Танцювальна імпровізація як засіб творчої реалізації учнів молодшого шкільного віку у професійній діяльності педагога-хореографа

Творчий процес розвитку особистості становить досить складну систему взаємозалежних складових. Творчість - це діяльність зі створення нових та оригінальних продуктів, що мають суспільне значення. Це досить складний процес, який може протікати, у тому числі й у такій формі, як імпровізація. Слово «improvises» у перекладі з латинської означає «несподіваний», «раптовий».

Танцювальна імпровізація важлива для розвитку творчого потенціалу здобувачів початкової школи. У процесі нашої роботи було виявлено, що на сьогоднішній день представлено недостатньо матеріалів, методик чи методичних прийомів, у яких було б відображено використання танцювальної імпровізації як засобу творчої реалізації учнів початкової школи. Робота вчителів хореографії (керівників хореографічних колективів) полягає в тому, щоб допомогти учням навчитися імпровізувати. Імпровізуючи, здобувачі розвивають важливі життєві навички - уміння самостійно приймати рішення, бути впевненим в собі, самовиражатися, комунікувати з іншими, творити і т. ін. Крім того танцювальна імпровізація сприяє розвитку:

- Уяви та креативності. Вона дає змогу танцівникам експериментувати з різними рухами та спонукає їх до пошуку нових танцювальних ідей, розширює межі їхніх хореографічних можливостей;

- Розкутості та рішучості. Танцівники, які вміють імпровізувати, набувають вміння швидко реагувати на музику, на своє оточення. Вони навчаються довіряти своїм інстинктам і миттєво приймати рішення - все це допомагає ставати сміливими, впевненими в собі та відповідальними людьми;

- Виразності та індивідуальності. Кожна людина має свою унікальну особистість і стиль виразності, а через імпровізацію в рухах вона може вільно виражати свої почуття та емоції.

Завдання педагога-хореографа удосконалювати рухові навички учнів, розвивати здібності до імпровізації, постійно підтримувати у дітей бажання творчого самовираження, прояву фантазії, допомагати їм набувати почуття внутрішньої і зовнішньої свободи, впевненості, виховувати вміння насолоджуватися танцем.

Ми пропонуємо в програму занять з хореографії постійно вводити завдання на імпровізацію. Таким чином будуть створені умови для розвитку творчої уяви, реалізації творчого потенціалу, закріплення вивченого матеріалу та вдосконалення виконавських навичок.

На заняттях з хореографії необхідно поступово підводити дітей до можливості імпровізувати. Спочатку варто навчити їх вільно, невимушено рухатися під музику. Рухи під музику допомагають краще відчути загальний характер твору - його форму, мелодику, ритміку, темп виконання, динамічні відтінки. Включаючись своїми рухами у хід сприйняття музики, учні ніби стають її співвиконавцями, реалізують своє мимовільне прагнення до рухового супроводу музики. Тому педагогу-хореографу необхідно вдало підбирати музичний матеріал для танцювальної імпровізації.

Важливо використовувати танцювальну імпровізацію на всіх етапах уроку хореографії.

Імпровізація під час розминки - це чудовий спосіб допомогти учням задуматися про роль розминки в танці та про те, що їхнє власне тіло має підготуватися до заняття. Перед введенням імпровізації як інструменту розминки обов'язково необхідно обговорити з учнями цілі розминки в танці. Хороша розминка включає плавні рухи, які готують всі системи організму - серцево-судинну, скелетну, м'язову, вестибулярну і т. ін. до вимог техніки. Наприклад:

Вправа 1. Поки танцюристи стоять на місці, проведіть їх через імпровізацію, яка починається з руху шийного відділу хребта (шиї) та рухається вниз по тілу. Учні самі вибирають рухи для шийного відділу хребта (наприклад, невеликі повороти голови або ізольовані рухи), потім плечі, лікті, зап'ястя, грудний відділ хребта (ребра), поперековий відділ хребта (нижня частина спини), таз (стегна), стегновий (тазостегновий) суглоб, коліна, кісточки та стопи. Вчитель може дати певну кількість тактів, щоб діти рухали кожною частиною тіла чи словесний сигнал, щоб вони переключилися, або дозволити їм рухатися по тілу за певним сигналом.

