Умови формування комунікативних умінь і навичок у дітей старшого дошкільного віку

Размещено на http://allbest.ru

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С.Сковороди

Умови формування комунікативних умінь і навичок у дітей старшого дошкільного віку

Тарарак Наталія Григорівна докторка педагогічних наук, професорка

Шевченко Надія Олександрівна

доцентка кафедри теорії, технологій і методик дошкільної освіти

Україна

Анотація

Ключові слова: комунікативна діяльність, комунікативні вміння та навички, комунікація, мовлення, старший дошкільний вік.

Комунікація - це важлива умова продуктивного психічного розвитку дитини дошкільного віку. Динамічне сучасне життя вимагає від дитини вміння взаємодіяти з дитячим колективом, бути готовим до адаптування до нових умов, мислити творчо. Особливо актуально це для дітей старшого дошкільного віку, адже їм буде потрібно, через певний час, змінити звичний дитячий колектив у закладі дошкільної освіти та залучитись до учнівського колективу в початковій школі. Спілкування в цьому віці виступає як один з основних засобів реалізації завдання адаптації дитини до нових умов. Від рівня розвитку комунікативних умінь і навичок буде залежати не лише навчальна діяльність, а й життя дитини в цілому.

Аналіз психолого-педагогічних досліджень доводить особливу важливість формування комунікативних умінь і навичок у дітей старшого дошкільного віку [3, 4]. І. Кон зазначає, що дитині в шестирічному віці притаманна усвідомлена потреба в спілкуванні саме з ровесниками, Л. Виготський відмічає, що завдяки міжособистісним відносинам розвиваються та зміцнюються стосунки дітей; М. Лісіна, А. Рузська, Л. Галігузова пропонують концепцію комунікативної діяльності для вивчення спілкування дитини та однолітків; А. Кошельова, Л. Стрілецька, О. Шаграєва наголошують, що емоційний стан дитини впливає на його спілкування с дорослим тощо [3, 4].

Комунікативна діяльність дошкільника пов'язана з функціонуванням і розвитком комунікативних знань, умінь і навичок. Ефективне формування їх у дітей старшого дошкільного віку може стати запорукою продуктивного зростання особистості дитини. Комунікативні вміння та навички можливо формувати в результаті цілеспрямованого впливу, який буде сприяти розвитку уміння дитини спілкуватись і дотримуватись вимог і правил ефективного спілкування. Між мовою та мисленням у дошкільному віці спостерігається досить складний зв'язок. Специфічність обох сторін підкреслює, що в навчанні комунікативним умінням і навичкам слід звертати увагу на кожну з них. Опанування граматикою мови, фразеологічними та фонетичними засобами мови, збагачення пасивного та активного словників є необхідними умовами розвитку мислення, а отже, й мовлення дошкільника. Що, своєю чергою, впливає на продуктивність його спілкування [5].

Сучасне життя потребує контакту з іншими людьми. Серед потреб особистості комунікація - це одна з найважливіших потреб. Комунікація з іншими допомагає знайти своє місце у світі та в найближчому оточенні. Засвоєння загальнолюдського досвіду й культури неможливе без взаємодії та спілкування між людьми.

З народження немовля є соціальною істотою яка, для розвитку та задоволення потреб, вимагає участі іншої людини, тому, що без взаємин та спілкування з нею, ефективний розвиток неможливий. Комунікативні вміння та навички допомагають розрізняти певні ситуації спілкування, розуміти емоційний стан співрозмовників і, на основі цього, цілеспрямовано планувати свою поведінку.

Комунікативна діяльність потребує розвитку комунікативних умінь та навичок. У дітей старшого дошкільного віку засобом спілкування між дитиною та дорослим стає мовлення. Вважається, що сенситивним періодом для розвитку мовлення є вік від двох до п'яти років. П'ятий рік є найбільш інтенсивним періодом розвитку мовлення. А на шостому році життя дитини відбувається розширення та удосконалення мовленнєвого спілкування. Так, старші дошкільники починають користуватись розгорнутим мовленням. Умовою розвитку якого є ситуація в якій потрібно дорослому або партнеру в грі переконати, пояснити, довести та інше.

Самостійність і активність у діяльності дітей дошкільного віку сприяє засвоєнню мовлення щодо вмінь: зрозуміло висловити власну думку, судження; супроводжувати дії мовленням; спілкуватись як з дорослими, так і з однолітками. Завдяки цьому діти старшого дошкільного віку опановують високу мовленнєву активність. У дошкільному віці коло спілкування дитини істотно розширюється. Адже для неї відкривається світ спілкування не тільки зі значущими дорослими, а й з однолітками. Комунікативна діяльність дитини поступово ускладнюється, з'являються її нові форми. Відносини між однолітками стають динамічними та конкурентними. Завдяки цьому дошкільники набувають суспільно значущих правил і норм у спілкуванні [2]. Потреба в спілкуванні виникає, функціонує та формується в життєвій практиці взаємин з навколишніми людьми. В дитинстві підвищується інтенсивність спілкування та його вибірковість, розширюються коло учасників, а головне - у дошкільника зростає потреба в спілкуванні з однолітками. Дитина прагне, щоб її поважали, стикається в проживанні з почуттям власної гідності тощо.

Потреба в спілкуванні та характер взаємин, безумовно, залежить не тільки від самої дитини, а й від партнера по спілкуванню. В психолого-педагогічній літературі виділяють дві сфери комунікації - з однолітками та дорослими. Обидві сфери необхідні для розвитку особистості дитини дошкільного віку. Але, їх неповторна роль у житті дитини різна. І розвивається спілкування з однолітками та дорослими по-різному.

Аналіз психолого-педагогічних досліджень вказує на те, що саме спілкування дитини дошкільного віку з дорослими є вирішальною та провідною умовою формування в неї основних психічних процесів, властивостей та станів: мислення, мовлення, уяви, відчуттів, характеру, самооцінки, емоційної сфери тощо. Воно сприяє засвоєнню суспільно-історичного досвіду, завдяки його посередництву відбувається обмін знаннями, засобами та результатами діяльності, що втілені в культурні, матеріальні та духовні цінності. Крім того, початкове емоційне спілкування дитини з дорослим є першоджерелом засвоєння та розвитку мови та мовлення. Саме в контакті з дорослим у дитини може з'явитись усвідомлення та розуміння себе.

А. Мудрик зазначає, що комунікативні вміння та навички є складовою загальної комунікативної культури спілкування. Це система знань, цінностей, норм і зразків поведінки, що прийняті в суспільстві, які невимушено та природно реалізовуються в діловому та особистому спілкуванні [5]. Комунікативні уміння та навички розвиваються не тільки в закладі дошкільної освіти, а й в сім'ї. Тому, що сім'я - це те найважливіше та постійне соціальне оточення дошкільника вплив якого на загальний розвиток особистості дитини та її комунікативну діяльність є найістотнішим. Ефективний розвиток будь-яких вмінь і навичок дитини дошкільного віку відбувається завдяки провідної діяльності - грі [4]. За А. Петровським гра - це форма діяльності в таких ситуаціях, які є умовними, вони спрямовані на засвоєння та відтворення суспільного досвіду, фіксованого в закріплених засобах здійснення предметної діяльності [5]. Особливою ознакою розгортання гри є ситуації, що швидко змінюються, об'єкт виявляється після дії з ним. У структуру ігрової діяльності дошкільники входять: ролі, які взяв на себе ігрок; ігрові дії, як засіб реалізації цих ролей; ігрові застосування предметів в якості заміщених з реальними; реальні відносини між тими, хто грає тощо. мислення мовлення дошкільник комунікативний

Сюжетом гри виступає дійсність, яка в ній відтворюється. її зміст в тому, що діти відтворюють основний сюжет діяльності та стосунки між дорослими в їх суспільному житті. Завдяки грі відбувається формування довільної поведінки дошкільника, виробничого досвіду, самореалізація та соціалізація особистості, засвоєння комунікативної культури (культури спілкування). В ході гри дошкільники вступають в контакт один з одним з різних приводів, тому організація спілкування може бути найбільш мотивованою та природньою.

Доречним у формуванні комунікативних умінь та навичок є використання дидактичних ігор. Дидактичні ігри спрямовані на формування у дошкільника потреби в знаннях, зацікавленості до того, що може стати вдосконаленням пізнавальних умінь та навичок, їх новим джерелом. Даний вид гри можливо застосувати як самостійну форму організації навчання й виховання, так і як частину заняття. Для дітей старшого дошкільного віку такий вид гри набуває значення самостійної форми організації навчання комунікативним вмінням та навичкам. Формування комунікативних вмінь та навичок можливо в процесі використання різних інноваційних форм навчання, «занять із захопленням», казкотерапевтичні заняття тощо. Дитина отримує нову інформацію для збагачення пасивного та активного словника здебільшого через дії з однолітками, іграшками, предметами, зі слів вихователя та значущих дорослих. Заняття-бесіди, заняття-спостереження застосовують у старших групах закладів дошкільної освіти для того, щоб процес формування комунікативних умінь та навичок відбувався цікаво, привабливо, а головне - більш результативно.

Список використаних джерел

[1] Айзенбарт М. М. Формування соціально-комунікативної компетенції старших дошкільників крізь призму ігрової діяльності. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах: зб. наук. пр. Запоріжжя, 2013. Вип. 29 (82). С. 417- 422.

[2] Базовий компонент дошкільної освіти. Наказ Міністерства освіти і науки України № 33 від 12 січня 2021 р. URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/rizne/2021 /12.01 /Pro_novu_redaktsiyu%20Baz ovoho%20komponenta⁰/o20doshkilnoyi⁰/o20osvity.pdf

[3] Богуш О., Гавриш Н. Методика ознайомлення дітей з довкіллям у дошкільному навчальному закладі. Підручник для вузів. К.: Видавничий Дім "Слово", 2008. 408 с.

[4] Дуткевич Т. В. Дитяча психологія. Навч. посіб. К.: Центр учбової літератури, 2012. 424 с.

[5] Загальна психологія: Підручник / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська,

З.В. Огороднійчук та ін. К.: Каравела, 2009. 464 с.

Размещено на Allbest.ru