Організація самостійної роботи студентів як важливого напряму модернізації освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація самостійної роботи студентів як важливого напряму модернізації освіти

Малінка Олена Олександрівна кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри методики навчання іноземних мов, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Ілішова Ольга Миколаївна кандидат педагогічних наук, доцент кафедри дошкільної освіти, Бердянський державний педагогічний університет

Лобачук Інна Миколаївна кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри методики навчання іноземних мов, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Анотація

У статті розглядається зміст поняття «самостійна робота студентів», її функції та місце в освітньому процесі, визначається сутність управління самостійною роботою; уточнюється змістове наповнення понять «самостійна діяльність» та «самостійна робота».

Автори доводять, що організація самостійної роботи на засадах компетентнісного підходу є одним із напрямів модернізації навчальної діяльності студентів, підвищення рівня їхньої мотивації, розвитку активності та творчості. Самостійна робота студентів трактується як процес перетворення навчального матеріалу в систему отримання знань, умінь і навичок, необхідних для продовження освіти, освоєння змісту отримуваної професії, розвитку професійно-особистісних характеристик компетентного фахівця. Зазначено, що ефективність самостійної роботи в процесі навчання залежить від умов її організації, змісту та характеру завдань, логіки їх побудови, джерела знань, взаємозв'язку наявних та передбачуваних знань, якості досягнутих результатів у ході виконання цієї роботи. У статті аналізуються сучасні технології організації самостійної роботи.

Як інноваційна форма самостійної діяльності студентів, що підвищує їхню відповідальність за здобуття освіти, розглядається проєктування індивідуальної освітньої траєкторії, що забезпечує процес розвитку методичної зрілості, навичок самоорганізації та самоконтролю освітньої діяльності. Також представлена логіка організації самостійної роботи за допомогою веб-квестів, які спрямовані на вдосконалення здатності студентів самостійно вирішувати навчальні професійно- педагогічні завдання з допомогою інформаційних ресурсів Інтернету.

Визначено основні напрями діяльності викладача з розробки системи самостійної роботи студентів, які передбачають створення дидактичних та психологічних умов для свідомості навчання, включення до цього процесу студентів не лише на рівні інтелектуальної, а й соціальної та особистісної активності.

Ключові слова: модернізація освіти, самостійна робота студентів, організаційні ознаки самостійної роботи, технології організації самостійної роботи модернізація освіти самостійна робота

Malinka Olena Oleksandrivna PhD in Pedagogical Sciences, Senior Lecturer of the Department of Foreign Languages Teaching Methods, Mykhailo Kotsiubynskyi Vinnytsia State Pedagogical University

Ilishova Olha Mykolaivna Candidate of Pedagogical Sciences, Berdyansk State Pedagogical University, Associate professor of the department of preschool education

Lobachuk Inna Mykolaivna PhD in Pedagogical Sciences, Senior Lecturer of the Department of Foreign Languages Teaching Methods, Mykhailo Kotsiubynskyi Vinnytsia State Pedagogical University

ORGANIZATION OF INDEPENDENT WORK OF STUDENTS AS AN IMPORTANT DIRECTION OF MODERNIZATION OF EDUCATION

Abstract. The article examines the meaning of the concept of "independent work of students", its functions and place in the educational process, determines the essence of managing independent work; the content of the concepts "independent activity" and "independent work" is clarified.

The authors prove that the organization of independent work on the basis of the competence approach is one of the ways of modernizing the educational activities of students, increasing their level of motivation, development of activity and creativity. Independent work of students is interpreted as the process of transforming the educational material into a system of acquiring knowledge, skills and abilities necessary for continuing education, mastering the content of the received profession, and developing the professional and personal characteristics of a competent specialist. It is noted that the effectiveness of independent work in the learning process depends on the conditions of its organization, the content and nature of the tasks, the logic of their construction, the source of knowledge, the relationship between existing and expected knowledge, the quality of the results achieved during the performance of this work. The article analyzes modern technologies of organizing independent work.

As an innovative form of independent activity of students, which increases their responsibility for obtaining an education, the design of an individual educational trajectory is considered, which ensures the process of developing methodical maturity, self-organization skills, and self-control of educational activities. The logic of organizing independent work with the help of web quests, which are aimed at improving students' ability to independently solve educational, professional and pedagogical tasks with the help of Internet information resources, is also presented.

The main directions of the teacher's activity in the development of the system of independent work of students are defined, which involve the creation of didactic and psychological conditions for the consciousness of learning, the inclusion of students in this process not only at the level of intellectual, but also social and personal activity.

Keywords: modernization of education, independent work of students, organizational features of independent work, technologies of organization of independent work

Постановка проблеми

Сучасні тенденції у світовій економіці, розвиток «суспільства знань», у якому основним ресурсом стає мобільний та висококваліфікований «людський капітал», потребують досягнення нової якості професійної освіти. У зв'язку з цим дедалі більшої популярності в освіті набувають інноваційні підходи з основним акцентом не просто на отриманні студентом певної суми знань та умінь, а на формуванні системного набору компетенцій, що виявляються у здатності вирішувати проблеми та завдання у різних сферах людської діяльності - економічній, політичній, культурологічній, інформаційній та ін. Подібний перехід передбачає, що самостійна робота стає не просто формою освітнього процесу, а його основою, способом формування професійної самостійності, готовності до самоосвіти та безперервного навчання за умови швидкої оновлюваності знань.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Педагогічні аспекти організації самостійної роботи представлено у працях педагогів минулого ( Я. Коменський, Й. Песталоцці, К. Ушинський, Ф. Дістервег, Ж.-Ж. Руссо та ін.) і сучасників ( В. Буряк, О. Савченко, М. Касьяненко та ін.). Аналізові сутнісних ознак самостійної роботи присвячено праці В. Буряка, Н. Дайрі, Б. Єсипова, П. Підкасистого, І. Харламова та ін.

Наукові доробки В. Бондаря, П. Підкасистого, Л. Сущенко, М. Шкіля, О. Ярошенко та ін. розкривають проблеми організації самостійної навчальної діяльності студентів, їх психологічні, методичні та організаційні сторони.

Загальнодидактичний контекст проблеми організації самостійної роботи досліджували В.Вергасов, Н.Кузьміна, А.Молибог, П.Підкасистий, Сидорчук та ін. Психологічний - Б.Ананьєв, Л. Виготський, Гальперін, С. Рубінштейн.

У працях М. Євтуха, О. Сухомлинської, В. Майбороди, О. Савченко, Н. Побірченко, Н. Дем'яненко, І. Зайченка та ін. розкрито різні аспекти проблеми розвитку пізнавальної самостійності.

Класифікація самостійної роботи здійснена в наукових працях Г.Асонова, В.Онищука, А.Усової. В дослідженнях С.Гончаренка, П.Олійника, В.Паламарчук, Ю.Мальованого та ін. аналізуються форми організації самостійної роботи.

Мета статті - аналіз теоретичних і практичних аспектів організації самостійної роботи студентів як важливого напряму удосконалення і розвитку системи вищої освіти на сучасному етапі.

Виклад основного матеріалу

На разі в Україні відбулися значні зміни у суспільній свідомості, що зумовили необхідність переосмислення основних тенденцій розвитку освіти, її модернізації. Існуюча система освіти була орієнтована на носія готового знання - викладача. Сьогодні ж носієм і джерелом інформації може стати кожен, незалежно від рівня здобутої освіти: кожен суб'єкт опиняється в ситуації самостійного визначення) траєкторії руху в інформаційному полі, самостійного проєктування змісту освіти. Питання вибору змісту освіти з проблеми відбору обсягу знань, умінь, навичок перетворюється на завдання вирішення конкретних професійних проблем та завдань. Як слушно зауважує І.Драч, «процеси модернізації, що відбуваються в освіті під впливом соціально економічних змін у країні, обумовлюють основні напрямки вдосконалення професійної підготовки студентів у вищих навчальних закладах: - розвиток творчих здібностей, активності та самостійності студентів; - забезпечення держави кваліфікованими, ініціативними кадрами, які будуть мати ґрунтовну теоретичну й практичну підготовку зі спеціальності, зможуть самостійно вирішувати професійно важливі проблеми; - формування в студентів прагнення до неперервної самоосвіти, здатної постійно оновлювати наукові знання та вміння, швидко адаптуватися до змін і коригувати професійну діяльність» [2, с.86-88].

У результаті, одним із напрямів модернізації навчальної діяльності студентів, підвищення рівня їхньої мотивації, розвитку активності та творчості виступає організація самостійної роботи на засадах компетентнісного підходу, основна ідея якої полягає в тому, що головний результат освіти має бути не лише сукупністю окремих знань, умінь і навичок, а здатністю і готовністю випускника до ефективної та продуктивної діяльності в різних соціально значущих ситуаціях. Можна вважати, що в рамках компетентнісного підходу основним стає не просто систематичне збільшення обсягу знань, а набуття різнобічного досвіду професійної діяльності. Перехід від знаннієвої до діяльнісної парадигми освіти визначає системоутворюючим фактором навчальної діяльності не компонент отримання знань, а компонент набуття різних способів діяльності для вирішення поставлених освітніх завдань.

В. Вишківська доводить, що «в системі традиційної освіти особистість сприймається не в її самобутності і цілісності, а через призму функціонально заданих параметрів - успішності, старанності, спрямованості на виконання планів і програм. Власні ж особистісні якості не розглядаються як самоцінність: пріоритетом виявляється не власне особистість, а виконання нею певних соціальних функцій, реалізація заданих моделей поведінки. Особистісно ж орієнтована (діяльнісна) освіта навпаки розглядає механізми особистісного існування людини - рефлексію, смислотворчість, відповідальність та ін. як самоціль освіти» [4, с.86].

Компетенції, що дозволяють конструювати інноваційну реальність, не можуть бути трансльовані способом інформування та подальшого відтворення, а отже, повинні освоюватися способом «проживання». Провідна раніше у діяльності педагога функція навчання трансформується у завдання підтримки навчання, а позиція учня змінюється від пасивного об'єкта навчання - одержувача готової навчальної інформації, об'єкта навчальних та виховних впливів до суб'єкта пізнавальної, майбутньої професійної та соціокультурної діяльності, активного суб'єкта навчання, що самостійно «здобуває» необхідну інформацію та конструює необхідні для цього способи дій. Підтримуємо позицію В.Ягупова, який стверджує, що «суб'єктний підхід у навчальному процесі буде сприяти взаємовпливу двох творчих рівноправних його суб'єктів - педагога й учня. У зв'язку з цим система загальної освіти має допомогти стати учню суб'єктом навчальної діяльності чи формувати його навчальну суб'єктність, а система професійної освіти має розвивати культуру навчальної діяльності та сприяти учневі/студентові у його становленні як суб'єкта професійної діяльності. При цьому інтегральною метою системи освіти стає сприяння, допомога та стимулювання учня в його становленні суб'єктом учіння та активної творчої навчально-пізнавальної діяльності, кінцевим результатом якої має бути його системна здатність вчитися упродовж життя» [9, с.33].

З позицій власне суб'єкта діяльності розглядає самостійну роботу І.Зимня, і трактує її як цілеспрямовану, внутрішньо мотивовану, структуровану самим суб'єктом діяльність у сукупності виконуваних дій. На думку дослідниці, її виконання вимагає від суб'єкта досить високого рівня самосвідомості, рефлексивності, самодисципліни, особистої відповідальності. У цьому визначенні беруться до уваги психологічні детермінанти самостійної роботи: саморегуляція, самоактивація, самоорганізація, самоконтроль тощо.

Таким чином, ключові акценти в навчанні переносяться з викладання на учіння як самостійну діяльність студентів в освітньому просторі.

За необхідне вважаємо зауважити, що у сучасній науково- методичній літературі вживається як термін «самостійна робота», так і термін «самостійна діяльність»; іноді ототожнюються поняття «самостійність», «самостійна робота», «самоосвіта». З'ясуємо різницю між поняттями «самостійна діяльність» та «самостійна робота».

Філософсько-педагогічне поняття «діяльність» означає творче перетворення навколишньої дійсності. О. Леонтьєв визначає діяльність як активну взаємодію людини з середовищем, яка спрямована на пізнання та перетворення світу, на реалізацію свідомо поставленої мети. З цих позицій навчальна діяльність здійснюється лише тоді, коли протікає у формі цілеспрямованого перетворення того чи іншого матеріалу.

Н. Морєва поняття «самостійна діяльність» розглядає як педагогічну категорію, що має основною метою розвиток пізнавальних та інтелектуальних здібностей студентів шляхом організації комплексних заходів. Самостійну роботу дослідниця розглядає як специфічний педагогічний засіб управління діяльністю студентів в освітньому процесі. Самостійна діяльність може визначатися як система індивідуальної та групової діяльності студентів, що здійснюється під опосередкованим керівництвом викладача під час аудиторних та позааудиторних занять та стимулює їхню пізнавальну активність, що розвиває інтелектуальні здібності та потреби у самоосвіті. Своєрідність самостійної діяльності у тому, що студенту надається можливість самому визначити власну освітню траєкторію, тобто він постає як суб'єкт власної навчально-пізнавальної діяльності, що реалізується через систему різноманітних навчальних, виробничих, інтелектуальних завдань, запропонованих студентам для самостійної роботи. Основою реалізації суб'єктного навчання стає демократичний стиль відносин викладачів та студентів, що базується на співпраці, взаємокоординації, спільній творчості та на взаємній допомозі. Такий підхід дає можливість особистості максимально реалізувати свої інтелектуальні здібності та навчитися працювати у колективі (команді).

У роботах П. Підкасистого самостійна робота у ЗВО також розглядається як специфічний педагогічний засіб управління самостійною діяльністю студентів в освітньому процесі, тому має, на його думку, мати предмет і метод навчального чи наукового пізнання. Предметом пізнавальної діяльності виступає завдання, включене у той чи інший конкретний вид самостійної роботи. Як вид пізнавальної діяльності, самостійна робота, на думку П.Підкасистого, є не педагогічним, а гносеологічним явищем, змістом якого є самостійне визначення студентом способу досягнення поставленої мети.

Своєю чергою, М.Швед досліджує категорію «самостійно- пізнавальна діяльність студента» і трактує її «як особливу форму навчальної діяльності, спрямовану на формування самостійності студентів і засвоєння ними сукупності знань, вмінь, навичок, що здійснюється за умови запровадження відповідної системи організації всіх видів навчальних занять» [8, с.55]. І.Драч слушно додає, що «оволодіння уміннями і навичками самостійної роботи забезпечує розвиток творчого потенціалу, становлення вищої емоційної сфери особистості - почуття обов'язку, честі, достоїнства, відповідальності» [2, с. 89].

У контексті визначення змісту аналізованих категорій О.Білоус наголошує: «самостійна робота - це не форма організації навчальних занять і не метод навчання. Її правомірно розглядати швидше як засіб залучення тих, хто навчається, до самостійної пізнавальної діяльності, засіб її логічної й психологічної організації. Самостійна робота без наявності в ній чітко сформульованого завдання залишається в найкращому разі нейтральною стосовно характеру пізнавальної діяльності. Сформульоване ж у кожному конкретному типі й виді самостійної роботи завдання, дозволяє залучити студентів до керованої пізнавальної діяльності, тобто викликає в них певну розумову активність різної структури, що регулюється усвідомлюваною ними метою» [1, с.155].

Отже, самостійна робота у науковій літературі визначається як засіб навчання, як і форма навчально-наукового пізнання; як планована робота, виконувана за завданням і за методичного керівництва викладача, але без його безпосередньої участі; як діяльність, що здійснюється на основі самоуправління студентів та опосередкованого управління з боку викладачів [7]. Вона сприяє поглибленню та розширенню знань, формуванню інтересу до пізнавальної діяльності, оволодінню прийомами процесу пізнання, розвитку пізнавальних здібностей; має величезний дидактичний потенціал, оскільки в її ході відбувається не тільки засвоєння навчального матеріалу, але і його розширення, формування вміння працювати з різними видами інформації, розвиток аналітичних здібностей, навичок контролю та планування навчального часу.

Ефективність самостійної роботи в процесі навчання залежить від умов її організації, змісту та характеру завдань, логіки їх побудови, джерела знань, взаємозв'язку наявних та передбачуваних знань, якості досягнутих результатів у ході виконання цієї роботи тощо. Активна самостійна робота студентів можлива лише за наявності серйозної та стійкої мотивації. Значущим мотивуючим чинником є підготовка до подальшої ефективної професійної діяльності.

З-поміж інших мотивуючих чинників варто зосередити увагу на таких:

- особистісна зацікавленість у виконуваній роботі. Якщо студент знає, що результати його роботи будуть використані у той чи інший спосіб, то ставлення до виконання завдання істотно змінюється на краще і якість роботи, що виконується, зростає;

- участь студентів у творчій, науково-дослідній діяльності; в олімпіадах з навчальних дисциплін, конкурсах науково-дослідних або прикладних робіт тощо;

- використання мотивуючих факторів контролю знань (накопичувальні оцінки, рейтинг, тести, нестандартні екзаменаційні процедури); заохочення студентів за успіхи у навчанні та творчій діяльності (стипендії, преміювання, заохочувальні бали);

- індивідуалізація завдань, які виконуються як в аудиторії, так і поза аудиторією, постійне їх вдосконалення.

С.Літвінчук наголошує: «Удосконалення і розвиток самостійної роботи студентів в умовах застосування різних методів і засобів навчання є одним із основних аспектів ефективного навчання у закладах вищої освіти. Особливо слід звернути увагу на формування в студентів узагальнених умінь і навичок - таких, які використовуються в процесі розв'язання людиною широкого кола задач і необхідні в будь- якій самостійній практичній діяльності. Це уміння й навички загальної культури праці, самостійної навчальної роботи, а також узагальнені елементи експериментальних, вимірювальних... і творчих дій» [3, с.67].

Водночас, зауважуємо про те, що на сьогодні, самостійна робота не завжди забезпечує якісну реалізацію поставлених перед нею завдань. Основними причинами цього, на нашу думку, є наступні: - зміст самостійної роботи недостатньо пов'язаний з формуванням системи професійних компетенцій; - недостатня диференціація та варіативність завдань, що мінімалізує врахування індивідуальних можливостей, потреб та інтересів суб'єктів. Крім того, значний обсяг завдань, що пропонуються для самостійної роботи, не виконується взагалі або виконується формально, або просто списується з різних доступних джерел.

Відтак, організація самостійної роботи вимагає належного науково-методичного забезпечення (навчальна література, орієнтаційні (технологічні) карти, алгоритми та зразки виконання робіт, нормативні вимоги тощо), технічного забезпечення (наявність комп'ютерних місць, вільного доступу до Інтернету та професійних комп'ютерних програм), а також системної організації консультацій з питань, що виникають під час виконання самостійної роботи. С.Мелікова зауважує, що «саме можливість регулярно і повною мірою отримувати консультативну допомогу викладачів у засвоєнні навчального матеріалу значно активізує пізнавальну діяльність студентів і сприяє підвищенню результативності самонавчання студентів» [5, с. 39].

Особливі вимоги слід висувати до змісту та форми завдань для самостійної роботи: завдання мають бути спрямовані на формування системних компетенцій та мати проблемний варіативний характер для якомога повнішого врахування індивідуальних можливостей, потреб та інтересів студентів.

У дослідженнях О.Михайленко доводиться, що для ефективного виконання самостійної роботи суб'єкт навчання має володіти навчальними стратегіями, під якими розуміється стійкий комплекс дій, цілеспрямовано організованих для вирішення різних типів завдань. Навчальні стратегії визначають зміст та технологію виконання самостійної роботи, характеризують орієнтовну та виконавську активність студентів і складаються зі звичних навичок, до складу яких входять способи обробки інформації, оцінки, контролю та регулювання власної діяльності. Процес формування навчальної стратегії починається у початковій школі і триває впродовж усього періоду навчання: різні навчальні дії та алгоритми утворюють взаємозв'язки та стійкі поєднання (комплекси дій), які автоматично включаються у навчальну діяльність при виконанні того чи іншого завдання [6, с.65].

Основними компонентами навчальних стратегій є: - довгострокові цілі (плани, програми), що визначають організацію навчальної діяльності на перспективу (досягнення навчальних цілей); - технології (методи, прийоми, способи), з допомогою яких реалізується досягнення навчальних цілей; - ресурси, які забезпечують досягнення навчальних цілей та управління навчальною діяльністю. Навчальні дії та алгоритми, що входять до їх складу, дозволяють прийняти і зрозуміти навчальне завдання, спланувати хід його виконання, проконтролювати та оцінити отриманий результат [6, с.67].

Нині успішно використовуються сучасні особистісно орієнтовані технології організації самостійної роботи, що забезпечують формування професійної компетентності, готовності до самоосвіти. До них відносять:

- проблемно-пошукові технології; - ігрові технології, що організовують навчальний процес у формі ділових ігор, розігрування рольових ситуацій; кейс-технологія (реальні ситуації зі сфери професійної діяльності, які дають основу та тему для дискусії, оцінки проблеми, її причин, внутрішньої логіки та можливих наслідків (оціночні кейси) або передбачають аналіз альтернативних рішень та вибір оптимального варіанта (кейси, що передбачають прийняття рішень); - проєктна технологія (процес роботи над творчим проєктом дозволяє використовувати раніше сформовані навички та вміння, інтегрувати знання, максимально залучаючи креативні можливості особистості).

Новою формою самостійної діяльності студентів, що підвищує їхню відповідальність за здобуття освіти, має стати проєктування індивідуальної освітньої траєкторії. Вибудовування системи самостійної роботи при цьому має здійснюватися за принципом зростання її значення, обсягу, складності та творчого характеру, оскільки самостійна робота не лише сприяє формуванню професійної компетентності, а й забезпечує процес розвитку методичної зрілості, навичок самоорганізації та самоконтролю освітньої діяльності. Це є особливо важливим, тому що передбачає становлення майбутнього фахівця як суб'єкта професійної діяльності, здатного до саморозвитку, проєктування та перетворення своїх дій.

Однією із перспективних форм організації самостійної роботи виступають веб-квести, спрямовані на вдосконалення здатності студентів самостійно вирішувати навчальні професійно-педагогічні завдання з допомогою інформаційних ресурсів Інтернет.

Організація самостійної роботи засобами веб-квесту передбачає реалізацію наступних етапів:

• діагностика наявності у студентів необхідного набору компетентностей для самостійної роботи з веб-квестом (інформаційні, комунікативні та ін.);

• визначення мети самостійної роботи з веб-квестом;

• визначення контексту виконання самостійної роботи з вебквестом (місце, час, ресурси, засоби);

• виділення навчальних професійно-педагогічних завдань, які необхідно вирішити під час самостійної роботи студентів із вебквестом;

• розробка завдань веб-квесту, що призведуть до вирішення зазначених навчальних професійно-педагогічних завдань;

• вибір передбачуваного типу взаємодії учасників освітнього процесу під час самостійної роботи, складання інструкцій для студентів щодо виконання веб-квесту, кількість та обсяг яких залежить від рівня автономності та самостійності студентів;

• проєктування результатів самостійної роботи на кожному етапі веб-квесту та результатів усієї самостійної роботи студентів з вебквестом;

• контроль самостійної роботи студентів із веб-квестом.

Усі вищевказані сучасні форми організацій самостійного оволодіння знаннями вимагають належного використання інформаційних технологій, перевагою яких є можливість індивідуалізації навчання, оперування великим обсягом інформації, сукупної активізації різних каналів сприйняття, необмеженої кількості звернень до завдань, інтенсифікації процесу навчання, здійснення контролю та корекції знань.

В умовах збільшення обсягу інформаційних потоків змінюється і розуміння ролі викладача, який стає консультантом, співорганізатором самостійної роботи.

Відповідно основні напрями діяльності викладача з розробки системи самостійної роботи студентів мають включати: - створення навчальних програм з урахуванням збільшення частки самостійної роботи, виділення в їх структурі аудиторної та позааудиторної самостійної роботи та визначення змісту навчального матеріалу, що виноситься на самостійне вивчення; - регламентацію всіх видів завдань для самостійної роботи за обсягом та за строком виконання; - конструювання різних типів завдань, що створюють можливість самопізнання, самовизначення, самореалізації, вибудовування індивідуальної освітньої траєкторії; - оптимізацію методів навчання; впровадження в освітній процес нових технологій навчання, що підвищують ефективність освітнього процесу та дозволяють студенту у зручний для нього час освоювати навчальний матеріал; - вдосконалення поточного та підсумкового контролю за допомогою створення банку контрольно-вимірювальних матеріалів, що дозволить організувати різні види перевірки якості освоєння дисципліни; - забезпечення умов успішної самостійної роботи за рахунок розробки методичного супроводу, створення системи дидактичного забезпечення, що дозволяє включити студента до продуктивної самостійної навчально- пізнавальної діяльності; - підвищення ефективності самостійної роботи шляхом надання їй проблемного характеру, що мотивує суб'єктів (студентів) на ставлення до неї як до провідного засобу формування навчальної та професійної компетенції.

Висновки

У висновку слід знову наголосити, що самостійна робота має стати основою освітнього процесу, фактором формування професійно значущих компетенцій. Це передбачає орієнтацію на активні методи оволодіння знаннями, розвиток творчих здібностей студентів, перехід від масового фронтального до індивідуалізованого навчання з урахуванням потреб та можливостей особистості. Посилення ролі самостійної роботи студентів означатиме важливий перегляд специфіки організації освітнього процесу у ЗВО, який повинен будуватися так, щоб розвивати вміння вчитися, формувати у студента здібності до саморозвитку, творчого застосування отриманих знань, способи адаптації до професійної діяльності в сучасному світі.

Література:

1. Білоус О.С. Особливості організації самостійної роботи студентів ВНЗ. Вісник Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля. Серія «Педагогіка і психологія». Педагогічні науки. 2016. № 1 (11). С.153-157.

2. Драч І.І. Самостійна робота студентів вищих навчальних закладів як важливий елемент сучасної підготовки фахівців / Нові технології навчання: наук.- метод. зб. К. : Наук.-метод. центр вищої освіти, 2004. Вип. 37. С. 86 - 90.

3. Літвінчук С. Б. Сучасні підходи до організації самостійної роботи студентів у вищій школі. Наукові праці. Педагогіка. Випуск 146. Том 158. С.65-69.

4. Матеріали наукової конференції викладачів кафедри теорії та історії педагогіки/ За наук.ред. Л.П.Вовк, В.Б.Вишківська.К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2017. 164с.

5. Мелікова С. О. Науково-методичні матеріали до впровадження індивідуалізації професійно-орієнтованого навчання іноземної мови студентів - майбутніх педагогів / Сусанна Омарівна Мелікова. Кривий Ріг : КДПУ, 2008. 62 с.

6. Михайленко О. Особливості організації самостійної роботи студентів у ВНЗ. Молодь і ринок №10 (129), 2015. С.64-68.

7. Романова Г.М. Індивідуально-типологічні та дидактичні чинники результативності самостійної роботи студентів економічних університетів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04. “Теорія і методика професійної освіти” / Г.М. Романова. К., 2003. 21 с.

8. Швед М. Самостійна робота студентів: навч.-метод. посібник. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2013. 205 с.

9. Ягупов В.В. Суб'єктність учнів як основна детермінанта дистанційного навчання в системі професійно-технічної освіти. Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України; [редкол.: В.О. Радкевич (голова) та ін.]. К.: Інститут професійно-технічної освіти НАПН України, 2015. № 11. С.29-36.

References:

1. Bilous O.S. Osoblyvosti orhanizatsii samostiinoi roboty studentiv VNZ [Peculiarities of the organization of independent work of university students]. Visnyk Dnipropetrovskoho universytetu imeni Alfreda Nobelia. Seriia «Pedahohika i psykholohiia». Pedahohichni nauky. 2016. № 1 (11). S.153-157. [in Ukrainian].

2. Drach 1.1. Samostiina robota studentiv vyshchykh navchalnykh zakladiv yak vazhlyvyi element suchasnoi pidhotovky fakhivtsiv[Independent work of students of higher educational institutions as an important element of modern training of specialists] / Novi tekhnolohii navchannia: nauk.-metod. zb. K. : Nauk.-metod. tsentr vyshchoi osvity, 2004. Vyp. 37. S. 86 - 90. [in Ukrainian].

3. Litvinchuk S. B. Suchasni pidkhody do orhanizatsii samostiinoi roboty studentiv u vyshchii shkoli [Modern approaches to the organization of independent work of students in higher education]. Naukovi pratsi. Pedahohika. Vypusk 146. Tom 158. S.65-69. [in Ukrainian].

4. Materialy naukovoi konferentsii vykladachiv kafedry teorii ta istorii pedahohiky [Materials of the scientific conference of teachers of the Department of Theory and History of Pedagogy ] / za nauk.red. L.P.Vovk, V.B.Vyshkivska.K.: Vyd-vo NPU imeni M.P.Drahomanova, 2017. 164s. [in Ukrainian].

5. Melikova S. O. Naukovo-metodychni materialy do vprovadzhennia indyvidualizatsii profesiino-oriientovanoho navchannia inozemnoi movy studentiv - maibutnikh pedahohiv [Scientific and methodological materials for the introduction of individualization of professionally oriented foreign language training for students - future teachers] / Susanna Omarivna Melikova. Kryvyi Rih : KDPU, 2008. 62 s. [in Ukrainian].

6. Mykhailenko O. Osoblyvosti orhanizatsii samostiinoi roboty studentiv u VNZ [Peculiarities of the organization of independent work of students at universities]. Molod i rynok №10 (129), 2015. S.64-68. [in Ukrainian].

7. Romanova H.M. Indyvidualno-typolohichni ta dydaktychni chynnyky rezultatyvnosti samostiinoi roboty studentiv ekonomichnykh universytetiv [Individual- typological and didactic factors of the effectiveness of independent work of students of economic universities]: avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia kand. ped. nauk: spets. 13.00.04. “Teoriia i metodyka profesiinoi osvity” / H.M. Romanova. K., 2003. 21 s. [in Ukrainian].

8. Shved M. Samostiina robota studentiv [Independent work of students]: navch.- metod. posibnyk. Lviv: LNU imeni Ivana Franka, 2013. 205 s. [in Ukrainian].

9. Iahupov V.V. Subiektnist uchniv yak osnovna determinanta dystantsiinoho navchannia v systemi profesiino-tekhnichnoi osvity [Student subjectivity as the main determinant of distance learning in the vocational education system]. Naukovyi visnyk Instytutu profesiino-tekhnichnoi osvity NAPN Ukrainy; [redkol.: V.O. Radkevych (holova) ta in.]. K.: Instytut profesiino-tekhnichnoi osvity NAPN Ukrainy, 2015. № 11. S.29-36. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru