Компетентнісний підхід у початковій мовній освіті: практичний аспект

Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Theory and Methods of Primary Education

Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University

Conclusion. Practical exercises and tasks in the Ukrainian language, aimed at students mastering the most important functional components of the language system (word, sentence, text), the use of language phenomena by younger schoolchildren in the process of speaking in accordance with the purpose and conditions of communication, contribute to the formation of subject (language and speech) and key competences, including lifelong learning, civic and social.

Language and speech exercises, as the research confirms, are an important means of general cultural development of younger schoolchildren, preparing them for life in Ukrainian society. Carrying out exercises using various language materials ensures the enrichment of the vocabulary ofprimary school students, the development of interest and attention to their native language, the desire to improve their speech, makes children want to use available reference literature, independently study certain phenomena, while using information, contributes to the improvement of general education , stimulates the development of creative abilities.

We see the prospect of further research in the development of the problem of the competence approach in the development of dialogic and monologic speech of students of primary education, the introduction of modern learning technologies.

Key words: primary school language education, the Ukrainian language, key competences, subject language and speech competence, competence approach, primary education pupils, language and speaking exercises.

Постановка проблеми

компетентнісна початкова мовна освіта

Сучасний етап розвитку української освіти характеризується впровадженням компетентнісного підходу - спрямуванням навчально-виховного процесу на досягнення компетентності учнів як результату навчання, на формування ключових і предметних компетентностей, потрібних для успішного навчання, орієнтування в соціумі, самореалізації особистості в суспільстві.

Метою початкової освіти, як зазначено у Державному стандарті (2018 р.), є всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, компетентностей та наскрізних умінь відповідно до вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей і потреб, формування цінностей, розвиток самостійності, творчості та допитливості [7]. Тому пріоритетним завданням сучасної початкової освіти є упровадження особистісно орієнтованого і компетентнісного підходів, що має забезпечити формування діяльної компетентної особистості молодшого школяра.

Особливу роль у всебічному розвитку особистості відіграє мова як найважливіший засіб спілкування - засіб формування й оформлення думки, засіб вираження і повідомлення думок, почуттів і волевиявлень людини. Високу оцінку ролі рідної мови у навчанні знаходимо у творчій спадщині І. Огієнка, В. Сухомлинського, К. Ушинського та інших учених. На важливості курсу української мови в реалізації мети початкової освіти наголошує М. Вашуленко, зазначаючи, що від умінь і навичок з української мови (читати, запитувати й відповідати, розповідати, переказувати почуте й прочитане, висловлювати свої думки усно й письмово) залежатимуть успіхи школярів в оволодінні знаннями з усіх інших предметів, зростання їхнього загального розвитку, підвищення культурного рівня [3, с. 3-- 4]. К. Пономарьова стверджує, що формування світогляду, розвиток пізнавальної активності й самостійності значною мірою залежить від того, наскільки школярі володіють рідною мовою, мовленнєвими вміннями й навичками [11, с. 11].

Мета і завдання початкового курсу української мови, визначені у створених на основі Державного стандарту типових освітніх програмах [14], орієнтують на упровадження компетентнісного підходу у початковій мовній освіті -- формування ключових і предметних компетентностей молодших школярів як важливої умови оволодіння мовою як засобом спілкування, розвитку особистісних якостей людини, умінь самостійно здобувати нові знання та вирішувати навчальні і життєво важливі завдання.

Аналіз останніх досліджень з проблеми

На основі концептуальних засад Нової української школи у Державному стандарті початкової освіти визначено вимоги до обов'язкових результатів навчання з урахуванням компетентнісного підходу, в основу якого покладено ключові компетентності. Перша з них -- «вільне володіння державною мовою, що передбачає уміння усно і письмово висловлювати свої думки, почуття, чітко та аргументовано пояснювати факти, а також любов до читання, відчуття краси слова, усвідомлення ролі мови для ефективного спілкування та культурного самовираження, готовність вживати українську мову як рідну в різних життєвих ситуаціях» [7, с. 4]. Це означає, що основними аспектами початкової мовної освіти є забезпечення пріоритету української мови як державної, формування компетентної особистості у вирішенні мовленнєвих, навчальних і життєвих ситуацій.

На основі аналізу наукової і довідникової літератури компетентність розуміємо як інтегровану здатність особистості, набуту в процесі навчання, що охоплює знання, уміння, навички, досвід, цінності, ставлення, які можуть цілісно реалізуватися на практиці (Савченко О.) [12], як конкретні життєві вміння і навички, необхідні людині будь-якої професії, віку для забезпечення її адаптації та успішності в житті (Родигіна І.) [8]. Дослідники стверджують, що компетентність -- це власний досвід суб'єкта навчання, здобутий у процесі навчання, самонавчання, саморозвитку під керівництвом педагога -майстра; на відміну від знаннєвого досвіду, компетентність не можна передати іншому, кожен учень самостійно створює власну компетентність, а вчитель лише спрямовує його [6].

Теоретичні основи реалізації компетентнісного підходу, що полягає у спрямуванні навчального процесу на формування в учнів ключових і предметних компетентностей, визначено у працях науковців (Байбара Т., Бібік Н., Пометун О., Савченко О. та ін.). О. Пометун зазначає, що «компетентнісний підхід - це спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток ключових (базових, основних) і предметних компетентностей особистості. Результатом такого процесу буде формування загальної компетентності людини, що є сукупністю ключових компетентностей, інтегрованою характеристикою особистості. Така характеристика має сформуватися в процесі навчання і містити знання, уміння і ставлення, досвід діяльності й поведінкові моделі особистості» [10]. Важливими для формування діяльної компетентної особистості є висновки вчених про те, що компетентність є інтегрованим результатом освіти, набутим особистістю; це й передбачає зміщення акцентів із накопичення нормативно визначених знань, умінь і навичок на вироблення і розвиток умінь діяти, застосовувати досвід у проблемних умовах [9].

Т. Байбара наголошує, що оволодіння ключовими компетентностями відбувається шляхом формування в учнів предметних і загальнопредметних компетентностей як етапів цілісного процесу [2]. Тісний взаємозв'язок між ключовими і предметними компетентностями обґрунтовує О. Савченко: без предметних компетентностей не сформувати якісні ключові компетентності, які, у свою чергу, є міжпредметною основою для всіх навчальних досягнень учнів та їхньої соціальної адаптації [12, с. 143].

Теоретико-практичні, методичні аспекти проблеми шкільної мовної освіти на компетентнісних засадах висвітлюються у працях В. Бадер, Н. Бондаренко, М. Вашуленка, О. Горошкіної, Н. Грони, С. Дубовик, М. Захарійчук, Т. Зенченко, К. Пономарьової, Л. Попової, Н. Ростикус, Н. Сіранчук та ін. Дослідники зазначають, що провідною тенденцією сучасної мовної освіти є антропоцентричне спрямування її, що реалізується в особистісному орієнтуванні мовної освіти й створенні належних умов для формування мовної особистості учня, розвиток у нього морально -етичних якостей, предметної та ключових компетентностей [6, с. 9]. Важливими є висновки лінгводидактів щодо впровадження компетентнісного підходу в навчання здобувачів початкової освіти української мови: теоретичні відомості у початковій мовній освіті є не самоціллю, а важливою основою усвідомлення молодшими школярами лінгвістичних явищ із метою розвитку комунікативної компетентності в її лінгвістичному, соціолінгвістичному та прагматичному аспектах шляхом виконання рецептивних видів мовленнєвої діяльності у поєднанні із продуктивними (Вашуленко М.); спрямування шкільного мовного курсу на формування комунікативної компетентності здобувачів початкової освіти (Пономарьова К.); формування комунікативної й соціокультурної компетентностей у взаємозв'язку (Бадер В.).

Вивчення науково-теоретичних засад компетентнісно орієнтованого навчання дало можливість зробити висновок про необхідність формування в учнів ключових, мовної і мовленнєвої предметних компетентностей у процесі початкового навчання української мови. З огляду на це забезпечення загального розвитку здобувачів початкової освіти і використання мовного потенціалу для формування необхідних життєвих компетентностей, опанування на основі доступної мовної теорії практичних умінь і навичок є важливою проблемою і потребує розроблення відповідної методики та впровадження її в освітній процес.

Мета статті - окреслити методичні аспекти реалізації компетентнісного підходу в початковій мовній освіті та запропонувати вправи і завдання для формування у молодших школярів предметних (мовної і мовленнєвої) і ключових компетентностей у процесі навчання української мови.

Виклад основного матеріалу

Актуальною проблемою сучасності є компетентнісне навчання, що передбачає результативно-діяльнісну освіту: засвоєння здобувачами освіти знань, формування умінь використовувати їх на практиці, опанування навичок, набуття життєвих компетентностей. Утілення ключових і предметних компетентностей у змісті шкільної освіти, й початкової зокрема, здійснюється, як стверджують дослідники, через виявлення можливостей конкретного предмета для формування кожної з них [12, с. 142].

Метою початкового курсу мовно-літературної освіти, як зазначено у типовій освітній програмі, підготовленій творчим колективом під керівництвом О. Савченко, є розвиток особистості дитини засобами різних видів мовленнєвої діяльності, формування ключових, комунікативної та читацької компетентностей, розвиток здатності спілкуватися українською мовою для духовного, культурного й національного самовияву, послуговуватися нею в особистому й суспільному житті, у міжкультурному діалозі; збагачення емоційно-чуттєвого досвіду, розвиток мовленнєво-творчих здібностей [14, с.192].

Для досягнення визначеної мети в програмі з української мови конкретизовано завдання, очікувані результати, зміст навчання здобувачів початкової освіти за змістовими лініями («Взаємодіємо усно», «Читаємо», «Взаємодіємо письмово», «Досліджуємо медіа», «Досліджуємо мовні явища»), реалізація яких має здійснюватися диференційовано відповідно до вимог для кожного класу і в органічному взаємозв'язку з формуванням комунікативної і ключових компетентностей.

Для дослідження нами обрано ключові компетентності, формування яких найбільше спроможний забезпечити курс української мови (вільне володіння державною мовою, навчання впродовж життя, громадянські і соціальні), та предметні (мовна і мовленнєва) у структурі комунікативної. Основну увагу було закцентовано на організації практичної діяльності молодших школярів над відібраними компетентностями у процесі дослідження мовних явищ у двох аспектах: засвоєння учнями доступного й необхідного обсягу мовних знань та розвиток навичок мовленнєвої діяльності.

У розкритті практичного аспекту компетентнісного підходу у початковій мовній освіті орієнтувалися на складники визначеного у нормативних документах і науково -методичній літературі змісту таких ключових компетентностей:

вільне володіння державною мовою - уміння усно і письмово висловлювати свої думки, почуття, чітко та аргументовано пояснювати факти; відчуття краси слова, усвідомлення ролі мови для ефективного спілкування та культурного самовираження;

навчання впродовж життя -- опанування умінь і навичок організовувати і контролювати свою навчальну діяльність, виконання розумових операцій і практичних дій; отримання нової інформації з метою застосування її для оцінювання навчальних потреб; уміння працювати самостійно і в групі;

громадянські та соціальні -- здатність діяти в життєвих ситуаціях відповідно до соціальних норм і правил, усвідомлювати себе громадянином України; знати державні, українські національні символи, традиції, народні свята, етикетні правила спілкування та ін.

Комунікативну компетентність розглядаємо як здатність успішно користуватися мовою (всіма видами мовленнєвої діяльності) в процесі спілкування, пізнання навколишнього світу, вирішення навчальних/життєво важливих завдань. Її зміст структурується передусім такими важливими предметними компетентностями, як мовна і мовленнєва, сформованість яких у молодших школярів забезпечує розуміння чужих і створення власних висловлювань відповідно до мети й обставин спілкування, вміння й навички успішної комунікації у різних ситуаціях.

Мовну компетентність розуміємо як систему сформованих у процесі навчання знань особливостей одиниць і категорій усіх рівнів мовної структури, практичних умінь і навичок доцільно і стилістично правильно використовувати мовні засоби у процесі продукування висловлювань різних типів, стилів і жанрів відповідно до комунікативної мети та з урахуванням ситуації спілкування; як здатність застосовувати мовні засоби у власному мовленні відповідно до літературних норм.

Мовленнєва компетентність - володіння різними видами мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо); здатність вести діалог, будувати усні і письмові зв'язні висловлювання.

Особливого значення у компетентнісному навчанні набувають практичні методи, основним видом яких є навчальні вправи й завдання.

У тлумачному словнику сучасної української мови вправа визначається як розвиток певних якостей, навичок постійною, систематичною роботою; спроба опанувати якусь справу, набути певного вміння; спеціальне завдання, що виконується для набуття певних навичок або закріплення наявних знань [5]; у дидактиці початкової освіти вправа - багаторазове повторення навчальних дій з метою формування та вдосконалення в молодших школярів умінь і навичок [12, с. 278].

У нашій публікації увага зосереджується на вправах і завданнях, метою яких є опанування учнями найважливіших функційних складників мовної системи (слово, речення, текст), використання молодшими школярами мовних явищ у процесі мовлення відповідно до мети й умов спілкування. Це означає, що робота над мовною теорією має підпорядковуватися завданням з розвитку мовлення учнів, залученню їх до практичного застосування умінь з різних видів мовленнєвої діяльності в навчальних і життєвих ситуаціях.

Розробляючи вправи й завдання для реалізації компетентнісного підходу, орієнтувалися на дидактичні вимоги до організації виконання учнями вправ, зокрема:

- наявність мотиваційного аспекту;

- спрямування на розвиток і закріплення різних якостей знань і умінь школярів;

- доведення до свідомості дітей мети виконання певних дій;

- урахування рівня самостійності учнів;

- поступове ускладнення умов виконання вправ (за зразком; з опорою на різні види педагогічної підтримки; без підтримки, зберігаючи в пам'яті спосіб виконання; застосування способу виконання в нових умовах);

- умілий розподіл часу на виконання практичних завдань;

- добір різних видів завдань, що сприяють підтриманню навчальних інтересів [12, с. 279]..

Важливим для нашого дослідження є висновок О. Савченко про те, що у використанні практичних

методів необхідно передбачати «економну форму пред'явлення, коли до одного запису, малюнка, об'єкта можна поставити кілька тренувальних завдань».

Наша науково-методична розвідка є спробою представити мовні і мовленнєві вправи, зорієнтовані на комплексне формування ключових і предметної компетентностей на уроках української мови у процесі дослідження мовних явищ.

Змістова лінія початкового курсу мовно-літературної освіти «Досліджуємо мовні явища» спрямована на дослідження учнями мовних одиниць і явищ з метою опанування початкових лінгвістичних знань, норм літературної вимови та правил українського правопису, формування в молодших школярів умінь послуговуватися українською мовою в усіх сферах життя [14, с. 193 ].

Зміст програми з дослідження мовних явищ орієнтує на вивчення слова: спостереження за лексичним значенням слів; визначення ролі лексичних груп слів у мовленні; використання у власному мовленні слів різних лексичних груп; дослідження частин мови (іменника, прикметника, дієслова, числівника, займенника, прислівника, службових частин мови); формування умінь використовувати у мовленні граматичні форми частин мови з урахуванням їхнього функційного призначення.

Робота над реченням передбачає: дослідження речень, різних за метою висловлювання, інтонацією, зі звертаннями; побудова різних видів речень (за малюнком, з поданих слів, на задану тему, самостійно); використання різних видів речень у власному мовленні; удосконалення мовлення учнів на основі граматичних знань про речення.

Зміст роботи над текстом спрямовано на практичне ознайомлення молодших школярів з поняттям текст, його істотними характерними ознаками, на дослідження текстів різних типів і стилів, формування умінь будувати тексти відповідно до мети і ситуації спілкування.

Реалізація означених завдань є важливою умовою вироблення у молодших школярів спільних для всіх компетентностей умінь, зокрема: читання з розумінням, уміння висловлювати власну думку усно і письмово, творчість, здатність логічно обгрунтовувати позицію, розв'язувати проблеми, співпрацювати з іншими особами. Тому формування предметних мовної і мовленнєвої компетентностей та ключових доцільно здійснювати у взаємозв'язку шляхом залучення здобувачів освіти до практичного застосування умінь з різних видів мовленнєвої діяльності (слухання і розуміння, говоріння, читання, письма) в навчальних ситуаціях.

Важливим засобом у формуванні в учнів умінь комунікативно виправдано використовувати мовні засоби у спілкуванні є практичні завдання, спрямовані на роботу над словом у єдності його різних значень, у взаємозв'язках з іншими словами у словосполученні, реченні, мікротексті, тексті.

Тому в навчанні рідної мови слід систематично спрямовувати роботу на збагачення словника учнів, уточнення, розширення значень уже відомих слів, на розвиток інтересу й уваги до слова як до важливого засобу висловлювання думки, розширення уявлень школярів про культуру українського народу, її особливості в різних регіонах України, реалізації завдань національно-патріотичного виховання на сучасному етапі.

Компетентнісний підхід орієнтує на вивчення речення як найважливішої синтаксичної одиниці на функціональній основі - вживання речення як одиниці висловлювання; поглиблення знань і вмінь із синтаксису під час опрацювання несинтаксичних тем; формування уміння використовувати у власному мовленні речення за метою висловлювання (розповідні, питальні, спонукальні) і за інтонацією (неокличні, окличні). Тому на уроках української мови необхідно застосовувати практичні вправи і завдання на розвиток умінь правильно будувати різноманітні речення залежно від ситуації спілкування, мети висловлювання, на ознайомлення учнів із вживанням різних форм звертання, лексики, за допомогою якої

виражають прохання, вдячність, вибачення, застереження тощо.

Дослідження тексту варто спрямовувати на формування в учнів мовленнєвих навичок, умінь, необхідних для побудови зв'язних висловлювань різних типів: визначати і розкривати тему й основну думку твору; збирати, систематизувати матеріал; розташовувати матеріал, дотримуючись складеного плану; уміння використовувати мовні засоби; будувати (творити) текст, удосконалювати його. Ефективною в цьому напрямі є робота над структурою, змістом викладу та мовним оформленням аналізованого тексту.

Розглянемо особливості використання практичних методів навчання у роботі над основними мовними одиницями (словом, реченням, текстом). Зауважимо, що зміст мовного матеріалу і завдання дібрано з урахуванням можливостей формування в учнів комунікативної компетентності та окремих складників ключових: навчання впродовж життя (виконання розумових операцій і практичних дій; отримання нової інформації з метою застосування її в різних ситуаціях; уміння працювати самостійно і в групі); громадянські і соціальні (здатність діяти в життєвих ситуаціях відповідно до соціальних норм і правил, усвідомлювати себе громадянином України; знати державні, українські національні символи, традиції, народні свята, етикетні правила спілкування та ін.). Пропоновані вправи містять комплекс завдань для цілеспрямованого формування означених компетентностей на базі того самого дидактичного матеріалу; одне завдання - домінувальне відповідно до мети уроку.

Організації пошукової діяльності молодших школярів, застосуванню здобутих мовних знань у практичній діяльності, залученню до активних дій сприяє введення в урок вправ, які викликають у дітей пізнавальний інтерес, моделюють певну ситуацію, спонукають брати участь у колективних справах, у розв'язанні навчальних завдань, створенні текстів, виконанні проєктів тощо.

Ефективними є такі види роботи:

- спостереження за вживанням мовних засобів у текстах наукового та художнього стилів;

- лексичний аналіз текстів, обґрунтування добору тих чи інших мовних засобів;

- практичні спостереження за синтаксичною будовою та інтонаційним оформленням речень;

- добір найбільш доцільних мовних засобів із поданих для побудови речень, тексту;

- колективний добір мовних варіантів для правильного вираження думки;

- самостійне створення висловлювань різних типів.

Використання у процесі дослідження мовних явищ навчальних вправ на текстовій основі сприяє виробленню в учнів умінь слухати, розуміти почуте й прочитане, читати, обмінюватися інформацією, робити відповідні висновки, формуванню складників громадянської і соціокультурної компетентностей, зокрема: знання про свою державу, культуру українського народу; уміння успішно користуватися мовою під час виконання різноманітних соціальних ролей. Зазначимо, що завдання мають диференціюватися по класах відповідно до вимог програми.

Розділи «Слово. Значення слова», «Частини мови»

Вправа 1

Квітка сонця

На високому стеблі велика квітка з золотими пелюстками. Вона схожа на сонце. Тому й називають її соняшником.

Спить уночі соняшник, схиливши пелюстки. Та як тільки сходить ранкова зірниця, пелюстки тремтять. То соняшник чекає сходу сонця.

Ось уже сонце викотилося з-за обрію. Соняшник повертає до нього свою золоту голівку, дивиться на червоне вогняне коло. Усміхається соняшник до сонця, радіє. (За Василем Сухомлинським)

-- Про що цікаве довідалися? Подумайте, чому текст так називається. Яку картину ви уявили? Слова якої частини мови допомогли уявити квітку сонця? Який настрій створює читання цього тексту?

Мовно-мовленнєві завдання: Назвіть сполучення слів, у яких слова вжито в переносному значенні. Обґрунтуйте свою відповідь. Як можна розрізняти слова з прямим і переносним значенням? Як би ви написали про це у словнику термінів з української мови?

Досвід переконує, що практична робота з прикметниками допомагає вводити їх до словника молодших школярів, активізувати, уточнювати смислові відтінки, усвідомлювати значення прикметника в мові і мовленні як важливого виражального засобу, формувати комунікативно-стилістичні уміння.

Вправа 2

-- Прочитайте (прослухайте) вірш.

Журавлик

З далекого краю, з далеких світів

журавлик на крилах додому летів,

минав океани, ліси і моря,

вдивлявсь крізь тумани: чия це земля,

чиї це долини, чиї це луги,

чию це калину гойдають вітри?

Впізнав батьківщину - моя це земля, моє тут гніздечко і мова моя.

Леся Пилип 'юк

-- Про кого віршик? Який настрій охопив журавлика, коли він упізнав батьківщину? Мовно-мовленнєві завдання: У якому значенні у віршику вжито слово земля? Поміркуйте, у яких ще значеннях може вживатися це слово. Який посібник допомагає нам визначити, скільки значень має слово? (Активізуватиме діяльність учнів пошук значень цього слова в електронному словнику). Пригадайте відомі вам речення зі словом земля або складіть самостійно. У яких значеннях воно вживається? Дослідіть (у групах), у яких числах вживаються іменники у віршику. Обґрунтуйте свої відповіді.

- Що цікавого знаєте про свій край? Чим би ви хотіли поділитися? З чого починається Україна для кожного з вас? Обговоріть у групах (парах) прислів'я «Дорогу вибирай та рідної землі не забувай». Чи погоджуєтеся з прислів'ям?

Вправа 3

-- Прочитайте (прослухайте) вірш Любові Відути.

Доброго вечора! Доброго ранку!

Прошу принести водиці у дзбанку.

Вибачте, дякую, будьте здорові! - спів солов 'їний у кожному слові.

- Я вас попрошу! Звісно, будь ласка! - в добрих словах нам вчувається казка.

- Хай вам щастить і в дорозі, і вдома! - ввічливих слів не чіпляється втома.

Слово привітне ллється, іскриться,

Наче вода у батьківській криниці.

Любов Відута

-- Чим він особливий? Чому присвячений? Які прийняті в народі форми мовленнєвого етикету (ввічливі слова) використано? (Форми вітання, прощання, побажання, прохання, вибачення, подяки.) Який заголовок запропонуєте до цього вірша? Чому?

Мовно-мовленнєві завдання: Які ввічливі слова у спілкуванні вживаєте ви? У яких ситуаціях? Як їх треба промовляти?

Учням варто запропонувати скласти в групах правила культури спілкування, презентувати їх, зіставити з таблицею для перевірки, за потреби доповнити.

Активізують роботу в групах і завдання на продовження фрази: «Вітаючись, доречно вживати такі слова: ...»; «Прощаючись, говоримо: ...»; «Форми звертання українців: ...»; «Свою подяку висловлюємо так:

...»; «Своє вибачення передають словами: .». Кожна група отримує картку із завданням. Після презентації результатів виконання слухачі беруть участь в обговоренні, доповненні, оцінюванні повноти розкриття питання.

Вправа 4

Опануванню молодшими школярами частин мови як лексико-граматичних розрядів слів сприяють практичні завдання за цікавими для дітей текстами. Пропонуємо роботу за віршем Наталки Поклад «Друзі».

-- Прочитайте (прослухайте) текст.

Друзі

Киця - друг, комп 'ютер - друг: я люблю дружити.

Друзі - річка, ліс і луг, і книжки, і квіти.

Ще я подружу з Мишком і з веселуном Сашком, та з Наталкою, яка змайструвала літака.

Адже друзів, каже тато, не буває забагато.

Наталка Поклад

-- Про яких друзів йдеться у віршику?. Що вас особливо зацікавило? Яким уявляєте автора? Підтверджуйте свою думку словами тексту. Як ви розумієте слова тата?

Мовно- мовленнєві завдання: Упізнайте слова - назви предметів. Як ви їх визначали? Чому до одних іменників ставимо питання хто?, а до інших - що? Поділіться інформацією про те, як розрізняти загальні і власні назви. Яке правило про написання власних і загальних назв запам'ятали?

Формуванню власної думки, правильному її висловлюванню, доведенню власної позиції, виробленню умінь використовувати іменники у мовленні з урахуванням їхнього функційного призначення сприятимуть завдання такого типу: розказати, чому річка, ліс і луг, і книжки, і квіти, киця - наші друзі; навести аргументи про дружбу з комп'ютером; підготувати інформацію про правила користування комп'ютером і їх дотримання та ін.

Активізує мовленнєву діяльність учнів використання прислів'їв означеної тематики, зокрема: У дружбі сила. Людина без друзів, ніби земля без дощу. Коли дружба прийшла - буде більше у світі тепла.

Вправа 5

- Прочитайте (прослухайте) віршик.

Красива осінь вишиває клени

Красива осінь вишиває клени

Червоним, жовтим, срібним, золотим.

А листя просить:

- Виший нас зеленим!

Ми ще побудем, ще не облетим.

Ліна Костенко

-- Подумайте, чому він так називається? Яку картину уявляєте? Запропонуйте свої назви.

Мовно-мовленнєві завдання: Слів якої частини мови найбільше у тексті? Поміркуйте, чому. Яку роль у мовлені відіграють прикметники? Назвіть слова, вжиті у переносному значенні. Пригадайте, у яких текстах вживаються слова у переносному значенні.

Активізує мовленнєву діяльність учнів використання інтерактивного прийому «Асоціативний кущ». Працюючи в групах, школярі добирають і записують слова і словосполучення до теми «Золота осінь». Потім кожна група презентує дібраний мовний матеріал. Така робота спрямована на збагачення словникового запасу, розвиток логічного мислення, уяви, є підготовкою до створення словесних малюнків за аналізованим текстом.

Спостереження над лексичним значенням слова, доцільність використання його в мовленні, як підтверджує дослідження, досягається насамперед опорою на спеціально дібрані зв'язні тексти, у яких функція слова чітко виражена,

Розділи «Речення», «Текст».

Використання під час опрацювання речення синтаксичних навчальних вправ на текстовій основі сприяє виробленню в учнів умінь слухати, розуміти почуте й прочитане, читати, обмінюватися інформацією, робити відповідні висновки, тобто спрямовує зусилля молодших школярів на якнайповніше оволодіння всіма видами мовленнєвої діяльності.

Обійми

Які найдієвіші ліки у світі?

Обійми! Вам скажуть дорослі і діти.

Обійми втамують і біль, і образу.

Обійми! Це те, що подіє одразу.

Де теплі обійми, там ходять на руки,

там дідо з бабусею бавлять онуків.

Там в доброму гуморі мама і тато.

Обійми - це наші надійні крилята.

Наталія Карпенко

-- Про які найдієвіші ліки йдеться? Чому обійми так названо? Обґрунтуйте свою думку. Як ще автор називає обійми? Чи погоджуєтеся ви з такими назвами обіймів?

Мовно-мовленнєві завдання: Зі скількох слів можуть складатися речення? Чи кожну групу слів можна назвати реченням? Переконайте слухачів у правильності своєї відповіді. Відтворіть інтонацію окличних речень. Як їх треба вимовляти?

Вправа 2

- Прочитайте тексти.

I. Принесли хліб. На столі поклали. Пахучий, теплий ще. Зі скоринкою золотавою... Лежить ясний, як сонечко... (За Т.Коломієць)

II. Ти знаєш, що таке хліб? Хліб - це наше здоров 'я, наше життя, наш добробут.

У кожну хлібину вкладена праця багатьох людей. Шануй працю хліборобів! Бережи хліб!

- Про що в них говориться? У якому тексті розповідається про те, який хліб? Про що основне повідомляється у другому тексті? Яке питання можна поставити до нього? Чим відрізняються ці тексти? Визначте типи текстів. Доведіть правильність своєї відповіді. Доберіть до текстів заголовки. Складіть коротку розповідь про те, як появляється хліб на столі.

- Прочитай українське народне прислів'я. Чи погоджуєтеся з твердженням? Чого прислів'я нас навчає? Як гадаєте, чому люди з такою повагою ставляться до хліба?

Важливим аспектом підготовки молодших школярів до життєдіяльності в українському соціумі є використання в освітньому процесі текстів соціокультурного змісту про історію України, обереги, традиції і звичаї, свята, народні символи тощо. Роботу над ними на уроках української мови слід обов'язково зорієнтовувати на виконання мовно-мовленнєвих завдань відповідно до теми уроку.

У реалізації змісту соціальних компетентностей важливу увагу треба приділити формуванню культури поведінки в сім'ї. З цією метою необхідно ознайомлюати учнів з українськими традиціями в родинних стосунках:

- Прочитайте віршик Марії Хоросницької.

Стару традицію, мов світ,

Ми бережемо, як святість:

Коли живі ще баба й дід -

Їм перше місце в хаті.

Марія Хоросницька

- Про яку традицію йдеться? Чому для бабусі й дідуся у хаті має бути перше місце? Чому ж цю традицію треба берегти, як святість?

Мовно-мовленнєві завдання: Про які імейні традиції ви знаєте? Розкажіть. Які твори про сім'ю, рід, повагу і любов до свого роду, ставлення до старших і молодших членів сім'ї ви читали? Як треба ставитися до старших і молодших членів сім'ї? Як ви допомагаєте своїм бабусі і дідусеві?

З метою реалізації компетентнісного підходу у мовній освіті молодших школярів доцільно використовувати прийоми інтерактивного навчання, організація якого передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, які сприяють формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії:«Незакінчене речення», «Асоціативний кущ»,

«Інтерв'ю», «Сенкан» та ін. Такий підхід забезпечує створення сприятливих умов для невимушеного спілкування, самостійної творчої діяльності учнів, застосування діалогічних і дискусійних форм навчання,

Висновки

Практичні вправи і завдання з української мови, спрямовані на опанування учнями найважливіших функціональних складників мовної системи (слово, речення, текст), використання молодшими школярами мовних явищ у процесі мовлення відповідно до мети й умов спілкування, сприяють формуванню предметних (мовної і мовленнєвої) і ключових компетентностей, зокрема навчання впродовж життя, громадянських і соціальних.

Мовно-мовленнєві вправи, як підтверджує дослідження, є важливим засобом загальнокультурного розвитку молодших школярів, підготовки їх до життєдіяльності в українському соціумі. Виконання вправ з використанням різного мовного матеріалу забезпечує збагачення словника здобувачів початкової освіти, розвиток інтересу й уваги до рідного слова, прагнення вдосконалювати своє мовлення, викликає у дітей бажання користуватися доступною довідковою літературою, самостійно вивчати певні явища, користуючись при цьому інформацією, сприяє підвищенню загальної освіченості, стимулює розвиток творчих здібностей.

Перспективу подальшого дослідження вбачаємо в розробленні проблеми компетентнісного підходу в розвитку діалогічного і монологічного мовлення здобувачів початкової освіти, упровадження сучасних технологій навчання.

Список використаної літератури

1. Бадер В. І. Розвиток усного і писемного мовлення молодщих школярів. 1-4 класи : навч. посіб. Донецьк : ВДБВ «ДОНБАС», 2013. 160 с.

2. Байбара Т. М. Компетентнісний підхід в початковій ланці освіти: теоретичні засади. Формування ключових і предметних компетентностей молодших школярів у навчальному процесі: теоретичні аспекти : дайджест 1 / укл.