Зміст і форми навчання наукової комунікації студентів технічних ЗВО

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст і форми навчання наукової комунікації студентів технічних ЗВО

Луценко Валентина Іванівна кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри філології та мовної комунікації, НТУ «Дніпровська політехніка», м. Дніпро

Анотація

У статті представлено наукові дослідження з проблеми формування наукової комунікації у студентів технічних ЗВО. Матеріалом дослідження слугували виступи студентів під час наукових конференцій різних рівнів. Актуальність проблеми обґрунтовано кількома позиціями: грамотне наукове мовлення - показник професійної майстерності і кар'єрного зростання молодого науковця; аргументований і доказовий характер наукового мовлення; рівень культури мовлення - показник рівня культури мовлення суспільства в цілому. Зазначено, що проблема формування наукової комунікації у студентів технічних ЗВО є предметом зацікавлення лінгвістичних та лінгводидактичних студій. Лінгвістичні засади стають основою для формування змісту і технологій навчання наукового мовлення у студентів ЗВО. Автор статті звертає увагу, що проблема не нова в лінгводидактиці, проте в аспекті мовної підготовки студентів технічних вишів потребує ґрунтовного дослідження.

На прикладі обраних виступів молодих дослідників на наукових конференціях описується зміст навчання наукової комунікації студентів. Особливу увагу акцентовано на активних формах роботи. Сформульовано перспективні методичні поради. Наведено приклади застосування різних методів, які дозволять у короткі строки і при неоднорідному контингентові студентів розвивати комунікативно- мовленнєві компетенції, формувати навички наукової професійної комунікації студентів технічних ЗВО. Визначено перспективи розвитку даної теми з погляду найбільш уживаних методів та прийомів навчання. Незважаючи на те, що кожний подальший метод буде унікальним та вимагатиме особливого підходу, напрацювання та досвід у цій сфері допоможуть оптимізувати подальший процес навчання.

Ключові слова: компетентністнии підхід, наукова комунікація, навчання в технічному ЗВО, зміст і форми навчання, просунута лекція, тренінг, дидактична гра. наукова комунікація мовленнєвий

Lutsenko Valentina Ivanivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Philology and Modem Communication, NTU "Dniprovska Polytechnic", Dnipro,

CONTENT AND FORMS OF TEACHING SCIENTIFIC COMMUNICATION FOR STUDENTS OF TECHNICAL HIGH SCHOOLS

Abstract. The article presents scientific research on the problem of the formation of scientific communication among students of technical higher education institutions. The material of the study was the speeches of students during scientific conferences of various levels. The relevance of the problem is substantiated by several positions: competent scientific speech is an indicator of professional skill and career growth of a young scientist; argumentative and evidential nature of scientific speech; the level of speech culture is an indicator of the level of speech culture of society as a whole. It is noted that the problem of the formation of scientific communication among students of technical higher education institutions is a subject of interest in linguistic and linguistic didactic studies. Linguistic principles become the basis for the formation of the content and technologies of teaching scientific communication among students of higher education institutions. The author of the article draws attention to the fact that the problem is not new in linguistic didactics, but in the aspect of language training of students of technical universities, it needs thorough research.

On the example of selected performances of young researchers at scientific conferences, the content of students' scientific communication training is described. Special attention is focused on active forms of work. Promising methodical advice has been formulated. Examples of the application of various methods are given, which will allow in a short period of time and with a heterogeneous contingent of students to develop communicative and speech competences, to form scientific professional communication skills of students of technical higher education institutions. The prospects for the development of this topic from the point of view of the most used teaching methods and techniques have been determined. Despite the fact that each further method will be unique and will require a special approach, training and experience in this area will help optimize the further learning process.

Keywords: competence approach, scientific communication, training in a technical higher education institution, content and forms of training, advanced lecture, training, didactic game.

Постановка проблеми

Освіта і наука в усіх розвинутих країнах є пріоритетом державної політики, соціально-економічного й духовного розвитку суспільства. Сучасні цілі модернізації освітньої галузі в Україні спрямовані на розвиток національної системи освіти, що має відповідати викликам часу та потребам особистості, яка здатна реалізувати себе у суспільстві, що постійно змінюється.

Сучасне українське суспільство, орієнтоване на інноваційну економіку, новітні технології, висуває високі вимоги до випускників ЗВО:все частіше потрібна не кваліфікація працівника, яка

ототожнюється з умінням виконувати операції матеріального характеру, а компетентність, що розглядається як своєрідний «коктейль навичок». Важливе місце в компетентності сучасного фахівця займають компетенції в науково-дослідній і науково-дослідницькій діяльності. У зв'язку з цим одним із найактуальніших завдань розвитку сфери освіти є наближення змісту освіти до науки, органічне поєднання науково- дослідницької та навчальної діяльності студентів ЗВО.

Інтерес до проблеми формування наукової комунікації в студентів невипадковий, адже сформованість у фахівця наукового стилю мовлення є одним із показників його професійності. Це стосується також і студентів технічних ЗВО, бо вони досить часто беруть участь у наукових конференціях, семінарах, виконують курсові проєкти. Тому сьогодні перед ЗВО стоїть завдання навчити дослідницькій компетентності студентів упродовж усього процесу їх навчання. Це й зумовлює актуальність нашого дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема формування та розвитку наукового мовлення студентів ЗВО є предметом дослідження лінгвістичних та лінгводидактичних студій. Відомо, що зміст навчання мови в закладах освіти - категорія змінна, що залежить від інновацій у галузі мовознавства, тому можна вказати на взаємозумовленість у розвитку лінгвістики і лінгводидактики.

Важливі аспекти формування та розвитку наукового мовлення студентів ЗВО висвітлюються такими українськими ученими як В. Бойко, Л. Войтюк, Г. Каневська, Г. Онуфрієнко, Н. Рибіна, Н. Успенська.

Серед них виділяємо такі: 1) вивчення принципів відбору та організації матеріалу для навчання науковому стилю мовлення (В. Бойко); 2) дослідження особливостей навчання усному науковому мовленню (Г. Онуфрієнко); 3) розгляд питань навчання письмовому науковому мовленню людей різного віку (Н. Успенська); 4) дослідження деяких аспектів навчання науковому мовленню студентів і аспірантів (Г. Сергєєва); 5) вивчення впливу психологічних і вікових особливостей людей на навчання їх науковому мовленню (Г. Каневська, Л. Войтюк); 6) розгляд певних питань навчання науковому стилю мовлення в різних умовах навчання (короткотривалі та довготривалі курси, факультети підвищення кваліфікації тощо) (Н. Рибіна).

Мета статті - проаналізувати зміст, форми та особливості навчання наукової комунікації студентів технічному ЗВО на заняттях з української мови з урахуванням сучасних тенденцій модернізації вищої освіти, виявити сильні і слабкі сторони у викладанні української мови в технічному ЗВО, сформулювати методичні рекомендації щодо вдосконалення системної роботи у визначеному напрямі.

Виклад основного матеріалу

У більшості сучасних стандартів вищої освіти України за напрямами підготовки магістрату [1] у список професійних компетенцій випускника в різних формулюваннях включена компетенція, яку в узагальненому вигляді можна позначити як уміння / здатність публічно представляти / докладати / презентувати результати виконаної (наукової) роботи. Ця вимога стандарту акцентує необхідність вдосконалення навчання наукової комунікації у студентів технічного ЗВО. Викладачами кафедри філології та мовної комунікаці Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» упродовж низки років проводиться робота зі студентами, спрямована на розвиток мовних умінь у науковій комунікації. Окрім традиційних лекційних і лекційно-практичних курсів апробовані такі форми роботи, як короткі тренінги на виїзних семінарах. Позитивні результати дала також проєктно-орієнтована робота зі студентами технічного профілю, організована таким чином, що всі суб'єкти навчання виконували під керівництвом викладача реальне наукове дослідження з однієї лінгвістичної теми, взявши участь протягом курсу в усіх етапах наукової роботи - від відвідування бібліотеки до виступу з доповіддю на конференції. Зазначимо, що користування проєктною методикою в процесі навчання є одним із актуальних напрямків педагогіки вищої школи, оскільки «метод проєктів дозволяє вибудовувати навчання в логіці компетентнісного підходу» [3, С. 56].

Сьогодні формування у студентів навичок наукової комунікації сприяє інтеграції навчання і науки в освітньому процесі вищої школи. Успішне його здійснення забезпечує сучасний рівень змісту та методів викладання навчальних дисциплін, упровадження розробок викладачів у навчальний процес як необхідної умови підготовки конкурентоспроможних фахівців. Переосмислюючи концептуальну спрямованість навчального процесу, ґрунтуючись на змісті мовного та мовленнєвого матеріалу, що репрезентований в сучасних нормативних документах і навчальних посібниках, орієнтованих на навчання студентів усного наукового мовлення, пропонуємо вибрати такий зміст і такі форми роботи, які дозволять у короткі терміни (з меншою кількістю аудиторних занять) і при неоднорідному контингенті студентів розвивати навички усної наукової комунікації. Зазначимо, що, не применшуючи ролі самостійної пізнавальної діяльності студентів, яка, безсумнівно, є «основою умовою досягнення студентами професійних компетентності» [3, с. 29], у цій роботі сконцентруємо свою увагу на діяльності викладача як організатора навчального процесу.

Розглянемо докладніше аспекти формування у студентів навичок усного наукового мовлення. З метою відбору відповідного змісту занять нами було проведено аналіз виступів студентів-бакалаврів, магістрів та аспірантів під час наукових конференцій різних рівнів. Були виявлені такі основні недоліки у поданні молодими вченими результатів своїх наукових досліджень:

-надто швидкий або, навпаки, занадто повільний темп промови;

-нечітка дикція, проковтування закінчень у словах;

-відсутність мелодійного малюнка в мові як результат невмілого використання логічного наголосу і пауз;

-неправильна побудова структури доповіді;

€к невдале співвідношення у змісті доповіді теоретичних і практичних аспектів дослідження надмірне теоретизування (що утруднює сприйняття доповіді) або, навпаки, майже повна відсутність теоретичних питань (що перетворює наукову доповідь на звіт);

-погана сполучність кольору шрифту та фону слайдів;

-переважання на слайдах текстового матеріалу замість ілюстративного;

- непродуктивне використання ілюстративного та графічного матеріалу;

-неефективна мовленнєва поведінка (надмірна жестикуляція, різкі рухи, звернення до аудиторії спиною, відсутність у мові етикетних фраз тощо);

-неправильне співвідношення усного мовлення і візуального ряду (тут можна відзначити дві «крайності»: 1) повне дублювання слайдами промови, зачитування інформації зі слайдів, опис слайдів упродовж усієї промови; 2) непотрібність слайдів під час виступу, відсутність зв'язку між усним мовленням і презентацією.);

-порушення норм наукової дискусії (агресія або, навпаки, апатія; питання та відповіді не по темі доповіді і т.п.).

У результаті аналізу виявлених типових помилок вважаємо доцільним включити у зміст курсу навчання наукової комунікації такі теми: «Доповідь як жанр усного наукового мовлення», «Техніка мовлення», «Структура презентації наукової доповіді», «Виступ із науковою доповіддю», «Правила наукової дискусії».

Оптимізації навчального процесу дозволить досягти вибір таких форм аудиторної роботи, як «просунута лекція», тренінг та гра, що дають можливість, відповідно, формувати необхідну базу знань про принципи усної наукової комунікації, розвивати вміння, стимулювати діяльність, давати студентам можливість отримати власний досвід. Усі вибрані форми відносяться до арсеналу активних методів навчання, спрямованих на «розвиток у студентів самостійності, здатності до самоорганізації, до творчої діяльності, готовності до співпраці та діалогу»[5, С. 65].

Основний теоретичний зміст модуля «Усне наукове мовлення» для бакалаврів, магістрантів, аспірантів може бути подано за допомогою «просунутої лекції», що складається, як відомо, з трьох фаз, які спонукають студентів до мисленнєвої діяльності, викликають інтерес до роботи з інформацією, стимулюють обмін думками:виклик -

осмислення - рефлексія (докладну характеристику фаз (стадій) технології розвитку критичного мислення через читання та письмо, одним із методичних прийомів якої є «просунута лекція» (див., напр.: [4]) Так, в якості «виклику» в темі «Доповідь як жанр усного наукового мовлення» служать назви неправильних доповідей : «Прилюдна скарга», «Замахус грандіозус», «Моя нова наука» тощо. У ході аналізу таких антиприкладів, а також з опорою на власний досвід активної та пасивної участі в конференціях, студенти доходять висновку про те, що правильна наукова доповідь повинна відповідати таким вимогам : відповідність тематиці наукової конференції, спрямованість на вирішення однієї конкретної актуальної наукової проблеми, опора на окремі теоретичні положення, наявність конкретних практичних результатів. Причому названі вимоги завдяки вибраній формі подачі матеріалу стають не просто правилами, прописаними в підручнику, а важливими нормами, усвідомленими і самостійно сформульованими самими студентами в результаті обговорення.

Щоб сучасна лекція була цікавою, вона має враховувати певні

умови: усвідомлення студентами особистісного смислу в набутті знань у * * * * * певній науковій галузі; усвідомлення аудиторією новизни матеріалу, що

подається, і водночас пов⁵язаного з тими знаннями, які вже нею

опановані; спонукання та стимулювання мисленнєвої діяльності

студентів-слухачів. Для цього доцільно впродовж лекції ставити кілька

питань, що стимулюють міркування.

Сучасна лекція виконує такі функції:

1. Інформаційна - адаптована для студентів наукова інформація, при цьому вона має особистісне забарвлення лектора.

2. Орієнтована - орієнтує студентів у науковій літературі показом генезису теорій, ідей: коли, ким вивчалися, якими об єктивними вимогами розвитку суспільства та виробництва спонукалися тощо, додається список рекомендованої літератури.

3. Пояснювальна, роз⁵яснювальна - стосується основних наукових понять, які необхідно засвоїти студентам. Зміст лекції повинен містити стислі характеристики цих понять, їх роз⁵яснення, визначення, пояснення значення кожного слова, що входить до структури визначення.

4. Переконуюча - здійснюється через доказові ствердження лектора. Слушність положень забезпечується реальними фактами (коли роблять теоретичні висновки на підставі узагальнення експериментальних фактів) та логікою подання матеріалу (міркування, у процесі яких одна думка обґрунтовується за допомогою інших).

5. Підсумкова.

Тренінг як один із методів активного навчання повязаний із тренуванням будь-яких прийомів у «режимі реального часу». Це система вправ для набуття наукових умінь, навичок, розвитку комунікативних здібностей. Усі вправи умовно поділяють на чотири групи: І - вправи, що формують наукове мислення, логіку наукових доказів; ІІ - розвивають творчу уяву; ІІІ - спрямовані на формування вміння розподіляти увагу і зосереджувати її; ІУ - вправи на розвиток дослідницької спостережливості. Вправи виконуються студентом після запропонованої ситуації. Після розбору практичної ситуації, аналізу шляхів її вирішення одному із студентів пропонується виконати дії доповідача за розглянутим зразком розв'язання. Всі студенти аналізують його дії, а потім виконують цю вправу.

Для сучасної практики навчання характерно активне застосування соціально-психологічних тренінгів, що являють собою форму спеціально

організованого групового спілкування, яке психологічно впливає на учасників тренінгу [8]. Такі тренінги спрямовані на розвиток здібностей до навчання та спілкування. Тренінг може розглядатися як форма організації взаємодії навчального (бізнес-тренера) і студентів; при цьому важливою складовою тренінгу є гра. У нашому випадку, протиставляючи гру і тренінг, ми розглядаємо тренінг як тренування, спрямоване на формування умінь і відпрацювання навичок.

Саме такий тренінг дозволяє удосконалювати компоненти техніки мовлення. Пропонований нами тренінг включає кілька змістовних частин: відпрацювання правильного дихання; розвиток мовного апарату; тренування дикції, темпу мовлення, гучності; вдосконалення навичок використання інтонаційно-виразних засобів організації мовлення.

Робота починається з того, що учасникам тренінгу пропонується кілька хвилин спокійно дихати і спостерігати за процесом дихання. Як правило, студенти не мають знань про типи дихання: верхнє, грудне, діафрагмальне, діафрагмально-реберне. Правильним для публічного виступу вважається діафрагмально-реберне дихання, коли вдих і видих виробляються завдяки зміні об'єму грудної клітки в поздовжньому та поперечному напрямках. Учасникам тренінгу пропонується виконати низку вправ для опрацювання правильного дихання.

Для успішного виступу перед аудиторією необхідно мати чітку дикцію, тобто вміти чітко вимовляти всі звуки. Проблеми з артикуляцією, як правило, пов'язані з недостатньою роботою мовного апарату: затиснена нижня щелепа, нерухомі губи, малорухливий язик. У ході тренінгу учасникам пропонується виконати низку тренувальних вправ, які розвивають рухливість м'язів нижньої щелепи, а також допомагають виробити звичку достатньо широко розкривати рот під час публічного виступу. Крім цього, виконуються вправи, що допомагають зміцнити м'язи язика, поліпшити рухливість язика та губ.

В основі комплексу тренувальних вправ для розвитку мовного дихання та голосу, дикції та правильної вимови лежить методика, запропонована О. А. Сербенською [7].

Як матеріал для артикуляційних вправ, крім традиційних скоромовок, використовується наукова лексика, що представляє труднощі для вимови: збіг приголосних, подвоєні приголосні, шиплячі звуки і т. п. Наведемо приклад таких слів:люмінесценція,

концептуалізація, асоціативність, інновація, інвестиційний, дифузія, ресурсоефективність, дисертація, сума, апроксимація, диференційний, термодинамічний, абсорбційний, коефіцієнт, конгруентність, релятивістський, флюксметр, вольтамперометричний, рефренце, фібриляційний та ін.

Завершальним етапом тренінгу з техніки мовлення є робота з такими інтонаціино-виразними засобами мови, як логічна пауза, логічний наголос, різні типи інтонаційних конструкцій [8J. Після виконання вправ, у яких необхідно прочитати речення з різним розміщенням пауз і з різними типами інтонації, студентам пропонується складніше завдання: у фрагменті наукового тексту позначити логічні наголоси, паузи, зробити розмітку руху голосу, темпу, сили голосу і тембру.

Таким чином, вправи голосомовного тренінгу спрямовані на розвиток фонаційного дихання, що забезпечує якісне звучання мови, на зміцнення сили голосу і вдосконалення природного тембру, на формування чіткості дикції та голосової гнучкості.

Під час тренінгу зі складання тексту електронної презентації учасникам пропонується виконати вправи, спрямовані на вдосконалення навичок роботи з науковим текстом: виділення головної і другорядної інформації, визначення смислових рядів і ключових слів, компресія тексту. Для відпрацювання та закріплення цих навичок студенти працюють самостійно, складаючи текст електронної презентації.

Усне мовлення (зокрема наукове) багато в чому залежить від досвіду. Для того, щоб студенти отримали позитивний досвід публічного виступу з науковою доповіддю і, крім того, змогли дізнатися від фахівця викладача-украініста) особисті недоліки в мовленнєвій поведінці, ми використовуємо на заняттях навчальну гру, що імітує наукову конференцію (її частини).

Роль гри, як первинної від природи форми навчання, не викликає сумнівів. Дидактична (педагогічна) гра може застосовуватися метод проблемного / особистісно-орієнтованого навчання студентів технічного ЗВО. Навчальна гра - це творчість і водночас праця. У процесі гри виробляється звичка зосереджуватися, самостійно мислити, розвивається увага, прагнення до знань. Захопившись грою, студенти не помічають, що навчаються:пізнають, запам'ятовують нове, орієнтуються в

незвичайних ситуаціях, розвивають уяву, фантазію. Навіть найпасивніші включаються в гру з великим бажанням, докладаючи всіх зусиль, щоб не підвести одногрупників. Під час гри люди завжди уважні, зосереджені й дисципліновані. Тому застосування дидактичних ігор та ігрових моментів робить процес навчання цікавішим, створює бадьорий робочий настрій, полегшує подолання труднощів у засвоєнні навчального матеріалу. Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких розв'язуються те чи інше розумове завдання, підтримують і підсилюють інтерес до навчального предмета. Гра - це могутній незамінний важіль розумового розвитку.

У межах нашої роботи пропонується залучати такі елементи гри, як рольова поведінка учасників та ігровий зміст. За наявності достатньої кількості часу можна окремо обіграти такі елементи виступу: 1) початкова фаза доповіді (вихід до публіки, звернення до аудиторії, початок промови), 2) основна частина виступу (позначення проблеми та запропонованих шляхів її вирішення), 3) наукова дискусія (формулювання тези, питань до неї та відповідей) на запитання). В основі змісту доповідей, що обігруються, лежить інформація з науково- популярних журналів про тварин. Такий вибір теми, по-перше, дозволяє зберегти на заняттях позитивну атмосферу, підтримувати інтерес студентів, по-друге, дає можливість об'єднувати представників різних наукових напрямків: інформація про тварин є зрозумілою для всіх учасників ігрової конференції і дає широке поле для «наукових досліджень». Так, ознайомившись зі статтею про кротів, студенти - представники різних наукових напрямків обирають близьку до їхнього профілю проблематику і використовують традиційну для них наукову методологію.

Завершальним етапом модуля є міні-конференція, де учасники відпрацьовують набуті в ігровій і тренінговій формі навички на власному науковому матеріалі; при цьому кожен виступає не тільки в ролі студента-доповідача, але і в ролі викладача, модератора, оскільки кожна доповідь обговорюється всіма учасниками конференції за такою схемою: структура і зміст доповіді, техніка мовлення, вимова, поради промовцеві, оформлення презентації. Зазначимо, що на цьому етапі студенти виявляють особливу активність, указуючи на переваги та недоліки у виступах своїх одногрупників. Представники різних наукових напрямів обмінюються своїм науковим досвідом, дають один одному поради зі своїх методологічних позицій.

Таким чином, головна мета навчальної гри - сприяти пізнанню й розвитку системи розумових дій, спрямованих на прийняття правильних рішень з метою розв'язання навчально-виховних завдань у ситуаціях повсякденної професійної діяльності. Під час навчальних ігор студенти набувають професійних, інтелектуальних, емоційних й вольових якостей, в яких формується фахова майстерність.

Висновки

Отже, одним з основних завдань підготовки студентів технічного ЗВО на заняттях з української мови є формування особистості, здатної здійснювати наукову комунікацію, зокрема, продукувати науковий текст різних жанрів. Вважаємо, що найбільш ефективно цей процес відбуватиметься за умов створення цілісної методичної системи формування знань, умінь і навичок із дисципліни.

Упроваджуючи в навчальний процес студентів технічного ЗВО усного наукового мовлення, необхідно звертати увагу як на формальні, так і на змістовні сторони доповіді (від техніки мовлення до правил наукової дискусії). Цілям навчання наукової комунікації студентів найкраще служать «просунута лекція», тренінг та дидактична гра. При цьому сформовані за допомогою запропонованої методики роботи навички усного наукового мовлення можуть стати міцною основою для подальшого (або й одночасного) формування навичок усної наукової комунікації, а також навичок професійного спілкування студентів технічних ЗВО.

Література:

1. Затверджені стандарти вищої освіти [Електронний ресурс] / 2022. Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/osvita/visha-osvita/naukovo-metodichna-rada-ministerstva- osviti-i-nauki-ukrayini/zatverdzheni-standarti-vishoyi-osviti

2. Онуфрієнко Г. С. Науковий стиль української мови: Навчальний посібник з алгоритмічними приписами. 2-ге вид. перероб. та доп. Київ: Центр учбової літератури, 2009. 392 с.

3. Компетентнісно зорієнтована освіта: якісні виміри: монографія / редкол.: Огнев⁵юк В. О., Хоружа Л. Л., Сисоєва С. О., Чернуха Н. М., Терентьєва Н. О. Київ : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2015. 368 с.

4. Онкович Г. В. Засоби масової комунікації у термінологічному просторі медіа-освіти / Г. В. Онкович // Дивослово, 2007. № 5. С. 29-31.

5. Основи наукових досліджень: навчальний посібник / Г. С. Цехмістрова. Київ: Видавничий дім «Слово», 2003. 240 с.

6. Пономарів О. Д. Культура слова: Мовностилістичні поради: навч. посібник. Київ: Либідь, 2001. 240 с.

7. Сербенська О. А. Культура усного мовлення. Практикум: навч. посібник. Київ: Центр навчальної літератури, 2004. 216 с.

8. Федорчук В.М. Тренінг особистісного зростання : навч. посіб. Київ: Центр учбової літератури, 2014. 250 с.

References:

1. Zatverdzheni standarty vyshchoi osvity [Elektronnyi resurs] / 2022. Rezhym dostupu: https://mon.gov.ua/ua/osvita/visha-osvita/naukovo-metodichna-rada-ministerstva- osviti-i-nauki-ukrayini/zatverdzheni-standarti-vishoyi-osviti .[in Ukrainian].

2. Onufriienko G. S. Naukovyi styl ukrainskoi movy : Navchalnyi posibnyk z algorytmichnymy prypysamy. 2-ge vyd. pererob. ta dop. Kyiv : Centr uchbovoi literatury, 2009. 392 s. .[in Ukrainian].

3. Kompetentnisno zoriientovana osvita: yakisni vymiry : monografiya / redkol.: Ogneviuk V. O., Xoruzha L. L., Sysoieva S. O., Chernurha N. M., Terentieva N. O. Kyiv: Kyiv. un-t im. B. Grinchenka, 2015. 368 s. .[in Ukrainian].

4. Onkovych G. V. Zasoby masovoi komunikatsii u terminologichnomu prostori media-osvity / G. V. Onkovych // Dyvoslovo, 2007. № 5. S. 29-31. .[in Ukrainian].

5. Osnovy naukovykh doslidzhen : navchalnyi posibnyk / G. S. Tsekhmistrova. Kyiv: Vydavnychyi dim «Slovo», 2003. 240 s. .[in Ukrainian].

6. Ponomariv O. D. Kultura slova: Movnostylistychni porady: navch. posibnyk. Kyiv: Lybid, 2001. 240 s. .[in Ukrainian].

7. Serbenska O. A. Kultura usnogo movlennya. Praktykum: navch. posibnyk. Kyiv: Centr navchalnoi literatury, 2004. 216 s. .[in Ukrainian].

8. Fedorchuk V. M. Trening osobystisnogo zrostannya : navch. posib. Kyiv: Centr uchbovoi literatury, 2014. 250 s. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru