Цифрові наративи як інструменти залучення здобувачів вищої освіти до освітньо-просвітницької діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комунальний заклад вищої освіти «Луцький педагогічний коледж» Волинської обласної ради, м. Луцьк, Україна

Луцький національний технічний університет, м. Луцьк, Україна

Цифрові наративи як інструменти залучення здобувачів вищої освіти до освітньо-просвітницької діяльності

М.Ф. Бойчук

викладач математики циклової комісії

викладачів природничо-математичних дисциплін

С.П. Бахомент

спеціаліст вищої категорії, викладач-методист

Л.І. Боремчук

спеціаліст вищої категорії, викладач-методист

Г.А. Герасимчук

кандидат технічних наук, доцент

декан факультету цифрових освітніх та соціальних технологій

Анотація

цифровий наратив вищий освіта

У статті представлено аналітичний погляд на потенціал цифрових наративів як інструментів залучення здобувачів вищої освіти до освітньо-просвітницької діяльності. Визначено, що освітньо-просвітницька діяльність трактується як соціально спрямована освітня діяльність закладу освіти, що наскрізно поєднує культурний розвиток здобувачів освіти, заснований на цінностях рівності, патріотизму, поваги, толерантності, різноманітності, та формування національної ідентичності.

На основі комплексного аналізу розкрито сутність, зміст та дидактичні характеристики цифрових наративів. Зазначено, що наративний дискурс відіграє важливу роль у розвитку просвітницької компетентності майбутніх педагогів. У статті коротко схарактеризовано прикладні аспекти використання цифрових наративів як механізмів залучення студентської молоді до освітньо-просвітницьких мікропроектів та заходів (на прикладі Комунального закладу вищої освіти «Луцький педагогічний коледж» Волинської обласної ради). Джерельною базою для аналізу стали цифрові тексти, презентації, розповіді, розміщені у блогах (сторінках у соціальних мережах) здобувачів освіти як рефлексії щодо участі у просвітницьких заходах.

Відзначено, що інтегративним результатом залучення студентської молоді до освітньо-просвітницької роботи повинна стати сформованість цілісного професійного світогляду, заснованого на цінностях рівності, патріотизму, поваги, толерантності, різноманітності. Педагог Нової української школи - не лише компетентний фахівець, а насамперед творча і духовно зріла особистість, вільна і соціально активна. Модернізація професійної підготовки нового покоління педагогів, здатних гнучко реагувати на виклики воєнного та повоєнного суспільства, повинна опиратися передусім на просвітницьку місію вчительства у формуванні національної ідентичності свідомих членів громадянського суспільства. Зміцнення просвітницької компоненти у змісті та технологіях педагогічної освіти повинно стати ціннісним запобіжником та протидією намаганням російської федерації знищити українську державність та національну ідентичність, знецінити нашу культуру.

Ключові слова: освітньо-просвітницька робота, цифрові наративи, наративний підхід, світоглядна компонента, професійна підготовка педагога.

Поставлення проблеми

Євроінтеграційний контекст є наскрізним для відновлення усіх сфер українського суспільства; не винятком є і сфери освіти та культури. Схиляємося до думки, що зміцнення просвітницької компоненти у змісті та технологіях педагогічної освіти може і повинно стати своєрідним запобіжником щодо намагань російської федерації знищити українську державність та національну ідентичність, знецінити нашу культуру. Вочевидь, що «розвиток освіти, з фокусом на основні компетентності та інновації», має поєднуватися із розвитком «екосистеми для культури, пам'яті, спадщини та креативних індустрій з акцентом на самобутність, мистецтво, художню освіту» [Проєкт відновлення України, с. 26].

Мета дослідження: на основі аналізу теоретичних джерел і практичного досвіду висвітлити прикладні аспекти використання виховного потенціалу цифрових наративів у контексті залучення здобувачів педагогічної освіти до освітньо-просвітницької роботи.

Аналіз попередніх досліджень

Питанням реалізації цифрово-наративного підходу у професійній підготовці майбутніх педагогів присвячено низку наукових праць, що розкривають такі аспекти піднятої проблеми: ефективні стратегії імплементації інформаційних технологій в освітній процес (В. Биков, М. Жалдак, Н. Морзе, О. Спірін та ін.); міждисциплінарні аспекти використання цифрових наративів у процесі професійної підготовки (В. Биков, М. Лещенко, Л. Тимчук, О. Семеног, О. Сінькевич та ін.). Проблематика, пов'язана із організацією педагогічно-просвітницької діяльності, ставала предметом досліджень у численних працях (О. Кравченко, В. Павленко, О. Сінькевич, Т. Розвадовська та ін.).

Результати та дискусії

У термінологічній системі педагогічної науки поняття «просвітницька діяльність» найчастіше зустрічається в історико-біографічних дискурсах, що висвітлюють життєвий та професійний шлях видатних діячів-просвітителів або ж просвітницьких товариств чи організацій із погляду історичної ретроспективи. Доволі нечисленними є дослідження, що розкривають сутність досліджуваного поняття у контекстах діяльності сучасного педагога з урахуванням сьогоднішніх і освітніх, а передусім, соціально-політичних реалій.

У дослідженні В. Павленко поняття «просвітницька діяльність» інтерпретується як «вид діяльності (зокрема й професійної) щодо поширення знань серед різних прошарків населення, навіть на благодійних засадах» [Павленко : 31-32]. Під освітньо-просвітницькою діяльністю вчена розуміє діяльність, спрямовану на оволодіння людиною системою знань, умінь і навичок та поширення знань, культури та освіти в інтересах особистості, суспільства, держави [Павленко : 32].

За визначенням О. Кравченко, освітньо-просвітницька діяльність може тлумачитися як діяльність в умовах суспільних перетворень, спрямована на реформування усіх сфер життєдіяльності, культурний розвиток з подальшим упровадженням за допомогою широкої мережі освітніх закладів та впровадження новаторських форм та методів навчально-виховної, просвітницької діяльності, які набули подальшого розвитку в освітній практиці [Кравченко].

С. Лелюх збагачує педагогічну терміносистему тлумаченням сутності поняття «освітньо-просвітницька діяльність православних священників», яке тлумачиться як «різновид їхньої професійної діяльності, що передбачає сприяння культурному розвитку населення, виконання ними свідомої та ініціативної ролі у формуванні, збереженні та передачі національних цінностей, знань і православних традицій, з подальшим їх упровадженням за допомогою впровадження новаторських форм та методів освітньої діяльності» [Лелюх].

Аналізуючи основні ідеї та характеристики доби Просвітництва, Т Розвадовська розкриває сутнісні ознаки поняття «просвітницька робота» у філософському контексті, зокрема «просвітницька робота має на меті «просвітити», надати певні знання, передові ідеї людині, які б допомогли їй зростати особистісно, розширити горизонти своїх знань та критично мислити. Крїм того, передача знань повинна виконувати не тільки інформаційну, але й мати виховну функцію на засадах гуманізму» [Розвадовська].

У контексті професійної діяльності практичного психолога Т. Розвадовська просвітницьку роботу розглядає у широкому та вузькому розуміннях. У широкому - будь-яка діяльність має спрямовуватись на психологічну просвіту людей, знайомити їх із специфікою діяльності практичного психолога, її методами та можливостями. Вузьке розуміння просвітницької роботи розглядається як цілеспрямовані дії практичного психолога, спрямовані на поширення психологічних знань [Розвадовська].

Щодо професійної діяльності соціального педагога, то просвітницька робота повинна включати у себе елементи соціального виховання. Соціальне виховання - це процес та результат цілеспрямованого впливу на людину для оволодіння та засвоєння нею загальнолюдських та спеціальних знань, соціального досвіду для формування позитивних ціннісних орієнтацій, соціально значущих якостей [Соціальна педагогіка: мала енциклопедія : 292].

Відповідно, просвітницька робота соціального педагога, за визначенням Т. Розвадовської, - це різновид професійної діяльності, спрямованої на передачу певних знань та інформації про певні соціально-педагогічні проблеми в соціумі, виховання особистісного ставлення до соціально-педагогічної проблеми на засадах гуманізму [Розвадовська].

Термін «освітня діяльність» визначено у Законі України «Про освіту» (2017) як діяльність суб'єкта освітньої діяльності, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті [ЗУ «Про освіту»].

Зважаючи на сутнісні характеристики досліджуваного поняття, викладені вище, під освітньо-просвітницькою діяльністю розуміємо соціально спрямовану освітню діяльність закладу освіти, що наскрізно поєднує культурний розвиток здобувачів освіти, заснований на цінностях рівності, патріотизму, поваги, толерантності, різноманітності, та формування національної ідентичності.

У межах нашого дослідження розглянемо потенціал інноваційних цифрових технологій, зокрема цифрових наративів як інструментів залучення здобувачів вищої освіти до освітньо-просвітницької діяльності.

Відмітимо, що наратив (англ. «narative» означає «оповідь», описовий текст певної послідовності подій (історію, розповідь, опис, повідомлення), який акумулює особистісний смисл знання і водночас «є мистецькою та ціннісною формою людської експресії» [Семеног].

У дослідженні О. Сінькеич наратив розглядається як особливий, притаманний людині принцип самоорганізації свідомості, спосіб осмислення світу, модель його «експериментального освоєння» і одночасно специфічно людський модус буття [Сінькевич]. Авторка стверджує, що «наративний погляд на світ є природнім для людини: ми намагаємось пізнати його, накидаючи на нього «наративну сітку», розташовуючи події за просторово-часовим принципом, поєднуючи їх причинно-наслідковими зв'язками, вибудовуючи розповідь про нього, в якій є початок, розвиток та закінчення, розповідь, яка укладається в певну цілісність, а самих себе та інших бачимо її героями» [Сінькевич].

Наративний підхід в організації освітнього процесу набуває все більшої популярності та затребуваності. На думку М. Лещенко, застосування методів наративу «вимагає від учителя не стільки безпомилкового вивчення й точної передачі змісту навчального матеріалу (краще за вчителя це зробить комп'ютерна програма), як уміння «одягнути суху інформацію» «у живу одежу слова», яскраві барви та трепетні почуття, зробити її привабливою й особистісно значущою для учня» [Лещенко].

Наративно-цифровий підхід (narrativedigital approach) - це застосування в навчально-виховному процесі цифрових наративів, які є інтегрованим поєднанням наративу (оповіді) й інформаційно-комунікаційних технологій [Тимчук].

Як правило, сучасні дослідники до різновидів форм цифрових наративів відносять цифрові тексти, презентації, розповіді, розміщені у блогах, твітер-романи, романи для читання, розміщені на екрані мобільного телефона, відеокліпи, анімаційні фільми, відеоблоги, фотоколажі, описи подій у соцмережах, ігрові квести та ін. [Тимчук].

«Цифрові наративи - це мультимедійний проект, що поєднує текст, зображення, аудіо та відео файли в короткому відеокліпі. За останні роки цифрові наративи перетворили аудиторії коледжів та університетів у простори креативної, творчої, мультимедійної діяльності. Цифрові наративи довели, що вони є могутнім засобом для студентів, щоб представити рівень засвоєння і розуміння ними текстів й контекстів у формі, що вирізняється від форми традиційних письмових робіт» [Digital Storytelling].

У сучасних дослідженнях (Л. Тимчук, М. Лещенко) з'ясовано, що цифрові наративи виникли у зв'язку з розвитком і доступністю медіа-технологій (наприклад, цифрові камери, цифрові записувачі голосу та ін.), що дозволяють людям обмінюватися їхніми історіями через Інтернет, за допомогою YouTube (веб-сервіс, що дозволяє користувачам завантажувати й переглядати відео, а також додавати, продивлятись та коментувати ті чи інші відеозаписи), Vimeo (веб-сервіс, що надає користувачам послуги в збереженні та трансляції зроблених ними відеоматеріалів), подкастів та інших електронних обмінних систем.

Дидактичний потенціал цифрових наративів полягає у тому, що вони розширюють традиційні характеристики оповіді, тому що здатні об'єднати нерухомі знімки, рухомі зображення, звук і текст, а також бути нелінійними й містити інтерактивні функції (Л. Тимчук). Експресивні можливості технологій пропонують широку базу функцій, що поглиблюють досвід автора й аудиторії, надають більшої інтерактивності, дозволяють активізувати більшу кількість каналів передачі та сприймання наративів.

У дослідженні Л. Тимчук наголошується, що використання цифрових наративів у сучасному медіапросторі - це важливий компонент інформаційного впливу на людину, що уможливлює дослідження способів, за допомогою яких ми переживаємо, осмислюємо й впорядковуємо, набуваючи досвіду, наші спогади, наміри, життєві історії, шукаємо самоусвідомлення [Тимчук]. Цифрові наративи, доступні через телебачення, Інтернет і ті, які педагоги пропонують учням, студентам, потребують якісного відбору, обробки, переосмислення, повинні містити високий рівень рефлексивної дії, нести й пробуджувати духовний потенціал людини. Із гуманістичної точки зору інформація повинна сприяти встановленню зв'язків між подіями, спілкуванню у віртуальній реальності, роблячи акцент на ставленні до життя як до основної даної нам реальності, яку ми постійно змінюємо та удосконалюємо, розвивати в людині духовність, міцну і водночас гнучку самоідентичність. Тільки тоді якісний, майстерно створений цифровий наратив дасть можливість збагатити реципієнтів неоціненним досвідом самопізнання й саморозвитку [Тимчук].

Із погляду мети нашого дослідження важливо відмітити, що сучасними дослідниками піднімається проблема наративізації у контексті формування персональної ідентичності в добу масової культури. О. Сінькевич справедливо зауважує, що сучасна людина, постійно приміряючи на себе різні соціальні ролі, слідуючи різним ідейним віянням та модним трендам, опинилась у «лабіринті ідентичностей» [Сінькевич]. У психіатрії такий стан особи ще називають «протеївською ідентичністю» (Р.Дж. Ліфтон): ідентичність не може залишатись стабільною, і людина стає подібною до античного божества Протея, котрий постійно змінював свій вигляд [Сінькевич: 125]. Персональну кризу ідентичності у сучасних умовах можна пояснити багатьма факторами, зокрема і глобалізаційними викликами («взаємодія і взаємопроникнення культур, внаслідок чого людина почувається «громадянином світу» і втрачає відчуття коренів, зв'язків з традиційними суспільними інститутами, котрі виконували роль механізмів ідентифікації»).

Нараційний дискурс відіграє важливу роль і у розвитку просвітницької компетентності майбутніх педагогів. Коротко схарактеризуємо прикладні аспекти використання цифрових наративів як механізмів залучення студентської молоді до освітньо-просвітницьких мікропроектів та заходів (на прикладі Комунального закладу вищої освіти «Луцький педагогічний коледж» Волинської обласної ради). Джерельною базою для аналізу стали цифрові тексти, презентації, розповіді, розміщені у блогах (сторінках у соціальних мережах) здобувачів освіти як рефлексії щодо участі у просвітницьких заходах.

Висновки

Інтегративним результатом залучення студентської молоді до освітньо-просвітницької роботи повинна стати сформованість цілісного професійного світогляду, заснованого на цінностях рівності, патріотизму, поваги,

толерантності, різноманітності. Педагог Нової української школи - не лише компетентний фахівець, а насамперед творча і духовно зріла особистість, вільна і соціально активна. Модернізація професійної підготовки нового покоління педагогів, здатних гнучко реагувати на виклики воєнного та повоєнного суспільства, повинна опиратися передусім на просвітницьку місію вчительства у формуванні національної ідентичності свідомих членів громадянського суспільства.

Таблиця 1. Вибірка фрагментів цифрових наративів здобувачів освіти, доступних публічно

Література

1. Закон України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2145-19#Text (дата звернення: 21.11.2022).

2. Кравченко О.О. Освітньо-просвітницька діяльність Пролеткульту України у структурі суспільно-історичних змін (1917-1932 рр.): автореф. дис. ... д-ра пед. наук: спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / Уман. держ. пед. ун-т ім. Павла Тичини. Умань, 2017. 44 с.

3. Лелюх С.Р. Освітньо-просвітницька діяльність православних священників: до проблеми термінології. Понятійно-термінологічний апарат історико-педагогічних досліджень: історія і сучасні підходи: зб. матеріалів VI Всеукр. наук.-методол. семінару з історії освіти, 19 трав. 2021 р., Київ / НАПН України. Вінниця: Нілан-ЛТД, 2021. С. 55-57.

4. Лещенко М. Методи біографічних досліджень в дискурсі освітніх наративних практик. Наукові записки Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Київ, 2012. № 2. С. 62-65.

5. Павленко В. В. Освітньо-просвітницька діяльність іноземних педагогів на Волині (ХІХ - початок ХХ ст.): дис. ... канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / Житомир. держ. ун-т ім. Івана Франка. Житомир, 2010. 299 с.

6. Проект плану відновлення України. Матеріали робочої групи «Освіта і наука». Липень 2022. Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/diyalnist/nacionalna-rada-z-vidnovlennya-ukrayini-vid-naslidkiv-vijni/robochi-grupi.

7. Розвадовська Т. Просвітницька робота соціального педагога як важлива фахова складова. Наукові записки УКУ. 2017. Ч. 9: Педагогіка. Психологія, Вип. 2. C. 161-168.

8. Семеног О. Цифрові наративи у фаховій підготовці майбутніх учителів української мови і літератури. Про фесіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти. 2017. Вип. 5(2). С. 207-220. Режим доступу: http://nbuv. gov.ua/UJRN/prptma_2017_5(2) 23.

9. Сінькевич О.Б. Наративна персональна ідентичність у добу масової культури. Вісник Дніпропетровського університету. 2014, Т 22, Вип. 24 (2). С. 124-130.

10. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / за заг. ред. проф. І.Д. Звєрєвої. Київ 2008, с. 292.

11. Тимчук Л.І. Методика створення біографічних цифрових наративів в контексті педагогічної освіти. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2015. № 5. С. 389-405.

12. Тимчук Л.І. Соціально-педагогічні проблеми формування інформаційно-комунікаційних компетентностей в сучасному медіа просторі. Нові технології навчання: Наук.-метод. зб. Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН України. Київ, 2014. Вип. 82. С. 172-177.

13. Digital Storytelling Across the Curriculum http://storykeepers.wikispaces.com/file/view/Digital_Storytelling_Part2.pdf/295015942/Digital_Storytelling_Part2.pdf.

References

1. Law of Ukraine “On Education” dated September 5, 2017 No. 2145-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text (date of application: 21.11.2022). [in Ukrainian].

2. Kravchenko O.O. Educational activity of the Proletkult of Ukraine in the structure of socio-historical changes (1917-1932): abstract. thesis ... Dr. Ped. Sciences: spec. 13.00.01 “General pedagogy and history of pedagogy”. Uman State Pedagogical University named after Pavlo Tychyna. Uman, 2017. 44 p. [in Ukrainian].

3. Lelyukh, S.R. (2021). Educational activity of Orthodox priests: to the problem of terminology. Conceptual and terminological apparatus of historical and pedagogical research: history and modern approaches: coll. materials VI All-Ukrainian. Science and Methodology seminar on the history of education, May 19. 2021, Kyiv. NAPN of Ukraine. Vinnytsia: Nilan-LTD, P. 55-57. [in Ukrainian].

4. Leshchenko, M. (2012). Methods of biographical research in the discourse of educational narrative practices. Scientific notes of Taras Shevchenko Kyiv National University. Kyiv. No. 2. P 62-65. [in Ukrainian].

5. Pavlenko, V.V. (2010). Educational activities offoreign teachers in Volyn (XIX - beginning of XX centuries): diss. ... candidate ped. Sciences: spec. 13.00.01 “General pedagogy and history of pedagogy”. Zhytomyr. state University named after Ivan Franko. Zhytomyr. 299 p. [in Ukrainian].

6. Draft plan for the recovery of Ukraine. Materials of the working group “Education and Science”. July 2022. Access mode: https://www.kmu.gov.ua/diyalnist/nacionalna-rada-z-vidnovlennya-ukrayini-vid-naslidkiv-vijni/robochi-grupi [in Ukrainian].

7. Rozvadovska, T. (2017). Educational work of a social pedagogue as an important professional component. Scientific notes of UKU. Part 9: Pedagogy. Psychology, Vol. 2. p. 161-168. [in Ukrainian].

8. Semenog, O. (2017). Digital narratives in professional training of future teachers of Ukrainian language and literature. Teacher professionalism: theoretical and methodical aspects. Issue 5(2). P 207-220. Access mode: http://nbuv.gov.ua/UJRN/prptma_2017_5(2) 23. [in Ukrainian].

9. Sinkevich, O.B. (2014). Narrative personal identity in the age of mass culture. Bulletin of Dnipropetrovsk University. Volume 22, Issue 24 (2). P 124-130. [in Ukrainian].

10. Social pedagogy: a small encyclopedia / by general. ed. Prof. I.D. Zvereva. Kyiv 2008, p. 292. [in Ukrainian].

11. Tymchuk, L.I. (2015). The method of creating biographical digital narratives in the context of pedagogical education. Pedagogical sciences: theory, history, innovative technologies. No. 5. P 389-405. [in Ukrainian].

12. Tymchuk, L.I. (2014). Socio-pedagogical problems of forming informational and communication competences in the modern media space. New learning technologies: Scientific and method. coll. Institute of Innovative Technologies and Content of Education of the Ministry of Education and Culture of Ukraine. Kyiv, 2014. Vol. 82. P. 172-177. [in Ukrainian].

13. Digital Storytelling Across the Curriculum http://storykeepers.wikispaces.com/file/view/Digital_Storytelling_Part2.pdf/295015942/Digital_Storytelling_Part2.pdf [in English].

Размещено на Allbest.ru