Домашнє насильство над дітьми як соціально-педагогічна проблема

магістр спеціальності 231 Соціальна робота кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи, Факультет психології, соціальної роботи та спеціальної освіти, Київський університет імені Бориса Грінченка, м. Київ

Анотація

Artem TSVIHUN

Master of Specialty 231 Social Work at Social Pedagogy and Social Work Department, Faculty of Psychology, Social Work and Special Education of Borys Grinchenko Kyiv University, Kyiv

Key words: children, species, domestic violence, violence, causes.

Постановка проблеми. Домашнє насильство розповсюджене серед усіх груп населення та не залежить від соціального статусу, сексуальної орієнтації, походження, релігійних, морально-етичних переконань, соціально-економічних можливостей. Чимало дітей страждають від найближчих та найрідніших людей, не здогадуючись, що по відношенню до них коїться насилля та порушуються права. Тому, важливо знати, як розпізнати насильство, а найголовніше як від нього захиститися.

Прикро, що домашнє насильство не є помилкою або ж непорозумінням, адже це дії, які повторюються регулярно та систематично у взаємовідносинах між близькими людьми. Варто наголосити, що домашнє насильство можемо визначити, як протиправні економічні, сексуальні, фізичні, психологічні діяння, що вчиняються у сімейному середовищі, незалежно від місця проживання особи, яка вчинила насильство (Про запобігання та протидію домашньому насильству, 2023).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні засади проблеми насильства над дітьми досліджували Т. Алєксєєнко, О. Безпалько, Н. Максимова; питання домашнього насильства над дитиною розкриті у наукових працях Н. Абдель-Хаді, Л. Алексєєва; соціально-правові основи захисту дітей від насильства у сім'ї вивчали Б. Цісар, Р Миронюк; профілактику сімейного неблагополуччя у громаді досліджували Т. Спіріна, Т. Лях, Н. Клішевич.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (2023) визначають фізичне, психологічне, сексуальне, економічне насильство. Пропонуємо розглянути їх більш конкретніше.

До фізичного насильства, на думку О. Безпалько, Р Вайноли, А. Капської, відносяться побиття, насильницький примус до чого- небудь, несподівані удари, кидання різних предметів, введення будь яких заборон, обмежень щодо дитини, погрози, зачинення у приміщенні (Безпалько, Вайнола, Капська, 2002). Фізичне насильство також може включати стусани, штовхання, ляпаси, щипання, кусання, тілесні ушкодження, залишення дитини у небезпеці, беззаконне позбавлення волі, ненадання допомоги, заподіяння смерті, інші правопорушення насильницького характеру.

Розглядаючи психологічне насильство потрібно зазначити, що така форма домашнього насильства включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, якщо такі дії викликали у дитини емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, завдали шкоди психічному здоров'ю (Левченко, 2005). Психологічне насильство може здійснюватися у формі ігнорування, ізоляції від сім'ї, друзів, приниження гідності, знущання, заподіяння душевних страждань, зниження самооцінки тощо (Соціальна педагогіка, 2014). Психологічне насильство складно ідентифікувати, оскільки воно не має явних ознак насильства, а наслідки негативно впливають на майбутнє життя та діяльність.

У Законі України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (2023) зазначається, що сексуальне насильство у сім'ї є формою домашнього насильства та містить будь-які дії сексуального характеру відносно неповнолітньої особи. Здебільшого, сексуальне насильство охоплює і фізичне, і психологічне насильство, що ще більше травмує жертву та може призвести до суїциду.

Економічне насильство характеризується умисним залишенням без догляду, їжі, забороною навчання, примусом до роботи, одноосібним контролем за витратами, присвоєнням одним із членів сім'ї заощаджень інших (Гнатюк, Василенко, 2014).

Однак, складно провести чітку межу між різними формами домашнього насильства, оскільки сексуальний примус обов'язково передбачає приниження гідності, а фізичне насильство впливає не лише на тілесну, а також на моральну, емоційну сфери особистості (Профілактика деструктивної поведінки підлітків, 2022).

Доцільно зазначити наступні причин домашнього насильства щодо дітей: відсутність соціальних норм поведінки, негативні прояви поведінки, фізичні чи психічні недоліки батьків, невміння долати сімейні кризи, несприйняття батьками дитячої індивідуальності, непослідовність у взаємостосунках батьків та дітей (Впровадження пілотної моделі..., 2009).

Здебільшого, жорстоке поводження з дітьми є наслідком того, що батьки у дитинстві також страждали від насильства і вони не знають інших моделей поведінки.

Раннє батьківство також є однією із причин домашнього насильства. Не знаючи, як поводитися з дітьми в різних ситуаціях, молоді батьки усі проблеми вирішують шляхом образ чи побиттям. Вони не сприймають всерйоз потреби своїх дітей та висміюють їх, б'ють, ображають, погрожують, не довіряють, зневажають, не усвідомлюючи, якої шкоди завдають своїм дітям, які у дорослому житті страждатимуть від психологічних травм. Рівень педагогічної культури батьків є важливою умовою профілактики домашнього насильства, адже у такому випадку значно зменшуються ризики насильства у сім'ї.

Суспільні зміни сприяють прояву власної індивідуальності та самооцінки, особистішому зростанню, становленню самосвідомості, ідентифікації та самоствердженню особистості. Водночас, вони демонструють нестачу доброзичливості і милосердя у міжособистісних стосунках, складнощі сімейного виховання. Як наслідок, порушується гармонія у взаємостосунках між батьками та дітьми, іншими членами родини, що нерідко переростає у насильство над дітьми (Стан системи попередження насильства в сім'ї в Україні, 2010).

Для повноцінного розвитку та позитивної соціалізації, дитина має виховуватися в умовах сімейного оточення, атмосфері любові, довіри, розуміння, поваги до людської гідності. Важливою складовою сімейного благополуччя є розуміння членами сім'ї проблем виховання дітей. Але наразі найбільше ситуацій насильства відбувається саме у домашньому середовищі (Клішевич, Лях, Спіріна, 2022).

Найближче оточення відіграє ключову роль у становленні та розвитку дитини. Позитивний емоційний досвід, отриманий дитиною стає основою для формування здорової особистості, позитивної адаптації дитини до соціального середовища та міжособистісної взаємодії. Через недостатність у інтелектуальних, фізичних, емоційних і особистісних ресурсів, нездатність витримувати емоційне напруження, діти найчастіше потерпають від насильницьких дій у сім'ї (Профілактика деструктивної поведінки підлітків, 2022).

Варто зазначити наближені (фізичні травми, головний біль, втрата свідомості, гострі психічні порушення) та віддалені (порушення фізичного і психічного розвитку, особистісні та емоційні порушення, соціальна невлаштованість) наслідки домашнього насильства:

Також, важливо окреслити соціально-економічні, юридично-правові, соціально-психологічні та індивідуально-психологічні фактори домашнього насильства.

Аби вчасно виявляти випадки насильства у сім'ї, необхідно охарактеризувати соціально-психологічний портрет дитини-жертви.

С. Буров, Ю. Онишко, Л. Смислова стверджують, що майже всі діти, котрі постраждали від насильства у сім'ї, переживають психічну травму, що негативно позначається на їхньому подальшому житті (Методичні матеріали..., 2007).

Діти стають агресивними, часто спалахи їхнього гніву не мають видимих причин. Інші, навпаки, надто пасивні й не можуть себе захистити. Однак, бажання дітей будь- яким чином привернути до себе увагу інколи проявляється у вигляді зухвалої поведінки яка не відповідає загальноприйнятим нормам, звичаям та уявленням.

Низька самооцінка, що спричиняє закріплення психологічних порушень, пов'язаних із насильством є найбільш поширеною реакцією на насильство. Дитина із заниженою самооцінкою переживає почуття сорому та провини, впевненість у власній неповноцінності. Їм властиві часті депресії, приступи занепокоєння, почуття самотності, порушеннях сну, навіть спостерігаються спроби покінчити з собою.

У дитини, яка переживає насильство у сім'ї розвиваються хворобливі фізичні та емоційні явища, які мають різний ступінь вираженості: емоційні реакції, когнітивні розлади, посттравматичні стресові розлади, фізичні прояви.

Наступна стадія пристосування - у дитини розвиваються навички, які допомагають впоратися з тим, що трапилося. Вона вибирає такі зразки поведінки, які, на думку дитини, забезпечують їй безпеку та зменшують психологічний і фізичний біль. Найчастіше, дитина намагається не думати про події, які змушують переживати знову випадки, що принижують її гідність (Трубавіна, 2007).

Переважно дитина страждає відразу від кількох видів насильства. Так, сексуальне насильство від членів сім'ї призводить до руйнування сімейних довірливих взаємостосунків, залякуванням з боку кривдника, що може кваліфікуватися як психологічне насильство. Психологічне (погрози вбити) та фізичне (побиття) насильство є складовою частиною практично всіх видів насильств (Domestic Violence Perpetrator ..., 2012).

Через неможливість задовольнити потреби в емоційному прийнятті та самоствердженні, не маючи ніяких прав у власній сім'ї, діти зазвичай перебувають у стані тривожності та переживають розчарування, й безвихідь. У дітей, котрі зазнають домашнього насильства, відзначають такі особливості, які можна розділити на вроджені та набуті, тобто сформовані вихованням або соціальною ситуацією розвитку (Юрків, 2013).

Висновки

Отже, вивчаючи вплив домашнього насильства на особистість дитини, формування її соціального статусу в сім'ї, де спостерігаються прояви насильства, агресивної поведінки як батьків, так і дітей, можемо зазначити, що причинами цього ганебного явища є незадовільне економічне становище родин у країні, що спричиняє невпевненість у завтрашньому дні, нездатність батьків повною мірою забезпечувати всебічний розвиток дитини, не системність виховних планів.

Також, у випадках скоєння насильства щодо дитини у сім'ї можуть проявлятися певні особистісні та поведінкові зміни. Вони є доволі індивідуальними і переважно залежать від віку дитини, виду насильства та психологічних особливостей дитини.