Застосування герменевтичного підходу в професійній підготовці майбутніх педагогів-музикантів

Размещено на http://www.allbest.ru

Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харкївської обласної ради

Застосування герменевтичного підходу в професійній підготовці майбутніх педагогів-музикантів

Смородська Марина Миколаївна кандидат мистецтвознавства, викладач кафедри вокально-хорової підготовки вчителя

Смородський Віталій Ігорович кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри фортепіано

Анотація

Розвиток суспільства на сучасному етапі характеризується процесами становлення у людській свідомості нової світоглядної парадигми, що впливає на всі громадські інститути, зокрема й інститут освіти. Зміна парадигми пов'язана з формуванням нових типів осмислення та способів перетворення дійсності. Наука кінця XX початку XXI століття починає по- іншому бачити світ і людину в їх цілісності, культурному та індивідуальному вимірі. Виходячи з цього, суть нової освітньої траєкторії полягає у підході до людини як вищої цінності, самоцілі та головної умови розвитку суспільства. Вищий сенс та надзавдання системи освіти полягає у визнанні самоцінності людського життя, розвитку особистості в гармонії зі світом природи, соціуму і власного внутрішнього світу. Орієнтирами освітньої діяльності стають принципи природовідповідності, культуровідповідності, особистісно-орієнтованого підходу, особистісно-смислової спрямованості освіти.

Автори зазначають, що одна з головних задач у процесі навчання та виховання - герменевтична, оскільки результатом освіти має бути розуміння, яке вважається єдиним способом усвідомлення істини як у природничому, так і в гуманітарному знанні. Підкреслюється, що під час навчання студент вищої школи повинен знайти розуміння того, що відбувається в житті, а також здатність розумно осмислювати дійсність, осягати смисли подій та явищ. Освіта в XXI столітті має набути сенсотворчого характеру.

Доведено, що в освітньому процесі достатня увага повинна приділятися формуванню смислової сфери, а діяльність студента має нести характер творчості, дослідницького пошуку, у зв'язку з чим необхідно звернутися до герменевтичного підходу, який є основою формування мистецько-творчої активності. Його інтерпретація у педагогічній науці та практиці на основі узагальнення досвіду герменевтики та педагогіки, використання в освітньому процесі, сприяє вирішенню комплексу завдань особистісно-орієнтованої освіти.

Виявлено, що головну функцію мистецтва герменевтичний підхід вбачає у здатності організувати міжособистісні контакти, взаєморозуміння, можливості діалогу інтерпретатора та автора, в передачі та сприйнятті цінної загальнолюдської культурної інформації.

Ключові слова: герменевтика, герменевтичний підхід, теорія розуміння, професійна підготовка майбутніх педагогів-музикантів, особистісно-орієнтована освіта.

Smorodska Maryna Mykolaivna Ph.D. Study of Art, teacher of the vocal- choral teacher training department, Municipal Establishment «Kharkiv Humanitarian-Pedagogical Academy» of the Kharkiv Regional Council, Kharkov

Smorodskyi Vitalii Ihorovych Ph. D. in Pedagogy, senior teacher of the piano department, Municipal Establishment «Kharkiv Humanitarian-Pedagogical Academy» of the Kharkiv Regional Council, Kharkov, Kharkov,

APPLICATION OF THE HERMENEUTIC APPROACH IN THE PROFESSIONAL TRAINING OF FUTURE TEACHERS-MUSICIANS

Abstract

The development of society at the current stage is characterized by the processes of formation of a new worldview paradigm in human consciousness, which affects all public institutions, including the institution of education. The paradigm shift is associated with the formation of new types of understanding and ways of transforming reality. The science of the late 20th and early 21st centuries begins to see the world and man in a different way in their integrity, cultural and individual dimensions. Based on this, the essence of the new educational trajectory is to approach the person as a higher value, an end in itself and the main condition for the development of society. The highest meaning and ultimate task of the education system is to recognize the self-worth of human life, the development of the individual in harmony with the world of nature, society and one's own inner world. The principles of nature conformity, cultural conformity, personal-oriented approach, personal-meaningful orientation of education become the benchmarks of educational activity.

The authors note that one of the main tasks in the process of education and upbringing is hermeneutic, since the result of education should be understanding, which is considered the only way to realize the truth in both natural and humanitarian knowledge. It is emphasized that during studies, a student of a higher school must find an understanding of what is happening in life, as well as the ability to intelligently interpret reality, understand the meaning of events and phenomena. Education in the 21st century must acquire a sense-making character.

It has been proven that in the educational process, sufficient attention should be paid to the formation of the semantic sphere, and the student's activity should be creative, research-based, in connection with which it is necessary to turn to the hermeneutic approach, which is the basis of the formation of artistic and creative activity. Its interpretation in pedagogical science and practice based on the generalization of the experience of hermeneutics and pedagogy, its use in the educational process, contributes to the solution of the set of tasks of personality- oriented education.

It was revealed that the hermeneutic approach sees the main function of art in the ability to organize interpersonal contacts, mutual understanding, the possibility of dialogue between the interpreter and the author, in the transmission and perception of valuable universal cultural information.

Keywords: hermeneutics, hermeneutic approach, theory of understanding, professional training of future teachers-musicians, personality-oriented education.

Постановка проблеми. Тенденції розвитку сучасного суспільства зумовили зміну парадигми освіти, яка визначається на даному етапі, як особистісно-орієнтована. При її проектуванні вчені, дослідники в галузі освіти спираються на весь попередній багатовіковий досвід. Співзвучними сучасності є ідеї, сенс яких зводиться до наступного: у фундаменті процесу самоорганізації особистості, розвитку її творчої активності лежать гуманістичні переживання свідомості («занепокоєння розуму» - Сократ); головною цінністю суспільства та освіти є особистість, що підкреслює цінність освітніх систем, які створюють умови для її вільного розвитку (М. Монтессорі); встановлення пріоритету «внутрішньої» людини над «зовнішньою» (А. Маслоу); спрямованість освітнього процесу на особистість студента, стимулювання «емоційного пробудження розуму» (В. Сухомлинський) та ін.

Таким чином, одна з головних задач у процесі навчання та виховання - герменевтична, оскільки результатом освіти має бути розуміння, яке вважається єдиним способом усвідомлення істини як у природничому, так і в гуманітарному знанні. Під час навчання студент вищої школи повинен знайти розуміння того, що відбувається в житті, а також здатність розумно осмислювати дійсність, осягати смисли подій та явищ. Освіта в XXI столітті має набути сенсотворчого характеру.

У зв'язку з цим, існує необхідність переосмислення наявних у теорії та практиці навчання методів та технологій, пошуку та створення нових підходів, що актуально для професійної освіти. Вирішення зазначеної задачі пов'язане з розвитком творчої активності, самостійності мислення, навичок дій, які забезпечують вивільнення свідомості для розуміння змісту навчальних завдань; умінь самостійно здійснювати творчо-дослідницьку діяльність, що пов'язано насамперед із зверненням до духовної сфери майбутніх спеціалістів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Філософський зміст герменевтики розкрив філософ Ф. Шлейермахер. Він вважав, що герменевтика - це мистецтво пізнання індивідуальності іншої людини. Основою свого розуміння Ф. Шлейєрмахер вважав психологію того, хто знає і розуміє.

Подальший розвиток герменевтика отримала в дослідженнях К. Апеля, В. Дільтея, Г. Гадамера, П. Ріккера, М. Хайдеггера та ін. В. Дільтей пропагував тему розуміння проявів життя, що були зафіксовані письмово. Він визначив розуміння як інтерпретацію загального досвіду, духовної цілісності, яка є сутністю людини. Пояснення досвіду і конструктивну діяльність мислення в природничих науках В. Дільтей протиставляє розумінню та інтуїтивному погляду на життя. Розуміння внутрішнього світу людини досягається шляхом інтроспекції (саморефлексії), розуміння зовнішнього світу, усунення, вживання, співпереживання [4].

Останнім часом феномен розуміння привертає увагу педагогів (В. Гарага, А. Линенко, І. Левицька та ін.). В рамки науково-методичних досліджень педагогів і музикознавців давно включено питання всебічного аналізу музичного твору. Значну роль у цьому аспекті відіграють дослідження українських учених М. Давидова, А. Семешко, Д. Юника та ін. Їхні роботи заклали основи методології та методики інструментального аналізу.

Мета статті - дослідити особливості застосування герменевтичного підходу, як важливої складової професійної підготовки майбутніх педагогів- музикантів.

Виклад основного матеріалу. Герменевтичий підхід у фаховій підготовці майбутніх педагогів сприяє зверненню всіх компонентів освітнього процесу до особистості студента, як творця та суб'єкта, який здатний самореалізовуватися, вирішуючи, таким чином, проблему переходу на вищі щаблі освітнього процесу.

Компонентами герменевтичного підходу в художній освіті виступають:

ставлення до освітнього процесу, як до акту розуміння образно- смислового змісту художнього твору в творчій діяльності;

ставлення до суб'єкта освітнього процесу, як до суб'єкта життя, здатного до творчого саморозвитку та самореалізації;

ставлення до педагога, як посередника між студентами та культурою, здатного ввести їх у світ творчості і надати підтримку особистості в її індивідуальному самовизначенні, навчання процесу розуміння сенсу явищ культури;

ставлення до освіти як культурного, творчого процесу, рушійними силами якого є особистісні смисли, рефлексія, діалог та співробітництво у досягненні цілей саморозвитку;

ставлення до освітньої установи як цілісного освітнього простору, де здійснюється формування художньо-творчої активності.

Герменевтичний тип особистісно-орієнтованої освіти передбачає підхід до змісту навчання, як поля діяльності студентів, що сприяє перенесенню акценту зі знань, як результатів діяльності на способи діяльності, забезпечуючи таким чином, встановлення свого роду балансу між знанням та способом діяльності як структурних одиниць змісту навчання.

У зв'язку з цим, Н. Чепєлєва наголошує, що в освітньому процесі достатня увага має бути приділена формуванню смислової сфери особистості [5].

Проте слід зазначити, що діяльність студента повинна нести характер творчості, дослідницького пошуку, оскільки це основний спосіб його існування в особистісно-орієнтованому просторі.

Здійснення переходу від знанієво-орієнтованого до особистісно- орієнтованого типу освіти вимагає ряду кардинальних змін, сенс яких виявляється у наступному: потрібен новий тип відносин між студентом і педагогом, зміна звичної схеми, згідно з якою розуміння сучасного освітнього процесу засноване лише на авторитарному та жорсткому впливі на вихованця; необхідно надати особистісно-смислову, інтерпретуючу спрямованість освітньому процесу та організувати його як процес самостійного вчення та розвитку творчої активності.

Результати досліджень, що проводяться в останні роки, свідчать про неузгодженість навчальних дисциплін загально-професійного художнього циклу у досягненні освітніх цілей як усередині структурних підрозділів, так і суміжних йому дисциплін. Потребує коригування форма структурної побудови, у системі якої необхідно визначити пріоритет основоположних, фундаментальних положень, на базі яких у системному підпорядкуванні розташовуватимуться всі підрозділи. Мова йде про визначення об'єктивної концепції художньої освіти, побудованої на діалектичному аналізі закономірностей розвитку мистецтва та освіти в цілісному взаємозв'язку у сфері культури, на основі традицій, інновацій, інтеграції, відкриттів у галузі науки та мистецтва.

Культура характеризується рівнем розвитку певних історичних епох, суспільно-економічних формацій, результатами матеріальної та духовної діяльності людини, як явище, що підпорядковує собі всі види діяльності соціальної формації. Дані положення знайшли свій відбиток у працях М. Поповича, І. Бойченко, Н. Хамітова та ін. Мистецтво та освіта, як галузь людської діяльності не є винятком, отже, їх інтегративний культуротворчий аспект є одним із пріоритетних напрямів розвитку художньої освіти. Поєднання мистецтва та освіти, як сфери людської діяльності, є найбільш гармонійною формою симбіозу, дотримуючись логічної побудови наукового та «чуттєво-герменевтичного» аналізу. Закономірним є не роз'єднання їх взаємопроникних функцій, а пошук та визначення закономірностей їх взаємодії та взаємовпливу.

Головну функцію мистецтва герменевтичний підхід вбачає у здатності організувати міжособистісні контакти, взаєморозуміння, можливості діалогу інтерпретатора та автора, в передачі та сприйнятті цінної загальнолюдської культурної інформації. Мистецтво відкриває простір для духовної праці та естетичної насолоди, для різноманітних думок і переживань, прагнучи проникнути вглиб людської душі, може сприяти народженню думок, спогадів, асоціацій, переживань та здійсненню самореалізації, набуттю особистісних смислів.

Про великий вплив мистецтва згадували Г. Лауб, П. Клее, О. Уайльд, Ж. Кокто та ін., підкреслюючи його багатофункціональність та непередба- чуваність. Як зазначає М. Дроздова, мистецтво відображає найкращі наміри людської душі, психіки, залучаючи до кола соціального життя інтимні та особисті сторони людської істоти, що поєднує його з іншою науковою галуззю - психологією [1, с. 4].

Визначною та унікальною якістю мистецтва є відсутність у ньому готових рецептів правильної поведінки людини. Але моральний потенціал, закладений у мистецьких творах, відкриває людині шлях до роздумів про сенс життя та пошук самостійного шляху вільного розвитку. Мистецтво має також безліч функцій, пов'язаних з активністю людини, що формують її моральний та естетичний ідеал, які є визначальними у діяльності особистості та функціонуючих на образно-емоційному смисловому рівні свідомості.

Отже, педагогічна практика вимагає організації герменевтичного підходу у вирішенні проблем фахової підготовки майбутніх педагогів- музикантів, організації їх у цілісну структурну схему, відсутність якої дезорієнтує процеси навчання та виховання студентів.

Проблема художньо-естетичної освіти відноситься до числа актуальних і неперехідних у кожному історичному етапі розвитку суспільства, які висувають свої вимоги до соціальних умов, переорієнтують соціум в оцінках минулого та побудові перспективних цілей на майбутнє. Проблема музично- педагогічної освіти нерозривно пов'язана із загальними проблемами виховання в мінливих умовах перехідного часу. До таких проблем можна віднести: духовну анемію суспільства; втрату моральних ідеалів за умов пригнічення духовних потреб та надання переваги матеріальним; вплив на свідомість підростаючого покоління медіа факторів, що не відповідають вимогам високого духовного змісту.

Чинник роз'єднаності раціонального та емоційного начал, розрив між науково-технічним прогресом та естетичною сферою суперечить цілісності художньо-освітнього процесу, на що звертає увагу С. Жданова, зазначаючи, що людина, з метою досягнення можливої досконалості, повинна просвітити свою душу науками і підняти її піднесеними враженнями, які досягаються за допомогою витончених мистецтв [2].

Проблема вузькоспрямованого вивчення мистецтва в рамках художньо- освітнього процесу, за якого відсутнє розуміння узагальненої сутнісної єдності всіх видів мистецтв, у свою чергу народжує страх до досліджуваних видів мистецтв і позбавляє можливості толерантного ставлення до проблемам соціуму, освіти та мистецтва.

Нині практично в кожному закладі вищої освіти існують різного роду недоліки, пов'язані з науково-методичним забезпеченням, формою проведення занять, розумінням як педагогами, так і студентами, що беруть участь в освітньому процесі, визначення сутності завдань, основних понять художньої освіти. Вирішення цієї проблеми можливо через інтегративні методи навчання. На нашу думку, таким рішенням може бути використання герменевтичного підходу, який розширює смислове поле студента, сприяє персоналізації навчання. На відміну від образотворчого мистецтва, де кожен художній твір має своє позначення за спрямованістю, змістом, сюжетом, темою тощо, таке трактування відсутнє в музиці, що ускладнює процес поетапно-методичної класифікації навчального процесу.

Можливість диференціації понять з позицій герменевтичного підходу дозволить художній освіті визначити найвищу форму освоєння дійсності, в якій поєднується естетичне та моральне, істинне та сутнісне розуміння, художнє та утилітарне, воно дозволить заповнити вакуум духовності, стаючи джерелом розуміння загальнолюдських цінностей. Розуміння справжнього мистецтва не відгороджує індивіда від реального життя, а прагне художнього осмислення і тому концентрує весь морально-естетичний, морально-етичний, психологічний та практичний досвід людини за весь період багатовікового існування людства. герменевтичний освіта професійний педагог

Герменевтично-орієнтована музично-педагогічна освіта спрямована на формування культури сприйняття навколишнього світу, на розвиток здатності особистості до активного перетворення себе і дійсності. Музично-педагогічна освіта у контексті герменевтичної інтерпретації мистецтва вчить цілісному розумінню бачення світу у всьому його різноманітті форм, явищ та фарб.

Перед вищою школою стоять надважливі завдання, які потребують її радикального перетворення та оновлення. Це зумовлено, з одного боку, масштабністю та темпами розвитку сучасної цивілізації, в якій освіта виступає найважливішим компонентом сталого розвитку людини, спільнот та націй; з іншого - суспільство переживає глибоку кризу цінностей, подолання якої передбачає вихід за рамки економічних та раціонально-логічних міркувань у сферу моральності та духовності. Тому проблеми вищої мистецької освіти знаходяться у центрі уваги представників різних галузей наук: філософії, культурологи, соціології, педагогіки та ін.

Актуальність мистецької освіти в контексті гуманістичної, особистісно- орієнтованої парадигми відображена в наукових працях С. Горбенко, Т. Кремешної, Г. Падалки, Т. Раструби, О. Ростовського, О. Рудницької, О. Щолокової та ін. У теоретичному аспекті питання виховання мистецтвом розглядалися В. Біблер, Л. Масол, Т. Турчин, О. Жерновникова та ін.

Співзвучною вищепереліченим дослідженням є ідея розвитку нової особистісно-орієнтованої, гуманістичної парадигми освіти, увага якої спрямована на суб'єктивну сторону особистості, перетворення, переосмислення існуючих педагогічних технологій. Герменевтичний підхід має великий потенціал для освітнього процесу на сучасному етапі.

Як писав В. Сухомлинський, у всі історичні епохи справжня освіта прагне виховати в людині особистість, здатну до творчих цілей та сміливих вчинків [3]. Щодо музичної діяльності, ідеї про герменевтичну творчість, як сутнісну характеристику особистості, особливо актуальні, й визначають провідну роль зазначеного виду діяльності в сучасному педагогічному процесі. Формування творчого потенціалу особистості, людини-творця в найширшому значенні цього слова - одна з головних ідей перспективної система музичної освіти.

Становлення ринкових відносин вимагає значної кількості професійно підготовлених фахівців, здатних свідомо підійти до організації предметного середовища та зробити вітчизняну продукцію конкурентоспроможною. Подібна ситуація вимагає особливої уваги уваги до питань професійної підготовки майбутніх педагогів-музикантів, її структури та змісту.

Аналіз педагогічної літератури, теоретичних досліджень та освітньої практики у галузі професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва у закладах вищої освіти свідчить про те, що до теперішнього часу здійснено низку досліджень, які відображають різні аспекти існуючої проблеми, її теоретичного та методичного забезпечення.

Так, різні аспекти музичної освіти учнів досліджували О. Дубасенюк, Г. Падалка, Л. Пастушенко, О. Ростовський, О. Рудницька, О. Щолокова та ін. Зміст професійної підготовки майбутнього педагога-музиканта, її структура, шляхи формування професійної компетентності і педагогічної майстерності ґрунтуються на загальнопедагогічних засадах, розроблених І. Зязюном, М. Кухаревим, Н. Кузьміною, А. Линенко та іншими вченими, які плідно займалися цією проблемою. Значущість окремих напрямів музично-педагогічної підготовки майбутнього педагога-музиканта ґрунтовно досліджено в працях В. Антонюк, Т. Кремешної, Л. Масол, С. Масного, Г. Ніколаї, Г. Падалки, Л. Пашкіної, З. Рум'янцевої, О. Скрипкіної, О. Щолокової та інших учених, важливою ідеєю яких є педагогічне спрямування фахової підготовки.

Існують різні точки зору й на музично-виконавську діяльність, в залежності від мети аналізу: як аспект музично-педагогічної діяльності (Ю. Бай, М. Давидов, І. Єргієв, А. Черноіваненко, Д. Юник та ін.); як засіб залучення студентів до культурно-художніх цінностей (В. Волкова, В. Дряпіка, Н. Свещинська та ін.); як вид діяльності людини, в процесі якої відбувається звукове втілення авторського нотного тексту (Л. Василенко, Л. Гусейнова, Н. Згурська, В. Крицький, І. Мостова, О. Щербініна та ін.); як фактор формування соціально і професійно значущих якостей і властивостей особистості (E. Poppel, W. Stroh, L. Welker та ін.).

Більшість науковців зазначають, що музичну педагогіку слід відрізняти від окремих методик музичного навчання та виховання, так як вона є загальною наукою, зміст якої спрямований не на розвиток окремих музичних якостей людини, а на формування особистості.

Багатьма дослідниками музична педагогіка розглядається як одна з наук людинознавчого та культуровідповідповідного циклу, оскільки до її завдань входить турбота про «людський фактор». Отже, в музичній діяльності закладено великий гуманістичний потенціал, гуманістичний сенс, що пред'являє до цієї професії особливі вимоги розуміння сутності та сенсу явищ життя і культури, тобто герменевтично-усвідомленого підходу.

З тих пір, як цивілізація стала на шлях розвитку, культура стала проектною, орієнтованою на випереджувальне моделювання цілісності буття, що постійно змінюється. Зміна включила момент руйнування цілого - деструкцію, яка актуалізує проблему цілісності та безперервності культури. У сфері освіти ця деструкція виявляється як проблема міжпредметних зав'язків, з одного боку, та як проблема формування творчого потенціалу та творчої активності людини, здатної проектувати, інтерпретувати художні образи та задуми, тобто створювати нові моделі, нові цілісні образи культури, що з'єднують частини світу.

Висновки

Розкриття природи психології творчості, творчої діяльності, питання формування художньо-творчої активності студентів музичних спеціальностей, відносяться до найбільш актуальних у сучасній художньо- педагогічній теорії та практиці. Так, особливої значущості набуває проблема підготовки педагога в галузі мистецької освіти, який володіє широкою загальною та професійною культурою, з багатим особистісно-творчим потенціалом. У зв'язку з існуючою проблемою формування даного виду активності особистості, де достатня увага в освітньому процесі повинна

приділятися формуванню смислової сфери, а діяльність студента має нести характер творчості, дослідницького пошуку, необхідно звернутися до герменевтичного підходу, який є основою формування мистецько-творчої активності. Його інтерпретація у педагогічній науці та практиці на основі узагальнення досвіду герменевтики та педагогіки, використання в освітньому процесі, сприяє вирішенню комплексу завдань особистісно-орієнтованої освіти.

Література

Дроздова М.А. Психологія мистецтва. Ніжин : Аспект-Поліграф, 2006. 104 с.

Жданова С. Художньо-естетичне освоєння світу школярами як соціально- педагогічна проблема. Додаткова освіта. 2001. №10. С. 16-19.

Сухомлинський В.О. Вибрані твори : у 5 т. / гол. ред. О.Г. Дзеверін. Київ : Радянська школа, 1976. Т. 2. 670 с.

Філософія / За заг. ред. М.І. Горлача, В.Г. Кременя, В.К. Рибачка. Харків : Консум, 2001. 672 с.

Чепєлєва Н. Дослідження особистості у психологічній герменевтиці. Особистість у розвитку: психологічна теорія і практика : монографія / за ред. С.Д. Максименка, В.Л. Зливкова, С.Б. Кузікової. Суми : Вид-во СумДПУ імені А.С. Макаренка, 2015. С. 35-57.

References

Drozdova, M.A. (2006). Psykholohiya mystetstva [Psychology of art]. Nizhyn : Aspekt- Polihraf [in Ukrainian].

Zhdanova, S. (2001). Khudozhn'o-estetychne osvoyennya svitu shkolyaramy yak sotsial'no- pedahohichna problema [Artistic and aesthetic development of the world by schoolchildren as a socio-pedagogical problem]. Dodatkova osvita, №10. 16-19 [in Ukrainian].

Sukhomlyns'kyy, V.O. (1976). Vybrani tvory [Selected works]. (Vols. 1-5). Kyyiv : Radyans'ka shkola [in Ukrainian].

Horlach, M.I. (Eds.). (2001). Filosofiya[Philosophy]. Kharkiv : Konsum [in Ukrainian].

Chepyelyeva, N. (2015). Doslidzhennya osobystosti u psykholohichniy hermenevtytsi [Personality research in psychological hermeneutics]. Osobystist' u rozvytku: psykholohichna teoriya i praktyka - Personality in development: psychological theory and practice, (pp. 35-57). Sumy : Vyd-vo SumDPU imeni A.S. Makarenka [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru