Розвиток університетської освіти Німеччини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хмельницький національний університет

Розвиток університетської освіти Німеччини

Петрова Софія Олексіївна, аспірант

Зародження системи вищої освіти в Німеччині пов'язують зі заснуванням Празького університету між 1347 і 1348 роками в Королівстві Богемія. У цей період основою університетської системи стали факультети мистецтв, богослов'я, права та медицини. Студентів вчили семи традиційним гуманітарним наукам: граматиці, риториці, діалектиці, арифметиці, геометрії, астрономії та музиці [8].

У початковому етапі розвитку системи вищої освіти в Німеччині вона була під сильним впливом ідеалів європейської освіти. У темні віки Середньовіччя церква сильно гальмувала розвиток природничо-наукової концепції університетської освіти, а фокус зосереджувався на богослов'ї.

Отже, університетська система зазнала серйозного занепаду, внаслідок чого було вжито декілька спроб реформування. Однією з найвідоміших була реформа І. Канта. У своїй праці 1798 року «Суперечка факультетів» (Der Streit der Fakultaten) Кант висловив думку, що факультет мистецтв повинен мати те ж саме становище, що й інші три факультети. Він пропонував перейменувати його на філософський факультет і розвивати його паралельно з іншими [4]. Це визначило не лише структурне відновлення філософії в університеті, але й зміщення акцентів в бік природничих наук у системі вищої освіти в Німеччині. Важливо відзначити, що ідеї Канта вплинули не лише на німецьку освіту, але й на просвітителів в усій Європі [1 ].

Початком стрімкого розвитку системи вищої освіти в Німеччині, який припав на початок XIX століття, визначався формуванням класичного німецького університету, спираючись на ідеї Вільгельма фон Гумбольдта. У цей період Німеччина, піддана наполеонівській окупації, пережила серйозну кризу, яка суттєво вплинула на систему освіти. У пошуках виходу з цієї ситуації Вільгельм фон Гумбольдт, філософ, лінгвіст і дипломат, здійснив освітню реформу [7].

В 1810 році він заснував Берлінський університет, що став першим втіленням нової концепції німецького університету, об'єднуючи дослідження і викладання. Однією з ключових ініціатив Гумбольдта був випускний іспит, або Абітур, який закривав доступ до вищої освіти для широких верств населення. Ці заходи визначили початок формування класичного німецького університету.

До кінця XIX століття завдяки реформам Гумбольдта та створенню класичних гімназій, що були основним джерелом вступу абітурієнтів до закладів вищої освіти, сформувалося однорідне академічне середовище. Хоча базові плани класичних гімназій були схожими, викладання класичних текстів та вивчення латинської та грецької мов, до кінця століття з'явилися нові типи гімназій, де вивчали природничо-наукові науки та сучасні іноземні мови. Підписаний Вільгельмом II указ визнавав новий тип гімназій рівноправним з класичними, що призвело до диференціації та спеціалізації системи вищої освіти в цілому.

За часів своєї славної історії німецькі університети володіли світовим визнанням. Однак цей статус кардинально змінився за епохи націонал - соціалістів. За їхнього правління національність стала визначальним критерієм при наймі на викладацькі посади, що призвело до звільнення багатьох вчених єврейського походження, які раніше мали великий вплив на німецьку науку.

Цей період темної історії спричинив серйозні втрати, які довго не могли бути відновлені після Другої світової війни.

Після війни, на освітню систему Німеччини, розділену на окупаційні зони, вплинули різні освітні системи країн-окупантів - Франції, США, Великої Британії та СРСР. Однак, за винятком Східної Німеччини, німецькі університети практично не зазнали серйозної реструктуризації.

Реорганізація Наукового товариства кайзера Вільгельма та створення Товариства Макса Планка у 1948 році були спрямовані на відновлення репутації німецької науки. Однак це також призвело до витіснення дослідницької складової з університетів, яка вже не конкурувала з науково-дослідними інститутами за державне фінансування, що вплинуло на якість освіти.

Незважаючи на ці виклики, університети, які колись були доступні переважно еліті, залишалися популярними, і попит на вступ до них зріс з 6 % до практично 50 % між 1960-ми та 1980-ми роками.

Падіння Берлінського муру призвело до об'єднання систем вищої освіти Східної та Західної Німеччини, що і сталося за досить короткий період з 9 листопада 1989 року по 3 жовтня 1990 року [6]. Політичні та економічні труднощі, що призвели до швидкого злиття, під час якого було зменшено викладацько-професорський склад університетів східних земель на 48,8 % та закрито кафедри педагогіки, марксизму-ленінізму, права, історії та філософії, що вважалися «неблагонадійними».

Деякі німецькі дослідники акцентують увагу на третій місії німецьких університетів - трансфері технологій, тісному зв'язку виробництва з університетами, хоча і з урахуванням деяких обмежень [5]. Європейський Союз опосередковано, через різні нормативні акти та Маастрихтський договір, впливає на формування освітніх систем, що входять до його складу, що опосередковано свідчить про європеїзацію систем вищої освіти в країнах ЄС [2]. При цьому Німеччина входить до трійки найуспішніших країн на міжнародному освітньому ринку після США та Великої Британії: постійно зростає як кількість іноземних студентів, які бажають навчатися в Німеччині, так і кількість німецьких студентів, які навчаються в інших країнах, насамперед у США.

На початку ХХІ століття німецькі університети нової формації часто піддавалися критиці за «сліпе копіювання американської моделі» [3]. Однак це не зовсім справедливо: деякі ключові аспекти системи вищої освіти та її регуляторних механізмів залишаються традиційними в Німеччині. Необхідно підкреслити такі особливості, як важлива роль держави в регулюванні процесів вищої освіти в Німеччині, дуальна система вищої освіти, наявність соціальних гарантій для професорсько-викладацького складу, міждисциплінарність освітніх програм, безкоштовна вища освіта, передача наукових досліджень академічним інститутам у тісній співпраці з університетами тощо.

Список використаних джерел

університетська освіта німецький

[1] Булатов, М. (2004). Філософія І. Канта та деякі тенденції розвитку Європейської філософії. Філософська думка, (5), 3-13.

[2] Ржевська, А. В. (2011). Розвиток сучасної університетської освіти країн Західної Європи. Луганськ: ДЗ "ЛНУ імені Тараса Шевченка".

[3] Hochstettler, T. J. (2004). Aspiring to Steeples of Excellence at German Universities. Chronicle of Higher Education. (50).

[4] Kant, I. (1798). Der Streit der Facultaten in drey Abschnitten. Konigsberg.

[5] Kruecken, G. (2003). Mission Impossible? Institutional Barriers to the Diffusion of the «Third Academic Mission» at German Universities. International Journal of Technology Management. Inderscience Publishers. (25), 18 - 33.

[6] Mitter, W. & WeiB, M. (1993). Educational Transformations in a «United» Germany. Reforming education. The emerging systemic approach. 209 - 227.

[7] Underhill, J. (2013). Humboldt, Worldview and Language. Oxford University Press. 176.

[8] Wagner, D. L. (1983). The Seven Liberal Arts in the Middle Ages. Indiana University Press. 282.

Размещено на Allbest.ru