Програмно-цільовий проєкт системи формування професійної компетентності майбутніх фахівців-медиків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Програмно-цільовий проєкт системи формування професійної компетентності майбутніх фахівців-медиків

Борисюк Алла Степанівна - доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри психології та філософії Буковинського державного медичного університету; Рудий-Трипольський Владислав Олександрович - здобувач кафедри практичної психології та соціальної роботи Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля

У статті розкрито програмно-цільовий проєкт системи формування професійної компетентності майбутніх фахівців-медиків. На основі системно-інтегративної методології визначено соціально-психологічні особливості процесу формування професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі. Розкрито блоки структурних складових (мотиваційно-ціннісний, когнітивно-оцінний, функціонально-діяльнісний, особистісно-рефлексивний) професійної компетентності майбутніх фахівців-медиків та їх змістовне наповнення. Визначено критерії та емпіричні показники рівнів (допустимого, достатнього, оптимального) сформованості професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі за блоками її структурних складових. Виокремлено етапи (діагностичний, аксіологічний, теоретичний, практичний, контрольно-аналітичний) та організаційні умови системи формування професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі. Розроблено програмно-цільовий проєкт системи формування професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі, зміст якого визначався взаємодією цільового, організаційно-процесуального та організаційно-технологічного компонентів, які становили систему взаємопов'язаних та послідовних структурних блоків (змістовного, операційного, діяльнісного, рефлексивного), об'єднаних для реалізації мети та завдань проєкту.

Показано, що формування професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі на основі системно-інтегративного підходу в межах розробленого програмно-цільового проєкту відбувалося за допомогою поетапного ускладнення форм і методів їх професійної підготовки залежно від особливостей навчально-професійної, науково-дослідної та соціокультурної діяльності, завдяки реалізації комплексу організаційних умов, які враховувалися при розробці блоків запропонованого проєкту і забезпечували його результативність. Констатовано, що системність формування професійної компетентності майбутніх фахівців медиків в межах запропонованого проєкту забезпечено за умов дотримання принципів інтегративності, системності, інтерактивності, цілісності, прикладної спрямованості, інструментальності.

Ключові слова: майбутні фахівці медичної галузі, професійна компетентність, система формування професійної компетентності, системно-інтегративний підхід, активне соціально-психологічне навчання.

Program-target project of the professional competence formation system of future medical specialists

Borysiuk A.S., Rudyi-Trypolskyi V.O., Zavatska N.Ye.

Based on the system-integrative methodology, the socio-psychological features of the future medical specialists' professional competence forming system are determined. Blocks of structural components (motivational-valuable, cognitive- evaluative, functional-operational, personal-reflexive) of the future medical specialists ' professional competence and content are disclosed. Criteria and empirical indicators of the levels (acceptable, sufficient, optimal) of the future medical specialists' professional competence formation are determined in blocks of the structural components. The stages (diagnostic, axiological, theoretical, practical, control-analytical) and organizational conditions of the system for the future medical specialists' professional competence formation are identified. The effectiveness of the program-targeted project for the future medical specialists' professional competence formation system has been developed and proved; the substantive and procedural foundations of its phased practical implementation in compliance with certain organizational conditions have been substantiated.

Key words: future medical specialists, professional competence, professional competence formation system, system-integrative approach, active socio- psychological training.

мотиваційно-ціннісний професійний компетентність

Постановка проблеми

Шляхи трансформації вищої освіти на сучасному етапі мають багатокомпонентний характер. Ці зміни відбилися й на системі вищої медичної освіти, трансформаційні процеси в якій пов'язані як з модернізацією освіти в цілому, так і з системними змінами самої моделі медичної освіти та зростанням соціального запиту на підготовку висококваліфікованих фахівців медичної галузі. Передусім, такі зміни обумовлені орієнтацією на світовий та європейський освітній простір, міжнародне співробітництво, зміною освітньої парадигми на компетентно - діяльнісний формат (Zhigarenko, Halian І., Halian А., Burlakova, 2020).

Констатовано, що компетентнісний підхід забезпечується розвитком розумової активності, самовдосконаленням умінь і навичок, формуванням готовності до саморозвитку, співпраці, до самостійної діяльності та вміння приймати правильні рішення, що забезпечує ефективність професійної підготовки майбутніх фахівців, а інноваційні методи та підходи до організації освітнього процесу, залучення активних соціально-психологічних методів навчання стимулюють цей процес (Zinziuk, Timofiieva, Zorij, Roman, Bojko, Shimkova, 2010).

Аналіз останніх досліджень і публікацій

З'ясовано, що питання формування професійної компетентності майбутніх фахівців переважно розглядалися у педагогічних або психолого-педагогічних дослідженнях, Розроблялися та досліджувалися різні аспекти задіяння компетентнісного підходу в системі вищої освіти (В. Байденко, І. Бех, Н. Бібік, В. Ващенко, І. Гудзик, Л. Коваль, О. Пометун та ін.) та науково-теоретичні основи професійної підготовки майбутніх фахівців на основі компетентнісного підходу, а саме вчителів (О. Дубасенюк, І. Зязюн, Н. Ничкало, І. Тимченко та ін.), соціальних педагогів і соціальних працівників (Н. Гордієнко, Є. Каширіна, О. Карпенко, Л. Онуфрієва та ін.), економістів (Н. Болюбаш та ін.), техніків-механіків (І. Стаднійчук та ін.), офіцерів (І. Андрущенко, В. Тернопільська та ін.), фахівців системи професійно-технічної освіти (В. Ягупов та ін.) та ін.

Констатовано, що професійна компетентність - це інтегральна професійно-особистісна характеристика, яка розглядається як здатність і готовність фахівця виконувати професійні функції відповідно до прийнятих у соціумі в конкретно-історичний момент норм, стандартів, вимог (О. Лосієвська, В. Луговий, Л. Онуфрієва, О. Смирнова та ін.) та результат підготовки фахівця, виражений у рівні освоєння відповідних ключових компетенцій та професійно значущих якостей, що створюють умови для вдосконалення самопізнання, рефлексії, саморозвитку, самоствердження, самооцінки, як провідних механізмів самореалізації (І. Антонишин, С. Бухальська, П. Гощинський, А. Кононенко, І. Крицький, О. Макаренко та ін.).

При цьому підкреслюється динамічність і соціальність цієї категорії та стверджується, що професійна компетентність включає широку загальну та спеціальну ерудицію фахівця й постійне підвищення його науково-професійної підготовки (О. Березюк, Л. Зінзюк, С. Сисоєва, В. Ягупов та ін.).

Підкреслюючи особистісну обумовленість професійної компетентності, у характеристику даного конструкту включають процес розвитку індивідуальної своєрідності суб'єкта професійної діяльності, що забезпечує формування індивідуальних способів самоствердження у професійному середовищі (А. Борисюк, В. Бочелюк, І. Жигаренко, М. Панов, О. Черних, Ю. Шабанова та ін.). Ці позиції співзвучні з тим, що професійна компетентність обов'язково має відображати високий рівень професійної освіти, наявність досвіду, а також мотивованого прагнення до безперервної самоосвіти та відповідального ставлення до професії (П. Білецький, С. Максименко, Н. Нечаюк, І. Пасічник, Л. Пілецька, С. Стеценко, С. Юрнюк та ін.).

Встановлено, що більшість дослідників у поняття професійної компетентності включають проблемно-практичний, смисловий, ціннісний аспекти (О. Вознюк, І. Драч, О. Дубасенюк, Г. Загринчук, В. Марценюк, І. Мисула, О. Панчук та ін.).

Мета статті - розкрити програмно-цільовий проєкт системи формування професійної компетентності майбутніх фахівців-медиків.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

З'ясовано, що серед сутнісних аспектів змісту професійної компетентності майбутніх фахівців-медиків виокремлюють: оптимальне використання своїх здібностей, що зумовлюють ефективну професійну діяльність відповідно до вимог професії; самостійне та постійне підвищення рівня професійних знань та умінь, удосконалення здібностей, необхідних для виконання професійних функцій; прояв автономності та мобільності у вирішенні професійних завдань; активну взаємодію у професійному середовищі на основі партнерства та співробітництва; здатність до мобілізації та інтеграції знань, умінь, навичок, установок і здібностей, що забезпечують оптимальне виконання професійної діяльності; здатність до саморегулювання, саморефлексії, самоаналізу, що забезпечують ефективну адаптацію у професії (Є. Волченко, О. Дудіна, Н. Лобач, Г. Мороховець, М. Мруга, О. Сілкова та ін.).

Показано, що компетентнісний підхід у вищий медичній освіті відповідає меті забезпечення підготовки кваліфікованих, компетентних фахівців медичної галузі, а у вимогах до результатів освоєння ними основних освітніх програм зазначені необхідність оволодіння як загальнокультурними, так і професійні компетенціями (загально-професійними; компетенціями у профілактичній, діагностичній, лікувальній, реабілітаційній, психолого-педагогічній, соціально-психологічній, організаційно-управлінській, науково-дослідній видах діяльності) (Zhigarenko, Popovych, Paviluc, 2021).

Аналіз сучасних підходів до процесу формування професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі дозволив виокремити в якості провідного системно-інтегративний підхід (Н. Божко, Т. Бубряк, Я. Кміт, І. Козловська, О. Лавніков, К. Левківська, А. Лесик, М. Опачко та ін.).

Показано, що соціально-психологічні проблеми формування професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі слід розглядати крізь призму джерел професійних помилок, видів досвіду та компетенцій, які забезпечують превенцію таких помилок (П. Білецький, К. Бондаренко, Т. Григоренко, О. Мочульська, О. Погребняк, Н. Стучинська та ін.). Наголошується, що превенція професійних помилок має передбачати актуалізацію професійно-особистісної підготовки фахівців-медиків з метою формування у них навичок самоаналізу, самоорганізації та саморозвитку, а також їх практико-орієнтовану підготовку з метою накопичення досвіду та навичок оволодіння професійними компетенціями.

У зв'язку з цим невід'ємним компонентом формування професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі є їх професійно-особистісне становлення через формування професійно важливих якостей, що відбивають компетенції фахівця медичної галузі. Так, комунікативні компетенції представлені, зокрема, вмінням працювати у команді; компетенції самоаналізу реалізують готовність до самостійного виконання поставлених професійних завдань; компетенції самоорганізації, рефлексії виявляються у здібностях оцінювати результат виконаних дій. Важливими також постають компетенції самоосвіти (широкий кругозір у різних галузях життєдіяльності); організаційно - управлінської роботи; дослідницької діяльності; оволодіння практичними навичками професійної діяльності; знання принципів біоетики та деонтології тощо (Л. Борейко, В. Іщук, М. Марущак, Б. Сенюк, К. Хоменко та ін.).

Проведений теоретико-методологічний аналіз дозволив виділити у структурі професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі основні блоки її структурних складових: мотиваційно-ціннісний, когнітивно-оцінний, функціонально-діяльнісний, особистісно-рефлексивний.

Методологічною основою для побудови програмно-цільового проєкту слугував системно-інтегративний підхід.

Показано, що зміст запропонованого проєкту визначався взаємодією таких компонентів: цільового, організаційно-процесуального та організаційно-технологічного. На цій підставі в рамках програмно-цільового проєкту було визначено систему взаємопов'язаних та послідовних структурних блоків (змістовного, операційного, діяльнісного, рефлексивного), об'єднаних для реалізації його мети та завдань.

Виокремлено основні вектори системи формування професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі в межах програмно-цільового проєкту: аксіологічний, що дозволяв розглянути систему формування ціннісних орієнтацій майбутнього фахівця-медика, значущих для професійної діяльності; культурологічний, що передбачав формування професійної культури майбутнього фахівця-медика як вищої форми прояву професійної освіченості та компетентності; діяльнісний, що полягав у єдності теоретичної та практичної готовності та здатності майбутнього фахівця-медика до здійснення професійної діяльності відповідно до знань, умінь, навичок та інтересів; інформаційно-комунікативний, що визначав рівень сформованості комунікативних знань, умінь та навичок, які використовуються на різних рівнях інформаційних потоків.

Констатовано, що процес системного формування професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі в межах запропонованого проєкту реалізувався за умов дотримання принципів інтегративності, системності, інтерактивності, цілісності, практичної спрямованості, інструментальності.

З'ясовано, що у системі формування професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі програмно-цільовий проект дозволяв забезпечити виконання ціннісно-смислової, мотиваційної, освітньо-конструктивної, розвивальної, контрольної, аналітичної функцій.

Показано, що формування професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі на основі системно-інтегративного підходу в межах розробленого програмно-цільового проєкту відбувалося за допомогою поетапного ускладнення форм та методів професійної підготовки залежно від навчально-професійної, науково-дослідної та соціокультурної діяльності студентів-медиків, завдяки реалізації комплексу організаційних умов, які враховувалися при розробці блоків запропонованого проєкту та забезпечували його результативність.

Провідними у цьому аспекті визнано такі організаційні умови: розвиток інтегративної активності особистості майбутніх фахівців медичної галузі; створення єдиного освітнього простору через інтеграцію навчально - професійної, науково-дослідної, соціокультурної діяльності майбутніх фахівців медичної галузі; використання системно-інтегративного підходу при побудові навчальних (інтегративних) курсів та програм клінічної практики; застосування форм та методів активного соціально-психологічного навчання. Завдяки такому підходу реалізуються міжпредметний, внутрішньопредметний, міжособистісний та внутрішньоособистісний рівні інтеграції, новизна яких полягає у їх використанні для обраного предмету дослідження, змістовному наповненні, комплексному обґрунтуванні та поданні.

Виявлено, що досягненню цілей та завдань програмно-цільового проєкту сприяло використання: методів проблемного навчання; навчальних дискусій; ділових та рольових ігор; мозкового штурму; проблемних лекцій та лекцій-прес-конференцій; системи різнорівневих ситуаційних завдань, з задіянням цифрових і STEM засобів, технологій кейс-стаді (практико-орієнтовані завдання, що містили аналіз варіантів некоректного надання медичної допомоги, аналіз ситуацій взаємодії з пацієнтами, спираючись на положення медичної етики та деонтології тощо); сторітеллінгу; техніки «репетиція прийняття складних рішень»; індивідуальної та групової рефлексії; соціально-психологічного тренінгу, тренінгу особистісного зростання, комунікативного тренінгу та ін. Дієвими виявилися й різні активні методи та форми проведення практик, самостійної роботи, як ефективних засобів формування професійно-суб'єктної позиції, набуття різних видів досвіду суб'єктності, розвитку критичного мислення.

При проведенні формувального експерименту 26 учасників з допустимим (низьким) рівнем сформованості професійної компетентності увійшли до ЕГф та 25 таких учасників склали КГф. Учасники КГф не залучалися до системних заходів програмно-цільового проєкту.

Порівняння результатів І та ІІ діагностичних зрізів (до та після формувального етапу дослідження відповідно) в учасників ЕГф було проведено за допомогою критерію Вілкоксона. Виявлено статистично значущі зміни за показниками мотивації професійної діяльності (Z=2,107; p=0,036) та спрямованості навчальної мотивації (Z=4,911; p=0,001); парціальних позицій інтернальності (Z=4,789; p=0,001); вербальної креативності (Z=3,523; p=0,001); комунікативних (Z=4,109; p=0,000) та організаторських (Z=4,112; p=0,001) здібностей; соціально-психологічної мобільності (Z=2,657; p=0,006); рефлексивності (Z=3,591; p=0,001); прагнення до саморозвитку (Z=4,648; p=0,000); інтегрального рівня емоційного інтелекту (Z=5,593; p=0,000); якості самостійної роботи (Z=4,672; p=0,001) та середнього балу успішності (Z=4,639; p=0,000).

Показано, що у досліджуваних ЕГф статистично значуще підвищилась мотивація до формування професійно-суб'єктної позиції (р<0,05), що сприяло, зокрема, розширенню можливостей превенції професійних помилок, розвитку критичного мислення.

Проведено оцінку вираженості таких показників професійної компетентності майбутніх фахівців-медиків ЕГф, як самооцінка професійно- особистісного розвитку (Z=5,389; p=0,001), професійних (Z=4,804; p=0,000) та дослідницьких (Z=4,682; p=0,001) умінь, індивідуальної концепції здоров'я (Z=5,712; p=0,001) та стилю життя (Z=5,567; p=0,001), за якими вони значущо відрізняються від показників учасників КГф.

Встановлено статистично значущі відмінності за показниками професійної компетентності учасників ЕГф та КГф (оцінку проведено за допомогою критерію Манна-Уітні). З'ясовано, що учасники ЕГф, на відміну від учасників КГф, мають вищий рівень професійної компетентності в цілому (U=1109; p=0,001), а також таких її показників, як орієнтація на пошук ресурсів саморозвитку у вирішенні проблеми (U=1227; p=0,024), саморегуляція (U=1076; p=0,001). Учасники ЕГф, на відміну від учасників КГф, більш мотивовані до формування професійно-суб'єктної позиції (U=239,4; p=0,000); відрізняються рівнем мотиваційних орієнтацій у міжособистісних комунікаціях (U=287,7; p=0,000) та комунікативною установкою (U=0,007; p=0,006).

Учасники ЕГф також демонстрували більш високі показники за спрямованістю навчальної мотивації (U=273,2; p=0,000) і творчим ставленням до професії (U=256; p=0,001).

Результати формувального експерименту показали статистично значущі зміни за рівнями сформованості професійної компетентності в ЕГ ф, порівняно з показниками КГф. Так, кількість учасників з допустимим (низьким) рівнем в ЕГф зменшилася з 18,4% до 8,5%, тоді як у КГф - з 17,6% до 10,6%. Разом із цим, позитивна динаміка на оптимальному рівні сформованості професійної компетентності в ЕГф (з 16,9% до 21,8%) також перевищує аналогічну у КГф (з 7,7% до 11,2%). Найбільша позитивна динаміка зростання показників сформованості професійної компетентності спостерігається на достатньому рівні, а саме в ЕГф з 23,9% до 28,9%, у КГф - 15,5% до 19%.

Загалом розроблений і апробований в ході формувального експерименту програмно-цільовий проєкт показав свою дієвість, оскільки учасники, які були залучені до його заходів, виявили більш високий рівень професійної компетентності та професійно-суб'єктної позиції, у порівнянні з КГф.

Висновки

Розроблено програмно-цільовий проєкт системи формування професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі, зміст якого визначався взаємодією цільового, організаційно-процесуального та організаційно-технологічного компонентів, які становили систему взаємопов'язаних та послідовних структурних блоків (змістовного, операційного, діяльнісного, рефлексивного), об'єднаних для реалізації мети та завдань проєкту. Показано, що формування професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі на основі системно-інтегративного підходу в межах розробленого програмно-цільового проєкту відбувалося за допомогою поетапного ускладнення форм і методів їх професійної підготовки залежно від особливостей навчально-професійної, науково-дослідної та соціокультурної діяльності, завдяки реалізації комплексу організаційних умов, які враховувалися при розробці блоків запропонованого проєкту і забезпечували його результативність. Констатовано, що системність формування професійної компетентності майбутніх фахівців медиків в межах запропонованого проєкту забезпечено за умов дотримання принципів інтегративності, системності, інтерактивності, цілісності, прикладної спрямованості, інструментальності.

Дієвість програмно-цільового проєкту системи формування професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі підтверджено зростанням показників мотивації до навчання, професійної діяльності та формування професійно-суб'єктної позиції; мотиваційних орієнтацій у міжособистісних комунікаціях, комунікативної установки; парціальних позицій інтернальності; спрямованості і готовності до саморозвитку; вербальної креативності; інтегрального рівня емоційного інтелекту; соціально-психологічної мобільності; рефлексивності; самооцінки професійно-особистісного розвитку, індивідуальної концепції здоров'я та стилю життя.

References

1. Zhigarenko I., Halian І., Halian А., Burlakova І. Emotional Intelligence in the Structure of Adaptation Process of Future Healthcare Professionals. Revista Inclusiones. 2020. Vol. 7, num 3. Р. 447-460. [in English].

2. Zhigarenko I., Popovych І., Paviluc М. Research of relationship of functional-role positions (ego-states) with indicators of future specialists' independence. AmazoniaInvestiga. 2021. Vol. 10, Issue 41. Р. 85-95. [in English].

3. Zinziuk L., Timofiieva М., Zorij N., Roman L., Bojko V., Shimkova K. Upon the Problem of Communicative Competence in Preparation of a Future Doctor for Professional Activity. 18^th Ain shams international medical students' congress (AIMSC) (Cairo, Egypt, 20-23 February 2010). Р. 232-235. [in English].

Размещено на Allbest.ru