Психолого-педагогічні умови забезпечення громадянсько-патріотичного виховання майбутніх офіцерів у військових закладах вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психолого-педагогічні умови забезпечення громадянсько-патріотичного виховання майбутніх офіцерів у військових закладах вищої освіти

Синишина Вікторія Михайлівна доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри психології, Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет», м. Ужгород

Анотація

У статті зроблена спроба з'ясувати сучасний стан забезпечення громадянсько-патріотичного виховання майбутніх офіцерів у військових закладах вищої освіти.

Визначено, що науково-педагогічні колективи вищих навчальних закладів, де відбувається підготовка майбутніх офіцерів, повинні ефективно вирішувати складні завдання патріотичного виховання молоді. Громадянсько- патріотичне виховання, сприяння формуванню громадянської позиції є одним із головних пріоритетів у підготовці майбутнього офіцера.

Вказано, шо офіцер, який має високі морально-психологічні якості, патріотизм, здатен виконати свій обов'язок перед народом України. Патріотично-вихований офіцер - це особлива категорія людей з високою патріотичною свідомістю, який зацікавлений у зміцненні та захисті цілісності своєї держави, це професіонал з широким світоглядом, активною життєвою позицією, здатний сумлінно виконувати свої посадові обов язки як військового.

Узагальнено, що під гуманітаризацією та гуманізацією освіти розуміємо систему організаційних, методологічних, психологічних заходів, спрямовану на проникнення гуманістичних ідей і гуманітарних знань у процес підготовки майбутніх офіцерів. Вбачається, що це є одним зі стрижнів та підвалин забезпечення громадянсько-патріотичного виховання майбутніх офіцерів у військових закладах вищої освіти.

Визначено, що система громадянсько-патріотичного виховання ґрунтується на формуванні в молоді шанобливого ставлення до представників старших поколінь і захисників Вітчизни, які героїчно боронили власну землю від зовнішнього ворога. Громадянсько-патріотична позиція формується на зразках героїзму найкращих синів та дочок на всіх історичних етапах становлення України задля отримання нею незалежності та повинно стати ключовим педагогічним завданням виховання у військових закладах вищої освіти. громадянськість виховання патріотичний освіта

Вказано, що невід'ємною частиною громадянсько-патріотичної підготовки є застосування таких методів як використання рідної мови народу та прикладів героїчного протистояння народу, міжпредметних зв'язків, побудованих на підвалинах гуманітаризації освіти, турбота про розвиток фізичних якостей для збереження здоров'я та життя як найвищої цінності, критичне ставлення до неправдивої інформації та пропаганди агресора.

Ключові слова: громадянськість, гуманітаризація та гуманізація освіти, патріотизм, цінності, громадянсько-патріотична позиція, громадянсько- патріотична підготовка, громадянсько-патріотичне виховання, методи виховання, майбутні офіцери, військові заклади вищої освіти, педагогічні умови, формування.

Synyshyna Viktoriia Mykhaylivna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Professor of the Department of Psychology, State institution of higher education «Uzhhorod National University», Uzhhorod

INFLUENCE OF COGNITIVE-STYLE CHARACTERISTICS OF THE COGNITIVE SPHERE ON PERSONAL LIFE ACTIVITIES.

Abstract. The article attempts to find out the current state of ensuring national-patriotic education of future officers in military institutions of higher education.

It was determined that scientific and pedagogical teams of higher educational institutions, where training of future officers takes place, must effectively solve the complex tasks of patriotic education of youth. National-patriotic education, promoting the formation of a civic position is one of the main priorities in the training of a future officer.

It is indicated that an officer who has high moral and psychological qualities, patriotism, is able to fulfill his duty to the people of Ukraine. A patriotically educated officer is a special category of people with a high patriotic consciousness, who is interested in strengthening and protecting the integrity of their state, has a broad outlook, an active life position, and is able to faithfully fulfill their official duties as a military officer.

In general, we understand the humanization and humanization of education as a system of organizational, methodological, and psychological measures aimed at the penetration of humanistic ideas and humanitarian knowledge into the process of training future officers. It is seen that this is one of the pillars and foundations of ensuring the national-patriotic education of future officers in military institutions of higher education.

It was determined that the system of civic and patriotic education is based on the formation of a respectful attitude in young people to representatives of older generations and defenders of the Motherland, who heroically fought for independence for their country, defended their own land and compatriots from an external enemy. The civic-patriotic position is formed on the example of the heroic sacrifice of the best sons and daughters at all historical stages of Ukraine for its independence and should become a key pedagogical task of education in military institutions of higher education.

It is indicated that an integral part of civic and patriotic training is the use of such methods as the use of the native language of the people and examples of the heroic resistance of the people, interdisciplinary connections built on the foundations of humanitarianization of education, concern for the development of physical qualities to preserve health, life as of the highest value, a critical attitude to the false information of the aggressor's propaganda.

Keywords: citizenship, humanization and humanization of education, patriotism, values, civic-patriotic position, civic-patriotic training, civic-patriotic education, methods of education, future officers, military institutions of higher education, pedagogical conditions, formation.

Постановка проблеми

Українці вже більше року героїчно протистоять повномасштабному вторгненню Росії. В Україні щодня відбувається російський ракетний тероризм, катування, руйнація міст та культурних пам'яток, вбивства мирних жителів, що є безпрецедентним порушенням міжнародного права з часів другої світової війни. У контексті теми війни проти України особливий концептуальний характер має громадянсько-патріотичневиховання майбутніх військовослужбовців, формування їх громадянсько-патріотичної позиції.

В цьому аспекті варто звернути увагу на антигуманні портрети загарбників, російських військових, підґрунтям яких є чиношанування і холопство, відтак і в армійській дійсності ЗС РФ переважають сліпа покора, наївна довірливість, безособовість і безпринципність. Вірогідно, що і під час підготовки російським майбутнім офіцерам був прищеплений шовінізм та реваншизм, що проявилося у їхньому різко негативному ставленні до західних ідеалів і цінностей, що вилилося у неоварварство, як демонстрація ненависті до того, що уособлює собою цивілізований світ - законності, правопорядку, поваги до прав і свобод людини.

Тому варто наголосити, що проблематика національно-патріотичного виховання майбутніх офіцерів саме в гуманістичному руслі, напротивагу зневазі російськими військовими інших народів та національностей, наразі потребує вирішення, оскільки цей аспект підготовки майбутніх офіцерів може зіграти визначну роль у фомуванні їх гуманних світоглядних орієнтирів. Аксіологічному релятивізму російських загарбників військовослужбовці ЗСУ протиставляють власну духовну міць, моральну загартованість, свідоме й відповідальне ставлення до захисту миру, свободи, демократії як на рідній землі, так і в усьому цивілізованому світі. Незалежно від посад і звань захисники України сповідують ідеологію європейського гуманізму, співвідносять з нею власні дії та вчинки, переконливо доводять безальтернативність гуманістичних ідеалів і цінностей [1].

Україна в усіх аспектах суспільного життя обрала демократичний шлях розвитку, зокрема, й вища освіта у руслі реформування ставить перед собою реалізацію надважливих задач гуманітаризації та гуманізації освіти. Безсумнівно, що ключовим аспектом у цьому процесі виступає людиновимірнісь, як квінтесенція всіх освітніх парадигм. Тому подолання перешкод у реалізації права людини на свободу, життя, гідність, безпеку, що є важливою світоглядною ідеологемою даної статті, може стати орієнтиром для розвитку особистості майбутнього офіцера. Відтак патріотизм, громадянськість курсантів вищих навчальних закладів повинні бути націлені на збереження незалежної держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Про формування особистості майбутнього офіцера в закладах вищої освіти проводили дослідження О.Бойко, А. Даценко, С. Камеш, Б. Олексієнко, В. Осьодло. Проблематикою патріотичного виховання та формування громадянської позиції займались вчені Є. Брижатий, О. Дєточка, В. Дзюба, В. Зелений, Т. Ісаєнко, В. Примак, В. Матвійчук.

Деякі праці присвячені проблемам виховання курсантів у військових закладах вищої освіти. Проте, у більшості робіт розглядаються лише окремі напрямі цієї складової освітнього процесу. Зокрема, у роботі С. Гречка досліджено та обґрунтовано системний підхід до виховання дисциплінованості у курсантів у військових закладах вищої освіти, у дослідженнях В. Зоня - обґрунтовано проблему формування особистості курсантів та розкрито питання виховання вольових якостей у курсантів військових закладів вищої освіти, Т.Ісаєнко досліджувала проблему виховання моральної культури курсантів.

Особливу увагу потрібно звернути на праці вітчизняного педагога і психолога В. Ягупова, який розглядає термін “військове виховання”, в його роботах вперше у вітчизняній військовій педагогіці обґрунтовано засади військового навчання і виховання.

З одного боку, результати досліджень свідчать про усвідомлення педагогами у військових закладах вищої освіти важливості та необхідності патріотичного виховання, з іншого, аналіз наукової літератури, а також сучасний стан патріотичного виховання курсантів вказує на недостатність висвітлення даної проблеми в сучасних специфічних умовах військової загрози. Не зважаючи на доволі велику кількість робіт з проблематики патріотичного виховання військовослужбовців, актуальними залишаються питання формування патріотичної позиції у курсантів - майбутніх офіцерів у закладах вищої освіти.

Мета статті - метою оглядової статті є актуалізація проблеми забезпечення громадянсько-патріотичного виховання майбутніх офіцерів у військових закладах вищої освіти.

Виклад основного матеріалу

Сьогодні в складних умовах військової агресії проти нашої країни, надзвичайно актуальною є проблема виховання у майбутніх офіцерів патріотичних почуттів та активної громадянської позиції, формування усвідомлення свого громадянського обов'язку на основі національних та гуманістичних загальнолюдських духовних цінностей. Науково-педагогічні колективи військових закладів вищої освіти, де безпосередньо відбувається підготовка майбутніх офіцерів, повинні ефективно вирішувати складні завдання громадянсько-патріотичного виховання молоді.Громадянсько-патріотичневиховання, сприяння

формуванню громадянсько-патріотичної позиції є одним із головних пріоритетів у підготовці майбутнього офіцера. У основу такої підготовки повинні бути покладені принципи людиноцентризму, моральності, справедливості, гуманізму, демократизму, наступності та спадкоємності поколінь, толерантності.

Особлива відповідальність за захист кордонів Украйни, її незалежності та суверенітету, забезпечення права на життя кожної людини лягає на плечі майбутніх офіцерів. Офіцер, який має високі морально-психологічні якості, патріотизм, здатен виконати свій обов'язок перед народом України. «Патріотично-вихований офіцер - це особлива категорія людей з високою патріотичною свідомістю, який зацікавлений у зміцненні та захисті цілісності своєї держави, широким світоглядом, активною життєвою позицією, здатний сумлінно виконувати свої посадові обов'язки як військового, так і громадянина своєї країни» [2, с.16].

Саме тому на заклади вищої освіти, науково-педагогічний колектив, які готують майбутніх офіцерів, покладається виховна місія формування у курсантів почуття любові до України, громадянськості, що виражається через повагу до кожної людини, країни, відтак саме на цьому підгрунті уможливлюється захист майбутніми військовими життя та спокію людей у нашій державі.

Погоджуємось з вченим Г. Ващенко, який визначає, що навчальні заклади повинні використовувати кожний момент своєї роботи не тільки для того, щоб дати учням (курсантам) знання, а й для того, щоб виховати з них повновартісних, всебічно розвинутих людей і добрих громадян своєї батьківщини. Відтак, в педагогіці щодо інтелектуального виховання є дві течії. Одна з них на перше місце ставить фахову підготовну, себто озброєння молоді знаннями й навичками, потрібними в практичній діяльності. Друга на перше місце ставить загальну освіту і вироблення світогляду. Наше завдання підготувати людей, що могли б служити своїми знаннями й працею батьківщині. Але ми підготуємо таких людей лише при тій умові, коли в

основу вироблення професійних знань покладемо загальну освіту молоді. Тому навіть на зважаючи на те, що наша Батьківщина вимагає дуже великої кількости практичних робітників в галузі різних професій, українська школа мусить приділяти багато уваги загальній освіті нашої молоді. Молоді покоління не лише засвоюють культурні здобутки поколінь попередніх, а й рухають культуру вперед. Така поведінка є виявом добрих християнських почувань і разом з тим сприяє добрим відношенням між людьми, робить спілкування з ними джерелом чистої радости, є одною з умов дружньої співпраці людей для загального добра. Поставлені вище завдання можуть бути здійснені через виховання молоді:морально-релігійне, громадянсько-

патріотичне, інтелектуальне і фізичне. Відповідно до цього і мусить бути побудована система педагогіки. Але не треба забувати, що педагогічний процес - єдиний, що всі названі вище види виховання органічно поєднані між собою, жоден з них не буде існувати без другого [3].

Г. Ващенко вважає, що вірний шлях розвитку народу полягає в тому, що нові покоління, сприймаючи культурні здобутки попередніх поколінь і зберігаючи національні традиції, рухають свою культуру вперед, вносячи в неї нові надбання. Це повною мірою стосується й до виховання молоді (курсантів). Виховуючи її в пошані до кращих національних традицій, в той же час треба ураховувати завдання сучасності. Розв'язуючи питання про цілі виховання сучасної української молоді, ми мусимо рахуватись не лише з нашими традиціями, а з тими завданнями, що ставить перед нами сучасне й майбутнє.

А саме, за дослідженнями вітчизняних та зарубіжних вчених, у системі вищої освіти XXI століття впливати на ідеї цілісної особистості будуть тенденції:

1. Гуманізація, яка розглядає людину з точки зору утвердження її як найвищої соціальної цінності.

2. Гуманітаризація освіти, яка сприяє формуванню духовності, культури особистості, цілісної картини світу.

3. Національна спрямованість освіти, яка полягає у невіддільності її від національної культури, в поєднанні освіти з народними традиціями, національними цінностями українського народу.

Під гуманітаризацією та гуманізацією розуміємо систему організаційних, методологічних, психологічних заходів, що покликані спрямовати гуманістичні ідеї і гуманітарні знання у процес підготовки майбутніх офіцерів. Вбачається, що це є одним зі стрижнів та підвалин забезпечення громадянсько-патріотичного виховання майбутніх офіцерів у військових закладах вищої освіти.

Важливо, що й у Державній національній програмі «Освіта» визначено, що гуманізація освіти полягає в утвердженні людини як найвищої соціальної цінності, найповнішому розкритті її здібностей та задоволенні різноманітних освітніх потреб, забезпеченні пріоритетності загальнолюдських цінностей, а гуманітаризація освіти покликана формувати цілісну картину світу, гуманітарну культуру і планетарне мислення, виховувати відповідне ставлення до навколишнього світу, суспільства і людини, сприяти подоланню екологічного невігластва і технократизму.

Гуманітаризація системи військової освіти в сучасних умовах є загальносвітовою тенденцією. Як відзначає М. Коба, наприклад, в академії американської армії упевнені в необхідності освіти кадетів у гуманітарній галузі та соціальних науках і вважають розуміння людей, соціальних інститутів і культури життєво необхідним для професійної військової діяльності в 21-му столітті [4, с.258].

Доречно наголосити, що важливу роль у формуванні патріотизму відіграє критичне ставлення курсантів до викривленої інформації в сучасних умовах військової агресії. Ще за радянських часів спотворювалися історичні факти, етапи та віхи національно-визвольного руху, знищувалися документальні підтвердження геноциду та державних злочинів проти українського народу. Відтак, система військово-патріотичного виховання повинна ґрунтуватися не на фейках, а на формуванні в молоді шанобливого ставлення до представників старших поколінь і захисників Вітчизни, які героїчно виборювали незалежність для своєї країни, боронили власну землю і співвітчизників від зовнішнього ворога.

Якщо в переважній більшості країн ця виховна традиція підтримується громадянським суспільством у цивілізованих формах, то в Росії вона набула неабиякого ідеологічного забарвлення, відзначається карикатурно- гіпертрофованим характером, що, у свою чергу, негативно позначається на ставленні молодих поколінь до служби в армії, виконання конституційного обов язку. Критичне осмислення уроків російсько-української війни, спричинить потребу в корегуванні європейського та вітчизняного гуманітарного контенту, у відпрацюванні оновленого освітнього інструментарію, що відповідатиме фундаментальним інституційним підходам, кращим практикам організації гуманітарної освіти в Україні та країнах західної демократії [1].

В данному аспекті варто звернути увагу на те, що одним посеред шляхів підвищення ефективності формування національної свідомості та її компоненту -громадянсько-патріотичної позиції курсантів - є встановлення більш тісних міжпредметних зв язків на основі гуманітаризації освіти. Так, для виховання в курсантів військових закладів вищої освіти національної самосвідомості доцільно використовувати ефективні методи й методичні прийоми, які відповідають сучасним вимогам та історичним умовам: розповіді про героїчне протистояння українських військових навалі окупантів, бесіди про національну ідею та визвольний поступ України, відвідування виставок, музеїв, майстерень народних митців; зустрічі з майстрами народної творчості;

демонстрація образотворчого народного мистецтва, репрезентація фільмів на історичну, біографічну (біографії героїв України, видатних осіб нації, діячів культури, мистецтва), українських легенд, дум; виготовлення альбомів і художніх монтажів з розповідями про героїчних курсантів закладів вищої освіти, ї побратимів, створення макетів та виробів із природного матеріалу; участь у народних обрядах, національних іграх, конкурсах, розучування народних пісень, інсценування національних літературних творів, проведення спортивних змагань на основі національних ігор та видів спорту, спортивно- розважальних свят.

Надзвичайно важливо на виховних бесідах з курсантами репрезентувати поезію, до прикладу, Ліни Костенко, що відображає трагізм рашистської навали, Тараса Шевченка як незламного борця з московським імперіалізмом тощо. Сучасні митці, які теж прагнуть передати через свої твори життєстверджувальну, гуманістичну ідею, не повинні залишатися поза увагою.

Наприклад, художниця Соломія Ковальчук звернулася до картини відомого австрійського художника і декоратора Густава Клімта «Поцілунок», щоб підкреслити високу місію захисників України і натхненну силу кохання, що наближає до перемоги над підступним і жорстоким ворогом: «зобразила замість закоханих героїв Клімта дівчину в українському вбранні та воїна ЗСУ»[4, с. 259].

В той час, коли російські пропагандисти культивують мотиви ненависті, звірства, люті, жорстокості, українські митці випромінюють власними творами упевненість у перемозі світла над темрявою, життя над смертю, кохання над ненавистю.

Варто зауважити, що відновлення національної самосвідомості, патріотизму, громадянськості в українських майбутніх офіцерів можливе й на зразках героїчної відданості найкращих воїнів на всіх історичних етапах України задля отримання нею незалежності. Цей аспект повинен стати важливим педагогічним завданням виховання.

Так, в умовах сьогодення трагічні наслідки російського вторгнення й окупації окремих територій піднесли місію української армії до захисту ідеалів гуманізму, свободи і демократії від тоталітаристської ненависті, жорстокості й насильства. Традиційно діяльність захисника України підпорядковують реалізації суспільно значимих цінностей, що «виконують функції контролю і критичного осмислення моральних настанов військовослужбовця» [1].

Саме тому першочергового значення у громадянсько-патріотичній підготовці майбутніх офіцерів набувають патріотизм, вірність українському народові, захист територіальної цілісності та незалежності держави, життя, честі й гідності, прав і свобод її громадян. Не останнє місце у вітчизняній військовій аксіосфері посідають такі цінності, як «відповідальність, ввічливість, порядність, принциповість, гідність, гордість, доблесть, людяність, об'єктивність, тактовність, уважність, послідовність, справедливість, шляхетність, доброзичливість, чуйність, доброта» [1].

При аналізі результатів цього дослідження не можливо залишити поза увагою проблему української мови. Невід'ємною частиною національного виховання є акцент на необхідності використання рідної мови народу - національного ідентифікатора, що становить неоціненне духовне багатство, через яке народ передає з покоління в покоління свою історію, славу, культуру, традиції. Спілкування рідною мовою веде до формування демократичних світоглядних орієнтирів, зростання національної свідомості майбутнього офіцера, формує його моральні якості та справжню гідність і повагу до національного коріння.

Варто зауважити, що громадянську позицію майбутніх офіцерів можливо формувати й на заняттях з фізичного виховання. Важливо, що виховною метою на цих заняттях повинна бути не тільки турбота про розвиток фізичних якостей і збереження здоров я, життя як найвищої цінності, а й забезпечення гармонійного розвитку фізичного й духовного життя, підготовка курсанта до суспільно корисної праці та захисту свого народу, нації, Батьківщини від ворогів.

У цьому аспекті особливої уваги заслуговує впровадження в кожне практичне заняття з фізичного виховання елементів національної культури - українських народних рухливих ігор, що за своїм змістом передбачають як розвиток сили, витривалості, спритності, взаємовиручки, кмітливості, спостережливості, тренування розуму тощо, так і прилучають до досвіду морального життя українського народу, дають можливість розвивати свою національну самобутність через сюжетність гри[4].

Отже, щоб ефективно забезпечувати формування громадянсько- патріотичної позиції майбутніх офіцерів у процесі навчальної діяльності потрібно, щоб засвоєння знань завжди відбувалось у поєднанні з процесом духовного та морального розвитку, щоб між ними не було суперечностей. Уможливлення цього процесу залежатиме від намагання та вміння поєднати навчальний матеріал із фахових дисциплін із завданнями громадянсько- патріотичного виховання.

Для ефективної організації патріотичного процесу виховання майбутніх офіцерів та формування їх громадянсько-патріотичної позиції військовим педагогам та психологам потрібно застосувати комплексний підхід до підготовки майбутніх офіцерів. Адже ефективне формування громадянської позиції відбувається і через належне ставлення до психічноо стану майбутніх офіцерів, турботу про їх психічне здоров'я.

А саме: обов'язково проводити регулярну діагностику емоційно- вольового та мотиваційного рівня курсантів та їх когнітивної готовності до діяльності в особливо-складних та ризикованих умовах; застосовувати індивідуальний підхід до кожного окремого курсанта для встановлення в процесі спілкування відчуття довіри та взаємоповаги, відокремлюючи групові інтереси від особистісних та робити акцент у виховному процесі на пріоритеті суспільної значущості над особистими бажаннями; моделювати різноманітні особливі ситуації та знаходити варіанти поведінки в їх умовах з урахуванням індивідуальних особливостей та патріотичної свідомості кожного окремого курсанта; під час проведення виховних заходів використовувати сугестивний методи виховання (навіювання)для корегування системної шкали життєвих інтересів, планів, та переконання курсантів в необхідності якісного виконання особистих або колективних доручень; розподіляти між курсантами окремі відповідальні доручення в процесі проведення військовопатріотичних заходів відповідно рівня їх готовності до такої діяльності; використовувати перцептивні функції спілкування та рефлексивного мислення під час виховного процесу для можливості передбачення індивідуальної реакції курсантів[6, с.80].

У реалізації громадянсько-патріотичнго виховання на основі принципу гуманізації в функціонуванні національної системи військової освіти існує декілька проблем, одна з них - це соціальне забезпечення військових.

Суттєвою підтримкою готовності майбутніх офіцерів до патріотичної самовідданості є високий рівень соціального забезпечення та соціальних гарантій для військовослужбовців у випадках отримання поранень, або їх родинам у випадку загибелі. Вони повинні бути впевнені в тому, що держава максимально поважає їх здатність до жертовності і не залишить їх родини без соціальної уваги та гідної матеріальної підтримки.

Саме тому, як вважає О.Колісник, в Україні необхідно вирішувати проблеми соціальних гарантій та матеріального забезпечення військовослужбовців, службові обов'язки яких пов'язані з безпосередньою загрозою їх життю. Невпевненість в гідному матеріальному забезпеченні та соціальних гарантіях може звести нанівець педагогічний процес патріотичного виховання у певної частини курсантів закладів військової освіти

Для збереження та підтримки патріотичного підйому в суспільстві, формування нового патріотичного покоління офіцерської еліти необхідна комплексна державна програма підтримки громадянсько-патріотичного виховання військової молоді та гідний рівень їх соціального забезпечення [6, с.82].

Висновки

Отже, слід зробити висновок, що враховуючи стійке зростання у сучасних умовах військової агресії, великого значення набуває підготовка висококваліфікованих офіцерів у закладах вищої освіти, від професійної діяльності та патріотизму яких безпосередньо залежить боєготовність збройних сил України.

Саме тому першочергового значення у ході підготовки офіцерів набувають патріотизм, громадянська позиція, вірність українському народові, захист територіальної цілісності та незалежності держави, життя, честі й гідності, прав і свобод її громадян.

Українські воїни не тільки відповідають гуманістичним ідеалам та цінностям, але и співвідносять з ними свою професійну діяльність у процесі захисту вітчизни, повсякчас на конкретних прикладах доводять безальтернативність таких особистісних якостей, як відчуття справедливості, людяність, доброта, емпатійність, відкритість і щиросердність, душевне благородство. Безсумнівно, що ці аксіологічні орієнтири Збройних сил України не могли б існувати без належного забезпечення національно- патріотичного виховання майбутніх офіцерів у військових закладах вищої освіти.

Література:

1. Вітченко Андрій, Осьодло Василь, Сергій Поздишев. Гуманітарний вимір російсько-української війни: монографія. Київ : НУОУ, 2023. 215с.

2. Брижатий Є. Військово-патріотичне виховання майбутніх офіцерів Збройних Сил України. Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: Педагогічні науки. 2016. № 1. С. 5-18.

3. Ващенко Г. Виховний ідеал : підруч. 2-е вид. Брюсель - Торонто -Нью-Йорк - Лондон - Мюнхен : Вид-во Центральної Управи Спілки Української Молоді. 1976. 208 с.

4. Коба М. Патріотичне виховання курсантів у вищому навчальному закладі. Молодий вчений. № 2 (54). 2018 с. 256-260.

5. Solomia Kovalchuk. Фото та відео в Instagram. URL:https://www.instagram.com/ dragonfly--kc

6. Колісник О. Сучасні підходи до формування національної свідомості та патріотизму у курсантів закладів військової освіти. Молодь і ринок. №4 (171). 2019. с.78-83.

References:

Размещено на Allbest.ru