Екологічне виховання дитини з особливими освітніми потребами в закладах позашкільної освіти

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Ізмаїльський державний гуманітарний університет, Україна

Екологічне виховання дитини з особливими освітніми потребами в закладах позашкільної освіти

В. Звєкова, к.п.н., доцент

Анотація

В сучасних умовах економічних і соціокультурних трансформацій, суперечливості соціальної дійсності одним із найважливіших питань, яке потребує вирішення не лише на державному рівні, а й у системах освіти, є підтримка дітей з обмеженими можливостями здоров'я, забезпечення рівних можливостей та умов для здобуття якісної освіти, соціалізації та інтеграції в дитячий колектив. Дослідником розкрито форми, методи, завдання та програму тематичних занять, спрямованих на розвиток екологічної освіти та виховання гуртківців. Подано тематику виховних заходів, конкурсів, акцій, виставок, в яких беруть активну участь вихованці гуртка. Автором статті розкрито питання позакласної екологічної освіти, яка відіграє важливу роль у формуванні компетентностей учнів та учасників різноманітних гуртків та організацій. Розглянуто основні компетентності, на які варто звернути увагу в позакласній екологічній освіті. Питання виховання та навчання дітей-інвалідів протягом останнього десятиліття є предметом пильної уваги з боку психолого-педагогічної науки. При цьому найскладніша проблема для таких дітей, з точки зору багатьох дослідників, пов'язана із забезпеченням умов для їх соціальної адаптації. Це зумовлено щорічним збільшенням кількості дітей-інвалідів, а також їх становищем, коли «нормою» для таких дітей є ізоляція від однолітків, обмеження у спілкуванні та інших видах діяльності і, як наслідок, невпевненість у собі, страх життя здорових дітей і дорослих у суспільстві.

Ключові слова: діти з обмеженими можливостями, керівник, гурток, екологічне виховання, роль батьків, природа, бережливе ставлення.

Abstract

Environmental education of a child with special educational needs in out-of-school education institutions

V. Zviekova, PhD of Pedagogical Science, Associate Professor Izmail State University of Humanities, Ukraine

In the modern conditions of economic and socio-cultural transformations, contradictions of social reality, one of the most important issues that need to be solved not only at the state level, but also in educational systems, is the support of children with limited health opportunities, ensuring equal opportunities and conditions for obtaining quality education, socialization and integration into the children's collective. The forms, methods, tasks and program of thematic classes aimed at the development of environmental education and upbringing of gurtkiv residents have been revealed.

Topics of educational events, contests, promotions, exhibitions, in which the students of the circle are actively involved, are given. The author of the article revealed the issue of extracurricular environmental education, which plays an important role in forming the competencies of students and participants of various groups and organizations.

The main competencies that should be paid attention to in extracurricular environmental education are considered. The issue of education and training of children with disabilities over the last decade has been the subject of close attention from the psychological and pedagogical science. At the same time, the most difficult problem for such children, from the point of view of many researchers, is related to ensuring the conditions for their social adaptation. This is due to the annual increase in the number of children with disabilities, as well as their situation, when the «norm» for such children is isolation from peers, limitations in communication and other activities and, as a result, self-doubt, fear of life healthy children and adults in society.

Key words: children with disabilities, leader, circle, environmental education, role of parents, nature, careful attitude.

Постановка проблеми й актуальність дослідження

Актуальність статті обумовлена необхідністю пошуку шляхів повішення рівня екологічної безпеки, формування екологічної культури населення планети, в тому числі й України, країни, що прагне реалізації концепції сталого розвитку. Тим більше що актуальність екологічного виховання посилюється завдяки його особливої суспільно значимої спрямованості та педагогічної цінності. Його першорядне значення вимагає розробки ефективних способів виховного впливу, які адекватні можливостям закладів додаткової освіти в силу специфіки методів і технологій, що використовуються там. Вивчення стану екологічного виховання школярів з особливими освітніми потребами під час позашкільної роботи дозволило виявити низку протиріч загальнометодологічного та педагогічного характеру між:

- традиційним змістом екологічної освіти та її невідповідністю потребам населення у зв'язку з загостренням екологічної ситуації в країні;

- цілями, формами та засобами діяльності установи та необхідністю розробки технологій екологічного виховання, що відповідають сучасним вимогам додаткової освіти;

- прагненням дитині з особливими освітніми потребами до самовираження, реалізації власної особистісної позиції та вкрай обмеженими можливостями включення їх у творчу, суспільно корисну діяльність;

- необхідністю впровадження нових педагогічних технологій, що стимулюють процес екологічного виховання, та пасивним рівнем їх розробки та впровадження у навчально-виховний процес. Поєднання змісту екологічного виховання з притаманними йому методами виховної діяльності установах позашкільної освіти з урахуванням потреб, викликаних вимогами часу, актуалізує постановку проблеми у педагогічній науці, для дітей з особливими освітніми потребами, бережливого використання природних ресурсів, озброєння їх навичками до формування активної, гуманної позиції у ставлення до природи.

Мета статті передбачає підвищення екологічної грамотності та формування у дітей з особливими освітніми потребами навичок економного та бережливого використання природних ресурсів у позашкільній екологічній освіті.

Наукова новизна дослідження є підготовка майбутніх фахівців у позашкільній освіті в інклюзивному середовищі, використання інтерактивних технологій, розвитку екологічної свідомості та відповідального ставлення до навколишнього середовища.

Україна в останні роки активно розвиває інклюзивну освіту, яка передбачає навчання дітей з особливими потребами разом зі здоровими однолітками. Це важливий крок у забезпеченні рівних можливостей для всіх дітей. В Україні прийнято законодавство, яке регулює права та обов'язки дітей з особливими потребами та забезпечує їхні права на доступ до якісної освіти. Однак деякі проблеми все ще залишаються щодо виконання цих законів на практиці.

Однією з ключових проблем є підготовка та підвищення кваліфікації вчителів які відчувають нестачу навичок та ресурсів для ефективної роботи з цією категорією учнів. Недостатнє фінансування освіти в Україні може призвести до відсутності необхідних матеріальних та технічних ресурсів для навчання дітей з особливими потребами, таких як адаптивні уроки та обладнання.

Забезпечення соціальної інтеграції для дітей з особливими потребами є важливою задачею. Необхідно створювати сприятливе середовище, де вони можуть брати участь у соціальних та культурних подіях. Діти з особливими потребами можуть мати різний характер і ступінь потреб. Необхідно надавати індивідуальний підхід та плани навчання для кожного учня. Залучення батьків до процесу навчання і підтримки їхніх дітей є важливим елементом успішної інклюзивної освіти. Активність громадських організацій і адвокатів в галузі освіти дітей з особливими потребами допомагає залучити увагу суспільства до цієї проблеми та впливати на політику та практику в цій галузі. Загалом, є позитивним в нашій країні у визначені напрямків, але вимагає подальших зусиль для забезпечення рівних можливостей та вдосконалення якості освіти для цієї категорії учнів. Теоретичні і технологічні основи реалізації інклюзивного навчання представлено в зарубіжних та українських наукових працях таких відомих науковців як: Л.І. Аксенова, Т.Г. Богданова, А.А. Колупаєва, Н.М. Назарова та ін.

У розробку основ екологічної освіти та виховання на сучасному етапі основний внесок зробили Бойко П.М., Бойко Т.О., Потапенко І.Д., Глуха В.В. та інші. Ними визначено мету екологічного виховання та освіти у початковій школі, їх методологічні та педагогічні принципи, розроблено систему знань про природу, розглянуто доступні для дітей молодшого шкільного віку форми природоохоронної роботи, умови реалізації екологічної освіти. У педагогічній науці розглянуто питання еколого-краєзнавчого виховання із загальнотеоретичних, світоглядно-ціннісних та методичних позицій (Бондар О.І., Барановська В.Є., Єресько О.В. та інші).

Основний виклад матеріалу

екологічний соціалізація інтеграція дитина особливий освітній

Підвищення екологічної грамотності та формування у дітей навичок економного та бережливого використання природних ресурсів є на сьогоднішній день важливим завданням сучасної освіти. Ось кілька способів, які можуть бути використані для досягнення цих цілей:

1. Екологічна освіта в школах: Включення екологічних тем у навчальну програму шкіл і дитячих садків, де діти будуть вчитися про важливість збереження природи, біорізноманіття та відповідального використання ресурсів.

2. Практичні заняття: Організація практичних занять, включаючи садіння рослин, вивчення біотопів, дослідження водних систем та відходів, може сприяти кращому розумінню дітьми принципів бережливого використання природних ресурсів.

3. Екологічні гуртки та проекти: Організація екологічних гуртків, де діти можуть активно займатися вивченням і захистом природи, а також створення проектів на цю тему.

4. Використання ігор та технологій: Використання інтерактивних ігор, мобільних додатків та віртуальної реальності для навчання дітей екології та ефективного використання ресурсів.

5. Екологічні заходи та акції: Організація та участь у природоохоронних акціях, які спонукають дітей до дій, таких як прибирання сміття, збереження природних місць, а також кампанії щодо використання місцевих ресурсів.

6. Сімейна участь: Залучення батьків та родин до екологічних заходів та проектів, щоб створити спільне середовище для навчання та практики бережливого використання ресурсів.

7. Загальносвітова освіта: Поширення світових знань про екологічні проблеми та сталий розвиток для формування глобальної грамотності дітей.

Як одну з умов ефективності екологічного виховання в установах позашкільної освіти ми вважаємо за необхідність спеціальної педагогічної підготовки педагогічних кадрів, якій приділили особливу увагу в ході експериментальної роботи. Підготовка педагога сприймається як складне освіту, що включає у собі як знання на уроках і психолого-педагогічні знання й уміння, а й цілісні властивості соціально зрілої особистості. Це питання особливо гостро постає так як практично не фіксується такої відповідності педагогів зазначеним вимогам.

Важливо надавати можливість дітям з особливими освітніми потребами, досліджувати, відповідати на питання, робити висновки та впроваджувати екологічні знання у практику. Розвиток екологічної грамотності допоможе майбутнім поколінням краще розуміти та цінувати навколишнє середовище та брати на себе відповідальність за його збереження. Екологічна освіта та свідомість щодо проблем природи та сталого розвитку мають велике значення для майбутнього суспільства та навколишнього середовища (Колупаєва, 2011: 5). Процес екологізації освіти може бути вдосконаленим за допомогою наступних заходів:

- Підвищення кваліфікації педагогів: Важливо організувати навчання та підвищення кваліфікації для вчителів та педагогічних працівників у галузі екології. Це може включати в себе курси, семінари, воркшопи та інші навчальні заходи, щоб педагоги отримували актуальні знання та методики.

- Тематичні семінари та воркшопи: Проведення тематичних семінарів і воркшопів з питань екологізації освіти, де педагоги та освітяни можуть обмінюватися досвідом та кращими практиками.

- Співпраця з університетами світу: Розширення міжнародної співпраці з провідними університетами світу у галузі екології, обмін викладачами та студентами, а також участь в міжнародних наукових програмах.

- Міжнародні проекти та ініціативи: Участь в міжнародних проектах та ініціативах з екологічної освіти, які допомагають обмінюватися досвідом та знаннями з іншими країнами.

- Створення національної стратегії екологічної освіти: Розробка та впровадження національної стратегії з підвищення рівня екологічної грамотності, яка б враховувала місцеві потреби та особливості.

- Підтримка наукових досліджень: Фінансування та підтримка наукових досліджень у галузі екології та екологічної освіти для розвитку нових знань та методик.

- Залучення громадськості: Залучення громадськості та неурядових організацій до підтримки та сприяння екологічній освіті.

Екологічна освіта є ключовим інструментом у формуванні громадян, які розуміють важливість природи та приймають відповідальну громадянську позицію щодо її збереження (Герасімова, 2012: 55). Глобальна співпраця та ініціативи можуть допомогти підвищити ефективність екологічної освіти на міжнародному рівні (Лозовська, 2018: 281). Екологічне виховання сьогодні вважається одним із пріоритетних напрямів роботи з молоддю у багатьох країнах світу. Це пояснюється кількома важливими чинниками:

- Сучасний світ стикається зі складними екологічними проблемами, такими як зміна клімату, вимирання видів, забруднення навколишнього середовища, вичерпання природних ресурсів тощо.

- Ефективне екологічне виховання допомагає підготувати молоде покоління до розуміння і вирішення цих проблем. Проблеми навколишнього середовища є глобальними, і вони впливають на всіх.

- Екологічне виховання надає молоді знання та інструменти для спільної реакції на екологічні виклики та сприяє розвитку глобальної громадянської свідомості. Молодь грає ключову роль у формуванні споживчого способу життя. Виховання у молоді принципів сталого споживання та бережливого використання ресурсів може суттєво вплинути на майбутнє суспільство. Екологічно освічена молодь часто стає активними учасниками громадських рухів екологічних організацій, що займаються захистом природи. Вони можуть стати лідерами у справі охорони довкілля.

- Екологічне виховання вписується в загальну концепцію освіти для сталого розвитку, яка прагне забезпечити баланс між економічними, соціальними та екологічними аспектами розвитку суспільства. Тому, з цими факторами на увазі, екологічне виховання відіграє критично важливу роль у формуванні обізнаної, відповідальної та діяльної молоді, яка здатна допомогти розв'язати найскладніші проблеми сучасного світу, пов'язані з навколишнім середовищем.

Позашкільна екологічна освіта має важливу роль у формуванні компетентностей учнів та учасників різноманітних груп і організацій (Бондар, Барановська, Єресько, 2015: 228).

Основні компетентності, на які слід звертати увагу в позашкільній екологічній освіті, включають:

1. Пізнавальна компетентність:

• Здатність аналізувати та розуміти складні екологічні проблеми.

• Оволодіння науковими знаннями про природу та екологічні процеси.

• Вміння використовувати джерела інформації для дослідження та вирішення екологічних питань.

2. Практична компетентність:

• Вміння застосовувати екологічні знання в повсякденному житті, зокрема в справах пов'язаних зі збереженням природи.

• Навички сталого споживання та бережливого використання ресурсів.

• Здатність впливати на довкілля позитивними діями, такими як садіння дерев, прибирання сміття, використання екологічних технологій тощо.

3. Творча компетентність:

• Здатність генерувати ідеї та рішення для вирішення екологічних завдань та проблем.

• Вміння створювати проекти та ініціативи, спрямовані на захист природи та стале використання ресурсів.

• Розвиток художньо-творчих навичок для висловлення своїх думок та ідей щодо екологічних питань через мистецтво, літературу, фотографію тощо.

4. Соціальна компетентність:

• Розвиток спільництва та комунікаційних навичок для співпраці з іншими учасниками проектів та ініціатив.

• Здатність об'єднувати зусилля для досягнення спільних екологічних цілей.

• Розвиток соціальної відповідальності та активної громадянської позиції щодо екологічних питань.

Позашкільна екологічна освіта може надавати учням та учасникам різних груп можливість розвивати ці компетентності через практичні дії, проекти, дослідження та співпрацю з іншими. Вона сприяє формуванню громадян, які не лише розуміють важливість охорони природи, а й діють на її користь та розвивають стійке екологічне свідоме ставлення (Буланова, 2011: 15).

Екологічне виховання передбачає цілий комплекс заходів та підходів, спрямованих на формування в людей усвідомлення екологічних принципів та цінностей, розвиток навичок сталого споживання та відповідального ставлення до навколишнього середовища. Основні аспекти екологічного виховання включають:

1. Усвідомлення екологічних проблем: Учні та учасники виховних заходів мають розуміти основні екологічні проблеми сучасності, такі як зміна клімату, втрата біорізноманіття, забруднення навколишнього середовища та інші.

2. Знання про природу: Важливо надавати знання про різноманіття природи, біологію, екосистеми, а також вивчати конкретні природні регіони та їхні унікальність.

3. Розвиток навичок сталого споживання: Вчіть учнів та учасників екологічного виховання обирати товари та послуги, які не завдають шкоди природі, підтримують сталість та мають менший вуглецевий слід.

4. Практичні дії та активність: Сприяйте вчинкам, таким як садіння дерев, прибирання сміття, участь у природоохоронних акціях та програмах реабілітації довкілля.

5. Етика та цінності: Виховуйте екологічну етику, яка включає в себе повагу до природи, відповідальність за власні дії та готовність до допомоги у збереженні природи.

6. Соціальна активність та громадянська позиція: Спонукаючи до участі в громадських ініціативах та організаціях, екологічне виховання допомагає формувати громадян, які беруть активну участь у розв'язанні екологічних проблем.

7. Інтердисциплінарний підхід: Враховуйте екологію у контексті різних наукових дисциплін та галузей знань, включаючи біологію, фізику, хімію, географію та інші.

8. Глобальна перспектива: Наголошуйте на глобальних аспектах екологічних проблем та важливості міжнародної співпраці в їх розв'язанні.

Отже, насамперед екологічне виховання спрямоване на формування екологічної свідомості, відповідальності та активності серед молоді та дорослих, щоб сприяти збереженню природи та сталому розвитку суспільства.

Забезпечення наявності екологічної освіти на всіх етапах навчання допомагає формувати покоління, яке розуміє важливість охорони природи та бере на себе відповідальність за майбутнє планети.

Джерела і література

1. Бондар О.І., Барановська В.Є., Єресько О.В. та ін. Екологічна освіта для сталого розвитку у запитаннях та відповідях: науково-методичний посібник для вчителів. Херсон: Грінь Д.С., 2015. 228 с.

2. Буланова Л.М. Соціалізація дітей з особливими потребами: соціально-творчий проект. Шкільний світ. Позашкілля. К., 2011. №7 (42). С. 14-17.

3. Герасімова А.С. Психолого-педагогічний супровід інклюзивної освіти у Дитячому оздоровчо-екологічному центрі. Матеріали І Міжнародного симпозіуму психологів позашкільних навчальних закладів [«Психолого-педагогічний супровід освітнього процесу в позашкільних навчальних закладах»], (Київ, 1-3 березня 2012). К., 2012. С. 5556.

4. Колупаєва А.А. Стратегічні напрями сучасної освітньої політики України. Дитина із сенсорними порушеннями: розвиток, навчання, виховання: зб. наук. праць. К., 2011. С. 5-12.

5. Лозовська І.М. Екологічне виховання старшокласників у процесі профільного навчання в ліцеї-інтернаті. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук (доктора філософії) за спеціальністю 13.00.07 «Теорія і методика виховання». Волинський інститут післядипломної педагогічної освіти, Луцьк, 2018, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Умань, 2018. 281 с.

References

1. Bondar O.I., Baranovs'ka V.YE., Yeres'ko O.V. ta in. (2015). Ekolohichna osvita dlya staloho rozvytku u zapytannyakh i vidpovidyakh: naukovo-metodychnyy posibnyk dlya vchyteliv. Kherson: Hryn' D.S. 228 р. [in Ukrainian].

2. Bulanova L.M. (2011). Sotsializatsiya ditey z osoblyvymy potrebamy: sotsial'no-tvorchyy proekt. Shkil'nyy svit. Pozaskillya. K. No7 (42). P. 14-17. [in Ukrainian].

3. Herasymova A.S. (2012). Psykholoho-pedahohichnyy suprovid inklyuzyvnoho navchannya v dytyachomu ozdorovcho-ekolohichnomu tsentri. Materialy I Mizhnarodnoho sympoziumu psykholohiv pozashkil'nykh navchal'nykh zakladiv [«Psykholoho-pedahohichnyy suprovid osvitn'oho protsesu v pozashkil'nykh navchal'nykh zakladakh». Navchal'ni zaklady»], (Kyyiv, 1-3 bereznya 2012 r.). K. P. 55-56. [in Ukrainian].

4. Kolupayeva A.A. (2011). Davni napryamy suchasnoyi osvitn'oyi polityky Ukrayiny / A.A. Kolupayeva. Dytyna z sensornymy rozladamy: rozvytok, navchannya, vykhovannya : zb. naukovykh prats'. K. P. 5-12. [in Ukrainian].

5. Lozovs'ka I.M. (2018). Ekolohichne vykhovannya starshoklasnykiv u protsesi profil'noho navchannya v shkoli-internati. Dysertatsiya na zdobuttya naukovoho stupenya kandydata pedahohichnykh nauk (doktora filosofiyi) za spetsial'nistyu 13.00.07 «Teoriya i metodyka vykhovannya». Volyns'kyy instytut pislyadyplomnoyi pedahohichnoyi osvity, Luts'k, 2018, Umans'kyy derzhavnyy pedahohichnyy universytet imeni Pavla Tychyny, Uman'. 281 p. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.Ru