Вправа 2. Розташувати клас у коло. Одна дитина вибирає рух для шийного відділу хребта, а потім усі танцюристи повторюють цей рух. Наступний танцюрист рухатиме плечима, потім ліктями і так далі, а решта класу копіюватиме їхні рухи.

Імпровізація як форма творчого процесу розвиватиме хореографічний потенціал учнів у разі оволодіння ними технікою виконання рухів. Тоді діти із задоволенням танцюватимуть, самостійно вигадуючи рухи, перевтілюючись у певний образ, оперуючи рухами залежно від характеру музики та поставлених завдань.

Імпровізація під час екзерсису (класичного, українського, народно-сценічного танцю) збагачують техніку, підводячи здобувачів початкової школи до правильного виконання танцювальних елементів.

Цікавими будуть танцювальні імпровізації, які дають змогу учням змогу розгорнути у власній уяві розвиток подій, показати техніку виконання рухів, виконавську майстерність і продемонструвати їх одноліткам.

Під час вивчення рухів українського танцю (притупів, колупалочки, тинків, дрібушечку та ін.), пропонуємо використовувати вірші вітчизняних дитячих поетів. Наприклад, уривок віршу Г. Усача «Рипливі братики»:

Як лягає Петрик спати,

Має добру звичку:

Він під ліжко ночувати

Ставить черевички.

А вони...[9].

Учитель пропонує дописати вірш за допомогою українських рухів. Така діяльність ознайомлює дітей з національними особливостями народного танцю, головним принципом якого є імпровізаційність, оскільки кожен виконавець має свій характер, манеру художньої поведінки. Навіть при однаковому завданні кожен учень демонструє свою неповторність, індивідуальність, самобутність тощо. Варто відзначити, що у танцюристів при кожному новому виконанні рухів часто змінюється (чи з'являється) якась нова деталь (новий рух). Це ще раз доводить, що імпровізаційність лежить в основі українського народного танцю.

Імпровізація можлива лише на базі розвитку музичного слуху, творчої уяви та за умови вільного володіння своїм тілом, тобто тоді, коли рухи автоматизовані і не відволікають увагу на техніку їх виконання.

Танцювальна імпровізація - це чудовий спосіб зацікавити учнів і продовжити навчання під час того, що зазвичай може стати «часом простою» у класі. Це може бути корисним інструментом у онлайн-форматах або змішаних форматах навчання, коли вчителю часто доводиться розподіляти свою увагу між різними групами танцюристів упродовж усього заняття. Наприклад, одна група виконує якусь вправу (па), інші імпровізують з нею (ним). Запропонуйте певну кількість тактів (рахунків) для імпровізації між частинами комбінації. Учні виконують праву частину комбінації, потім імпровізують задану кількість рахунків, потім починають ліву частину.

Імпровізація сприяє командній роботі у класі. Групова імпровізація дозволяє учням спілкуватися, співпрацювати та творити разом. Діти працюють разом для досягнення спільної мети, дивляться, слухають і реагують один на одного у реальному часі та просторі, таким чином, розвивають цінні соціальні навички. Наприклад, один танцюрист виконує імпровізований рух, а решта класу відповідає рухом. Вчитель дає різні завдання танцюристам: повторіть рух як найточніше; робіть усе, що, на вашу думку, протилежне до цього руху; або, зробіть той самий рух за вашим власним смаком чи улюбленим стилем танцю. Запропонуйте учню передати рухами характер свого партнера чи будь якого учасника колективу.

Імпровізація в танці сприяє розвитку образного мислення та фантазії учня. Вона викликає асоціації, пов'язані з музикою, і, як наслідок, допомагає втілювати ці асоціації в рух, вибудовуючи сюжетну лінію та створюючи певний образ. Наприклад:

Вправа на осмислення пози і жесту. Дітям пропонується підняти руки догори у третю позицію і уявити себе Берегинею - богинею добра і захисту людини. За допомогою жестів покажіть, що ви покровителі врожаю, що ви захищаєте людину від хвороби, від впливу негативної енергії злої сили.

Вправа на осмислення малюнку танцю. Вчитель запрошує учнів до масової імпровізації. Під спокійну народну мелодію пропонує взятися за руки і утворити струмок. Струмок пливе рівно і у деякий момент починає утворювати хвилясту лінію без початку і кінця, закручуватися у «равлика», розкручуватися у кривульку. Таким чином наш струмок Меандр - це символ нескінченного життя.

Засвітило яскраве сонечко (діти, звичайно, утворять коло). Вчитель звертає увагу, що коло символізує хвалу і повагу до Сонця, як символу світла, життя, тепла.

Завдання на комплексне осмислення засобів хореографії.

Завдання 1. Якщо вам необхідно буде передати в танці образ ведмедя, які суттєві ознаки, типові для цієї тварини, ви виділили б і за допомогою яких танцювальних рухів, із запропонованого вам ряду, ви це зробите?

Дітям запропоновано таких ряд народних рухів: переступання, притупи, виведення ноги на каблук, повільні коливання корпусом, стрибки, галоп, характерні рухи голови, корпусу тощо.

Завдання 2. Дітям пропонується передати засобами хореографічного мистецтва образ яструба, а саме: яструб літає, яструб побачив здобич, яструб приготувався її спіймати, яструб наздогнав здобич. Діти намагаються розкрити образ в дії.

Завдання 3. Танцівникам пропонується прийняти будь-яку позу, яка б символізувала Дерево Життя. Поступово вчитель ускладнює завдання, підключаючи уяву, асоціативне і художньо-образне мислення дітей. Зокрема, пропонує уявити, що на дереві ростуть золоті плоди, а з його коріння б'ють життєдайні джерела. Не одну сотню тисяч років виростало Дерево життя, відбираючи у Хаосу територію і наповнюючи її життям (рослинністю, тваринами, птахами, людьми). На Дереві життя золота кора, серед його гілля рояться бджоли... Таким чином вчитель інформує учнів про символічний образ Дерева Життя, а танцюристи за допомогою засобів хореографії імпровізують та створюють танцювальний етюд, у якому кожний рух, поза, жест наділена певним символічним змістом.

Дітям цікаво виконувати такі імпровізаційні творчі завдання, адже вони спрямовані на відтворення хореографічного образу і передають активне залучення всіх структурних елементів художньо-образного мислення.

Танцювальна імпровізація - це своєрідна техніка релаксації, у якій через рухові імпульси народжується танець. Вважаємо, що танцювальна імпровізація дозволить учню:

- гармонійно сприймати власне Я;

- пізнати джерела позитивної енергії у собі;

- відчути різноманітність емоцій;

- вдосконалити власний репертуар рухів, які сприяють набуттю пластичності та грації тощо.

Однак танцювальна імпровізація може бути складною для багатьох учнів, особливо для початківців. Вони можуть зіткнутися з такими проблемами: не можуть виконувати танцювальні рухи спонтанно; почуваються безглуздо, коли їх просять придумати власний рух; зазнають дискомфорт, коли під час імпровізації за ними спостерігає вчитель чи інші учні; наслідують стиль вчителя, а не виконують те, що їм зручно і т. ін.

Через ці проблеми учні-початківці, швидше за все, «імпровізуватимуть», копіюючи рухи, які вони бачили раніше по телевізору, або об'єднуючи танцювальні па та комбінації, які вони вивчили в класі. Учителю необхідно допомогти учням подолати ці труднощі та допомогти їм віднайти свій власний стиль імпровізації. Важливо ставити здобувачам чітке завдання, яке вони повинні виконати за допомогою танцювального.

Також, включення в план уроку гри-імпровізації може стати чудовим способом допомогти учням розслабитися та відчути себе комфортніше. Наприклад, попросіть танцюристів уявити, що вони імпровізують у конкретному середовищі (на місяці, під водою, у густих джунглях або у пісках). Перш ніж учні почнуть танцювати, залучіть їх до обговорення того, яким буде навколишнє середовище, з чим зіткнуться мешканці навколишнього середовища і як це вплине на їх рухи.

Висновки