Місце та значимість фізичної рекреації в процесі підготовки фахівців з фізичного виховання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Місце та значимість фізичної рекреації в процесі підготовки фахівців з фізичного виховання

Мороз Ю.М.

завідувач кафедри фізичного виховання і

психолого-педагогічних дисциплін

Уманського національного університету садівництва

кандидат педагогічних наук, доцент (м. Умань)

Мороз І.Ю.

здобувач вищої освіти

Білостоцький технологічний університет (Польща)

Ключові слова: рекреація, фізична рекреація, фізичне виховання, здоров'я людини, оздоровче середовище

Нині в Україні існує суспільна необхідність у фахівцях із фізичного виховання та спорту, здатних виконувати рекреаційно-оздоровчу діяльність, що вкрай важливо для пропаганди здорового способу життя, профілактики захворювань і підвищення рівня рухової активності різних верств населення. Особистість фахівця з рекреаційно-оздоровчої діяльності є одним із найважливіших факторів залучення населення до раціональної рухової активності. Критичне осмислення ключових аспектів підготовки таких фахівців слугує потребам розвитку національної галузі фізичної культури й спорту.

Світові глобалізаційні процеси зумовлюють життєву необхідність реалізації спільної європейської політики у сфері підготовки висококваліфікованих кадрів вищої школи. Вивчення досвіду підготовки фахівців потребує критичного аналізу здобутків освітньої системи нашої країн. Її адаптація до національних потреб дасть можливість реалізувати позитивні тенденції в закладах вищої освіти України. Рівень вищої освіти характеризує розвиток цивілізації. Пошук нової парадигми освіти зумовив усвідомлення необхідності модернізації вищої освіти як глобального процесу, що охоплює всі сфери суспільства. Парадигма освіти у сфері фітнесу й рекреації останніми десятиліттями суттєво змінилася в усьому світі, що пояснюється орієнтацією на принципово нове розуміння сутності фізичної рекреації та її ролі в освітній системі [1]. Водночас в Україні нині існує суспільна необхідність у фахівцях із фізичного виховання та спорту, здатних виконувати рекреаційно-оздоровчу діяльність, що вкрай важливо для пропаганди здорового способу життя, профілактики захворювань і підвищення рівня рухової активності різних верств населення [2-5]. Тому існує потреба у визначенні ключових аспектів та тенденцій підготовки фахівців із рекреаційно-оздоровчої діяльності, критичне осмислення яких слугуватиме потребам розвитку галузі в Україні.

Рекреаційно-оздоровча рухова діяльність відзначається динамізмом, різноманіттям форм, напрямів, універсальністю їх використання, орієнтованих на максимальне задоволення потреб людини. Згідно з тлумаченням О. Андрєєвої, рекреаційно-оздоровча діяльність - це процес взаємодії людини з довкіллям, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок появи потреби в активному відпочинку, отриманні задоволення, оздоровленні, відновленні фізичних і духовних сил у вільний або спеціально визначений час, що стимулює рухову та соціальну активність і створює оптимальні умови для творчого самовираження особистості [2]. До специфічних засобів та методів оздоровчої рекреації, що включають елементи цікавості й розваги, відносять фізичні вправи невеликої інтенсивності, рухливі та спортивні ігри, туризм, ідеомоторну рухову діяльність тощо.

Питання про статус фахівця з фізичної рекреації сьогодні дуже важливе, оскільки парадигма освіти у сфері дозвілля, фітнесу й рекреації в останні десятиліття суттєво змінилася в усьому світі, що пояснюється орієнтацією на принципово нове розуміння сутності фізичної рекреації та її ролі в освітній системі [6]. Це пов'язано з кризовою ситуацією у сфері фітнесу й рекреації, які характеризуються такими чинниками, як обмежена рухова активність населення, невідповідність потребам населення послуг, що надаються засобами фізичної культури за місцем проживання, роботи громадян і в місцях масового відпочинку населення, невисока престижність професій у сфері фізичної культури й спорту, низький рівень матеріального заохочення працівників бюджетного сектору цієї сфери; неефективна система підготовки фахівців. Облік основних закономірностей розвитку сфери фітнесу та рекреації, розробка нових рекреаційних і фізкультурно-оздоровчих технологій неминуче приводять до необхідності зміни змісту діяльності фахівців, мета яких - упровадження цих технологій у практику.

У сучасний період освіта в сфері фітнесу та рекреації зазнала значних змін в усьому світі, що зумовлено орієнтацією на принципово нове розуміння сутності фізичної рекреації та її ролі в освітній системі [3, 7]. Із позицій сьогодення постала нагальна потреба в розробленні та обґрунтуванні системи професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичного виховання та спорту до рекреаційно-оздоровчої діяльності. У Національній стратегії з оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 року «Рухова активність - здоровий спосіб життя - здорова нація» стверджується, що «останнім часом в Україні спостерігається позитивна тенденція до зростання кількості осіб, які використовують різні види та форми оздоровчої рухової активності» [8]. Результати досліджень науковців свідчать про те, що з усіх факторів, які впливають на залучення людини до рухової активності і роблять ці заняття невід'ємним компонентом її життя, найбільш важливим є особистість фахівця-професіонала в галузі оздоровчого фітнесу та рекреації [4]. Отже, виходячи з вище сказаного, можна зробити такий висновок, що найважливішим завданням теорії та методики професійної освіти є пошук нових форм, засобів і методів, які б допомогли сформувати ефективну систему підготовки фахівців з фізичної рекреації, яка максимально відповідає умовам та вимогам професійної діяльності з оздоровлення населення засобами фізичної культури.

Список використаних джерел

фахівець фізичний виховання спорт

1. Андрєєва О., Благій О. Аспекти підготовки кадрів з рекреаційно-туристської діяльності. Проблеми активізації рекреаційно-оздоровчої діяльності населення: матер. IV Всеукр. конф. Львів, 2004. С. 244-245.

2. Андрєєва О.В. Фізична рекреація: монографія. Київ: ТОВ «НВП Поліграфсервіс», 2014. 280 с.

3. Bielikova N., Indyka S. Formation of the operational-actionable component of the future physical rehabilitation specialists' readiness to health protection activity. Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: зб. наук. праць. Луцьк: СНУ ім. Лесі Українки, 2014. № 4 (28). С. 30-35.

4. Крутій К.Л., Павлютенков Є.М. Педагогічне проектування як засіб становлення і розвитку ключових компетентностей суб'єктів освітнього простору: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Запоріжжя, 14-15 жовтня 2010 р.). Запоріжжя: ЛІПС, 2010. 316 с.

5. Skrypchenko I.T. Theoretical and methodical aspects of training of specialists to work in the sphere children' s-youthful tourism in the universities of Ukraine. Topical problems of modern science (June 16, 2017, Warsaw, Poland). Warsaw: Research and Scientific Group Warsaw, 2017. № 5. С. 36-40.

6. Жданова О., Господарчук Т. Участь центрів фізичного здоров'я населення «Спорт для всіх» у вирішенні проблеми оптимізації обсягів рухової активності населення. Проблеми активізації рекреаційно-оздоровчої діяльності населення: матер. IV Всеукр. конф. Львів: ЛДУФК, 2008. С.169-173.

7. Мороз Ю.В., Скрипченко І.Т. Виховний потенціал фізичної рекреації. Наукові дослідження та інновації в галузі суспільно-гуманітарних наук: матер. Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф. (м. Мелітополь, 24 листопада 2021 р.). Мелітополь: ТДАТУ, 2021. Т. 1. С. 213-215.

8. Дутчак М.В. Класифікація професій у сфері фізичної культури і спорту України: стан та перспективи. Спортивна наука України. 2010. № 2. С. 25-41.

Размещено на Allbest.ru