Моніторинг як складова педагогічної діяльності вчителя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Моніторинг як складова педагогічної діяльності вчителя

Хлєбнікова Таліна Миколаївна, канд. пед. наук, доцент, доцент кафедри наукових основ управління; Карпінська Карина Валеріївна, здобувач другого (магістерського) рівня освіти, зі спеціальності 073 «Менеджмент», Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди

Анотація

У статті схарактеризовано основні компоненти педагогічної діяльності. Обґрунтовано сутність моніторингу й розглянуто моніторингову діяльність як складову педагогічної діяльності та виокремлено її сукупні ознаки. Визначено фактори та критерії кваліметричної моделі оцінки якості моніторингової діяльності вчителя.

Ключові слова: педагогічна діяльність, моніторингова діяльність вчителя, компоненти моніторингової діяльності, кваліметрична модель, оцінка якості моніторингової діяльності.

Сучасних кризових умовах організації освітнього процесу під час військового стану змінюється уявлення про сутність, зміст і структуру педагогічної діяльності, напрями та умови професійно-особистісного розвитку педагогічних кадрів.

Сучасний педагог має гнучко реагувати на всі зміни у сфері освіти та адаптуватися до нових умов професійної діяльності, яка, у свою чергу, спрямована на вдосконалення змісту освітнього процесу.

Особливе значення має здатність педагога цілеспрямовано вибудовувати педагогічну діяльність в умовах безпосереднього соціального та професійного середовища. Педагогічна діяльність має носити системний характер, та її організація - враховувати такі аспекти: на яких принципах він повинен її будувати й здійснювати, тобто, мати свою педагогічну філософію, концепцію, цілі та зміст професійної діяльності; за допомогою яких засобів та в яких умовах організовувати цю діяльність; як оцінювати її ефективність; які професійні вміння він повинен мати для забезпечення успішності педагогічної діяльності; що необхідно удосконалити у своїй діяльності.

Педагогічна діяльність вчиителя характеризується предметністю, продуктивністю, результативністю, цілеспрямованістю, мотивованістю.

Аналіз різних підходів до змісту поняття «професійна педагогічна діяльність» показує, що воно є складним поєднанням різних компонентів.

Своєрідність об'єкта педагогічної діяльності та завдання, які доводиться вчителю вирішувати, дозволяють виділити такі види його діяльності, як дослідницьку; діагностичну; проектувальну; конструктивну; організаторську; оцінно-корекційну тощо. Кожен із видів педагогічної діяльності можна представити як самостійну діяльність.

На основі аналізу наукової літератури приходимо до висновку, що педагогічна діяльність складається з цілого ряду внутрішньо взаємопов'язаних компонентів: пізнавальний (гностичний), що забезпечує продуктивність інтелектуально-пізнавальної активності учнів та включає знання не лише свого предмета, а й способів педагогічної комунікації, психологічних особливостей учнів (пізнавальних процесів, закономірностей розвитку особистості), а також процесів самопізнання; організаторський (включає систему умінь педагога організувати свою діяльності, і діяльність учнів); конструктивний, (включає розробку педагогом алгоритму власної діяльності та активізації пізнавальної діяльності здобувачів освіти); комунікативний (має на увазі організовування й проявлення спілкування та взаємодії під час педагогічної діяльності спрямованої на досягнення дидактичних цілей); проектувальний (визначення завдань що стоять перед учнями, досягнення яких забезпечить певні результати навчання, розвитку та виховання).

Ґрунтуючись на означених підходах до професійної діяльності педагога, можна погодитися з науковцями [1] які вирізняють у структурі педагогічної діяльності такі складові: інформаційну, що виділяється як вихідний момент всього педагогічного процесу, здійснення якого спирається на глибоке та вільне володіння навчальним матеріалом, методами та прийомами викладання; мобілізаційну, що виявляється у діяльності педагога, спрямованої на актуалізацію знань та життєвого досвіду учнів для формування у них пізнавальної самостійності та суспільно-політичної активності; дослідницьку, що включає вміння знаходити проблему, пов'язану з навчальною діяльністю учнів, формулювати цілі, завдання, предмет, об'єкт, гіпотезу, освоювати та планувати методи педагогічного дослідження, проводити спостереження та експеримент, обробляти результати, формулювати висновки; рефлексивну, що включає вміння аналізувати педагогом власні дії та стани.

Відповідно до вище викладеного приходимо до висновку що цілісна педагогічна діяльність має три компоненти, у кожному з яких виділяються відповідні рівні розвитку:

- цільовий (постановка педагогом цілей та завдань своєї діяльності);

- операційно-діяльнісний (вибір та застосування ним необхідних засобів впливу на дітей);

- оцінювально-коригувальний (оцінка та корекція своїх дій). Таким чином, повноцінне здійснення діяльності можливе, якщо педагог здатний передбачати її цілі, вибирати та оцінювати необхідні для її реалізації засоби, володіти широким спектром методів впливу на дітей, передбачати наслідки, подумки контролювати кожну свою дію, оцінювати та співвідносити ці дії з поставленою метою, здійснювати корекцію своїх впливів та дій на учнів та ін.

Крім того, ми вважаємо, що серед компонентів педагогічної діяльності важливе місце займає моніторинг. Моніторинг забезпечує освітній процес регулярною інформацією про зміни і його необхідно розглядати як підсистему педагогічної діяльності як її складову [4]. Він дозволяє встановлювати взаємозв'язки між компонентами педагогічної діяльності та коригувати її змістовний та технологічний аспекти тому моніторингова діяльність розвивається та функціонує як елемент так і самостійний вид педагогічної діяльності.

Подібно до того, що кожен компонент педагогічної діяльності виділяється в особливу діяльність, педагогічний моніторинг також може бути розглянутий на рівні дії та рівні діяльності [2].

Ми погоджуємося з підходами науковців які виділяють такі компоненти моніторингової діяльності.

1. Нормативно-установочний (визначаються мета та завдання моніторингу).

2. Аналітико-діагностичний (адаптуються та модифікуються стандартні методики вимірювання якості освіти в даних умовах, підбираються способи обробки, зберігання та розповсюдження інформації).

3. Діяльнісно-технологічний (здійснюється збір інформації відповідно до процедури моніторингу за допомогою підібраних методик та розробленого інструментарію; проводиться кількісна та якісна обробка отриманих результатів; формується педагогічний діагноз).

4. Діагностичний (аналізуються результати проведеної роботи, уточнюється рівень реальних досягнень у покращенні якості освіти, зіставляється з нормативними показниками, встановлюються причини відхилень, розробляються стратегії корекційно-розвивальної роботи).

5. Прогностичний (здійснюється прогнозування тенденцій зміни якості освіти відповідно до поставленого діагнозу та причинно-наслідкового аналізу його реального стану. Ведеться розробка плану організаційно-педагогічних корекційних заходів, приймаються відповідні рішення).

6. Діагностико-технологічний (отримання та аналіз інформації про результати організації та проведення моніторингу, визначення його ефективності, розробка технології подолання виявлених проблем).

7. Рефлексивно-оцінний (співвідносяться мета та результат проведеної діяльності, оцінюються результати спільної діяльності, намічається хід подальших дій з цілепокладання, вибору методів тощо).

Виходячи з вище зазначеного пропонуємо кваліметричну модель оцінки якості моніторингової діяльності вчителя. Незважаючи на те, що цей підхід базується на експертних оцінках, розробка оціночного інструментарію саме з кваліметричних позицій дозволить кількісно визначити якість роботи будь-якого об'єкту управління. Для визначення вагомості кожного фактору та критерію використовується експертне оцінювання. Зазначимо, що реалізація методу експертних оцінок включає такі етапи [3]:

- формування мети та завдань експертного оцінювання;

- формування експертної групи;

- формування переліку пріоритетних критеріїв;

- проведення експертизи;

- обробка та аналіз результатів експертизи;

- проведення підсумків опитування;

- визначення рівня узгодженості думок експертів і вироблення відповідних висновків щодо значущості кожного критерію.

Кожний критерій оцінюється за ступенем прояву: 0 - не простежується; 0,25 - рівень прояву нижчий середнього; 0,5 - середній рівень прояву; 0,75 - рівень прояву вищий середнього; 1 - простежується повною мірою.

Таблиця 1. Кваліметрична модель оцінки якості моніторингової діяльності вчителя

Загальна оцінка якості моніторингової діяльності вчителя складається із суми факторів. При визначенні рівня якості моніторингової діяльності вчителя використовуємо шкалу: 0 < Фзаг < 0,34 - рівень недопустимий, 0,35 < Фзаг < 0,5 - рівень низький, 0,51 < Рзаг < 0,75 - рівень середній, 0,76 < Рзаг < 0,9 - рівень достатній, 0,91 < Р_заг < 1 - рівень оптимальний.

Напрямками подальшого дослідження вважаємо розробку критеріїв оцінки рівня управління організацією моніторингу якості діяльності вчителя.

моніторинг кваліметричний освітній вчитель

Список використаних джерел

1. Давидова О.В. (2016) Специфіка педагогічної діяльності вчителя.

2. Перехейда О.М. (2015). Моніторинг як сучасний засіб управління якістю освіти. Управління школою, (31 - 33), 4-94.

3. Хлєбнікова Т.М. (2022). Кваліметричний підхід до оцінювання рівня моніторингу управління якістю роботи персоналу організації. Розвиток системи управління організацією: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю (с. 237-244). 19-20 травня 2022, Харків, Україна.

4. Хлєбнікова Т.М. (2014). Моніторинг як засіб діагностико-технологічного підходу в управлінні процесом навчання. Завуч, (17-18), 40-57.

Размещено на Allbest.ru