щодо управління військовим підрозділом

Із теорії управління відомо, що цілеспрямований вплив на об'єкт без можливості вимірювати його поточний стан, визначати відхилення та прогнозувати майбутній стан є неефективним. Відповідно, якщо суб'єкт управління не може виміряти цільові параметри об'єкта, він не може прийняти відповідне рішення про те, які параметри і наскільки необхідно змінювати. Тому прогнозувати поведінку людини та вимірювати відповідні їй параметри, за можливістю, необхідно в категоріях, які допускали б 'їх використання як керівні параметри.

Моделювання педагогічного процесу, яке орієнтовано на цілеспрямоване створення системи значущих професійних характеристик фахівця, дозволяє уявити процес формування управлінської компетентності майбутнього офіцера-прикордонника в динаміці його розгортання з виокремленням структурно-функціональних та операційно-результативних компонентів, описом зв'язків і відносин між ними.

Оскільки модель є спрощеним об'єктивно-суб'єктивним аналогом прототипу, то результати її створення суттєво залежать від концептуальних основ, що використовуються. Як такі розглядається сукупність взаємозалежних ідей, що відображають загальну концепцію проектованої моделі і використовують реально існуючі зв'язки в об'єкті, що моделюється.

Педагогічна модель має бути гнучкою, динамічною, здатною під час її реалізації до змін, перебудови, ускладнення чи спрощення. Слід брати до уваги, що створення моделі-копії педагогічного процесу неможливе, оскільки педагогічна діяльність це творчий процес педагогічної взаємодії викладачів та курсантів.

З урахуванням особливостей навчання курсантів у вищому військовому навчальному закладі та кваліфікаційних вимог, було визначено компетенції, які потрібні курсанту в самостійній військово-професійній діяльності. Серед них виокремлено саме командні (управлінські) компетенції компетенції, що дозволяють випускнику НАДПСУ ефективно здійснювати організаційно-управлінську діяльність та оцінювати досягнуті результати.

Одним із можливих шляхів вирішення проблеми формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників є проектування та реалізація моделі, поданої на рис. 2.

Рис. 2. Модель формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників

Модель формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників містить такі компоненти: цілеорієнтовний, суб'єктний, функціональний, змістовий, діагностичний, співсуб'єктний.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Робота, яку було проведено, дозволила з певним ступенем умовності:

- виявити рівень готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до управління підрозділами;

- визначити залежність між компетенціями й окремими компонентами цих компетенцій;

- встановити міцні змістовні зв'язки з урахуванням ситуативної поведінки формуються стійкі стереотипи, які переростають у домінанти саморозвитку курсантів і в стійку поведінкову реакцію. Застосування моделі формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників дозволяє досить точно визначити рівень готовності випускників до виконання службових завдань;

- порівняти результати, отримані під час діагностики у різні періоди служби (навчання);

оцінити ефективність управління;

- оцінити готовність офіцера до управління військовими підрозділами.

Отже, проведене дослідження дозволяє визначити деякі підходи у вирішенні завдань формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників та їх готовності до дій не лише в типовій, а й у нестандартній ситуації, незалежно від військової посади та військово-облікової спеціальності. Не варто забувати і про те, що основи управлінської діяльності офіцера закладаються ще під час навчання у вищому військовому навчальному закладі України.

За результатами проведеного дослідження чітко прослідковується проблема саме розвитку управлінської компетенції у курсантів-прикордонників, яка потребує подальшого вивчення та вирішення, зокрема використання методу оперативно-службових ситуацій, що дозволяє застосовувати діагностичний апарат для оцінки рівня сформованості професійно-управлінських якостей у курсантів майбутніх офіцерів.

Список використаних джерел