Роль родинного виховання у формуванні культури безпеки дорожнього руху як чинника підвищення безпеки пішоходів

Keywords: pedestrian crossing, pedestrian, traffic safety culture, family education, traffic accident, responsibility.

Постановка проблеми. Дорожньо-транспортна пригода (ДТП) - це негативне явище у сучасному суспільстві. Наслідки ДТП - це насамперед смерть, травмування та інвалідизація людей, а також суттєві економічні збитки для будь-якої країни. Незважаючи на усі заходи, які проводили і проводяться, питання зниження ризику виникнення ДТП і зменшення важкості їхніх наслідків залишаються й надалі актуальними для забезпечення національної безпеки будь-якої держави.

Головним політичним документом у галузі безпеки дорожнього руху є політична заява, прийнята Організацією Об'єднаних Націй 10 жовтня 2019 р., щодо посилення дій та досягнень у галузі безпеки дорожнього руху в рамках наступного десятиліття до 2030 р. та скорочення смертності на дорогах на 50 % [9].

Сьогодні в Україні рівень смертності та травматизму внаслідок ДТП є достатньо високим, а рівень організації безпеки дорожнього руху залишається вкрай низьким, про що у своїх звітах неодноразово наголошували експерти ВООЗ, Світового банку та інших міжнародних інституцій [9]. Кабінет Міністрів України 21 жовтня 2020 р. схвалив Стратегію підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2024 р. [9]. Метою цієї Стратегії є зниження рівня смертності внаслідок ДТП щонайменше на 30 % до 2024 р., зниження ступеня тяжкості наслідків ДТП для учасників дорожнього руху та зменшення соціально-економічних втрат від дорожньо-транспортного травматизму, а також запровадження ефективної системи управління безпекою дорожнього руху для забезпечення захисту життя та здоров'я населення [9].

Одним з головних напрямів реалізації цієї Стратегії є проведення наукових досліджень щодо підвищення безпеки, комфорту та культури дорожнього руху. Основою культури безпеки дорожнього руху є духовно- моральні цінності особистості. Такі цінності формуюються у певних соціальних умовах і тому залежать від правил і норм, прийнятих суспільством, а також від моральних установок, норм і традицій конкретної родини, дому та закладу освіти [4, с. 30]. Родина є першоосновою у всебічному вихованні особистості дитини, формуванні її цінностей, ставлення до інших людей та до себе, загальної культури поведінки, зокрема культури безпечної поведінки у всіх видах життєдіяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Про вагому роль родинного виховання у формуванні особистості зазначали видатні педагоги минулого, зокрема К. Ушинський, А. Макаренко, В. Сухомлинський, С. Русова та ін. [5, с. 84]. Саме їхні здобутки у цій сфері є методологічною основою теорії і практики сімейного виховання у сучасному суспільстві [5, с. 84]. Дослідження впливу сім'ї на формування особистості дитини має продовження й у працях сучасних педагогів та психологів [3; 5; 8;]. Проте дослідження щодо ролі родини у вихованні безпечної поведінки дитини на дорозі є обмеженими. Зокрема, у праці [7, с. 71] ми розглядали особливості формування безпечної поведінки дітей різного віку на дорогах в умовах родинного виховання, роль якого сьогодні є приниженою. Показано, що батьківська поведінка у багатьох випадках є взірцем для наслідування їхніми дітьми, а отже, батьки усвідомлюють свою відповідальність за власні дії та виховання дітей, яка з віком батьків підсилюється.

Формулювання мети статті. Мета цього дослідження - з'ясувати головні акценти родинного виховання у забезпеченні безпеки пішоходів студентського віку.

Виклад основного матеріалу. Статистичні дані про смертність унаслідок ДТП [10] свідчать, що головним видом ДТП, який призводить до смерті в Україні, є наїзд автотранспортних засобів на пішоходів (див. таблицю). Наїзд на пішохода - подія, за якої: автотранспортний засіб наїхав на людину; пішохід наштовхнувся на машину, що рухається; людина отримала пошкодження від вантажу, який перевозить транспортний засіб [6]. Винуватцями такого виду дорожньо-транспортної пригоди можуть бути як пішоходи, так і водії. Тому для підвищення ефективності і безпеки системи дорожнього руху спочатку потрібно зрозуміти природу загроз, які у ній є.

Автори [2, с. 311] виділяють два типи небезпек, які призводять до виникнення ДТП - це системні та поведінкові небезпеки. Системні небезпеки залежать від фізичного середовища (несприятливі погодні умови, природні перешкоди, обмеження для безпечного проєктування дорожнього руху тощо). Утім, поведінкові небезпеки залежать від культури дорожнього руху, яка формується у певному соціальному середовищі. Культура безпеки дорожнього руху - загальна система переконань групи людей, що впливає на поведінку учасників дорожнього руху та дії зацікавлених сторін, які визначають безпеку руху [2, с. 312]. За останні 20 років культурні підходи були додані до наявних освітніх, інженерних та правових стратегій, які використовують як засіб зменшення травм і смертельних випадків унаслідок дорожнього руху [1].

Пішоходи є найуразливішими учасниками дорожнього руху. Підвищена вразливість пішоходів пов'язана з недостатньою швидкістю, масою та захистом, а також їхніми індивідуальними характеристиками та поведінкою, які впливають на характер їхньої взаємодії з моторизованими транспортними засобами. Найризикованішим місцем для цих учасників дорожнього руху є пішохідний перехід, де імовірність взаємодії пішоходів з автотранспортними засобами є найвищою. Раніше [11, с. 194] ми оцінювали ризики для цієї категорії учасників дорожнього руху на трьох видах переходів, які трапляються у будь-якому місті України:

1. Регульовані переходи - це пішохідні переходи, для яких характерні інтенсивні потоки автотранспорту та пішоходів, і які, зазвичай, обладнані технічними засобами регулювання руху - світлофорами.

2. Позначені переходи - це пішохідні переходи, які зовнішньо виділені дорожніми знаками - пішохідними переходами та/або позначеннями типу "зебра".

3. Непозначені переходи - це пішохідні переходи, які є продовженням тротуарів у внутрішньоквартальному середовищі міста.

Для кожного виду переходу будували структурно -логічну модель дорожньо-транспортних подій [11, с. 194]. Вихід пішохода на перехід без упевненості безпеки для себе і виїзд автомобіля без зменшення швидкості зумовлені випадковими причинами і є випадковими подіями, тому їхній аналіз проведено із застосуванням основних положень теорії імовірності та булевої алгебри. Проведений аналіз свідчить, що випадкові події, які можуть призвети до ДТП, зумовлені чотирма категоріями причин: 1) технічними (стан транспортного засобу, світлофора); 2) організаційними (обґрунтованістю встановлення переходу, позначення переходу, обґрунтованістю встановлення світлофора, режиму роботи світлофора); 3) психофізіологічними (психологічний і фізіологічний стан водія та пішохода); 4) рівнем культури учасників дорожнього руху (переконання, цінності, відповідальність пішохода і водія, рівень їхніх знань). Останні дві категорії причин умовно можна віднести до так званого людського чинника. Психофізіологічні причини усунути досить важко, оскільки рівень культури учасників дорожнього руху потребує створення умов у сім'ї, закладі освіти, робочому середовищі і, врешті-решт, соціально-економічної політики держав щодо його позитивного ефекту на рівень ДТП.

На що найбільше потрібно звернути увагу батькам чи особам, які їх заміняють, під час виховання рис соціально-відповідальних громадян, орієнтованих на безпеку, зокрема під час дорожнього руху? З цією метою проводили опитування серед студентів першого курсу гуманітарних факультетів щодо головних відповідальних сторін за зменшення ризику виникнення ДТП (рис. 1).

Рис. 1. Головні відповідальні сторони за зменшення ДТП: 1 - водії;

2 - пішоходи; 3 - організатори дорожнього руху