Колабораційна діяльність в закладах освіти: у чому полягає загроза національній безпеці України?
Квазіосвітня політика росії на тимчасово окупованих територіях України демонструє свою низьку ефективність насамперед внаслідок того, що колабораціонізм серед українських освітян не набув поширення. Трактування проблеми колабораціонізму в освітній сфері.
Рубрика | Педагогика |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 13.02.2024 |
Размер файла | 27,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru
Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Колабораційна діяльність в закладах освіти:
у чому полягає загроза національній безпеці України?
Collaborative activities in educational institutions:
what is the threat to ukraine's national security?
Яковюк І.В., д.ю.н., професор, професор кафедри права Європейського Союзу
З початку повномасштабного вторгнення держава-агресор просуває на тимчасово окупованій території України ідею про те, що «росія тут назавжди», намагаючись в такий спосіб «усунути сумніви», пов'язані з відступом своїх військ, та підштовхнути місцевих жителів до відкритої співпраці з окупаційною адміністрацією. Важливою складовою політики росії на тимчасово окупованих територіях України є заохочення колабораціонізму в освітній і культурній сферах. Мета освітньої політики окупаційних адміністрацій полягає у руйнації національної ідентичності українських дітей. Однак, квазіосвітня політика росії на тимчасово окупованих територіях України демонструє свою низьку ефективність насамперед внаслідок того, що колабораціонізм серед українських освітян не набув поширення.
Доведено, що колабораціонізм є інституційно-дисфункціональним способом формування соціальної поведінки, завдяки використанню якого виконання звичних соціальних практик у рамках традиційних соціальних інститутів (закладів освіти різних рівнів) відбувається утвердження влади окупантів. Цей процес відбувається шляхом захоплення існуючих українських закладів освіти і примушення їх педагогічних колективів опановувати російські освітні стандарти і впроваджувати їх в учбовий процес. У статті охарактеризовано основні тенденції наукового трактування проблеми колабораціонізму в освітній сфері під час російсько-української війни.
Зроблено висновок про те, що кожен випадок колабораційної діяльності в сфері освіти має бути підданий індивідуальній оцінці на предмет наявності чи відсутності в діяннях осіб, що надають освітні послуги, під час викладання ними навчальних дисциплін ознак, передбачених ч. 3 статті 1111 «Колабораційна діяльність» Кримінального кодексу України - пропаганди з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України. освітня колабораційна український
Ключові слова: окупація, колаборант, колабораційна діяльність, заклад освіти, освітні стандарти, кримінальна відповідальність, Україна.
Since the beginning of the full-scale invasion, the aggressor state has been promoting the idea that “Russia is here forever” in the temporarily occupied territory of Ukraine, thus trying to “eliminate doubts” related to the retreat of its troops and push local residents to openly cooperate with the occupation administration. An important component of Russia's policy in the temporarily occupied territories of Ukraine is to encourage collaboration in the educational and cultural spheres. The goal of the educational policy of the occupation administrations is to destroy the national identity of Ukrainian children. However, Russia's quasi-educational policy in the temporarily occupied territories of Ukraine demonstrates its low effectiveness primarily due to the fact that collaborationism among Ukrainian educators is not widespread.
It has been proved that collaborationism is an institutional and dysfunctional way of shaping social behavior, through the use of which the implementation of habitual social practices within traditional social institutions (educational institutions of various levels) is used to establish the power of the occupiers. This process takes place through the seizure of existing Ukrainian educational institutions and forcing their teaching staff to master Russian educational standards and implement them in the educational process. The article characterizes the main trends in the scientific interpretation of the problem of collaborationism in the educational sphere during the Russian-Ukrainian war.
It is concluded that each case of collaboration in the field of education should be subjected to an individual assessment of the presence or absence in the actions of persons providing educational services, when teaching academic disciplines, of the signs provided for in Part 3 of Article 1111 “Collaboration Activities” of the Criminal Code of Ukraine - propaganda with the aim of facilitating the armed aggression against Ukraine, establishing and affirming the temporary occupation of part of the territory of Ukraine, avoiding responsibility for the aggressor State's.
Key words: occupation, collaborator, collaboration activity, educational institution, educational standards, criminal liability, Ukraine.
Постановка проблеми. Як відомо, до початку російсько-української війни окупованими були Автономна Республіка Крим, частини Донецької та Луганської областей. Піл час війни під окупацією опинилися, але згодом були звільнені частини Житомирської, Київської, Сумської, Харківської, Чернігівської областей. Наразі залишаються під окупацією території АРК, Донецької, Луганської, а також частини Запорізької, Миколаївської та Херсонської областей. Враховуючи наявність закладів освіти та працівників зазначених закладів на окупованих територіях, набуває актуальності проблеми встановлення наявності або відсутності складу злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України (статтею 1111 Колабораційна діяльність), у педагогів, які продовжили працювати в закладах освіти піл час окупації.
Аналіз досліджень і публікацій. Проблема колабораціонізму під час окупації території держав нацистською Німеччиною добре відома, оскільки їй після Другої світової війни було присвячено чимало публікацій вітчизняних авторів (див., наприклад, С. Вишневський, Т В. Заболотна, Н. В. Шевченко та ін.). Однак поступово такі розробки зійшли нанівець. Відновлення уваги до проблеми колабораціонізму було зумовлене взяттям росією під свій контроль частин території Грузії і Молдови, що породило на таких територіях колабораційну діяльність.
Для України проблема колабораціонізму набула актуальності з 2014 р., коли було анексовано Крим і взято під контроль частини Донецької і Луганської областей. Попри це колабораціонізм як правове явище, нажаль, майже не привернув увагу вітчизняних дослідників - виключенням стали наукові праці М. Рубащенко [1; 2], Є. Письменського [3], А. Трофименко [4], Є. Цибуленко та І. Тетери [5].
Особливої актуальності та практичного значення проблема колабораціонізму набула у зв'язку з криміна- лізацією колабораційної діяльності за Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність» від 03.03.2022 р. Цій проблемі присвячено чимало праць вітчизняних правників, політологів і соціологів, які переважно розглядають її в контексті застосування кримінальної відповідальності. Поступово в рамках цих досліджень виокремився самостійний напрям, присвячений проблемі кримінальної відповідальності педагогів, які продовжили працювати у навчальних закладах на тимчасово окупованих територіях України (А. В. Гутник [6], Н. Нетеса [7], Є. Письменний [8], Т. Ю. Ясниська [9]). Разом з тим далеко не усі аспекти цієї проблеми отримали своє належне висвітлення.
Метою статті є правова оцінка колабораційної діяльності у сфері освіти на тимчасово окупованій території України відповідно до ч. 3 ст. 1111 Кримінального кодексу України.
Виклад основного матеріалу. Основоположними актами в галузі міжнародного гуманітарного права, що визначають правове положення населення на окупованих територіях є насамперед Женевські конвенції та Додаткові протоколи до них, Гаазькі конвенції та додатки до них.
Відповідно до статті 42 «Положення про закони і звичаї війни на суходолі», яке є додатком до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї сухопутної війни (1907 р.), територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Окупація поширюється лише на ту територію, де така влада встановлена і здатна виконувати свої функції. З фактичним переходом до рук окупанта повноважень легітимної влади, зазначено у статті 43 Положення, він вживає всіх залежних від нього заходів для того, щоб, по можливості, відновити і забезпечити громадський порядок і безпеку, дотримуючись існуючих у країні законів, за виключенням, коли це абсолютно неможливо [10].
Відповідно до статей 24 та 50 IV Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни (1949 р.) на окупаційну державу покладається обов'язок щодо забезпечення функціонування закладів освіти, при чому освіту дітей слід доручати особам з такими ж культурними традиціями та здійснювати по можливості особами їхньої національності, мови та релігії Так, стаття 24 Конвенції передбачає, що сторони конфлікту вживати-муть усіх необхідних заходів для того, щоб дітям до 15 років, за будь-яких обставин, полегшити догляд за ними, виконання обрядів, пов'язаних з їхнім віросповіданням, та їхню освіту. Якщо це буде можливо, їхню освіту слід доручати особам з такими самими культурними традиціями. Відповідно до статті 50 окупаційна держава повинна в співробітництві з державними та місцевими органами влади сприяти належному функціонуванню закладів, відповідальних за освіту дітей. Якщо місцеві установи виявляться неспро-можними забезпечити освіту дітей, окупаційна держава повинна вжити всіх необхідних заходів, щоб забезпечити ними дітей, які втратили батьків чи були з ними розлучені в результаті війни і які не мають можливості отрима-ти необхідне піклування з боку близького родича або друга; навчання пови-нно здійснюватися по можливості особами їхньої національності, мови та релігії. [11].
Освіта надзвичайно важлива для правильного виховання та майбутнього життя цих дітей. Ідею освіти в контексті статті 24 слід розуміти у найширшому змісті, який включає моральне, фізичне виховання та релігійне навчання. Це завдання, наскільки це можливо, повинно бути покладено на осіб тієї ж культурної традиції, до якої належать діти. Використання терміна «особи своєї національності, мови та релігії» у статті 50 не слід розуміти інакше, ніж «культурна традиція», швидше вказані положення доповнюють одне одного і повинні розумітися як такі, що мають одне і те саме значення. При цьому слід виключити будь-яку релігійну чи політичну пропаганду, спрямовану краї- ною-окупантом на те, щоб відлучити дітей від їхнього природного середовища. Отже, на державу-окупанта покладається обов'язок сприяти належній роботі всіх установ, які займаються доглядом та навчанням дітей на окупованій території.
Слід також згадати статтю 29 Конвенції ООН про права дитини Відповідно до статті 29 Конвенції ООН про права дитини освіта дитини повинна бути спрямована на:
b) виховання поваги до прав людини та основних свобод, а також принци-пів, проголошених у Статуті Організації Об'єднаних Націй;
c) виховання поваги до батьків дитини, її культурної самобутності, мови і національних цінностей країни, в якій дитина проживає, країни її походження та до цивілізацій, відмінних від її власної;
d) підготовку дитини до свідомого життя у вільному суспільстві в дусі розуміння, миру, терпимості, рівноправності чоловіків і жінок та дружби між усіма народами, етнічними, національними і релігійними групами, а також осо-бами з корінного населення., яка, зокрема, передбачає, що освіта дитини повинна бути спрямована на виховання поваги до батьків дитини, її культурної самобутності, мови і національних цінностей країни, в якій дитина проживає, країни її походження та до цивілізацій, відмінних від її власної [12].
Таким чином, нормами міжнародного гуманітарного права визначена пріоритетність надання освітніх послуг на окупованих територіях саме діючими освітянами, враховуючи наявність на окупованих територіях дітей, що потребують продовження освіти.
На тимчасово окупованих територіях розташовано близько 1300 шкіл (ця кількість змінюється залежно від процесу деокупації). Враховуючи наявність такої кількості закладів освіти та їх працівників на окупованих територіях цілком логічно постає питання про кваліфікацію та встановлення наявності або відсутності складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 111 1 Кримінальним кодексом України (пропаганда у закладах освіти на користь агресора з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою-агресо- ром збройної агресії проти України, в тому числі впровадження ворожих стандартів освіти), у педагогів, які продовжили працювати в закладах освіти після окупації.
Росія як країна-окупант грубо порушує положення зазначених міжнародних договорів на тимчасово окупованих територіях України. Так званий спікер «парламенту» анексованого Криму В. Константинов переконаний в тому, що в разі опанування українськими дітьми навчальної програми за допомогою завезених до навчальних закладів України російських підручників через десять років сформується абсолютно інше покоління з точки зору його ідентифікації. Слід зазначити, що це не особиста позиція Константинова, а фактично компонент державної політики росії стосовно «денацифікації» України, який полягає у зміні шкільної програми та підручників на тимчасово окупованих росією українських територіях. Такого роду заходи активно впроваджуються в життя - заступниця секретаря «Единой России», сенаторка Д. Лантратова зазначила, що на тимчасово окуповані території України вже завезено понад 800 000 попередньо відібраних російськомовних книжок. На рівні Ради Федерації рф створено спеціальну міжфракційну робочу групу, яка покликана «протидіяти викривленню освіти» на тимчасово окупованих росією українських територіях [13].
Зрозуміло, що знищити національну ідентичність українських дітей не так просто, а тому окрім залучення російських педагогів і студентів педагогічних факультетів, держава-окупант здійснює терор українських педагогів, намагається залучати освітян-колаборантів, здійснюючи їх «перепідготовку» та «підвищення кваліфікації» За даними російської сторони, більше 20 тисяч вчителів з окупованих територій Донецької, Луганської, Запорізької і Херсонської областей пройшли «перепідготовку» за російськими освітніми стандартами, ще близько 15 тисяч педагогів проходять російські курси «підвищення кваліфікації» [14]..
Цілком очевидно, що важливим напрямом окупаційної політики росії виступає русифікація українського населення (насамперед молоді), якою охоплені сфери мови, культури, освіти та історії. Традиційно освітяни користуються особливою довірою серед населення: вчителі, батьки, учні та керівники мають особливі зобов'язання та очікування щодо одне одного, що означає їх взаємозалежність. Вчителі, зазвичай, є взірцем поведінки як для учнів, так і їх батьків, а тому саме їх позиція часто є важливим фактором ідеологічного напрямку руху. Таким чином, довіра розглядається як життєво важливий компонент у роботі шкіл і включає в себе конкретні очікування, що інша сторона поводитиметься правильно і добре. Виконання цих очікувань з часом призводить до створення соціального капіталу і виступає в ролі ресурсу в перехідний період і під час змін, яким в даному випадку можна вважати проживання на тимчасово окупованій території [15, c. 8]. Таким чином, позиція освітян набуває особливої цінності для цілей інформаційного протистояння у гібридній війні з державою-окупантом.
У цьому зв'язку колабораційна діяльність в освітянській сфері становить безпосередню загрозу національній безпеці України, на що вказує внесення до Верховної Ради в порядку законодавчої ініціативи групою народних депутатів проєкту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про національну безпеку України» щодо збереження культурної спадщини України та національної пам'яті» [16]. Не потребує спеціального доведення той факт, що освіта відіграє ключову роль у збереженні культурної спадщини України та національної пам'яті українського народу як головних елементів формування його ідентичності, консолідації й розвитку української нації [17].
Як вже зазначалося, реалізувати політику русифікації окупанти не здатні без залучення українських вчителів, зважаючи на те, що метою освіти є: формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей; виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству; збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу; підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору [18].
В цих умовах діяльність директорів шкіл і їх заступників з виховної роботи, які впроваджують (вводять щось нове в дію, у практику) російські освітні стандарти, примушуючи вчителів переходити на них і навчати дітей російською мовою, а також погодження самих вчителів (насамперед викладачів української мови і літератури, історії) на «перекваліфікацію» за програмами окупантів, підпадає під поняття колабораціонізм. Увага до освітніх стандартів пов'язана з тим, що вони спрямовані на формування компетентностей, необхідних для соціалізації школярів та громадянської активності, свідомого вибору подальшого життєвого шляху та самореалізації, виховання відповідального, шанобливого ставлення до родини, суспільства, національних та культурних цінностей українського народу [19].
Державним стандартом повної загальної середньої освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 р. [20], визначено, що метою базової середньої освіти є, зокрема, формування компетентностей, пов'язаних з:
вільним володінням державною мовою;
спроможністю діяти як відповідальний громадянин, здатністю брати участь у громадському та суспільному житті, спираючись на розуміння загальнолюдських і суспільних цінностей, соціальних, правових, економічних і політичних принципів, ідей сталого розвитку суспільства, співіснування людей та спільнот у глобальному світі;
критичним осмислення основних подій національної, європейської та світової історії, усвідомлення їхнього впливу на світогляд громадянина та його само ідентифікацію необхідних для їхньої соціалізації та громадянської активності, свідомого вибору подальшого життєвого шляху та самореалізації, виховання відповідального, шанобливого ставлення до родини, суспільства, національних та культурних цінностей українського народу.
Відповідно, заміна українського на російський стандарт тягне за собою переорієнтацію всієї системи цінностей українських школярів, викривлене осмислення основних подій національної, європейської та світової історії, усвідомлення їхнього впливу на світогляд громадянина та його само ідентифікацію. Під ч. 3 статті 29 Кримінального кодексу України може підпадати, наприклад, поширення системи «казачої освіти», впроваджується мілітарного виховання, ведення антиукраїнської пропаганди, прищеплення учням «російського патріотизму», пієтет до так званих «героїв» агресії рф проти України тощо.
Слід зазначити, що законодавець визначив склад кримінальної відповідальності, передбачений частиною третьої статті 1111 Кримінального кодексу України, для осіб, які вчинюють дії, спрямовані на впровадження (втілення) стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти, як такі, що посягають на основи національної безпеки України. А. О. Подзіров зазначає, щоб не виникало питання щодо наявності складу кримінальної відповідальності, передбаченої частиною третьої статті 111 1 Кримінального кодексу, педагог повинен утримуватися від здійснення пропаганди та впровадження стандартів освіти держави-окупанта під час своєї роботи. Та навпаки, за можливості, здійснювати навчання дітей за національними стандартами, що відповідатиме положенням статей 24 та 50 TV Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни [21].
В цілому, як зазначає освітній омбудсмен С. Горбачов, переважна більшість вчителів не йде на співпрацю з окупантами (наприклад, Херсонський державний університет у квітні 2022 р. тимчасово переніс центр управління у м. Івано-Франківськ), але серед них все ж трапляються окремі випадки колаборації [22]. За даними СБУ з початку 2023 р. більше ніж 30 педагогам повідомлено про підозру у добровільній співпраці з ворогом5; серед них - керівники створених російськими окупантами «відділів освіти», а також директори захоплених українських шкіл та ліцеїв [29].
За даними Національної поліції станом на кінець 2022 р. порушено 49 кримінальних проваджень (у вересні 2022 р. поліція звітувала про 19 кримінальних проваджень). Про підозру повідомили 10 особам. За результатами досудо- вого розслідування, до суду спрямували 9 кримінальних проваджень [30]. З цього приводу слід зазначити, що на
відміну від частин 2, 5 та 7 статті 1111 Кримінального кодексу частина 3 цієї статті, що передбачає відповідальність за впровадження стандартів освіти держави-агре- сора у закладах освіти, не містить посилання на «добровільність», в наслідок чого як колабораційна діяльність може розглядатися і запровадження таких стандартів і під примусом На думку заступниці міністра юстиції України В. Коломієць покарання за статтею Кримінального кодексу про колабораціонізм загрожує тим педагогам, які умисно пропагують російські наративи у закладах освіти, підтримують тимчасову окупацію та навчають дітей за російською програмою [31]..
Варто звернути увагу на той факт, що за даними соціологічної групи «Рейтинг», 68% українців вважають можливою амністію для вчителів, лікарів та соціальних працівників, стосовно яких встановлено факти колабо- рації з ворогом. Більшість українців вважає, що представники цих професій мають бути засуджені, але потім деякі з них - амністовані. Оскільки в багатьох випадках, наприклад вчителі, які вийшли на роботу та почали освітній процес за окупаційної влади, могли робити це під примусом. Водночас підтримка повної амністії доволі низька і становить лише 15% [32].
Висновки
Російська федерація як держава-окупант грубо порушує норми міжнародного права, зокрема, додаток до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї сухопутної війни - Положення про закони і звичаї війни на суходолі (стаття 43); IV Женевську конвенцію про захист цивільного населення під час війни (статті 24, 50); Конвенцію ООН про права дитини (стаття 29), оскільки ігнорує вимогу норм міжнародного право, відповідно до яких освіта дитини повинна бути спрямована на виховання поваги до батьків дитини, її культурної самобутності, мови і національних цінно стей країни, в якій дитина проживає, країни її походження; о світу дітей слід доручати особам з такими ж культурними традиціями та здійснювати по можливості особами їхньої національно сті, мови та релігії; має бути виключена будь-яка релігійна чи політична пропаганда, спрямована країною-окупантом на те, щоб відлучити дітей від їхнього природного середовища.
Колабораціоністська діяльність, тобто співпраця з державою-окупантом, її адміністрацією у інформаційній, культурній і освітній сферах, характеризується високим ступенем суспільної небезпеки, оскільки спрямована на руйнацію національної ідентичності молоді. Колабораціонізм в освітянській сфері на тимчасово окупованих територіях України не набув масового характеру, однак потребує Наслідком вчинення таких дій має стати кримінальна відповідальність осіб, які працюють в сфері освіти на тимчасово окупованих територіях України. При цьому вибір виду і міри покарання має бути обумовлений типом співпраці.
Література
Рубащенко М. А. Проблеми криміналізації публічного заперечення тимчасової окупації та встановлення зв'язків і взаємодії з незаконними органами на окупованих територіях. Новітні кримінально-правові дослідження - 2021: Альманах наукових праць / за ред. Є. Л. Стрельцова, О. В. Козаченка, О. М. Мусиченко. Миколаїв : МІП НУ «ОЮА», 2021. C. 123-131.
Рубащенко М.А. Кримінальна відповідальність за колабораціонізм за чинним КК України. Соціальна функція кримінального права: проблеми наукового забезпечення, законотворення та правозастосування: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 12-13 жовт 2016 р.). Харків, 2016. С. 328-331.
Письменський Є. Колабораціонізм у сучасній Україні як кримінально-правова проблема. Право України. 2020. № 12.
Трофименко А. Поняття «колабораціонізм» в проєктах законів України. Тенденції розвитку сучасної системи міжнародних відносин та світового політичного процесу: збірник матеріалів ХІ Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції (28 травня 2021 р.) / Під заг. ред. МВ Трофименка. Маріуполь: МДУ, 2021. С. 208-215.
Цибуленко Є. та Тетера І. Міжнародно-правова кваліфікація окупації Донбасу. Псевдодержави і колабораціонізм на цій території. Право України. 2020. № 11. С. 65-79.
Гутник А. В. Повідомлення про підозру у вчиненні ідеологічного та культурноосвітнього колабораціонізму: аналіз дотримання вимог ст. 277 КПК. Military offences and war crimes: background, theory and practice : collective monograph ; еб. by V. M. Stratonov. Riga, Latvia : «Baltija Publishing», 2023. С. 250-273.
Нетеса Н. В. Впровадження стандартів освіти країни-агресора як форма кримінально протиправного освітянського колабораціонізму: проблемні аспекти тлумачення та правозастосування. Питання боротьби зі злочинністю. 2022. №. 44. С. 76-81.
Письменський Є. Колабораційна діяльність у сфері освіти: проблеми тлумачення та вдосконалення кримінального закону. Право України. 2022. №. 11. С. 49-59.
Ясниська Т Ю. Культурно-освітній колабораціонізм: характеристика обєктивної сторони. Право і суспільство. 2023. № 2. Т 1. С. 250-256.
10.IV Конвенція про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_222#Text.
Конвенція про захист цивільного населення під час війни. Женева, 12 серпня 1949 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/995_154#Text.
Конвенція про права дитини. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text.
Нестеренко А. Культурний геноцид: хто і як впроваджує російську освіту на тимчасово окупованих територіях України. URL: https://rososvita.imi.org.ua/.
Методологія дослідження «Культурний геноцид: хто і як впроваджує російську освіту на окупованих територіях України». URL: https://imi.org.ua/monitorings/metodologiya-doslidzhennya-kulturnyj-genotsyd-hto-i-yak-vprovadzhuye-rosijsku-osvitu-na-okupovanyh-i53192.
Mitchell R., Kensler L. A. W., Tschannen-Moran M. (2016). Student trust in teachers and student perceptions of safety: positive predictors of student identification with school. International Journal of Leadership in Education. 21(2):1-20. DOI: 10.1080/13603124.2016.1157211.
Про внесення змін до Закону України «Про національну безпеку України» щодо збереження культурної спадщини України та національної пам'яті: проєкт Закону України. URL: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/1675340.
Яковюк І.В. Колабораційна діяльність - злочин проти основ національної безпеки України. Юридичний науковий електронний журнал. 2023. № 5. С. 43-46. DOI https://doi.org/10.32782/2524-0374/2023-5/7.
Про освіту : Закон України від 5 вересня 2017 р. № 2145-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text.
Про затвердження Державного стандарту початкової освіти : Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 87. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/87-2018-%D0%BF#Text.
Про деякі питання державних стандартів повної загальної середньої освіти : Постанова Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 р. № 898. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-2020-%D0%BF#Text.
Подзіров А. О. Колабораціонізм в освітній діяльності: кого притягнуть до відповідальності? URL: https://yvu.com.ua/kolaboratsion- izm-v-osvitnij-diyalnosti-kogo-varto-prytyagnuty-do-vidpovidalnosti/.
Які вчителі - колаборанти? URL: http://www.nrcu.gov.ua/news.html?newsID=100600.
Освіта на службі в окупантів: у Маріуполі викрили 11 вчителів-колаборантів. URL: https://www.youtube.com/watch?v=7PyTamsBJuQ.
Зомбування молоді: у Мелітополі окупанти відкрили «Дім Юнармії». URL: https://society.novyny.live/zombuvannia-molodi-u- melitopoli-okupanti-vidkrili-dim-iunarmiyi-95253.html.
РФ створила на окупованих територіях юнацький “Рух перших” з ознаками тоталітарного культу. URL: https://lb.ua/ society/2022/12/21/539830_rf_stvorila_okupovanih_teritoriyah.html.
Двоє громадян, маючи проросійські погляди, відкрито підтримували дії РФ проти України. URL: https://www.unian.ua/incidents/u- harkivskiy-oblasti-policiya-zatrimala-dvoh-osvityan-kolaborantiv-novini-harkova-12032853.html.
У СБУ розповіли, як вчителі-колаборанти працюють на окупантів. URL: https://www.unian.ua/incidents/u-sbu-rozpovili-yak-vchiteli- kolaboranti-pracyuvali-na-okupantiv-12153282.html.
Вчителі-колаборанти Генічеська готують документи для видачі «атестатів» випускникам шкіл. URL: https://henichesk.city/ articles/275821/ vchiteli-kolaboranti-genicheska-gotuyut-dokumenti-dlya-vidachi-atestativ-vipusknikam-shkil.
СБУ викрила понад 30 освітян-колаборантів, які займались русифікацією захоплених українських шкіл. URL: https://t.me/ SBUkr/7200.
Амеліна К. Проти вчителів-колаборантів відкрили 49 кримінальних проваджень - Нацполіція. URL: https://lb.ua/ society/2023/01/14/542559_proti_ vchitelivkolaborantiv.html.
Кречетова Д. У Мін'юсті уточнили, кого з педагогів в окупації каратимуть за колабораціонізм. URL: https://life.pravda.com.ua/ society/2022/04/25/248395/.
Вчитель продовжував працювати в окупації. Він колаборант чи ні? URL: https://expres.online/lyudi-i-problemi/vchitel-prodovzhuvav- pratsyuvati-v-okupatsii-vin-kolaborant-chi-ni.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Ступневість професійно-технічної освіти України, її концепція, сучасний стан, державне регулювання, проблеми та необхідність удосконалення. Суть та структура системи професійно-технічної освіти України, її адаптація в європейський освітній простір.
курсовая работа [149,0 K], добавлен 20.04.2011Запровадження Болонських принципів як важливий крок на шляху до євроінтеграції України та засіб полегшення доступу громадян до якісної освіти. Знайомство з особливостями процесу реформування системи вищої освіти України та Росії у пострадянський період.
статья [29,0 K], добавлен 11.09.2017Особливості заочної форми навчання у вищих закладах освіти України та вимоги до неї. Якість підготовки фахівців за заочною формою. Підготовка спеціалістів з вищою освітою для органів внутрішніх справ. Складові учбового процесу при дистанційному навчанні.
доклад [18,2 K], добавлен 27.09.2010Зміст та головні принципи Болонського процесу та відповідність вищої освіти України його вимогам з огляду на перспективу інтеграції її системи в європейський освітній і науковий простір. Основні напрямки структурного реформування вищої освіти України.
реферат [210,1 K], добавлен 08.04.2012Перелік матеріалів і документів, які стосуються розвитку вищої освіти в України в контексті Болонського процесу. Особливості впровадження та обґрунтування кредитно-модульної системи навчання. Інтеграція педагогічної освіти в європейський освітній простір.
методичка [3,3 M], добавлен 27.03.2010Засади порівняльно-юридичної роботи. Організаційно-правове забезпечення навчання у відомчих закладах освіти системи МВС України. Система підготовки кадрів поліції в навчальних закладах вищої служби поліції Німеччини, Бельгії, інших країн Західної Європи.
курсовая работа [68,6 K], добавлен 05.07.2009Порівняльний аналіз змісту професійної підготовки майбутнього вчителя початкової школи у Великій Британії і Україні. Особливості та принципи побудови навчальних планів у британських та українських освітніх закладах, які готують фахівців початкової освіти.
статья [20,4 K], добавлен 22.02.2018Педагогічна освіти України-тенденції до інтеграції в європейський освітній простір. Технологічна культура як складник професійності вчителя. Фахова досконалість сучасного вчителя. Актуалізація проблеми культури особистості та культурних цінностей.
реферат [19,4 K], добавлен 25.10.2008Роль меценатства у збереженні культурної спадщини. Створення перших вищих навчальних закладів України Острозької, Києво-Могилянської академій як результат філантропічної діяльності видатних українських меценатів. Особливості благодійництва у сфері освіти.
курсовая работа [72,1 K], добавлен 15.12.2013Аналіз законодавчих актів в сфері вищої освіти та міжнародних угод, які підписала Україна в рамках формування єдиного європейського освітнього простору. Суть документів, які дали початок Болонському процесу. Запровадження освітніх стандартів Європи.
статья [22,1 K], добавлен 11.09.2017