Виховання ґендерної толерантності: інтерпретація основних понять дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Виховання ґендерної толерантності: інтерпретація основних понять дослідження

Зубко Ольга Сергіївна, здобувач третього (освітньо-наукового) рівня

вищої освіти, освітньо-наукова програма «Освітні, педагогічні науки», факультет соціальної та психологічної освіти



Анотація

Стаття присвячена вивченню проблеми виховання ґендерної толерантності. Зокрема, здійснено інтерпретацію корелюючих понять дослідження. Аналіз нормативно-правового забезпечення, досліджень і публікацій з ґендерної проблематики дають підстави стверджувати, що нині на освітні заклади, поряд із інформаційно-просвітницькою, покладено досить вагому і складну функцію - виховну. Однак, виявлено, що в сучасних умовах розвитку суспільства заклади освіти зазвичай продовжують відтворювати стандарти традиційної культури у питаннях ґендерного становлення, що сприяє формуванню стереотипів самосприйняття особистості дитини за статевою ознакою. Водночас ґендерні стереотипи негативно впливають на самореалізацію особистості, виступаючи своєрідними бар'єрами в реалізації індивідуальності особистості та породжують ґендерну інтолерантність.

Зважаючи, що з позицій теорії та практики толерантність входить до структури особистості як одна з провідних моральних якостей, що розглядає взаємовідносини між людьми незалежно від вікової, ґендерної чи іншої приналежності, ми розглядаємо поняття «ґендерна толерантність» як складник моральності. На основі узагальнення різних підходів до інтерпретації ґендерної толерантності, ми розуміємо ґендерну толерантність як повагу та прийняття форм самовираження та проявів людської індивідуальності чоловіків і жінок, відмова від догматизму й ґендерних стереотипів.

Таким чином, у результаті узагальнення наукових характеристик основних дефініцій досліджуваної проблеми, ми розглядаємо категорію «виховання ґендерної толерантності» як процес формування активної життєвої позиції особистості, що проявляється у визнанні рівного правового й морального статусу представників обох статей, різноманіття проявів ґендерної поведінки; готовності до розуміння, прийняття й визнання різних типів ґендерної ідентичності, різноманіття проявів ґендерної поведінки, ідей ґендерної рівності в соціумі на основі активної моральної позиції; відмові від догматизму й ґендерних стереотипів.

Враховуючи, що в дошкільному віці закладається базис культури особистості, відбувається становлення механізмів моральності, уявляється виправданим розглядати саме цей вік як сензитивний період для виховання ґендерної толерантності.

Ключові слова: толерантність, ґендер, ґендерна толерантність, виховання, вихованння ґендерної толерантності.



Zubko Olha Serhiivna recipient of the third (educational and scientific) level of higher education, educational and scientific program «Educational and Pedagogical Sciences», Faculty of Social and Psychological Education, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University

Education of gender tolerance: interpretation of the main concepts of the study

Abstract

The article is devoted to the study of the problem of gender tolerance education. In particular, the interpretation of the correlating concepts of the study is made. The analysis of the regulatory framework, research and publications on gender issues gives grounds to assert that today educational institutions, along with the information and education function, have a rather significant and complex educational function. However, it has been found that in the current conditions of society's development, educational institutions usually continue to reproduce the standards of traditional culture in matters of gender formation, which contributes to the formation of stereotypes of self-perception of a child's personality by gender. At the same time, gender stereotypes have a negative impact on the self-realization of the individual, acting as a kind of barrier to the realization of individuality and generating gender intolerance.

Given that, from the standpoint of theory and practice, tolerance is part of the structure of personality as one of the leading moral qualities that considers the relationship between people regardless of age, gender or other affiliation, we consider the concept of "gender tolerance" as a component of morality. Based on the generalization of different approaches to the interpretation of gender tolerance, we understand gender tolerance as respect and acceptance of forms of self-expression and manifestations of human individuality of men and women, rejection of dogmatism and gender stereotypes.

Thus, as a result of generalizing the scientific characteristics of the main definitions of the problem under study, we consider the category of "education of gender tolerance" as a process of forming an active life position of a personality, which is manifested in the recognition of the equal legal and moral status of representatives of both sexes, the diversity of gender behavior; readiness to understand, accept and recognize different types of gender identity, the diversity of gender behavior, the ideas of gender equality in society on the basis of active moral and ethical education.

Given that preschool age lays the foundation for personal culture and the formation of moral mechanisms, it seems justified to consider this age as a sensitive period for fostering gender tolerance.

Keywords: tolerance, gender, gender tolerance, education, education for gender tolerance.



Вступ

Постановка проблеми. Важливим напрямом державної політики України є забезпечення прав і свобод людини, центральне місце серед яких займає ґендерна рівність як невід'ємний складник загальної концепції рівності [1].

Це зумовило стрімкі зміни у всіх сферах життя, у тому числі реформування системи освіти на законодавчому рівні, Зокрема - впровадження ґендерного підходу в освітню галузь, що передбачає створення умов для формування егалітарної свідомості, вільної від ґендерних стереотипів і відповідальної за свої міжособистісні взаємини в соціумі [2].

Нині можемо констатувати, що поняття «тендер» стає все більш вживаним, що засвідчує актуалізацію проблем, пов'язаних з розподілом соціальних ролей в суспільстві залежно від приналежності до певної статі. Зміцнення і розвиток демократичних цінностей в суспільстві передбачає необхідність створення рівних умов для реалізації інтересів всіх членів суспільства незалежно від їхньої статі, віросповідання, національності, соціального статусу тощо [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням теоретичних засад ґендерної культури, технологій інтеграції ґендерного підходу в освітній простір закладів освіти, впровадження принципів ґендерної рівності та демократії в галузі освіти, сутності і змісту категорії «тендер», специфіки організації ґендерного виховання дітей дошкільного та шкільного віку, ґендерного становлення особистості дитини переймаються науковці B. Безлюдна, О. Бялик, С. Вихор, Н. Гапон, Т. Говорун, Т. Голованова, М. Зубілевич, О. Ільченко, В. Каган, Л. Карнаух, А. Карнаухова, О. Кікінежді, Л. Ковальчук, В. Кравець, О. Кравченко, С. Лозинська,Л. Лохвицька, О. Луценко, Л. Мандрик, М. Марусинець, С. Марутян, М. Машовець, Т. Мельник, Н. Миропольська, Л. Міщик, І. Мунтян, Л. Олійник, Н. Павлущенко, О. Петренко, C. Пєхарєва, Н. Плисенко, Н. Приходько, М. Савченко, Л. Таранікова, Ю. Ткалич, С. Харченко, О. Хомич, С Шаповалова, Г. Шевченко, Л. Штильова, О. Цокур, Л. Яценко та ін. [3].

Феномен ґендерної толерантності перебуває у фокусі уваги Л. Ващенко, Т. Говорун, Т. Грубі, О. Демчиної, В. Каган, Л. Карнаух, Т. Мотуз, В. Полякової, С. Столярчук та ін. На законодавчому рівні зміст та основні принципи ґендерної толерантності регламентовано у «Декларації принципів толерантності» (резолюція Генеральної асамблеї ЮНЕСКО) [4], «Декларації тисячоліття ООН», Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» та ін., де серед основних завдань визначено забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків.

Основними нормативно-правовими документами, що регламентують діяльність дошкільної освіти на державному рівні є: Конституція України, Закони України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства»; Наказ Міністерства освіти і науки України «Про впровадження принципів ґендерної рівності в освіту»; Базовий компонент дошкільної освіти в Україні (Державний стандарт дошкільної освіти в Україні); Концепція Нової української школи; Конвенція про права дитини та ін. В основі зазначених документів - ідеї гуманістичної педагогіки, громадянського та патріотичного виховання; спільної відповідальності держави, громадськості, родини, педагогів та інших фахівців, причетних до виховання та розвитку дитини-дошкільника; а також ґендерний підхід [2], що передбачає створення умов для формування толерантної особистості, позбавленої ґендерних стереотипів і відповідальної за свої міжособистісні взаємини в соціумі.

Однак, в сучасних умовах розвитку суспільства заклади освіти зазвичай продовжують відтворювати стандарти традиційної культури у питаннях ґендерного становлення, що сприяє формуванню стереотипів самосприйняття особистості дитини за статевою ознакою. Водночас ґендерні стереотипи негативно впливають на самореалізацію особистості, виступаючи своєрідними бар'єрами в реалізації індивідуальності особистості та породжують ґендерну інтолерантність [1].

Для ефективнішого наукового пошуку, вважаємо за доцільне визначити категоріальний апарат дослідження.

Таким чином, мету статті ми вбачаємо у інтерпретації корелюючих понять проблеми виховання ґендерної толерантності.



Виклад основного матеріалу

Аналіз нормативно-правового забезпечення, досліджень і публікацій з ґендерної проблематики дають підстави стверджувати, що нині на освітні заклади, поряд із інформаційно - просвітницькою, покладено досить вагому і складну функцію - виховну. Зважаючи на означене, нам вбачається принципово важливим зорієнтуватися у розумінні «виховання» як базового поняття започаткованого дослідження.

Аналіз словникових джерел та праць учених засвідчує, що донині немає єдиного трактування категорії «виховання». Так, зокрема, виховання розглядають як:

- цілеспрямований процес формування особистості (Б. Кобзар, Н. Мойсеюк, О. Скрипченко та ін.);

- частина процесу соціалізації особистості (В. Безрукова, М. Боритко, Л. Новикова та ін.);

- цілеспрямований вплив на вихованця з метою формування у нього певних якостей (І. Бех, О. Мудрик, О. Сухомлинська та ін.);

- цілеспрямована виховна діяльність педагога для досягнення певної мети виховання (В. Галузинський, М. Євтух та ін.);

- багатогранний процес духовного збагачення (В. Сухомлинський, В. Сазонов, І. Харламов та ін.);

- система формування творчої особистості (культурологічний аспект) (І. Зязюн, М. Фіцула, М. Ярмаченко та ін.);

- процес залучення особистості до створеної людством системи цінностей, окультурення її життя, сприяння становленню її сутнісних сил, творчої активності (Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні) та ін. [5].

На наше переконання, зважаючи на мету започаткованого дослідження, найбільш повно означена категорія розкривається в таких інтерпретаціях: «процес, заснований на педагогічній взаємодії» (О. Киричук, О. Коберник, З. Курлянд та ін.); «цілеспрямоване управління процесом розвитку особистості, складова процесу соціалізації, що знаходиться під певним соціальним і педагогічним контролем і відбувається через освіту й організацію життєдіяльності вихованців» (І. Бех, О. Мудрик, О. Сухомлинська та ін.) [5].

Результатом виховання особистості є її вихованість, яка насамперед проявляється у ставленні людини до самої себе та до довколишніх, що є головною умовою її всебічного гармонійного розвитку. В основі такого ставлення лежать загальнолюдські цінності [5].

Зауважимо, що ми розглядаємо поняття «ґендерна толерантність» насамперед як складник моральності, адже з позицій теорії та практики толерантність входить до структури особистості як одна з провідних моральних якостей, що розглядає взаємовідносини між людьми незалежно від вікової, ґендерної чи іншої приналежності.

У сучасній педагогічній науці (Л. Артемова, А. Богуш, Н. Виноградова, Л. Загік, О. Кононко, О. Косарєва, Л. Повалій, Т. Поніманська, Т. Титаренко та ін.) моральне виховання розуміється як цілеспрямований процес оволодіння дітьми моральними категоріями, цінностями, принципами, ідеалами, виробленими людством і прийнятими суспільством на рівні власних переконань, дотримання їх як звичних форм особистої поведінки. Моральне виховання має свою специфічну мету, яка визначається домінуючими суспільними відносинами і духовними цінностями - становлення морально стійкої, цілісної особистості (Енциклопедія освіти, 2008). Основою морального виховання, на думку вчених (О. Гордійчук та ін.), є мораль, моральність, моральні норми та правила [5].

У контексті загальної вихованості моральна вихованість - це здатність особистості свідомо відтворювати власну поведінку на засадах загальноприйнятих моральних якостей, норм і правил, адекватно оцінювати власну поведінку та поведінку довколишніх (Л. Артемова, О. Кисельова, В. Котирло та ін.) [5].

Відтепер розглянемо сутність понять «ґендер» та «ґендерне виховання».

Зауважимо, що хоча поняття «ґендер» було введено в науковий обіг Р. Столером ще у 1968 році для позначення соціальної статі на противагу біологічній (у пер. з англ. - «соціальна конструкція статі»), в українському суспільстві інтерес до цієї теми зріс лише наприкінці ХХ - початку ХХІ століть [6].

У словникових джерелах та ґендерних дослідженнях ґендер (англ. gender - «стать», «рід», «сорт») розглядається як соціальна характеристика, через яку визначаються поняття «чоловік» і «жінка», психосоціальні, соціокультурні ролі чоловіка і жінки як особистостей, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків, цілісна психічна репрезентація статі, сповнена динамічних глибинних, пізнавальних та поведінкових понять жіночого та чоловічого, здобутих індивідом внаслідок набуття індивідуального ґендерного досвіду. Тобто ґендер - це соціальний конструкт, який визначає соціальну стать людини [7-10].

Ґендерні відмінності не закладені природою, а формуються у процесі ґендерної соціалізації - усвідомлення ролей чоловіків і жінок, яке тягнеться від перших днів народження до статевозрілого віку, і меншою мірою - пізніше. На це впливають сімейне виховання, освітні заклади, взаємодія з іншими дітьми та ігрова активність. Розуміння відмінностей між статями формується починаючи приблизно з дворічного віку (М. Богачевська-Хом'як, Т. Гундорова, Л. Кобелянська, В. Орлов, М. Скорик та ін.).

Встановлено, що вже в дошкільному віці між дітьми існує доволі складна система міжособистісних відносин. Ще до того, як у процесі організованої вихователем спільної діяльності між дітьми складуться ділові відносини, виникають відносини особистісні, особливістю яких є прояви почуття симпатії чи антипатії, взаємодії чи однобічної приязні чи неприязні. Хоча особистісні відносини, на відміну від ділових, складаються головним чином, стихійно, між ними існує взаємовплив. Система особистісних відносин, базована на почуттях симпатії, антипатії, прихильності тощо, є домінантною в групі дошкільників і відіграє провідну роль у формуванні як особистості кожної дитини, так і дитячого колективу загалом, доброзичливих відносин між його членами, впливає на емоційний настрій дітей та психологічний клімат у групі, а також на виховання толерантних ґендерних відносин між дітьми [11].

Дослідники (С. Котова-Олійник, Б. Стельмах, О. Ярош та ін.) підкреслюють, що на відміну від біологічної статі, ґендер виступає набором соціально рольових самоідентифікацій (самовизначень), які можуть збігатися з суто біологічними особливостями або суперечити їм. На відміну від статі, ґендер стосується не суто фізіологічних властивостей, за якими різняться чоловіки та жінки, а соціально сформованих рис, притаманних жіночності (фемінності) та маскулінності.

Ґендерна соціалізація здійснюється шляхом засвоєння особистістю уявлень про норми ґендерних взаємин, сформованого позитивного емоційно- ціннісного ставлення себе та до представників різної статі, накопичення практичного досвіду партнерських ґендерних взаємин на засадах застосування ґендерного підходу [1].

На переконання М. Зубілевич, тендер включає соціально-визначені характеристики чоловіків і жінок на відміну від біологічно визначених, тому ця категорія за своєю сутністю розглядається і як «соціокультурна стать», що підкреслює соціальний характер нерівності між статями, яка поступово змінюється залежно від суспільних та культурних перетворень. Ґендерне виховання дослідниця визначає як цілеспрямований, організований і керований процес, спрямований на формування чоловічих і жіночих ролей, якостей, рис і властивостей, що визначають необхідне суспільству ставлення людини до представників іншої статі, їхньої поведінки та діяльності [12].

Як процес, спрямований на формування якостей, рис, властивостей, що визначають необхідне суспільству ставлення людини до представників іншої статі, розглядає ґендерне виховання В. Кравець. Специфіка цього виховного процесу полягає у розгляді людини як суб'єкта діяльності й тому для ґендерного виховання може бути використаний як будь -який вид діяльності, так і спеціально організована особлива діяльність [13].

Під цілеспрямованим і систематичним впливом на свідомість, почуття, поведінку вихованців з метою формування в них егалітарних цінностей, поваги до особистості, незалежно від статі, розвитку індивідуальних якостей і здібностей задля їх самореалізації, оволодіння навичками толерантної поведінки з метою побудови громадянського суспільства розуміє ґендерне виховання С. Вихор. Авторка вважає, що ґендерне виховання передбачає також відмову від сексизму, пом'якшення ґендерних стереотипів, формування досвіду взаємодії між статями на засадах ґендерної рівності, недопустимість протиставлення за статевою ознакою в сім'ї, школі, будь-яких суспільних інститутах, створення рівних умов і можливостей для розвитку, самовдосконалення і самореалізації кожної особистості [14].

На переконання О. Петренко, ґендерне виховання є різновидом соціального виховання в єдності та інтеграції функцій правового, морального й статевого виховання, які потребують спеціальної організації і відповідного педагогічного керівництва, незалежно від вікової категорії вихованців [15].

Таким чином, М. Зубілевич підсумовує, що ґендерне виховання - це сучасний напрям виховної діяльності педагога, який шляхом сприятливої соціалізації дозволяє сформувати у дитини стійке поняття власної статі. Упровадження ґендерного підходу в педагогічну освіту авторка розуміє як розширення життєвого простору для розвитку індивідуальних здібностей і задатків кожної дитини, вивільнення мислення педагогів від статево -рольових стереотипів. Справжня рівність, як стверджує дослідниця, не передбачає нівелювання статі, але враховує в освітньому процесі специфіку життєвих інтересів та психологічних відмінностей дівчат і хлопців [12].

Упрoвaджeння ґендерного підходу в пeдaгoгiчну повіту сприятиме розширенню життєвого простору для розвитку індивідуальних здібностей і задатків кожної дитини, незалежно від статі та вивільненню педагогів від ґендерних стереотипів. Такий підхід передбачає усунення закріплених в поведінці дітей стійких схем ґендерної нерівності та відступ від традиційних патріархальних моделей побудови ґендерної поведінки; забезпечить створення умов для максимальної самореалізації хлопчиків і дівчаток, що відповідає нагальній потребі практики виховання дошкільників, орієнтації на партнерство у міжстатевій взаємодії та взаємозамінність у виконанні майбутніх сімейних та соціальних ролей [1; 16].

Домінантними у межах започаткованого дослідження є поняття «толерантність» та «ґендерна толерантність». Зауважимо, що толерантність, як інтегративна категорія, є предметом вивчення різних наук - філософії, культурології, етики, соціології, психології, педагогіки та ін.

Проблема толерантності набула своєї актуальності наприкінці після ухвалення «Декларації принципів толерантності» (резолюція Генеральної асамблеї ЮНЕСКО) (1995). У цьому документі толерантність розглядається у кількох кілька інтерпретаціях:

1) повага, прийняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів прояву людської індивідуальності;

2) чеснота, яка робить можливим досягнення миру та сприяє заміні культури війни культурою миру;

3) активне ставлення, що формується на основі визнання універсальних прав і основних свобод людини;

4) відмова від абсолютизації істини та затвердження норм, встановлених у міжнародних правових актах у галузі прав людини [17].

У словникових джерелах толерантність однозначно трактується як «терпимість» (від лат. tolerantia - терпіння), як здатність переносити несприятливий вплив яких-небудь факторів, поблажливість, терпимість до чиїхось думок, поглядів, вірувань тощо [великий тлумачний словнику [12]; як характеристика особистості, що проявляється у терпимості до різних поглядів, чужих думок, зовнішніх впливів, у витривалості по відношенню до несприятливих емоційних факторів, у психічній стійкості за наявності фрустраторів і стресорів [18]; як відсутність чи послаблення реакції на несприятливий фактор в результаті зниження чутливості до його впливу. На індивідуальному рівні - це здатність сприймати без агресії думки, які відрізняються від власних, а також - особливості поведінки та способу життя інших. Терпимість до чужого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, ідей, вірувань є умовою стабільності та єдності суспільств, особливо тих, які не є гомогенними ні у релігійному, ні в етнічному, ні в інших соціальних вимірах [8] тощо.

У різних педагогічних джерелах ця категорія також інтерпретується по- різному:

- як непасивна згода з думками та поглядами інших, активна моральна позиція та психологічна готовність до терпимості заради взаєморозуміння і позитивної взаємодії (А. Погодіна);

- як моральна якість особистості, що проявляється у повазі до чужих думок, звичаїв, вірувань, інтересів та почуттів, завдяки чому спілкування між людьми набуває виваженості, сприяє знаходженню істини (О. Матієнко);

- як байдужість, неможливість взаєморозуміння, поблажливість, розширення власного досвіду і критичний діалог (В. Лекторський);

- як прояв усвідомленого і відповідального вибору людини, її особистісної конструктивної позиції та активності в побудові певних взаємостосунків (С. Братченко) та ін. [19].

Різні підходи до трактування толерантності спонукали Л. Скрипник визначити виховання толерантних взаємостосунків як процес формування під впливом спеціально створених педагогічних умов особистості, здатної до свідомих характерних проявів (безкорисної турботи та чуйності; доброзичливих емоційних проявів та емпатії; рівноправного, поступливого ставлення до оточуючих; позитивного прийняття себе та стриманого відстоювання своїх позицій), які виявляються у вчинках, спілкуванні та спільній діяльності з оточуючими [19].

Цінним для нашого дослідження є визначення толерантних взаємин в контексті ґендерної соціалізації, запропоноване Л. Карнаух: інтегральна якість, що розвивається під час спілкування з іншими людьми у процесі ґендерної соціалізації, що містить сукупність моральних знань, емоційно - психологічних умінь та навичок, моральних потреб і поведінкових толерантних дій щодо представників своєї та іншої статі, засадою яких є гуманістичні норми, принципи та ідеали. Засадами толерантних ґендерних взаємин є гуманне ставлення один до одного, а їх нормами - ввічливість, дотримання умовних і загальноприйнятих способів виявлення доброго ставлення, форми звертання, вираження вдячності, правила поведінки тощо. До складових толерантних різностатевих взаємин також дослідниця віднесла тактовність, уміння пройнятися почуттями і настроями тих, хто поруч, поставити себе на їхнє місце, уявити можливі наслідки власних учинків [20].

Як окрему категорію в педагогіці виділяють ґендерну толерантність. Аналіз теоретичної літератури зарубіжних та вітчизняних учених засвідчує відсутність єдиної точки зору на зміст цієї категорії.

Виявлено такі основні підходи до визначення ґендерної толерантності:

- безпристрасне відношення до людей протилежної статі; розуміння неприпустимості приписування людині «вад» іншої статі, не наділення перевагами однієї статі перед іншою (Л. Тарасюк) [21];

- активна життєва позиція особистості, що проявляється у визнанні рівного правового й морального статусу представників обох статей, різноманіття проявів ґендерної поведінки (Т. Мотуз) [4];

- неупереджене ставлення до представників іншої статі, неприпустимість апріорного приписування людині недоліків іншої статі, неприйняття ідеї переваг однієї статі над іншою та проявів дискримінації за ознакою біологічної чи соціально-культурної статі (Н. Круглова) [4];

- приймаюче і розуміюче ставлення до представників своєї та протилежної статі, прийняття й визнання різних типів ґендерної ідентичності, ідей ґендерної рівноправності в соціумі (Т. Мотуз) [4];

- повага та прийняття форм самовираження та проявів людської індивідуальності чоловіків і жінок, відмова від догматизму й ґендерних стереотипів (Т. Грубі) [4];

- інтегративне особистісне утворення, що виявляється в прийнятті самого себе та іншого як представника певної статі, в умінні встановлювати суб'єкт-суб'єктні відносини (Є. Непочатих) [4];

- готовність до прийняття на рівні індивідуальної і суспільної свідомості ґендерних відмінностей на принципах рівності прав, можливостей і особистісного самовираження чоловіків і жінок через систему всіх суспільних символів, цінностей, норм та організацію соціальних інститутів у цілому (О. Морозова) [4];

- властивість особистості, яка проявляється в приймаючому, розумію - чому ставленні до представників своєї та протилежної статі (С. Фадеєв) [4];

- психолого-педагогічна готовність до розуміння, прийняття і визнання різних типів ґендерної ідентичності, різноманіття проявів ґендерної поведінки, ідей ґендерної рівності в соціумі на основі активної моральної позиції особистості (Л. Шустова) [4] та ін.

Ґендерна толерантність проявляється у ґендерних відносинах і має розглядатися через призму не лише психологічної готовності як внутрішнього стану, мотивації і здатності позитивного ставлення до іншої людини, а й психолого-педагогічної підготовленості, що включає практичні вміння, розуміння та комунікації [4].

Таким чином, узагальнивши дані визначення, ми будемо трактувати ґендерну толерантність як повагу та прийняття форм самовираження та проявів людської індивідуальності чоловіків і жінок, відмова від догматизму й ґендерних стереотипів [4].



Висновки

ґендерна толерантність освітній

Отже, у результаті узагальнення наукових характеристик основних дефініцій досліджуваної проблеми, ми будемо розглядати категорію «виховання ґендерної толерантності» як процес формування активної життєвої позиції особистості, що проявляється у визнанні рівного правового й морального статусу представників обох статей, різноманіття проявів ґендерної поведінки; готовності до розуміння, прийняття й визнання різних типів ґендерної ідентичності, різноманіття проявів ґендерної поведінки, ідей ґендерної рівності в соціумі на основі активної моральної позиції; відмові від догматизму й ґендерних стереотипів.

Враховуючи, що в дошкільному віці закладається базис культури особистості, відбувається становлення механізмів моральності, уявляється виправданим розглядати саме цей вік як сензитивний період для виховання ґендерної толерантності [11].



Література

1. Карнаух Л. П., Бутенко О. Г. Гендерна соціалізація особистості в умовах трансформації українського суспільства. Innovative projects and programs in psychology, pedagogy and education: Scientific monograph. Riga, Latvia: «Baltija Publishing», 2023. Рр. 544-583. URL: http://surl.li/nxunt

2. Цокур О., Іванова І. Розвиток гендерного підходу в освіті. URL: http://surl.li/nxwrp

3. Бутенко О. Г., Зубко О. С. Моніторинг вихованості гендерної толерантності у дітей старшого дошкільного віку: теорія і методика виховання. Наукові інновації та передові технології. № 6(20). 2023. С. 428-435. URL: http://surl.li/nxwrl

4. Грубі Т.В. Основні підходи до вивчення гендерної толерантності URL: http://surl. li/nxukx

5. Рябошапка О. В., Бутенко О. Г. Виховання у старших дошкільників поважного ставлення до людей похилого віку: монографія. Умань: Візаві, 2021. 257 с.

6. Ґендерна політика в нормативно-правових документах / за заг. ред К. Б. Левченко / Г. Г. Жуковська, К. Б. Левченко, О. О. Остапенко, О. І. Суслова. Частина 1. Київ, 2020. 186 с.

7. Великий тлумачний словник сучасної української мови / гол. ред. В.Т. Бусел. Ірпінь: ВТР «Перун», 2002. 1254 с.

8. Вікіпедія. Толерантність. URL: http://surl.li/exyxy

9. Словник української мови: у 20 т. Київ: Наукова думка, 2010-2022.

10. Боровцова М. С. Гендер як неповторна репрезентація статі. Вісник Одеського національного університету. Психологія. 2012. Т. 17. Вип. 5. С. 6-12.

11. Бутенко О. Формування гармонійних взаємин старших дошкільників у середовищі різновікового колективу дошкільного навчального закладу. Психолого- педагогічний супровід формування особистості дошкільника: колективна монографія / за заг. ред. В. Кузя. Умань: ВПЦ «Візаві». 2017. С. 173-191.

12. Зубілевич М. І. Гендерне виховання дівчат-підлітків у Великій Британії: автореф. дис.... канд. пед. наук.: 13.00.05. Київ. 2007. 18 с.

13. Кравець В. Гендерна педагогіка. Тернопіль: Джура. 2003. 416 с.

14. Вихор С. Т. Ґендерне виховання учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку: дис.... канд. пед. наук.: 13.00.07. Тернопіль, 2006. 260 с.

15. Петренко О. Гендерні підходи до освіти та виховання в історії вітчизняної школи і педагогіки (XX століття): автореф. дис.... д-ра пед. наук.: 13.00.01. Рівне. 2010. 43 с.

16. Кравець В. П. Гендерні дослідження: прикладні аспекти: монографія / [В. П. Кравець, Т. В. Говорун, О. М. Кікінежді та ін.]; за наук. ред. В. П. Кравця. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2013. 448 с.

17. Декларація принципів толерантності. Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО) / Декларація, Міжнародний документ від 16.11.1995. URL: https://nibu.kyiv.ua/exhibitions/337/

18. Психологічний словник / Авт.-уклад. В. В. Синявський, О. П. Сергєєнкова / За ред. Н. А. Побірченко. URL: http://surl.li/pvya

19. Скрипник, Н. І. Виховання толерантних взаємостосунків у дітей старшого дошкільного віку: автореф. дис.... канд. пед. наук.: 13.00.07. Умань. 2011. 23 с.

20. Карнаух Л. Етнічні особливості формування толерантних взаємин старших дошкільників в контексті гендерної соціалізації. URL: http://surl.li/nxuon

21. Тарасюк Л. С. Проблема культури толерантності в сучасному суспільстві. Гуманітарний часопис. 2013. № 1. С. 39-44.



References

1. Karnaukh L. P., Butenko O. H. Henderna sotsializatsiya osobystosti v umovakh transformatsiyi ukrayins'koho suspil'stva [Gender socialization of personality in the conditions of transformation of Ukrainian society]. Innovative projects and programs in psychology, pedagogy and education: Scientific monograph. Riga, Latvia: «Baltija Publishing», 2023. Рр. 544-583. URL: http://surl.li/nxunt [in Ukrainian].

2. Tsokur O., Ivanova I. Rozvytok hendernoho pidkhodu v osviti [Development of gender approach in education] URL: http://surl.li/nxwrp [in Ukrainian].

3. Butenko O. H., Zubko O. S. Monitorynh vykhovanosti hendernoyi tolerantnosti u ditey starshoho doshkil'noho viku: teoriya i metodyka vykhovannya [Monitoring the education of gender tolerance in older preschool children: theory and methods of education]. Naukovi innovatsiyi ta peredovi tekhnolohiyi. № 6(20). 2023. S. 428-435. URL: http://surl.li/nxwrl [in Ukrainian].

4. Hrubi T.V. Osnovni pidkhody do vyvchennya hendernoyi tolerantnosti [Basic approaches to the study of gender tolerance]. URL: http://surl.li/nxukx [in Ukrainian].

5. Ryaboshapka O. V., Butenko O. H. Vykhovannya u starshykh doshkil'nykiv povazhnoho stavlennya do lyudey pokhyloho viku: monohrafiya [Education of older preschoolers to respect the elderly: a monograph]. Uman': Vizavi, 2021. 257 s. [in Ukrainian].

6. Genderna polityka v normatyvno-pravovykh dokumentakh / za zah. red K. B. Levchenko / H. H. Zhukovs'ka, K. B. Levchenko, O. O. Ostapenko, O. I. Suslova. Chastyna 1. Kyyiv, 2020. 186 s. [Gender policy in normative and legal documents] [in Ukrainian].

7. Velykyy tlumachnyy slovnyk suchasnoyi ukrayins'koyi movy [A large explanatory dictionary of the modern Ukrainian language] / hol. red. V.T. Busel. Irpin': VTR «Perun», 2002. 1254 s. [in Ukrainian].

8. Vikipediya. Tolerantnist'. [Wikipedia. Tolerance]. URL: http://surl.li/exyxy [in Ukrainian].

9. Slovnyk ukrayins'koyi movy [Dictionary of the Ukrainian language]: u 20 t. Kyyiv: Naukova dumka, 2010-2022. [in Ukrainian].

10. Borovtsova M. S. Hender yak nepovtorna reprezentatsiya stati [Gender as a unique representation of sex]. Visnyk Odes'koho natsional'noho universytetu. Psykholohiya. 2012. T. 17. Vyp. 5. S. 6-12. [in Ukrainian].

11. Butenko O. Formuvannya harmoniynykh vzayemyn starshykh doshkil'nykiv u seredovyshchi riznovikovoho kolektyvu doshkil'noho navchal'noho zakladu [he formation of harmonious relationships of older preschoolers in the environment of a multi-age team of a preschool educational institution]. Psykholoho-pedahohichnyy suprovid _ formuvannya osobystosti doshkil'nyka: kolektyvna monohrafiya / za zah. red. V. Kuzya. Uman': VPTS «Vizavi». 2017. S. 173-191 [in Ukrainian].

12. Zubilevych M. I. Henderne vykhovannya divchat-pidlitkiv u Velykiy Brytaniyi [Gender education of adolescent girls in Great Britain]: avtoref. dys.... kand. ped. nauk.: 13.00.05. Kyyiv. 2007. 18 s. [in Ukrainian].

13. Kravets' V. Henderna pedahohika [Gender pedagogy]. Ternopil': Dzhura. 2003. 416. [in Ukrainian].

14. Vykhor S. T. Genderne vykhovannya uchniv starshoho pidlitkovoho ta rann'oho yunats'koho viku [Gender education of students of senior teenage and early youth age]: dys.... kand. ped. nauk.: 13.00.07. Ternopil', 2006. 260 s. [in Ukrainian].

15. Petrenko O. Henderni pidkhody do osvity ta vykhovannya v istoriyi vitchyznyanoyi shkoly i pedahohiky (XX stolittya) [Gender approaches to education and upbringing in the history of national school and pedagogy (XX century)]: avtoref. dys.... d-ra ped. nauk.: 13.00.01. Rivne. 2010. 43 s. [in Ukrainian].

16. Kravets' V. P. Henderni doslidzhennya: prykladni aspekty: monohrafiya [Gender studies: applied aspects: monograph] / [V. P. Kravets', T. V. Hovorun, O. M. Kikinezhdi ta in.]; za nauk. red. V. P. Kravtsya. Ternopil': Navchal'na knyha Bohdan, 2013. 448 s. [in Ukrainian].

17. Deklaratsiya pryntsypiv tolerantnosti [eclaration of principles of tolerance]. Orhanizatsiya Ob"yednanykh Natsiy z pytan' osvity, nauky ta kul'tury (YUNESKO) / Deklaratsiya, Mizhnarodnyy dokument vid 16.11.1995. URL: https://nibu.kyiv.ua/exhibitions/337/ [in Ukrainian].

18. Psykholohichnyy slovnyk [Psychological dictionary] / Avt.-uklad. V. V. Synyavs'kyy, O. P. Serhyeyenkova / Za red. N. A. Pobirchenko. URL: http://surl.li/pvya [in Ukrainian].

19. Skrypnyk, N. I. Vykhovannya tolerantnykh vzayemostosunkiv u ditey starshoho doshkil'noho viku [Education of tolerant relationships in children of older preschool age]: avtoref. dys.... kand. ped. nauk.: 13.00.07. Uman'. 2011. 23 s. [in Ukrainian].

20. Karnaukh L. Etnichni osoblyvosti formuvannya tolerantnykh vzayemyn starshykh doshkil'nykiv v konteksti hendernoyi sotsializatsiyi [Ethnic features of the formation of tolerant relationships of older preschoolers in the context of gender socialization]. URL: http://surl.li/ nxuon [in Ukrainian].

21. Tarasyuk L. S. Problema kul'tury tolerantnosti v suchasnomu suspil'stvi [The problem of the culture of tolerance in modern society]. Humanitarnyy chasopys. 2013. № 1. S. 39-44. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru