Реалізація педагогічного потенціалу народних традицій у вихованні дітей дошкільного віку

Размещено на http://allbest.ru

Реалізація педагогічного потенціалу народних традицій у вихованні дітей дошкільного віку

Смолянко Юлія Миколаївна

кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри дошкільної та початкової освіти, Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка

Козлова Віра Дмитрівна

студентка 2 курсу магістратури факультету дошкільної, початкової освіти і мистецтв, Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка

Анотація. У статті проаналізовано особливості реалізації педагогічного потенціалу народних традицій у вихованні дітей старшого дошкільного віку. Розкрито наукові надбання національної педагогічної теорії з проблеми використання ідей народної педагогіки у закладах дошкільної освіти; значення й вплив ідей української народної педагогіки на формування молодого покоління та необхідність подальшого вивчення питання комплексного використання етнічного мистецького фонду як домінанти виховання дітей на важливому етапі дошкільного дитинства.

Smolianko Yuliia Mykolaivna

Candidate of Pedagogic Sciences, Associate Professor, Associate Professor at the Subdepartment of Preschool and Primary Education, T.H. Shevchenko National University “Chernihiv Colehium”

Kozlova Vira Dmytrivna

2nd year Master's Student at the Faculty of Preschool, Primary Education and Arts, T.H. Shevchenko National University “Chernihiv Colehium”

IMPLEMENTATION OF THE PEDAGOGICAL POTENTIAL OF FOLK TRADITIONS IN THE EDUCATION OF PRESCHOOL CHILDREN

Abstract. The article analyses the peculiarities of the implementation of the pedagogical potential of folk traditions in the education of older preschool children. The scientific assets of the folk pedagogical theory on the problem of using the ideas of national pedagogy in preschool education institutions were revealed; the importance and influence of the ideas of Ukrainian national pedagogy on the formation of the young generation and the need for further study of the comprehensive use issue of the ethnic artistic fund as a dominant factor in the education of children at an important stage of preschool childhood.

It is theoretically grounded in the use of innovative methods of education and upbringing, modern technologies in combination of folk traditions with current topics and problems, adaptation of folk wisdom to the modern world. It has been proven that it will contribute not only to the preservation of traditions, but also to ensure their viability in modern society, help to form children's respect for their own culture, stimulate the development of creative abilities and self-expression, contribute to the formation of a civic outlook and a sense of belonging to one's country.

Forms and means of folk education in working with children of preschool age are proposed. The possibilities of using the ideas of Ukrainian folk pedagogy in preschool education institutions are highlighted. Ukrainian folk traditions and rites become an important support for educators, giving the child a better understanding of the essence of moral norms and rules of behaviour. Familiarity with folk wisdom, songs, fairy tales, proverbs, sayings, games, riddles and other elements of folk creativity will allow preschool children to feel the universality and commonality of human values.

Keywords: teaching and educational process, folk pedagogy, folk traditions, cultural and historical experience, pedagogical potential of folk traditions, preschool child.

педагогіка народні традиції виховання дошкільний

Постановка проблеми. Сучасні умови освітньої модернізації потребують нових підходів до освіти та виховання підростаючого покоління. У Законах України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», у Базовому компоненті дошкільної освіти [1] зазначено, що освіта повинна здійснюватися з урахуванням національних традицій і звичаїв, історичних, культурних цінностей України, що дасть змогу звертатися до історії українських традицій та сприяти спадкоємності поколінь.

Використання народних традицій у сучасному вихованні має два основних аспекти: збереження культурно-історичного досвіду та його трансформація у відповідність із сучасними потребами й реаліями. Законодавчі документи націлюють педагогів на інтеграцію виховних завдань з освітнім процесом, а також щодо розвитку моральних та духовних цінностей учнів. Збереження культурно-історичного досвіду передбачає ознайомлення дітей зі своєю національною спадщиною, народними звичаями, традиціями, мовою, музикою, танцями тощо. Це допомагає зберегти й примножити культурну спадщину народу, розуміння та підтримку його ідентичності [2].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасні філософи, психологи, педагоги, мистецтвознавці (І. Бех, О. Вишневський, П. Кононенко, О. Рудницька, Г. Тарасенко, Т. Усатенко, В. Шинкарук та ін.) розглядають використання народних традицій в освіті та культурі як проблему соціокультурного розвитку дитини, забезпечення єдності освіти і національної культури, гуманізації виховання, що утверджує право в різнобічному особистісному розвитку на вітчизняних культурних засадах.

Актуальні погляди на проблему використання народних традицій для виховання та розвитку дітей дошкільного віку у процесі здійснення різних видів діяльності (ігрової, мовленнєвої, образотворчої, музичної, театралізованої, хореографічної) представлені у Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні [1], дослідженнях учених із дошкільного дитинства (А. Богуш, Л. Бодаліної, Т. Вороніної, М. Ворожейкіної, Г. Ляшенко, С. Садовенко Т. Поніманської, Л. Шалімової, А. Шевчук та ін.).

Однак, не зважаючи на вагомий теоретичний і практичний внесок вищевказаних досліджень у розв'язані означеної проблеми, у дошкільній освіті бракує системного дослідження методичних засад реалізації педагогічного потенціалу народних традицій у вихованні дітей дошкільного віку. У зв'язку з цим, вбачаємо необхідність подальшого вивчення питання комплексного використання етнічного мистецького фонду як домінанти виховання дітей на важливому етапі дошкільного дитинства.

Мета статті - проаналізувати особливості реалізації педагогічного потенціалу народних традицій у вихованні дітей старшого дошкільного віку.

Виклад основного матеріалу. Трансформація культурного досвіду означає адаптацію народних традицій до сучасних умов та потреб. Це може включати використання інноваційних методів навчання і виховання, сучасних технологій, поєднання народних традицій з актуальними темами та проблемами, адаптацію народної мудрості до сучасного світу. Такий підхід сприяє не лише збереженню традицій, але й забезпечує їх життєздатність у сучасному суспільстві. Він допомагає формувати у дітей повагу до власної культури, стимулює розвиток творчих здібностей і самовираження, сприяє формуванню громадянського світогляду та почуття належності до своєї країни.

Джерела мудрості народу, їх невичерпна своєрідність форм і засобів народного виховання складають скарбницю народної педагогіки - золотий фонд народних традицій виховання дітей.

Вперше ідеї народної педагогіки теоретично було сформовано чеським педагогом Я. Коменським. Він звертав свою увагу на традиції, культуру та побут українського народу, прослідковував їх безпосередній вплив на виховання особистості дитини. Крім того проблематику народної педагогіки детально обґрунтовано у роботах Г. Сковороди, який стверджував, що народне виховання це важливий засіб виховання дитини, оскільки «правильне виховання полягає у природі самого народу». Саме тому основну мету виховання Г. Сковорода вбачає у вихованні людяності [3].

Вагомий внесок у формування та розвиток народної педагогіки здійснив А. Макаренко. На його думку народна педагогіка посідає особливе місце у процесі виховання. У своїй роботі він поширював ідеї народної педагогіки, використовуючи народні методи у своїй роботі з дітьми. Вчений закликав педагогів-гуманістів не руйнувати педагогічні традиції народу, а переосмислювати їх, наповнюючи їх новим змістом. Для А. Макаренка, так само як і для Я. Коменського та К. Ушинського, народ є великим педагогом [4].

Народна педагогіка вбачає, що одним із головних елементів формування особистості дитини є спадкові чинники. Генетичні дослідження дають зрозуміти, що спадково передаються не лише певні фізичні ознаки, а також природні задатки здібностей або характеру. Проте більшість рис характеру не успадковуються, а формуються у процесі виховання [5].

Основною метою виховання народна педагогіка вбачає у тому, щоб перш за все сформувати чуйний тип особистості. «Знання без людяності - це меч у руках безумця» [6], - йдеться у народній поговірці. Тому й виховний процес бере початок там, де вихователь ставиться до дитини з повагою, турботою розумінням, таким чином готуючи маленьку особистість до дорослого життя.

Упродовж багатьох тисячоліть народ формує засади своєї власної народної педагогіки.

Таким чином, можемо стверджувати що народна педагогіка - це педагогіка розвитку національної свідомості, етнічного самовиховання, яка своїми тисячолітніми традиціями проголошує й утверджує культ найголовніших цінностей нашого суспільства. Джерелом народної педагогіки є народні легенди і балади, пісні, казки і оповідання, прислів'я і приказки, звичаєві обряди, скоромовки і загадки, народні танці та гуляння, ігри і забави, народні свята і вжиткове мистецтво. Як ми бачимо чільне місце в цій системі займають народні традиції, які в собі поєднують всі головні аспекти національного виховання [7].

Традиції поєднують способом передачі найцінніших моральних й матеріальних здобутків українського народу минулих епох і теперішнього часу. Саме цей шлях передачі традицій через покоління забезпечує засвоєння національних, культурних і матеріальних основ та цінностей, нагромаджених віками, норм, правил, ідеалів, що в свою чергу відображають наступність соціального досвіду.

Дошкільне дитинство це надзвичайно важливий період у становленні особистості дитини. Саме в ньому відбувається стрімкий розвиток фізичних та психічних якостей молодої особистості, формуються контури її характеру та світогляду. Все це відбувається завдяки інтенсивному розвитку фізіологічних та психологічних якостей у дітей цього віку [8].

Саме період дошкільного дитинства є основою для закладання фундаменту свідомості та самосвідомості (діти дошкільного віку усвідомлюють суспільні цінності, починають керуватися в своїй поведінці моральними нормами). Період дошкільного розвитку є найсприятливішим для формування у дітей першооснов національної самосвідомості, що включають усвідомлення себе як частинки нації, пробудження любові та поваги до національних символів, традицій, мови.

Сучасні науковці акцентують увагу на особливому значенні дошкільного дитинства у формуванні особистості дитини. Зокрема О. Кононко визначає цей період як «час виникнення та становлення особистості, закладання її ціннісного фундаменту, формування первинних світоглядних уявлень». Дослідниця характеризує дошкільне дитинство як унікальний віковий відрізок життя, протягом якого «...дитина за допомогою дорослого, через власну індивідуальну діяльність відкриває себе саму як біопсихологічну реальність». [9]

До того ж, необхідно зважати, що дитина, відповідно до різних вікових етапів розвитку, по різному сприймає світ та інформацію.

За твердженням українського психолога О. Кононко, розвиток дитини як особистості означає становлення протягом дошкільного дитинства різних форм сприйняття [9]:

- дошкільник як суб'єкт вітального ставлення;

- дошкільник як суб'єкт предметного ставлення;

- дошкільник як суб'єкт спілкування;

- дошкільник як суб'єкт самосвідомості

З метою кращого розуміння дошкільниками народних традицій (з огляду на вік), виховний процес буде мати специфічні особливості та вимоги щодо вибору форм та змісту виховання. Елементи національної культури та народних традицій виступають у якості основного предмету пізнання дошкільниками навколишнього світу. Процес формування цікавості до історії та культури рідного краю охоплює декілька компонентів, а саме: емоційний, когнітивний і поведінковий.

Емоційний компонент є провідним, зважаючи на те, що впродовж майже всього дошкільного дитинства емоції відповідають за регуляцію поведінки та формування інтелектуальної сфери. Чим глибшим і яскравішим є переживання, тим стійкішим й повнішим буде етичне поняття, відчуття, що виникає на їхній основі. Тільки пройшовши через відчуття й емоційні переживання дитини, культура народу може стати для неї джерелом ціннісного ставлення до довкілля [10].

У процесі діяльності дитини формується її особистість через залучення до культурних аспектів народу, як духовних, так і матеріальних. Формування особистості значно залежить від характеру цієї діяльності та взаємодії, яка відбувається в цьому процесі. Змістовна спільна діяльність допомагає старшим дошкільникам засвоювати соціальні цінності, набувати практичний досвід і освоювати норми та правила самостійної діяльності. Різні види діяльності мають суттєвий вплив на формування мотиваційно-емоційної сфери дитини, сприяють активному й емоційному ставленню до оточуючих людей, включаючи представників різних національностей та до навколишньої дійсності в цілому.

У цьому процесі українські народні традиції та обряди стають важливою підтримкою для вихователів. Вони надають дитині краще розуміння сутності моральних норм та правил поведінки. Це включає українські народні казки, легенди, прислів'я та приказки, народні пісні та свята, а також народні ігри. Всі ці елементи сприяють вихованню у закладах дошкільної освіти [11].

У дитини дошкільного віку спостерігається стадія казково- міфологічного сприйняття етнічного світу. Її сприйняття себе в етнічному світі формується за допомогою казково-таємничих образів, які представлені у міфах, казках, легендах та народних іграх. При залученні до народної мудрості дитина переживає всі події разом із «культурними героями», з якими вона свідомо ідентифікує себе. Отже, формування самосвідомості у дітей дошкільного віку в основному ґрунтується на казково-міфологічних уявленнях про світ. Тому на ранніх етапах найбільший вплив на передачу традицій здійснюється через народну казку.

Казки відіграють важливу роль у емоційному сприйнятті традицій, звичаїв та оточуючого середовища, а також допомагають створювати національний колорит, що збагачує образ розповідача [12].

Виразна розповідь або опис певного предмета, супроводжувана музикою, яка відповідає його характеру та настрою, одночасно впливає на зорове та слухове сприйняття, збагачує процес сприйняття і робить пізнання глибшим. Наприклад, перед тим як розглядати український (польський, болгарський та ін.) національний костюм, можна включити народну музику. Діти, ще не побачивши костюму, за музикою можуть визначити з костюмом якого народу вони сьогодні познайомляться [6,7].

Для створення оптимальних умов для емоційного сприйняття народних казок та досягнення найбільшого освітнього ефекту, важливо використовувати комплексний підхід, що впливає на відчуття та свідомість дитини. Казку можна поєднувати з різними видами мистецтва, такими як малі фольклорні форми (загадки, прислів'я, приказки, народна музика) та декоративно-прикладне мистецтво (національний костюм, предмети побуту). Також важливо використовувати казки під час ознайомлення з найближчим оточенням, таким як природа, місто, країна тощо.

Цей підхід допомагає створити насичене та змістовне середовище для дитини, де вона може емоційно сприймати казку через різні сенсорні канали. Використання різних видів мистецтва збагачує досвід дитини і допомагає їй краще усвідомити і зрозуміти народну культуру та традиції. Комбінація казки з народною музикою, національними костюмами та предметами побуту створює глибокий зв'язок з культурою і надає дитині можливість відчути та пережити народну спадщину [13].

У ранньому дошкільному віці гра та іграшки є ще одним «традиційним» фактором, що впливає на формування національного світосприйняття дитини. Українські народні ігри та національні іграшки мають велике значення у розвитку малюка.

Ознайомлення дітей з народними іграми починається з розповіді про життя народу, до гри додається показ предметів побуту і мистецтва. Це допомагає сформувати уявлення про те, що гра відображає життя народу. Для створення емоційно-позитивного настрою використовується ігровий фольклор, такий як лічилки, жеребкування, зачини. Це дає дітям можливість об'єктивно вибрати того, хто буде вести гру, а також дотримуватися правил.

Під час організації гри звертається увага не лише на точність і правильність виконання рухів і правил, але й на рольову поведінку дитини. Це дозволяє дітям відчути себе частиною народної спадщини та відтворити роль у контексті гри, що сприяє їхньому емоційному зануренню в культурне середовище [14].

Таким чином, гра та іграшки в поєднанні з розповідями про народ, предметами побуту та мистецтвом впливають на формування національного світосприйняття дитини та створюють сприятливі умови для її розвитку та поведінки.

Український фольклор є надзвичайно багатогранним і має численні виразні особливості. Він відображається у різноманітності жанрів та витончених форм, поетичності, вишуканому ліризмі, глибокій філософії та невпинному запалі.

Усна народна творчість, що передається з покоління в покоління, стала не лише засобом узагальнення життєвого досвіду українського народу, але й втіленням його мудрості, світогляду та ідеалів. Фольклор віддзеркалює не лише найважливіші події в історії України, починаючи з княжої доби, а й зберігає численні архаїчні язичницькі мотиви й символи, які часто ховаються під покровом християнської традиції.

Завдяки фольклору можемо ознайомитися з побутом далеких і близьких поколінь українців, уявити їхні свята й будні, сповнені магічних і захоплюючих обрядів. Українська фольклорна традиція може бути поділена на два основні блоки: музично-поетичні форми (пісні, думи, приспівки тощо) і прозові (казки, легенди тощо).

У рамках музично-поетичної творчості виділяють обрядовий фольклор, епічну та ліричну творчість. Обрядовий фольклор включає календарні та родинно-обрядові пісні, які пов'язані з різноманітними обрядами та святами. До епічного - думи й історичні пісні та ліро-епічні (балади, співанки-хроніки). До ліричного - соціально-побутову й побутову лірику [15].

Робота з національним узором і вишивкою допомагає дітям закріплювати отримані знання про елементи культури народу та розвивати вміння відображати їх у практичній діяльності. Цей процес може бути структурованим через різні етапи, такі як ННа гостинах у народних умільців», «Чарівний килим», «Країна чарівних знаків», «Прикраси до свята», «Моя перша вишиванка» та ін.

Послідовність цих етапів дозволяє дітям поступово розуміти самобутність та особливість народного декоративно-прикладного мистецтва, встановлювати зв'язки між змістом і основними кольорами вишивки та навколишньою природою, а також з'єднувати мистецтво з побутом і життям народу.

Процес розпочинається з розгляду предметів одягу і складання орнаментів за готовими формами. Діти дізнаються, що народні майстрині, створюючи свої узори, надихалися природою, де зустрічаються рослинні та геометричні орнаменти. Це дозволяє дітям розуміти, що вишивка є відображенням багатогранних зв'язків між людиною, природою та культурою народу [15].

Такий підхід до вивчення національного узору та вишивки допомагає дітям не лише ознайомитися з культурними традиціями свого народу, але й розвивати творчість, естетичне сприйняття та вміння виражати себе через мистецтво.

Ознайомлення з творами декоративно-прикладного мистецтва в дитячому віці має значний позитивний вплив на формування дитячого сприйняття. Це допомагає дітям розширювати свої образотворчі задуми і втілювати їх у практичній діяльності [16].

Проведення комплексних занять, що поєднують музичну та образотворчу діяльність, сприяє формуванню уявлень про предмети декоративно-прикладного мистецтва, а також про казки, прислів'я, приказки, пісні і танці. Це сприяє розширенню світогляду дітей і розвитку їхньої культурної освіченості.

Українська концепція дошкільного виховання акцентує значення народознавства, українознавства та краєзнавства у процесі виховання дітей дошкільного віку. Це відображається у різноманітних програмах дошкільного виховання, які спрямовані на патріотичне виховання та ознайомлення з культурними традиціями України.

Такий підхід дозволяє дітям не лише засвоювати знання про свою культуру і народ, але й розвивати творчість, емоційну сприйнятливість, естетичний смак та формувати позитивне ставлення до своєї країни та її культурної спадщини.

Вивчення народознавства у дитячому віці сприяє формуванню у дітей цілісного уявлення про український народ, його традиції, звичаї, народну творчість та художню спадщину. Це допомагає розширити світогляд дітей, поглибити їх знання про культуру та історію свого народу.

Ознайомлення з народною мудрістю, піснями, казками, прислів'ями, приказками, іграми, загадками та іншими елементами народної творчості дозволяє дітям дошкільного віку відчути універсальність та спільність людських цінностей. Вони розуміють, що багато з цих елементів притаманні всім народам світу, але мають своє особливе втілення українською культурою [17].

Вибір народних традицій для дошкільників повинен враховувати їхні вікові та психологічні особливості. Ось деякі аспекти, які можуть бути враховані при виборі традицій:

Вербальне спілкування: Дошкільники активно сприймають твори мистецтва через мову і спілкування. Тому вибрані традиції повинні мати елементи, які можна виразити вербально, наприклад, казки, пісні, загадки, прислів'я тощо [18].

Гра: Гра є важливою складовою діяльності дошкільників. Традиції, пов'язані з грою, сприяють активному залученню дітей та розвитку їхніх соціальних навичок.

Відповідність сприйняттю: Традиції повинні бути відповідними рівню розуміння та уваги дітей дошкільного віку. Матеріал повинен бути доступним та зрозумілим для них.

Гендерний підхід: Врахування інтересів хлопчиків і дівчаток важливе для створення рівного та включаючого середовища. Традиції можуть варіюватися, щоб задовольнити інтереси обох статей.

Різноманітність та розвиток: Вибір традицій повинен враховувати багатоманітність культур та сприяти розвитку пізнавальних та розвиваючих можливостей дітей. Врахування цих факторів допоможе підібрати народні традиції, які будуть цікавими та доступними для дошкільників, сприятимуть їхньому розвитку та розумінню культурного різноманіття.

Висновки. Виховання дітей на традиціях рідного народу дійсно вирішує багато важливих виховних проблем і сприяє їх повноцінному розвитку. Традиції народу втілюють його культуру, цінності, історію, духовну спадщину. Вони мають потужний вплив на формування патріотичних почуттів, любові до рідного краю та розуміння громадянської свідомості у дітей.

Література:

1. Про затвердження Базового компоненту дошкільної освіти (Державного стандарту дошкільної освіти) нова редакція. Наказ Міністерства освіти і науки України №33 від 12.01.2021 р. URL: https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya- bazovogo-komponenta-doshkilnoyiosviti-derzhavnogo-standartu-doshkilnoyi-osviti-nova- redakciy (дата звернення: 21.08.2023).

2. Васіна Л. П. Використання українських народних традицій у вихованні дітей дошкільного віку. С. 28-32. URL: http://dspace.pnpu.edu.ua/bitstream/123456789/ 15448/1/6.pdf (дата звернення: 21.08.2023).

3. Маєвська Л.М. Етнопедагогіка: навчальний посібник. Херсон: ОЛДІ - ПЛЮС, 2020. 288 с.

4. Lebedyk L. IMPLEMENTATION OF ANTON MAKARENKO'S IDEAS IN THE TRAINING OF MASTERS OF SOCIAL WORK. Scientific Journal of Khortytsia National Academy. 2022. No. 2022-6. P. 35-46. URL: https://doi.org/10.51706/2707- 3076-2022-6-5 (date of access: 01.06.2023) (дата звернення: 21.08.2023).

5. Єпіхіна М.А. Народна педагогіка як засіб національно-патріотичного виховання молодших школярів у новій українській школі / М. А. Єпіхіна, О. В. Келаріу // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. 2020. №2 (333) лютий. Ч. 2. С. 114-122.

6. Шумада Н. Зерна народної мудрості. URL: http://www.ukrlib.com (дата звернення: 21.08.2023).

7. Козлова С.А. Дошкільна педагогіка: підручник. К.: Academia, 2017. 288 c.

8. Tryfonova O. The problem of national and patriotic education of preschool-aged children in the works of Alla Bohush (for the period from 1990 to 2018). Scientific bulletin of South Ukrainian National Pedagogical University named after K.D. Ushynsky. 2019. No. 3 (128). P. 98-103. URL: https://doi.org/10.24195/2617-6688-2019-3-14 (date of access: 03.06.2023).

9. Кононко О.Л., Пихтіна Н. П., Матвієнко С. І. Соціально-моральне виховання дошкільника: дослідно-технологічні аспекти. Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2020. 415 с.].

10. Стаєнна О. Традиції рідного краю як засіб громадянського виховання дітей старшого дошкільного віку. Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. 2018. № 47. С. 283-288.].

11. Kanarova O.V. Traditions and innovations as a resource of spiritual-patriotic education of children of preschool age. Pedagogical sciences reality and perspectives. 2020. No. 78. P. 88-91. URL: https://doi.org/10.31392/npu-nc.series5.2020.78.19 (date of access: 03.06.2023).

12. Rozghon V. V. National-patriotic content of content Preschool education of ukraine on page of the pedagogical press. Innovate Pedagogy. 2019. Vol. 18, no. 3. P. 175-178. URL: https://doi.org/10.32843/2663-6085-2019-18-3-37 (date of access: 03.06.2023).

13. Batrun I. ETHNOPEDAGOGY IN THE SYSTEM OF DOMESTIC NATIONAL AND PATRIOTIC EDUCATION OF THE XXI CENTURY. Pedagogy of the formation of a creative person in higher and secondary schools. 2020. Vol. 1, no. 73. P. 17-22. URL: https://doi.org/10.32840/1992-5786.2020.73-L2 (date of access: 03.06.2023).]

14. Єрмак Г., Колесникова І. Виховання моральних якостей дітей засобом традиційних сімейних цінностей. Психолого-педагогічні проблеми сучасної школи. 2020. № 1 (3). С. 59-65.

15. Полікарпова О. Питання вивчення та збереження народнихтрадиційу закладах дошкільної освіти. Дев'ять життів традиції: матеріали всеукраїнського форуму-семінару (13- 15 вересня 2019). Харків: ФОП Шейніна О. В. 2019. С. 76-79.

16. Нагнибіда С.Д. Виховання дітей дошкільного віку на народнихзвичаяхі традиціях. URL: https://uo-stm.at.ua/news/vikhovannja_ditej_doshkilnogo_viku_na_ narodnikh_ zvichajakh_i_tradicijakh/2016-04-02-39 (дата звернення: 21.08.2023).

17. Лозинська, Є. Ф. Українське народознавство дітям дошкільного віку. Львів: Оріяна-Нова, 2008. 407 с.

18. Мозгальова Н.Г., Барановська І.Г. Українські народні традиції як засіб виховання дітей дошкільного віку. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки Випуск 152. С.20-24.

Размещено на Allbest.ru