Інноваційні методи викладання історії України у вищих навчальних закладах в контексті дистанційної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інноваційні методи викладання історії України у вищих навчальних закладах в контексті дистанційної освіти

Олена Гевко

старша викладачка кафедри психології, педагогіки та соціально-економічних дисциплін, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, м. Хмельницький

Наталія Макогончук

кандидатка педагогічних наук, доцентка, старша викладачка кафедри психології, педагогіки та соціально-економічних дисциплін, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, м. Хмельницький

Анотація

У статті проаналізовано основні інноваційні методи викладання навчального предмета "Історія України" в національних вишах в умовах дистанційного навчання. Зокрема актуалізовано на важливості модернізації методики викладання цього навчального предмета і як загальнообов'язкового для усіх здобувачів вищої освіти, і як основного фахового предмета для студентів-істориків. нинішні зміни ставлять перед собою завдання пошуку нових підходів, форм, методів, технологій у цій галузі. Виділено основні принципи інноваційного навчання: навчальний процес - це повноцінна взаємодія двох рівноправних її учасників - студента та викладача; основна мета - це розвиток особистості та мислення кожного студента; мету і завдання розробляють спільно викладач і студенти; позиція викладача спрямована на студента, переважають організаційна і стимулююча функції; демократичний стиль спілкування; у пізнавальній діяльності на перший план висуваються творчі і реконструктивні завдання; основні форми навчання - групова та індивідуальна; залучення до навчання власного досвіду студентів; основа мотивації студентів - досягнення успіху та самореалізації особистості. Наголошено на особливостях застосування навчальних платформ, телекомунікаційних технологій, онлайн курсів, що забезпечують інтерактивну взаємодію викладачів і студентів. Очевидними перевагами дистанційної освіти є: можливість поєднання роботи і навчання, гнучкий графік, можливість опанування додаткових компетенцій, хобі, курсів, підвищення мотивації у самоосвіті. Недоліками дистанційного навчання під час пандемії є: неможливість доступу до інтернету, технічні проблеми, низький рівень володіння викладачами і студентами інформаційними технологіями, складність засвоєння матеріалу самостійно. Розглянуто популярні платформи (системи) дистанційного навчання zoom, microsoft teams, google classroom та google meet. Майбутні наукові пошуки можливі у напрямі теоретичного обґрунтування важливості застосування міжпредметних зв'язків історії з іншими гуманітарними дисциплінами, зокрема українською мовою, філософією, соціологією.

Ключові слова: дистанційне навчання; методи навчання; історія України; ВНЗ; інноваційні методи; нові технології.

Gevko O., Makogonchuk N. Innovative methods of teaching the history of Ukraine in higher educational institutions in the context of distance education

Innovative methods of teaching the history of Ukraine in higher educational institutions in the context of distance education. The article analyzes the main innovative methods of teaching the subject "History of Ukraine" in national universities in terms of distance learning. In particular, the importance of modernizing the methodology of teaching this subject was emphasized both as a must for all higher education students and as a major subject for students of history. Emphasis is placed on the peculiarities of the use of educational platforms, telecommunication technologies, online courses that provide interactive interaction between teachers and students. The obvious advantages of distance education are: the ability to combine work and study, flexible schedule, the ability to master additional competencies, hobby courses, increase motivation in self-education. Disadvantages of distance learning during the pandemic are: inability to access the Internet, technical problems, low level of knowledge of teachers and students of information technology, the difficulty of learning the material yourself. Popular distance learning platforms (systems) Zoom, Microsoft Teams, Google Classroom and Google Meet are considered. The essence and principles of innovative learning are briefly described. Unlike the traditional, it is not aimed at the subject and the presentation of the student a certain amount of knowledge, but at the development of his personality. In innovative learning, the main actor is the student. The function of the teacher is to organize and stimulate the educational process aimed at developing the student's personality (personality-oriented position). The main principles of innovative methods are: movement from whole to individual, orientation of students, purposefulness and content of classes, their willingness to achieve social interaction in the presence of the teacher's faith in student success, learning historical information with knowledge from other sciences.

Key words: distance learning; teaching methods; history of Ukraine; universities; innovative methods; new technologies.

Вступ

Постановка проблеми. Сучасна політика України в освітній сфері відповідає тим змінам, які відбуваються в процесі пошуку та визначення пріоритетних загальнонаціональних інтересів країни. З цією метою оновлено отримання загальної освіти. У руслі нової освітньої ідеології, суть якої зводиться до усвідомлення учня як громадянина сучасного суспільства та формування необхідності постійного процесу пізнавальної діяльності, йде модернізація освітніх програм, радикальній зміні піддаються умови, методи, технології навчання. Визнаним підходом у навчанні стає системно-діяльнісний, спрямований на застосування активних форм пізнання. Визначаються моделі сучасних занять як проблемних, багатокомпонентних, спрямованих на активізацію творчості та співтворчості. Використання таких принципів дозволяє скерувати зусилля студентів на формування необхідних умінь: пізнавальних, регулятивних, комунікативних і тощо. Змінюється концепція та традиційні форми навчання. Посилюється мотиваційна та пошукова складова лекцій та семінарських занять. Наголос робиться на самостійному навчанні та використання знань у житті, на перетворенні учня не на інертного спостерігача за навчальним процесом, а в його ініціатора та творця. Свої корективи внесло дистанційне навчання. Згідно із Законом України "Про освіту" [5] та наказом МОН України "Положення про дистанційне навчання" [8] поєднання традиційного та дистанційного навчання ("змішане навчання") є одним із пріоритетних форм здобуття освіти. викладання навчання історія

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання дослідження особливостей методики викладання історії у курсі ВНЗ частково розкривається у працях методистів, зокрема Г. Яковенка [16], В. Дубінського [4], О. Пометун [12]. Однак у цих працях питання методики викладання історії здебільшого стосується викладанні її у середній школі, лише фрагментарно відзначено, що вона оглядово вивчається і є обов'язковою у вищій школі. Крім того, до специфіки навчання не включений момент дистанційного навчання, адже на той час такої форми навчання не було. Частково це питання розглянуто в інтернет-джерелі "Методика навчання історії в школі" [7], де відзначено виклики і труднощі дистанційної освіти. Проблематиці викладання історії у стінах ВНЗ, враховуючи стислий огляд вивчення курсу "історія України" у всіх вишах будь-яких спеціальностей як загальнообов'язковий предмет та особливості вивчення курсу "Всесвітня історія" та "Історія України" різних періодів для студентів-істориків, присвячено комплексну працю П. Горохівського [3]. Проте додатково варто враховувати аспект дистанційного навчання. Зрештою про необхідність зміни вектору, оновлення навчання історії писав ще 2005 р. В. Вашкевич [1]. Відтак актуальність дослідження є очевидною і потребує глибшого наукового аналізу.

Метою статті є теоретичне обґрунтування і опис практичного застосування інноваційних методів викладання історії України в національних вишах в умовах дистанційного навчання.

Результати дослідження

Велика увага приділяється трансформації історичної освіти, що пов'язано з українською інтеграцією в об'єктивну реальність світової освітньої системи, радикальними перетвореннями в українській державі, з розвитком історичної науки. Чималу роль грає і підвищена увага російського суспільства до проблем історичного минулого країни, викликаного своєрідною "битвою за історію". Інтерпретатори різних історичних орієнтацій, спираючись на широку критичну рефлексію, поширювали тенденційні західні версії української історії, дуже часто взаємовиключні один одного. Дослідження, що з'являлися, були спрямовані на пошук негативу в українській історії, поширення безглуздих фейкових міфів, зводячи нанівець пошану людини до своєї історії та віру в силу свого народу та держави. Більше того, суспільство зацікавлене в системному та цілісному уявленні про себе та свою країну, формуванням якого має займатися історична наука.

Історична освіта в Україні багаторівнева, одним з ступенів яких є вища школа. Новий етап розвитку історичної освіти ставить перед студентами певні цілі та завдання, які висвітлені у загальнонаціональних державних освітніх стандартах вищої професійної освіти третього покоління та інших документах. Удосконаленням нового етапу розвитку вищої історичної освіти є зміщення акценту на процес історичного пізнання, що і призвело до принципової перебудови сформованої системи викладання, зокрема під час дистанційного навчання: історія - один із базових, обов'язкових для вивчення предметів, що сприяє формуванню цілого ряду універсальних компетенцій.

У процесі змін, що відбуваються, виявляються деякі складності у викладанні історії, пов'язані з не дуже високими у студентів знаннями з дисципліни, слабким володінням навичок, особливо, самостійної роботи. Вивчення дисципліни протягом семестру або з тою самою кількістю навчального часу, або незначного його збільшення здебільшого зводиться до коригування шкільного історичного курсу. Перехід від вивчення історії України до всесвітньої призводить до зміни обсягу змісту дисципліни, з особливою гостротою ставить проблему зіставлення навчального матеріалу з історії Росії та всесвітньої історії.

З усією очевидністю постає питання про пошук нових технологій та методів. Основним у цій сфері має стати пізнавально-мотивуючий потенціал, який чималою мірою залежить від проблемних, евристичних, дослідницьких, інформаційних способів у поєднанні із самостійною діяльністю студентів. Великі можливості мають електронні технології, які можуть допомогти викладачеві у забезпеченні студентів основним та додатковим матеріалом для самостійної роботи [14].

Щоб уникнути аксіологічних та гносеологічних спотворень, важливо чітко розрізняти суміжні поняття, які є теоретичними засобами її вивчення. Зокрема, мова йде про поняття "метод", "методологія", "методика". Словникове визначення за Філософським енциклопедичним словником таке:

Методологія (від грец. methodos - шлях дослідження чи пізнання; logos - вчення) - "1. Сукупність підходів, способів, методів, прийомів та процедур, що застосовуються у процесі наукового пізнання та практичної діяльності для досягнення наперед визначеної мети. [...] 2. Галузь теоретичних знань і уявлень про сутність і форми, закони, порядок та умови застосування підходів, способів, методів, прийомів та процедур в процесі наукового пізнання та практичної діяльності" [15, с. 374].

Метод (від грец. methodos - шлях дослідження, теорія, вчення) - "систематичний спосіб досягнення теоретичного чи практичного результату, розв'язання проблем чи одержання нової інформації на основі певних регулятивних принципів пізнання та дії, усвідомлення специфіки досліджуваної предметної галузі і законів функціонування її об'єктів" [15, с. 373].

Методика - "1) сукупність взаємозв'язаних способів та прийомів доцільного проведення будь-якої роботи; 2) вчення про методи викладання певної науки, предмета" [13, с. 692].

Як свідчить досвід, найбільш ефективними є такі форми, як проблемні лекції та семінари-дискусії. В умовах інформаційної перенасиченості такі форми, порівняно з іншими формами, можуть пробудити та стимулювати пізнавальний інтерес у студентів. Студент не отримує готове знання. Змодельована ситуація дозволяє виявляти різноспрямовані вектори історичного розвитку, засновані на протиріччях між науковим фактом історії та повсякденному уявленню студента, іноді і помилковому. Організація семінарів-дискусій вимагає певної підготовки. Виділення зразкових тем для обговорення: наприклад, особливості розвитку Київської Русі у виборі віри; альтернативи та реальності розвитку Європи та України у XVI-XVII ст.; історичні та правові концепції модерну і століття Просвітництва і тощо.

Удосконалення традиційної системи навчання не єдиний шлях модернізації процесу творення. Зокрема, розширити можливості традиційної освіти дозволяє створення та підбір освітніх ресурсів: інтерактивні бази даних, електронні комп'ютерні видання та навчальні системи. Чималу роль відіграють інформаційні технології: система Скайп, електронна пошта, чати, віртуальні дошки тощо. Поєднання таких форм та методів роботи значно розширює можливості і для викладача, і для студента для створення нового середовища спілкування - співпраця між учасниками навчально-пізнавальної діяльності. Крім цього, останнім часом все більш актуальним стає питання розширення можливостей системи дистанційного навчання, яка є, в тому числі, і інструментальною платформою для розробки викладачами онлайн-курсів [10].

Проблема повноцінного використання системи дистанційного навчання хвилює наукову громадськість. Система дистанційного навчання створює умови формування альтернативи традиційної організації навчальної роботи за допомогою віртуальної освітньої системи. А також віртуальне освітнє середовище збільшує можливості освітньої подорожі, допомагає сформувати його єдність, завдяки чому змінюється і сам процес навчання, та результати освіти, пов'язані з освоєнням цінностей, оволодіння різними способами діяльності поведінки тощо [9]. Єдиний освітній простір наповнюється новим змістом. Аудиторія замінюється кіберабо віртуальною аудиторією, формула організації процесу - "один до багатьох" замінюється "множина до багатьох". Організаційна роль викладача набуває нових якостей. Акцент переноситься на координування пізнавального процесу, керівництво навчальним процесом за допомогою комп'ютерних та мережевих технологій тощо.

Це пов'язано насамперед з особливостями набуття знань. Під час традиційної освіти навчання ніби йде за знаннями, сприймаючи той обсяг, який передає викладач. Протягом дистанційного навчання акценти змінюються: формується необхідність знання предмета. Однією з властивостей єдиного освітнього простору в умовах використання системи дистанційного навчання є інтерактивне спілкування, за допомогою якого можна передавати необхідні знання, уміння, особливо вміння створення визначеного обсягу знань, навички, у тому числі й навички самостійної роботи. На такі виклики часу відповідають принципи інноваційного навчання:

навчальний процес - це повноцінна взаємодія двох рівноправних її учасників-студента та викладача;

основна мета - це розвиток особистості та мислення кожного студента;

позиція викладача зорієнтована на особистість студента, переважають організаційна і стимулююча функції;

цілі і завдання розробляють спільно викладач і студенти; стиль спілкування - демократичний, підтримується та заохочується ініціатива студентів;

у пізнавальній діяльності на перший план висуваються творчі і реконструктивні завдання;

основними формами навчання є групова та індивідуальна, що спираються на здатність студента відповідати за себе, стимулюють вироблення почуття гідності та самоповаги;

максимально залучається до навчання власний досвід студентів;

основа мотивації студентів - досягнення успіху та самореалізації особистості [6, 5-9].

Розширення освітнього простору на основі електронно-інформаційного освітнього середовища, а також залучення як доповнення та інших, сторонніх, сервісів передбачає і встановлення тісного зв'язку між студентом та викладачем. Завдяки наявним можливостям єдиного освітнього простору університету між викладачами та студентами організовано спілкування. Зокрема, до таких засобів відносяться форум, чат, обмін повідомленнями. Чимала увага звернена на перевірку знань студентів з використанням завдань, тестів і т. д. Проблемою є встановлення зворотного зв'язку. Це завдання служить для використання сервісу з оцінки рівня задоволеності учнів якістю викладання дисциплін у тестовому режимі. Крім того, така форма може перетворитися і на певний, можливо, додатковий інструмент контролю навчального процесу. Науковець В. Осадчий вважає, що "середовище дистанційного навчання" - це сукупність методів та програмних засобів, за допомогою яких відбувається виконання віддаленої технології дистанційного навчання. Таке середовище, на його думку, утворюється двома способами:

за допомогою платформ (систем) дистанційного навчання (Moodle, Ding Talk, Zoom, Microsoft Teams, Classdojo та Google Classroom та інші);

за допомогою сукупності служб та сервісів мережі "Інтернет" (блог, електронна пошта, онлайн дошка, онлайн-відео та -аудіо, чати, форуми, онлайн-засоби проведення тестування, онлайн-презентації, електронні бібліотеки тощо) [11, с. 8].

Система дистанційного навчання, що становить основу єдиного освітнього простору, розширює можливості вивчення гуманітарних наук, у тому числі й історії. Своєрідність запропонованого до вивчення історичного матеріалу пов'язана з необхідністю освоєння чималої кількості джерел, опрацювання літератури, зміст якої дуже часто має суперечливий характер. Обговорювані проблеми інколи мають неординарні оцінки, пов'язані з особливостями розвитку простору. А перед студентом стоїть завдання - систематизувати на основі дослідження науковий матеріал, виробити власне рішення та логічно обґрунтувати судження з наукового питання. Все це потребує розвитку навички творчої діяльності, що включає пошук та систематизацію наукової інформації, а також вміння презентувати свої дослідження та їх виховання в самостійному дослідному проекті.

Цьому складному процесу може допомогти пошук нових, творчих методів та рішень. Останнім часом у цьому напрямі йде кропітка робота: відбувається трансформація методики викладання історії, дослідження нових, новаторських, інтерактивних підходів та методів. В арсеналі вітчизняних методистів-гуманітаріїв є чимало напрацювань у цьому напрямі. Це лекція-розмова у всіх її різновидах: лекція-діалог, лекція-диспут. Одним із можливих методів є полілог як форма групового спілкування, обмін думок з певної теми, яка за допомогою чату дозволяє учасникам швидко реагувати на висловлену думку. До моделей даної форми навчання можна віднести круглий стіл, наукову дискусію, рольові ігри і тощо.

Останніми роками популярності набуває використання кейс-методів (кейс-стаді) [2]. Інколи їх ототожнюють з методом конкретних ситуацій, хоча він - один з найбільш уживаних варіантів цих методів. Суть методу: проблемне викладання знань супроводжується організацією самостійної роботи студентів. Особливістю є відтворення проблемної ситуації на базі фактів з реального життя.

Для глибшого розуміння соціальних, політичних, культурних процесів можна використовувати історичний дискурс-аналіз, який більш дієвий, ніж конспектування чи реферування. Це - творча робота з елементами критичного аналізу, в ході якого можна одночасно аналізувати і процеси, і його структуру, тобто описати та пояснити основні риси, властивості, динаміку взаємодії тощо, внаслідок чого можуть виникнути нові дослідження. Структура даної роботи включає такі елементи, як термінологія, проблематика, новизна та пізнавальна цінність розглянутої проблеми. Крім цього, темою дискурс-аналізу може стати аналіз, наприклад, джерела. Дослідження включає опис типу джерела, основних питань, короткий виклад змісту, термінологію. Особлива увага має приділятися цитуванню для підтвердження наукової цінності самого наукового джерела, висновків автора про новизну та цінність представленої роботи.

Висновки та перспективи подальших досліджень