Сучасний погляд на розливальне середовище для дітей раннього і дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський університет імені Бориса Грінченка

Сучасний погляд на розливальне середовище для дітей раннього і дошкільного віку

Коваленко Олена Володимирівна

канд. пед. наук, доцент кафедри дошкільної освіти, доцент

Факультету педагогічної освіти

Літіченко Олена Дмитрівна

канд. пед. наук, старший викладач кафедри дошкільної освіти Факультету педагогічної освіти

Україна

Анотація

У статті розглянуто пріоритети державної політики щодо створення освітнього середовища для дітей раннього і дошкільного віку. Проаналізовано нормативно-правову базу та з'ясовано, що в державних документах закладено основні підходи до створення безпечного, комфортного і розвивального простору. Значна увага звернена на філософську концепцію створення розвивального середовища - універсальний дизайн. Розглянуто наукові дослідження українських науковців, які вивчали питання створення розвивального середовища у закладі дошкільної освіти.

Ключові слова: середовище, простір, осередок, універсальний дизайн освітнього простору, діти раннього віку.

Пріоритетами державної політики у розвитку дошкільної освіти є її особистісна орієнтація, формування гуманістичних цінностей, забезпечення фізичного, психічного та духовного здоров'я дитини. Реалії сучасного життя все більше підводять дослідників до необхідності враховувати зростаюче значення середовища у вихованні дітей. Ще більшої ваги має це питання, коли йдеться про облаштування і використання розвивального середовища в групах дітей раннього віку закладів дошкільної освіти. Адже, як зазначено у Концепції освіти дітей раннього та дошкільного віку (2020), період від народження до трьох років є унікальним, найбільш інтенсивним й визначальним у розвитку людини; ключовим у загальному перебігу психофізичного й соціального розвитку дитини; найбільш сприятливим для соціальних і педагогічних впливів, інтенсивного розвитку мовлення, пам'яті, образної уяви та мислення. Саме ранній вік означено як «..стратегічно важливий для усього подальшого життя людини» [3].

У словнику української мови «СУМ -11» поняття середовище визначено, як сукупність природних умов, у яких проходить життєдіяльність якого-небудь організму [9]. Науковці зазначають, що поняття середовище є широким за своїм сенсом і об'єднує сукупність різноманітних зовнішніх умов та факторів впливу на організм, що народжується в ньому і живе[8; 9].

У «Новому словнику української мови» «розвивальне середовище» розглядається, як комплекс психолого-педагогічних, матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних, ергономічних, естетичних умов, що забезпечують життя у дошкільному закладі [8].

Для більшості науковців освітнє середовище є складним поліфункціональним, багатоаспектним явищем і визначається як сукупність різноманітних (психолого-педагогічних, організаційних, матеріально- технічних, санітарно-гігієнічних, дидактико-методичних тощо) умов, комплексного застосування, людських та всіх інших ресурсів для реалізації освітніх цілей. Проблема створення розвивального середовища та організації освітньої роботи в ньому пов'язана з тим, що переважна більшість педагогів, зводить поняття «освітнє середовище» до предметно-просторової організації меблів, обладнання, дидактичних засобів у приміщенні групи, ігноруючи інші аспекти цього феномена (зокрема, можливості особистісного самовизначення дошкільника в різних видах активності попри нав'язування йому діяльності, організованої за ініціативою педагога) [5, c.10].

Опрацювання вітчизняних нормативно-правових документів (Державний стандарт дошкільної освіти (БКДО, 2021), Концепція освіти дітей раннього та дошкільного віку (2020), Закони України Про освіту» та «Про дошкільну освіту», Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ХХІ ст., Професійний стандарт «Вихователь закладу дошкільної освіти»(2021), Санітарний регламент для дошкільних навчальних закладів (2016, зм. і доп. 2022), «Про затвердження примірного переліку ігрового та навчально-дидактичного обладнання для закладів дошкільної освіти», затв. Наказом МОН України (2017), Концепція безпеки закладів освіти (2023), рекомендації МОН України «Про організацію безпечного освітнього простору в закладах дошкільної освіти та обладнання укриттів» (2023) та ін.) дозволяє заначити, що у цих та інших документах визначено основні принципи освіти у нашій державі, які передбачають орієнтацію на особистість, формування у неї свідомого, ціннісного ставлення до навколишньої дійсності і самої себе тощо.

Зокрема, у Концепції освіти дітей раннього і дошкільного віку (2020) обґрунтовано значення середовища для виховання і розвитку маленьких громадян нашої держави, а також виокремлено принципи взаємовідносин дорослого з дитиною у освітньому процесі, а саме: принцип рівності, принцип діалогу, принцип суб'єкт-суб'єктної взаємодії педагога і дітей, принцип співіснування, принцип свободи, співрозвитку і прийняття [3].

У філософії існують різні підходи до класифікації середовищ. Один з них полягає у тому, що поняття середовище можна розглядати у двох аспектах: макросередовище, матеріальний добробут, соціальний лад, культурний рівень суспільства, в якому живе людина та мікросередовище - оточення, що безпосередньо впливає на дитину: сім'я, навчальний заклад, люди, з якими вона спілкується. Вивчаючи вплив середовища на розвиток людини, сучасна педагогіка підкреслює роль суспільства, контактів з людьми у становленні особистості, у формуванні компетенцій дітей дошкільного віку [4, с. 55]. Найзагальнішою є класифікація середовищ на природне і соціальне. На думку українських і зарубіжних психологів, середовище охоплює природне, соціальне, культурне оточення, тому в аналізі взаємодії з ним дитини треба враховувати всю сукупність факторів (біологічних, фізичних, соціальних, культурних). У психології і педагогіці соціальне середовище розглядається з позиції інтеграції в ньому дитини та досліджується як суб'єктивно пережита дитиною об'єктивна реальність (Н. Гавриш, О. Кононко, Г. Лаврентьєва, Л. Лохвицька, Т. Поніманська, О. Семенов, О. Рейпольська та і н.). освітній розвивальний дошкільний

Відповідно до сучасних поглядів у освіті, середовище розглядається як ще один вихователь. Оскільки, сучасне суспільство має на меті забезпечити комфортні можливості зростання і реалізації усім членам суспільства. Ці погляди транслюються через державну політику, зокрема у Законі України «Про освіту» (2017) вперше на законодавчому рівні з'являється поняття «універсальний дизайн в освіті». У тексті закону воно розглядається як «дизайн предметів, навколишнього середовища, освітніх програм та послуг, що забезпечує їх максимальну придатність для використання всіма особами без необхідної адаптації чи спеціального дизайну» [2].

Аналіз публікацій дозволяє зазначити, що науковці розглядають універсальний дизайн освітнього середовища переважно у контексті інклюзивного підходу для забезпечення рівних можливостей дітей з особливими освітніми потребами (М. Васюник-Кулієва, О. Литвишко, О. Луговський , Ю. Ноосенко , О. Тельна , Л. Яценко). Проте філософія універсального дизайну набагато глибша і виходить за межі архітектури будівлі та облаштування групових кімнат. Вона охоплює освітні програми, розвивальні осередки, технології педагогічної взаємодії з вихованцями тощо (І. Виртосу, Ю. Кузьменко, Т. Печончик, Н. Терентьєва).

Універсальний освітній дизайн розглядається науковцями як принцип або філософія створення сприятливого, функціонального середовища для розвитку кожної особистості. Згідно сучасних поглядів науковців, універсальний дизайн або «дизайн для всіх» передбачає проєктування освітнього середовища і містить:

конструкцію будівлі відповідно вимог до дитячого освітнього закладу;

оформлення прибудинкової території відповідно до технічних і освітніх вимог;

інтер'єр будівлі, що враховує потреби усіх учасників освітнього процесу (структура площі, облаштування, меблювання, освітлення, оздоблення);

освітні осередки (ігровий, експериментувальний, книжковий, виставковий, природничий, художній, пізнавальний, здоров'язбережувальний, усамітнення, батьківсько-просвітницький тощо);

побудову освітнього процесу, що полягає у залучення усіх учасників освітнього процесу до створення психологічно комфортного, естетичного, цікавого і привабливого середовища.

Серед умов реалізації нового Державного стандарту дошкільної освіти (2021) також виокремлюється універсальний дизайн освітнього середовища. Він базується на використанні різних моделей освітньої взаємодії із застосуванням сучасних освітніх методів і технологій, освітніх програм для дітей раннього і дошкільного віку [1].

Побудова освітнього середовища на основі філософії універсального дизайну ґрунтується на принципах рівності і доступності, толерантності, гнучкості і простоти використання, безпечності та безбар'єрності. Значення означених принципів підтверджено і у Державному стандарті дошкільної освіти (ДСДО, 2021). У цьому ж документі підкреслюється, що освітній процес, середовище повинні бути пристосовані до потреб дитини [1 ].

У статті Т. Прибори освітній дизайн закладу дошкільної освіти розглядається як вид освітнього дизайну, що має на меті створення ефективних умов для організації і здійснення продуктивного та комфортного педагогічного процесу для усіх учасників освітнього процесу та запобігання виникненню можливих фізичних, психологічних, педагогічних труднощів [11].

На основі принципів дизайну, розроблених Центром універсального дизайну (штат Північна Кароліна) учена виділяє принципи універсального дизайну, що мають реалізовуватися у закладі дошкільної освіти: продуктивності передбачуваності, принцип гнучкості і комплектації, варіативності, безпечності, оптимізації зусиль, активності й самостійності, естетичності, урахування вікових особливостей, індивідуальності, взаємодії, інклюзії і емоційного комфорту [11 ].

У Професійному стандарті «Вихователь закладу дошкільної освіти» однією з трудових функцій вихователя ЗДО, виокремлених нами, є «участь у створенні, підтримці та розвитку здорового, безпечного, розвивального, інклюзивного освітнього середовища» [12, с. 7].

Аналізуючи періодичну літературу, зазначимо, що розгляду можливостей використання універсального дизайну присвячена незначна кількість публікацій, оскільки це поняття відносно нове у системі дошкільної освіти України. Проте питанню створення розвивального середовища для розвитку дітей раннього і дошкільного віку присвячена значна кількість публікацій і досліджень (Г. Бєлєнька, Ю. Волинець, Н. Гавриш, Т. Гурковська, Н. Дятленко, І. Гудим, Л. Зайцева, Л. Зданевич, О. Коваленко, О. Кононко, О. Кочерга, О. Кошіль, К. Крутій, М. Машовець, Т. Поніманська, О. Рейпольська ).

Л. Лохвицька середовище закладу дошкільної освіти означує як «навчально-ігрове середовище» та «предметно-ігрове середовище» [7]. Також науковиця досліджує питання «екології ігрового середовища». Вона тлумачить його як взаємодію всіх компонентів, що включені до нього (природних, соціальних, предметних, особистісних); як сукупність усіх чинників (кількість ігрового обладнання і атрибутів; естетичне оформлення; педагогічна доцільність їх добору; відповідність санітарно-гігієнічним вимогам, відповідність віку і сприяння забезпеченню індивідуально-психологічного зростання кожного вихованця тощо), що діють на особистість дитини дошкільного віку. Отже, усі компоненти розвивального предметно-ігрового середовища пов'язуються між собою за змістом, масштабом та художнім вирішенням [5; 6].

Неабияке значення має роль облаштування середовища в групах дітей раннього віку загалом і групах дітей третього року життя, зокрема. У наукових дослідженнях висвітлено кілька підходів до розв'язання цього питання, а саме: особистісно орієнтований, діяльнісний, середовищний, технологічний, діалогічний тощо. Зокрема, принципи формування предметно-розвивального середовища відповідно до особистісно орієнтованої моделі виховання дітей раннього і дошкільного віку розкрито і обґрунтовано у дослідженнях (І. Бех, Богуш, О. Безсонова, І. Большакова, Н. Гавриш, А. Гончаренко, Г. Іванюк, Л. Лохвицька, Я. Матюшинець, І. Резніченко, І. Сіданіч та ін.).

Принципи середовищного підходу розробляють і відстоюють К. Крутій, О. Рейпольська та ін. Вони розглядають середовище як один з важливих чинників становлення і розвитку особистості маленької дитини. На їх думку. суть цього принципу полягає у тому, що якість та спосіб життя кожної людини залежить від її взаємодії із середовищем та його впливом на саму людину.

Діяльнісний підхід до облаштування середовища обґрунтовано у працях Л. Виготського, Д. Ельконіна, Т. Піроженко та ін.). Врахування положень діяльнісного підходу дає можливість забезпечити розвивальний ефект освітнього середовища, створеного в групах дітей раннього віку.

Заслуговує на увагу, що вченими (О. Брежнєва, Н. Гавриш, С.Васильєва, Рагозіна, О. Рейпольська та ін.) опрацьована низка критеріїв облаштування освітнього середовища, а саме: предметна насиченість фізичного простору, зміст і характер взаємодії учасників освітнього процесу в освітньому середовищі, часова і просторова організація видів активності дітей в умовах керованого та вільного вибору та його характеристики: комфортабельність, організованість, раціональність розташування, насиченість різноманітним ігровим та дидактичним матеріалом, використання усіх напрямів розвитку дитини, мобільність, багатофункціональність, відповідність індивідуальним та віковим можливостям дітей [10].

Поруч зі створенням ефективного розвивального середовища у групових кімнатах, у просторі закладу дошкільної освіти на його ділянці, особливої уваги заслуговує Концепція безпеки закладів освіти та рекомендації МОН України «Про організацію безпечного освітнього простору в закладах дошкільної освіти та обладнання укриттів», оскільки у зв'язку з нападом росії на територію України змінились реалії життя, потенційних небезпек для життя і здоров'я стало більше. Тому на педагогів покладено завдання зі створення цікавого, безпечного освітнього простору в укриттях.

Розробка сучасних моделей виховних систем неможлива без урахування кращих науково обґрунтованих і соціально потрібних концепцій. Зокрема, концепцій трансформації розвивального середовища у закладі дошкільної освіти. Численні дослідження довели, що пріоритетними мають бути не стільки властивості та характеристики самого середовища, скільки зміст і особливості діяльності дитини, що опосередковується впливом середовища на розвиток її особистості. Нині в Україні активно здійснюється пошук сучасних підходів до створення середовища, у якому було б комфортно усім учасникам освітнього процесу.

Список використаних джерел

1. Базовий компонент дошкільної освіти (Державний стандарт дошкільної освіти), нова редакція (2021). Затверджено наказом МОН № 33 від 12.01.2021.

2. Закон України «Про освіту» (2017)

3. Концепція освіти дітей раннього та дошкільного віку: новий погляд. Наукова доповідь на засіданні Президії НАПН України 27 лютого 2020 р.

4. Кочерга О. (2006) Психофізіологія дітей 1 -3 років. К.:Шк. світ, 128 с.

5. Кошіль О. П. (2017) Освітнє середовище навчального закладу як фактор розвитку особистості. Методичний вісник (5). с. 34-36.

6. Лохвицька Л. (2014) Екологія ігрового середовища. Дошкільне виховання. № 5. С. 22.

7. Лохвицька Л.В. (2000) Формування пізнавальних інтересів дітей старшого дошкільного віку в навчально-ігровому середовищі. Автореферат на здобуття наук. ст. канд. пед. наук, 13.00.08 - дошкільна педагогіка. НПУ ім. М.П.Драгоманова, 20 с.

8. Новий словник української мови (2001) / Укл. В. Яременко, О. Сліпушко. К.; Аконіт. С. 305., том 2 (Серія «Нові словники»).

9. Одинадцятитомний «Словник української мови» (або СУМ-11) (1970 - 1980)

10. Освітнє середовище закладу дошкільної освіти: технології проєктування: навч.- метод. посібн.(2021) /О.Д.Рейпольська, І.М.Гудим, Л.І.Зайцева та ін.;за ред. О.Д. Рейпольської.- Кропивницький: Імекс-ЛТД, 222 с.

11. ПрибораТ. О. (2023). Принципи освітнього дизайну закладу дошкільної освіти. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки, (211), 196-201.

12. Професійний стандарт «Вихователь закладу дошкільної освіти», затверджений Наказом Міністерства економіки України№ 755-21 від 19 жовт. 2021 р.

Размещено на Allbest.ru