Успішність, успіх і Я-концепція особистості

(Successfulness, success and self-concept of personality)

Модель взаємозалежності видів успішності від еволюційних іцаблів успіху та онтогенетичних рівнів організації Я-концепції (авторка О.Є. Фурман, створено 8.03.2023, друкується вперше)

Носіїв першої надихає тільки успіх у важливій діяльності, а невдачі в інших вони сприймають болісно. Натомість люди, котрі мають складну Я-концепцію, також радіють перемогам, але у разі поразки захищають своє Я, його самоустановки, самоставлення, шляхом реалізації власних потреб, бажань, поривань, долучаючись до різних видів суспільної роботи. Прикладом тут може бути студент зі складною Я-концепцією, у котрого, припустимо, виникли труднощі із навчанням. Він здатний вирішити їх, причому не завдаючи шкоди своєму Я та самоуявленням, оскільки переключає увагу й на інші види діяльності спорт, дружбу, побут тощо. Тому позитивна комплексність власного Я, або утвердження складної Я-концепції, діє як буфер проти стресових ситуацій. Тоді особа спроможна ще й справитися із пригніченим психоемоційним станом, депресією чи внутрішніми конфліктами. Інакше кажучи, це стосується того аспекту власної життєактивності, коли деякі люди думають про себе й самовизначаються за одним чи двома напрямками, у той час як інші роздумують про власне Я з погляду багатьох видів діяльності та вчинення. До прикладу, один студент думає про себе винятково як про студента, зосереджуючи увагу й переконання на тому, наскільки добре він справляється із навчанням. Інший здатний уявляти себе не лише студентом, а й сином, чоловіком, батьком, другом, членом футбольної команди та ін. У такому разі задіюється різноаспектна саморегуляція, що вказує на складність Я-концепції. самосвідомість студент освіта україна

Очевидно, щоб зробити майбутні, результати власних дій передбачуваними і підконтрольними, з'являється потреба у стійкій Я-концепції. Окрім того, необхідність в останній буває настільки сильною, що здатна впливати на психічне здоров'я людини. Якщо у житті особи виникає багато негативних подій, то вона може захворіти, оскільки заперечливі переживання несумісні з позитивним самоуявленням. А люди, котрі зберігають негативні думки про себе, здатні депресувати у відповідь навіть на позитивні життєві події. Останні викликають у них стрес і спричиняють пригнічення. Це пояснюється тим, що щасливі події несумісні з їхніми гнітючими судженнями про власне Я.

Отже, кожна особа, перебуваючи у ковітальному лоні суспільства, переважно шукає ситуації та використовує мислесхеми поведінки, діяльності і вчинків, котрі відповідають її актуально сформованій Я-концепції. Загалом стійке відчуття Я важлива складова взаємодії людини з тим оточенням, де вона найбільше контактує, передусім спілкується. Це стосується стосунків із членами сім'ї, відносин із співробітниками на роботі, друзями. Але для справжнього професійного зростання та переходу від окремішнього (одиничного) успіху до стабільного та творчого (особистого) потрібно плекати не лише стійку та складну, а й позитивно-гармонійну Я-концепцію, котра чи не найкраще допоможе адекватно і безболісно перебороти різні життєві перипетії, що трапляються в кожного дорослого на шляху проблемного перебігу повсякдення.

Сьогодні відомі, згідно з Р. Бернсом, два інваріанти розвитку Я-концепції: її негативне постання у внутрішньому світі людини та позитивне. Перше пов'язане із неприйняттям себе, самозапереченням, песимізмом, відчуттям неповноцінності, меншовартісності та тривоги за майбутнє; друге (позитивна Я-концепція) передбачає переконаність в імпонуванні навколишнім, упевненість у здатності якісно виконувати ту чи іншу діяльність, наявність почуття власної вартісності і неперсічності, самоповагу, самоприйняття, самопідтримку, самозахоплення, довіру, оптимізм тощо. Проте зрозуміло, що у будь-якому своєму самовизначенні Я-концепція опосередковано впливає на самопочуття, настрій, мотивацію, успіх, а отже і на вибір друзів, коханого чи коханої, професії, місця проживання і роботи й у життєвому підсумку і на долю людини. її визначають як системно організовану холістичну сукупність уявлень, ставлень, думок, розмірковувань, установок, переконань і почуттів особи стосовно самої себе.

У своїх теоретичних розвідках Р. Бернс обстоює виокремлення глобальної Я-концепції, що охоплює грані індивідуальної самосвідомості (Я-усвідомлювальне і Я-як об'єкт), між якими відбувається безперервна взаємодія, котра утверджує тенденції поведінки, є сукупністю установок індивіда, спрямованих на себе, а також містить такі модальності: реальне Я, ідеальне Я та дзеркальне Я. Дослідник виділяє такі головні елементи чи складові установки: когнітивну (Я-образ), емоційно-оцінкову (Я-ставлення) і поведінкову (Я-поведінка), які у єдності утворюють структуру Я-концепції. Проте треба пам'ятати про умовність такого розмежування, оскільки в реальному житті зазначені складові засновують єдине ціле осереддя самосвідомості. Я-образ, Я-оцінка та Я-поведінка підлягають лише абстрактно-концептуальному розмежуванню, тому що в онто-психологічному відношенні вони неподільно взаємопов'язані.

Аналізуючи інваріанти розвитку Я-концепції, констатуємо, що не завжди людина, маючи позитивну Я-концепцію, стабільно реалізує у житті свою Я-поведінку (третій структурний компонент), або ж задіює її частково, періодично. Наявні факти свідчать, що, утримуючи прийнятні самоустановки про свій Я-образ, Я-ставлення, Я-дії, особа часто не зреалізовує свій поведінковий потенціал у практиці повсякдення, навіть маючи усі сприятливі можливості та здібності (скажімо, роками проявляє лінь чи безвідповідальність). У цьому разі конкретні самоуявлення стосуються лише Я-образу та самооцінки, а розмірковування стосовно Я-поведінки, які всерівно самоприхильні, живуть у мріях, фантазіях, перспективі, приміром, через самозаспокоєння, що колись прийде час і тоді діятиму. У такий спосіб вона також зберігає позитивну Я-концепцію, але далеко не гармонійну.

І справді, можна себе позитивно приймати, багато знати та пишатися цим, утримувати адекватну, із тенденцією до завищення, самооцінку, але нічого не робити та не зреалізовувати ці знання-потенції у житті (тут не активізується діяльний компонент). Натомість гармонійна Я-концепція розкриває те, що особа не лише збалансовано поціновує, приймає та завжди підтримує себе, а й втілює власні бажання, установки тощо у діяльно-діалогічній взаємодії зі світом. Іншими словами, виникає пропорційний взаємозв'язок між внутрішніми інтенціями та реальними діями й у такому самоусвідомлювальному потоці формується цілісне рефлексивне самоуявлення свого сутнісного істинного Я.

У випадку самоактуалізаційного збалансування компонентів та ознак гармонійної Я-концепції особи як синергійної розвиткової цілісності вона набуває оновленої метасистемної характеристики-позитивності. А це означає, що має місце позитивна проекція не лише окремих компонентів (до прикладу, когнітивного та емоційно-оцінкового) на внутрішній світ Я людини, а й їх інтегральна самопідтримувальна організованість, що, зі свого боку, згармонізовує екзистенціювання цього світу як психодуховної самобутньої сфери-субстанції. Відтак розвиток позитивно-гармонійної Я-концепції сприяє зростанню рівноваги як у внутрішньому, так і у зовнішньому світі, злагодженості та взаємозв'язку між суб'єктною думкою й особистісним самоставленням, індивідуальнішими діями й духовно-універсумною саморефлексією.

Окремо зауважимо, що позитивно-гармонійна Я-концепція, як зазначалось вище, має інші за смисловим значенням складові, власне не поведінкову (Я-поведінка), а вчинкові-креативну (Я-вчинок) й уведену свого часу нами нову спонтанно-духовну (Я-духовне) складову, тобто утримує не три (як налічує глобальна і водночас позитивна та стійка Я-концепція), а чотири компоненти (це забезпечує рівновагу між ними). Закономірно, що їй притаманна четвертинна сув'язь засадничих модальностей: Я-інформаційне, Я-нормативно-рефлексивне, Я-ціннісно-рефлексивне, Я-духовне.

Позитивно-гармонійна Я-концепція, за нашим визначенням, це складна динамічна система уявлень та установок людини про себе як про суб'єкта, особистість, індивідуальність та універсума діяльності у взаємозв'язку і взаємодоповненні її ментально-когнітивного (Я-образ), емоційно-оцінкового (Я-ставлення), вчинково-креативного (Я-вчинок) і спонтанно-духовного (Я-духовне) компонентів у структурі інноваційно-психологічного клімату [2; 3]. Причому гармонійною вона артикулюється тому, що внутрішньо (думка про прийнятний Я-образ, самоставлення через адекватну самооцінку) та зовнішньо (освітні вчинкові дії (Я-вчинок), робота із психодуховними формами самоосягання (Я-духовне) віри, істини, любови тощо)) цілісно впорядковує взаємодію між компонентами Я-концепції. Адже гармонія (грец. harmonia зв'язок, пропорційність, злагодженість, баланс), згідно з поглядами філософів, узгоджує частини в умовно розчленованому цілому (див. [4]).

Загалом науковці успіх тлумачать як: а) результат, який людина досягає у процесі здійснення цілей, або ж як підсумок продуманої і підготовленої тактики; б) позитивний наслідок роботи, справи; в) значуще досягнення або вдале виконання бажаної справи. У практичному словнику синонімів української мови С. Караванський термін «успіх» урізноманітнює таким смисловим рядом: удача, досягнення, фурор, тріюмф, перемога, виграш, визнання; водночас «успіх в науці» пов'язує із поступом, прогресом, ужитком.

Утім у тлумачному словнику зазначається, що Уп це наявність успіхів у чомусь. Висновуємо, що У1 + У2 + У3 і так далі формує таку особистішу властивість людини, як Уп, тобто успішність (О.Є. Фурман). Відтак Уп як її якісна характеристика виникає у внутрішньому світі завдяки ланцюжку відповідних успіхів у тій чи іншій діяльності, або в цілому у справі життя. Отож успішність супроводжується тривалою наявністю певних успіхів, тобто досягнень, здобутків, перемог.

Водночас синонімами слова «успішний» постають такі: вдалий, щасливий, результативний, ефективний, безперешкодний, блискучий, феноменальний (за С. Караванським), благополучний. Тут зазначимо важливий факт: у житті існує «золоте» правило: хочеш бути успішним «тримайся» та співпрацюй з успішними людьми. Відтак, щоб стати успішним студентом, а пізніше фахівцем-професіоналом, то слід на роки вибирати найвимогливішого Вчителя!

У цьому контексті звернімося до притчі про успіх, або про чарівну формулу, що змінює життя на краще. Відомо, що цілком природною потребою кожної людини є бажання притягнути до себе вдачу та успіх.

Жив на світі один невезучий чоловік. Успіх обходив його стороною навіть тоді, коли всі обставини були на його боці. Удача і благополуччя, заздривши йому, відразу тікали подалі, дружно взявшись за руки. Так і борсався він у цьому непростому і безглуздому житті, поки воно не піднесло йому один урок, який змінив усе.

Одного разу він йшов лісом і впав у глибоку яму; сильно злякався, почав кричати, кликати на допомогу. Нарешті, якийсь прохожий, проходячи повз, почув його поклик, підійшов ближче і став думати, як допомогти. Потім відшукав велику довгу палицю і допоміг вибратися людині. Разом вони пораділи і пішли далі своїми дорогами.

Закінчився день, почало смеркати. І ось іде цей невезучий і думає, як би не заблукати і знову куди-небудь не потрапити. І поки він йшов, ця думка не покидала його, а, навпаки, ставала все сильнішою. Яма була тут як тут, і він, звичайно ж, знову в ній опинився. Іншого варіанту доля для нього не передбачала.

Ось тут його, дійсно, узяв смуток.

-Та що за напасть така мене переслідує? За що мені таке покарання? Я ж завжди був обережним, боявся як би чого не вийшло.

Сумував він, кликав на допомогу, щоб хоч хто-небудь почув і знову визволив його. Раптом, звідки не візьмися, з'явився старець, дивиться на нього і мовчить, дивний якийсь.

-Допоможи мені, витягни мене звідси, молився він.

-Допоможу, каже старенький, але не так, як ти думаєш.

-А як?

-Якщо допоможу тобі вибратися з цієї ями таким чином як завжди тобі допомагало життя, ти в іншу потрапиш. Що толку вирішувати наслідки, краще усунути причину! Тільки останню, я тобі теж не скажу, ти сам повинен її зрозуміти.

-Ну і в чому тоді твоя допомога, скажи на милість?

-Допомога моя занадто велика, але зрозумієш ти її не відразу, а тільки коли усвідомиш те, що скажу, тоді з ями і виберешся. Я навчу тебе, як більше ніколи в них не потрапляти, але, головне, вкажу шлях до твого успіху. Хочеш дізнатися, як змінити своє життя на краще?

-Звичайно, хочу, все моє життя одні проблеми. Тільки з однієї виберуся, в іншу потрапляю, так і борсаюся в них. І що ж мені робити? Як боротися з проблемами?!

-Перестань про них думати, стримано відповів старець.

-Як мені про них не думати, коли вони оточили мене суцільним кільцем, одна закінчується, інша починається. Як притягнути до себе удачу, успіх, успішність?

-Проблеми від тебе не можуть відійти, тому що твої думки в них, витягни звідти свій фокус уваги і проблеми зникнуть. А інструментом твоїм буде ця яма. До тих пір у ній будеш, допоки мислення не поміняєш, а як зміниш, то відразу і виберешся. А перед тим, як залишу тебе, дам тобі чарівну формулу успіху, яка повністю змінить твоє життя, змінить його на краще, якщо, звичайно, будеш її застосовувати.

Так, буду, звичайно, що мені ще залишається.

-Слухай і запам'ятовуй, формула успіху така: «Завжди, в будь-який час, май думки тільки про те, чого ти хочеш у своєму житті, та ніколи не розмірковуй про те, чого не хочеш. Притягнеться те, на чому буде сфокусована твоя увага».

І тут старець зник, немов випарувався. Залишився чоловік один, став життя своє згадувати та по поличках розкладати.

-Правду сказав старець: весь свій час я думав тільки про проблеми і невдачі. Ось і були вони постійно поруч зі мною, куди я, туди і вони. Але так було не завжди.

І згадав він, що раніше були в нього мрії, прагнення, ідеї. І тоді він вірив в успіх! І чим більше він згадував про той світлий і прекрасний час, тим краще йому ставало. Він навіть забув, що всю ніч просидів у глибокій ямі, так добре йому стало від давно забутих, але таких рідних, думок.

Ось настав світанок, засяяв промінь сонця. Раптом він помітив гак на стіні, розкопав і побачив потужний корінь дерева, по ньому вибрався, як і передбачав старець.

І помітив чоловік, що світ навколо нього змінився, начебто той же, але інший став, набагато кращий. А може він сам став іншим? Можливо його життя вже змінилося на краще? Йому вдалося притягнути до себе удачу?

Ніби в нього крила за спиною виросли. Про проблеми він більше не думав, нічого не побоювався і не помітив, як біжить уже не лісовою стежиною, а великою світлою дорогою. Та й як він міг помітити, коли його думки були спрямовані вгору, до нових планів, нових звершень, до успіху, про який він стільки мріяв колись, але не вірив, що це можливо.

Але тепер він точно знав і відчував реальність успіху. Він розумів, що його життя вже змінилося, а свідомість розширювалася з якоюсь неймовірною силою. Він став таким легким, що готовий був злетіти. Ідеї, мов птахи, кружляли навколо нього, на зміну старим приходили нові, одна краща за іншу.

І лише головна думка переважала над усіма іншими, освітлювала його райдужним світлом. Це була чарівна формула успіху, яку дав старець: «Завжди, в будь-який час, май думки тільки про те, чого ти хочеш у своєму житті і ніколи не розмірковуй про те, чого не хочеш. Притягнеться те, на чому буде зосереджена і спрямована твоя увага».

Це всього лише притча про успіх, але як тонко в ній підмічена головна формула вдачі, котра (звісно, за умов її дотримання) здатна притягувати перемогу, кардинально змінювати життя.

Підсумовуючи, ще раз замислимося щодо ідеї про фокус уваги (потреби, бажання, мрії, цілі тощо), оскільки про що думаємо, чи на чому зосереджені, туди і віддаємо свою енергію, тобто закладаємо фундамент наших досягнень. Але немаловажливим є і наші конкретні дії, що уможливлюють реальний результат успіху. Виголошене у тексті підтвердимо притчою про два весла «Думай та роби».

Човняр перевозив мандрівника на інший берег на дуже красивому човні. Подорожній зауважив, що не бачив досі такого чарівного човна. Та раптом він помітив якісь написи на веслах. На одному веслі було написано: «Думай», а на другому: «Роби».

- Чудовий у тебе човен, сказав мандрівник.

-А навіщо такі написи на веслах?

- Поглянь, посміхаючись, сказав човняр. І почав гребти тільки одним веслом із написом «Думай» (або додамо уявляй, плануй, мрій та ін.)

Човен почав кружляти на одному місці.

-Бувало, я думав про щось, розмірковував, будував плани... Але нічого корисного це не приносило. Я просто кружляв на одному місці, як цей човен.

Човняр перестав гребти одним веслом і почав гребти іншим, з написом «Роби» (або ж дій, здійснюй, вчиняй та EBBS ін.). Човен почав кружляти, але вже в інший бік.

-Бувало, я кидався в іншу крайність. Робив щось бездумно, без планів. Багато сил і часу витрачав. Але, у підсумку, теж кружляв на місці.

-Ось і зробив напис на веслах, продовжував човняр, щоб пам'ятати, що на кожен помах лівого весла повинен бути помах правого.

А потім показав на красивий будинок, що височів на березі річки поблизу церкви:

-Поглянь! Цей будинок я побудував після того, як зробив на веслах ці написи.

Вищезазначений контекст притчі суголосний із свідомісною організацією себе на рівні позитивно-гармонійної Я-концепції, стабільного, й і ще краще творчого успіху, соціальної успішності із психо-духовним виходом на незвідані горизонти особистісної досконалості.