Артикуляція проблеми визначення поняття "гендерний підхід" у сучасних вітчизняних педагогічних дослідженнях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Артикуляція проблеми визначення поняття «гендерний підхід» у сучасних вітчизняних педагогічних дослідженнях

Дороніна Тетяна Олексіївна доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки, Криворізький державний педагогічний університет

Побоча Тетяна Дмитрівна кандидат педагогічних наук, доцент кафедри виховання та культури здоров'я, Комунальний заклад вищої освіти «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради»

Анотація

У статті зроблено спробу артикулювати проблему визначення гендерного тезаурусу в сучасній педагогіці, з огляду на значне поширення публікацій з гендерної тематики. Спираючись на значний власний досвід гендерних досліджень та оперуючи наявними у вітчизняному педагогічному дискурсі гендерно-орієнтованих публікацій, автори звертають увагу на визначення поширеного поняття «гендерний підхід», наголошуючи на наявності значної кількості різночитань одного поняття, що, на думку авторів, призводить не лише до сплутування понять гендерного тезаурусу, а й може призвести до гальмування державної освітньої політики щодо імплементації принципів гендерної рівності в освіту.

Авторами констатовано наявність значного наукового доробку з гендерних досліджень у вітчизняній педагогіці, що, на жаль, не знімає питання її (гендерної педагогіки) поняттєвого визначення. Багато з понять, які залучені до гендерних досліджень досі залишаються поліваріативними, гнучкими, такими, що кожен раз потребують свого уточнення у тих чи тих публікаціях. До кола таких понять автори відносять поняття «гендер» та «гендерний підхід». Щодо першого поняття («гендер») автори наполягають на важливості його інтерпретації з позицій системи соціокультурних вимог та очікувань, щодо відповідності особистості унормованим у суспільстві ознакам/характеристикам її (статі) біологічної визначеності. Авторами також наголошується на складності «механізму» створення гендеру, його варіативності, змінювальності та залежності від соціокультурних, політичних умов державного розвитку.

У визначенні поняття «тендерний підхід» авторами також констатовано наявність у науковому дискурсі різних визначень, що у своїх найбільш відповідних, на думку авторів, поняттю тендер визначеннях, групуються навколо двох категорій: дидактичні підходи та методологічні підходи. На підставі проведеного аналізу авторами зроблено припущення, що тендерний підхід з дидактичної точки зору, забезпечує створення безбар'єрного освітнього середовища, позбавленого гендерних стереотипів, сексизму та упереджень; з методологічної точки зору - забезпечує розгляд проблеми дослідження через призму прав та можливості реалізації всіх членів суспільства - зокрема дівчат/жінок, хлопців/чоловіків своїх прав на освіту. Утім, на думку авторів, обидва погляди на зміст артикульованого поняття потребують додаткового та детального висвітлення, що зробить зусилля держави щодо імплементації принципу гендерної рівності в освіту ефективними.

Ключові слова: гендер, гендерний підхід, освіта та виховання, педагогічне дослідження, методологія.

Abstract

Doronina Tetyana Oleksiivna Doctor of Sciences (Pedagogy), Professor, Head of the Department of Pedagogy, Kryvyi Rig State Pedagogical University

Pobocha Tetiana Dmytrivna PhD (Pedagogy), Assistant Professor of health education and culture department, Communal Institution of higer education ”Dnipro Akademy of Continuing Education” of Dnipropetrovsk regional council”

ARTICULATION OF THE PROBLEM OF DEFINING THE NOTION OF "GENDER APPROACH" IN MODERN DOMESTIC PEDAGOGICAL RESEARCH

The article attempts to articulate the problem of defining the gender thesaurus in modern pedagogy, considering the wide spread of publications on gender topics. Relying on our own significant experience in gender studies and using gender-oriented publications available in the domestic pedagogical discourse, the authors pay attention to the definition of the common notion "gender approach", emphasizing the presence of a significant number of different interpretations of the same notion, which, according to the authors, leads not only to confusion of the notions of the gender thesaurus, and may lead to inhibition of the state educational policy regarding the implementation of the principles of gender equality in education.

The authors ascertained the presence of significant research on gender studies in domestic pedagogy, which, unfortunately, does not remove the issue of its (gender pedagogy) conceptual definition. Plenty of the notions involved in gender research remain multivariate, flexible, which need to be clarified each time in one or another publication. The authors include the concepts of "gender" and "gender approach" among such notions. Regarding the first concept ("gender"), the authors insist on the importance of its interpretation from the standpoint of the system of socio-cultural requirements and expectations, regarding the conformity of a personality to the signs/characteristics of his (sex) biological determination standardized in society. The authors also emphasize the complexity of the "mechanism" of gender creation, its variability, changeability, and dependence on socio-cultural and political conditions of state development.

In the definition of the notion "gender approach", the authors also stated the presence of various definitions in the scientific discourse, which in its most relevant definitions of the concept of gender, according to the authors, are grouped around two categories: didactic approaches and methodological approaches. Based on the analysis carried out by the authors, it is assumed that the gender approach from a didactic point of view ensures the creation of a barrier-free educational environment devoid of gender stereotypes, sexism and prejudice; from a methodological point of view - it provides consideration of the research problem through the lens of the rights and opportunities for the realization of all members of society - in particular, girls/women, boys/men of their rights to education. However, according to the authors, both views on the content of the articulated notion need additional and detailed coverage, which will make effective the state's efforts to implement the principle of gender equality in education.

Keywords: gender, gender approach, education and upbringing, pedagogical research, methodology.

Постановка проблеми

гендерний підхід тезаурус педагогічний

Характерною особливістю сучасності є широке впровадження гендерного знання до сфери освіти, переконливим свідченням чого є ухвалення Кабінетом міністрів України у грудні 2022 р. Стратегії впровадження тендерної рівності у сфері освіти до 2030 року [4]. Одночасно з цим документом було затверджено «Операційний план заходів на 2022-2024 рр.», що покроково конкретизує дії з реалізації стратегії. Тут з-поміж практичних настанов містяться пропозиції щодо теоретичної складової поширення гендерного знання, зокрема у вигляді загальних рекомендацій підвищення кваліфікації управлінського, педагогічного та науково-педагогічного персоналу закладів освіти, підготовки та захисту дисертацій з гендерної проблематики, «оприлюднення науково-теоретичного доробку вітчизняних вчених у сфері освіти з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» [4]. Переконані, що такі завдання спонукатимуть до появи у вітчизняному науковому дискурсі значної кількості публікацій з гендерної тематики, що лише зовні можуть здаватися «тендерними». Будучи певним чином дотичними до розробки вказаної стратегії на початковому етапі, вважаємо за необхідне зазначити привабливість гендерної тематики, через її нібито зрозумілість, але й застерегти від її поверхового висвітлення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Звернення до пошукової системи Google демонструє затребуваність гендерної тематики у пошуковому полі: 4 млн. 190 тис. пропонованих результатів зі словом «гендер»; 3 млн. 880 тис - зі словом «гендерна освіта», значно менше із поняттями «гендерна компетентність» (427 тис.) та «гендерне виховання» (37 тис. 600). Наведені відомості - свідоцтво актуальності гендерної проблематики, але ж воно і доводить наявність значної диспропорції. Коли питання гендерної освіти (3 млн. 880 тис. матеріалів), вірогідно не розглядаються в аспекті виховної роботи (37 тис. 600 матеріалів), така ситуація не можлива, проте реальна. І попри наявність такої значної кількості публікацій з гендерної тематики в інтернет просторі, маємо констатувати не лише виявлені диспропорції, а й змістові похибки. Тоді автори публікацій начебто пишуть про врахування гендерного компоненту, але акцентують увагу на гендерних відмінностях між чоловіками/хлопцями та жінками/дівчатами, а така позиція вкрай небезпечна, оскільки спотворює питання гендерної рівності, переводячи їх у аспект статевих відмінностей.

Тому метою статті стала конкретизація поняття «гендерний підхід» саме у вітчизняному педагогічному дискурсі. Це на нашу думку виправдано не стільки критичним поглядом на наявні змістові зсуви у вже виданих публікаціях, а, скоріш прагненням виявити суперечливі аспекти розуміння науковцями ключового поняття «гендерний підхід» та артикулювати необхідність теоретичного узагальнення означеного поняття, задля запобігання таким явищам у майбутньому.

Виклад основного матеріалу

Передусім, вважаємо за необхідне, зазначити, що термінологічна система гендерних досліджень, попри значні напрацювання, все ще знаходиться на етапі свого унормування, узгодження, відпрацювання тощо.

Тому наголосимо, що поняття «гендер» розуміємо як систему соціокультурних вимог та очікувань, щодо відповідності особистості унормованим у суспільстві ознакам/характеристикам («кращим взірцям») її (статі) біологічної визначеності. Ці очікування/вимоги мають штучний характер, історично змінювальні, переважно культурно-змодельовані вони відображають запит суспільства щодо характеру поведінки, дії, зовнішності, емоційності, шляхів самореалізації особистості тощо. Як норма поняття «гендер» лише віддзеркалюється у понятті «гендерний стереотип».

Механізм створення «гендеру/гендерів» набагато складніший, і суттєве значення у його формуванні мають особистісні (вік, життєвий досвід, освіта тощо) та позаособистісні чинники (серед яких виокремлюємо тип суспільних владних відносин, що відтворюється на всіх щаблях суспільного існування особистості, зокрема і в освіті). Тож ми поділяємо думки тих дослідників, що зважають на рухливість категорії «гендер», її незавершеність та безкінечність її модифікацій.

Виокремлюючи тип владних відносин: патріархатний чи егалітарний, ми навмисно не додаємо матріархатний тип через його контроверсійність. Маємо також констатувати, що пануючим типом сучасних суспільних відносин - є патріархатний тип, егалітарність - лише бажана ціль сучасного розвитку України. Тож Україна сьогодні рухається від патріархатності до егалітарності - від авторитаризму до демократії, від влади/підпорядкування до рівності (але не однаковості). Тому вважаємо поняття «гендер» не лише соціокультурним, а й політичним. До речі, саме таке потрактування гендеру та похідного від нього поняття «гендерний підхід» ми зустрічаємо в суспільно- політичних науках. У педагогіці наявні інші потрактування як гендеру так і гендерного підходу.

Зокрема, відштовхуючись від тлумачення «гендер» як «соціально- психологічної статі людини, сукупності її психологічних характеристик і особливостей соціальної поведінки, що виявляються в спілкуванні і взаємодії», дослідники доходять висновку, що гендерний підхід у вихованні (зокрема молодших школярів) - це «орієнтація на жіночий і чоловічий стереотипи поведінки, скориговану часом і адекватну очікуванням нашого сучасного суспільства» [1, с.57], тож сучасна освіта має передусім «сприяти формуванню особистості майбутніх жінок і чоловіків з достатнім розумінням специфічних соціальних функцій, обумовлених саме статевою приналежністю» [1, с.58]. Утім в такому тлумаченні застосування гендерного підходу в освітньому процесі лише зміцнює хибні уявлення минулого, відтворюючи їх у системі гендерних стереотипів.

Аналогічні суперечливі, на наш погляд, твердження знаходимо в інших публікаціях, які в цілому відображають гендерні проблеми в освіті («Гендерний підхід в освіті - це цілеспрямований, організований та керований процес оптимізації навчально-виховної діяльності, який сприяє формуванню психосоціальних механізмів конструювання сучасної особистості на рівні гендерних стратегій, у тому числі, на рівні чоловічих та жіночих ролей, залежно від біологічної статі, але при відсутності їхньої нерівності та ієрархії» [6, с.409]). І як результат маємо взагалі розпливчасті та незрозумілі висновки на кшталт: «При реалізації гендерного підходу в освітній процес нової української школи необхідно враховувати вікові та психофізіологічні особливості сучасних дітей, їх взаємовідносини; тенденції де особистісно- орієнтованого навчання у початковій школі щодо реалізації гендерного підходу в освіту» [2, с.120]. Не претендуючи на остаточну правильність власних суджень, звертаємо увагу на такі аспекти: «біологічна визначеність» та «психофізіологічні особливості», які, на нашу думку, мають опосередковане відношення до поняття «гендер», оскільки акцентують увагу на фізіолого-біологічному аспекті особистості, тобто на статі. А отже, маємо «приховані» спроби визначити поняття «гендерного підходу» через поняття «стать».

Утім зазначимо, наявність цілком прийнятних потрактувань гендерного підходу, зокрема як методологічного інструментарію. Наприклад, у визначенні гендерного підходу як «методологічного орієнтиру дослідження освітньої теорії і практики», що, на думку науковців, полягає: «1) в оцінці невідповідності чи гендерної паритетності у взаємодії жінок і чоловіків, поясненні специфіки цієї взаємодії, ураховуючи багатоваріантний вплив усіх факторів суспільного життя; 2) регулюванні й забезпеченні гендерного балансу через гальмування проявів сексизму і дискримінації, подолання гендерних стереотипів «фемінності» й «маскулінності»; 3) підтримці змін та перетворень у становищі і статусі жінок та чоловіків, сприянні утвердженню між ними справедливості і гуманізму й, зрештою, - створенні перспектив формування цивілізованого демократичного суспільства гендерної рівності; 4) відповідності соціальному замовленню, системі цінностей, норм та уявлень суспільства про «жіноче» і «чоловіче»» [3, с.9].

Цілком прийнятним вважаємо і таке визначення: «гендерний ПІДХІД - це розуміння суті та настановних норм/правил у взаємовідношеннях людина- людина в призмі тендерного паритету І тендерної рівності, викорінення в собі та подолання у навколишніх тендерних стереотипів, сексизму, дискримінації та статево-рольових упереджень, тобто: підготовка кваліфікованого кадрового резерву з формованим психологічним компонентом в управлінні освітою - тендерної компетентності та тендерної чутливості» [5, С.104].

Обидва наведені вище визначення, на нашу думку, містять ключове для гендерних досліджень розуміння суспільної значущості категорії «гендерний підхід» для встановлення ідеї соціальної рівності, її суголосності демократичному розвитку державності України. Саме таке тлумачення поняття «гендерний підхід» має набути і в освітній, зокрема педагогічній галузі.

Загалом цитовані вище фрагменти відповідають наявній у вітчизняному педагогічному дискурсі невизначеності щодо «гендеру», варіативності його тлумачень та різноманітності підходів. Тож, на нашу думку, маємо констатувати як позитивне прагнення інтегрувати гендерне знання до освітнього процесу. Другий позитивний момент проявляється в тому, що наявні публікації, що адекватно оцінюють гендерний підхід, не сплутують його зі статево-рольовим чи особистісно-орієнтованим підходами.

Щодо освітньої галузі пропонуємо все ж чітко розмежовувати підходи дидактичні, що зумовлюють ефективність освітнього процесу (навчання/учіння, розвиток та виховання), та методологічні підходи, що визначають напрям розгортання наукового пошуку під час вивчення певного педагогічного явища.

На нашу думку, якщо розглядати гендерний підхід у дидактичному ракурсі, то він має бути спрямований на створення максимально комфортних для здобувача освіти будь якого рівня умов, за яких відсутні дискримінаційні практики, що сприяють створенню безбар'єрного середовища, позбавленого приписів і настанов, які апелюють до категорії статі, де всі учасники/учасниці освітнього процесу діють та взаємодіють на засадах партнерства. (У максимально спрощеному вигляді, ще відмова від категоричних вказівок: «Ти хлопчик - ти мусиш...», «Ти дівчинка - ти повинна...», тощо).

Акцентоване вище - лише один невеликий елемент складної системи, яка наразі набуває свій розвиток та складові якої достатньо широко представлені у згаданій на початку публікації «Стратегії впровадження тендерної рівності у сфері освіти до 2030 року».

Умовно прийнятним з означених позицій вважаємо визначення гендерного підходу, як однієї зі «складових особистісно-орієнтованого підходу до навчання, виховання і соціалізації особистості, яка здатна до життя в суспільстві, має прагнення до самовдосконалення, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, громадянської активності і впровадження ідеї демократії, життя в умовах сучасної держави, дотримання її законів, відстоювання своїх прав і свобод, і враховує її індивідуальні особливості у відповідності зі статтю, припускає на основі цього вибір змісту, форм і методів навчання і виховання, трудової діяльності, створення розвивального освітнього середовища у відповідності з її природним потенціалом» [7, с.209]. Єдине, що насторожує у наведеному визначенні - його майже повне ототожнення із особистісно-орієнтованим підходом та відсутність вказівок на антидискримінаційні освітні практики, тобто коли про «гендер» пишуть «без гендеру».

Інша ситуація, коли йдеться про гендерний підхід у ракурсі педагогічних досліджень, якщо він представлений як методологічна стратегія, що має користуватися певним інструментарієм, як сукупністю загальнонаукових та конкретнонаукових методів. Тоді до наявних методів педагогічного дослідження, які на сьогодні достатньо чітко сформовані, маємо додати метод гендерного аналізу, що базується на виокремленні системи показників, які мають бути піддані аналізу під час дослідження.

Задля встановлення системи таких показників, скористаємося наявними регуляторними документами та напрацюваннями інших дослідників.

Із означених позицій звертаємося до Розпорядження Кабінету Міністрів України «Питання збору даних для моніторингу гендерної рівності» (від 02 грудня 2020 р. № 1517-р), який містить перелік індикаторів, що визначають досягнення гендерної рівності у різних галузях, зокрема в освіті. В освіті ці індикатори - статистичні показники хлопців/чоловіків та дівчат/жінок за різними освітніми ступенями, формами, галузями знань та спеціальностями. Отже перший показник, який може слугувати інструментом гендерного аналізу - статистика (кількісне співвідношення осіб різної статі у тих галузях, спеціальностях, рівнях, формах освіти, які досліджуються).

Утім статистичні відомості лише відображають стан проблеми, її аналіз потребує змістового занурення. Отже, якщо йдеться про педагогічне явище (різні аспекти освітнього процесу, педагогічну думку, дидактичне забезпечення, педагогічні та дидактичні умови, тощо) варто зважати на їхній зміст, в якому наявний чи відсутній гендерний компонент. І тут коло показників - інструментів збору, аналізу та систематизації відомостей - надзвичайно широке та залежить від напряму наукового пошуку.

Тож вважаємо, якщо йдеться про сучасний освітній процес до таких показників можуть бути віднесено: особливості організації освітнього процесу; наявність/відсутність ключових базових понять, питань гендерної рівності у нормативній базі, методичному забезпеченні; наявність/відсутність дискримінаційних практик у процесі викладання/навчання тощо. Тобто весь спектр питань, які пов'язані із системою освіти може бути висвітлено крізь «гендерну призму», сутність якої саме у рівності можливостей, рівності доступу та умов здобуття освіти і для дівчат/жінок, і для хлопців/чоловіків.

Натомість, якщо йдеться про історико-педагогічний процес, то тут провідне місце можуть посісти саме позапедагогічні чинники, що визначали особливості функціонування інституту освіти на різних етапах розвитку людства, щодо окремих складників навчання/виховання/розвитку передусім для дівчат/жінок та хлопців/чоловіків. Тут поряд із статистичними відомостями суттєвого значення має набути розвиток педагогічної думки щодо дискримінайціних (зокрема за статевими ознаками) освітніх практик.

Тому рівність у доступі до освіти - вважаємо другим важливим показником у гендерному аналізі. Підкреслимо, для вказаного показника статистичні відомості мають опосередковане значення, оскільки суттєвої ваги набувають позапедагогічні чинники (час, в межах якого проведено дослідження чи на який припадає розвиток педагогічного явища, що досліджується; тогочасна державна політика щодо виокремлення та врегулювання питань гендерної рівності; соціокультурне середовище, наявність/відсутність сталих стереотипних уявлень щодо значення освіти та її фахового спрямування для чоловіка/жінки у певний проміжок часу, тощо), які справляють значний вплив на зміст та перебіг освітнього процесу. Лише за таких умов, на наш погляд, розгляд педагогічного явища буде найбільш вичерпним та повним.

Висновки

Підсумовуючи маємо наголосити на актуальності гендерної тематики для вітчизняної системи освіти та тих суперечностях, які виникають в її імплементації до теоретичної та практичної площині. Наявність суперечностей пов'язуємо із невизначеністю методологічного апарату гендерної освіти/гендерної педагогіки, що може призвести до гальмування реалізації державної освітньої політики щодо впровадження ідей тендерної рівності в освіту. Отже, маємо суттєву відмінність у тлумаченні тендерного підходу як підходу дидактичного (що забезпечує створення безбар'єрното освітнього середовища, позбавленого тендерних стереотипів, сексизму та упереджень) та підходу методологічного (дослідницького, що забезпечує розгляд проблеми дослідження через призму прав та можливості реалізації всіх членів суспільства - зокрема дівчат/жінок, хлопців/чоловіків своїх прав на освіту). Утім обидва погляди на зміст артикульованого поняття потребують додаткового та детального висвітлення, що зробить зусилля держави щодо імплементації принципу гендерної рівності в освіту ефективними.

Література:

1. Єлісєєва Л. Г ендерний підхід до навчання і виховання молодших школярів. Новий Колегіум. 2015. №3. С.55-59.

2. Ільїна О. Гендерне виховання в концепції Нової української школи. Молодь і ринок. 2019. №1 (168). С.117-121.

3. Ільченко О.Ю., Кононец Н.В. Гендерний підхід у педагогіці. Електронний посібник для самостійної роботи та дистанційного навчання здобувачів освітнього ступеня «магістр» (денна форма навчання). Полтава, 2020. 58 с.

4. Про схвалення Стратегії впровадження ґендерної рівності у сфері освіти до 2030 року та затвердження операційного плану заходів на 2022-2024 роки з її реалізації: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.12. 2022 р. №1163-р. URL: https://www.kmu.gov.ua/ npas/ pro-skhvalennia-stratehii-vprovadzhennia-hendernoi-rivnosti-u-sferi-osvity-do-2030-roku-ta- zatverdzhennia-operatsiinoho-planu-zakhodiv-na-20222024-roky-z-ii-realizatsii-i201222-1163

5. Рудь О.С. Гендерні компоненти в підготовці менеджера освіти. ЛОГОН. Мистецтво наукової думки. 2018. №1. С. 104-108.

6. Сидоренко І.В., Василега О.Ю. Гендерний підхід в освіті: соціально-культурні та психолого-педагогічні аспекти. Проблеми сучасної психології. 2017. Вип. 35. С.401-410.

7. Супрун В.В. Гендерний підхід та гендерно-орієнтоване бюджетування освіти як пріоритет державної політики України. Вісник післядипломноїосвіти. «Серія «Соціальні та поведінкові науки» 2020. №14 (43). С.200-230.

References:

1. Yelisyeyeva, L.T. (2015). Hendernyy pidkhid do navchannya i vykhovannya molodshykh shkolyariv [Gender approach to teaching and education of younger schoolchildren]. Novyy Kolehium - New Collegium, 3, 55-59 [in Ukrainian].

2. Il'yina, O. (2019). Henderne vykhovannya v kontseptsiyi Novoyi ukrayins'koyi shkoly [Gender education in the concept of the New Ukrainian school]. Molod' i rynok - Youth and the market, 1,. 117-121 [in Ukrainian].

3. Il'chenko, O.Yu., & Kononets, N.V. (2020). Hendernyypidkhidupedahohitsi [Gender approach in pedagogy]. Poltava. Retrieved from http://dspace.puet.edu.ua/bitstream/123456789/ 10002/1/ЕП-Гендерний підхід у педагогіці-2020.pdf [in Ukrainian].

4. Rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayiny «Pro skhvalennya Stratehiyi vprovadzhennya gendernoyi rivnosti u sferi osvity do 2030 roku ta zatverdzhennya operatsiynoho planu zakhodiv na 2022-2024 roky z yiyi realizatsiyi» vid 20.12.2022 r. №1163-r [Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine “On the approval of the Strategy for the implementation of gender equality in the field of education until 2030 and the approval of the operational plan of measures for 2022-2024 for its implementation” dated 20.12.2022 No.1163-r]. (2022). Retrieved from https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-skhvalennia-stratehii-vprovadzhennia-hendernoi-rivnosti-u- sferi-osvity-do-2030-roku-ta-zatverdzhennia-operatsiinoho-planu-zakhodiv-na-20222024-roky- z-ii-realizatsii-i201222-1163 [in Ukrainian].

5. Rud', O.S. (2018). Henderni komponenty v pidhotovtsi menedzhera osvity [Gender components in the training of an education manager]. LOHOS. Mystetstvo naukovoyi dumky - ЛОГОХ. The art of scientific thought, 1, 104-108 [in Ukrainian].

6. Sydorenko, I.V., & Vasyleha, O.Yu. (2017). Hendernyy pidkhid v osviti : sotsial'no- kul'turni ta psykholoho-pedahohichni aspekty [Gender approach in education: social-cultural and psychological-pedagogical aspects/. Problemy suchasnoyi psykholohiyi - Problems of modern psychology, 35, 401-410 [in Ukrainian].

7. Suprun, V.V. (2020). Hendernyy pidkhid ta henderno-oriyentovane byudzhetuvannya osvity yak priorytet derzhavnoyi polityky Ukrayiny [Gender approach and gender-oriented budgeting of education as a priority of the state policy of Ukraine]. Visnyk pislyadyplomnoyi osvity. Seriya «Sotsial 'ni tapovedinkovi nauky» - Bulletin of postgraduate education. Series "Social and Behavioral Sciences", 14, 200-230 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru