Психолого-педагогічні умови формування духовних цінностей студентів в умовах закладу вищої освіти

Размещено на http://allbest.ru

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ СТУДЕНТІВ В УМОВАХ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Синишина Вікторія Михайлівна

доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри психології, Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет»

Яковицька Лада Савеліївна

доктор психологічних наук, професор, професор кафедри авіаційної психології, Національний Авіаційний Університет

Анотація. У статті обґрунтовується значущість духовних цінностей для розвитку особистості здобувачів вищої освіти та визначаються психолого-педагогічні умови їх формування.

Визначено, що зміст вищої освіти вимагає оновлення теоретико-методологічних основ вищої освіти на основі гуманізації, ключовим завданням системи професійної освіти у закладах вищої освіти є забезпечення успішного розвитку професійно-компетентної та, зокрема, професійно-культурної особистості через формування духовних цінностей на гуманістичних засадах.

Вказано на розрізнення професійної компетентності та професійної культури, що знаходить конкретизацію у розрізненні фахівців, які володіють методами своєї справи, і професіоналів, які володіють крім того цінностями, ідеалами.

З'ясовано, що професійна культура особистості передбачає розвиненість самосвідомості на рівні, який дозволяє говорити про духовність професіонала, що виявляється в причетності до високих цінностей.

Визначено, що духовні цінності студентської молоді як інтегральна особистісна якість, спрямована на себе та інших людей (відповідальність, толерантність, милосердя, патріотизм, гідність, самодостатність), що забезпечує можливість здійснення суб'єкт-суб'єктної взаємодії, самореалізацію особистості в суспільстві. Рівень духовних цінностей студентів безпосередньо відбивається на соціальній активності, інтенсивності прояву громадянської позиції.

Вказано, що виховання духовності - це формування, насамперед, моральної свідомості: моральних норм, принципів, ідеалів, понять. Під формуванням духовних цінностей розуміється створення умов для її саморозвитку, самовдосконалення.

Обґрунтовано педагогічні умови розвитку духовних цінностей студентів: реалізація аксіологічного підходу; реалізація акмеологічного підходу; створення умов для самостійності та відповідальності студентів під час виконання самостійної роботи; впровадження діалогічної взаємодії для сприятливого психоемоційного клімату на заняттях; спрямування ціннісних духовних орієнтирів студентів шляхом формування почуття патріотизму, відповідальності, громадянської позиції тощо.

Акцентується, що саме гуманістичний, особистісно-діяльнісний, аксіологічний, акмеологічний підходи до формування духовних цінностей здобувачів вищої освіти забезпечують оптимізацію цього процесу.

Ключові слова: вища освіта, психолого-педагогічні умови, умови формування, цінності, духовність, духовні цінності, гуманістичні засади, духовне виховання, студентська молодь, підходи, громадянськість, відповідальність, гуманітаризація та гуманізація освіти, патріотизм.

здобувач вища освіта духовні цінності професійна культура

Synyshyna Viktoriia Mykhailovna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Professor of the Department of Psychology, State institution of higher education «Uzhhorod National University»

Yakovytska Lada Saveliivna Doctor of Psychological Sciences, Professor Aviation Psychology Department, National Aviation University

PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL CONDITIONS FOR THE FORMATION OF SPIRITUAL VALUES OF STUDENTS IN THE CONDITIONS OF AN INSTITUTION OF HIGHER EDUCATION

Abstract. The article substantiates the importance of spiritual values for the development of the personality of students of higher education and defines the psychological and pedagogical conditions of their formation.

It was determined that the content of higher education requires updating the theoretical and methodological foundations of higher education on the basis of humanization, the key task of the system of professional education in institutions of higher education is to ensure the successful development of a professionally competent and, in particular, professionally cultural personality through the formation of spiritual values on a humanistic basis.

The distinction between professional competence and professional culture is indicated, which is specified in the distinction between specialists who know the methods of their work, and professionals who also possess values and ideals.

It was found that the professional culture of an individual implies the development of self-awareness at a level that allows us to talk about the spirituality of a professional, which is manifested in the involvement of high values.

It was determined that the spiritual values of student youth are an integral personal quality aimed at oneself and other people (responsibility, tolerance, mercy, patriotism, dignity, self-sufficiency), which provides the possibility of subject-subject interaction, self-realization of the individual in society. The level of spiritual values of students is directly reflected in social activity, the intensity of manifestation of civic position.

It is indicated that the education of spirituality is, first of all, the formation of moral consciousness: moral norms, principles, ideals, concepts. The formation of spiritual values means the creation of conditions for its selfdevelopment, self-improvement.

The pedagogical conditions for the development of students' spiritual values are substantiated: implementation of the axiological approach; implementation of the acmeological approach; creation of conditions for independence and responsibility of students during independent work; introduction of dialogic interaction for a favorable psycho-emotional climate in classes; directing valuable spiritual orientations of students by forming a sense of patriotism, responsibility, civic position, etc.

It is emphasized that it is the humanistic, personal-activity, axiological, acmeological approaches to the formation of spiritual values of students of higher education that ensure the optimization of this process.

Keywords: psychological and pedagogical conditions, formation conditions, values, spirituality, spiritual values, humanistic principles, spiritual education, student youth, approaches, citizenship, responsibility, humanization and humanization of education, patriotism.

Постановка проблеми. В умовах сучасності у всіх сферах суспільної практики фундаментальне значення отримали духовні цінності як перетворююча сила людського потенціалу.

Розглядаючи освіту як соціальне явище, варто звернутися до визначення О. Березюк, згідно з яким освіта є об'єктивною суспільною цінністю. На думку науковця, духовно-культурний, моральний, інтелектуальний, науково-технічний і економічний потенціал будь-якого суспільства безпосередньо залежить від рівня розвитку освітньої сфери [1, с. 198].

Відтак, освіта, яка є суспільною цінністю, має в свою чергу завдання-систематичне навчання і виховання членів суспільства, зорієнтоване на оволодіння певними знаннями (передусім науковими) та духовними, ідейно-моральними цінностями.

Розглядаючи процеси в освіти як глобалізаційні та інтеграційні, акцентуємо увагу на принципах гуманізму, оскільки за гуманістичного підходу вища освіта постає не лише завершальною ланкою традиційної системи освіти, а й найважливішим елементом розвитку духовних цінностей студентів.

Загальні тенденції розвитку вищої освіти, що існують в світовому освітньому середовищі (гуманізація та гуманітаризація) у своїй сукупності постають як перехід до нової організації змісту вищої освіти, що забезпечує її людиноцентризм.

Відтак зміст вищої освіти в умовах вияву сучасних тенденцій і створення єдиного освітнього простору вимагає оновлення теоретико- методологічних основ вищої освіти на основі гуманізації, що базується на розумінні: висококомпетентний фахівець повинен володіти не лише професійними компетенціями і компетентностями, а й бути толерантним, мати розвинений емпатійний потенціал, володіти творчими здібностями і розвиненим мисленням, мати здатність до побудови власної освітньої траєкторії і до самоактуалізації знань протягом життя. Ключовим завданням системи професійної освіти у закладах вищої освіти, на нашу думку, є забезпечення успішного розвитку професійно-компетентної та, зокрема, професійно-культурної особистості через формування духовних цінностей на гуманістичних засадах.

Розрізнення професійної компетентності та професійної культури знаходить конкретизацію у розрізненні «фахівців, які володіють методами, засобами, техніками своєї справи (цьому в основному навчають у вузах), і професіоналів, які володіють крім того цінностями, ідеалами і взагалі цілісною професійною культурою» [2].

Професійна культура особистості передбачає розвиненість професійно значущих компонентів мотивації та самосвідомості на рівні, який дозволяє говорити про оволодіння духовністю професіонала [2]. Остання виявляється складовою духовності, тобто причетності до високих цінностей.

Порушення проблематики духовних цінностей виникає як відповідь на виклик часу. Питання духовних цінностей вирішувало чимало науковців, тим не менш питання формування духовних цінностей студентів в умовах закладу вищої освіти залишається насьогодні відкритим. Саме тому у цій статті вважаємо за необхідне зосередитись на гуманістичних засадах психолого-педагогічних умов формування духовних цінностей студентів в умовах закладу вищої освіти, оскільки ця проблема має соціальний характер і пов'язана з таким поняттям, як формування особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На державному рівні питання духовності відображені в змісті загальнодержавних нормативних документів: Закону України «Про освіту», Національної доктрини розвитку освіти України в ХХІ столітті, Концепції національного виховання. В Законі України «Про освіту» визначено, що освіта - це основа інтелектуального, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства. Відтак освіта є важливою пріоритетною сферою соціально-економічного і духовного розвитку суспільства.

Крім того, питанню духовних цінностей у студентської молоді надавали значення науковці О.Алейнікова, Т. Бурлаєнко, і.Сіданіч. В їх дослідженнях зазначається, що освіта утверджує національну ідею, сприяє національній самоідентифікації, розвитку культури українського народу, оволодінню цінностями світової культури, загальнолюдськими надбаннями.

Слід звернути увагу на дисертаційне дослідження В. Лаппо «Теоретико-методичні засади формування духовних цінностей студентської молоді в навчально-виховному процесі вищого навчального закладу», де науковець визначає та обґрунтовує педагогічні умови ефективності формування духовних цінностей студентської молоді в навчально-виховному процесі вищого навчального закладу (конструювання духовно спрямованого змісту навчання студентів вищого навчального закладу; формування у студентській групі виховного середовища, що активізує інтеріоризацію студентами духовних цінностей; педагогічна підтримка студентів у духовному самовизначенні, вияві духовних цінностей в освітньому процесі вищого навчального закладу).

Вивчення духовності як філософської та педагогічної категорії здійснювали у своїх працях вітчизняні науковці І. Бех, І. Зязюн, В. Ільїн, В. Кремень, В. Бех, І. Карпенко, В. Онищенко, О. Сухомлинська, Я. Чепіга та ін. Проблему формування професіонала як духовно- моральної особистості досліджували Г. Балл, Б. Братусь, А. Степанюк, Н. Цимбалюк. Проблему духовного світу сучасної української молоді досліджує Р. Василюк. Щодо системи духовних цінностей та її складових має наукові надбання вчена О. Балагура, яка здійснила аналіз духовно-моральних цінностей на сучасному етапі розвитку країни.

У психології проблема цінностей особистості вивчалась вченою З. Карпенко. Осмисленню духовності присвячено праці українських психологів В. Москальця, Е. Помиткіна, М. Савчина та інших.

Проте питання духовних цінностей особистості не знайшло на даний час достатнього розкриття, що зумовлює доцільність обґрунтування проблеми формування духовних цінностей студентської молоді в умовах закладу вищої освіти.

Мета статті - метою дослідження є обґрунтування значущості духовних цінностей для розвитку особистості здобувачів вищої освіти та визначення психолого-педагогічних умов їх формування.

Виклад основного матеріалу. Головною ціннісною установкою стратегії реформування освіти в Україні має стати націленість на духовне збагачення і творчу діяльність особистості. Для української системи освіти такими цінностями виступають цінності людської гідності, соціальної ініціативи, громадянської позиції і творчості, патріотизму, національної свідомості. Духовність професіонала проявляється у вищій цінності, і стосовно цієї цінності вона має насамперед орієнтуватися. Не дивлячись на технологізацію та технократизацію освіти, вищою цінністю кожного професіонала повинна бути людина, що визначається людиновимірністю всього освітнього процесу. Така тенденція розвитку в освіті, безумовно, повинна впливати на формування духовних цінностей студентів.

Розглядаючи сучасну вищу освіту, неможливо оминути роль в ній такої тенденції як глобалізація. Основним принципами глобалізації вищої освіти є людина як вища цінність та гармонійний розвиток особистості.

Глобалізм є варіантом системного підходу, який представляє світорозуміння як єдиного світового співтовариства, в якому існує співпричетність до загальнолюдських проблем.

Наступною тенденцією, що має безпосередній вплив на формування духовних цінностей студентів, є гуманізація та гуманітаризація освіти, яка фіксована державними нормативними актами - Конституцією України, Законами «Про освіту», «Про вищу освіту» , в яких окреслюється гуманістичний характер вищої освіти, пріоритет загальнолюдських цінностей, життя і здоров'я людини, вільного розвитку особистості.

Суть тенденції гуманізації освіти полягає в тому, щоб отримання освіти було пов'язане з можливістю студентів звернутися до самих себе, тобто з можливістю здійснення феноменів «само» (саморозуміння, самопізнання, саморозвитку тощо) на основі змісту вищої освіти [3, с. 144].

Загальна ідея гуманітаризації вищої освіти полягає в тому, що освіта, передусім, має вирішувати завдання розкриття сенсу існування особистості в світі крізь розуміння принципів взаємодії з цим світом.

Очевидно, що не декларативна реалізація тенденції гуманізації та гуманітаризації вищої освіти можлива лише в межах моделі духовності, а саме людиновимірних освітніх відносин.

В контексті даної статті важливо розглянути тенденцію диференціації та індивідуалізації навчання. Диференціація та індивідуалізація навчання розглядається як ключова умова мотивації до навчання на суб'єкт-суб'єктній основі, завдяки якій уможливлюється поява в процесі освіти освітнього середовища, що сприяє особистісно- професійному розвитку студентів.

В освітній практиці тенденція диференціації й індивідуалізації вищої освіти реалізується за допомогою:

- розробки індивідуальної траєкторії навчання;

- підвищення ролі самостійної роботи студентів, оскільки передбачається, що власне самостійна робота студентів повинна зайняти центральне місце в структурі освітнього процесу [4, с. 22];

- переходу від фронтальних і групових форм і методів навчання до індивідуально-групових: тьюторських занять, тренінгів, роботи в малій групі, стажувань і практик під керівництвом викладача-ментора.

Освіта, як вважають сучасні вчені, має три аспекти: духовність, інтелект та моральність. Духовність можна вважати комплексом таких суттєвих якостей особистості, які відтворюють її мораль, естетичний і природозахисний зміст, спрямований на утвердження принципів гуманізму, а також подолання елементів бездуховності у світогляді та культурі.

Фундаментальною складовою духовності виступають духовні цінності. Духовні цінності, в свою чергу, це особистісний феномен, якісна характеристика особистості.

Базовими поняттями, які відповідають цим якостям, є благо, добро і зло, прекрасне і потворне, справедливе і несправедливе, правомірне та неправомірне, віра, надія і любов, краса і гармонія, милосердя тощо. До духовних цінностей відносять суспільні ідеали, установки, нормативи та заборони.

Відтак «духовні цінності студентської молоді» як інтегральна особистісна якість, спрямована на себе та інших людей (відповідальність, толерантність, милосердя, патріотизм, гідність, самодостатність), що забезпечує можливість здійснення суб'єкт-суб'єктної взаємодії, самореалізацію особистості в суспільстві. Рівень духовних цінностей студентів безпосередньо відбивається на соціальній активності, інтенсивності прояву громадянської позиції.

Виховання духовності - це формування, насамперед, моральної свідомості: моральних норм, принципів, ідеалів, понять. Під формуванням духовних цінностей розуміється створення умов для її саморозвитку, самовдосконалення. Це відбувається під час залучення студентів до духовно спрямованої навчальної та виховної та діяльності.

Духовно-моральне виховання спрямоване на формування моральної поведінки, прийнятої почуттям істини, доброти, прекрасного, на формування таких прекрасних якостей, як патріотизм, національна гідність, лицарство, міжнаціональна повага та дружба, обов'язки, вдячність, любов до праці, дисциплінованість, відповідальність, громадська активність тощо [5, с. 52].

Особливої актуальності для нашого дослідження набувають ідеї Е. Помиткіна, який розглядає психологічний механізм формування духовних цінностей як низку психічних процесів особистості - від формування високодуховних потреб і мотивів у сфері спрямованості, пошуку та засвоєння духовно значущої інформації до формування задумів, цілей, планів, програм високодуховної діяльності, поведінки, дій і вчинків й отримання результатів з емоційно-почуттєвим закріпленням духовних досягнень у зовнішньому плані та перетвореннях особистості (зміна ставлень, самооцінки, досвіду тощо). Об'єктивно система духовних цінностей має стати змістово- психологічною основою духовного становлення особистості студента як суб'єкта духовно спрямованої діяльності та поведінки. Дослідник вважає духовні цінності у психолого-педагогічному аспекті особистісним надбанням і розглядає їх як якості особистості, що регулюють її діяльність та поведінку Виховання на основі цінностей, за І. Бехом, є провідним шляхом формування самої особистості, її духовного світу, у зв'язку з чим порушують питання не лише про ціннісне навчання, яке має у результаті не знання, а формування аксіологічного світогляду, який оперує ціннісними категоріями [6, с. 52].

Погоджуємось з І.Бехом, що особливої уваги у розкритті загальнонаукових підходів дослідження духовних цінностей заслуговують аксіологічний, акмеологічний підходи, які тісно пов'язані між собою й і через це потребують більш розгорнутого розгляду. Пошук шляхів ефективного виховання духовних орієнтирів студентів сьогодні реалізується на основі саме цих підходів [7].

Аксіологічний компонент визначається за показниками ціннісного ставлення студентів до майбутньої професії, власного життя, міжособистісних взаємин. В основі зазначеного процесу розвертається духовне прийняття життєвої філософії, що спирається на гуманізм.

В сучасних науково-педагогічних дослідженнях наголошується на мотивованому обґрунтуванні двох систем цінностей: а) тих, на які нині й перспективі повинна орієнтуватися освіта; б) тих, що мусять створюватися і дієво формуватися безпосередньо в освітньому процесі. Отож, у закладах вищої освіти обидві системи цінностей природно розгортаються в процесі професіогенезу майбутніх фахівців.

Аксіологічний підхід у професійній підготовці тісно взаємопов'язаний із акмеологічним підходом, так як професійне зростання індивіда не може відбуватися поза межами ціннісної сфери самопізнання, самосприйняття, самоактуалізації тощо особистості. Нині науковцями акмеологічні підходи розглядаються як теорія вищих досягнень розвитковості людини і цивілізації, розвиток особистісних здібностей та їх вплив на продуктивну діяльнісну практику в усіх сферах життєдіяльності, нова якість освіти.

Акмеологічний підхід (давньогрец. akme - вершина чогось) розгортається в межах акмеології, яка направлена на вивчення механізмів розвитку особистості в період її найвищої професійної зрілості, інакше кажучи розглядає професіоналізм як найвищу сходинку розвитку особистості. Провідні завдання, які ставляться до акмеологічного підходу в професійній підготовці, направлені на визначення умов і факторів, що дозволяють майбутньому фахівцю у досягненні власного акме; розробку акмеологічних технологій розвитку особи фахівця та відшукання критеріїв професіоналізму; проектування дієвих акмеологічних моделей професіоналізму та особистості професіонала [8, с. 53].

Досягнення акме має певні ціннісні та часові характеристики в діяльності людини. Акме як значущі особистісні досягнення властиві студентам у ході фахової підготовки. Реалізація акмеологічного підходу полягає в умінні викладача навчити кожного студента досягати власних вершин результативної діяльності у змодельованих спеціальних ситуаціях; вдосконалювати, виправляти, реорганізовувати професійну діяльність в умовах, де дане дійство відбувається відкрито, прогнозовано. Це сприяє визначенню студентами власних професійних акме-віх й вибору та упровадженню викладачами оптимальних педагогічних інновацій у професійну підготовку майбутніх фахівців з метою досягнення особистісного акме.

Згідно з вищевказаними підходами, повинно відбутись удосконалення не тільки своєї професійної діяльності, а й самого себе. Ці підходи передбачають застосування методів самовідчуття, самоспостереження, самопізнання, самооцінювання, самоаналізу, саморефлексії, що допомагає людині визначити свої акмеологічні пріоритети. Акмеологічний вибір дає змогу конкретизувати своє професійне кредо, цінність своєї професії і цінність своєї особистості під час професійної підготовки та у майбутній фаховій діяльності.

Відповідно до зазначеного вище, освітній процес повинен бути особистісно зорієнтованим. Враховуючи це положення освіта звертається перш за все до особистості студента, транслює майбутньому фахівцю духовні цінності, правила соціальної поведінки та ініціює активну громадянську позицію. Така орієнтація освітнього процесу є передумовою людиновимірності та гуманізації освіти.

Концептуальні підходи, про які наголошувалось вище, а саме гуманістичний, особистісно-діяльнісний, аксіологічний, акмеологічний до формування духовних цінностей здобувачів вищої освіти забезпечують оптимізацію цього процесу.

У контексті вказаних підходів зростає роль самостійної роботи студентів як однієї з пріоритетних умов формування духовних цінностей студентів вищої школи. Оскільки гуманізація та гуманітаризація освіти передбачає таку технологію навчання, у якій усі педагогічні процеси спрямовані на розвиток і саморозвиток особистості, самостійна робота студентів виступає у цьому аспекті ефективним каталізатором духовності, творчих процесів та розвитку особистості студента.

Самостійна робота, на думку І. Захарової, є діяльністю, що здійснюється студентами в силу їхніх пізнавальних мотивів у найзручніший, раціональніший час і контролюється студентом на основі опосередкованого системного управління з боку педагога .

На нашу думку, за таких умов студент формується як творча особистість, Без активної творчої самостійної роботи студент позиціонується як збирач інформації, який автоматично її запам'ятовує та механічно накопичує для здачі іспитів з дисциплін. Такий техно-педагогічний підхід у навчанні може зумовити недостатність аналітичного мислення, спровокувати недостатній рівень духовної культури й творчого наукового світогляду. Тому сучасна освіта повинна орієнтуватись на перехід від освітньої технократичної парадигми до парадигми розвиткової та творчої.

Самостійна робота студентів протікає в формі ділової взаємодії. Її завданням є поглиблення і розширення знань, формування системи умінь і навичок пізнавальної і дослідницької діяльності, розвиток професійного мислення, відповідальності за прийняття рішень, формування внутрішньої мотивації вчення.

Під час виконання самостійної роботи відбувається процес формування відповідальності студентів. Цей процес уможливлюється дотриманням певних психолого-педагогічних умов (розвиток соціальної відповідальності, розвиток внутрішньої мотивації, формування активної громадянської позиції, формування відповідальної поведінки, синергія навчальної та дослідницької діяльності студентів; урахування індивідуальних наукових інтересів і здібностей).

Вищезазначені психолого-педагогічні умови допомагають скеровувати навчальний та виховний процес у напрямі виявлення суб'єктності студента щодо реалізації соціальної відповідальності, як духовної якості, а також спрямовують навчання на процес розвитку особистості студентів як суб'єктів активної позиції та відповідальної поведінки.

В процесі творчої самостійної роботи формується активна громадянська позиція особистості студента, закладається його здатність проявляти у своїй поведінці прогностичні, проектувальні здібності, розраховувати на власні сили, нести відповідальність за прийняті рішення й дотримуватися у діяльності загальноприйнятих у суспільстві соціальних норм.

Студент набуває навичок адекватно оцінювати себе, рефлексувати щодо знань та вмінь, контролювати свою поведінку, приймати виважені рішення, відповідати за прийняті рішення, активно виявляти свої індивідуальні здібності, чітко виконувати навчальні обов'язки, здійснювати самооцінку та представляти власні результати навчальної діяльності.

Відповідальність студентів можемо розглядати і як одну з тих якостей, що регламентує ставлення до обов'язку та є чинником духовних орієнтирів.

Відповідальність концентрує в собі громадянську позицію як позицію усвідомленого вибору, виконання взятих на себе обов'язків.

Слід зазначити, що наявність у студентів відповідальності є головним критерієм належного рівня розвитку духовних цінностей. Відповідальність завжди сприймається як вчинок, який супроводжується власними переконаннями та є проявом непорушності суспільних правил. Можна визначати відповідальність як вірність самому собі, довіру моральному змісту власних почуттів.

Погоджуємося з М.Савчиним, який акцентує на тому, що відповідальність є смисловим утворенням особистості студента, своєрідним загальним принципом співвіднесення (саморегулювання) в межах цілісної мотиваційно-смислової сфери мотивів, цілей та засобів життєдіяльності. Відповідальна поведінка - це тип соціальної поведінки людини, спрямованої на реалізацію предмета відповідальності (обов'язки, доручення, завдання), яка внутрішньо опосередкована особистісним смислом цього предмета і суб'єктивною імперативністю інстанції відповідальності, а у зовнішньому плані - конкретними соціально-психологічними та матеріальними умовами її реалізації [9].

Можемо розглядати відповідальність й уконтексті громадянськості, оскільки відповідальна людина розуміє свою вищу цінність й намічає високу мету, відчуває в собі активну силу і вольову енергію, передбачає можливість майбутніх вчинків. Почуття відповідальності дисциплінує, зосереджує, узгоджує особистісні й громадські інтереси, якщо між ними виникають суперечності. Це робить відповідальність найефективнішим засобом у регулюванні громадського життя.

Слід зауважити, що ефективність формування духовних цінностей студентської молоді значною мірою зумовлена діалоговим навчанням у суб'єкт-суб'єктних відносинах "студент-викладач". Важливо, що для розвитку емоційного компонента духовних цінностей не тільки у студентів, а й у викладачів, необхідно формувати гуманістичну установку на взаємодію, що проявляється у спілкуванні через інтерес до іншої людини, готовність вступати з нею у взаємодію; при цьому важливо розвивати емпатію, інтерес до внтурішнього світу іншої людини.

Про «діалогічні універсали сучасного гуманізму» як орієнтир освітнього процесу й вищої цінності міжлюдських стосунків писав у своїх дослідженнях Г.Балл. «Діалогічну взаємодію» він вважав важливим принципом існування особистості: прагнути до діалогічної взаємодії треба на найрізноманітніших рівнях та в різних сферах соціального життя, стосовно взаємодіючих суб'єктів найрізноманітнішого характеру[2].

Науковець осмислює ті професії, де пріоритетом є налаштованість на педагогічну комунікацію, що є проявом активної участі у процесі гуманізації освіти. Комунікація у взаємодії викладач - студент поєднується із прагненням до фасилітації, тобто викладач повинен сприяти особистісному зростанню кожного учня (студента), розкриттю здібностей студента та його індивідуальної своєрідності.

Передусім мається на увазі: по-перше, щира повага до думок і позицій тих, хто навчається, аж до готовності, за достатніх підстав, змінити свою власну позицію; по-друге, намагання прилучити їх не тільки до готових духовних цінностей, а й до діалогічного за своїми механізмами процесу їх творення [2].

Отже, для розвитку духовних цінностей у студентів необхідно формувати гуманістичну установку на взаємодію, толерантність, діалогове спілкування, повагу до іншої людини, готовність вступати у рівноправний діалог, розвивати співчуття та емпатію, формувати інтерес до власної та іншої особистості, повагу до іншого.

В сучасних реаліях військової агресії варто зазначити, що одним із механізмів, що опосередковує формування у студентів духовних цінностей, є патріотизм. З огляду на визначену проблему привертає увагу й погляд В. Сухомлинського.

Так, у своїх працях науковець наголошував на тому, що для підготовки до життя справжньої людини необхідно виховати в ній такі цінності, як гуманність, справедливість, патріотизм, уміння дорожити святинями Батьківщини як особистими цінностями; гармонійна єдність громадського й особистого в духовному житті людини, багатство духовного світу, духовних інтересів, запитів і потреб; уміння користуватися духовними цінностями й дорожити ними; потреба людини в людині як носієві духовних цінностей ідейна переконаність, готовність боротися за свої переконання; почуття людської гідності; постійне прагнення до моральної досконалості просилання [10].

Патріотизм розглядається нами як специфічне втілення і конкретизація загальнолюдських цінностей. Найголовніше у патріотизмі те, що майбутній фахівець повинен розуміти цінність своєї Батківщини і тому розвивати почуття відповідальності за Батьківщину, роблячи внесок своїми духовними і професійними надбаннями у її процвітання. Відповідно метою виховної діяльності є глибока духовна особистість з високими громадянськими якостями, духовними цінностями, національною свідомістю, патріотизмом, повагою до історії та традицій свого народу.

Усе викладене вище засвідчує, що формування духовних цінностей майбутнього професіонала - це важливий напрямок вдосконалення психолого-педагогічного процесу, що створює умови для того, щоб кожен фахівець мав активну громадянську позицію, відповідальність, повагу до іншого, толерантність, розуміння значущості своєї майбутньої професії та діяльності на шляху розбудови Батьківщини.

Висновки. Отже, слід зробити висновок, що студентський вік є оптимальним для розвитку ціннісних структур свідомості особистості й характеризується як завершальний етап підготовки до вступу в самостійну професійну діяльність. У цьому віці моральні установки проявляться в майбутньому як духовні ціннісні орієнтації в практичній діяльності й поведінці. Саме в цьому віці зростає роль толерантної взаємодії і відповідальності за той чи той життєвий вибір, свої ціннісні орієнтації.

Орієнтація виховного та навчального процесів нарозвиток духовних цінностей, що зумовлюють відповідальну поведінку, насичення освітнього середовища толерантностю, доброзичливістю, взаєморозумінням є важливим чинником формування духовних цінностей студентів.

Беручи до уваги надбання науковців щодо проблеми розвитку духовних цінностей особистості, ми виділили такі педагогічні умови розвитку духовних цінностей студентів:

- реалізація аксіологічного підходу;

- реалізація акмеологічного підходу;

- створення самостійності та відповідальності студентів під час виконання самостійної роботи;

- впровадження діалогічної взаємодії для сприятливого психоемоційного клімату на заняттях;

- спрямування ціннісних духовних орієнтирів студентів шляхом формування почуття патріотизму, відповідальності, громадянської позиції тощо.

Одним із механізмів, що опосередковує формування в студентів духовних цінностей, є самостійна творча робота, діалогове навчання.

Особливого значення у розкритті загальнонаукових підходів заслуговують аксіологічний, акмеологічний підходи. Їх концептуальне наповнення з орієнтацією на дослідження духовних цінностей особистісне та професійне зростання є важливим чинником духовного розвитку студента.

Перспективи подальшого дослідження проблеми можуть бути пов'язані з пошуком ефективних освітніх технологій з формування духовних цінностей майбутніх фахівців.

Література:

1. Березюк О.С. Системний підхід до формування полікультурної компетентності майбутніх фахівців у сучасному освітньому просторі. Професійна педагогічна освіта: системні дослідження: монографія. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2015. С. 193-209.

2. Балл Г.О. Сучасний гуманізм і освіта: соціально-філософські та психолого- педагогічні аспекти. Рівне: Ліста, 2003. 128 с.

3. Становлення психологічної думки в Україні: провідні ідеї та історія розвитку: колективна монографія. Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2014. 306 с.

4. Дутка Г.Я. Принцип фундаменталізації та його реалізація у математичній підготовці майбутніх економістів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук: 13.00.04. Київ, 2009. 40 с.

5. Дідус О.М. Духовно-моральні інтереси підростаючого покоління у контексті проблеми духовності людини. Духовність Українства : збірник наук. праць. Житомир : ЖДЛУ, 2001. Вип. 3. С. 52-54.

6. Помиткін Е.О. Формування духовних цінностей старшокласників у діяльності шкільної психологічної служби. дис. на здобуття наук. ступеня кандидата психологічних наук: 19.00.07. Київ ИИШО АПН України,1998. 146 с.

7. Бех І.Д. Особнстісно зорієнтоване виховання: Науково-метод. посібник. Київ.: ІЗМН, 1998. 204 с.

8. Сисоєва С.О., Соколова І. В. Проблеми неперервної професійної освіти: тезаурус наукового дослідження: наук. вид. К.: Вид. Дім «ЕКМО», 2010. 362 с.

9. Савчин М.В. Духовний потенціал людини. Івано-Франківськ: Місток НВ, 2010. 508 с.

10. Сухомлинський В.О. Духовний світ школяра: Вибр. твори: В 5-ти т. Київ: Радянська школа, 1976. Т. 1. С. 209-402.

Размещено на Allbest.ru