Інституційні основи підготовки майбутніх вчителів початкової освітньої ланки в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інституційні основи підготовки майбутніх вчителів початкової освітньої ланки в Україні

Островська Маріанна Ярославівна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки, психології, початкової, дошкільної освіти та управління закладами освіти, Закарпатський угорський інститут ім. Ф. Ракоці ІІ

Анотація

На актуальність проблеми формування компетентісного вчителя, в тому числі й вчителя початкової школи, вказує та увага, яка приділена цій проблемі Урядом України, Міністерством освіти і науки, з'їздам учителів, що стало стимулом для подальшого вдосконалення освіти в Україні, пошуку сучасних технологій, форм і методів навчання. На сучасному етапі реформування освіти, яке відбувається в умовах науково-технічного прогресу, явищ глобалізації та інформатизації освітнього середовища, підвищених вимог ринку праці до професійної компетентності фахівців різного профілю, висуває нові вимоги до освіти. Це стосується багатьох складових такого процесу: удосконалення змісту фахових дисциплін; переосмислення усталених підходів до навчання; впровадження активних методів навчання, інноваційних технологій, психолого-педагогічних умов модернізації освітнього процесу. Необхідність зміни освітньої парадигми обумовлена інформатизацією суспільства, всіх галузей нароного господарства.

На межі переходу до інформаційного суспільства, до суспільства знань, економіка якого базується на ІКТ, уже оцінені освітянами і суспільством. Зумовлено це насамперед тим, що навчально-виховна знаннєва парадигма, сформована в умовах, коли доступ до нової інформації був обмеженим для широкого кола населення, стимулювала переважно репродуктивні форми навчання. Україна намагається увійти в освітній простір Європейського Союзу (ЄС) шляхом упровадження його ідеології, стандартів освіти та організаційних структур, зберігаючи одночасно власну національну основу підготовки фахівців. Відбувається орієнтація на євроінтеграційну систему освіти, відповідно до інституції ЄС, за якими рекомендують Україні здійснити в системі загальної середньої освіти наступне: удосконалити структуру освіти, її зміст та інституційний супровід привести у відповідність із європейськими стандартами; запровадити профільне навчання в старшій школі і від знаннєвої освітньої парадигми перейти до компетентнісної; сформувати основи громадянського суспільства.

Ключові слова: підготовка вчителів, інституційний супрові, інноваційні технології, освітня ланка, педагог.

Abstract

Institutional framework for training future primary school teachers in Ukraine

Ostrovska Marianna Yaroslavivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of Pedagogy, Psychology, Primary and Preschool Education and Management of Educational Institutions, Ferenc Rakoczi II Transcarpathian Hungarian College of Higher Education Ukraine

The relevance of the problem of forming a competent teacher, including primary school teachers, is indicated by the attention paid to this problem by the Government of Ukraine, the Ministry of Education and Science, and teachers' congresses, which has become an incentive for further improvement of education in Ukraine, the search for modern technologies, forms and methods of teaching. At the current stage of education reform, which is taking place in the context of scientific and technological progress, globalization and informatization of the educational environment, and increased labor market requirements for the professional competence of specialists in various fields, new requirements are being put forward for education. This applies to many components of this process: improving the content of professional disciplines; rethinking established approaches to teaching; introducing active teaching methods, innovative technologies, psychological and pedagogical conditions for modernizing the educational process. The need for a change in the educational paradigm is driven by the informatization of society and all sectors of the economy.

Educators and society have already recognized the transition to an information society, to a knowledge society whose economy is based on ICTs. This is primarily due to the fact that the educational knowledge paradigm, formed in conditions when access to new information was limited for a wide range of people, stimulated mainly reproductive forms of learning. Ukraine is trying to enter the educational space of the European Union (EU) by adopting its ideology, educational standards, and organizational structures, while maintaining its own national framework for training specialists. There is a focus on the European integration of the education system, in accordance with the EU institutions, which recommend that Ukraine implement the following in the general secondary education system: improve the structure of education, its content and institutional support to bring it in line with European standards; introduce specialized education in high school and move from a knowledge-based educational paradigm to a competency-based one; and form the foundations of civil society.

Keywords: teacher training, institutional support, innovative technologies, educational level, teacher.

Постановка проблеми

Розглянемо визначальні документи які суттєво вплинули на удосконалення освіти на Україні.

На I Всеукраїнській конференції працівників освіти, що відбулася в Києві в грудні 1992 р. (яка немала номеру засідання), було прийнято Державну національну програму «Освіта» («Україна в XXI столітті»). Програму та розроблені заходи щодо її реалізації впроваджено в освітню практику постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1993 р. № 896. Цей документ визначає основні завдання освітньої реформи в незалежній державі. Зокрема, освітяни зазначають, що «з переходом України до Незалежності, освіта стала справою українського народу». Розвиток системи освіти, її фундаментальне реформування - це відтворення інтелектуального і духовного потенціалу народу, вихід вітчизняної науки, техніки і культури на світовий рівень, відродження нації, утвердження і демократизації суспільства в Україні» повинен бути в Державній національній програмі "Освіта" ("Україна XXI століття"), Постанова Кабміну України від 03.11. 1993 р. № 896. «Про Державну національну програму "Освіта" ("Україна XXI століття").

Щодо тематики цієї конференції, то вже на ІІ Всеукраїнській конференції працівників освіти було зазначено, що підготовка вчителів ідеально формує індивідуальний курс професійного розвитку кожного майбутнього вчителя протягом усіх періодів навчання, особливу увагу було приділено факт, що для реалізації цього завдання Концепція НУШ та прийняті для її реалізації інституційні документи рекомендують змінити саму методологію педагогічної освіти. Впроваджувати нові змістові структури при створенні варіативних навчальних планів і програм [150]. Подальша діяльність пов'язана з визначенням цілей професійної підготовки, змісту та формату навчальної діяльності студентів, які готуються до роботи в школах. Підготовка вчителів і науково-педагогічних працівників, їх підвищення кваліфікації, як передбачено Національною доктриною розвитку освіти України, означає творчу, конкурентоспроможну працю, яка має забезпечити професійний розвиток, володіння наукоємною та інформаційно-технологічною компетентностями ринку праці. Однак у контексті євроінтеграційної політики України, яка, головним чином, прагне впровадити в освітнє життя організаційно-педагогічні ідеї та стандарти Болонського та Копенгагенського процесів, вища освіта в усій країні вимагатиме підготовки вчителів, у тому числі вчителів початкової школи до низки нових вимог підготовки. Зрозуміло, що потрібно враховувати такі концептуальні основи, як аспекти європейської освіти, та базуватися на взаємодії учасників освітнього процесу для розвитку нових освітніх технілогій, технологій спілкування та професійних і соціальних якостей. [19, с. 9; 392, с.4].

На ІІІ Всеукраїнській конференції працівників освіти (28 жовтня 2011 р.) було прийнято Національну стратегію розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки, що стала основою для оновлення нормативно-правової бази, модернізації змісту освіти та розвитку системи Зовнішнього незалежного оцінювання успішності учнів. Національні стратегії розвитку освіти створюють правові, економічні та організаційні умови для розробки інноваційної освітньої політики та є важливими для моніторингу стану інноваційного розвитку освіти як основи реалізації національної політики, що окреслює стратегічний напрям реалізації державної політики. Деякі з них включають в себе " ... оновлення законодавчої та нормативно-правової бази системи освіти; модернізація структури, змісту та організації освіти на основі компетентнісного принципу; переорієнтація на цілі сталого розвитку; створення та забезпечення можливостей для реалізації різних моделей освіти, різних типів і форм власності закладів освіти, різних форм і засобів навчання; розвиток наукової та інноваційної діяльності в освіті; інноваційне Підвищення якості освіти шляхом створення інноваційних інфраструктур, інформатизації освіти, удосконалення бібліотечно-інформаційного забезпечення [244, с. 1 - 2].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 27 червня 2007 року № 1244-V "Про рекомендації щодо проведення парламентських слухань щодо: "Українська національна інноваційна система: Розпорядження Ради Міністрів України від 17 червня 2009 р. № 680-р Про схвалення Концепції розвитку національної інноваційної системи на 2009-2013 роки Реформування державної політики у сфері інноваційної діяльності від 10 вересня, 2012 р. № 691, Концепція неперервної освіти (2013 р.), Національна стратегія розвитку освіти України на період до 2021 р., Системна робота з формування державної інноваційної системи як важливого механізму саморозвитку країни, започаткована в Україні [86, с. 27, 321, 337].

Ці інституційні документи нині є генеральним планом впровадження інноваційних моделей розвитку країни та її економіки, драйверами економічного, культурного та освітнього розвитку та зростання.

Мета статті - зрозуміти той факт, що система освіти у будь-який часовий період є комбінацією минулого (наприклад, спосіб підготовки педагогічних кадрів), теперішнього (діючі технології оцінювання успішності учнів) та майбутнього (цілі та завдання курикулуму), розуміння цілей і цінностей означає розуміння взаємодії цих складових, реформи можуть бути успішними лише з урахуванням зазначених факторів.

Виклад основного матеріалу

Документ зміщує акцент на законодавче поле, де зазначається, що працюватиме на реалізацію державних програм, спрямованих на: інформатизацію та комп'ютеризацію ЗЗСО, професійно-технічних та вищих навчальних закладів, впровадження інформаційних та комунікаційних технологій в освіті та науці; забезпечення ЗЗСО, професійно-технічних та ЗВО сучасними технічними засобами навчання з природничо-математичних і технологічних дисциплін. Представлено заходи щодо модернізації мережі навчальних закладів, акцентовано увагу на створенні повноцінних галузевих джерел у різних ЗМІ. У великих бібліотеках створено веб-портали та веб-сайти, за допомогою яких віддалені користувачі можуть отримати доступ до інформаційних ресурсів. Створюються електронні ресурси, передусім електронні каталоги, повнотекстові бази даних, електронні бібліотеки тощо. Зазначимо, що з огляду на визначені пріоритети, найважливішим для освітньої політики держави є виховання людей з інноваційним мисленням та культурою з соціальними та державними потреби [244, с. 2 - 5].

Наразі коректним є наступне твердження: "Як загальна концепція, зрозуміло, що гуманістичний світогляд має бути основою будь-якої системи освіти, включаючи визнання єдності людини з природою та авторитарний, міфологічний світогляд. Це стосується і розвитку особистості". Такі риси, як неприйняття, толерантність, готовність до компромісів, чутливість до думок інших, інших культур, цінностей, поглядів і переконань" [56, с.99]. Тобто головною стратегією вищої освіти сьогодні має бути увага до розвитку особистості студента в цілому.

У цьому контексті особливої уваги заслуговує фундаментальна праця академіка В. Кременя [163; 168; 169], де він рекомендує: людиноорієнтація, основні цінності, рішуча демократизація освіти В. Кремень [164;165] наводить карту професійно значущих особистісних характеристик педагогів. Основними компонентами є:

1. Психологічні характеристики як особистості: сильна, врівноважена нервова система, лідерські нахили, впевненість у собі, кваліфікація, справедливість, дружелюбність, чуйність, акуратність.

2. Вчителі в структурі міжособистісних стосунків: переважання демократичного стилю спілкування, лише конструктивні конфлікти з політичних питань, бажання співпрацювати з колегами, нормальна самооцінка, нульовий ступінь ізоляції в колективі.

3. Професійні риси характеру вчителя: широкі знання та вільне викладення навчального матеріалу, вміння враховувати психологічні та вікові особливості учнів, швидкість мовлення 120-130 слів за хвилину, загальна та спеціальна грамотність, звернення до учнів по імені, вміння швидко реагувати на ситуації, вміння чітко формулювати конкретні цілі та вміння організовувати навчальну роботу всіх учнів одночасно, перевіряти розуміння ними матеріалу.

4. Результативність професійної діяльності: висока віддача від тренінгів, вимоглива робота, високий рівень підготовки, висока репутація [164; 165].

Сучасна ситуація, що відбивається як на особливостях, так і на характері роботи вчителя, ставить перед необхідністю готувати майбутніх учителів початкової школи не як вузьких суб'єктів, а як культурних особистостей, які мають великий особистий вплив на індивідуальність учнів та їх подальший розвиток, як особистостей Ця стратегія встановлює основні напрями, пріоритети, завдання та механізми реалізації національної інноваційної політики у сферах освіти, кадрової та соціальної політики, встановлює чинне законодавство, управління та фінансування України, і є основою для змін та доповнень до структури і змісту системи освіти. У документі зазначено, що система освіти та післядипломної освіти потребує вдосконалення. Це потребує змін у змісті базової, психолого-педагогічної, науково-методичної, інформаційної, практичної та соціально-гуманітарної підготовки педагогічних і науково-педагогічних працівників. Вимоги інформаційного суспільства, модернізація освітньої діяльності у ЗВО, створення підручників, навчально-методичних матеріалів та засобів навчання нового покоління; двоступенева підготовка викладачів на рівні бакалавра та магістра.

На відміну від розвинутих країн світу, особливо країн ЄС, в незалежній Україні тривалий час було відсутнє законодавче визначення необхідності напрямів створення та розвитку національної інноваційної системи. Перше десятиліття незалежності було дуже важким у політичному, економічному та освітньому планах. Тоді українська система освіти, відійшовши від учорашньої радянської системи, адаптувалася до системи освіти Сполучених Штатів Америки, розвинутих європейських країн (переважно Великої Британії та Німеччини), намагалася зберегти минулі досягнення, розвивати свої через структуру системи освіти.

У «Перспективі розвитку національної інноваційної системи» з'ясовуються проблеми та недоліки національної системи розвитку, зокрема нечітка стратегія розвитку науково-технічних інновацій, неузгодженість формування та реалізації. Державна політика у сфері науки, науково-технічної та інноваційної освітньої діяльності; низький рівень інноваційної культури в суспільстві та слабкий вплив освіти на її просування; галузевий підхід до реалізації інноваційної діяльності переважає функціональний; нерозвиненість інноваційної інфраструктури Концепція підкреслює, що функціонування інноваційної системи залежить від розвитку та взаємодії її різних елементів (підсистем): національного регулювання (інститутів); освіти; генерації знань; інноваційної інфраструктури; виробництва [338]. Згідно з рейтингом Bloomberg, Україна посіла 64 місце серед 200 найбільш інноваційних країн світу у 2015 році та 56 місце у 2016 році, що позитивно відображає зростаючу увагу до інноваційної освітньої діяльності [514; 515].

Критерії рейтингу визначаються чинниками, що визначають стан освіти та розвитку науки. Ключові показники включають виконання та реалізацію науково-дослідних робіт, внесок у ВВП, продуктивність праці, концентрацію високих технологій, кількість науковців на мільйон населення, промислову продуктивність, рівень освіти та патентну активність. Україна має найвищий узагальнений індекс освітніх стандартів (36-те та 40-ве місце серед розвинених країн у 2015 та 2016 роках відповідно), з відповідним зростанням патентної активності українських науковців (34-те та 33-тє місце) та відносним покращенням якості підготовки фахівців у вищих навчальних закладах. З часом ринок праці країни поступово переповниться випускниками, а роботодавці відчуватимуть, що їхня потреба у висококваліфікованих працівниках зростає. Тому цей рейтинг не свідчить про значну перевагу в інноваційній освітній діяльності, а скоріше про значний невикористаний потенціал української системи освіти, особливо сьогодні.

Сучасний стан інноваційної системи України характеризується низкою недоліків. «Відірваність науки від економіки, відсутність довгострокових програм інноваційного розвитку на національному та регіональному рівнях, відсутність механізмів оцінки ефективності національних та регіональних науково-технічних програм, стимулювання інноваційної діяльності, матеріального та морального заохочення інтелектуалів, особливо вищих навчальних закладів. Недосконалість законодавчої бази в частині стимулювання; стихійне ініціювання інноваційної діяльності; відсутність належної інноваційної інфраструктури та механізмів комерціалізації науково- технічних розробок, які є непослідовними та неоднозначними» [335, с.72-74].

В Указі Президента України № 344/2013 «Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року» зазначено, що "сучасна філософія освіти, новітня стратегія її реформування вимагає раціонального і послідовного впровадження принципово нових наукових досліджень, передових наукових і освітніх технологій та раціонального й ефективного підходу до організації наукової та інноваційної діяльності в галузі освіти" [397, с.148].

Розвиток і модернізація національної системи освіти в цій галузі в зазначений період відбувалися під впливом низки чинників, серед яких у багатьох аналітичних публікаціях, зокрема В. Химинець [390, с.184], Л. Шевченко [406, с.122], виокремлюють такі:

- вона відповідає рекомендаціям "Освіта і навчання 2020", нової стратегічної рамки для європейської співпраці в галузі освіти і навчання, яка спрямована на побудову поінформованого європейського суспільства і навчання впродовж життя;

- методологічна, наукова та дієва підтримка системи модернізації національної освіти; прогнозування тенденцій інноваційного розвитку системи освіти з використанням результатів моніторингових досліджень;

- генерувати, виявляти, відбирати та впроваджувати інноваційні ідеї;

- формування відкритої інформаційно-аналітичної бази інновацій в усіх підсистемах освіти; проводити практико-орієнтовані психолого-педагогічні дослідження з актуальних проблем розвитку освіти та застосовувати нові концептуальні та методологічні підходи до розробки державних освітніх стандартів;

- розробити інваріантні елементи навчання в кожній предметній галузі на основі компетентнісного підходу до навчання та норм психофізичного розвитку дітей, а також відповідні технології навчання;

- створення мотиваційних систем, стимулювання та просування інноваційної діяльності у сфері освіти, розробка нових концептуальних моделей удосконалення окремих освітніх підсистем;

- розробити системи зниження ризику негативних наслідків інновацій в системі освіти.

У 2016 році в Україні розпочалися нові реформи в системі освіти. У концепції "Нова українська школа" (2016) зазначено, що "нові школи потребують нових вчителів, які мають бути агентами інноваційних змін [150]. "... Реформа освіти пропонує низку стимулів для особистісного та професійного розвитку кожної людини з метою залучення до професії найкращих і найздібніших. З того часу було розроблено низку нових положень, у тому числі Закон "Про освіту" (2017), який передбачає три рівні повної загальної середньої освіти:

- початкова освіта (чотири роки), поділена на два цикли - адаптаційно-ігровий (1-2 класи) та базовий (3-4 класи);

- базова середня освіта (п'ять років), що здобувається в гімназії, поділена на два цикли - адаптація (5-6 класи) та базова предметна підготовка (7-9 класи);

- профільна середня освіта, що здобувається в ліцеї або закладі професійної освіти (три роки) [106].

Закон дозволяє старшокласникам обирати один з двох напрямків в рамках професійної освіти. Академічний фокусується на поглибленому вивченні конкретного предмета та продовженні навчання в університеті. Академічна середня освіта зазвичай надається в незалежному закладі - академічному ліцеї. Створюється незалежна мережа академічних ліцеїв, а також мережа професійних ліцеїв. В академічному ліцеї перший рік навчання є перехідним. На цьому етапі студент може змінити свій профіль навчання. Учні можуть обирати не лише предмет, а й рівень складності. Випускники академічних ліцеїв обов'язково проходять державну акредитацію у формі зовнішнього незалежного оцінювання.

Середня професійна освіта за професійним спрямуванням здобувається в професійно-технічних навчальних закладах - у професійних ліцеях та профільних коледжах. Випускники професійних ліцеїв та коледжів проходять державну підсумкову атестацію у формі зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО). Випускники ліцеїв зможуть вступати до вищих навчальних закладів за умови успішного проходження зовнішнього незалежного оцінювання, а випускники коледжів - за скороченою програмою навчання у вищих навчальних закладах.

Загальна тривалість типової середньої освіти становить 12 років. У всіх європейських країнах мінімальний термін здобуття загальної середньої освіти становить 12-14 років К. Біницька [19], П. Лузан [196], В. Химинець [390, с.122]. Аналіз програми "Нова школа - простір освітніх можливостей" показує, що основний акцент робиться на тому, що реформування української системи освіти має передбачати використання в освітньому процесі інноваційних педагогічних технологій, які сприяють розвитку "підприємницького" економічного мислення, медіаграмотності, креативності та сміливості в діях і поведінці. Початкові положення окремих програм свідчать про те, що характер процесу реформування включає: виявлення природного потенціалу дитини, формування та розвиток різноманітних здібностей (лінгвістичних, міжкультурних, соціальних тощо); професійна орієнтація на вищому рівні в різних типах вищих навчальних закладів. Підвищення кваліфікаційного рівня педагогічних працівників. Централізація адміністрування та управління навчальними закладами. Якісна освіта та отримання знань відповідно до європейських стандартів освіти. Інституційні документи, прийняті для реалізації концепції НУШ, надають освітянам академічну свободу. Вчителі можуть розробляти власні навчальні програми, обирати власні підручники, обирати власні методи, стратегії, способи та засоби навчання та активно висловлювати власну професійну думку.

Держава гарантує їм свободу від втручання в їхню професійну діяльність. Процес і зміст підготовки майбутніх учителів суттєво змінюється. Студенти здобувають знання в рамках і моделях, таких як людиноорієнтовані, компетентнісні підходи, інноваційне та гуманне управління освітніми процесами. Зростатиме кількість моделей педагогічної освіти. Нова роль для вчителів - не як єдиних наставників і джерел знань, а як тренерів, модераторів, наставників і фасилітаторів індивідуального освітнього шляху учнів.

Для втілення таких реформаторських пропозицій насамперед потрібні професійно підготовлені вчителі, здатні їх ефективно реалізувати. Існує проблема забезпечення школи вчителями, які мають відповідну загальну та професійну підготовку та здатні впроваджувати в навчальний процес інноваційні методи навчання з метою формування особистості учня. Одним словом, школам потрібні вчителі нової формації, які володіють не лише високою професійною компетентністю, а й здатністю до творчої та оригінальної роботи, мають фундаментальний і широкий світогляд, високий рівень загальної та професійної освіти, готовність до швидкого оновлення знань і навичок, готовність до роботи в нових умовах, здатність адаптуватися до педагогічних інновацій, вміле поєднання професійної компетентності з гуманним ставленням до учнів як до особистостей.

Нові цілі системи вищої освіти спочатку підкреслюють індивідуальність викладача, яка проявляється в різних напрямках, а саме варіювання середньої та вищої освіти, створення нового змісту в усіх галузях освіти та зміна підходів до освітніх результатів. У постіндустріальному суспільстві вузька кваліфікація багатьох працівників вже не відповідає вимогам часу, і на зміну професіоналам приходять транспрофесіонали (люди з унікальними знаннями та навичками, які опанували нові та суміжні професії, працюють у різних професійних середовищах та організаційних структурах, приймають обґрунтовані рішення і постійно навчаються та перекваліфікуються) [406, с. 10].

початкова освіта вчитель

Висновки

Швидкі темпи розвитку, динамізм і безперервні інноваційні процеси в сучасному суспільстві означають, що набуття високого рівня предметних знань і методик викладання вже не може повною мірою характеризувати рівень професійної підготовки майбутніх учителів. Розуміння цих процесів зумовлює необхідність дослідження основних шляхів підготовки майбутніх учителів, що ведуть до формування якісно нових типів учителів: творчої педагогічної та технологічної діяльності, учителів, здатних до самостійного наукового пошуку, міжпрофесійної комунікації, міждисциплінарної інтеграції знань, поєднання фундаментальних досліджень з практичним вирішенням проблем, саморозвитку та самовдосконалення, реального та віртуального входження в професійні та трансдисциплінарні спільноти.

Важливою умовою розвитку нового типу майбутнього вчителя є створення всіх умов:

- інноваційні інфраструктури в країні, регіоні або самому вищому навчальному закладі (переважно нові структури оплати праці викладачів, самофінансування студентів та податкові пільги для інвестицій в освіту);

- управлінські інновації, а саме нові форми організації навчального процесу та наукових досліджень; перехід до маркетингової орієнтації навчальних закладів; нові адміністративні та фінансові структури тощо.

Сучасні вимоги до професійної підготовки майбутніх учителів на основі нових професійних стандартів (2020 р.) стають дедалі чіткішими щодо інноваційної, гуманної та компетентнісної спрямованості їх практичної підготовки. Саме пошук інноваційних педагогічних підходів дозволяє зробити новий крок у системній підготовці майбутніх учителів. Відповідно до сучасних вимог навчання в педагогічних ЗВО спрямоване на зміцнення дидактичної та організаційної базової освіти, наближає навчальний процес до творчої професійної діяльності та спрямоване на формування майбутньої особистості, має відповідати існуючим вимогам і забезпечувати успіх у практичній діяльності.

Література

1. Біницька К.М. Тенденції розвитку професійної підготовки майбутніх учителів початкової освіти у країнах Східної Європи: автореф. дис. докт. пед. наук.- Тернопіль, 2018. 32 с.

2. Дзюба Л.А. До питання про сучасні освітні технології // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць / Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України: за ред. Максименко С. Д. - К., 2002. Т. IV, Ч. 7. С. 27-29.

3. Закон України “Про освіту” (Прийнятий ВРУ 05.09.17р., №2145-VIII)

4. Концепція «Нова українська школа»:

5. Кремень В.Г. Доповідь Міністра освіти і науки України В.Г. Кременя на II Всеукраїнському з'їзді працівників освіти 8 жовтня 2001// Освіта. - 2001. № 57-58.

6. Кремень В.Г. Перспективи розвитку освіти// Освіта і наука України: шляхи модернізації: (факти, роздуми, перспективи). - К.: Грамота, 2003. 216 с.

7. Кремень В. Освіта і наука в Україні - інноваційні аспекти.- К.: Грамота, 2005. 448 с.

8. Кремень В. Педагогічна синергетика: понятійно-категоріальний синтез//Теорія і практика управління соціальними системами. - 2013. № 3. С.3-19.

9. Кремень В.Г. Система освіти в Україні: сучасні тенденції і перспективи// Трибуна. - 2001. № 5-6. С. 5-7.

10. Локшина О. Іновація в оцінюванні навчальних досягнень учнів у шкільній освіті країн Європейського союзу// Порівняльно-педагогічні студії. - 2009. № 2. С. 107-113.

11. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки

12. Постанова ВР України від 27 червня 2007 року № 1244-V «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації»

13. Регіональна інноваційна система: теорія і практика: монографія/ під ред. В.С. Пономаренка. - Харків.: ШЖЕК, 2011. 688 с.

14. Розпорядження кабінету Міністрів України від 10 вересня 2012 р. № 691-р. «Про схвалення Концепції реформування державної політики в інноваційній сфері»

15. Розпорядження кабінету Міністрів України від 17.06.2009 № 680-р. «Про схвалення Концепції розвитку національної інноваційної системи» //Офіційний вісник України. 2009. № 47.

16. Химинець В.В. Науково-дослідна робота в інститутах післядипломної педагогічної освіти. Ужгород: Інформаційно-видавничий центр ЗПИО, 2006. 148 с.

17. Химинець В.В. Оновлення початкової ланки освіти в контексті євроінтеграційної політики України// Учитель початкової школи. - 2018. № 9. С. 3-5.

18. Хоружа Л.Л. Теоретичні засади формування етичної компетентності майбутніх учителів початкових класів: дис. докт. пед. наук. - К., 2004. 412 с.

19. Шевченко Л.С. Вища освіта в епоху транспрофесіоналів// Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. 2011. № 6. С. 7-14.

20. The Global Innovation Index 2015.

21. The Global Innovation Index 2016.

References

1. Binitska K.M. (2018). Tendentsii rozvytku profesiinoi pidhotovky maibutnikh uchyteliv pochatkovoi osvity u krainakh Skhidnoi Yevropy. [Trends in the development of professional training of future primary school teachers in Eastern Europe]: avtoref. dys. dokt. ped. nauk.- Doctoral dissertation in pedagogical sciences - Ternopil, 32 [in Ukrainian].

2. Dziuba L.A. (2002). Do pytannia pro suchasni osvitni tekhnolohii// Problemy zahalnoi ta pedahohichnoi psykholohii. [To the question of modern educational technologies // Problems of general and pedagogical psychology]: Zb. nauk. prats /Instytutpsykholohii im. H.S. Kostiuka APN Ukrainy - Collection of scientific works / H.S. Kostiuk Institute of Psychology of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine - K, VOL. IV, PART 7., 27-29 [in Ukrainian].

3. Zakon Ukrainy “Pro osvitu”(Pryiniatyi VRU 05.09.17., №2145-VIII)/ [The Law of Ukraine "On Education"] (adopted by the Verkhovna Rada of Ukraine on 05.09.17, №2145-VIII): [in Ukrainian].

4. Kontseptsiia «Nova ukrainska shkola»/ [Concept of the New Ukrainian School]: [in Ukrainian].

5. Kremen V.G. (2001). Dopovid Ministra osvity i nauky Ukrainy. [Report of the Minister of Education and Science of Ukraine] V. G. Kremen at the II All-Ukrainian Congress of Education Workers on October 8, Osvita. № 57-58 [in Ukrainian].

6. Kremen V.G. (2003). Perspektyvy rozvytku osvity. [Prospects for the development of education] // Osvita i nauka Ukrainy: shliakhy modernizatsii: (fakty, rozdumy, perspektyvy). - Hramota - Education and science of Ukraine: ways of modernization: (facts, reflections, prospects) - K.: Gramota, 216 [in Ukrainian].

7. Kremen V.G. (2005). Osvita i nauka v Ukraini - innovatsiini aspekty. [Education and science in Ukraine - innovative aspects]. Hramota K.: Gramota 448 [in Ukrainian].

8. Kremen V.G. (2013). Pedahohichna synerhetyka: poniatiino-katehorialnyi syntez [Pedagogical synergetics: conceptual and categorical synthesis]. Theory and practice of social systems management. - № 3, 3-19 [in Ukrainian].

9. Kremen V.G. (2001). Systema osvity v Ukraini: suchasni tendentsii i perspektyvy [The system of education in Ukraine: current trends and prospects] // Trybuna. - Tribune. - № 5-6, 5-7 [in Ukrainian].

10. Lokshyna O. (2009). Innovatsii v otsiniuvanni navchalnykh dosiahnen uchniv u shkilnii osviti krain Yevropeiskoho soiuzu. [Innovations in the assessment of students' learning achievements in school education in the European Union]. Porivnialno-pedahohichni studii. - Comparative and Pedagogical Studies. № 2, 107-113 [in Ukrainian].

11. Natsionalna stratehiia rozvytku osvity v Ukraini na 2012-2021 roky. [National Strategy for the Development of Education in Ukraine for 2012-2021]: [in Ukrainian].

12. Postanova V.R. Ukrainy vid 27 chervnia 2007 roku № 1244-V «Pro Rekomendatsii parlamentskykh slukhan na temu: «Natsionalna innovatsiina systema Ukrainy: problemy formuvannia ta realizatsii». [Resolution of the Verkhovna Rada of Ukraine of June 27, 2007, No. 1244-V "On Recommendations of the Parliamentary Hearings on the topic: "National Innovation System of Ukraine]: Problems of Formation and Implementation": [in Ukrainian].

13. Rehionalna innovatsiina systema: teoriia i praktyka: monohrafiia. [Regional innovation system: theory and practice]. Kharkiv.: INZhEK - Kharkiv: INZHEK, 2011. 688 [in Ukrainian].

14. Rozporiadzhennia kabinetu Ministriv Ukrainy vid 10 veresnia 2012 r. № 691-r. «Pro skhvalennia Kontseptsii reformuvannia derzhavnoi polityky v innovatsiinii sferi». [Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine of September 10, 2012, No. 691-r. "On Approval of the Concept of Reforming the State Policy in the Innovation Sphere]: [in Ukrainian].

15. Rozporiadzhennia kabinetu Ministriv Ukrainy vid 17.06.2009 № 680-r. «Pro skhvalennia Kontseptsii rozvytku natsionalnoi innovatsiinoi systemy». [Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated June 17, 2009, No. 680-p. "On Approval of the Concept of Development of the National Innovation System"]. Ofitsiinyi visnyk Ukrainy. 2009. № 47. - Official Gazette of Ukraine. 2009. № 47. [in Ukrainian].

16. Khymynets V.V. (2006). Naukovo-doslidna robota v instytutakh pisliadyplomnoi pedahohichnoi osvity. [Research work in institutes of postgraduate pedagogical education]. Uzhhorod: Informatsiino-vydavnychyi tsentr ZIPPO - Information and Publishing Center of ZIPPO, 148 [in Ukrainian].

17. Khymynets V.V.(2018). Onovlennia pochatkovoi lanky osvity v konteksti yevrointehratsiinoi polityky Ukrainy. [Renewal of the primary link of education in the context of European integration policy of Ukraine]. Uchytel pochatkovoi shkoly. - Teacher of primary school. № 9, 3-5 [in Ukrainian].

18. Khoruzha L.L. (2004). Uchytel pochatkovoi shkoly. [Theoretical bases of formation of ethical competence of future primary school teachers]. - К., 412 [in Ukrainian].

19. Shevchenko L.S. (2011). Vyshcha osvita v epokhu transprofesionaliv. [Higher education in the era of transprofessionals]. Visnyk Natsionalnoi yurydychnoi akademii Ukrainy imeni Yaroslava Mudroho - Bulletin of the Yaroslav Mudryi National Law Academy of Ukraine, № 6, 7-14 [in Ukrainian].

20. The Global Innovation Index 2015. [in Ukrainian].

21. The Global Innovation Index 2016. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru