Доцільність використання пластичних матеріалів під час навчальної діяльності у школі вчителем-предметником у сучасному навчанні

особистості, Лицар Гуманної Педагогіки

магістриня з управління навчальним закладом,

сертифікована арттерапевтка, вчитель Гуманної Педагогіки

Статтю присвячено висвітленню доцільності використання пластичних матеріалів в роботі вчителя з учнями на уроках на прикладі застосування солоного тіста. Використання пластичних матеріалів це метод арттерапії, який застосовується в роботі з дітьми, а саме в психодіагностичній, психокорекційній та психотерапевтичній роботі, оскільки є найбільш м'яким методом роботи з різними проблемами та сприяє творчому розвитку дитини. В статті показано, що пластичні матеріали прості та легкі у застосуванні вчителем-предметником, та допомагають не тільки в роботі з психоемоційним станом дітей, а можуть безпосередньо стати інструментом навчального процесу як допоміжний демонстраційний матеріал. У статті надані приклади застосування пластичного матеріалу в школі як наочно-тактильного інструменту при вивченні шкільних предметів ці приклади демонструють універсальність методу. Також наочно відображено, що техніки з використанням солоного тіста легко модифікуються під задачу навчального процесу та потреби викладача. Робота с цим пластичним матеріалом сприяє поліпшенню дружніх відносин у будь-якому колективі. Так само пластичні матеріали є тією формою організації процесу навчання, яка може використовуватися для учнів з різними навчальними потребами та можливостями в умовах одного класу. А одна з головних особливостей використання солоного тіста вчителем це відсутність потреби у додатковому довгостроковому навчанні та діагностуванні психічного стану учнів. Водночас кожен педагог має пам'ятати, що використовуючи творчий підхід у педагогічній діяльності, вчитель може досягти найкращого результату.

Стаття адресована педагогам загальноосвітніх закладів, методичним працівникам, асистентам учителів, слухачам курсів підвищення кваліфікації педагогічних кадрів освіти, студентам педагогічних вищих навчальних закладів.

The article is dedicated to covering the practicability of using flexible materials in the work of teachers with students in the classroom on the example of using salt dough. The usage offlexible materials is a method of art therapy that is used in work with children, namely in psychodiagnostic, psychocorrectional and psychotherapeutic work, as it is the gentlest method of working with various problems and promotes the creative development of the child. The article shows that flexible materials are simple and easy to use by a classroom teacher, and that this materials help not only in working with the psycho-emotional state of childrens minds, but can also become a tool for the educational process as an additional demonstration material. The article provides examples of the use offlexible material at school as a visual and tactile tool in the study of school subjects these examples demonstrate the versatility of the method. It is also clearly shown that techniques with using salt dough can be easily modified to cover the needs of the educational process and the needs of the teacher. Worki.ng with this flexible material helps to improve friendly relations in any team. Similarly, flexible materials are a form of organization of the learning process that can be used for students with different learning needs and abilities in the same classroom. And one of the main features of using salt dough by a teacher is that there is no need for additional long-term training and diagnosis of students' mental state. At the same time, every teacher should remember that by using a creative approach to teaching, a teacher can achieve the best results.

The article is addressed to teachers of general education institutions, methodological workers, teacher assistants, students of advanced training courses for pedagogical staff, students ofpedagogical higher education institutions.

Нова задача сучасного педагога це поєднання навчання та емоційної допомоги дитині. Для розв'язання цієї задачі потрібні інноваційні методи та техніки, які не вимагають додаткової довгострокової спеціальної освіти вчителя та легко вбудовуються в процес навчання.

Вчитель-предметник не має можливості та кваліфікації діагностувати психічний стан дітей в класі, та він має можливість допомогти дитині освоїти матеріал, втримати увагу учня та пробудити інтерес до навчання у складні часи. Вчитель може застосувати техніки, які допоможуть зняти напругу та тривожність у кожного, не мають протипоказань, безпечні та легкі у використанні.

Арттерапія виникла в 30-і роки XX століття. Перший приклад застосування методів арттерапії пов'язаний зі спробами корекції емоційноособистісних проблем дітей, які зі своїми батьками емігрували з Німеччини до США під час другої світової війни [1, с. 72].

Термін «арттерапія» (буквально: терапія мистецтвом) увів у психологію у 1938 р. Адріан Хілл під час опису своєї роботи в санаторіях з туберкульозними хворими [1, с. 73].

Спочатку арттерапія виникла в контексті теоретичних ідей З. Фройда і К. Юнга, а надалі здобула ширшу концептуальну базу, що містить також гуманістичні моделі розвитку особистості К. Роджерса та А. Маслоу [1, с. 21, 27, 33].

На новий рівень арттерапію в Україні вивела Олена Тараріна, практичний психолог вищої категорії, кандидат педагогічних наук, авторка більш ніж 26 книг з арттерапії та психології. На початку 2000-х О. Тараріна стала засновницею та президентом Східно-Української асоціації арттерапії, а вже у 2020 році створила Міжнародну Федерацію арттерапії та самореалізації особистості. Федерація створює освітні та дослідницькі програми для спеціалістів допоміжних професій, які працюють у галузі освіти, психології та соціальній сфері. О. Тараріна сертифікувала вже більш ніж 5000 спеціалістів, серед яких є вчителі та вихователі.

Але треба зазначити, що пластичні матеріали вже застосовуються деякими арттерапевтами та показують гарні результати. Ще у 90-ті роки XX століття Людмила Стреж, практичний психолог, системно-сімейна арттерапевтка, активно використовувала в Україні арттерапію та, зокрема, пластичні матеріали з різними категоріями клієнтів, такими як: нормотипові діти, діти з особливими освітніми потребами, прийомні діти та підлітки, онкохворі діти та їхні батьки, внутрішньо переміщені особи тощо. На сьогодні Л. Стреж навчає арттерапевтів та випустила більш ніж 2000 спеціалістів різних арттерапевтичних напрямків.

На території України спостерігається тенденція до додаткового навчання арттерапії та психології на онлайн курсах та вебінарах. Тільки інтернет-запитів до Google на тему «онлайн додатвове навчання психологія, арттерапія» більш ніж 2 960 000. Такі курси популярні та користуються попитом у вихователів та вчителів завдяки своїй доступності, короткостроковості навчання та великій практичній базі технік та вправ, які одразу можна застосовувати в класі без додаткових навичок.

Аналіз арттерапевтичної літератури різних країн щодо використання солоного тіста та інших пластичних матеріалів свідчить про наявність таких ефектів використання метода [6, с. 20; 1, с. 73; 4, с. 25]:

Ліплення також відносять до вправ на розвиток дрібної моторики, яка впливає як на фізичний стан людини, так і безпосередньо на розвиток мозку. Дослідження щодо цього широко поширені, та теорія не має супротивників.

Пальчикові ігри сприяють гармонійному розвитку тіла й розуму, підтримують у належному стані мозкові системи. Подібні вправи при регулярному виконанні поліпшують діяльність серцево-судинної та травної систем, розвивають координацію рухів, силу і спритність рук, підтримують життєвий тонус [7, с. 3].

Пластичні матеріали

Матеріали, які відносять до пластичних, ми можемо поділити на дві групи: матеріали промислового виробництва (штучні матеріали) та натуральні матеріали.

Штучні: пластилін, пластилінову пасту, моделін, самозастигаюча паста, слайми різних видів.

Натуральні: тісто різних видів, глина, віск.

В роботі з дітьми перевагу надають натуральним, природнім та екологічним матеріалам. На штучні матеріали може виникнути алергія та є складнощі з утилізацією виробів. Та, незважаючи на потяг до натуральності, дуже часто доцільно використовувати комбіновані матеріали. Наприклад, у техніках із солоним тістом, де застосовується сушка та розфарбовування виробу, для подальшого зберігання до тіста може додаватися клей ПВА.

Робота із солоним тістом називається «тістопластика». Використання цього методу має корекційно-розвивальну функцію та сприяє зняттю психоемоційного напруження [3, с. 16].

Із всіх вищеперерахованих натуральних матеріалів тісто має свої переваги: доступність, низька ціна, різні варіанти створення консистенції матеріалу під різні задачі, швидкість виготовлення матеріал можна зробити прямо в класі за 3-5 хвилин. В тісто легко додати навіть запах у вигляді аромаолії, який буде заспокоювати чи, навпаки, робити учнів активними [3, с. 28].

Солоне тісто легко зберігати у холодильнику, накривши плівкою чи кришкою, щоб запобігти попаданню кисню. Сушити готові вироби можна різними способами, найпоширеніший на даний час на підвіконні в класі [3, с. 148].

Навіть на етапі змішування інгредієнтів (а це мука, сіль, вода та соняшникова олія) та замішування тіста викладач знижує рівень власного стресу, навіть не замислюючись над цим. Стимулювання біологічно активних точок на долонях значно поліпшує самопочуття [3, с. 23].

Використання пластичних матеріалів, а саме процес ліплення, допомагає навчитися керувати собою, контролювати емоції, володіти ними [8, с. 1].

Кінцевий результат у вигляді виконанного завдання підвищує самооцінку дітей та дорослих, дає відчуття внутрішньої перемоги.

Щоб робити висновки про доцільність використання пластичних матеріалів у класі, треба поглянути детальніше на переваги та висвітлити недоліки.

Переваги

Недоліки

Приклади застосування пластичного матеріалу в школі як наочно-тактильного інструменту при вивченні шкільних предметів

Наразі науковці переконані, що існує три панівні стилі навчання. Дослідження Ліна О'Браєна та фахівці Спеціального центру діагностичних студій у Рошвілі, що охопило 5300 учнів 5-12 класів США, Японії та Гонконгу, виявило такий розподіл [5, с. 12]:

Водночас учені зауважують, що попри існування стилю навчання, що домінує, кожна людина поєднує його ще з одним (вторинним), залежно від типу інформації, що потрібно засвоїти. Якщо ж навчальний метод не відповідатиме стилю навчання, учень матиме проблеми у навчанні. Людина навчається швидше і краще, якщо залучить та поєднає якомога більше здатностей свого мозку.

Таке поєднання можливо завдяки використанню солоного тіста в класі. Це стовідсотково тактильний та візуальний матеріал, який вчитель робить аудіальним своїм викладанням теми уроку.

В таблиці 1 наведено приклади використання пластичних матеріалів як навчального метода з основними шкільними предметами. Техніки ускладнюються згідно з віком дітей та враховуючи гуманно-особистий підхід.

Техніки використання солоного тіста легко можна модифікувати. Також вони сприяють поліпшенню дружніх відносин у класі, практиці роботі в колективі, коли кожен учень робить якусь частину загального.

Процес роботи методом «тістопластика» можна розподілити на декілька уроків. Поступово виконуючи завдання вчителя та підбираючи додаткові матеріали, учень розмірковує у вільний від уроку час над завданням та предметом.

Перед тим як вчитель дасть учням основну техніку роботи із тістом, рекомендовано провести 1-2 вправи на знайомство з матеріалом [2, с. 9].

У роботі з дітьми використання пластичних матеріалів як методу арттерапії є ефективним способом розв'язання емоційних проблем та сприяє розвитку пізнавальних здібностей дитини.

Пластичні матеріали є простими та легкими у застосуванні вчителем та не вимагають довгострокового додаткового навчання. Допомагають не тільки в роботі з психоемоційним станом, а можуть безпосередньо стати інструментом навчального процесу як допоміжний наочно-тактильний інструмент. Матеріал дуже гнучкий у використанні та може застосовуватися на будь-якому уроці. Техніки легко модифікуються та спрощуються чи ускладнюються згідно з віком учнів та навчальною метою.

Таблиця 1

Аналіз арттерапевтичної літератури різних країн щодо використання солоного тіста та інших пластичних матеріалів, наведені недоліки та переваги, приклади використання матеріалу в класі, мій особистий досвід роботи з методом «тістопластика» з дітьми та дорослими свідчать про доцільність використання пластичних матеріалів під час навчальної діяльності у школі вчителем-предметником у сучасному навчанні.

Література