Методологічна культура педагога-дослідника: теоретико-аналітичний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методологічна культура педагога-дослідника: теоретико-аналітичний аспект

Стрельбицька Світлана Михайлівна кандидат педагогічних наук (PhD), старший викладач кафедри педагогіки та освітнього менеджменту, Комунальний заклад вищої освіти "Одеська академія неперервної освіти Одеської обласної ради"

Анотація

Стаття присвячена теоретичному осмисленню та аналізу тенденцій щодо різностороннього висвітлення проблеми визначення сутності поняття "методологічна культура", як наукової дефініції. Разом з тим, охарактеризовано різноманіття і протиріччя авторів у його тлумаченні. Відзначено, що незважаючи на наявність великої кількості наукових досліджень з приводу означеного поняття, воно залишається і досі дискусійними та потребує більш детального вивчення. З'ясовано етапи оволодіння педагогом-дослідником методологічною культурою. Розглянуто теоретичні аспекти методологічної культури, як невід'ємної складової професіоналізму особистості педагога-дослідника. Обґрунтовано важливість формування та розвитку методологічної культури педагога-дослідника в умовах магістратури та аспірантури. Наголошено, що в сучасних реаліях сьогодення методологічна культура виступає частиною загальної культури педагога-дослідника, основою його професійної діяльності та механізмом самореалізації, саморозвитку і самовдосконалення. Методологічну культуру педагога-дослідника представлено як культуру мислення, що заснована на методологічних знаннях, науково- дослідницьких уміннях і навичках, здатності до методологічної рефлексії, готовності до самооцінювання, наукового обґрунтування, критичного і дивергентного мислення та творчого застосування педагогічних концепцій, форм і методів пізнання, управління та проєктування нових моделей педагогічного процесу. Нині сучасному педагогу для того, щоб бути професіоналом, необхідно бути дослідником здатним аналізувати та розуміти педагогічні теорії та концепції, досліджуючи їхню застосовність у практиці. Водночас, бути відкритим для постійного навчання та поглиблення своєї теоретичної бази, досягати якісних результатів у наукових дослідженнях, завжди бути налаштованим на пошук нових знань, активно впроваджувати інноваційні ідеї та методи в педагогічну діяльність і вносити власний внесок у розвиток педагогічної науки та практики через наукові розвідки.

Ключові слова: методологія, культура, методологічна культура, педагог-дослідник. методологічний культура дефініція

Strelbytska Svitlana Mykhailivna Candidate of pedagogical sciences (PhD), senior lecturer at the department of pedagogy and educational management, Communal institution of higher education "Academy of postgraduate education of the Odesa regional council"

METHODOLOGICAL CULTURE OF A PEDAGOGUE RESEARCHER: THE THEORETICAL-ANALYTICAL ASPECT

The article is dedicated to the theoretical understanding and analysis of trends in order to comprehensively illuminate the problem of the essential essence of the concept of "methodological culture", as a scientific definition. At the same time, the diversity and diversity of authors in this world is characterized. It is noted that regardless of the evidence of a large number of scientific studies on the drive of the said concept, it will be deprived of discussion and will require more detailed research. The stages of preschool education are explained by the pre-study teacher with a methodological culture. Theoretical aspects of methodological culture are examined, such as the invisible specialties of the pre-study teacher in terms of professionalism. The importance of the formation and development of the methodological culture of the pre-study teacher in the minds of master's and graduate schools is emphasized. It is clear that in the current realities of today, methodological culture is part of the secondary culture of the prestudent teacher, the basis of his professional activity and the mechanism of self-realization, self-development and self-refinement. The methodological culture of the pre-study teacher is presented as a culture of thought, which is based on methodological knowledge, scientific-pre-study intelligence and skills, knowledge of methodological reflection, readiness for self-evaluation, scientific training, criticism unique and divergent thinking and creative development of pedagogical concepts, forms and methods of learning, management and design of new models of the pedagogical process. For a modern teacher, in order to be a professional, it is necessary to thoroughly analyze and understand pedagogical theories and concepts, following their consistency in practice. At the same time, let us encourage the gradual development and deepening of our theoretical base, the achievement of clear results in scientific research, the development of new knowledge, the active promotion of innovative ideas and methods in teaching. I am active and make an important contribution to the developments of pedagogical science and practice through scientific exploration.

Keywords: methodology, culture, methodological culture, pedagogueresearcher.

Постановка проблеми. В умовах сьогодення одним із провідних чинників прогресу людства, покращення добробуту суспільства, його інтелектуального та духовного зростання вважається високий рівень розвитку освіти та науки. Зокрема, це визначено державною підтримкою розвитку освіти та науки як джерела економічного зростання країни та складника її національної культури. Так, останнім часом все частіше учені наголошують на тому, що нинішнє століття слід називати століттям творчого мислення, а одним із найважливіших завдань покладених перед сучасними закладами вищої освіти полягає у тому, щоб навчити здобувачів мислити творчо, креативно та нестандартно. Такі здобувачі в майбутньому зможуть бути самостійними, вільними та відповідальними здійснюючи організацію свого життєвого та професійного простору, прогноз і корекцію індивідуальних траєкторій розвитку, саморозвитку та самовдосконалення, а отже будуть мати власну світоглядну позицію. Це в свою чергу спричинило висунення нових вимог і до особистості сучасного педагога. Серед яких найважливішими було визначено відповідність його професіоналізму вимогам інформаційного суспільства, здатність адекватно реагувати на виклики часу, уміння знаходити вихід у складних ситуаціях, приймати нестандартні рішення та готовність до ефективної комунікації й активної співпраці як з усіма учасниками освітнього процесу, так і світовими освітніми інститутами у вигляді розробки і здійснення спільних науково-дослідницьких проєктів, обміну здобувачами й викладачами, впровадженні й реалізації спеціальних програм. Водночас, він повинен бути здатним і готовим досліджувати та пропонувати якісно нові ідеї й технології, розуміти теоретичні концепції та аналізувати дані для вирішення різних професійних завдань і проблем у системі освіти та науки. Відтак, сучасний педагог повинен виконувати одночасно багато професійних функцій, поміж яких бути дослідником і новатором, а отже здійснювати інноваційну та науково-дослідницьку діяльність, зокрема організовувати й проводити емпіричні дослідження та педагогічні експерименти. Беззаперечно, це потребує особистісного та професійного розвитку й саморозвитку педагога, його готовності до розробки та впровадження освітніх, освітньо-професійних, навчальних і робочих програм, методичних рекомендацій, посібників, підручників, різних інноваційних педагогічних засобів і технологій. Разом з тим, найвищим показником здатності та готовності до науково-дослідницької діяльності у професійній діяльності педагога-дослідника закладу освіти є сформована у нього методологічна культура, яка є інваріантним компонентом його професійної культури. За таких умов, у педагога з'явилась гостра необхідність осмислення принципово нових вимог до себе, як до професіонала та до власної професійної діяльності.

З огляду на вищезазначене, однією з важливих складових у професійній діяльності педагога постає наявність у нього сформованої та розвинутої методологічної культури, що передбачає здатність аналізувати педагогічні теорії, визначати їхню застосовність у практиці та враховувати наукову методологію дослідження для розв'язання конкретних завдань у галузі освіти та науки. В сучасній науковій літературі, методологічна культура визначається одним із компонентів майстерності педагога, так як передбачає розвиток не тільки його здатності створювати наукове знання, але й готовності використовувати методологію у професійній діяльності, зокрема успішно вирішувати педагогічні проблеми за допомогою методологічних настанов. В свою чергу, також це допомагає педагогу-досліднику вдосконалювати свою методологічну компетентність та забезпечує отримання ним більш якісних результатів у педагогічній практиці та наукових дослідженнях. Через те, виходячи із сучасних позицій, нагальною проблемою постає оновлення змісту професійної підготовки, яка повинна охоплювати питання теоретичних і практичних засад формування та розвитку методологічної культури педагога-дослідника в умовах магістратури та аспірантури.

Актуальність даного дослідження обумовлена, з одного боку, складними соціокультурними перетвореннями української держави та суспільства, що вимагають підготовки педагогів-дослідників, яка забезпечує їх адаптивність і конкурентоспроможність, соціальну і професійну мобільність, здатність здійснювати науково-дослідницьку та інноваційну діяльність, готовність поєднувати різні посадові функції та орієнтуватися у теперішньому соціально-економічному середовищі, з іншого боку, великим інтересом до теми дослідження у сучасній науці, зокрема філософії, психології, педагогіці, акмеології, педевтології й андрагогіки та її недостатньою розробленістю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення наукових джерел дає підстави констатувати інтенсивність наукового пошуку проблеми висвітлення поняття "культура", "методологія", "науково- дослідницька діяльність", "педагог-дослідник", "методологічна культура". Відтак, проблемі визначення сутності методологічної культури педагога-дослідника присвячені наукові праці як світових, так і українських учених (В. Андрущенко, І. Безуглова, С. Гончаренко, В. Гриньов, О. Дубасенюк, І. Зязюн, І. Козубцов, В. Кравцов, В. Кремень, В. Кушнір, О. Лаврентьєва, Н. Ничкало, О. Савченко, І. Сафонова, В. Семиченко, С. Сисоєва, Ю. Сурмін, В. Тушева, Ю. Харченко, Л. Хомич та ін.). Попри наявність достатньої кількості наукових праць з означеної проблематики, серед учених досі існує широка дискусія щодо визначення поняття "методологічної культури", її складових і етапів формування, а загальноприйнятого формулювання дотепер не виведено.

Мета статті полягає у аналізі та розкритті поняття "методологічна культура" як важливої складової професіоналізму особистості педагога-дослідника, визначені її складових та етапів формування.

Виклад основного матеріалу. Слід розуміти, що учені розглядаючи та визначаючи методологічну культуру, керувались різними науковими підходами та напрямами, зокрема культурологічним, феноменологічним, компетентнісним, акмеологічним, діяльнісним, праксеологічним тощо. Так, до прикладу, за культурологічним підходом методологічна культура розглядається крізь парадигму культури особистості (В. Гриньов); акмеологічним підходом як стрижень професійного світогляду педагога, його професійно- педагогічної культури (С. Гончаренко); діяльнісним підходом як цілісне багаторівневе й багатокомпонентне утворення в структурі його особистості, що містить знання педагогічної методології, володіння методами й методологією наукового пізнання, розумову діяльність у режимі методологічної рефлексії, розвинені здатності до критичного аналізу педагогічної дійсності, систему перетворених педагогічних і загальнолюдських цінностей (В. Кравцов). Зокрема, важливою виступає думка О. Лаврентьєвої, яка наголошує на тому, що методологічна культура є культурою мислення, специфічною до сфери освіти, заснованою на методологічних знаннях, уміннях, навичках, здатності до рефлексії, науковому обґрунтуванні, критичному осмисленні й творчому застосуванні певних концепцій, форм і методів пізнання, управлінні й конструюванні педагогічної теорії і практики з метою вирішення професійно-педагогічних проблем та осмислення власного педагогічного досвіду [4]. Водночас, В. Тушева зазначає, що методологічна культура є складовою науково-дослідницької культури, яка впливаючи на світоглядну основу особистості дослідника, маючи вираження у сформованій методологічній свідомості та мисленні, що спрямовують дослідницькі дії, визначає вектори здійснення "мультидослідження", забезпечує розуміння як діалектики науки, так і педагогічної дійсності, виступаючи у цьому процесі системоутворюючим чинником [9]. Разом з тим, В. Кравцов досліджуючи методологічну культуру висловив таку думку, що вона є важливою характеристикою професійного світогляду, визначає адекватність сприйняття ним професійної дійсності, спроможність до організації творчої професійної діяльності на наукових засадах, здатність до самоаналізу й самоактуалізації, активно формується у процесі цілісної взаємодії з соціокультурним простором закладу освіти [3]. Цікавою є думка О. Дубасенюк яка стверджує, що методологічна культура осучаснює науково-педагогічне мислення, яке має набути випереджувальної спрямованості, що дозволяє спрогнозувати наукову діяльність молодого дослідника [2].

Встановлено, що велику роль у науковому становленні молодого педагога-дослідника відіграє рівень сформованості та розвитку його методологічної культури. Так, Н. Ничкало стверджує, що формування методологічної культури, зокрема методологічне дозрівання вченого є процесом суто індивідуальним, ефективність якого залежить від його духовних, морально-етичних, науково-професійних якостей та психофізіологічних особливостей. Водночас, авторка наголошує, що значний вплив на цей процес має саме наукове товариство, наукове об'єднання чи наукова школа, в якій відбувається формування критичного мислення, обґрунтування спільних концепцій і дослідницьких програм. При цьому учена підкреслює, що наукові дискусії, які відбуваються під час обговорення різних концепцій чи ідей, в поєднанні з доброзичливістю, толерантністю та позитивним прогностичним баченням більш досвідчених дослідників, створює атмосферу взаємодії, яка сприяє процесу ефективного та успішного методологічного зростання педагога-дослідника [6].

Слід звернути увагу на те, що основним у процесі визначення "методологічної культури" є її приналежність до феномену "культура". Відзначимо, аналіз наукових розвідок українських і зарубіжних учених, показав, що одним з найважливіших теоретико-методологічних підходів, який забезпечує можливість розвитку суб'єктності педагога- дослідника в освітньому процесі та формування і розвитку у нього такої характеристики, як методологічна культура є саме культурологічний підхід. Так, саме культурологічний підхід обумовлений об'єктивним зв'язком педагога з культурою як системою цінностей, адже вона сприймається, засвоюється та репродукується кожним педагогом індивідуально, визначаючи його становлення як особистості зі сформованим світоглядом, ціннісними орієнтирами та власною позицією. Відтак, розглядаючи культуру як рушійну силу для формування методологічної культури у педагога-дослідника, зазначимо, що вона характеризує якість діяльності педагога, виступає в ролі напряму вільної самореалізації особистості й творчості та нарощуючи в собі соціальний досвід численних поколінь людей, набуває здатність накопичувати знання, тим самим створюючи сприятливі умови для його пізнання та трансформації.

Із філософських позицій, методологічна культура може бути розглянута як показник рівня розвитку методології науки та як певна характеристика особистості, що володіє цією методологією [4]. Нагадаємо, що категорія "методологія" охоплює широке коло суспільних і наукових проблем як у галузі філософії, так і в інших науках, зокрема педагогічній. Разом з тим, в наукових дослідженнях методологія виступає наперед коли це стосується фіксації способів організації й побудови теоретичної та практичної діяльності. Оскільки, на сьогоднішній день не існує єдиного й загальноприйнятого визначення методології, це позначається й на неоднозначності визначення методологічної культури педагога-дослідника. Отже, узагальнене бачення різних учених щодо сутності методологічної культури педагога-дослідника, представимо у вигляді схеми (рис.1).

Рис.1. Поняття "методологічна культуру" педагога-дослідника

Ще раз наголосимо, що на сьогоднішній день усталеного та загальноприйнятого визначення поняття "методологічна культура педагога-дослідника" немає, але його дослідження у науці досі триває. Заразом, було визначено, що дефініція "методологічна культура" педагога-дослідника у педагогічній науці почала вживатися порівняно нещодавно. Здебільшого мова йшла про необхідність оволодіння педагогом методологією, а згодом і методологічною компетентністю. Проте, коли це оволодіння культурою передбачає зміну ставлення до трансформації педагогічної теорії та практики, тому вважаємо за доцільне використовувати щодо педагога-дослідника, саме визначення "методологічна культура". Тим не менш, культура допомагає трансформувати методологічні знання, вміння, навички й досвід на досягнення педагога-дослідника та стає чинником розвитку його особистості, формування наукового світогляду та ціннісної позиції. Водночас, методологічна культура педагога-дослідника розглядається як складова частина професійної культури педагога, так як він володіє системою філософських, методологічних, психологічних і педагогічних знань, дивергентним стилем мислення, аналітичними, прогностичними і рефлексивними здібностями, здатний до науково-дослідницької й науково-пошукової діяльності, має ціннісно-професійну й особистісну позиції та досвід творчої і комунікативної діяльності.

Здійснення якісного та ефективного формування методологічної культури педагога-дослідника стає можливим через послідовне й системне управління науково-дослідницькою діяльністю, зокрема створення системи зовнішнього та внутрішнього контролю (особливо з боку стейкхолдерів) та моніторингу якості цієї діяльності, активність у міжнародних і українських науково-дослідницьких заходах, проєктах тощо.

Підкреслимо, ознаками методологічної культури педагога- дослідника в науковій літературі визначаються методологічні знання, методологічне мислення, методологічна діяльність, за допомогою яких виробляється розуміння понятійно-категорійного апарату педагогічної науки, формується критичне ставлення до явищ педагогічної дійсності, відбувається рефлексія педагогічної діяльності [5]. Крім цих ознак, деякі учені додають, здатність педагога дослідника до визначення та фіксації способів і шляхів отримання наукових знань, розуміння спеціального понятійно-категорійного апарату та забезпечує їхню систематизацію та упорядкування, критичне ставлення до явищ педагогічної дійсності, методологічну рефлексію власної моделі професійної діяльності. У той самий час, також були досліджені та визначені складові методологічної культури педагога: сукупність загальнотеоретичних знань, спеціальних практичних умінь та світоглядні настанови для здійснення педагогічної діяльності та самореалізації в освітньому просторі) [5].

Слід звернути увагу й на те, що основою методологічної культури є методологічна освіченість. Тому важливим завданням яке постає при формуванні методологічної культури педагога-дослідника є вироблення відповідної сучасним вимогам методологічної освіченості, яку можна оцінити лише за результатами науково-дослідницької діяльності. Основу методологічної освіченості становить методологічне знання, що виступає як вчення про закономірності наукового пізнання та способи діяльності та науково-дослідницькі уміння і навички. Так, зокрема, головними показниками сформованості методологічного знання визначаються: здатність педагога- дослідника використовувати теоретичні концепції, провідні ідеї, знання теорії та філософії освіти, знання етапів та методів педагогічного дослідження, понятійний апарат науково- педагогічного дослідження; готовність реалізувати отриманні знання під час науково-педагогічного дослідження, та розробляти методики, технології до нього; здатність і готовність реалізовувати та впроваджувати на практиці програми педагогічного дослідження.

Водночас, науково-дослідницькі уміння та навички складаються з таких компонентів: уміння визначати мету, проєктувати, здійснювати порівняння, узагальнення, виділяти проблему, визначати варіанти вирішення педагогічної проблеми, володіти методами та прийомами науково-дослідницької діяльності, висувати та окреслювати гіпотезу науково-педагогічного дослідження, проводити аналіз та рефлексію як здатність до пошуку та побудови системи дій. Відтак, вважаємо, що методологічною освіченістю повинні володіти всі педагоги-дослідники. Адже без методологічних знань неможливо якісно провести не тільки будь-яке науково-педагогічне дослідження, але й проаналізувати отримані результати, зокрема їх місце в загальній картині світу. Оволодіння методологічною освіченістю стане рушійною силою для формування методологічної культури у педагога-дослідника, яка складається з уміння аналізувати власну наукову діяльність, здатності до наукового обґрунтування, критичного осмислення і творчого застосування наукових концепцій, форм і методів пізнання, управління та конструювання [1].

Не можна не погодитись з позицією в якій зазначається, що сформованість методологічної культури педагога-дослідника стає головною умовою застосування знань з методології науки для розв'язання, як науково-педагогічних, так і суто практичних проблем, знань, які не є самоціллю, а виступають орієнтиром у дослідницькому пошуку, науковій рефлексії [9].

Виходячи з цих міркувань, можна стверджувати, що сформованість методологічної культури педагога-дослідника в освітньому процесі магістратури та аспірантури визначається наступними показниками: сформована позитивна емоційна та особисто- ціннісна позиція щодо неперервного саморозвитку, самовдосконалення, особистісно-професійного зростання, потреба в інноваційному вдосконаленні освітнього процесу та науково-творчій самореалізації, поєднання загальнокультурної, наукової, психолого-педагогічної та теоретико-методологічної підготовки, сформована методологічна освіченість, вільно й усвідомлено орудування філософськими, методологічними, психологічними та педагогічними концепціями, оперування сучасною методологією та понятійно-категоріальним апаратом науково-педагогічного дослідження, володіння індивідуально- творчим підходом до педагогічних явищ, власні або у співавторстві розробки, авторські освітні проєкти та науково-методичні публікації, здатність систематично та ефективно організувати науково- дослідницьку діяльність, активна участь у наукових конференціях, вебінарах, семінарах, круглих столах, майстер-класах, володіння культурою професійного спілкування, здатність і готовність до методологічної рефлексії та самооцінювання. Зауважимо, що методологічна рефлексія відіграє важливу роль у науково- дослідницькій діяльності, оскільки містить проблемне бачення, постановку перспективних цілей, виявлення причин невдач під час організації та проведення науково-педагогічного дослідження. Це в свою чергу, дозволяє педагогу-досліднику ще раз осмислити та проаналізувати педагогічну проблему, за необхідності переобрати ту чи іншу концепцію, програму, методологію та технологію які є більш доцільними до вирішення конкретного завдання.

Тож, формування та розвиток методологічної культури педагога- дослідника відбувається поступово починаючи від методологічної освіченості та методологічної компетентності. Враховуючи зазначені положення, ученими було виділено етапи оволодіння методологічною культурою [2]. Кожен з етапів має свої властивості, які нами було відображено у схемі (рис. 2).

Рис. 2. Етапи оволодіння педагогом-дослідником методологічною культурою

Як видно з зображеної схеми, усі педагоги-дослідники проходять окреслені етапи, набуваючи на кожному з них властиві йому характеристики, допоки не досягнуть свого акме в цьому процесі - сформованої та розвинутої методологічної культури. Важливо, що спочатку у педагогів-дослідників з'являється знання методологічних проблем, потім знання шляхів вирішення методологічних проблем і останнім етапом стає оволодіння уміннями застосовувати набуті методологічні знання.

Також, наголосимо, що на формування методологічної культури педагога-дослідника на кожному з етапів впливають такі важливі чинники, як систематична науково-дослідницька діяльність та знання різноманітних методологічних теорій науки, зокрема педагогічної. Разом з тим, вважаємо, було б доцільно для ефективного формування методологічної культури педагога-дослідника повинні бути орієнтовані всі обов'язкові та вибіркові дисципліни циклу професійної підготовки. При цьому, цей процес найбільше якісно буде відбуватись при поєднанні загальнокультурної, наукової, психологічної та професійно- педагогічної підготовки. Більш того, в умовах сучасного інформаційного суспільства набуває особливої уваги також формування умінь і навичок роботи з сучасними інформаційно-комунікаційними засобами та технологіями, зокрема глобальною комп'ютерною мережею Internet, онлайн-платформами, користування базами та банками даних та іноземними мовами, які в свою чергу, допоможуть у якісному написанні науково-педагогічного дослідження.

Заразом, вважаємо за необхідне підвищувати роль кафедри, перед якою постають низка завдань, а саме організація якомога більшої кількості різних наукових заходів (конференцій, літніх шкіл, семінарів, вебінарів, майстер-класів, круглих столів, наукових дослідженнях кафедри та закладу, прикладних розробках тощо) та залучати молодих педагогів-дослідників до активної науково-дослідницької роботи, себто не тільки брати участь у заходах, але й здійснювати їх організацію та супроводження, що, в свою чергу, буде сприяти створенню атмосфери творчості, захопленості та мотивації для оволодіння методологічними знаннями, уміння та навичками. Водночас, впроваджувати елементи науково-педагогічних досліджень у освітній процес, практичні, семінарські заняття та проводити різні види педагогічної практики з вирішенням практичних науково-дослідних завдань. У той же час, для якісного та ефективного формування і розвитку методологічної культури у педагогів-дослідників необхідно систематично виховувати у них потребу у творчому пошуку, щоб для кожного з них участь у науковому пошуку стала усвідомленою потребою, також підвищувати рівень їх науково-педагогічних досліджень та розробок, які проводяться ними не тільки у навчальний, але й позанавчальний час, зокрема здійснювати допомогу в організації й роботі наукових гуртків, наукових товариств, і в тому числі забезпечувати взаємозв'язок та спадкоємність усіх форм наукової творчості від одного покоління до іншого покоління молодих дослідників [10].

Очевидно, методологічна культура не існує поза науково- дослідницькою діяльністю та детермінує стратегічні й тактичні кроки для досягнення її мети та отриманні якісного результату. Також, підкреслимо, методологічна культура впливає на світоглядну основу особистості педагога-дослідника, маючи вираження у сформованій методологічній свідомості та мисленні, визначає вектори здійснення дослідження та забезпечує розуміння як діалектики науки, так і педагогічної дійсності, виступаючи у цьому процесі системоутворюючим чинником.

У цьому зв'язку, формування методологічної культури є найважливішим завданням підготовки педагога-дослідника, як одного зі структурно-утворюючих факторів становлення його професіоналізму. Відтак, методологічну культуру можна визначити як культуру мислення, що заснована на методологічних знаннях, науково-дослідницьких уміннях і навичках, здатності до методологічної рефлексії, готовності до самооцінювання, наукового обґрунтування, критичного і дивергентного мислення та творчого застосування педагогічних концепцій, форм і методів пізнання, управління та проєктування нових моделей педагогічного процесу.

Висновки

Проведений аналіз виявив особливу актуальність і гостроту проблеми формування методологічної культури педагога- дослідника у світлі модернізації системи освіти і визначення в ній ролі і місця науки педагогіки, акмеології та педевтології. За таких обставин, формування методологічної культури педагога-дослідника має стати пріоритетним напрямом у розвитку системи професійно-педагогічної підготовки. Так, оскільки кожна професійна діяльність має певні особливості, то це формування повинно здійснюватися в процесі фахової підготовки у закладі освіти з використанням засад культурологічного, праксеологічного, системного, компетентнісного, особистісно- орієнтовного, аксіологічного, андрагогічного та акмеологічного підходів, що й визначає напрямки подальших досліджень.

Література

1. Дубасенюк О.А. Методологія та методи науково-педагогічного дослідження: навч.-методичний посібник. Житомир: Полісся, 2016. 256 с.

2. Дубасенюк O. A. Формування методологічної культури молодого дослідника у процесі його наукового становлення у сфері педагогіки. Професійна освіта: педагогіка і психологія. Ченстохова-Київ, 2009. Вип. XI С. 67-74.

3. Кравцов В.О. Методологічна культура як характеристика професійного світогляду майбутнього соціального працівника. Наукові інновації та передові технології. 2022. № 6 (8). С.162-173.

4. Лаврентьева О.О. Методологічна культура вчителя: у пошуках концептів професійної діяльності. https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream-download/123456789/ 50319/4/lavrentieva_Kyltyra.pdf

5. Лаврентьєва О.О. Розвиток методологічної культури майбутніх учителів природничих дисциплін у процесі професійної підготовки: теоретико-методичний аспект: монографія. Київ: КНТ, 2014. 456 с.

6. Ничкало Н. Методологічна культура у науковому зростанні педагога- дослідника. Modern Information Technologies and Innovation Methodologies of Education in Professional Training Methodology Theory Experience Problems. 2016. № 44. С. 22-29.

7. Сафонова І. Методологічна культура педагога-дослідника в аспекті гуманітарності. Духовність особистості: методологія, теорія і практика, 2016. № 2. С. 179-192.

8. Семиченко В.А. Методологічна культура викладача вищої школи як умова формування його професіоналізму. Науковий вісник Миколаївського державного університету. 2010. Вип. 12. С. 154-160.

9. Тушева В.В. Теоретико-методичні засади формування науково- дослідницької культури майбутнього вчителя в процесі професійної підготовки: монографія. Харків: Видавництво "Федорко", 2013. 428 с.

10. Федотова О. Обмеження друкованого слова в Україні у тридцятих роках ХХ століття. Вісник Книжкової палати. 2009. № 3. С. 32 - 38.

11. References:

12. Dubaseniuk O. A. (2016) Metodolohiia ta metody naukovo-pedahohichnoho doslidzhennia : navch.-metody chnyi posibnyk [Methodology and methods of scientific and pedagogical research : teaching-methodical manual]. Zhytomyr : Polissia. 256 s. [in Ukrainian].

13. Dubaseniuk O. A. (2009) Formuvannia metodolohichnoi kultury molodoho doslidnyka u protsesi yoho naukovoho stanovlennia u sferi pedahohiky [Formation of the methodological culture of a young researcher in the process of his scientific formation in the field of pedagogy]. Profesiina osvita: pedahohika ipsykholohiia. Chenstokhova-Kyiv. Vyp. XI S. 67-74 [in Ukrainian].

14. Kravtsov V. O. (2022) Metodolohichna kultura yak kharakterystyka profesiinoho svitohliadu maibutnoho sotsialnoho pratsivnyka [Methodological culture as a characteristic of the professional outlook of the future social worker]. Naukovi innovatsii taperedovi tekhnolohii. № 6 (8). S.162-173 [in Ukrainian].

15. Lavrentieva O. O. Metodolohichna kultura vchytelia: u poshukakh kontseptiv profesiinoi diialnosti [Methodological culture of the teacher: in search of concepts of professional activity]. URL: https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream-download/123456789/ 50319/4/lavrentieva_ Kyltyra.pdf [in Ukrainian].

16. Lavrentieva O. O. (2014) Rozvytok metodolohichnoi kultury maibutnikh uchyteliv pryrodnychykh dystsyplin u protsesi profesiinoi pidhotovky: teoretyko- metodychnyi aspekt : monohrafiia [Development of methodological culture of future teachers of natural sciences in the process of professional training: theoretical and methodological aspect : monograph]. Kyiv : KNT. 456 s. [in Ukrainian].

17. Nychkalo N. (2016) Metodolohichna kultura u naukovomu zrostanni pedahoha- doslidnyka [Methodological culture in the scientific growth of a teacher-researcher]. Modern Information Technologies and Innovation Methodologies of Education in Professional Training Methodology Theory Experience Problems. № 44. S. 22-29 [in Ukrainian].

18. Safonova I. (2016) Metodolohichna kultura pedahoha-doslidnyka v aspekti humanitarnosti [Methodological culture of the teacher-researcher in the aspect of humanitarianism]. Dukhovnist osobystosti: metodolohiia, teoriia ipraktyka. № 2. S. 179-192 [in Ukrainian].

19. Semychenko V. A. (2010) Metodolohichna kultura vykladacha vyshchoi shkoly yak umova formuvannia yoho profesionalizmu [Methodological culture of a higher school teacher as a condition for the formation of his professionalism]. Naukovyi visnyk Mykolaivskoho derzhavnoho universytetu. Vyp. 12. S. 154-160 [in Ukrainian].

20. Tusheva V. V. (2013) Teoretyko-metodychni zasady formuvannia naukovo- doslidnytskoi kultury maibutnoho vchytelia v protsesi profesiinoi pidhotovky : monohrafiia [Theoretical and methodological principles of the formation of the scientific and research culture of the future teacher in the process of professional training : monograph]. Kharkiv: Vydavnytstvo "Fedorko". 428 s. [in Ukrainian].

21. Fedotova O. Restrictions of the printed word in Ukraine in the thirties of the 20th century. Bulletin of the Book Chamber. 2009. No. 3. P. 32 - 38.

Размещено на Allbest.ru