Організаційно-методичні основи вивчення розділу "Речення" в початковій школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організаційно-методичні основи вивчення розділу «Речення» в початковій школі

Дубовик Світлана Григоріївна кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри початкової освіти Факультету педагогічної освіти, Київський університет імені Бориса Грінченка

Костенко Тетяна Сергіївна студентка Факультету педагогічної освіти, Київський університет імені Бориса Грінченка

Анотація

речення початкова школа

У статті розглянуто актуальні питання вивчення розділу «Речення» на уроках української мови в початкових класах. Акцентовано увагу на організаційно-методичній системі опрацювання означеного розділу в початковій школі. Схарактризовано види речень за метою висловлювання (розповідні, питальні, спонукальні) й інтонаційним оформленням (окличні, неокличні), головні (підмет і присудок) і другорядні члени речення, однорідні члени речення. Розглянуто лінгводидактичний аспект означеної проблеми. Описано програмові вимоги до вивчення розділу «Речення» в 2 - 4 класах. Проаналізовано й продіагностовано стан засвоєння молодшими школярами синтаксичних понять «речення», «члени речення», «однорідні члени речення».

Обґрунтувано доцільність застосування методики формування синтаксичних понять на уроках вивчення означеного розділу. Зазначено педагогічні умови ефективного опрацювання учнями початкових класів розділу «Речення» як основи для подальшого вивчення синтаксису у середній і старшій школі. Проведено моніторинг ефективності розроблених організаційно-методичних основ засвоєння розділу «Речення» в початковій школі.

Подано комплекс доцільних методів і прийомів, форм і засобів початкового навчання синтаксичного матеріалу. Визначено важливі напрями роботи вчителя з формування в молодших школярів поняття про різні види речень (за метою висловлювання, інтонаційним оформленням): формування синтаксичних умінь визначати, доповнювати, добирати, будувати речення; розвиток умінь виконувати синтаксичний розбір речення. Розроблено систему вправ і завдань із синтаксису, які доцільно застосовувати на уроках вивчення основних синтаксичних одиниць. Зазначено методичні рекомендації для вчителів початкової школи з питань організації вивчення розділу «Речення» і формування відповідних синтаксичних умінь і навичок учнів.

Ключові слова: синтаксис, речення, види речень, головні і другорядні члени речення, однорідні члени речення, синтаксичні вправи і завдання, синтаксичний розбір речення, організаційно-методична система.

Abstract

Dubovyk Svitlana Hryhoriivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Primary Education, Faculty of Pedagogical Education, Borys Grinchenko Kyiv University

Kostenko Tetiana Serhiyivna Student of the Faculty of Pedagogical Education, Borys Grinchenko Kyiv University

ORGANIZATIONAL AND METHODICAL BASES OF STUDYING THE SECTION "SENTENCE" IN PRIMARY SCHOOL

Keywords: syntax, sentence, types of sentences, main and secondary members of the sentence, homogeneous members of the sentence, syntactic exercises and tasks, syntactic analysis of the sentence, organisational and methodological system.

Постановка проблеми

Однією з ключових задач початкової мовної освіти є формування комунікативної компетентності молодших школярів. Розділ «Речення» є важливим складником, який є базовим у комунікативній підготовці учнів початкової школи. Проте, вивчення цього розділу «Речення» може виявитися складним для учнів 1 - 4 класів, оскільки молодші школярі ще не мають достатньої лінгвістичної підготовки, відсутнє розуміння сутності складних синтаксичних одиниць. Крім цього, навчання розділу «Речення» вимагає певної організаційно-методичної підготовки вчителя початкової школи.

Одним із важливих питань лінгводидактики у вивченні розділу «Речення» в початковій школі є розроблення ефективних організаційно- методичних підходів, які дозволять забезпечити опанування основ синтаксису, зберігаючи при цьому зацікавленість в учнів та їхню мотивацію до навчання української мови.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останні дослідження та публікації в галузі навчання української мови в початковій школі свідчать про важливість вивчення розділу «Речення». Раніше цей складник початкового курсу української мови розглядався в контексті граматики та правопису, проте останні дослідження вказують на те, що система вивчення речень має бути комплексною і містити елементи мовленнєвої діяльності.

Н.Ф. Грозян проводить аналітичний огляд теорій дослідження складників речення в класичному та сучасному мовознавстві [1]. Н.М. Дика висвітлює роботу над реченням, пов'язану з вивченням лінгвістичних понять у контексті аналізу складнопідрядних речень [2]. Р.С. Дружененко в роботі над проблемою навчання синтаксису простих речень, використовує функціональний підхід та подає лінгвістичний коментар щодо цієї проблеми [3]. Г.Л. Каптур досліджує теоретичні основи формування мовної особистості, зосереджуючись на процесі навчання синтаксису складнопідрядного речення в українській мові [4].

О.Д. Кулик проводить аналіз граматико-стилістичного аспекту вивчення складних багатокомпонентних речень; пропонує цікаві та змістовні вправи, які допоможуть учням краще зрозуміти стилістичну виразність таких синтаксичних структур [5]. Н.Ф. Попович досліджує головні аспекти формування в учнів знань про речення, з'ясовує особливості вивчення речення як мовної й мовленнєвої одиниці, окреслює найбільш ефективні методи формування знань про речення [6].

Ю.К. Ричагівська аналізує аспекти вивчення складного речення, які вітчизняна лінгвістика сформувала ще в другій половині ХХ ст. [7]. І.І. Руміга з'ясовує основні підходи до аналізу речення як синтаксичної одиниці [8]. Науковець Ю.Б. Сорочан досліджує проблеми, пов'язані з організацією мовленнєвої системи, яка базується на складній взаємодії різних структур головного мозку. Також він розглядає питання діагностики рівня розвитку синтаксичного компонента граматичної структури речення на рівні сприйняття мовлення. [9]. С.С. Щупко приділяє увагу лінгвістичним основам навчання синтаксису складного речення у школі [10].

Огляд статей дає змогу ознайомитися з різними підходами і методами вивчення синтаксису речення, що може бути корисним для вчителів початкової школи. Крім того, наукові праці дозволяють зрозуміти, які аспекти синтаксису речення є найбільш важливими для засвоєння української мови, які методики можуть бути ефективними для навчання дітей різних вікових груп. Отже, зазначені дослідження відображають актуальність проблеми вивчення речень та сприяють поліпшенню якості навчання синтаксису української мови в початковій школі.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Одним із невирішених питань у цій проблемі є питання розроблення організаційно- методичної системи, що забезпечить засвоєння молодшими школярами розділу «Речення», дозволить ефективно навчати дітей складати й аналізувати речення, використовуючи їх у власному мовленні під час комунікації.

На нашу думку, також важливо враховувати індивідуальні особливості учнів під час вивчення цього розділу, оскільки у навчанні дітей із різними рівнями мовних здібностей доцільно застосовувати диференційований підхід, різні методи і прийоми навчання. У зв'язку з цим, необхідно розробити індивідуальні програми навчання для дітей з різними рівнями мовних здібностей і комунікативної підготовки, що дозволять їм ефективно опановувати розділ «Речення». Крім того, важливо використовувати інтерактивні форми роботи (роботу в парах, роботу у групах), рольові ігри, мовленнєві ситуації, щоб забезпечити формування мовної особистості молодшого школяра.

Мета статті. Головною метою цієї роботи є дослідження організаційно- методичних основ вивчення розділу «Речення» в початковій школі.

Виклад основного матеріалу

У початковій школі вивчення елементів синтаксису має особливе значення, оскільки основною метою уроків української мови є допомога учням в оволодінні граматичною структурою рідної мови, збагачення їхнього мовлення різними синтаксичними конструкціями і способами висловлення думки, підвищення рівня розвитку мовлення. Речення є основною одиницею зв'язного мовлення, тому важливо працювати над його засвоєнням систематично, цілеспрямовано на кожному уроці української мови [10, С. 71 - 74].

Розглянемо лінгводидактичні аспекти вивчення розділу «Речення» в початковій школі. Молодші школярі мають засвоїти, що речення складається зі слів, слова в реченні виконують роль головних або другорядних членів, які виражаються повнозначними або неповнозначними частинами мови. Іноді учні не усвідомлюють роль неповнозначних слів у реченні через недостатні знання. Це може призвести до того, що діти пропускатимуть службові слова під час складання і написання речення. Розуміння ролі кожного слова у реченні допоможе учням уникнути таких помилок. Учителі початкової школи мають працювати над тим, щоб учні вміли розрізнювати повнозначні і неповнозначні слова. На дошці можна зазначати модель будови речення, позначаючи повнозначні слова довгою лінією, а неповнозначні - короткою.

У період навчання грамоти учні засвоюють як формальні, так і смислові ознаки речення, зокрема те, що речення є засобом вираження думок, має розповідну, питальну чи окличну інтонацію, складається зі слів, пов'язаних за змістом і граматично, може виконувати різні функції, а саме: розповідь, запитання, ствердження або заперечення. Для того, щоб учні зрозуміли правильну будову речення, важливо, щоб вони усвідомили кожну його ознаку під час виконання відповідних синтаксичних вправ. Учителеві потрібно пам'ятати, що правильні уявлення про речення та його будову можуть сформуватися лише тоді, коли учні розуміють кожну ознаку.

Отже, вироблення початкових уявлень про речення і його будову у молодших школярів має відбуватися в певній послідовності, а саме:

1. Уповільнене читання речення з чітким вимовлянням неповнозначних (службових) слів.

2. Графічне зображення кількості слів у реченні.

3. Повторне читання речення в нормальному темпі.

4. Порівняння вимови і написання.

Перший етап передбачає уповільнене читання речення з чітким вимовлянням неповнозначних (службових) слів - це дозволяє учням краще розібратися у структурі речення та усвідомити роль службових слів. На другому етапі застосовується графічне зображення кількості слів у реченні - це допомагає учням краще усвідомити кількість повнозначних та неповнозначних слів у реченні. Третій етап передбачає повторне читання речення в нормальному темпі - це дає можливість учням зіставити власне усвідомлення речення з його фактичною вимовою. На четвертому етапі відбувається порівняння вимови і написання - це дозволяє учням зрозуміти, як написання службових слів пов'язано з їх вимовою та роллю в реченні [8, С. 306 - 307]..

Таким чином, ці етапи спрямовані на розвиток у молодших школярів навичок усвідомлення речення як структури, його частин та їх ролі в реченні. Це дуже важливий етап у процесі навчання грамоти та розвитку мовленнєвих умінь учнів початкової школи.

Для того, щоб учні могли впевнено та вміло вживати слова у складі речення, потрібно навчати їх створювати речення самостійно, використовуючи різні методи: за схемами, з використанням малюнків, поданих слів, певної теми тощо. Процес вивчення синтаксису речення має бути систематичним та поетапним, щоб молодші школярі могли поступово оволодівати різноманітними синтаксичними вміннями і навичками.

Правильне розуміння основи речення - головних членів речення, а саме: підмета і присудка, є найважливішим та найскладнішим етапом під час опанування граматики. Цей процес може зайняти досить багато часу та потребує уваги та наполегливості від учнів. Для того, щоб діти зрозуміли ці поняття, вони мають абстрагуватися від конкретних прикладів та зосередитися на загальній сутності «підмета» і «присудка» як граматичної основи речення. Таким чином, важливим є послідовне опрацювання цих понять, крок за кроком.

На першому етапі (у 1 -му та 2-му класах) молодші школярі навчаються розуміти зміст речення - те, про що говорять у реченні і що про це говорять. Починаючи зі смислового аналізу, учні визначають головний смисл речення, а потім навчаються ставити граматичні питання, щоб зрозуміти, хто або що є виконавцем дії (підмет), яку дію виконує (присудок). На цьому етапі, навчання основи речення проводиться практично, без вивчення складних теоретичних знань про частини мови [2, С. 37 - 42].

Другий етап навчання (3 клас) передбачає засвоєння теоретичних понять про «основу речення», «члени речення», «головні члени» - «підмет» і «присудок». Учні мають зрозуміти, що певні слова у реченні відповідають на певні питання та є членами речення. Засвоєння цих понять відбувається шляхом вивчення елементів теорії синтаксису.

Для того, щоб сформувати поняття про головні члени речення вже з самого початку й уникнути ототожнення підмета з іменником та присудка з дієсловом, у роботі з третьокласниками використовуються доступні для їх розуміння способи вираження головних членів. Особливо важливо навчити дітей правильно ставити питання до присудків, які можуть бути виражені різними формами дієслова (особовими, часовими, видовими). Шляхом порівняння форм дієслова-присудка та відповідних питань можна допомогти учням зрозуміти, як зв'язані підмет і присудок. На уроці, присвяченому вивченню головних членів речення, можна використати таблицю з різними формами дієслів та відповідними питаннями.

Учням потрібно зрозуміти, що підмет і присудок є рівноправними членами речення, тому можна аналізувати речення, починаючи з постановки питання до підмета або присудка. У 3 класі діти вивчають, що в реченні є другорядні члени, які можуть вказувати на різні ознаки предметів або обставини дії, і це дуже важливо для розуміння основної думки речення. Щоб учні зрозуміли це, потрібно порівнювати різні речення та звертати увагу на переваги поширених речень, які містять більше інформації та є образними й емоційними. Для того, щоб учні запам'ятали ці знання, доцільно постійно застосовувати різні тренувальні вправи - як аналітичні, так і синтетичні.

Учням третього класу потрібно засвоїти, що між підметом і присудком є двосторонній зв'язок, а між іншими членами речення - односторонній. Щоб допомогти учням розрізнити сполучення підмета з присудком від інших сполучень слів, рекомендуємо використовувати певні завдання з чіткими вказівками. Наприклад, учні можуть назвати спочатку сполучення підмета з присудком, а потім - інші сполучення слів у реченні. Також можна використовувати завдання на встановлення зв'язків між членами речення за допомогою питань, зосереджуючись передусім на зв'язку між підметом і присудком. До того ж, учні можуть виконувати завдання на виписування залежних слів та їх питань, щоб зрозуміти зв'язки між словами, крім підмета та присудка.

Робота над установленням зв'язків між словами в реченні для молодших школярів має відбуватися за алгоритмом, а саме: доповнення (поширення) речень за допомогою питань; добір потрібної форми залежного слова; добір залежного слова, що виражає ознаку предмета; установлення зв'язків між членами речення за допомогою питань і виписування сполучень слів парами [3]. На нашу думку, ці етапи роботи допомагають дітям зрозуміти, як правильно будувати речення та встановлювати логічні зв'язки між словами. Це важливий етап у навчанні мови, який допомагає розвивати мовленнєві вміння і навички, сприяє розумінню того, як правильно використовувати мову як засіб спілкування в повсякденному житті.

У 4-му класі учні продовжують закріплювати вивчені раніше знання про головні та другорядні члени речення. Окрім того, в молодших школярів удосконалюються вміння і навички синтаксичного розбору речення. На нашу думку, виконання вправ із синтаксису на закріплення вивченого матеріалу допоможе учням засвоїти одержані знання, оволодіти відповідними синтаксичними вміннями та навичками, підвищити загальний рівень володіння мовою [1, С. 86 - 87].

Четвертокласники також вивчають однорідні члени речення. Проте, це не означає, що учні ознайомлюються з поняттям однорідності вперше. До 4-го класу молодші школярі практично розглядали приклади речень з однорідними членами, навчалися вимовляти їх із перелічувальною інтонацією. Під час читання окремих речень та текстів учитель початкової школи має завжди звертати увагу на інтонацію перелічування, на наявність коротких пауз між словами та використання ком для позначення цих пауз на письмі, де це необхідно.

Зазвичай, учителі для аналізу пропонують речення з одним рядом однорідних членів, проте важливо також ознайомлювати учнів із реченнями, що містять два або більше ряди однорідних членів, щоб діти навчилися розпізнавати та групувати їх. Важливо, щоб учні засвоїли, що однорідні члени речення можуть мати залежні слова. Також потрібно зосередити увагу на поширенні речень однорідними членами.

Робота над однорідними членами не повинна закінчуватися на уроках української мови, присвячених їх вивченню. Вона має тривати до кінця навчального року під час опрацювання інших тем із граматики. У текстах вправ міститься достатньо речень із однорідними членами, тому вчитель має постійно нагадувати теоретичні відомості про однорідні члени речення і закріплювати пунктуаційні вміння та навички молодших школярів. Також важливо заохочувати учнів використовувати однорідні члени речення під час написання творчих робіт.

У початкових класах також проводять неповний синтаксичний розбір речення відповідно до знань учнів із синтаксису на різних етапах навчання. Зазначимо, що повний синтаксичний розбір здійснюється після вивчення однорідних членів речення в 4 класі.

Важливо зазначити, що під час вивчення розділу «Речення» в початковій школі на уроках української мови доцільно використовувати інноваційні підходи, методи, прийоми і форми активного навчання, а саме: дослідницький підхід, проєктне навчання, робота в групах, робота в парах. Наприклад, учні можуть працювати в групах над створенням власних речень за певними темами; проводити дослідження різних типів речень та їхніх функцій у мовленні [7, С. 149 - 150].

На нашу думку, одним із важливих інноваційних напрямів роботи у процесі опрацювання розділу «Речення» може бути застосування інтерактивних технологій та програмного забезпечення. Наприклад, учителі початкової школи можуть використовувати спеціальні комп'ютерні програми, що допоможуть учням візуально сприймати та аналізувати різні типи речень. Також можна застосовувати інтерактивні дошки, що дозволяють учням взаємодіяти з навчальним матеріалом, створювати речення та проводити їх аналіз. На особливу увагу заслуговує використання інтерактивних підручників та електронних засобів навчання, які допоможуть учням засвоїти навчальний матеріал і перевірити свої знання й уміння в режимі реального часу. Такий підхід дозволить персоналізувати навчання синтаксису речення та адаптувати його до потреб кожного учня початкової школи.

Іншим інноваційним напрямом роботи на уроці може бути використання ігрових технологій та елементів гри. Наприклад, учні можуть грати у різні мовні ігри, де потрібно складати речення з певними граматичними структурами. Це дозволить учням не тільки вивчати граматичні правила, але й навчатися застосовувати їх у власній мовленнєвій діяльності під час побудови зв'язних висловлювань.

У методиці навчання української мови в початкових класах синтаксичні вправи з реченням поділяють на два види, а саме:: аналітичні, які передбачають аналіз готових речень; синтетичні, які містять завдання на створення речень самостійно. Обидва типи вправ використовуються на різних етапах навчання, та зазвичай синтетичні вправи базуються на аналітичних. Спочатку діти аналізують готове речення, а потім створюють речення такої ж структури самостійно. Синтетичні вправи можуть виконуватись і без попереднього аналізу, але потребують внутрішньої аналітичної роботи мислення, яка допомагає контролювати правильність побудови речення та поєднання слів.

Залежно від рівня самостійності та активності учнів синтаксичні вправи з реченням можуть бути розділені на три групи: на основі зразка, конструктивні та творчі. На нашу думку, застосування різноманітних вправ із синтаксису речення допомагає учням розширювати свої знання про граматичну будову мови та розвивати вміння і навички правильного вживання граматичних структур у власному мовленні. Детально розглянемо типологію вправ із синтаксису речення, яку доцільно застосовувати на уроках вивчення синтаксичного матеріалу в початковій школі.

Вправи на основі зразка - тип вправ із синтаксису речення, який містить завдання - повторити або перебудувати вже готове речення, що є зразком. Учитель може надати зразок речення із певною граматичною структурою, а учні мають повторити його зі змінами в окремих словах чи фразах. Під час виконання таких вправ молодшим школярам необхідно дотримуватися певних правил та моделей побудови речень, що допомагає їм навчатися конструювати різні види речень і засвоювати граматичний лад української мови.

Конструктивні вправи - тип вправ із синтаксису речення, який передбачає самостійне складання речень із окремих слів або фраз, використовуючи вивчені граматичні структури згідно з правилами мови. У процесі виконання таких вправ учні мають визначати послідовність слів і використовувати їх у правильному порядку, щоб утворити змістовне речення.

Творчі вправи - тип вправ із синтаксису речення, який передбачає створення оригінальних речень із використанням вивчених граматичних правил та нових слів або фраз. Під час виконання таких вправ учні мають застосовувати свої знання, уміння та мовленнєвий досвід, щоб створити цікаві та змістовні речення, які відображають їхні ідеї та думки.

Висновки

Вивчення розділу «Речення» є одним із найважливіших етапів у формуванні мовно-синтаксичної і мовленнєвої компетенцій учнів початкової школи. Засвоєння цього розділу сприяє розвитку й удосконаленню вмінь молодших школярів аналізувати і складати речення, що є необхідним фактором для подальшого формування мовленнєвої особистості учня і розвитку його мовленнєвих здібностей.

Процес формування поняття про речення як основну синтаксичну одиницю є багатоаспектним. Ефективність його визначається важливими умовами, основними з яких є: розроблення організаційно-методичних основ опрацювання розділу «Речення» на уроках української мови в початковій школі, системи методичної роботи щодо формування в учнів умінь і навичок, пов'язаних з аналізом і складанням різних моделей речень. Таким чином, досягненню успішних результатів у засвоєнні базової синтаксичної одиниці сприятиме систематична і послідовна робота, спрямована на засвоєння теоретичного матеріалу про функціонування речення і застосування доцільних підходів і методів, форм і засобів навчання, комплекс вправ і завдань із синтаксису речення.

До перспектив дослідження відносимо: подальше вивчення процесу формування в учнів поняття про різні моделі речень із урахуванням принципу концентризму і наступності між початковою, середньою і старшою ланками освіти; пошук ефективних сучасних підходів, інтерактивних технологій, інноваційних методів і прийомів навчання, що оптимізують процес формування синтаксичних умінь і навичок молодших школярів, сприяють збільшенню мотивації та активності учнів у навчанні синтаксису як складника граматики; подальше дослідження системи вправ із синтаксису речення, спрямованих на розвиток мовленнєвих здібностей учнів початкової школи.

Література

1. Грозян Н.Ф. Основні концепції вивчення членів речення в мовознавстві. Вісник Донецького національного університету. 2015. № 1 - 2. С. 86 - 90.

2. Дика Н.М. Робота з учнями старшої школи над лінгвістичними поняттями: вивчення складнопідрядного речення. Педагогічний процес: теорія і практика. 2015. № 5 - 6. С. 37 - 42.

3. Дружененко Р.С. Функціональна основа навчання синтаксису простого речення майбутніх учителів української мови і літератури: лінгвістичний коментар. Освітологічний дискурс. 2015. № 1. С. 104 -115.

4. Каптур Г. Лінгводидактичні засади формування мовної особистості майбутнього вчителя початкових класів у процесі навчання синтаксису складного речення. Acta paedagogika volynieses. 2021. № 2. С. 61 - 67.

5. Кулик О.Д. Граматико-стилістичний аспект вивчення синтаксису складних багатокомпонентних речень учнями основної школи. Молодий вчений. 2017. № 5. С. 387 - 391.

6. Попович Н.Ф. Роль формування знань про речення в розвитку мовної та мовленнєвої компетентностей молодших школярів на уроках української мови в початкових класах. Збірник наукових праць Херсонського державного університету. 2017. № 79(3). С. 62 - 66.

7. Ричагівська Ю. Підходи до вивчення складного речення. Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. 2014. № 2. С. 149 -152.

8. Руміга І.І. Сучасний стан вивчення речення як синтаксичної одиниці. Наукові записки Національного університету "Острозька академія". 2013. № 35. С. 306 - 307.

9. Сорочан Ю.Б. Діагностика синтаксичного компонента граматичної структуризації речення на імпресивному рівні у молодших школярів із моторною алалією. Актуальні питання корекційноїосвіти. 2014. № 4. С. 330 - 340.

10. Щупко С. Суть компетентнісної методики навчання синтаксису складного речення в основній школі. Освітні обрії. 2020. № 2. С. 71 -74.

References

1. Hrozyan N.F. Osnovni kontseptsiyi vyvchennya chleniv rechennya v movoznavstvi [Basic concepts of studying sentence members in linguistics]. VisnykDonets'koho natsional'noho universytetu. 2015. vol.1 - 2. рр. 86 - 90.

2. Dyka N.M. Robota z uchnyamy starshoyi shkoly nad linhvistychnymy ponyattyamy: vyvchennya skladnopidryadnoho rechennya [Working with senior school students on linguistic concepts: studying a complex sentence]. Pedahohichnyyprotses: teoriya ipraktyka. 2015. vol. 5 - 6. Fp. 37 - 42.

3. Druzhenenko R.S. Funktsional'na osnova navchannya syntaksysu prostoho rechennya maybutnikh uchyteliv ukrayins'koyi movy i literatury: linhvistychnyy komentar [Functional basis of teaching syntax of simple sentence to future teachers of Ukrainian language and literature: linguistic commentary]. Osvitolohichnyy dyskurs. 2015. vol. 1. рp. 104 -115.

4. Kaptur H. Linhvodydaktychni zasady formuvannya movnoyi osobystosti maybutn'oho vchytelya pochatkovykh klasiv u protsesi navchannya syntaksysu skladnoho rechennya [Linguodidactic bases of forming the linguistic personality of the future primary school teacher in the process of teaching the syntax of a complex sentence]. Acta paedagogika volynieses. 2021. vol. 2. рp. 61 - 67.

5. Kulyk O.D. Hramatyko-stylistychnyy aspekt vyvchennya syntaksysu skladnykh bahatokomponentnykh rechen' uchnyamy osnovnoyi shkoly [Grammatical and stylistic aspect of studying the syntax of complex multicomponent sentences by primary school students]. Molodyy vchenyy. 2017. vol. 5. рp. 387 - 391.

6. Popovych N.F. Rol' formuvannya znan' pro rechennya v rozvytku movnoyi ta movlennyevoyi kompetentnostey molodshykh shkolyariv na urokakh ukrayins'koyi movy v pochatkovykh klasakh [The role of forming knowledge about sentences in the development of language and speech competencies of primary schoolchildren in Ukrainian language lessons in primary school]. Zbirnyk naukovykh prats' Khersons'koho derzhavnoho universytetu. 2017. vol. 79(3). рp. 62 - 66.

7. Rychahivs'ka YU. Pidkhody do vyvchennya skladnoho rechennya [Approaches to the study of complex sentences]. Naukovyy visnyk Skhidnoyevropeys'koho natsional'noho universytetu imeni Lesi Ukrayinky. 2014. vol. 2. рp. 149 - 152.

8. Rumiha I.I. Suchasnyy stan vyvchennya rechennya yak syntaksychnoyi odynytsi [The current state of studying the sentence as a syntactic unit]. Naukovi zapysky Natsional'noho universytetu "Ostroz'ka akademiya". 2013. vol. 35. pp. 306 - 307.

9. Sorochan YU. B. Diahnostyka syntaksychnoho komponenta hramatychnoyi strukturyzatsiyi rechennya na impresyvnomu rivni u molodshykh shkolyariv iz motornoyu alaliyeyu [Diagnostics of the syntactic component of the grammatical structuring of the sentence at the expressive level in primary schoolchildren with motor alalia]. Aktual'ni pytannya korektsiynoyi osvity. 2014. vol. 4. pp. 330 -340.

10. Shchupko S. Sut' kompetentnisnoyi metodyky navchannya syntaksysu skladnoho rechennya v osnovniy shkoli [The essence of the competence-based methodology for teaching the syntax of a complex sentence in primary school]. Osvitni obriyi. 2020. vol. 2. pp. 71 - 74.

Размещено на Allbest.ru