Понятійно-категоріальний апарат дослідження економічної культури майбутніх учителів початкової школи

Размещено на http://www.allbest.ru

Понятійно-категоріальний апарат дослідження економічної культури майбутніх учителів початкової школи

Юлія Чучаліна

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри фахових методик та інноваційних технологій у початковій школі, Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини



Анотація

В умовах сучасності істотно змінилися не тільки соціально- економічні витоки розробки проблеми економічної культури, а й значно розширилася предметна галузь її об'єктивного існування і буття.

Для визначення функцій і перспективних завдань економічної культури особистості методологічне значення має аналіз сутності культури, історії розвитку теорії культури, її трактування в сучасній філософії; визначення пріоритетних напрямів формування культури особистості, зумовлених тенденціями науково-технічних досягнень і соціального розвитку для того, щоб виявити можливості формування економічної культури в майбутніх учителів початкової школи як частини їх загальної культури.

Аналітичний екскурс в історію культури показує, що економічний компонент завжди був важливим і навіть лежав в основі виховання, освіти, розвитку на початкових етапах становлення цивілізацій.

Культура є об'єктом вивчення філософів, культурознавців, педагогів, психологів, соціологів, істориків. Оскільки економічна культура є одним з видів культури особистості, то всі наведені твердження, що характеризують феномен культури, можуть бути взяті за основу розгляду сутності економічної культури, головними з яких є такі: культура - це не частина життя суспільства, а його істотна ціннісна характеристика; у змісті поняття «культура» фіксується спосіб людської діяльності і її вплив на становлення і розвиток людини.

Вплив культурних чинників на економіку, її функціонування і розвиток сьогодні є загальновизнаним. Простежити його намагатимемося в аналізі економічної культури.

Ключові слова: культура, економічна культура, формування економічної культури, професійна підготовка.



Yulia Chuchalina

PhD in Pedagogy, Associate Professor of the Department of Specialist Methods and Innovative Technologies in Primary School,

Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Uman, Ukraine

EXPLORING THE ECONOMIC CULTURE OF FUTURE PRIMARY SCHOOL TEACHERS THROUGH A CONCEPTUAL- CATEGORICAL FRAMEWORK

Abstract

Currently, the socio-economic basis of economic culture has changed drastically, as has its objectives and essence.

Consequently, it is essential to analyze the core of culture, the history of cultural theory and its explanation in today's philosophy to understand the functions and potential responsibilities of individual economic culture. This entails recognizing primary pathways for moulding one's culture and taking into account the impact of scientific and technological advancements and societal progress to investigate the potential for instilling economic culture in future primary school teachers as an integral component of their comprehensive culture.

Examining the past of culture through an analytical approach unveils the immense impact that economics had and still has. It even established the foundation for upbringing, education and progress during the formation of civilization.

Culture is a field of enquiry for philosophers, culturalists, teachers, psychologists, sociologists and historians. Since economic culture belongs to the realm of personal culture, any statements about culture can be used to comprehend economic culture. The key ones are as follows: culture is not merely an element of a society's life, but a key factor that holds value; it represents the way of human activity and its impact on the creation and advancement of individuals.

The enduring effect of culture on economics, its functioning and progress is widely acknowledged today. This influence can be noticed when examining economic culture.

Keywords: culture, economic culture, developing economic culture, professional training, teacher, primary school.



Постановка проблеми. У сучасних умовах істотно змінилися не тільки соціально-економічні витоки розробки проблеми економічної культури, а й значно розширилася предметна галузь її об'єктивного існування і буття. Це потребує виявлення граней економічної культури, які фіксуються педагогікою відповідно до її об'єктивних проявів.

Щоб правильно визначити функції і перспективні завдання економічної

культури особистості методологічне значення має аналіз сутності культури, історії розвитку теорії культури, її трактування в сучасній філософії; визначення пріоритетних напрямів формування культури особистості, зумовлених тенденціями науково-технічних досягнень і соціального розвитку для того, щоб виявити можливості формування економічної культури в майбутніх учителів початкової школи як частини їх загальної культури.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Аналіз наукових праць учених (З. Галушка, П. Гуревич, Т. Єфременко, М. Іващенко, В. Каргаполов, Л. Коган, О. Крупський, О. Лобко, Е. Маркарян, О. Орлова, Ю. Пачковський, В. Пилипенко, Ж. Поплавська), що розглядають цей феномен, свідчить про те, що культура являє собою надзвичайно складний об'єкт для наукового дослідження. Дослідники визначають по-різному саме поняття «культура».

Т. Боровикова, Т. Кондратенко, В. Пфлюг дослідили, що культура в середні століття означала «обробіток, удосконалення». У такому значенні термін «культура» вживали Т. Мор, Фр. Бекон, Т. Гоббс, Б. Спіноза. В епоху середньовіччя слово «культура» стало застосовуватися і на позначення вдосконалення людини, перетворення її внутрішнього світу, що означало - «обробіток душі». В епоху Відродження поняття «культура» було сприйнято в первинному значенні до кінця XVIII ст. як процес обробітку і обробки природи людиною. Це поняття розумілося як певний рівень суспільного розвитку, який створював можливість удосконалення інтелектуальних і моральних сил людини. У XX ст. поняття «культура» позначала не стан, а дію, спрямовану на поширення духовних благ людини і зміну самої людини. Поняття «культура» стало трактуватися не тільки як «обробка», «догляд» і «обробіток», а як «освіта», «виховання», «навчання».

Згодом слово «культура» більше сприймалося в значенні просвіти, освіченості, вихованості людини, а згодом - «гуманітарної культури», «культури освіти», «культури моральності» [7, с. 20].

Мета статті полягає в тому, щоб охарактеризувати понятійно- категоріальний апарат дослідження економічної культури майбутних учителів початкової школи.

Виклад основного матеріалу. Культура включає предметні результати діяльності людей, а також знання, вміння і навички, рівень інтелектуального, морального, естетичного розвитку, світогляду, способи і форми спілкування.

З безлічі визначень культури можна виокремити два її розуміння, які пропонував Ф. Бекон на основі ідей суспільно-економічного розвитку суспільства. Перше з них традиційне і пов'язане з визначенням культури як явища виключно духовного життя суспільства; культура в такому розумінні є сукупністю духовних цінностей у галузі мистецтва, літератури, моралі, освіти. Друге розуміння виходить з того, що культура органічно притаманна всім сферам і галузям матеріальної і духовної життєдіяльності суспільства, усім без винятку видам людської діяльності. Пізніше ці тлумачення культури будуть протиставлятися як альтернативні, причому домінуюче значення набуває культура духовна.

Аналітичний екскурс в історію культури показує, що економічний компонент завжди був важливим і навіть лежав в основі виховання, освіти, розвитку на початкових етапах становлення цивілізацій.

Культура є об'єктом вивчення філософів, культурознавців, педагогів, психологів, соціологів, істориків.

Філософи одностайно відстоюють ряд фундаментальних положень, зокрема про: надбіологічний, соціальний характер культури як форми людського буття, яка втілює специфіку способу життя людини; «людинотворчу» функцію культури, яка є способом реалізації творчих можливостей людини; єдність духовної і матеріальної культури, які не можна протиставляти чи відокремлювати; необхідність системного підходу до вивчення культури; соціокультурний прогрес як загальний напрям історичного розвитку людства. Учені наголошують: культура не набувається біологічним шляхом, а кожне покоління відтворює її і передає наступному поколінню. У цьому розумінні культура відображає соціалізацію людини і її зміну в ході історичного розвитку.

Вона виникає і формується разом з трудовою діяльністю людини й охоплює всі сфери її життя, постійно взаємодіє з економікою, соціальною структурою суспільства й іншими її підсистемами.

Обмежений підхід до розуміння сутності культури і завдань формування культури особистості пояснюється переважанням у філософії аж до 60-х років ХХ століття аксіологічної концепції культури. Так, А. Арнольдов характеризує культуру як сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством, систему цінностей, якусь вищу сферу, що служить гуманізації людських відносин, Л. Коган - як предметну частину культури, що викликає заперечення ряду дослідників, як процес розвитку сутнісних сил людини, її становлення як творчої особистості; Е. Маркарян - як систему формотворчих засад діяльності, виокремлюючи діяльнісний та особистісно- творчий підхід до дослідження її різноманітних проявів.

Поняття «культура» трактується у «Філософському енциклопедичному словнику» як специфічний спосіб організації і розвитку людської життєдіяльності, представлений у продуктах матеріальної і духовної праці, у системі соціальних норм і установ, у духовних цінностях, у сукупності відносин людей до природи, між собою і до самих себе.

У сучасній філософії феномен культури тлумачать як творчий та особистісно-орієнтований, соціальний (соціалізований) феномен. Культура пов'язує природу і суспільство через творчу активність людини, через розвиток «самості» особистості. Розвиток культури при такому підході збігається з розвитком творчих можливостей особистості в будь-якій галузі суспільної діяльності залежно від історичної епохи розвитку суспільства (В. Дияк, Т. Єфременко, С. Калаур, Л. Коган, О. Крупський, О. Міщенко, Ю. Пачковський, В. Пилипенко).

З погляду культурології освіти, культура являє собою суму духовних досягнень людства, результат і процес творчості, творче самовираження людей, пам'ять людства, сукупність знакових систем, сукупність матеріальних і духовних цінностей, внутрішні досягнення особистості, що долучають її до досягнень суспільства.

Культурні цінності суспільства тісно взаємопов'язані і взаємозалежні, їх розглядають як ієрархію складної взаємозалежної системи цінностей, у якій зміна того чи того компонента цієї системи неминуче приводить до зміни багатьох культурних традицій. Урахування цього, на нашу думку, відкриває широкі можливості для дослідження проблем формування культури особистості, взаємодії культури і особистості, культури й творчості, розвиток індивідуальності та ін.

На думку Н. Шадріної, культура особистості визначає стан, результат і продукт процесу засвоєння соціальних цінностей і їх створення. Вона передбачає розвиненість і гармонію всіх компонентів, їх цілісне формування в діяльності, а культурологічний підхід забезпечує збереження, передачу, відтворення і розвиток культури засобами освіти.

Діяльнісний підхід до розкриття природи культури виражає важливу особливість культури - єдність культури і діяльності через закладене в ній людське начало. Прихильники діяльнісного трактування визначають культуру як сукупність форм, способів, засобів і результатів людської діяльності (М. Каган, А. Леонтьєв).

Культура як феномен стала можливою тільки завдяки такій здатності людини, як діяльність. Через те культуру визначають як результат усієї людської діяльності. учитель категоріальний економіка

Діяльнісний підхід до розкриття природи культури і структурування культури як цілісного явища ґрунтується на структурі самої діяльності, її основних характеристиках. Розширене тлумачення діяльності як підоснови культури дозволяє виявити специфіку культури як окремого феномена.

Антропологічний підхід до аналізу культури передбачає осмислення походження людини і її прогресивний історичний рух від первісного стану до соціально фіксованого. Антропологічні поняття виражають людське втручання в стан природи. Отже, культура не є системою засобів, необхідних для забезпечення певної діяльності людей.

Разом з тим, антропологічний підхід до аналізу культури звів усе різноманіття цінностей і явищ до діяльності людини, поєднав з історією і перетворив людину на суб'єкт культури.

За аксіологічним підходом до аналізу культуру визначають як сукупність цінностей, що утворилися в процесі історичного розвитку суспільства і є його результатом у часі.

Цінності культури пов'язані з потребами, інтересами, ідеалами, спрямованістю особистості і характеризують рівень її культури. Це положення важливе для нашого дослідження насамперед для аналізу економічних цінностей, які визначаються особистістю, та економічних потреб, інтересів та ідеалів особистості. За принципом поділу рівнів суспільного буття і суспільної свідомості ми виокремили такі цінності: матеріальні, соціально-політичні та духовні. Цю класифікацію вважаємо найбільш придатною для класифікації економічних цінностей.

Отже, культура є складним міждисциплінарним багатоаспектним поняттям у різних галузях знань. Вона характеризує особливості поведінки, свідомості та діяльності людей у конкретних сферах суспільного життя; спосіб життєдіяльності окремого індивіда, соціальної групи і всього суспільства в цілому, людської єдності з природою і суспільством; розвиток творчих сил і здібностей особистості, предметні результати діяльності, суб'єктивні людські сили і потреби, що реалізуються в діяльності.

Ядро культури складають загальнолюдські цілі й цінності, а також історично сформовані способи їх сприйняття і досягнення.

Незалежно від підходу до проблеми культури практично всі дослідники відзначають, що культура характеризує життєдіяльність особистості, групи, суспільства в цілому, є специфічним способом буття людини, має свої просторово-часові межі, розкривається через особливості поведінки, свідомості і діяльність людини, через речі, предмети, твори мистецтва, знаряддя праці, через мовні форми, символи і знаки.

Отже, будемо акцентувати на ізоморфізмі культури й економіки. Нам імпонує думка К. Коттака, який розглядає культуру як унікальний спосіб адаптації обмежених ресурсів до цілей виробництва, розподілу і споживання [9, с. 180].

Оскільки економічна культура є одним з видів культури особистості, то всі вище наведені твердження, що характеризують феномен культури, можуть бути взяті за основу розгляду сутності економічної культури, головними з яких є такі: культура - це не частина життя суспільства, а його істотна ціннісна характеристика; у змісті поняття «культура» фіксується спосіб людської діяльності і її вплив на становлення і розвиток людини.

Вплив культурних чинників на економіку, її функціонування і розвиток сьогодні є загальновизнаним. Простежити його ми намагатимемося в аналізі економічної культури.

Економічна культура - це «проекція» культури (в її широкому розумінні) на сферу соціально-економічних відносин. Саме проекція, а не частина загальної культури, оскільки у сфері економіки і пов'язаних з нею соціально-економічних відносинах функціонує вся культура: всі її елементи так чи інакше проявляються, функціонують у ній. Економічна культура є складником культури взагалі.

При вирішенні головних проблем будь-якої економічної системи між суб'єктами економічної діяльності встановлюються об'єктивно необхідні суб'єкт-об'єктні відносини: виробництво - розподіл - обмін - споживання. Це означає єдність загальнолюдської економічної культури зі специфікою, яка визначається економічною системою та історичними й культурними особливостями суспільства. Вважаємо, що економічна культура є результатом складного взаємозв'язку і взаємозалежності двох складових її родових елементів «культури» й «економіки» і є частиною загальної людської культури у сфері економічної діяльності.

Постає питання не тільки про межі вторгнення економіки в культуру, а й допустимості цього вторгнення. До загальних завдань економічного управління в галузі культури віднесемо: постановку принципових завдань, визначення перспективи та найближчих цілей, які повинні бути досягнуті для розвитку економіки; розробку методів, засобів, форм економічної діяльності, за допомогою яких поставлені цілі можуть бути досягнуті оптимально; підбір, розстановку кадрів, здатних зрозуміти і виконати окреслені завдання.

Кожне з названих завдань передбачає аналіз конкретної ситуації в освітній та виробничій сферах, вибір найважливіших варіантів вирішення економічних завдань з метою визначення оптимального.

Водночас культура активно впливає на розвиток економіки. Виокремимо такі основні напрями її впливу:

соціалізація і виховання окремої особистості, формування економічної культури особистості в умовах ринку, вміння регулювати свою поведінку відповідно до економічних закономірностей, звичаїв і традицій;

вироблення та затвердження системи цінностей, які є важливим регулятором учинків економічних ситуаціях, мірилом оцінки поведінки інших людей, їх участі в господарському житті;

створення моделей функціонування економічних інструментів, вироблення і прийняття економічних рішень, еталонів дії, поведінки, їх реалізація в різних ситуаціях економічного життя.

Хоча економічні відносини важливі для розуміння економічної культури, проте ними вона не обмежується. Економічна культура проникає в різні сфери суспільних відносин (моральні, правові, політичні та ін.), отже, є предметом вивчення багатьох наук.

Аналіз філософської (О. Локшина, І. Тодріна [7] та ін.), соціологічної (Г. Авер'янова, О. Авраменко, О. Балакірєва, Л. Кашуба, О. Міщенко [1], В. Москаленко [2], В. Пфлюг, В. Русскін [4] та ін.), психологічної (Т. Мельничук,

В. Москаленко [2] та ін.), педагогічної (О. Болдіна, Н. Бондарчук, С. Булавенко, Л. Кашуба, Є. Коваленко, І. Куц, О. Мельникова, О. Палига, А. Перенчук, А. Проніна, В. Химинець, О. Шпак та ін.) літератури дозволив визначити різні підходи до трактування економічної культури як суспільного явища (економічне мислення, свідомість; мотиви і потреби; цінності, економічні інтереси, світоглядні аспекти, блок знань і вмінь економічного характеру, сукупність економічних якостей особистості, необхідних для реалізації власних здібностей у соціально-економічних відносинах суспільства, засвоєння норм поведінки в економічній сфері, системи цінностей і сукупність досягнень у практичній діяльності тощо).

Розглянемо детальніше з погляду різних наукових напрямів поняття «економічна культура».

З філософського погляду економічну культуру можна розглядати в широкому і вузькому сенсі: як економічну культуру суспільства і економічну культуру особистості. У найзагальнішому вигляді можна було б розгорнути такий ланцюг суб'єктів культури: індивід (особистість), мала (контактна) група, соціальні інститути, організації та об'єднання, класи, інші суб'єкти соціального розшарування (стратифікації), етноси, країни-держави, регіональні спільноти, людство (родовий суб'єкт). Отже, економічна культура має складну структуру, в якій окремі її частини займають певне місце.

Філософи поняття «економічна культура» визначають через економічну культуру суспільства, а саме як:

єдність економічних знань, переконань і творчої практичної діяльності в економічній сфері, як процес розвитку можливостей людини;

досвід людства, у якому зафіксовано результати діяльності людей в узагальненому, сутнісному значенні. Цей досвід об'єктивовано, опредметнено в предметно-речових формах та у формах соціальних відносин, видах спілкування, способах діяльності [2, с. 29];

повноту використання економічних законів, ступінь їх реалізації, якісну характеристику участі людини в житті суспільства, рівня її економічних знань і вмінь господарювання, розвитку економічної свідомості та мислення [7, с. 21];

системну якість, властиву різним соціальним верствам, що відображає основні економічні явища і відносини, їх розвиток і включає перспективні потреби і цілі майбутнього розвитку.

Отже, до компонентів економічної культури суспільства віднесемо матеріальні цінності людей, продукти людської праці; економічну інформованість суспільства, громадські навички економічної діяльності; способи організації економічного життя.

Економічну культуру особистості визначають через культуру свідомості, поведінку й діяльність людини в суспільстві. Її науковці розглядають як:

систему життєвих уявлень, цінностей, зразків поведінки, норм та такі дії особи при вирішенні економічних питань будь-якого характеру, що повністю відповідають сьогочасним економічним принципам та суспільним економічним цінностям;

соціально значимий рівень розвитку сутнісних сил людини, міру цього розвитку, ступінь реалізації результатів її діяльності;

комплекс характеристик (знань, якостей, звичок, способів досягнення задуманого, ціннісних орієнтацій, творчих успіхів), який дозволяє їй жити в гармонії із загальнолюдською, національною культурою, розвивати суспільство та індивідуальну своєрідність своєї особистості.

Отже, особиста культура індивіда - це сукупність його особистих зразків поведінки, методів діяльності, продуктів діяльності, ідей і думок.

Між економічною культурою суспільства та економічною культурою особистості існує складний зв'язок і взаємна залежність, що виражається насамперед у дотриманні особистістю принципів економічної культури суспільства. Економічна культура особистості може відповідати економічній культурі суспільства, випереджати її, але може й відставати від неї, заважати її розвитку.

А. Нуртдинова виділяє основні характеристики економічної культури, у яких відображено тісний зв'язок між культурою суспільства й особистості, це: зв'язок з економічною діяльністю людей; елемент свідомості і пов'язані з економічною діяльністю переваги, очікування, плани, мотиви поведінки; прояв економічної культури в просторі економічних відносин; зв'язок із правом і моральністю; стійкі стереотипи свідомості.

Значна частина науковців не диференціюють економічну культуру на суспільну та індивідуальну (Т. Боровиков, О. Крупський, С. Медянцева, Т. Філіпповська, Н. Шадріна, Т. Шевирєва та ін).

Узагальнюючи визначення науковцями поняття «економічна культура» за філософським напрямом, вважаємо її складною і різноманітною системою розвитку духовних, матеріальних, творчих здібностей особистості, що відображає взаємини між людьми і виробництвом, етичні норми поведінки, гнучкість мислення, збереження і створення культурних цінностей економічної діяльності.

З погляду соціологічного підходу автори (Г. Авер'янова, О. Авраменко,

О. Балакірєва, Л. Кашуба, О. Міщенко [1], В. Москаленко [2], В. Пфлюг, В. Русскін [4]) розуміють економічну культуру як спосіб адаптації до економічних умов свого існування.

Співвідносячи поняття «економічна культура» і «соціалізація», В. Пфлюг звертає увагу на такі принципові положення: економічну культуру необхідно розглядати як єдність матеріальних і духовних цінностей, прагматичних і моральних якостей; уявлення економічної культури як сфери самореалізації суспільного індивіда, як суб'єкта культурно-історичного процесу; виховання економічної культури - як основа соціалізації.

Економічна соціалізація як процес формування економічної культури особистості зумовлена взаємодією двох складових процесу соціалізації: особливостями економічних цінностей суспільства з найбільш доцільними способами перетворень, формує економічно важливі якості особистості, необхідні для успішної соціалізації особистості та мотиваційно-потребовою системою індивіда, що об'єднуються в соціальному образі «людини економічної», яка є формою існування відносин особистості, групи і суспільства [1, с. 9].

Соціологи визначають економічну культуру посередником між комплексом політико-правових, економічних та інших умов тієї чи тієї країни і поведінкою суб'єктів її економіки (О. Авраменко, О. Балакірєва, Л. Кашуба, О. Міщенко [1], В. Москаленко [2], В. Пфлюг).

Головними рисами економічної культури соціологи називають зв'язок з економічною діяльністю людей (купівля - продаж, робота, праця); інтерес до певної діяльності, потребу в чому-небудь, зацікавленість, орієнтацію на предмет інтересу.

Отже, за соціологічним підходом економічна культура є органічною єдністю двох видів соціальних відносин, що розглядаються через культурологічний аналіз: по-перше, це виробничі відносини, які виконують функцію внутрішньої детермінації суспільного життя; по-друге, це соціальні відносини, які активно впливають на виробничі відносини.

На противагу соціологічному підходу до вивчення економічної культури визначився інституційний підхід (С. Асадулаєва, К. Балашов, Т. Джагаєва, Н. Ігнатьєва, Т. Кондратенко, В. Москаленко [2], О. Паламарчук, К. Хесс). Суть його полягає в тому, що економічна культура постає не як виконання економічних законів у практичній діяльності, а як соціальна пам'ять суспільства, яка регулює економічну поведінку. Інституційний підхід означає комплексне сприйняття економічної культури не тільки як соціального феномена, детермінованого економічними законами і діями, але й зумовленого культурними чинниками (наука, філософія, мистецтво, релігія, право, політика, мораль). Звідси видова характеристика культури іноді називається інституційною [1, с. 8].

На основі проведеного дослідження структури і змісту економічної культури, К. Балашов робить висновок про можливість синонімічної і змістової заміни визначення економічної культури культурою підприємницької діяльності. Такий підхід до культури дозволяє фіксувати її глибинну сутність і зрозуміти, чому вона «розмита» в усій соціальності, вплетена в суспільне життя і властива роду людському, всім і кожному, будь-якій особистості, будь-якому виду людської діяльності.

Контент-аналіз джерел із проблеми формування економічної культури, дав змогу виокремити в структурі економічної культури її компоненти та класифікувати економічну культуру згідно з інституційним напрямом на:

культуру виробничо-економічної діяльності (планування трудових ресурсів; нормування праці та визначення заробітної плати; аналіз використання трудових ресурсів; планування й організація перспективної підготовки виробництва; планування й організація поточної підготовки виробництва тощо);

культуру фінансово-економічної діяльності (сформованість знань і вмінь із ведення фінансової та ділової документації; облік і контроль економічної діяльності; аналіз економічної діяльності підприємства, прогноз напряму розвитку економічної діяльності підприємства);

культуру маркетингової діяльності (аналіз ринкових можливостей підприємства і конкурентів; вибір цільового ринку; розробка товарів і послуг; реалізація маркетингових програм; організація реклами товарів і послуг, забезпечення конкурентоспроможності продукції тощо);

культуру економічних інновацій (передбачає впровадження нововведень і сформованість знань з організації і проведення інноваційних заходів, а також зі складання і просування документації, пов'язаної з упровадженням нових технологій у виробничий процес);

культуру реалізації економічних методів управління кадрами (облік кадрових ресурсів; підвищення кваліфікації та навчання кадрів; аналіз і регулювання трудових відносин тощо);

культуру підприємницької діяльності (реалізація однією особою виробничо-економічної, фінансово-економічної та маркетингової діяльності, а також діяльності, пов'язаної з інноваціями та управлінням персоналом.

Наші дослідження показують, що культура підприємницької діяльності є інтегративною складовою економічної культури. Формування культури підприємницької діяльності передбачає отримання таких знань, які б у комплексі висвітлювали питання, пов'язані з плануванням, організацією і контролем за діяльністю підприємства. Культура підприємницької діяльності є концентрованим вираженням економічної культури, яка в цьому аспекті означає засвоєння і практичну реалізацію інтегрованих знань і вмінь, здатність комплексно вирішувати виробничі, фінансові, маркетингові та кадрові завдання.

З позицій функційного підходу (В. Андрійчук, О. Бажина, О. Варецька, В. Дияк, С. Калаур, С. Луконіна, О. Мехедова, О. Падалка, С. Раскіна, М. Свіржевський, С. Фрідман) визначаємо кілька передумов, що детермінують необхідність дослідження проблем економічної культури майбутніх учителів початкової школи і зумовлюють науковий аналіз досліджуваного феномена:

Закони суспільного розвитку, зокрема економічні закони, проявляються у свідомій діяльності суб'єктів суспільства, тому правильно буде стверджувати, що економічна культура особистості об'єктивно зумовлена рівнем розвитку виробничих відносин і продуктивних сил суспільства і видозмінюється з його розвитком. Іншими словами, трансформація суспільного ладу діалектично веде до розвитку відносин власності, продуктивних сил і виробничих відносин.

Етапи розвитку особистості в онтогенезі не збігаються з сучасним суспільно-економічним прогресом; економічні перетворення в багатовимірній реальності відбуваються швидше, ніж розвиток і становлення особистості в конкретно-історичному періоді. Ця обставина викликає необхідність підготовки особистості до майбутньої самореалізації і самовизначення в професійній сфері й економічній діяльності.

Соціально-прикладне значення економічної культури майбутнього вчителя початкової школи залишається за рамками інтересів педагогічних досліджень.

За технологічним (педагогічним) напрямом визначено сутнісні характеристики економічної культури майбутніх учителів, бо від ступеня сформованості економічної культури майбутніх учителів під час професійної підготовки залежить його перспективне особистісне і професійне становлення, мобільність і готовність до раціональної економічної діяльності.

Згідно з технологічним підходом (Н. Вінник [10], Н. Гаргаун [11], Т. Джагаєва, А. Завгородня, О. Земка, О. Коваленко, У. Коробай, Н. Кінах,

Комаровська, О. Костюкова, О. Лавренко, Є. Лодатко, Я. Матвісів,

Медянцева, О. Падалка, О. Паламарчук, Д. Разуменко, Г. Реброва [3], О. Салогуб, А. Сисоєва, В. Сич, С. Стеблюк [5], А. Сур'як, Л. Тандир, Г. Товканець, Н. Шадріна) економічну культуру визначають як системоутворюючу ланку професійної культури через обсяг засвоєних економічних знань, умінь і норм поведінки в педагогічній сфері.

З позицій цього підходу економічна культура є обов'язковим компонентом діяльності (знання, переконаність і творча практична діяльність, а також як результати цієї діяльності, які створюються людьми в ході розвитку суспільства).

Через технологічний підхід Т. Кондратенко розглядає культуру як спосіб, технологію і як результат діяльності. Ця позиція знаходить відображення в позначенні економічної культури як органічної єдності знань, упевненості і творчої практичної діяльності, а також результатів цієї діяльності, які створюються людьми в ході розвитку суспільства.

Такий підхід до визначення економічної культури вважаємо невиправданим, оскільки, на наш погляд, не можна зводити економічну культуру до підсистеми професійної культури.

Н. Вінник вважає, що економічна культура майбутнього вчителя є «проекцією» його загальної культури на сферу соціально-економічних відносин, складним особистісним новоутворенням, що містить економічні знання (уявлення, погляди), соціально й професійно зумовлену сукупність ціннісних орієнтацій, мотивів та зразків діяльності в економічному середовищі, особистісні здібності, якості і характеристики [10, с. 8].

Г. Реброва визначає економічну культуру майбутнього вчителя як інтегроване суспільно-особистісне професійне утворення, що характеризується усвідомленням педагогічних завдань економічного виховання та збереження людського ресурсу на основі осмислення та критичного ставлення до трансформацій економічних процесів та їх різнопланових чинників у суспільстві: культурно-ціннісних, інтелектуальних, етно-ментальних, життєзберігаючих [3, с. 141].

Узагальнюючи напрацювання науковців, під економічною культурою майбутнього вчителя розуміємо характеристику особистості, яка проявляється в здатності обґрунтовано підходити до вирішення поставлених професійно-педагогічних завдань і втілювати в освітній діяльності культурні та економічні цінності найбільш доцільними способами сучасної економічної діяльності.

Незважаючи на те, що економічна культура має характеристики, схожі з іншими підсистемами загальної культури, вона володіє і специфічними рисами, завдяки яким сприймається як самостійне поняття. Однією з таких особливостей є виокремлення економіки як основної сфери реалізації економічної культури. Друга - полягає в тому, що економічна культура охоплює ті і лише ті цінності, норми, потреби, переваги, що виникають із потреб економіки і впливають (позитивно чи негативно) на неї. Третя особливість економічної культури стосується каналів, через які вона впливає на економіку. Основним каналом впливу на економіку є не будь-яка поведінка, а насамперед економічна.

Четверта особливість економічної культури полягає в тому, що вона значно більше, ніж, наприклад, естетична чи наукова, орієнтована на управління поведінкою людей. Цінності й норми як елементи економічної культури значною мірою мають організаційну спрямованість - активізувати маси на ті чи ті дії, підвищити їхню віддачу [6, с. 178].

П'ята особливість економічної культури проявляється в тісному взаємозв'язку і взаємозалежності цінностей економічної культури з усіма соціально-політичними та морально-етичними установками суспільства. Але її формування не завжди збігається з рівнем розвитку суспільних відносин і навіть таких, безпосередньо пов'язаних з нею факторів, як розвиток виробництва, розподіл, обмін та споживання. Вона може збігатися з ними, забезпечувати їх, обганяти або відставати від розвитку кожної з цих сфер.

Оскільки людина, що володіє сформованою економічною культурою, не тільки створює, збагачує і споживає цінності культури, а й у своєму розвитку піднімається на вищий щабель свободи, то, на наш погляд, буде виправдано розглядати економічну культуру як найважливіший засіб формування особистості.

Коли застосовують термін «формування особистості», як зазначає В. Русскін, то мають на увазі єдність об'єктивних умов та суб'єктивних факторів, які цілеспрямовано впливають на становлення та розвиток людини. Уся система суспільних відносин у поєднанні з суб'єктивною діяльністю класів, соціальних груп, громадських організацій створює умови для багато- аспектного впливу на особистість і відповідно на її формування [4, с. 77].

У педагогічному трактуванні поняття «формування» поглиблює феномен розвитку, який, як відомо, детермінований обставинами життя людини, її діяльністю, цілеспрямованими процесами виховання і навчання.

Процес формування економічної культури спрямований на становлення людини як суб'єкта господарювання, як соціально-активної, самостійної, відповідальної за свій вибір і його результати, ініціативної та креативної особистості [11, с. 64].

Під формуванням економічної культури майбутніх учителів початкової школи розуміємо організований освітній процес, сутністю якого є вплив зовнішніх і внутрішніх чинників, умов психолого-педагогічного характеру, спрямованих на засвоєння здобувачами економічних цінностей, норм, знань, умінь, навичок і механізмів їх актуалізації в педагогічній діяльності для економічної освіти учнів молодших класів.

Розглядаючи ключові поняття дослідження, вважаємо за необхідне зупинитися на понятті «професійна підготовка майбутніх учителів початкової школи». Поняття «професійна підготовка» науковці розглядають у різних аспектах.

Досліджуючи проблеми підготовки майбутніх фахівців сфери кооперації, С. Стеблюк подає визначення поняття «економічна підготовка майбутніх фахівців» як організований, системний процес отримання економічних знань студентами, формування практичних умінь і навичок, необхідних для майбутньої діяльності, та сукупність цінностей і норм, спрямованих на формування економічної культури [5, с. 274].

Підготовку майбутнього вчителя до активізації освітнього процесу в початковій школі визначається Т. Кропочевою так: система перетворення цільових змістових, процесуальних параметрів педагогічної освіти, спрямованих на формування у майбутніх учителів готовності до активізації освітнього процесу в початковій школі, становлення професійно-особистісної позиції, заснованої на гуманістичних цінностях; організація навчально- виховної роботи у ЗВО з використанням спеціальних технологій викладання дисциплін; створення якісно нового типу навчальної діяльності, характеризується суб'єктною позицією здобувачів, їх здатністю сприймати освітній процес на основі метапредметного підходу.

Висновки

Підготовка майбутнього вчителя початкової школи - це процес формування професійних знань, умінь та навичок, необхідних для реалізації поставлених цілей в освіті [8, с. 128], готовності до здійснення педагогічної діяльності, спрямованої на навчання, виховання та розвиток молодших школярів [12, c. 206].

Під професійною підготовкою майбутніх учителів початкової школи розуміємо процес і результат засвоєння суми економічних знань, оволодіння економічними вміннями і здатностями, формування цінностей, мотивації, якостей особистості, необхідних для економічної освіти учнів початкової школи.

Отже, формування економічної культури майбутніх учителів початкової школи у процесі професійної підготовки трактуємо як цілеспрямований процес стимулювання мотивації, формування ціннісного ставлення до економічної освіти молодших учнів, оволодіння економічними знаннями і вміннями, розвитку якостей, що дозволяють реалізувати себе в майбутній професійній діяльності.



Література

Міщенко О. О. Соціально-психологічні детермінанти економічної культури студентської молоді : автореф. дис. ... канд. психол. наук : 19.00.05. Київ, 2011. 19 с.

Москаленко В. В., Шайгородський Ю. Ж., Міщенко О. О. Економічна культура особистості: соціально-психологічний аспект : [монографія]. Київ : Центр соціальних комунікацій, 2012. 348 с.

Реброва Г. О. Сутність та компонентна структура економічної культури майбутнього вчителя. Наукові записки [Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова]. Серія: Педагогічні та історичні науки. 2014. Вип. 117. С. 136-144.

Русскін В. В. Соціалізація особистості: специфіка соціологічного підходу.

Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили]. Серія: Соціологія. 2008. Т. 84, Вип. 71. С. 76-81.

Стеблюк С. Формування економічної компетентності у майбутніх фахівців в умовах коледжу. Освітологічний дискурс. 2018. № 3-4. C. 271-282.

Стеблюк С. В. Соціологічні аспекти формування економічної культури майбутніх фахівців сфери кооперації. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Педагогіка. Соціальна робота. 2011. Вип. 23. С. 177-179.

Тодріна І., Євсєєв С. Економічна освіта й економічна культура суспільства: сутність та особливості. Новий колегіум. 2016. № 4. C. 20-25.

Юрченко О. Особливості підготовки майбутнього вчителя початкової школи до формування соціальної компетентності: теоретичні основи. Проблеми підготовки сучасного вчителя. 2015. № 11. C. 122-129.

Kottak С. Р. Cultural Anthropology. New York : McGraw-Hill, 1991. 396 p.

Вінник Н. І. Сучасні інформаційні технології у формуванні економічної культури майбутнього вчителя : метод. реком. URL : http://ipood.com.ua/data/NDR/ Information_technology/ 2013_Vinnyk_recomend.pdf (дата звернення: 12.11.2020).

Г аргаун Н. М. Модель організаційно-методичної системи формування економічної культури молодших спеціалістів техніків-електриків у процесі фахової підготовки. Інноваційна педагогіка. 2019. Вип. 19, Т. 1. C. 62-65.

Кравцова А. О. Підготовка майбутніх учителів початкової школи до організації групових форм пізнавальної діяльності : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04. Кривий Ріг, 2019. 219 с.



References

Mishchenko O. O. Sotsialno-psykholohichni determinanty ekonomichnoi kultury studentskoi molodi [Socio-psychological determinants of the economic culture of student youth]: avtoref. dys. ... kand. psykhol. nauk : 19.00.05. Kyiv, 2011. 19 c [in Ukrainian].

Moskalenko V. V., Shaihorodskyi Yu. Zh., Mishchenko O. O. Ekonomichna kultura osobystosti: sotsialno-psykholohichnyi aspekt [Economic culture of the individual: socio-psychological aspect]: [monohrafiia]. Kyiv : Tsentr sotsialnykh komunikatsii, 2012. 348 s [in Ukrainian].

Rebrova H. O. Sutnist ta komponentna struktura ekonomichnoi kultury maibutnoho vchytelia [The essence and component structure of the economic culture of the future teacher]. Naukovi zapysky [Natsionalnoho pedahohichnoho universytetu im. M. P. Drahomanova]. Seriia: Pedahohichni ta istorychni nauky. 2014. Vyp. 117. S. 136-144 [in Ukrainian].

Russkin V. V. Sotsializatsiia osobystosti: spetsyfika sotsiolohichnoho pidkhodu [Socialization of personality: specificity of the sociological approach]. Naukovi pratsi [Chornomorskoho derzhavnoho universytetu imeni Petra Mohyly]. Seriia: Sotsiolohiia. 2008. T. 84, Vyp. 71. S. 76-81 [in Ukrainian].

Stebliuk S. Formuvannia ekonomichnoi kompetentnosti u maibutnikh fakhivtsiv v umovakh koledzhu [Formation of economic competence among future specialists in college conditions]. Osvitolohichnyi dyskurs. 2018. № 3-4. C. 271-282 [in Ukrainian].

Stebliuk S. V. Sotsiolohichni aspekty formuvannia ekonomichnoi kultury maibutnikh fakhivtsiv sfery kooperatsii [Sociological aspects of the formation of the economic culture of future specialists in the field of cooperation]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia: Pedahohika. Sotsialna robota. 2011. Vyp. 23. S. 177-179 [in Ukrainian].

Todrina I., Yevsieiev S. Ekonomichna osvita y ekonomichna kultura suspilstva: sutnist ta osoblyvosti [Economic education and economic culture of society: essence and features]. Novyi kolehium. 2016. № 4. C. 20-25[in Ukrainian].

Yurchenko O. Osoblyvosti pidhotovky maibutnoho vchytelia pochatkovoi shkoly do formuvannia sotsialnoi kompetentnosti: teoretychni osnovy [Peculiarities of training a future primary school teacher for the formation of social competence: theoretical foundations]. Problemy pidhotovky suchasnoho vchytelia. 2015. № 11. C. 122-129 [in Ukrainian].

Kottak S. R. Cultural Anthropology [Cultural Anthropology]. New York : McGraw- Hill, 1991. 396 p [in English].

Vinnyk N. I. Suchasni informatsiini tekhnolohii u formuvanni ekonomichnoi kultury maibutnoho vchytelia [Modern information technologies in the formation of the economic culture of the future teacher]: metod. rekom. URL : http://ipood.com.ua/data/NDR/Information_ technology/2013_Vinnyk_recomend.pdf (data zvernennia: 12.11.2020) [in Ukrainian].

Harhaun N. M. Model orhanizatsiino-metodychnoi systemy formuvannia ekonomichnoi kultury molodshykh spetsialistiv tekhnikiv-elektrykiv u protsesi fakhovoi pidhotovky [Model of the organizational and methodological system of formation of the economic culture of junior electrical technicians in the process of professional training]. Innovatsiina pedahohika. 2019. Vyp. 19, T. 1. C. 62-65. [in Ukrainian].

Kravtsova A. O. Pidhotovka maibutnikh uchyteliv pochatkovoi shkoly do orhanizatsii hrupovykh form piznavalnoi diialnosti [Preparation of future primary school teachers for the organization of group forms of cognitive activity]: dys. ... kand. ped. nauk : 13.00.04. Kryvyi Rih, 2019. 219 s [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru