Гендерна рівність пізньорадянського періоду ("Сім’я і школа" 70-80-ті роки ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Криворізький державний педагогічний університет

Гендерна рівність підзньорадянського періоду («Сім'я і школа» 70-80 ті рр. ХХ ст.)

Ховрякова Тетяна Ігорівна аспірантка кафедри педагогіки,

Дороніна Тетяна Олексіївна доктор педагогічний наук, професор, завідувач кафедри педагогіки

м. Кривий Ріг

Анотація

Стаття присвячена розгляду питання застосування гендерного підходу до аналізу історико-педагогічного явища. Авторами констатовано актуальність проблеми через наявність у вітчизняному нормативно-правовому полі низки регуляторних актів (Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків», 2005 р.; розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Стратегії впровадження ґендерної рівності у сфері освіти до 2030 року та затвердження операційного плану заходів на 2022-2024 роки з її реалізації», 2022 р.), які спрямовують державну освітню політику на впровадження принципу гендерної рівності на всіх рівнях освіти.

Авторами проведено гендерний аналіз публікацій, що були розміщені продовж 70-80-х рр. ХХ ст. на шпальтах журналу «Сім'я та школа», лише в одному аспекті - реалізації рівності чоловіків та жінок у побутовій сфері, оскільки власне у цей час радянська влада декларувала повне розв'язання проблеми у суспільному житті країни. Однак звернення до розміщених у журналі текстів статей доводить, що декларування не відповідало реальності. Жінки продовжували відчувати подвійний тягар (робота та виробництві та домашня робота), який виправдовувався суспільством природним призначенням жінки - доглядати дім, сім'ю, господарство. І хоча жінки і мали рівень освіти не менший ніж чоловіки, і були так само задіяні у виробничій сфері, виконання домашніх обов'язків залишалося виключно жіночою справою. Чоловіків поступово і дуже обережно долучали до участи до цих справ лише з середини 80-х рр. ХХ ст., і то під приводом їхньої участі у сімейних справах, який розглядали як запобіжник «загарбництву» жінками сімейної влади. Важливість і необхідність залучення чоловіків до цієї сфери діяльності пояснювали не необхідністю розвантаження жінок, а важливістю відновлення у сім'ї батьківського авторитету. Автори вважають це надзвичайно важливим показником відсутності гендерної рівності у пострадянському суспільстві, коли ствердження рівності чоловіків та жінок, у реальності мало лише декларативний характер.

Подальші дослідження означеної теми автори вбачають у системному і послідовному впровадженні принципів гендерної рівності не лише на педагогічно-практичному рівні, а й на рівні науково-теоретичному, за умов якщо гендерний підхід посяде належне місце серед методологічних підходів педагогічних, зокрема історико-педагогічних досліджень.

Ключові слова: гендер, гендерний підхід, освіта та виховання, історико-педагогічне дослідження, методологія історико-педагогічних досліджень.

Abstract

Khovriakova Tetlana Ihorivna Graduate student of the Department of Pedagogy, Kryvyi Rig State Pedagogical University, Kryvyi Rih,

Doronina Tetуana Oleksiivna Doctor of Sciences (Pedagogy), Professor, Head of the Department of Pedagogy, Kryvyi Rig State Pedagogical University, Kryvyi Rih,

GENDER EQUALITY IN THE LATE SOVIET PERIOD («FAMILY AND SCHOOL» OF THE 70-80S OF THE 20th CENTURY)

The article is devoted to consideration of the issue of the gender approach usage to the analysis of historical and pedagogical phenomena. The authors have stated the relevance of the issue due to the presence of a number of regulatory acts in the domestic regulatory and legal field (Law of Ukraine: «On ensuring equal rights and opportunities for men and women», 2005th; the Cabinet of Ministers of Ukraine order «On the approval of the Strategy of the implementation of gender equality in the field of education until 2030 and the approval of the operational measures plan for 2022-2024 for its implementation») that lead state educational policy to the gender approach implementation at all levels of education.

The authors have conducted a gender analysis of publications, that were published during the 70s - 80s of the 20th century in the magazine «Family and School», in the only aspect - the realization of equality between males and females in the domestic sphere, as at that time the Soviet power declared complete solution of the problem in the public life of country. However, referring to the texts of the articles published in the magazine proves that declaration did not correspond with reality. Females felt double load (production work and household chores), that was justified by society as the natural purpose of a woman - to take care of family and household. Though females had the level of education no less than males, and were equally involved in the production sphere, the execution of household duties remained exclusively a female's matter. Males were involved into household activities gradually and very carefully only since the middle of the 80s of the 20th century. And even it was done under the pretext of their participation in family affairs that was considered as a preventer for the «invasion» of family power by women. The importance of involving males into this activity explained by necessity of male's authority restoration, but not the necessity of female's unloading. The authors believe that this is an indicator of absence of gender equality in the postSoviet society, when the confirmation of equality between man and women had only declarative character.The authors see further research of the outlined topic in the systematic and consistent implementation the principles of gender equality not only at the pedagogical and practical levels, but also at the scientific-theoretical level, provided that the gender approach takes its proper place among the methodological approaches, in particular, historical and pedagogical approach.

Keywords: gender, gender approach, education and upbringing, historical and pedagogical research, methodology of historical and pedagogical researches.

Постановка проблеми

Сучасний розвиток України обумовив актуалізацію гендерних питань у соціокультурному вимірі, що спонукає науковців до артикуляції гендерного компоненту в освітньому дискурсі. Рівність прав чоловіків та жінок в України декларовано статтею 24 Конституцією України (1996 р.), Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків» (2005 р.), низкою нормативних документів, з-поміж яких виокремлюємо розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Стратегії впровадження ґендерної рівності у сфері освіти до 2030 року та затвердження операційного плану заходів на 2022-2024 роки з її реалізації» (2022 р.). Останній із названих документів цікавий саме своїм освітнім спрямуванням, що має забезпечити впровадження принципу гендерної рівності як на практичному (освітньому), так і на теоретичному (науковому) рівнях. Тож педагогічні (зокрема й історико-педагогічні) дослідження мали б містити гендерний компонент, який дозволяє відтворити цілісність розгляду певного педагогічного явища.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Історико-педагогічні дослідження спрямовують науковий пошук на встановлення витоків тих чи тих педагогічних ідей, ретроспективний огляд розвитку певних педагогічних явищ та відновлення набутого попередньою плеядою педагогів досвіду, вивчення якого сприяє збагаченню уявлень сучасників про особливості української педагогічної школи. Сучасна наука пропонує для вивчення педагогічного доробку минулого систему сталих методологічних підходів та методів, до яких можемо додати гендерний підхід, що ґрунтується на гендерному аналізі досліджуваного явища. Серед історико-педагогічних праць, що демонструє застосування власне гендерного підходу до вивчення педагогічних явищ минулого відносимо доробок М. Воровки [1], С. Гришак [2] Т. Дороніної [3], О. Петренко [4], чиї докторські дисертації пропонують різні варіанти застосування гендерного підходу в історико- педагогічному дослідженні.

Тому метою статті стало з ясування особливостей гендерної політики пізньорадянської добі, що знайшла своє відображення на шпальтах журналу «Сім'я і школа» у 70-80-хї рр. ХХ ст.

Виклад основного матеріалу

Передусім варто зазначити, що радянська влада проголосила остаточне подолання нерівності між жінками та чоловіками, задля побудови нового суспільства. Утім реальність була інакшою, то ж педагогічна преса, зокрема журнал «Сім'я та школа» (далі по тексту СШ) відображали панівну ідеологічну лінію. Так попри проголошену відмову від патріархатних стосунків, визнання рівності чоловіків та жінок, радянська педагогіка неминуче відтворювала саме зразки патріархатного виховання: де молодші беззаперечно мали підкорюватися старшим, де батько був головою сім'ї і переважно він заробляв гроші, де мати була передусім домогосподаркою та вихователькою дітей (СШ, 1971, №6, с.24). Тому неминуче поставало питання розподілу сімейних обов'язків, яке також знайшло своє висвітлення на сторінках журналу СШ впродовж 70-80-х рр. ХХ ст. Проголошена рівність не відміняла твердження про необхідність союзу двох, із чітким розподілом обов'язків, навіть за умов некоректних паралелей та висновків на кшталт: «Навіть у птахів і звірів це прийнято - один літає чи нишпорить лісами за кормом, інший висиджує, зігріває, охороняє»; «заміж хочуть вийти всі» (1970, №1, с.28). гендерний освітній побутовий

Цей поділ сімейної праці та відповідальності на «жіночу» та «чоловічу» сфери нав'язливо продовжується в аналізі-відповіді на статтю чехословацького психолога М. Плзака «Потрібна віддушина» з боку радянського історика (С. Корольов) (матеріали опубліковано в журналі СШ, 1970, №9, с.35-37). І якщо психолог вказує на важливість для членів родини мати особисті захоплення та час на самовдосконалення, розглядаючи поняття «закрита / відкрита» сім'я, то радянський історик наполягає на суперечливості понять, констатує, що така позиція відображає «жіночу логіку». В радянській дійсності «функції чоловіка та жінки поза родиною однакові, але рівність перед законом, це ще не означає рівність у побуті», оскільки «діти, кухня, прання більше прив'язують жінку до дому» (СШ, 1970, №9, с.36). І ще більш невтішний щодо освіти у визначеному напрямі робиться висновок: «Треба враховувати, що сучасне суспільство розвинуло у жінки такі ж самі широкі духовні потреби, я у чоловіків. У цих умовах їхнє масове навчання єдиному стандарту поведінки в родини навряд чи коли-небудь досягне мети» (СШ, 1970, №9, с.37).

Проте ці потреби з часом лише зміцнюються, як-от сімейний устрій, коли у неділю «батько на рибалці, а мати готує обід, прибирає квартиру, пре білизну» (СШ, 1971, №3, с. 5). Дуже рідко трапляється інший розподіл сімейних обов'язків («хто вільний, то і порається по господарству»), але це скоріш виняток, коли обидва батьки працюють, а родина є багатодітною (СШ, 1971, №5, с.7). Саме багатодітні родини стають прикладом розподілу сімейних обов'язків (СШ, 1972, №1).

Ідея рівного розподілу сімейних обов'язків із часом все більше популяризується. Так, за результатами проведеного анкетування школярів робляться узагальнення, що «більше третини батьків вважають за краще домашні побутові заняття передати працюючій дружині» (СШ, 1972, №5, с.23). І така ситуація вважається неприйнятною, зважаючи на ті показники, які наводить автор та які сьогодні ми з впевненістю визначаємо як гендерні маркери: «Непрацюючих батьків у нас мало (переважно - жінки-

домогосподарки, близько 5 відсотків). Близько третини батьків і матерів - інженерно-технічні працівники та службовці. Майже половина батьків - висококваліфіковані та кваліфіковані робітники. Серед таких матерів менше третини; серед них більше, ніж серед батьків, малокваліфікованих та некваліфікованих робітників. Що ж до рівня освіти, він приблизно однаковий (у матерів навіть трохи вище). Загалом 10 відсотків батьків мають вищу освіту, близько 75 відсотків - середню (повну та неповну)» (СШ, 1972, №5, с.23). Тобто маркерами виступають: освіта та сфера праці.

Очевидним є той факт, що при рівній освіті жінки все ще менше представлені у сферах, що потребують більш високої кваліфікації, тож вочевидь і заробляють менше. Утім вони працюють (не працює лише 5%, що також показово, оскільки домашня праця працею не вважається), тому автор аналізованої статті закликає чоловіків ділити з дружинами домашню працю. Попри цілком слушні аргументи автора залишається незрозумілим, а що покращиться, якщо батьки будуть ділити між собою цю роботу, виявляється лише те, що хлопці (сини), дивлячись на батька, навчаться елементарним навичкам самообслуговування. Про це свідчать такі роздуми, «який буде білоручка на солдатській службі, у поході, яким він виявиться згодом «головою сім'ї»?» (СШ, 1972, №5, с.23). Отже, розподіл праці - це про гендерну рівність, а про підготовку до сімейного життя, шляхом батьківського, прикладу.

Окремій критиці наявна система розподілу сімейних обов'язків була піддана в руслі саме гендерної тематики - з позицій рівності членів сім ї. І тоді авторка статті наполягає на тезі, що саме нерівномірний розподіл обов'язків із виконання домашньої праці призводить до розлучень. Констатується малий відсоток у жінок, порівняно з чоловіками, вільного часу (на 1972 р. чоловіки мали 11 годин на тиждень вільного часу, що становило на 43% більше, ніж той самий показник щодо жінок) (СШ, 1974, №10, с.16). Дружина на виконання сімейних обов'язків витрачає приблизно 29 годин на тиждень, а чоловік - неповних 15 годин. Тому звертають увагу на диспропорції у вихованні хлопців та дівчат у шкільному віці: «шкільні роки, коли дівчинку привчають до домашніх справ, а хлопчика - майже ні. Здається, у процесі виховання дітей, і особливо хлопчиків, необхідно наполегливо боротися з упередженням: домашні клопоти - справа жіноча» (СШ, 1974, №10, с.16).

З позицій гендерної рівності, зокрема в аспекті розподілу сімейних обов'язків, цікавою здалася стаття «Чи хоче чоловік бути головою сім'ї» (СШ, 1976, №9, с.16-18). Це достатньо суперечлива стаття, але саме в ній уперше зустрічаємо використання поняття егалітарність щодо сім'ї. Поняття, яке сьогодні дуже широко використовується саме у руслі гендерних досліджень, постає у статті і подається пояснення: егалітарна сім'я - тобто рівноправна сім'я. Натомість ситуацію, яка склалася на час написання статті, на думку автора можна скоріш визначити як матріархатну, оскільки влада у сім'ї повністю належить жінці («саме дружини у більшості сімей опікуються бюджетом, визначають обов'язки всіх членів родини, оцінюють їхню поведінку, дають вказівки тощо»; СШ, 1976, №9, с.17), і вона витіснила чоловіка з побуту, взяла на себе надзвичайно велику відповідальність, і жаліється на пасивність чоловіка. Тому авторка цитованої статті наполягає на традиційному розподілі сімейних обов'язків, який має зміцнити сім'ю та підсилити авторитет батька: «всім, у тому числі жінці краще, щоб силою, що задає напрям розвитку всій сім'ї, підтримує емоційну рівновагу, був турботливий, люблячий чоловік та батько. Керівництво сім'єю, опіку над нею варто вважати природньою функцією чоловіка. Як жінки - народжувати та кормити, якщо вона вирішила стати матір'ю, так і чоловіка - бути відповідальним за них обох, якщо він вирішив стати батьком» (СШ, 1976, №9, с.17). Тобто, стверджуючи можливість егалітарних стосунків у родині, авторка насправді відроджує її патріархатний устрій, що було вже неможливим.

Практично через три роки автори журналу повертаються до питань розподілу сімейних обов'язків, проте з іншими акцентами. Оскільки констатується зменшення народжуваності, то відповідальність тепер покладається не лише на жінку, а й на чоловіка. Констатується, що жінка стала активною учасницею соціалістичного розвитку держави, але ж не позбавилася подвійного навантаження. На побутову роботу жінка витрачає на тиждень на 16 годин більше, ніж чоловік, натомість він витрачає на 8 годин більше, ніж жінка - на відпочинок. Такий стан призводить до конфліктів, що інколи вирішуються розлученням. Отже, сім'ї мають усвідомити сутність конфлікту та розробити свою стратегію запобігання йому. Тому, єдиний шлях вирішення проблеми - «виважена організація життя сім'ї, взаємна терплячість та доброзичлива поступливість» (СШ, 1979, №1, с.30).

Умови соціально-політичного, економічного та соціокультурного реформування СРСР середини 80-х рр. ХХ ст. отримали назву «перебудови», що сприймалося тодішнім суспільством як рух до демократизації життя. Проте демократія на радянській зразок була особливою, тобто керованою, тому в цей час неодноразово повторювалася думка про те, що демократія не може мати ознаки анархії.

В тогочасних статтях так4ож знаходимо ідеї щодо питанні справедливого розподілу домашньої праці між усіма членами родини (СШ, 1980, №1; СШ, 1985 р., №2). Саме справедливий розподіл домашньої праці між молодятами визначає М. Мацковський однією з провідних рис «нової радянської родини», стверджуючи, що «дуже заважає правильному вихованню підлітків звичний поділ роботи на «чоловічу» та «жіночу». Зараз формується новий тип сім'ї, де ця межа зникає та основним принципом стає справедливий розподіл домашніх справ із урахуванням здібностей, можливостей та навичок кожного з членів родини (СШ, 1980, №1, с.17). При цьому автором наводяться дані опитувань школярів, що доводять «прогресивний погляд підлітків на сім'ю: «лише 40 відсотків опитаних нами хлопців та 24 відсотки дівчат погоджуються з поділом роботи та «чоловічу» та «жіночу», інші дотримуються більш сучасних поглядів» (СШ, 1980, №1, с.17).

Саме поділ роботи та «жіночу» та «чоловічу», на думку багатьох авторів, є однією з причин сімейних непорозумінь. Фіксуючи подвійне навантаження жінки (робота та дім), автори стверджують, що фактичне тижневе робоче навантаження на чоловіка та жінку становить відповідно 50 та 80 годин, що є несправедливим та інколи призводить до розлучень (СШ, 1981, №6, с.28).

Своєрідним «розв'язанням» питання - кому робити домашню працю - вважаємо лист із конкурсу «Моє місце в домі», авторка якого викладає абсолютно сучасний гендерний підхід до розподілу домашньої роботи: «У нашій сім'ї все склалося само собою. Все необхідне в домі робить той, хто в даний момент вільний, у кого краще виходить, кому це по силах, а за можливістю - всі разом» (СШ, 1989, №1, с.1). Оскільки в цьому конкурсі брали участь жінки, які переважно розповідали про власний досвід сімейного життя, як правило комфортного, то й такий виклад матеріалу про розподіл подружніх обов'язків у визначений хронологічний період, вважаємо, лише декларативно-бажаним, а не реально існуючим. Але сам підхід, безумовно, свідчить про перші паростки власне гендерного підходу до організації сімейного життя, що й припадає на початок 90-х рр. ХХ ст.

Можна відзначити певний прогрес у тому, що ці питання взагалі порушувалися, проте, на наш погляд, з-поміж позитивних тенденцій мали місце й негативні аспекти. Зокрема, І. Бестужев-Лада констатує небажання жінок «віддати жіночу владу в побуті», іронічно визначаючи жінку/дружину головою сучасної родини (СШ, 1985, №2, с.28)). Однак найголовніший висновок про розподіл родинних обов'язків, що має стати безумовним прикладом для молодих сімей, знаходимо в статті «Грані батьківської професії» (СШ, 1985, №12, с.18-21). У визначенні особливостей «батьківської професії» автор цілком справедливо стверджує необхідність участі батька у вихованні дітей, утім у мотивах, що спонукають до цієї участі, вбачаємо безсумнівний гендерний дисбаланс.

Частково це питання порушувалося й у більш ранніх публікаціях. Зокрема, коли розглядалося питання участі батьків у роботі школи та стверджувалося: «Чоловіча присутність дуже необхідна школі» (СШ, 1981, №3, с.17). У цій статті описується досвід однієї зі шкіл із створення «Ради батьків», яка вирішує питання, «що потребують специфічної чоловічої допомоги, їхньої сили та вмінь (профорієнтація, ремонт та облаштування спортивної бази, організація далеких екскурсій тощо. У помічники членам ради, природно, визначили хлопців» (СШ, 1981, №3, с.17). Отже, чоловіки потрібні на «чоловічій роботі», яку прищеплюють хлопцям як майбутнім чоловікам. Трудове навчання в цьому аспекті стає головним, оскільки передбачає формування виробничих навичок. Показовим у цьому є фрагмент, де описано, як чоловіки/хлопці облаштовували спортивне приміщення, при цьому «дівчата та матері також не залишилися осторонь, але їм дали роботу полегше - прибирання приміщень, фарбування стін, підлог, дверей» (СШ, 1981, №3, с.18). Тут вбачаємо значний гендерний зсув у бік «легкої праці», яку нібито робили дівчата/жінки. Утім поданий розподіл праці, ставлення до неї зміцнювали сталі гендерні стереотипи щодо оцінки жіночої праці як другорядної, неважливої, супутньої.

Також у журнальних публікаціях 80-х рр. ХХ ст. приділяється увага проблемам емансипації та критиці фемінізму. Це також ознака «радянської» рівності чоловіків та жінок, коли вважалося, що всі проблеми практично розв'язані, тому феміністичні рухи - штучні, вони ініціюються жінками, що не знайшли своєї соціальної реалізації, передусім у материнстві. Феміністки змальовуються як жінки, які поряд із ознаками чоловічої поведінки демонструють і чоловічі вади - схильність до пияцтва, розпутство у словах та поведінці.

Вважаємо важливим і той факт, що в журналі з'являються публікації, зміст яких - аналіз сімейних проблем (СШ, 1986, №6, с.25-28). І хоча цей аналіз робиться з однією настановою - довести, що лише щаслива родина може забезпечити повноцінний розвиток та виховання дитини, нас зацікавили проблеми, що були актуалізовані вченими, оскільки ці проблеми, на нашу думку, мають гендерний зміст: «монополізація сімейної влади»,

«неправильний розподіл сімейних обов язків».

Саме «монополізація» викликала роздратування в чоловіків, які відійшли від сімейних справ та відчули своє відсторонення від вирішення сімейних проблем, що призводило на думку авторів тогочасних публікацій до «жіночої диктатури у родині». Це, безумовно, цікаве явище, про яке заговорили в педагогічні пресі лише з середини 80-х рр. Цікаво й те, що визначаючи проблему «несправедливості» в розподілі сімейних обов язків та домашньої роботи, автори взагалі не намагаються виявити сутність цієї несправедливості. Хоча тут описується замкнуте коло проблем, які можна було б розв'язати, коли б принцип рівності прав та можливостей не перетинався з поняттям «сімейних обов'язків», а був би системно замінений поняттям «домашньої роботи» (СШ, 1986, №6, с.25-28).

Вважаємо доцільним навести роздуми авторів. «Коли батько родини намагається втрутитися в розв'язання будь-яких виховних чи побутових проблем, він вимагає для себе не дорадчого, а вирішального голосу. У цьому випадку він виходить із норм рівноправного шлюбу. Але ж коли йде мова про те, щоб розділити із дружиною масу повсякденних турбот, він наполягає, що його роль - виключно здобуття матеріальних благ». Утім, зазначають автори, жінка має ті самі права, що й її чоловік, тому справедливо вимагає поділити обов'язки, які традиційно вважалися «жіночими» (СШ, 1986, №6, с.26). Але ж вона (жінка. - Т.Х.) «не завжди усвідомлює, що треба буде поділитися нормами рівності не лише в побуті, а й у виховній сфері. Відповідно, треба буде рахуватися з правом батька й на власні педагогічні рішення». Це правильна, але лише зовні твердження. Оскільки тут права об'єднуються із обов'язками, а не з можливостями, про що стверджується відповідно до гендерної теорії та сучасних міжнародних документів. Рівність прав не дорівнює рівним можливостям, а обов'язки навряд чи в сімейному аспекті мають співвідноситися з правом. Утім на час, коли було видано публікацію, вона, на нашу думку, мала цілком прогресивний характер.

Процес «перебудови» лише на словах сприяв певній лібералізації та відкритості суспільства, визнанню варіативності соціальних моделей родини, освітяни мали протиставити впливу «капіталістичної моралі» оновлену модель молодої радянської родини. Попри заявлену радянською владою «перебудову» суспільного життя країни, значних змін у гендерний зміст родинного устрою не змінився. За жінкою і далі залишалося подвійне навантаження, наявність якого визнавалася, але не було жодних спроб подолання цієї ситуації.

Висновки

У якості узагальнення зазначимо, гендерна парадигма сучасного суспільства продовжує відтворювати сталі конструкції розподілу сімейних обов язків, домашньої праці тощо. Звісно час диктує і фіксує суттєві зміни у цьому аспекті, але сталість традицій відтворюється не лише на побутовому, а й на інституційному - освітньому - рівні. Подолання тяглості процесу наслідування довготривалий процес, розпочинати який необхідно з шкільної (та бажано із дошкільної) ланки. Саме на це спрямована ухвалена у 2022 р. Стратегії впровадження ґендерної рівності у сфері освіти, утім її результативність залежатиме від системності впровадження, як у освітній практиці, так і в педагогічній теорії. І саме у цьому напрямі вбачаємо перспективи подальших наукових досліджень.

Література

1. Воровка М. І. Теорія і практика розвитку гендерної культури студентів вищих навчальних закладів України (60-ті роки ХХ - початок ХХІ століття): автореф. дис.…д-ра пед. наук : 13.00.01. Кропивницький, 2019. 44 с.

2. Гришак С.М. Теорія і практика розвитку гендерної освіти у вищій школі пострадянських країн: порівняльний аналіз : автореф. дис..…д-ра пед. наук : 13.00.01. Старобільськ, 2018. 42 с.

3. Дороніна, Т. О. Теорія і практика гендерної освіти і виховання учнівської молоді в навчальних закладах України (ІІ половина ХХ ----початок ХХІ століття) автореф. дис.…д-ра пед. наук : 13.00.01. Запоріжжя, 2012. 36 с.

4. Петренко О. Гендерні підходи до освіти та виховання в історії вітчизняної школи і педагогіки (XX століття): автореф. дис.…д-ра пед. наук : 13.00.01. Рівне, 2010. 43 с.

References

1. Vorovka M. I. (2019) Teoriia i praktyka rozvytku hendernoi kultury studentiv vyshchykh navchalnykh zakladiv Ukrainy (60-ti roky ХХ - pochatok ХХ stolittia) [Theory and practice of the development of gender culture of students of higher educational institutions of Ukraine (60s of the 20th century - the beginning of the 21st century)] : avtoref. dys.…d-ra ped. nauk : 13.00.01 - abstract of the dissertation of the doctor of pedagogical sciences: 13.00.01. 44 s. [in Ukrainian].

2. Hryshak S.M. (2018) Teoriia i praktyka rozvytku hendernoi osvity u vyshchii shkoli postradianskykh krain: porivnialnyi analiz [Theory and practice of the development of gender education in higher education in post-Soviet countries: a comparative analysis] : avtoref. dys.… d-ra ped. nauk : 13.00.01 - abstract of the dissertation of the doctor of pedagogical sciences: 13.00.01. 42 s. [in Ukrainian].

3. Doronina, T. O. (2012) Teoriia i praktyka hendernoi osvity i vykhovannia uchnivskoi molodi v navchalnykh zakladakh Ukrainy (II polovyna ХХ - pochatok ХХ stolittia) [Teoriia i praktyka hendernoi osvity i vykhovannia uchnivskoi molodi v navchalnykh zakladakh Ukrainy (II polovyna ХХ - pochatok ХХ stolittia)] : avtoref. dys.…d-ra ped. nauk : 13.00.01 - abstract of the dissertation of the doctor of pedagogical sciences: 13.00.01. 36 s. [in Ukrainian].

4. Petrenko O. Henderni pidkhody do osvity ta vykhovannia v istorii vitchyznianoi shkoly i pedahohiky (XX stolittia) [Gender approaches to education and upbringing in the history of the native school and pedagogy (20 century)]: avtoref. dys.…d-ra ped. nauk : 13.00.01 - abstract of the dissertation of the doctor of pedagogical sciences: 13.00.01. 43 s. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru