Об’єктивна оцінка рівня сформованості екологічної культури студентів технічних коледжів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Об'єктивна оцінка рівня сформованості екологічної культури студентів технічних коледжів

Коваль Юлія Андріївна доктор філософії (PhD), викладач кафедри гуманітарних, економічних та фінансово-облікових дисциплін, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Анотація

В умовах становлення сучасного суспільства завданням педагогіки є формування екологічної культури здобувачів освіти. Екологічна освіта є одним із складників освітнього процесу, що дозволяє формувати в молоді оперативно реагувати на глобальні виклики часу. Об'єктивна оцінка рівня сформованості екологічної культури студентів технічних коледжів, вимагає розроблення певної діагностичної методики з урахуванням низки компонентів: мотиваційного, когнітивного, практично-діяльнісного, емоційно-вольового, ціннісно-смислового.

На основі аналізу різних наукових підходів (аксіологічного, культурологічного, особистісно орієнтованого, системного, середовищного) було розроблено критерії (мотиваційно-цінніснийЈ» когнітивнийЈ» діяльнісно-практичнийЈ» емоційно-вольовийЈ» рефлексивно-оцінний) та показників рівня сформованості екологічної культури здобувачів освіти технічних коледжів на основі обліку її структурних компонентів, що дозволяє диференціювати за такими рівнями, як низький, середній і високий.

Виділено специфічні показники діяльності здобувачів освіти, спрямовані на становлення екологічної культури, орієнтованої на сталий розвиток: спрямованість формування пізнавальних, практичних і творчих умінь екологічного характеруЈ» спрямованість на взаємодію студентів із навколишнім природним світом; спрямованість на комунікативну взаємодію індивіда з природою. освіта екологічний пізнавальний

Здобувач освіти, що знаходиться на високому рівні розвитку екологічної культури, завжди виявляє стійкий інтерес до соціально-екологічних проблем у світі та усвідомлює особисту потребу в підвищенні рівня знань про сталий розвиток українського суспільства; на середньому рівні - виявляє інтерес до соціально- екологічних проблем світу в колективній діяльності й має особисту потребу в підвищенні рівня знань про природуЈ» на низькому рівні - не виявляє інтересу до соціально-екологічних проблем світу.

Ключові слова: екологічна культура, здобувачі освіти, технічний коледж, компоненти та критерії оцінки екологічної культури, рівні сформованості екологічної культури здобувачів освіти технічних коледжів.

Koval Yuliia Andriivna Doctor of philosophy (PhD), teacher of the department of humanitarian, economic and financial and accounting disciplines, Vinnytsia State Pedagogical University named after Mykhailo Kotsiubinsky

OBJECTIVE ASSESSMENT OF THE LEVEL OF FORMATION OF ENVIRONMENTAL CULTURE OF TECHNICAL COLLEGE STUDENTS

In the conditions of the formation of a modern society, the task of pedagogy is the formation of an ecological culture of education seekers. Environmental education is one of the components of the educational process, which allows to form young people to respond quickly to the global challenges of the time. An objective assessment of the level of formation of the ecological culture of students of technical colleges requires the development of a certain diagnostic methodology taking into account a number of components: motivational, cognitive, practical-activity, emotional-volitional, value-meaningful.

Based on the analysis of various scientific approaches (axiological, cultural, person-oriented, systemic, environmental) criteria (motivational-value; cognitive; activity-practical; emotional-volitional; reflexive-evaluative) and indicators of the level of formation of the environmental culture of technical college students were developed based on the accounting of its structural components, which allows for differentiation according to such levels as low, medium and high.

Specific indicators of the activity of education seekers aimed at the formation of an ecological culture focused on sustainable development are highlighted: the orientation of the formation of cognitive, practical and creative skills of an ecological nature; focus on the interaction of students with the surrounding natural world; focus on the communicative interaction of an individual with nature.

A student of education, who is at a high level of development of ecological culture, always shows a steady interest in socio-ecological problems in the world and is aware of the personal need to increase the level of knowledge about the sustainable development of Ukrainian society; at the intermediate level - shows interest in social and ecological problems of the world in collective activities and has a personal need to increase the level of knowledge about nature; at a low level - does not show interest in social and ecological problems of the world.

Keywords: ecological culture, students of education, technical college, components and criteria of evaluation of ecological culture, levels of formation of ecological culture of students of technical colleges.

Постановка проблеми. Високий рівень екологічної культури здобувачів освіти передбачає можливість активного використання кожним здобувачем освіти технічного коледжу не тільки матеріальних, а й рекреаційно-розвивальних цінностей природи для свого особистісного розвитку та самовдосконалення. Якщо цілеспрямована освітня діяльність дозволяє здобувачам освіти технічного коледжу відкрити для себе психологічний потенціал спілкування з природою, як особливий природний ресурс, то це не тільки створює додаткові можливості для їх особистісного розвитку, а й формує переконання в унікальній цінності світу природи. Це саме по собі є серйозним чинником, що впливає на розвиток екологічно безпечних технологій природокористування. Забезпечення активної участі здобувачів освіти в підтримці ідей сталого розвитку та підтримки здоров я середовища - найважливіший аспект діяльності з формування екологічної культури студентів технічного коледжу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Позитивне ставлення здобувачів освіти технічного коледжу до природоохоронних структур є найсильнішим стимулом громадської підтримки своєї діяльності (Н. Анацька, В. Барановська, С. Бойченко, О. Бондар, Ю. Буц, Ф. Вольвач, Г. Глухова, В. Гончарук, Г. Гулик, В. Деркач, М. Дробноход, В. Дубовий, О. Дубовий, М. Дяченко-Богун, О. Єременко, О. Єресько, А. Єрмоленко, С. Іваненко, В. Іщенко, І. Качур, М. Кисельов, О. Крайнюк). Залучення здобувачів освіти в безпосередню практичну діяльність із підтримки "здоров'я середовища" формує в них почуття причетності: здобувачам освіти технічного коледжу властиво берегти те, на що була спрямована їхня творча активність, у що було вкладено їхню власну працю [1 - 6].

Досі ще немає єдиного та загальноприйнятого визначення екологічної культури. Кожне з наявних визначень має як переваги, так і недоліки, але не одне з них не може претендувати на універсальність. Саме тому у статті досліджено такий психолого-педагогічний науковий феномен "екологічна культура" в сучасних інтерпретаціях як один із провідних компонентів особистості, як головний системо-утворюючий чинник, що сприяє утворенню в людині справжньої інтелігентності та цивілізованості.

Метою формування екологічної культури студентів технічного коледжу, як засвідчує наше дослідження, є виховання відповідального, добросовісного ставлення до природи. Досягнення цього здійсненне за умови цілеспрямованої безперервної роботи викладачів із формування в здобувачів освіти технічного коледжу системи наукових знань, цілеспрямованих на пізнання процесів і результатів взаємодіяння людини, суспільства і природи, екологічних ціннісних орієнтацій, засад і правил природо-збереження, потреби в спілкуванні з природою та бажання до природоохоронної роботи. Формування в здобувачів освіти технічного коледжу екологічної культури має здійснюватися як у навчанні, так і в позанавчальній діяльності.

Виклад основного матеріалу. Актуальність проблеми формування екологічної культури студентів підтверджується на нормативно-правовому рівні. Так, в Україні для реалізації екологічної освіти є належна правова и нормативна база, до прикладу: Конституція України (1996), Закон України "Про освіту" (2017), "Про вищу освіту" (2014), Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті (2002), Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки (2014), Закон України "Про охорону навколишнього середовища" (1998) та його нова редакція (2018), Закон України "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року", Концепція екологічної освіти України (2001) тощо, в яких окреслюються умови модернізації системи вищої освіти - взаємозалежність загальних знань і практичних умінь, піднесення багаторівневої системи підготовки студентів, варіативності та модульності освітніх програм, указується на обов'язковість викладання екологічних дисциплін у всіх закладах освіти. Дані законодавчі акти стали визначальними в розвитку безперебійної екологічної освіти в Україні, бо були визначені її концептуальні положення, цілі, зміст і методи в сфері охорони довколишнього середовища та розумного природокористування, громадських екологічних організацій [1, 4, 6].

Екологічну культуру розуміємо як ознаку цивілізації. Екологічна культура є складовою частиною загальної культури особистості, яка становить результат засвоєння соціальних цінностей. Екологічна культура це усвідомлене ставлення людини до природи, що забезпечує збереження, збагачення довкілля і створює сприятливі умови життя і вдосконалення людини. Можна закцентувати увагу на моральності особистості та стверджувати, що "екологічна культура" є сукупністю вимог і норм, до екологічної діяльності, готовністю людини дотримуватися цих норм [3, 6].

У нашому авторському тлумаченні, екологічна культура студентів технічного коледжу - це інтегративна якість, яка дозволяє випускнику технічного коледжу через гармонізацію системи "людина - природа" найбільш адекватно визначити своє місце у навколишньому світі, максимально повно актуалізувати життєві ресурси, більш повно розкритися та проявити свої здібності в різних сферах життя та діяльності [1, 4, 5].

За результатами нашого дослідження виділено специфічні показники діяльності здобувачів освіти, спрямовані на становлення екологічної культури, орієнтованої на сталий розвиток [2, 4]:

> спрямованість формування пізнавальних, практичних і творчих умінь екологічного характеру; розвиток вольових якостей здобувачів освіти і покращення впливу природи, прагнення до її пізнання в єдності з морально- естетичними переживаннями; вироблення норм поведінки у природі, що виключають завдання їй шкоди, її забруднення чи руйнації;

> спрямованість на безпосередню взаємодію здобувачів освіти із навколишнім природним світом, внаслідок якої: а) формується індивідуальний досвід, що виникає під час колективного чи індивідуального розв'язання різноманітних еколого-орієнтованих теоретичних, практичних, наукових, творчих завдань; б) розвивається особистісне ставлення до природи;

> спрямованість на комунікативну взаємодію індивіда з природою, в результаті якої набувається особистий досвід безпосереднього переживання єдності (спільності та відмінності) з природним об єктом на рівні емоційної, особистої, ціннісно-орієнтованої взаємодії з ним.

Головними характеристиками рівня є конкретність, яка дає можливість розглядати його як більш власне поняття відносно до критерію, тобто таке, що є вимірювачем останнього, і діагностичністю, яка дозволяє показнику бути доступним для спостереження, обліку та фіксування. Показники фіксують певні стани чи рівень розвитку досліджуваної реальності за виокремленим критерієм [1, 3, 6].

Критерійними особливостями для вичленування рівнів є параметри, наявність яких свідчить про розвиток екологічної культури здобувачів освіти технічного коледжу за сталого розвитку українського суспільства.

Здобувач освіти, що знаходиться на високому рівні розвитку критеріїв екологічної культури, завжди виявляє стійкий інтерес до соціально- екологічних проблем у світі; усвідомлює особисту потребу в підвищенні рівня знань про сталий розвиток українського суспільства; вміє усвідомлено вибудовувати свою поведінку в неординарних соціальних ситуаціях; володіє раціональними прийомами пошуку й оброблення інформації з проблеми сталого розвитку, критично ставиться до неї; готовий до перетворення навколишнього природного світу з урахуванням досвіду використання екологічних знань; вміє проектувати та втілювати ідеї екологічної доцільності у професійній та інших видах діяльності; творчо розв'язувати реальні екологічні проблеми, бере активну участь у практичній ціннісно-орієнтованій, у тому числі природоохоронній діяльності й ін.; володіє способами прийняття еколого-орієнтованих рішень у професійній діяльності, а також у конкретних екологічних ситуаціях; рефлексивними прийомами, самоаналізом ставлення до навколишнього природного світу та себе як невід'ємної його частини; здатний оцінювати власну готовність до здійснення еколого-орієнтованої професійної діяльності, її результатів, у т. ч. у рамках соціального та професійного досвіду [4, 5].

Здобувач освіти, що знаходиться на середньому рівні розвитку екологічної культури, виявляє інтерес до соціально-екологічних проблем світу в колективній діяльності; має особисту потребу в підвищенні рівня знань про сталий розвиток світу; розуміє соціальні проблеми, сутність явищ, які є в суспільстві; достатній обсяг, міцність екологічних знань; володіє раціональними прийомами пошуку й оброблення інформації; виявляє інтерес до способів прийняття соціальних еколого-орієнтованих рішень у професійній діяльності; має уявлення про способи перетворення навколишнього соціального та природного світу на основі досвіду використання екологічних знань; має досвід участі в соціальних проєктах, у професійній та інших видах діяльності; володіє методами творчого розв'язання реальних екологічних проблем; знає рефлексивні прийоми, способи самоаналізу, ставлення до навколишнього природного світу та себе як невід'ємної його частини; оцінює власну готовність до здійснення еколого-орієнтованої професійної діяльності, її результатів, у т. ч. у рамках соціального та професійного досвіду; виявляє інтерес до самоосвіти та саморозвитку в галузі сталого розвитку суспільства [1].

Здобувач освіти, який знаходиться на низькому рівні розвитку екологічної культури, не виявляє інтересу до соціально-екологічних проблем світу; особиста потреба в підвищенні рівня знань про сталий розвиток світу суспільства відсутня; ситуативно переживає під час зіткнення з соціальними проблемами; відсутні знання та розуміння сенсу цінностей у житті; ігнорує роз яснення з боку оточуючих; епізодичні прояви ініціативи та самостійності в пошуку джерел інформації, інтересу до способів прийняття соціально орієнтованих рішень у професійній діяльності не виявляє; не готовий до перетворення навколишнього соціального та природного світу на основі досвіду використання знань; не має досвіду участі в соціальних проєктах у професійній та інших видах діяльності; не володіє способами творчо розв'язувати реальні екологічні проблеми, не бере участі в практичній ціннісно-орієнтованій, у тому числі еколого-охоронної діяльності й ін.; не володіє рефлексивними прийомами, способами самоаналізу ставлення до навколишнього природного світу та себе як невід'ємної його частини; не робить оцінки власної готовності до здійснення соціально-орієнтованої професійної діяльності, її результатів, у т. ч. у рамках соціального та професійного досвіду; не виявляє інтересу до самоосвіти та саморозвитку в сфері екології [1, 2, 3, 6].

Характеристика рівнів сформованості компонентів екологічної культури здобувачів освіти в освітньому середовищі технічного коледжу представлена в контексті впровадження внутрішньо-предметних інновації, що застосовуються під час викладання дисциплін "Безпека життєдіяльності", "Будова і експлуатація автомобілів", "Виробнича діяльність та комерційна справа", "Відновлювальні джерела енергії", "Всесвітня історія", "Зарубіжна література", "Іноземна мова", "Інформатика та комп'ютерна техніка", "Культурологія", "Математика", "Монтаж, технічне обслуговування та ремонт установок відновлювальної енергетики", "Основи екології", "Основи енергозбереження", "Природничі науки", "Соціологія", "Технічне обслуговування та ремонт електроустаткування автомобілів і тракторів", "Фізичне виховання", "Формування екологічної культури в освітньому середовищі технічних коледжів" в експериментальних закладах освіти- це нововведення, пов'язані зі способом викладання дисципліни, створенням та використанням в освітньому процесі різних методичних рекомендацій, посібників і нових електронних навчально- методичних комплексів. Крім нових методичних рекомендацій використовуються міждисциплінарні авторські розробки, що дозволяють глибше розібратися в екологічних проблемах і процесах, що відбуваються в екосистемах.

Екологічна освіта є одним із складників освітнього процесу, і саме тому дозволяє формувати в молодого покоління вміння критично мислити, аналізувати ситуацію й оперативно реагувати на глобальні виклики часу. Тому, екологічна культура дозволяє випускнику технічного коледжу через гармонізацію системи "людина - природа" найбільш адекватно визначити своє місце у навколишньому світі, максимально повно актуалізувати життєві ресурси.

Висновки

Таким чином, зазначимо, що об'єктивна оцінка рівня сформованості екологічної культури студентів технічних коледжів, вимагає розроблення певної діагностичної методики з урахуванням низки конкретних компонентів і критеріїв. Вибір компонентів і критеріїв оцінки екологічної культури та їх показників є актуальною та складною методологічною проблемою в сучасній педагогіці. На основі аналізу різних наукових підходів було розроблено компоненти, критерії та показники рівня сформованості екологічної культури здобувачів освіти технічних коледжів. Це дозволяє діагностувати сформованість екологічної культури здобувачів освіти технічних коледжів, визначаючи її такими рівнями, як низький, середній і високий.

Література

1. Vizrnuk І., Ordatii N.Ј¬Ordatii A. Environmental Consciousness of Students in VSPU Named After Mykhayl Kotsyubynsky in the Conditions of Quarantine Restrictions. Sdence and Education, 3(CLXXXVII), 2021. Р. 38-45. Режим доступу: https://scienceandeducation.pdpu.edu.ua/ articles/2021-3-doc/2021-3-st5

2. Візнюк І. М., Поліщук А.С. Рівень психологічної стійкості студента в умовах дистанційного навчання. Інсайт: психологічні виміри суспільства. 2020. Вип. 3. С. 57-68. Режим доступу file:///C:/Users/user/Downloads/ipsd_2020_3_7.pdf (дата звернення: 07.06.2023).

3. Кадемія М.Ю., Поліщук А.С., Долинний С.С. Використання штучного інтелекту у вивченні іноземної мови здобувачами освіти. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: збірник наукових праць. Вінниця: ТОВ "Друк плюс", 2022. Вип. 63. С. 153-163.

4. Черчик Н.Л. Активізація рефлексивно-творчої навчальної діяльності методами інтерактивного навчання, спрямованих на практичне освоєння біоетичної культури і гуманістичних норм професійної поведінки майбутніх фельдшерів: навч.-метод. посіб. Вінниця, 2020. 132 с.

5. Чубрей О.С. Система підготовки майбутніх учителів географії до професійної діяльності на засадах компетентнісного підходу: монографія. Чернівці: Технодрук, 2020. 376 с.

6. Шевченко Л.С. Застосування інноваційних педагогічних методик майбутніми учителями технологій. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. 2013. Вип. 35. С. 497-502. URL: http://nbuv.gov. ua/UJRN/Sitimn _2013_35_106. (дата звернення: 06.06.2021).

7. References:

8. VizmukЈ¬І.Ј¬OrdatiiЈ¬N.Ј¬OrdatiiЈ¬A. (2021). Environmental Consciousness of Students in VSPU Named After Mykhayl Kotsyubynsky in the Conditions of Quarantine Restrictions. Ssience and Education, 3(CLHHHVII)Ј¬38-45. Retrieved from https://scienceandeducation.pdpu.edu.ua/articles/ 2021-3-doc/2021-3-st5 [in English].

9. У^діикЈ¬І. M.Ј¬PoUshhukЈ¬A.S. (2020). Riven' рзШо^іЛпої stijkosti studenta v umovah distandjnogo navchannja [The level of psychological stability of the student in distance learning conditions]. 7nsa/+t: ps/+holog/+chn/+ v/+m/+r/+ susp/+l'stva - Insight: psycho/ogica/ dimensions of societyЈ¬3Ј¬57-68. Retrieved from file:///C:^sers/user/Downloads/ipsd_2020_3_7.pdf [in Ukrainian].

10. Kadem^ja, M. Ju.Ј¬PoUshhukЈ¬A.S.Ј¬DolinnijЈ¬S.S. (2022). Vikoristannja shtuchnogo Intelektu u vivchennl Inozemnoi. movi zdobuvachami osvhi [The use of artificial intelligence in the study of a foreign language by students of education]. Nuchasn/. tehnolog/.ї ta metodiki navchannja u pldgotovd faMvdv: metodologUa, teorija, dosvM, problemi: zb^nik naukovih prac^f - Modern information technologies and innovative teaching methods in the training of specialists: methodology, theory, experience, problemsЈ¬63, 153-163 [in Ukrainian].

11. CherchikЈ¬N. L. (2020). Aktiv/+zac/ja refeksivno-tvorcho/ navchal'no/ dj+al'nost/+metodami Interaktivnogo navchannja, sprjamovanih na praktichne osvoennja bіoetichnoї kulturi і norm profesUno/ povedlnki maUbutnlh feldsheriv [Activation of reflective and creative educational activities by means of interactive learning methods aimed at practical development of bioethical culture and humanistic norms of professional behavior of future paramedics]. [in Ukrainian].

12. ChubrejЈ¬O. S.(2020). Sistema pldgotovki maibuMh uchitehv geografh do profesUno/ dyarnosti na zasadah kompetentnlsnogo ptdhodu [The system of training future geography teachers forpro/essional activity based on the competence approach]. Chernlvd: Tehnodruk [in Ukrainian].

13. Shevchenko, L. S. (2013). Zastosuvannja іnnovacіjnih pedagogkhnih metodik majbutnlmi uchiteljami tehnolog^j [Application of innovative pedagogical methods by future technology teachers]. Suchasn/. tehnolog/.ї ta /.nnovac/jn/. metodiki navchann/a u pіdgotovcі faMvdv: metodologUa, teorija, dosvM, problemi: zMrnik naukovih prac^f - Modern information technologies and innovative teaching methods in the training of specialists: methodology, theory, experience, problemsЈ¬35Ј¬ 497-502. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/ UJRN/Sitimn _2013_35_106 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru