Хореографічні традиції в освіті у контексті вимог духовного відродження України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хореографічні традиції в освіті у контексті вимог духовного відродження України

Савчин Лілія Михайлівна кандидат історичних наук, доцент, заслужений діяч мистецтв України, докторант НАКККіМ

хореографічний духовний молодь мистецтво

Актуальною вимогою сучасного суспільства періоду російсько-української війни, з-поміж усієї глобальної проблематики є і духовний пріоритет. Тобто в епіцентрі вирішення питань провідним є відродження України, як засіб - збереження традицій у різних сферах діяльності: філософії, освіті, культурі, етнографії. Відтак ми виокремлюємо хореографічні традиції, які мають самостійну цінність для молоді і знаходять власне здійснення у творчій діяльності (за І.Кантом), як «грі розуму і почуттів». Так завдяки освоєнню хореографічних традицій створюються світоглядно-естетичні цінності та художньо-образні ідеї, крізь призму яких танцююча молодь всотує етнокультуру, відтак спрямовує власну культурну ідентифікацію в центрі якої духовне відродження України.

Сфера хореографії знаходиться під пильною увагою з боку мистецької освіти, філософії, культурології, відтак набуття практичного танцювального досвіду студентською молоддю в танцювальних класах та сценічних майданчиках є пріоритетною складовою ренесансу.

Першість у навчально-виховних програмах багатьох вищих навчальних закладів України мистецького спрямування переважно утримує хореографічна освіта. Її надзавдання зумовлене необхідністю інтеграції української молоді яка демонструє певну регіональну традицію в європейський культурний простір. А глибинні зміни в системі спеціалізованої мистецької підготовки молоді до майбутньої культурно-просвітницької діяльності сприяють патріотичним налаштуванням та, відповідно, духовному відродженню.

Наголосимо, що опора на традиції в освіті - це насамперед методологічний апарат мистецької педагогіки, яка спирається на досягнення культурології, естетики, мистецтвознавства. Безумовно, культурологічне розв'язання педагогічних питань можна завдяки працям І. Зязюна (естетичні засади розвитку особистості), О. Отич (мистецтво як результат творчої діяльності), О. Ребрової (художньо-ментальний підхід у фаховому навчанні майбутнього вчителя хореографії), О. Рудницької (загальна та мистецька педагогіка), Г. Ніколаї (методологічні підходи до якісних досліджень у сфері хореографічно-педагогічної освіти), Н. Ничкало (академія педагогічної майстерності), Н. Миропольської (естетичні категорії краси, гармонії, естетичної довершеності, естетичної досконалості), О. Щолокової (художньо-естетичне виховання), та ін., які, зокрема акцентують увагу на сучасному дефіциті культури в суспільстві, відтак закликають до турботи про набуття умінь, знань, навичок, компетенцій із залученням емоційної сфери особистості та патріотичної складової.

У системі освіти хореографічні традиції бачаться у трансмісії танцювального досвіду шляхом трансляції танцювальних правил, канонічних зразків, адаптованих варіантів, які включені до навчальних програм із врахуванням певних вимог (вищий навчальний заклад, коледж) щодо студентської молоді. В хореографічних традиціях міститься потужний мистецький і педагогічний потенціал впливу на процеси освіти, виховання, формування естетичної культури, набуття танцювальних навичок. Тобто завдяки хореографічному мистецтву традиції інтегруються у творчий та педагогічний процес, створюючи умови для комплексного сприйняття культури в освіті.

У зв'язку з цим О. Рудницька акцентувала увагу на філософії освіти, яка відіграє роль методології і становить систему принципів і способів організації теоретичної та практичної педагогічної діяльності. На її думку філософія освіти розглядає педагогіку з погляду традиційних цінностей суспільства, культури, особистості. Такі міркування вважаються вихідними і для з'ясування змісту філософії мистецької освіти, що є похідною від філософії освіти та філософії мистецтва (естетики).

Талановиті хореографи України зважають на проблеми сучасної молоді та створюють оригінальні хореографічні твори як за мотивами класичної літератури, образотворчого мистецтва, етнографії та на основі власних фантазій і міркувань. Так, творче мислення формує авторський стиль - вони презентують осібне бачення світу та ідеали, а сприймаючи традиції моделюють патріотичний репертуар та постановки на тлі духовного відродження України.

Отже хореографічні традиції в освіті є пріоритетами в духовному відродженні, вони гармонізують соціум, є засобом трансляції культурної пам'яті народу. Саме завдяки традиціям зберігаються танці, які забезпечать наступність духовної культури в часо-просторовій інтроєкції. Так концепт стратегії хореографічних традицій сприятиме ствердженню загальнокультурних цінностей, підвищенню впливу на соціальну та особистісну культуру молоді, самоосвіту і самовиховання через танець.

Хореографічна освіта на основі традицій спирається на інтеграцію видів мистецтва в єдиному художньому просторі та створює умови для усвідомлення історичних зв'язків з культурним розмаїттям етнотрадицій в народному мистецтві у духовному відродженні України.

Размещено на Allbest.ru