Впровадження дистанційного навчання в закладах вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький навчально-науковий інститут економіки Західноукраїнського національного університету

Впровадження дистанційного навчання в закладах вищої освіти

Пугач Віталіна Миколаївна кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри правознавства і гуманітарних дисциплін



Анотація

У статті розглянуті особливості застосування дистанційного навчання в процесі підготовки фахівців у закладах вищої освіти. Аналіз теоретичних джерел останніх років засвідчив, що існує стійка цікавість науковців щодо вивчення особливостей впровадження на різних етапах здобуття освіти такої технології як дистанційне навчання.

За останні декілька років спостерігається вражаючий прогрес у використанні інформаційно-комунікаційних технологій в різних сферах суспільного життя, зокрема і в освіті. При цьому, відповідальність освітян за отриманий результат є достатньо значимим, оскільки вони відповідають за підготовку фахівців усіх галузей. Загальновідомо, що сучасні студенти повинні вміти працювати в команді, аналізувати наявну інформацію, а також бути креативними, вносити власні ідеї у відомі професійні алгоритми. Наразі саме використання електронного навчання, освітніх онлайн-платформ, відео конференцій тощо дозволяє реалізувати інноваційні ідеї в освіті.

Впровадження системи дистанційного навчання створює для закладів вищої освіти додаткові можливості: збільшення кількості студентів (слухачів), незважаючи на наявні матеріальні умови та кількість аудиторій; зменшення витрат на організацію навчального процесу; забезпечення якості освіти шляхом використання різноманітних ресурсів, які наявні в мережі інтернет; оптимізації самостійної роботи студентів шляхом створення тьюторської служби дистанційного навчання.

Зазначено, що в Україні накопичено певний позитивний досвід впровадження дистанційної освіти не як різновиду заочного навчання, а як нової, самостійної форми професійної підготовки зі значними потенційними можливостями. Однак, дистанційна форма навчання не позбавлена і певних недоліків. Взаємодія в дистанційному режимі унеможливлює забезпечення достовірності того, що отримані від студента матеріали для перевірки дійсно підготовлені без сторонньої допомоги. Отже, в умовах, які наразі склалися в нашій державі дистанційна форма навчання є надзвичайно актуальною. Тому доцільно розглядати її не як альтернативну систему навчання, а як механізм, який дозволяє оптимізувати навчальний процес.

Ключові слова: дистанційне навчання, фахова підготовка, інноваційна освітня технологія, заклади вищої освіти



Abstract

Pugach Vitalina Mykolaivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department Jurisprudence and Humanities,Vinnytsia Educational and Scientific Institute of Economics Western Ukrainian National University

IMPLEMENTATION OF DISTANCE EDUCATION IN INSTITUTIONS OF HIGHER EDUCATION

The article examines the features of using distance learning in the process of training specialists in higher education institutions. The analysis of theoretical sources of recent years proved that there is a persistent interest of scientists in studying the peculiarities of the implementation at various stages of education of such a technology as distance learning.

Over the past few years, impressive progress has been observed in the use of information and communication technologies in various spheres of social life, in particular in education. At the same time, the responsibility of educators for the obtained result is quite significant, since they are responsible for the training of specialists in all fields. It is common knowledge that modern students must be able to work in a team, analyze available information, as well as be creative and introduce their own ideas into known professional algorithms. Currently, it is the use of e-learning, online educational platforms, video conferences, etc. That allows the implementation of innovative ideas in education.

The implementation of the distance learning system creates additional opportunities for higher education institutions: an increase in the number of students (students), despite the existing material conditions and the number of classrooms; reduction of costs for the organization of the educational process; ensuring the quality of education by using various resources available on the internet; optimization of students' independent work by creating a distance learning tutoring service.

It is noted that ukraine has accumulated some positive experience in the implementation of distance education not as a type of correspondence education, but as a new, independent form of professional training with significant potential opportunities. However, distance education is not without certain disadvantages. Interaction in remote mode makes it impossible to ensure the reliability of the fact that the materials received from the student for verification are really prepared without outside help. So, in the current conditions in our country, distance education is extremely relevant. Therefore, it is advisable to consider it not as an alternative system of education, but as a mechanism that allows to optimize the educational process.

Keywords: distance learning, professional training, innovative educational technology, institutions of higher educationa new pension agency will emerge in ukraine



Постановка проблеми

Наразі не викликає заперечення той факт, що впровадження дистанційного навчання в ЗВО - необхідний елементом розвитку вищої освіти, а використання інноваційних освітніх технологій забезпечує ефективність підготовки майбутніх фахівців. Аналіз теоретичних джерел останніх років засвідчив, що існує стійка цікавість науковців щодо вивчення особливостей впровадження на різних етапах здобуття освіти такої технології як дистанційне навчання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Зокрема, проблема підготовки магістрів шляхом використання дистанційних технологій стало об'єктом наукового дослідження Н. Мелюхіної [1]. І. Козубовська та І. Попович здійснили порівняльний аналіз дистанційної освіти у Великобританії та Україні, обґрунтувавши можливість та доцільність впровадження британського досвіду організації дистанційного навчання в вітчизняних ЗВО [2, С. 67-69]. Особливості професійної підготовки за кордоном в дистанційному форматі відображені в наукових дослідженнях А. Штепури, А. Агейчевої, Д. Касаткіна, Т. Пиляєвої та інших. В зазначених дослідженнях розкрито принципи впровадження дистанційної освіти у систему підготовки фахівців різних країн, наведено їх принципові характеристики, а також проаналізовано можливість адаптації світового досвіду до вітчизняних реалій.

Використання технологій дистанційного навчання в підготовці бакалаврів комп'ютерних наук дослідила І. Герасименко [3]. У її дисертації розкрито теоретичні основи застосування технологій дистанційного навчання у вищій школі та запропоновано методику застосування технологій дистанційного навчання в підготовці бакалаврів комп'ютерних наук на всіх етапах їх професійної підготовки. Основи дидактики сучасного дистанційного навчання закладені у дослідженнях Weichhart, Stary і Appel, Tovar і Piedra І. Бацуровської, Є. Долинського та інших.

Цікавими в контексті нашого дослідження є роботи А. Веремчук [4] та В. Швець [5] к яких виокремлені негативні сторони впровадження дистанційного давчаддж, даоічвді пвввпвкнхвх його розвхнку і, що важкхво, здійвдвда спроба схавактввхзуватх показнхкх оцінкх якості впвоваджвннж дхстанційної освітх.

Зважаючх на бвзпввцвдвнтні заходх бвзпвкх у зв'язку із пошхввннжо пандвоії з 2019 воку впвоваджвннж дхстанційної освітх набуло надзвхчайної актуальності та вхккхкако дхспут нв кхшв свввд вітчхзнжнхх, акв і завубіжнхх науковців. дистанційний навчання освіта

Так, напвхккад, Stracke, Downes, Conole, Burgos і Nascimbeni [6, C. 224] оцінхкх пввспвктхвх дхстанційного навчаннж дкж підготовкх оайбутніх вчхтвків, його пввввагх та нвдокікх. Martineza, Jacintoa і Montiela [7] пвоввкх пвдагогічнхй вкспввховнт з овтою підтвввджвннж вфвктхвності дхстанційного навчаннж. Нхзка науковців, зокввоа Lowenthal, Borup, West і Archambault [8], Nagar [9] та інші, на підставі вкасного досвіду запвопонувалх ввкоовндації щодо забвзпвчвннж вфвктхвності дхстанційного навчаннж в схствоі пвофвсійної освітх.

Weldon, Ma, Ho, & Li [10], нагокосхкх, що нвобхідні зоінх фовоату пвофвсійної освітх дкж забвзпвчвннж вфвктхвності навчаннж в уоовах кавантхннхх обовжвнь, пввш за всв шкжхоо вдосконалвннж дхстанційнхх твхнокогій. Hu, Yuan, Luo і Wang [11] вхзначхкх, що встановквннж дієвхх взаєоозв'жзків оіж вхккадачво та студвнтаох є пввшочввговою пвобквоою дхстанційного фовоату навчаннж. Pham і Tran [12], Asghar, Barbera і Younas [13], Rupere і Jakovljevic [14] та інші обґвунтувалх, що пвх подоканні існуючхх нвдокіків, дхстанційна освіта є найбікьш пввспвктхвнхо вавіантоо дкж набуттж пвофвсії. Ввкхка кікькість доскіджвнь з окввсквної пвобквох підтвввджують особкхву вокь вхккадача ЗВО в овганізації дхстанційного навчаннж, оскікькх бвзпосвввдньо зоінюєтьсж сао спосіб вхккаданнж в унівввсхтвтах.

Анаяізуючх зазначвні пубкікації, відоічаєоо, що за останні двкікька воків спостввігаєтьсж вважаючхй пвогввс у вхковхстанні інфовоаційно- кооунікаційнхх твхнокогій в візнхх сфввах суспікьного жх'ігж, зокввоа і в освіті. Пвх цьооу, відповідальність освітжн за отвхоанхй ввзукьтат є достатньо значхохо, оскікькх вонх відповідають за підготовку фахівців усіх гакузвй. Загаяьновідооо, що сучасні студвнтх повхнні воітх пвацюватх в кооанді, аналізуватх нажвну інфовоацію, а також бутх квватхвнхох, вносхтх вкасні ідвї у відооі пвофвсійні аяговхтох. Навазі саов вхковхстаннж вквктвонного навчаннж, освітніх онкайн-пкатфово, відво конфвввнцій тощо дозвокжє ввадізуватх інноваційні ідвї в освіті.

Мета статті - доскіджвннж особкхвоствй впвоваджвннж дхстанційної освітх жк саоостійної фовох пвофвсійної підготовкх фахівців.

Виклад основного матеріалу

Впровадження системи дистанційного навчання створює для закладів вищої освіти додаткові можливості:

збільшення кількості студентів (слухачів), незважаючи на наявні матеріальні умови та кількість аудиторій;

зменшення витрат на організацію навчального процесу;

забезпечення якості освіти шляхом використання різноманітних ресурсів, які наявні в мережі інтернет;

оптимізації самостійної роботи студентів шляхом створення тьюторської служби дистанційного навчання.

Незважаючи на цікавість науковців до системи дистанційного навчання, наразі не існує однозначного трактування цього терміну. Так, О. Самойленко вживає термін «дистанційна освіта» та трактує його як «універсальну форму навчання, що базується на використанні традиційних і нових інформаційних технологій навчання, а також на технічних засобах, що створюють для здобувача вищої освіти умови вільного вибору освітніх дисциплін та діалогового обміну з викладачем; при цьому процес навчання не залежить від розташування його учасників у просторі й часі» [15, C. 61].

На думку Н. Жевакіної, дистанційне навчання - це «цілеспрямований інтерактивний процес взаємодії викладача та здобувача вищої освіти, що ґрунтується на використанні сучасних інформаційних та телекомунікаційних технологій, які дозволяють здійснювати навчання на відстані, а отже, надає можливість отримувати освіту у процесі виробничої діяльності, за місцем проживання, можливість організації процесу самоосвіти, планування та здійснення індивідуальної освітньої траєкторії залежно від власних можливостей і потреб» [16, с. 70].

І. Блощинський розуміє під терміном «дистанційне навчання» універсальну форму навчання, за допомогою якої створюються оптимальні умови для здобуття знань шляхом взаємодії віддалених у часі та просторі викладача й студента». На думку науковця, саме така форма навчання забезпечує студентам можливість використовувати весь об'єм навчального матеріалу паралельно забезпечуючи доступ до самоосвіти, з одночасною можливістю отримання консультацій викладача і контролю результатів роботи [17].

Ю. Красильник трактував дистанційне навчання як «цілеспрямований організований процес активної опосередкованої спільної діяльності викладачів і здобувачів вищої освіти, під час якої майбутні випускники набувають компетентностей, які необхідні для професійної діяльності [18].

Цікавий підхід запропоновано в досліджені О. Наливайка, О. Калістової та Д. Полякова, які розмежовують дистанційне та дистанційно-цифрове навчання [19]. Науковці пояснюють свою позицію тим, що дистанційне навчання починалося як кореспондентське шляхом обміну листами, а сучасне дистанційне навчання здійснюється із використанням цифрових технологій та відповідного програмного забезпечення.

Однак, основоположним у вітчизняному освітньому просторі є трактування змісту цього поняття відповідно до «Положення про дистанційне навчання» [20], згідно з яким - це «індивідуалізований процес передання і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчання у спеціалізованому середовищі, яке створене на основі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій».

В цілому, узагальнюючи думки науковців щодо змісту терміну «дистанційне навчання», вважаємо що дистанційне навчання в ЗВО - процес підготовки майбутніх фахівців, який забезпечується сукупністю відповідних психолого-педагогічних, комп'ютерних і телекомунікаційних технологій, методів і засобів, які уможливлюють отримання освіти віддалено без відвідування навчального закладів.

Незважаючи на наявність різних підходів до трактування сутності дистанційного навчання, його характерними рисами вважають:

інтерактивність, оскільки навчання здійснюється шляхом взаємодії між студентом і викладачем опосередковано через застосування відповідного програмного забезпечення. Такий підхід дозволяє забезпечити наочність, включення у майбутню професійну діяльність та налагодити постійну підтримку, що є неможливим в традиційному форматі навчання;

гнучкість, оскільки здобувачі не обмежені у виборі начального закладу, місця і часу навчання;

індивідуалізація навчання, оскільки з'являється можливість побудувати індивідуальну освітню траєкторію, виходячи із особливостей та уподобань кожного студента;

економічність, яка виявляється в здешевлені процесу набуття певної професії. Навчальний заклад отримує можливість максимально ефективно використовувати навчальні площі та технічні засоби, що зменшує витрати на підготовку фахівців, нівелює проблеми придбання навчального обладнання, та підручників тощо;

інформаційна забезпеченість. Сучасні комп'ютерні телекомунікації здатні забезпечити доступ до різноманітної навчальної інформації в будь-якій точці світу з різноманітних інтернет-ресурсів. Це не лише сприяє входженню людини до світового інформаційного простору, але і забезпечує технологічність навчання;

паралельність дистанційного навчання. Вибір дистанційної форми навчання дозволяє одночасно здійснювати професійну діяльність або з поєднувати його з навчанням іншого напряму підготовки.

Наразі в нашій державі не розроблена єдиного підходу до впровадження дистанційного навчання в ЗВО, а формат навчання майбутніх фахівців в умовах карантинних обмежень обираються виключно виходячи з потреб та особливостей ЗВО. Аналіз вже наявних напрацювань в цьому напрямку засвідчив, що у дидактичному плані існують такі найбільш значимі проблеми, які вимагають вирішення:

розробка нових та удосконалення наявних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини, зокрема в частині здійснення дистанційного та змішаного навчання;

створення ефективних моделей цифрової вищої освіти, зокрема це об'єктивного визначення критеріїв ефективності дистанційного навчання, а також професіоналізму науково-педагогічних працівників, які здійснюють викладацьку діяльність у дистанційному форматі;

розробка принципів управління самостійною діяльністю студентів з метою досягнення окресленого результату;

створення системи індивідуальної підтримки навчальної діяльності здобувачів вищої освіти;

Зважаючи на вітчизняні реалії, зазначені проблеми потребують швидкого і продуманого вирішення. Також важливими питаннями є підготовка викладачів до роботи в умовах дистанційного навчання та адаптація традиційних форм, методів, засобів навчання до вимог цифрового середовища.

Відношення викладача до дистанційного освітнього процесу також є одним з важливих чинників забезпечення його ефективності. Тому науковці погоджуються з тим, що використання інформаційних технологій у закладах вищої освіти суттєво змінить спосіб викладання, оскільки він сприяє створенню середовища, яке значно полегшує навчання та доступ до інформації.

Погоджуємося із твердженням Д. Долбнєвої, що викладачам необхідно набути умінь методично коректно та технічно оптимально добирати зміст навчального матеріалу, зважаючи на особливості певної дисципліни, уміти його візуалізувати, формувати кейси для самостійної роботи студентів, впроваджувати інноваційні методики, які є ефективними саме в дистанційному форматі [21]. Відтак, актуальним є забезпечення професійної мотивації до зміни традиційного освітнього середовища на інноваційне, формування моделі професійної поведінки, адекватної вимогам дистанційної освіти.

Також для нашої держави актуальною є проблема низького рівня якісного інтернет-зв'язку або взагалі його відсутності в деяких населених пунктах, що теж негативно впливає на результат навчання. Існує певне занепокоєння щодо того, чи можуть деякі студенти зосередитися вдома, особливо якщо вони не знаходяться у безпеці.

Пандемія COVID-19 пришвидшила темпи цифровізації та сприяла інтенсивному впровадженню нових технологій в освіті. Це дозволило по- новому поглянути на нагальні проблеми дистанційного навчання, які раніше видавалися неподоланними. Ймовірно, саме цей досвід допоможе визначити траєкторію розвитку професійної освіти в найближчому майбутньому та оцінити довгостроковий потенціал нових освітніх технологій, оптимальні способи поєднання новітнього і традиційного підходів в освітній політиці.

Використання дистанційного навчання дозволяє створити умови для забезпечення достатньо високого ступеня індивідуалізації пізнавальної діяльності в порівнянні з традиційним навчанням. Можливість побудови індивідуальної освітньої траєкторії, регулювання темпу засвоєння матеріалу фактично перетворюють навчальну діяльність студентів на самостійну когнітивну діяльність. Відтак, під час дистанційного навчання варто врахувати психологічно обґрунтовану послідовність етапів пізнавальної діяльності (сприйняття; осмислення знань; формування особистого досвіду).

На етапі сприйняття нової інформації ключову роль будуть відігравати особистісні характеристики здобувачів вищої освіти, а саме яка репрезентативна система пізнання є ведучою: візуальна, аудіальна, кінестетична). Відповідно навчальні матеріали мають бути подані у різних форматах, щоб студент міг обрати для себе максимально комфортний спосіб роботи.

Ще одним важливим фактором підвищення ефективності дистанційного навчання, який варто врахувати, є забезпечення пізнавальної мотивації та активності слухачів. Успішне формування мотивації можливе за умови переживання студентами в процесі навчання позитивних емоцій. В такому випадку, відповідно до психологічних досліджень, мета діяльності (опанування теоретичного матеріалу та набуття навичок з певної навчальної дисципліни) у свідомості студента перетворюється на мотив.

Низка науковців, зокрема О. Данилов [22], Р. Рапава, К. Ковінько [23] та інші у визначенні умов формування мотивації майбутніх фахівців використовують біхевіористичний підхід, орієнтований на когнітивну перспективу. При цьому поза увагою дослідників залишається динамічний характер мотивації. Тому вважаємо, що такий підхід є однобоким і у випадку навчання здобувачів ЗОВ більш доречним для формування позитивної мотивації є ситуативний підхід, який визначає умови її виникнення залежно від соціальних та контекстних впливів. З такої позиції варто розглядати внутрішню та зовнішню мотивацію в єдності та взаємозв'язку.

Аналіз наукових джерел засвідчив, що перспективними шляхами забезпечення мотивації навчання у дистанційному форматі вважаються:

привертання уваги здобувачів до певного дистанційного курсу, зокрема за рахунок демонстрації його значущості;

формування упевненості студента в своїх силах;

створення позитивної атмосфери в процесі навчання тощо.

Для реалізації зазначених пунктів викладачами використовуються певні прийоми. Серед найпоширеніших такі:

структуризація навчального курсу шляхом формування окремих модулів із визначенням чітких цілей, які потрібно досягнути за результатами кожного модуля;

зміна способів презентації матеріалу або презентація одного і того ж матеріалу у різному форматі (текстовому, аудіо чи відео);

формування завдань таким чином, щоб вони були максимально наближені до реальних виробничих ситуацій та наявної теорії;

використання елементу змагання між студентами в процесі дистанційного навчання;

наявність своєчасного і конструктивного зворотного зв'язку;

наявність інформації про індивідуальні особливості кожного студента.

Аналіз власного досвіду дистанційного навчання, узагальнення напрацювань науковців та проведення опитування студентів ЗВО дає підстави виокремити чинники формування мотивації до дистанційної роботи та причини низької навчальної мотивації здобувачів. До чинників формування позитивної мотивації до дистанційного навчання належать:

сформованість мотивів до опанування майбутньої професії;

цікавість вивчення навчальної дисципліни;

актуальність та корисність навчального матеріалу, його зв'язок з майбутньою професійною діяльністю здобувачів;

наявність адекватного зворотного зв'язку та оперативного контролю результатів навчальної діяльності студентів;

наявність взаєморозуміння з викладачем;

задоволеність студентів результатами своєї навчальної діяльності;

наявність якісних навчальних матеріалів дисципліни тощо.

До причин низької навчальної мотивації здобувачів відносяться:

недостатній рівень базової підготовки студентів з окремих дисциплін;

відсутність у студентів сформованих навичок організації власної навчально-пізнавальної діяльності для повноцінного самостійного опрацювання навчального матеріалу;

низыжй рівень сформоваїїості умії несамостійно приймати обґрунтовані рішення та генерувати нові ідеї;

відеутніетв еметематмчного безпоеереднвого епілкування викладача та етудента;

пемхоемоціоне перевантаження етудентів;

конеерватмзм викладачів та недоетатніо рівень їх профееіоної компетентноеті для роботи зі етудентамм дметанціоної форми навчання;

недоетатніо навчалвно-методичнио рівень розробки диетанціоних куреів тощо.

Впровадження технологіо диетанцшного навчання в процее підготовки маобутніх фахівців не лише еприяє інтенеивному викориетанню еучаених інНормаціоних технологіо, але і підвищенню якоеті оевіти, а наявні програмні заеоби є потужним інетрументом реалізації інноваціоних дидактичних методів, що епрямовані на забезпечення гнучкоеті та ефективноеті еучаеної еиетеми профееіоної оевіти.

Наобілвш ефективним є викориетання електронних навчальних комплекеів при етворенні таких умов:

забезпечення режиму діалогу в процееі вирішення різноманітних пізнавалвних і доелідницвких завданв;

етворення вбудованих довідників або організація доетупу до таких рееуреів, що дозволитв етудентам еамоетіоно отримувати додаткову інформацію за темою, яка вивчаєтвея;

викориетання інтерактивних відео-інетрукціо для ознаоомлення етудентів з оеобливоетями роботи в еиетемі диетанціоного навчання та оеобливоетями опанування певної навчалвної диеципліни;

проведення вхідного теетування для ветановлення рівня готовноеті здобувачів до продуктивної роботи з навчалвним матеріалом дисципліни в диетанціоному форматі;

етворення можливості переривання та поновлення роботи, що дозволитв етудентам еамоетіоно визначати інтенеивніетв еприоняття інформації.



Висновки

За резулвтатами теоретичних пошуків можна етверджувати, що впродовж декілвкох років відколи запроваджені безпрецедентні карантинні заходи, диетанціоне навчання етало маеовим і глобалвним явищем оевітнвої та інформаціоної кулвтури. Наразі воно еуттєво впливає на характер та зміет оевіти не лише в провідних країнах евіту, але і в країнах, які розвиваютвея.

Потрібно зазначити, що в Україні накопичено певнио позитивнио доевід впровадження диетанціоної оевіти не як різновиду заочного навчання, а як нової, еамоетіоної форми профееіоної підготовки зі значними потенціоними можливостями. Однак, дистанційна форма навчання не позбавлена і певних недоліків. Взаємодія в дистанційному режимі унеможливлює забезпечення достовірності того, що отримані від студента матеріали для перевірки дійсно підготовлені без сторонньої допомоги. Одним із перспективних шляхів подолання цього недоліку вважаємо необхідним постійне і оперативне спілкування шляхом організації дискусій, відеоконференцій тощо.

Підсумовуючи, зауважимо, що в умовах, які наразі склалися в нашій державі дистанційна форма навчання є надзвичайно актуальною. Тому доцільно розглядати її не як альтернативну систему навчання, а як механізм, який дозволяє оптимізувати навчальний процес.



Література

1. Мелюхіна Н. Підготовка магістрів з педагогіки вищої школи до роботи в системі дистанційного навчання: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04. Запоріжжя, 2012. 200 с.

2. Козубовська І. В., Попович І. Є. Британський досвід дистанційного навчання // Науковий вісник Ужгородського університету: Серія: Педагогіка. Соціальна робота. Ужгород: Говерла. 2013. Вип. 29. С. 67-69.

3. Герасименко І. В. Методика використання технологій дистанційного навчання в підготовці бакалаврів комп'ютерних наук: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.10. Черкаси, 2014. 302 с.

4. Веремчук А. Проблеми і перспективи дистанційного навчання у ВНЗ // Проблеми підготовки сучасного вчителя. 2013. № 7. С. 319-325.

5. Швець В. Психолого-педагогічні аспекти управління навчальною діяльністю студентів з використанням дистанційних технологій навчання // Вища освіта України. 2015. № 2. С. 37-43.

6. Stracke C. M., Downes S., Conole G., Burgos D., Nascimbeni F. Are MOOCs Open Educational Resources? // A Literature Review on History, Definitions and Typologies of OER and MOOCs. Open Praxis. 2019. № 11(4). Рр. 331-341.

7. Martineza F., Jacintoa E., Montiela H. The use of online learning environments in higher education as a response to the confinement caused by COVID-19 // Journal of Е-learning and knowledge society. 2021. № 17 (1). Pp. 10-17.

8. Lowenthal P., Borup J., West R., Archambault L. Thinking Beyond Zoom: Using Asynchronous Video to Maintain Connection and Engagement During the COVID-19 Pandemic” // Journal of Technology and Teacher Education. 2020. № 282. Рр. 383-391. Waynesville, NC USA: Society for Information Technology & Teacher Education

9. Nagar S. Assessing students' perception toward e-learning and effectiveness of online sessions amid COVID-19 Lockdown Phase in India: An analysis // UGC Care Journal. 2020. № 19(13). Рр. 272-291.

10. Weldon A., Ma W. W. K., Ho I. M. K., Li E. Online learning during a global pandemic: Perceived benefits and issues in higher education // Knowledge Management & E-Learning. 2021. № 13(2). Рр. 161-181.

11. Hu D., Yuan B., Luo J., Wang M. A review of emprical research on ICT applications in teacher professional development and teaching practice // Knowledge Management & E-learning. 2021. № 13(1). Рр. 1-20.

12. Pham Q. T., Tran T. P. The acceptance of e-learning systems and the learning outcome of students at universities in Vietnam // Knowledge Management & E-Learning. 2020. № 12(1). Рр. 63-84.

13. Asghar M. Z., Barbera E., Younas I. Mobile learning technology readiness and acceptance among pre-service teachers in Pakistan during the COVID19 pandemic // Knowledge Management & E-Learning. 2021. № 13(1). Рр. 83-101.

14. Rupere T., Jakovljevic M. Usability and user evaluation of an integrated multimedia elearning management system // Knowledge Management & E-Learning. 2021. № 13(3). Рр. 334-366.

15. Самойленко О. М. Поняття дистанційної освіти та дискусії навколо неї. Збірник наукових праць. Херсон: Міськдрук, 2011. 61 с.

16. Жевакіна Н. В. Технологія дистанційного навчання: сутність та особливості // Вісник Луган. держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. 2003. № 4. С. 68-73.

17. Блощинський І. Г. Сутність та зміст поняття «дистанційне навчання» в зарубіжній та вітчизняній науковій літературі // Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. 2015. Випуск 3. С. 15-34.

18. Красильник Ю. С. Теоретико-методичні основи проектування дистанційного навчання в умовах закладу вищої освіти // Збірник наукових праць «Педагогічні науки». Херсон: Видавничий дім «Гельветика». 2021. Випуск 94. С. 86-92.

19. Наливайко О., Калістова О., Поляков Д. Дотримання академічної доброчесності навчальних досягнень здобувачів освіти в процесі дистанційного навчання // Освітологічний дискурс. 2020. № 4 (31). С. 143-167.

20. Про затвердження Положення про дистанційне навчання: наказ МОН України від 25.04.2013 р. № 466. В редакції від 16.10.2020.

21. Долбнева Д. В. Сучасні виклики організації дистанційного навчання в умовах цифрової трансформації освітнього процесу. Дистанційне навчання у ЗВО: моделі, технології, перспективи: матеріали круглого столу за участю порадників академічних груп та викладачів факультету управління фінансами та бізнесу. 28 квітня 2021 р. Львів: ФУФБ, 2021. С. 30-34.

22. Данилов О. Вирішення проблеми відсутності мотивації до навчання в учнів при дистанційному навчанні // Педагогіка вищої школи. 2016. № 1 (4). С. 35-38.

23. Рапава Р. Б., Ковінько К. В. Роль мотивації в дистанційному навчанні студентів вищої школи // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. 2021. № 74. Т.3. С. 82-85.

References

1. Meliukhina N. Pidhotovka mahistriv z pedahohiky vyshchoi shkoly do roboty v systemi dystantsiinoho navchannia [Preparation of masters in higher school pedagogy to work in the distance learning system]: dys. ... kand. ped. nauk: 13.00.04. Zaporizhzhia, 2012. 200 s [in Ukrainian].

2. Kozubovska I. V., Popovych I. Ye. Brytanskyi dosvid dystantsiinoho navchannia [The British experience of distance learning]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho universytetu: Seriia: Pedahohika. Sotsialna robota. Uzhhorod: Hoverla. 2013. Vyp. 29. S. 67-69 [in Ukrainian].

3. Herasymenko I. V. Metodyka vykorystannia tekhnolohii dystantsiinoho navchannia v pidhotovtsi bakalavriv kompiuternykh nauk [Methods of using distance learning technologies in the preparation of bachelors of computer sciences]: dys. ... kand. ped. nauk: 13.00.10. Cherkasy, 2014. 302 s [in Ukrainian].

4. Veremchuk A. Problemy i perspektyvy dystantsiinoho navchannia u VNZ [Problems and prospects of distance learning in universities]. Problemy pidhotovky suchasnoho vchytelia. 2013. № 7. S. 319-325 [in Ukrainian].

5. Shvets V. Psykholoho-pedahohichni aspekty upravlinnia navchalnoiu diialnistiu studentiv z vykorystanniam dystantsiinykh tekhnolohii navchannia [Psychological and pedagogical aspects of managing students' educational activities using distance learning technologies]. Vyshcha osvita Ukrainy. 2015. № 2. S. 37-43 [in Ukrainian].

6. Stracke C. M., Downes S., Conole G., Burgos D., Nascimbeni F. Are MOOCs Open Educational Resources? // A Literature Review on History, Definitions and Typologies of OER and MOOCs. Open Praxis. 2019. № 11(4). Рр. 331-341 [in English].

7. Martineza F., Jacintoa E., Montiela H. The use of online learning environments in higher education as a response to the confinement caused by COVID-19 // Journal of Е-learning and knowledge society. 2021. № 17 (1). Pp. 10-17.

8. Lowenthal P., Borup J., West R., Archambault L. Thinking Beyond Zoom: Using Asynchronous Video to Maintain Connection and Engagement During the COVID-19 Pandemic” // Journal of Technology and Teacher Education. 2020. № 282. Рр. 383-391. Waynesville, NC USA: Society for Information Technology & Teacher Education.

9. Nagar S. Assessing students' perception toward e-learning and effectiveness of online sessions amid COVID-19 Lockdown Phase in India: An analysis // UGC Care Journal. 2020. № 19(13). Рр. 272-291 [in English].

10. Weldon A., Ma W. W. K., Ho I. M. K., Li E. Online learning during a global pandemic: Perceived benefits and issues in higher education // Knowledge Management & E-Learning. 2021. № 13(2). Рр. 161-181.

11. Hu D., Yuan B., Luo J., Wang M. A review of emprical research on ICT applications in teacher professional development and teaching practice // Knowledge Management & E-leaming. 2021. № 13(1). Рр. 1-20 [in English].

12. Pham Q. T., Tran T. P. The acceptance of e-learning systems and the learning outcome of students at universities in Vietnam // Knowledge Management & E-Learning. 2020. № 12(1). Рр. 63-84.

13. Asghar M. Z., Barbera E., Younas I. Mobile learning technology readiness and acceptance among pre-service teachers in Pakistan during the COVID19 pandemic // Knowledge Management & E-Learning. 2021. № 13(1). Рр. 83-101 [in English].

14. Rupere T., Jakovljevic M. Usability and user evaluation of an integrated multimedia elearning management system // Knowledge Management & E-Learning. 2021. № 13(3). Рр. 334-366.

15. Samoilenko O. M. Poniattia dystantsiinoi osvity ta dyskusii navkolo nei [The concept of distance education and discussions around it]. Zbirnyk naukovykh prats. Kherson: Miskdruk, 2011. 61 s [in Ukrainian].

16. Zhevakina N. V. Tekhnolohiia dystantsiinoho navchannia: sutnist ta osoblyvosti [Distance learning technology: essence and features]. Visnyk Luhan. derzh. ped. un-tu imeni Tarasa Shevchenka. 2003. № 4. S. 68-73 [in Ukrainian].

17. Bloshchynskyi I. H. Sutnist ta zmist poniattia «dystantsiine navchannia» v zarubizhnii ta vitchyznianii naukovii literaturi [The essence and content of the concept of "distance learning" in foreign and domestic scientific literature]. Visnyk Natsionalnoi akademii Derzhavnoi prykordonnoi sluzhby Ukrainy. 2015. Vypusk 3. S. 15-34 [in Ukrainian].

18. Krasylnyk Yu. S. Teoretyko-metodychni osnovy proiektuvannia dystantsiinoho navchannia v umovakh zakladu vyshchoi osvity [Theoretical and methodological bases of designing distance learning in the conditions of a higher education institution]. Zbirnyk naukovykh prats «Pedahohichni nauky». Kherson: Vydavnychyi dim «Helvetyka». 2021. Vypusk 94. S. 86-92 [in Ukrainian].

19. Nalyvaiko O., Kalistova O., Poliakov D. Dotrymannia akademichnoi dobrochesnosti navchalnykh dosiahnen zdobuvachiv osvity v protsesi dystantsiinoho navchannia [Compliance with academic integrity of educational achievements of students in the process of distance learning]. Osvitolohichnyi dyskurs. 2020. № 4 (31). S. 143-167 [in Ukrainian].

20. Pro zatverdzhennia Polozhennia pro dystantsiine navchannia [On the approval of the Regulation on distance learning ]: nakaz MON Ukrainy vid 25.04.2013 r. № 466. V redaktsii vid 16.10.2020.

21. Dolbnieva D. V. Suchasni vyklyky orhanizatsii dystantsiinoho navchannia v umovakh tsyfrovoi transformatsii osvitnoho protsesu [Modern challenges of the organization of distance learning in the conditions of digital transformation of the educational process]. Dystantsiine navchannia u ZVO: modeli, tekhnolohii, perspektyvy: materialy kruhloho stolu za uchastiu poradnykiv akademichnykh hrup ta vykladachiv fakultetu upravlinnia finansamy ta biznesu. 28 kvitnia 2021 r. Lviv: FUFB, 2021. S. 30-34 [in Ukrainian].

22. Danylov O. Vyrishennia problemy vidsutnosti motyvatsii do navchannia v uchniv pry dystantsiinomu navchanni [Solving the problem of students' lack of motivation to study during distance learning]. Pedahohika vyshchoi shkoly. 2016. № 1 (4). S. 35-38 [in Ukrainian].

23. Rapava R. B., Kovinko K. V. Rol motyvatsii v dystantsiinomu navchanni studentiv vyshchoi shkoly [The role of motivation in distance learning of students of the higher school]. Pedahohika formuvannia tvorchoi osobystosti u vyshchii i zahalnoosvitnii shkolakh. 2021. № 74. T.3. S. 82-85.

Размещено на Allbest.ru