Методи фізичного виховання в вищих навчальних військових закладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, Україна

Кафедра фізичної підготовки та особистої безпеки

Методи фізичного виховання в вищих навчальних військових закладах

Неділько Андрій Степанович

доктор педагогічних наук

доцент кафедри

Слівінський Олексій Ярославович

старший викладач

Методика навчання фізичної культури є однією з важливих складових навчання фізичної культури студентів у системі військової освіти. Водночас, як свідчать результати узагальнення наукових джерел, підручників і навчальних посібників з теорії і методики фізичного виховання, вони, на жаль, не мають чітких визначень і загальноприйнятої науково обґрунтованої класифікації. Характерною рисою існуючої системи підготовки слухачів є те, що заняття з фізичної культури є відносно рівномірними.

Це, у свою чергу, призводить до звикання до стандартних ситуацій, що підвищує нестійкість процесу адаптації в ситуаціях нестандартної, екстремальної бойової діяльності.

Сучасна військово-професійна діяльність курсантів-випускників проходить в екстремальних умовах у середовищі з такими несприятливими факторами, як постійне перебування в нервово-фізичному напруженні, виснаженні та стресі; низька фізична активність під час перебування в замкнутих просторах (пропускні пункти, блиндажі); носіння важкої ваги (зброї, боєприпасів, боєприпасів); необхідність діяти вночі за будь-якої погоди і в будь-якому місці; стан безструктурного руху та інші. Вплив несприятливих факторів викликає значні негативні зміни в організмі військовослужбовців.

Відсутність системної фізичної підготовки в зоні бойових дій та відповідної матеріальної бази призводить до таких наслідків, як порушення обміну речовин і надмірна вага, зниження рівня фізичної підготовленості та погіршення здоров'я, підвищення травматизму (особливо опорно-рухового апарату), виникнення різних захворювань, погіршення психічного стану [7].

Роль фізичного виховання та інших форм спрямованого використання фізичної культури у вишах багатогранна. Технічний прогрес, стрімкий розвиток науки і зростаюча кількість нової інформації, необхідної сучасному фахівцеві, роблять навчальну працю курсанта все більш інтенсивною, напруженою. Відповідно зростає значення фізичної культури як засобу оптимізації режиму життя, активного відпочинку, збереження та підвищення працездатності курсантів протягом усього періоду навчання у ВНЗ. Поруч із засобами фізичної культури забезпечується загальна і спеціальна фізична підготовка стосовно умов майбутньої професії.

Завдання фізичного виховання. У процесі фізичного виховання курсантів вирішуються такі основні завдання:

зміцнення здоров'я засобами фізичної культури, формування потреби у підтримці високого рівня фізичної та розумової працездатності, самоорганізації здорового способу життя;

освоєння курсантами теоретичних знань, спортивно-прикладних умінь та навичок;

Підвищення рівня фізичної підготовленості;

Вдосконалення психомоторних здібностей, що забезпечують високу продуктивність професійно-технічних процесів;

створення системного комплексу знань, теоретичних основ і практичних навичок для усвідомлення курсантами необхідності рухової активності та фізичного вдосконалення на виробництві, у побуті, сім'ї та раціональної організації вільного часу з творчим оволодінням усіма цінностями фізичної культури ;

Створення умов для повної реалізації творчих здібностей курсанта;

моральний, естетичний, духовний і фізичний розвиток курсантів під час навчального процесу, організованого на основі сучасних загальних і спеціальних технологій у галузі теорії, методики і практики фізичної культури і спорту.

Метод навчання - це спосіб досягнення навчальної мети, система узгодженої, взаємопов'язаної діяльності вчителя й учнів, що забезпечує засвоєння змісту навчання.

Вважаємо, що метод у педагогіці - це система педагогічних дій, прийомів і засобів спільної дії вчителя й учнів у процесі вирішення конкретного педагогічного завдання - виховного, освітнього, формувального, розвивального, самовдосконалення. Назва конкретного прикладного прийому відповідно до провідного методичного прийому, який використовується під час конкретного виховного заходу, у тому числі фізичного виховання.

Причому, чим багатший ресурс методичних прийомів, тим більше функція застосування методу. При цьому кожен методичний прийом використовується лише в окремих випадках і застосовується по-різному. Спеціальна система методів, методичних прийомів фізичного виховання, форма організації занять, заходів, створюваних для виконання завдань фізичного виховання, що визначаються складом учнів, називається методикою [11, с. 19].

Методичний прийом є частиною методики реалізації методики відповідно до конкретних завдань навчання. Основна відмінність методу від прийому полягає в обсязі і характері навчальних завдань, які вирішуються з їх допомогою: метод спрямований на реалізацію загальнонавчального завдання в цілому, а прийом спрямований на вирішення більш часткового завдання [8].

Методика фізичного виховання курсантів - це сукупність прийомів, способів і засобів спільної, структурованої, комбінованої діяльності викладачів і курсантів, спрямованих на оволодіння курсантами системою фізичного виховання, формування практичних фізичних умінь, навичок. і в них здібності, професійно важливі фізичні характеристики, необхідні для успішної військово-професійної діяльності або здатність і готовність до військово-професійної діяльності.

При цьому кожен метод поєднує в собі єдині прийоми і способи спільної діяльності викладачів і курсантів, а характер реалізації провідного методу в конкретному виді навчального заняття визначає назву конкретного методу, наприклад практичного.

Відповідно до конкретних - дидактико-виховних, формувально-розвивальних - завдань і умов фізичного виховання курсантів кожен метод реалізується через конкретні види навчальної діяльності та виховної діяльності, а навчальна діяльність складається із сукупності єдиних прийомів і методичних прийомів, а також засоби, які використовує вчитель для досягнення цілей кожного виховного заходу.

Тому зміст того чи іншого підходу включає однорідну сукупність методичних прийомів і прийомів спільної діяльності викладачів ВВНІЗ і слухачів для вирішення різноманітних навчальних і виховних завдань слухачів фізичного виховання на будь-якому етапі їх професійної підготовки. Причому чим багатший вибір різноманітних методичних прийомів, методів і засобів фізичного виховання студентів, тим ширший діапазон застосування конкретних методів, наприклад практичних методів.

При цьому кожен методичний прийом, наприклад навчання або показ, використовується частіше і частіше, ніж методи в різних методиках навчання фізичному вихованню. Тому систематизація або класифікація методів навчання фізичного виховання студентів пов'язана з педагогікою, теорією і методикою фізичного виховання. Для цього їх необхідно використовувати для класифікації за певною ознакою, що означає, що вони впорядковані як система за певною ознакою. Існує кілька варіантів їх класифікації за певними ознаками.

Наприклад, автори [1, с. 168] класифікують методи фізичного виховання так:

методи організації навчально-виховної роботи: фронтальний метод; груповий метод; індивідуальний метод; стаційний метод;

методи виховання: методи переконання; методи формування громадського поводження; методи стимулювання поведінки та діяльності;

методи навчання і розвитку фізичних якостей:

а) методи слова (пояснення, розповідь, бесіда, команда, розпорядження, супровідні пояснення, словесні звіти, самозвіти, самопроговорення, самонавіювання);

б) методи наочного сприйняття;

в) практичні методи або методи вправляння чи фізичні вправи: методи навчання руховим діям (метод розучування рухової дії частинами) і методи розвитку фізичних якостей;

методи контролю і самоконтролю: методи усного контролю і самоконтролю:

а) за способами організації: індивідуального опитування; фронтального опитування; усних заліків; усних екзаменів; програмованого опитування; усного самоконтролю);

б) за методами письмового контролю і самоконтролю;

в) за методами контролю, які ґрунтуються на рухових завданнях (методи, які ґрунтуються на рухових завданнях: прийому навчальних нормативів (найчастіше оцінюється рівень розвитку фізичних якостей); практичних заліків (найчастіше оцінюється рівень володіння технікою рухових дій); практичних екзаменів (як правило, оцінюється і рівень розвитку фізичних якостей, і рівень володіння технікою виконання рухових дій); тестування (найчастіше оцінюється рівень розвитку фізичних якостей) [1, с. 168].

Е.С. Вільчковський, О.І. Куро методи навчання класифікують так:

наочні: показ, демонстрація: плакатів, малюнків, діафільмів, предметних посібників (шарнірних моделей), звукові та зорові, підрахунки, зорові;

словесні: пояснення, розповідь, бесіда, оцінка, команда та розпорядження.

практичні: розучування частинами, розучування цілого, практична допомога, ігровий і змагальний [8].

Позаурочні заняття з фізичного виховання організовуються і проводяться у таких формах: спортивні секції, спортивно-оздоровчі центри, відділення та гуртки за інтересами; самостійні курси фізичних вправ, спорту і туризму; масово-оздоровчі, спортивно-культурні та спортивні заходи; заняття протягом дня. для забезпечення працездатності та відрив від роботи [10].

До методів, спрямованих переважно на розвиток фізичної підготовленості та моторики, відносяться ігрові, змагальні методи, методи, пов'язані з точним нормуванням і регулюванням навантаження (рівномірні, змінні, повторювані, інтервальні, циклічні) [2, c. 29-30].

Ю.Ф. Курамшин, В.В. Петровский на основі використання функціонального підходу пропонують класифікувати методи фізичного виховання за спрямованістю на:

придбання знань;

оволодіння руховими уміннями і навичками;

удосконалення рухових навичок і розвиток рухових здібностей.

Список використаних джерел

фізичний виховання психомоторний здібність

1. Іващенко В.П., Безкопильний О.П. Теорія і методика фізичного виховання: підручник. в 2 ч. Черкаси: Вид-во ЦНТЕІ, 2015. Ч. 1.420 с.

2. Кошелева О.О., Михайленко Ю.М. Теорія і методика фізичного виховання. URL: http://infiz.dp.ua/misc-documents/repozit/ZO-A1/A1-0000-21-L1-20.pdf (дата звернення: 25.10.2021).

3. Новий тлумачний словник української мови: в 3 т. Київ: Аконіт, 2016. Т. 3: П-Я. 864 с.

4. Робоча програма обов'язкової навчальної дисципліни «Теорія і методика фізичного виховання» підготовки бакалаврів галузь знань 01 Освіта / Педагогіка зі спеціальності 017 Фізична культура і спорт. URL: http://vspu.edu.ua/content/img/education/prog/pr4/p40.pdf (дата звернення 10.02.2023).

5. Вільчковський Е.С., Курок О.І. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку: підручник. Суми: 2019. 467 с.

6. Степанович А.А., Безгребельна О.П., Блавт О.З. Фізичне виховання у закладах вищої освіти: навч. посіб. за ред. В.М. Корягіна. Львів: Львівська політехніка, 2018. 496 с.

7. Фізичне виховання. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Фізичне вихов ання (дата звернення: 10.02.2023).

8. Худолій О.М. Методи фізичного виховання. Теорія і методика фізичного виховання. 2009. № 1. Вчитель: журнал у журналі. 2009. С. 19-27.

9. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів навч. посіб.; в 2-х ч. Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2001. Ч. 1. С. 138-166.

Размещено на Allbest.ru