Інноваційна технологія case study як засіб реалізації діяльнісного підходу у формуванні соціальної і комунікативної компетентностей здобувачів початкової освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Інноваційна технологія case study як засіб реалізації діяльнісного підходу у формуванні соціальної і комунікативної компетентностей здобувачів початкової освіти

Ольга Ковальчук

кандидат педагогічних наук, доцент

Наталія Гудима

кандидат філологічних наук, доцент

Наталія Мєлєкєсцева

кандидат філологічних наук, доцент

Україна



Abstract

INNOVATIVE CASE STUDY TECHNOLOGY AS A MEANS OF IMPLEMENTING AN ACTIVE APPROACH IN THE FORMATION OF SOCIAL AND COMMUNICATIVE COMPETENCES OF PRIMARY EDUCATION STUDENTS

Olga Kovalchuk

PhD of Pedagogical Sciences, Associate Professor

Kamianets-Podilskyi Ivan Ohienko National

University, Ukraine

Nataliya Hudyma

PhD of Philological Sciences, Associate Professor

Kamianets-Podilskyi Ivan Ohienko National University, Ukraine

Nataliya Melekesceva

PhD of Philological Sciences, Associate Professor

Kamianets-Podilskyi Ivan Ohienko National

University, UkraineThe article deals with the ways of forming students ' social and communicative competencies in the educational process by means of case study. The conceptual and methodological understanding of the use of case study technology in the educational process of primary school is presented. The case study is one of the approaches of activity-based learning, which is considered as an effective way to develop skills and achieve educational goals, compared to traditional teaching methods. The use of the case method stimulates the educational and cognitive activity of students, forms positive motivation and ensures high learning efficiency, shapes personal qualities and enables the teacher to improve and develop creativity. The authors analyse the concept of "case study" in the context of philosophical, pedagogical and psychological thought as a technology for using specific situations for joint analysis, discussion or development of a certain solution. It is proved that the case method is a specific and practical method of organizing the educational process, a method of discussion, stimulation and motivation of cognitive activity of students, as well as a method of laboratory and practical control and self-control. The content and possibilities of introducing case study technology into the educational process of primary school are characterized. The didactic principles on which the use of case study technology is based are described, the features that distinguish them from other teaching methods are highlighted. The requirements for creating cases are presented, and the sequence of their creation is developed. It is proved that the use of case study technology creates the necessary prerequisites for the development of social and communicative competencies of students, as well as for the formation of the ability to make collective and individual decisions. It is emphasized that the use of the case method opens up a wide scope for creativity, independence, develops thinking, the ability to analyze information, formulate and solve problems, and also forms life competencies. The article characterizes the content of the teacher's work in the context of using case methods in teaching junior pupils.

Key words: «case study», junior high school student, technology, active learning.



Анотація

У статті розглянуто шляхи формування в учнів соціальної та комунікативної компетентностей в освітньому процесі засобом case study. Подано концептуально- методологічне осмислення використання технології кейс-стаді в освітньому процесі початкової школи. Кейс-стаді є одним з підходів діяльнісного навчання, що розглядається як ефективний спосіб відпрацювання навичок та досягнення навчальних цілей, у порівнянні з традиційними методами навчання. Застосування кейс-методу стимулює навчально- пізнавальну діяльність здобувачів освіти, формує позитивну мотивацію та забезпечує високу ефективність навчання, формує особистісні якості та дає можливість викладачу самовдосконалюватися та розвивати творчий потенціал. Здійснено аналіз поняття «case study» у розрізі філософської, педагогічної та психологічної думки, як технологія використання конкретних ситуацій для спільного аналізу, обговорення або вироблення певного рішення. Доведено, що кейс-метод виступає специфічним та практичним методом організації освітнього процесу, методом дискусій, стимулювання та мотивації пізнавальної діяльності здобувачів, а також методом лабораторно-практичного контролю та самоконтролю. Охарактеризовано зміст і можливості впровадження технології кейс-стаді в освітній процес початкової школи. Описано дидактичні принципи на яких базується застосування технології кейс стаді, виділені ознаки, що дають змогу відрізнити їх від інших методів навчання. Наведені вимоги до створення кейсів, розроблена послідовність їх створення. Доведено, що використання технології кейс-стаді створює необхідні передумови для розвитку соціальної та комунікативної компетентностей здобувачів, так і для формування вміння приймати колективні та індивідуальні рішення. Наголошено, що використання кейс-методу відкриває широкий простір, для творчості, самостійності, розвиває мислення, уміння аналізувати інформацію, формулювати і розв 'язувати проблеми, а також формує життєві компетентності. Охарактеризовано зміст роботи вчителя в контексті використання кейс-методів у навчанні молодших школярів.

Ключові слова: «case study», здобувач початкової освіти, технологія, діяльнісне навчання.



Актуальність

Однією із інноваційних технологій діяльнісного навчання є проблемно-ситуативне навчання з використанням кейсів. На сьогодні впровадження «case study» в практику початкової ланки освіти є актуальним завданням. Сучасна наука технологію «case study» трактує як технологію короткострокового навчання з урахуванням реальних чи змодельованих ситуацій, що спрямована не стільки на оволодіння знаннями, а скільки полягає у формуванні у здобувачів освіти нових якостей і умінь. В її основі лежить аналіз певної проблемної ситуації. Вона поєднує у собі одночасно рольові ігри та метод проєктів, має ситуативний характер. Особливою рисою є не відтворення інформації за вчителем, не переказ тексту або параграфа, не відповідь на питання педагога, а аналіз конкретної ситуації, який змушує використовувати отримані раніше знання та застосувати їх на практиці. Ця технологія допомагає підвищити інтерес учнів до навчального предмета, розвиває у школярів соціальну активність, комунікабельність, уміння слухати та викладати свої думки. Технологія «^ase study», на відміну багатьох інших традиційних методів, сприяє активному засвоєнню знань та накопиченню певного багажу практичної інформації, яка може виявитися в житті більш корисною, ніж теоретичні знання. Також у процесі розбору кейсу розвивають аналітичні, творчі комунікативні компетентності, вкрай необхідні в сучасному світі.

Постановка проблеми

Дослідження технології «case study» характеризують як найбільш розвинену у США та країнах ЄС. В Україні технологія «case study» «кейс-стаді» окреслена у наукових працях Ю. Сурміна, О. Сидоренко, В. Чуба, Г. Каніщенко, С. Ковальової.

Технологія «case study» - це методичне нововведення, що спрямовано на розвиток інтелектуального та комунікативного потенціалу суб'єктів освітнього процесу.

Мета статті - обґрунтувати інноваційну технологію «case study» як засіб реалізації діяльнісного підходу у формуванні соціальної і комунікативної компетентностей здобувачів початкової освіти.

Виклад основного матеріалу

Технологія «case study» - це одна з інтерактивних методик навчання, що набула широкої популярності у Великобританії, США, Німеччині, Данії та інших країнах, метод аналізу ситуацій, розроблена англійськими науковцями М. Шевером, Ф. Едейем та К. Єйтс.

Технологія «case study» - це специфічний практико зорієнтований метод організації освітнього процесу. Це не що інше, як метод дискусій, який опирається на стимулювання та мотивацію освітньої діяльності здобувача освіти, а також метод лабораторнопрактичного контролю та самоконтролю. У ньому наочно розглядають практичну проблему та демонструють пошук шляхів її вирішення.

Сase-технологію можна розглядати у методологічному контексті як складну систему, до якої інтегровані інші, простіші методи пізнання. У неї входять моделювання, системний аналіз, проблемний метод, уявний експеримент, методи опису, класифікації, ігрові методи.

Сутність технології «case study» полягає у формуванні під час навчальної діяльності певних проблемних ситуацій, які спонукають до виявлення проблеми та пошуку можливих шляхів її вирішення з обов'язковим обговоренням під час навчальних занять. Сама технологія полягає у «зануренні» здобувача освіти у конкретні умови, тобто потребує його безпосередньої участі, безпосереднього усвідомлення ситуації, обговорення обстановки, визначення проблеми та її змісту. Після цього учасник визначає свою роль у вирішенні проблеми та складає відповідну лінію дій. У процесі підведення підсумків він повинен уявити й обґрунтувати свою власну точку зору, зіставити її з поглядами групи, а потім продумати та розробити цілі на перспективу. Метод кейс-технологій поєднує у собі дії дослідницького процесу. Фактично, цей спосіб представлено як технологія групового навчання, що, у свою чергу, поєднує технології навчання розвитку, охоплює процедури колективного, індивідуального, групового розвитку, розвиток конкретних якостей особистості учнів (Осіна, 2018).

Технологія «кейс-стаді» повинен відповідати вимогам, наведеним на Рис 1.1. комунікативний компетентність освітній навчання

Рис. 1.1 Вимоги до кейс-методу

Використання «case study» дає змогу розвивати інтелектуальні навички у молодших школярів, що їм знадобляться у навчанні і в професійній діяльності в майбутньому. До навичок, які розвиває технологія «case-study» відносять (Осадченко, 2012):

аналітичні (вміння розрізняти та класифікувати інформацію, виділяти у ній суттєві та несуттєві ознаки, аналізувати, презентувати та добувати їх; мислити логічно);

практичні (застосування на практиці теоретичних навичок, методів і принципів);

творчі (як правило, ситуації, що пропонують у кейсі потребують генерації альтернативних рішень, які не можна віднайти логічним шляхом);

комунікативні (вміння вести дискусію, переконувати, використовувати візуальний матеріал, об'єднуватися у групи, захищати власну точку зору, переконувати опонентів, складати короткий та переконливий звіт);

соціальні (під час обговорення кейсів виробляються певні соціальні навички: оцінка поведінки людей, вміння слухати, підтримувати в дискусії чи аргументувати протилежні думки, контролювати себе тощо);

навички самоаналізу (розбіжність думок під час дискусії сприяє осмисленню і аналізу думок інших і своєї власної).

Найбільш успішно «case study» можна використовувати на уроках української мови та читання, а також на уроках інтегрованого курсу «Я досліджую світ», коли немає однозначної відповіді на поставлене питання, а є кілька відповідей, які можуть бути істинними. Кейс-метод використовують не лише як педагогічний метод, а як і ефективний метод дослідження. Створення кейсу та питань для його аналізу включає в себе науково - дослідну, методичну та конструювальну діяльність учителя. Під час навчання школярів використання кейс-методу дозволяє практично реалізувати компетентнісний підхід.

У процесі використання технології «case study» на уроках мовно-літературної та соціальної освітніх галузей варто дотримуватися таких етапів.

Підготовчий етап: педагог готує матеріал, ситуацію, додаткову інформацію, визначає мету завдання.

Ознайомлення: вчитель залучає дітей до активного обговорення реальної ситуації, описує її.

Аналітичний (основний етап): діти опрацьовують кейс, виявляють причини виникнення проблеми, напрацьовують варіанти її вирішення (Плющ, 2018). Впровадження кейс-уроків є інноваційним підходом у навчанні, оскільки вони розв'язують головну проблему шкільного навчання, тобто поєднання теорії з практикою, знань з компетенціями, які підготують дитину до самостійного життя в соціумі (Смагіна, 2012).

Технологія «case study» - це метод активного навчання на основі реальних ситуацій. Його перевагою є можливість оптимально поєднувати теорію та практику. Створення проблемної ситуації на основі фактів із реального життя є відмінною особливістю цього методу. Кейс-метод передбачає не лише формулювання, а й вирішення проблеми, а також вибір конкретної ситуації, яка могла б виступати як носій сформульованої проблеми. Тому конкретна ситуація повинна:

відповідати змісту теоретичного курсу та цілям навчання;

відрізнятися проблемністю та можливістю різними шляхами шукати варіанти вирішення цієї проблеми;

бути під силу учням, але й не дуже простою;

показувати як позитивні, і негативні приклади;

повинна бути описана цікаво, простою та доступною мовою;

супроводжуватись чіткими інструкціями щодо роботи з нею.

Метою «case study» є навчити учнів під час індивідуальної та групової роботи аналізувати та сортувати інформацію задля вирішення конкретного завдання, виявляти основні проблеми, генерувати альтернативні шляхи вирішення та оцінювати їх, вибирати оптимальне рішення та формувати програми дій тощо.

У свою чергу, навчання із використанням «case study» виконує такі дидактичні завдання:

приймати правильні рішення за умов невизначеності;

опановувати навички дослідження ситуацій;

розробляти план дій, що орієнтований на конкретний результат;

розробляти алгоритм прийняття рішення;

застосовувати отримані теоретичні знання для вирішення практичних завдань.

Кейс виступає як система рольових дій. Під роллю розуміють сукупність вимог, що висувають до учасників, які займають певні соціальні позиції. Присутність великої кількості ролей у кейсі призводить до перетворення його на ігровий метод навчання, що поєднує у собі гру з тонкою технологією інтелектуального розвитку і системою контролю. Дії в кейсі можуть описуватися у змісті кейсу, тоді їх необхідно переосмислити (наслідки, ефективність), або вони мають бути запропоновані як спосіб вирішення проблеми. Але в будь-якому випадку вироблення моделі практичної дії є ефективним засобом формування особистісних якостей учнів (Журба, 2019).

Кейс-метод найкраще використовувати спільно з діловою грою, так як він учить навичкам відпрацювання стратегії поведінки, а ділова гра формує навички тактики поведінки. Ділова гра - спосіб визначення оптимального розв'язання задач шляхом імітації чи моделювання ситуації та правил поведінки учасників. Застосовується при необхідності змоделювати той чи інший процес та випробувати різні способи поведінки в ньому, для подальшого перенесення цього досвіду у реальну ситуацію (Ковальова, 2016).

Таким чином, ділова гра на основі ігрового задуму дає можливість учаснику випробувати себе в ролі екскурсовода, вчителя, судді, директора тощо. Використання ділових ігор значно зміцнює зв'язок «учень - учитель», розкриває творчий потенціал кожного учня. У процесі проведення ділової гри відбувається більш інтенсивний обмін ідеями, інформацією, вона спонукає учасників до творчого процесу (Гринькова, Грицай, 2016).

Стверджуємо, що ділова гра є ефективним засобом реалізації діяльнісного підходу в закладі загальної середньої освіти, зокрема початкової ланки навчання. Вона тією чи тією мірою дозволяє формувати в учнів ключові компетентності - компетентність особистісного самовдосконалення, ціннісно-смислові, загальнокультурні, навчально-пізнавальні, інформаційні, комунікативні та соціально-трудові компетентності.

Кейс-метод та ділова гра є принципово спорідненими методами навчання, що створює сприятливі можливості для їх поєднання у процесі навчання.

Виокремимо можливі варіанти такого поєднання (Возняк, 2012):

ділова гра входить до опису кейсу, вирішення якого передбачає попереднє програвання ситуації з метою отримання додаткової інформації;

у ділову гру обов'язково включено ситуацію або навіть кілька ситуацій.

У процесі її розігрування виникає необхідність формування опису ситуації, тобто безпосередньо створення кейс-методу. Заздалегідь підготовлений кейс можна використовувати як засіб введення учасників у ділову гру. При цьому його осмислення створює своєрідний інтелектуальний, проблемний фон ділової гри.

Інтеграція в процесі навчання ділових ігор і кейс-методу, безсумнівно, позитивно позначається на змісті освітнього процесу, надає йому нового потенціалу, інтересу та творчості. Однак, безперечно, таке поєднання вимагає більш високої кваліфікації вчителя та призводить до додаткового інтелектуального навантаження на учнів (Багрій, 2013).

Упровадження кейсів в освітній процес початкової школи передбачає дотримання таких рекомендацій:

ознайомлення учнів із змістом кейса (цей етап проходить на передодні його обговорення і реалізується як самостійна робота);

обговорення кейса (дискусії, презентації);

оцінні судження учасників обговорення;

підбиття підсумків.

Для ефективного застосування «case study» в освітньому процесі необхідне виконання таких умов: розроблений кейс на основі достатніх теоретичних знань, за допомогою яких можна вирішити поставлене в кейсі завдання, результативна методика застосування кейс - методу в освітньому процесі. Досягти максимально ефективного результату можливо під час правильного використання класичних та інтерактивних технологій викладання, якщо вони взаємопов'язані та доповнюють один одного.

Використання «case study» на уроках української мови та читання, а також інтегрованого курсу «Я досліджую світ» у початковій школі сприяє формуванню соціальної та комунікативної компетентностей у здобувачів освіти. Комунікативна компетентність є інтегральною характеристикою особистості, однією зі складових особистісної культури сучасної людини, яка забезпечує успішну взаємодію не тільки в сучасному середовищі, а й в інших життєвих ситуаціях і проявляється всебічною поінформованістю з феноменом спілкування, осягненні його цінності, ефективної комунікативної поведінки.

Для дитини молодшого шкільного віку її батьки, вчителі та однолітки - особливі люди, її будинок та школа - це цілий величезний світ. Дитині дуже легко загубитися в цьому світі, який із кожним днем відкривають перед нею все ширше і ширше. Щоб зрозуміти цей світ, дитині потрібно вміти налагоджувати контакти з іншими людьми, що мешкають поруч. Істотним аспектом, що визначає ефективність навчання дитини в школі є формування сфери міжособистісних комунікацій.

Особливу проблему становлять комунікативні труднощі, що виникають у відносинах із учителями та однолітками - від негативізму, агресивності та непослуху дитини до виражених форм страху та невпевненості. Неадекватні відносини з однолітками є показником неблагополуччя у особистісному розвитку. При цьому спілкування є показником особливостей самооцінки дитини, її особистісних рис характеру, морального образу. Практично у кожної дитини в певні моменти життя виникають деякі труднощі, пов'язані з спілкуванням. Дитині потрібно допомогти у формуванні комунікативної компетентності, яка стане у нагоді їй в реальному спілкуванні, допоможе пройти складний, але необхідний шлях до безпроблемного спілкування.

Комплекс кейс-ситуацій ураховує зони найближчого розвитку молодших школярів щодо оволодіння комунікативними навичками. Під час занять самостійність та активність дітей не обмежується для вирішення завдань, заохочується творча діяльність кожного учня. Усвідомлення нової інформації відбувається через виконання практичних кейсів, участь у різноманітних рольових іграх.

Мету уроків української мови та читання, інтегрованого курсу «Я досліджую світ» із використанням «case study» вбачаємо у формуванні комунікативної та соціальної компетентностей особистості та необхідних розвитку комунікативних навичок, що сприяють подоланню учнями емоційних і комунікативних проблем.

Завдання:

сприяти формуванню системи комунікативних знань, знань психології спілкування, знання способів розуміння соціальних об'єктів: самого себе, інших людей, груп тощо, розширювати досвід спілкування молодших школярів;

сприяти формуванню умінь використовувати в процесі комунікації невербальні засоби спілкування;

сприяти формуванню у дітей емпатії, умінь співчувати, співпереживати, розвивати здатність до регулювання емоційного стану в міжособистісній вз аємодії;

сприяти розвитку здатності до володіння гнучкою стратегією спілкування, здатності до володіння тактикою організації взаємодії, здатності до конструктивної поведінки у конфліктній ситуації, здатність до оволодіння технікою переконання у взаємодії, здатності до діалогічного стилю взаємодії у комунікативних ситуаціях.

Кожен урок пропонуємо розпочинати ритуалом привітання, що виконує функцію встановлення емоційного контакту з учнями, а завершувати ритуалом прощання. Ця процедура сприяє згуртованості дітей, створює атмосферу групової довіри та прийняття. Розминка включає вправи, що допомагають дітям налаштуватися на роботу, підвищують рівень їхньої активності та включення в роботу групи. Основна частина заняття містить кейси, вправи та ігри відповідно до тематики та мети заняття. Обговорення підсумків заняття (рефлексія) передбачає емоційну та смислову оцінку змісту заняття під час фінального обговорення.

Основні правила проведення уроків із використанням «case study»:

J створення атмосфери довіри та комфорту;

J говорить лише одна людина, висловлюватися можна по черзі;

*S кожен має право на висловлення своєї думки та участь у роботі.

Очікувані результати:

адекватність емоційних переживань, що пов'язані з необхідністю

саморозкриття, представленням себе іншим, демонстрацією своїх можливостей;

стабілізація емоційного стану учнів із підвищеним та високим рівнем

тривожності;

сприятливий психологічний клімат у дитячому колективі.

У результаті використання «case study» здобувачі початкової освіти отримують знання та навички, необхідні для формування комунікативної та соціальної компетентностей особистості.

У процесі роботи школярі засвоюють програмний матеріал, вони повинні знати правила спілкування у групі, навчитися слухати один одного, регулювати свою поведінку, проявляти емпатію, визначати бар'єри під час комунікації, вміти активно слухати співрозмовника, опанувати різноманітні прийоми вербального та невербального спілкування та застосовувати на практиці основні принципи толерантної поведінки.

Наведемо приклад заняття, форма проведення - заняття з елементами тренінгу.

Прогнозовані результати: розуміння власного емоційного стану та інших людей; усвідомлення, що людина має позитивні та негативні риси; нейтралізація стану агресивності чи обурення.

Мета: стимулювати дітей до розуміння власного емоційного стану та інших людей; навчити усвідомлювати, що людина має позитивні та негативні риси; навчити нейтралізувати стан агресії чи обурення.

Вправи на релаксацію «Долоньки до серця». Вчитель пропонує дітям згадати все негативне, що відбувалося сьогодні, що змушує переживати чи хвилюватися; вдихнути повітря і, видихаючи, випустити всі негативні думки та переживання. Потім рухами рук розігнати їх подалі від себе.

Вправа «Дружимо разом». Діти стають у коло, торкаються долоньками один до одного. Вчитель пропонує сконцентруватися на позитивній і добрій ідеї і «передавати» їх сусідам праворуч.

Вправа «Ми - частинка цілого». Дітям роздають вирізки з журналів із фрагментами обличь, пейзажів тощо. Вчитель питає, чи можуть діти визначити, зображене на малюнках. Спрямовує дітей на те, що фактів мало, щоб описати картинку. Тому все інше можна тільки вигадати. (Обговорення картинок). Далі педагог робить висновок, що ж саме відбувається, коли ми намагаємося оцінити людей лише за окремими вчинками. Щоб скласти про людину гарну думку, потрібно знати її минуле та сьогодення, причини його вчинків та реакцій.

Вправа «Погляд крізь свердловину». Вчитель роздає листи паперу і просить, щоб кожен зробив у центрі маленьку дірочку, пропонує подивитися крізь цей отвір і пояснює, що кожен бачить тільки те, що розташоване в цей момент перед ним. Більшість із нас, оцінює інших людей, бачить лише одну межу: хорошу чи погану.

Вправа «Солодка та солона». Педагог презентує дітям маленьку тарілочку та розповідає, що маленька тарілочка - це ми з вами, а сіль та цукор - це наші слова. Коли ми висипаємо сіль або цукор у воду, вони згодом у ній розчиняються. (Вчитель висипає сіль і цукор в окремі блюдечка). Отже, вода в одному з блюдець стала солоною, а в іншому - солодкою, і змінити цей стан речей вже не можна, правда?

Отак і наші слова розчиняються, їх не можна повернути назад. Нам ніколи не повернути наших слів, які вилетіли навіть ненароком. І навпаки, кристали цукру роблять воду смачною, сказане вчасно добре слово може зробити людину щасливою.

Вправа «Перемога над злістю» Потрібно вибрати найкращу пропозицію, як подолати свою злість та обурення. Вчитель пропонує дітям намалювати чи описати на папері свої способи, за допомогою яких вони справляються із негативними проявами емоцій (обговорення).

Вправа «Бійка». Мета: розслабити м'язи нижньої частини обличчя та кистей рук. «У нашій групі всі дружні, але іноді з ними трапляється ось що: Усі грали та дружили, і раптом гру не поділили. Напружилися, глянули грізно. Лоб насупили серйозно. Кулачки міцніше стиснули, локітки до себе притиснули. Усі вже пішли в атаку. Ось зараз почнеться бійка». (Діти роблять глибокий вдих, на затримці дихання, хмурять чоло. Пальці рук фіксують у кулачках. Притискають лікті до тулуба.). «Ні, друзі, не битимемося, кулачки повинні розтиснутися. Посміхнулися ми один до одного, як приємно бачити друга». (На видиху руки та обличчя розслаблюються.).

Вправа «Думки - подарунки». Дітям пропонується зробити невеликі подарунки з кольорового паперу. Педагог пояснює, що у «Подарунку» нічого немає, але їх можна наповнити приємними думками і побажаннями. Потрібно вручити свій «подарунок» своєму сусідові зліва та побажати йому щось приємне. Педагог пояснює, що ці «Подарунки» дуже цінні, адже дивлячись на них, ми завжди згадуватимемо про хороше ставлення один до одного.

Вправа «Заповіді». Обговорення заповідей правильного спілкування із класом. Приведення прикладів з особистого досвіду, що демонструють позитивний або негативний результат у ситуації спілкування.

Вправа «Дав слово - тримай». Обговорення. Чи потрібно відповідати за свої слова? Чому так важливо тримати це іншій людині слово? Практика: Завдання із застосуванням кейсів, що демонструють ситуацію невиконаної обіцянки. До чого це спричинило?

Вправа «Дружба кожному потрібна. Дружба вірністю сильна». Теорія: Поняття дружби. Кого можна назвати другом? Хто такі справжні друзів. Практика. Завдання із застосуванням кейсів, що демонструють ситуації проявів дружніх вчинків, розмежування понять друг та знайомий. Моделювання ситуацій прояву дружнього ставлення один до одного та навпаки. Обговорення поведінки людей обох випадках.



Висновки

Отже, застосування технології «case study» спрямовано на вироблення знань, а не на оволодіння готовими знаннями. Діти отримують можливість зіставляти конкретну, життєву ситуацію з теоретичними знаннями набутими раніше. «Case study» - це вміння мислити, застосовувати свій життєвий досвід практично, спираючись на конкретні знання. У результаті ця технологія сприяє підвищенню інтересу учнів до навчального предмета, розвиває комунікабельність, уміння слухати співрозмовника та викладати свої думки.



Джерела і література

1. Багрій К.Л. Особливості застосування методу кейсів у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців. Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. № 4. 2013. С. 368-371.

2. Возняк Л.Т. Організація уроків у початковій школі з використанням методу вивчення ситуацій.«Young Scientist». N 10 (86). October. 2020. С. 113-115.

3. Гринькова М., Грицай Н. Кейс-технології у методичній підготовці майбутніх учителів біології. Витоки педагогічної майстерності. Вип. 17. 2016. С. 72-79.

4. Гудима Н., Мєлєкєсцева Н., Ковальчук О. Готовність учителя початкової школи до формування в учнів емоційної грамотності на уроках мовно-літературної освітньої галузі засобами емоційного спілкування. Педагогічна освіта: теорія і практика : Зб. наук. пр. / КПНУ ім. І. Огієнка; Інститут педагогіки НАПН України [гол. ред. Бахмат Н.]. Вип. 29 (2-2020). Київ : Міленіум, 2020. С. 266-276.

5. Журба О.В. Кейс-метод як засіб реалізації технологічного поля компетентнісного уроку. Інноваційна педагогіка. Випуск 11. Т. 2. 2019. С. 174-177.

6. Ковальова С.М. Різноманітні підходи до класифікації кейсів. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. № 74. 2014. С. 20-24.

7. Осадченко І.І. Дидактичні вимоги та методика формування кейсів у контексті підготовки майбутніх учителів початкової школи. Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету. Вип. 107. Ч. 2. 2012. С. 58-69.

8. Осіна Н.А. Кейс-метод як спосіб формування життєвих компетентностей учнів. Освітній проект «На Урок». 2018.

9. Плющ Ю.О. Кейс-технологія в початковій школі. Порадник для вчителя. Київ. Вид. група «Основа», 2018. 127 с.

10. Смагіна Т.М. Теоретичні і практичні основи конструювання компетентнісного уроку. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. № 61. 2012. С. 128131.

References

1. Bahrii K.L. (2013) Osoblyvosti zastosuvannia metodu keisiv u protsesi profesiinoi pidhotovky maibutnikh fakhivtsiv. Visnyk Chernivetskoho torhovelno-ekonomichnoho instytutu. № 4. P. 368-371. [in Ukrainian].

2. Hrynkova M., Hrytsai N. (2016) Keis-tekhnolohii u metodychnii pidhotovtsi maibutnikh uchyteliv biolohii. Vytokypedahohichnoi maisternosti. Vyp. 17. P. 72-79. [in Ukrainian].

3. Hudyma N., Mieliekiestseva N., Kovalchuk O. (2020) Hotovnist uchytelia pochatkovoi shkoly do formuvannia v uchniv emotsiinoi hramotnosti na urokakh movno-literaturnoi osvitnoi haluzi zasobamy emotsiinoho spilkuvannia. Pedahohichna osvita: teoriia i praktyka : Zb. nauk. pr. / KPNU im. I. Ohiienka; Instytut pedahohiky NAPN Ukrainy [hol. red. Bakhmat N.]. Vyp. 29 (2-2020). Kyiv: Milenium. Р. 266-276. [in Ukrainian].

4. Kovalova S.M. (2014) Riznomanitni pidkhody do klasyfikatsii keisiv. Visnyk Zhytomyrskoho derzhavnoho universytetu imeni Ivana Franka. № 74. P. 20-24. [in Ukrainian].

5. Osadchenko I.I. (2012) Dydaktychni vymohy ta metodyka formuvannia keisiv u konteksti pidhotovky maibutnikh uchyteliv pochatkovoi shkoly. Naukovi zapysky Kirovohradskoho derzhavnohopedahohichnoho universytetu. Vyp. 107. Ch. 2. P. 58-69. [in Ukrainian].

6. Osina N.A. Keis-metod yak sposib formuvannia zhyttievykh kompetentnostei uchniv. Osvitnii proekt «Na Urok». 2018. [in Ukrainian].

7. Pliushch Y.O. (2018) Keis-tekhnolohiia v pochatkovii shkoli. Poradnyk dlia vchytelia. Kyiv. Vyd. hrupa «Osnova». 127 p. [in Ukrainian].

8. Smahina T.M. (2012) Teoretychni i praktychni osnovy konstruiuvannia kompetentnisnoho uroku. Visnyk Zhytomyrskoho derzhavnoho universytetu imeni Ivana Franka. № 61. P. 128-131. [in Ukrainian].

9. Vozniak L.T. (2020) Orhanizatsiia urokiv u pochatkovii shkoli z vykorystanniam metodu vyvchennia sytuatsii. «YoungScientist». N 10 (86). P. 113-115. [in Ukrainian].

10. Zhurba O.V. (2019) Keis-metod yak zasib realizatsii tekhnolohichnoho polia kompetentnisnoho uroku. Innovatsiina pedahohika. Vypusk 11. T. 2. P. 174-177. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru