Навчання лінгвокраїнознавства як процес прилучення до культури іншого народу

Семантика слова одним лексичним поняттям не вичерпується. Слова що є еквівалентними в понятійній області, часто розходяться в іншій сфері своєї семантики. Порівняємо такі понятійно-еквівалентні одиниці як школа та school. Школа є навчальним закладом що запезпечує загальну освіту і здійснює виховання молодого покоління. School is an mstitution for educating children. Це слово в англійській і рідній мовах викликає сукупність знань, пов'язаних з позначеним явищем. Школа може бути середня, загальноосвітня, спортивна, музична. School can be: grammar, public, day, comprehensive, junior, seniour, modern. Таким чином, можна не тільки визначити місце лексичного фону в значенні слова, але й виявити його глибоко лінгвістичний зміст: екстралінгвістичні знання визначають місце слова в лексичній системі і його вживання в мові. Часто слова, які позначають один і той самий предмет в культурі двох народів, пов'язують з нетотожнім змістом, що дозволяє говорити про національні смисли мовних знаків.

Можна стверджувати, що актуальним завданням сучасної освіти в галузі іноземних мов залишається розробка прийомів, методів і методики паралельного засвоєння мови і формування лінгвокраїнознавчої компетентності, встановлення діалогу культур. Тому цей напрямок залишається перспективним для подальших досліджень.

Ключові слова: лінгвокраїнознавство, іншомовна комунікативна компетентність, культурний (екстралінгвістичний) компонент слів.

Виклад основного матеріалу

Вивчення культурного (екстралінгвістичного) компонента слів і висловів є важливою умовою результативного оволодіння іноземною мовою, що, в свою чергу воно входить до більш широкого кола культурно-історичних значень відповідної соціальної дійсності, засвоєння яких є важливою умовою використання мови як засобу спілкування. Так, наприклад, варто підкреслити, що неодмінною умовою реалізації будь-якого комунікативного акту повинно бути обопільне знання реалій мовцем і слухачем, що є основою спілкування, воно отримало в лінгвістиці назву фонових або екстралінгвістичних знань.

Дослідниці С.В. Полякова та Л.А. Мамонова небезпідставно стверджують, що лінгвокраїнознавство забезпечує розв'язання низки проблем, зокрема головної, на їх погляд, - розуміння тексту (Полякова, Мамонова 2006). Викладання лінгвокраїнознавства, таким чином, має своєю метою передачу здобувачу освіти фонових/екстралінгвістичних знань, якими володіє носій мови. Той, хто вивчає іноземну мову залишається, звісна річ, носієм своєї рідної мови та культури, проте його фонові/екстралінгвістичні знання збагачуються, певною мірою ця особистість стає носієм іншої культури, водночас розуміє і цінує свою власну (Грищенко, 2018: 68).

Наступна думка дає відповідь на питання стосовно вирішення нагальних завдань викладання іноземної мови як засобу комунікації. Всі мови повинні вивчатися в єдності зі світоглядом і культурою народів, які розмовляють цими мовами. Кожне заняття з іноземної мови є практикою між- культурного спілкування, тому що майже кожне іноземне слово відображає інший світ і культуру, виявляє присутність національної свідомості та обумовлено світоглядом. Тісні взаємовідносини та взаємозалежність викладання іноземних мов і міжкультурної комунікації безперечні. Справжнє мовлення, а не використання окремих іншомовних слів, значною мірою визначається знанням суспільного і культурного життя людей певного мовного колективу.

Представники напрямку вивчення соціальної обумовленості мови зосереджують свою увагу на дослідженні значення слова. Вони виходять з того, що слово є, перш за все, позначення, знак тієї чи іншої реалії дійсності і тому в його семантиці можна знайти певний екстралінгвістичний зміст, який безпосередньо відображає культуру та історію країни, мова якої вивчається. Таким чином, саме через значення здійснюється зв'язок лексичних одиниць з позамовною дійсністю.

Даний напрямок можна назвати лінгвокраїнознавчим, тому що з одного боку, він сформувався під впливом проблеми про співвідношення мови і культури, а з іншого боку його виникнення було обумовлено саме прагматичними передумовами: підходом до викладання іноземної мови як засобу спілкування, необхідністю вивчення мови в тісному зв'язку з культурою країни, мова якої вивчається.

Так наприклад, певний час потому одним з лінгвістів було запроваджено поняття культурно-історичного компонента значення, висловивши думку про те, що слово, яке відображує предмет або явище дійсності певного соціуму, не тільки позначає, але й створює його. Тому в його семантиці повинен міститися певний компонент, що фіксує саме той соціальний фон, в якому це слово існує. «Визнаючи наявність внутрішнього змісту слова-знаку, тобто факту, що слово-знак виражає щось крім самого себе, ми маємо визнати і наявність культурного компонента» (Бігич та ін., 2013). екстралінгвістичний лінгвокраїнознавчий комунікативний іноземний

Багато лінгвістів-дослідників розглядають фонові або екстралінгвістичні знання як основний об'єкт лінгвокраїнознавства у своїх роботах. З їх дослідженнями пов'язане становлення лінгвокраїнознавства як окремої науки, і не можна заперечувати, що всі досягнення лінгвокраїнознавства відповідають цілям і задачам методики викладання іноземних мов в цілому.

Звичайно, ми не можемо не брати до уваги той факт, що вчені-лінгвісти, заклавши теоретичний фундамент лінгвокраїнознавства, стикнулися з проблемами, що є актуальними і досі. Ними переймаються вчені різних галузей знань: лінгвісти, психологи, психолінгвісти, соціологи, соціолінгвісти.

Всім відомо, що лінгвокраїнознавство розглядає фонові знання як компонент семантики слова, звідси походить лінгвістична спрямованість досліджень. Одним з методів об'єктивізації фонових знань є асоціативний експеримент що широко застосовується в психолінгвістиці, яка намагається дослідити яким є співвідношення суспільного і особистого в процесі комунікації.

Раніше вже було доведено об'єктивність існування фонових знань та розкрито їхню лінгвістичну природу. Саме фонові/екстралінгвістичні знання розкрили накопичувальну функцію лексичної семантики, а також сутність кумулятивної функції мови. Відповідно, одиниці мови містять в собі знання соціальної дійсності осягнуті людиною.

Слово певним чином інтерпретує інформацію про світ, воно одночасно є засобом оцінки та актом впливу на одержувача інформації. Фіксація або кодування сприйнятого людського досвіду у формі лінгвістичного знаку дозволяє інформації передаватися від одного носія мови до іншого і зберігатися в часі і просторі. На думку В. Гумбольдта, «мова - це світ між світом зовнішніх явищ і внутрішнім світом людини» (Глухоман, 2006: 57).

Семантика слова одним лексичним поняттям не вичерпується. Слова що є еквівалентними в понятійній області, розходяться в іншій сфері своєї семантики. Розглядаючи значення слова розчленовано, як сукупність семантичних складових або семантичних часток, можна виділити лексичний фон наступним чином: він буде складатися з тих непонятійних семантичних часток, які утворюють залишок, якщо з усієї семантики, всього плану змісту слова (семеми), відокремити понятійні семантичні частки. Порівняємо, наприклад, такі понятійно-еквівалентні одиниці, як школа і school. Школа є навчальним закладом що запезпечує загальну освіту та здійснює виховання молодого покоління. School is an mstitution for educating children. Це слово в англійській і рідній мовах викликає сукупність знань, пов'язаних з позначеним явищем. Школа може бути середня, загальноосвітня, спортивна, музична. School can be: grammar, public, day, comprehensive, junior, seniour, modern. Таким чином, за допомогою прикладів, можна не тільки визначити місце лексичного фону в значенні слова, але й виявити його глибоко лінгвістичний зміст: екстралінгвістичні знання визначають місце слова в лексичній системі і його вживання в мові.

Якщо порівняти понятійно-еквівалентні слова boarding school і школа-інтернат в англійській та українській мовах, вони будуть відрізнятися одне від одного, тому що кожне з них пов'язане з певною сукупністю знань. Необхідно відзначити, що в разі перекладу подібних словосполучень методом калькування (high school - вища школа) можна спостерігати явище лінгвокраїнознавчої інтерференції, оскільки в українській мові вищою школою називають навчальні заклади, в яких можна здобути вищу освіту. Проте в англійській мові high school вживається для позначення старших класів середньої школи, іноді це словосполучення має конотацію головна, основна, школа міста, наприклад: Saint Ives High School (in the town of Saint Ives).

Можна навести доволі багато інших прикладів за темою «Освіта», які доводять це положення. Наприклад, якщо запитати студента з Великої Британії, на що він витратив свою стипендію, це питання буде для нього доволі дивним, тому що стипендія для британського студента не є грошовим бонусом, який він отримує на будь-які витрати. Ці гроші перераховуються на отримання освіти і є оплатою за навчання. Отож, таке питання для британського студента не має сенсу: в цьому випадку ми стикаємось з явищем лінгвокраїнознавчої інтерференції. Цей приклад наочно демонструє, яким чином повсякденні явища життя британських студентів співвідносяться з нашою дійсністю. Наприклад, іноземним здобувачам освіти що протягом семестру опановували українську мову в рамках обміну студентів, було запропоновано завдання закінчити певну кількість речень, значення яких було їм цілком зрозуміло і визначалося темою «Навчання, освіта». Наприклад, здобувачам освіти було запропоновано закінчити речення: (початок речення). Студенти I групи потоку відрізняються від студентів IV групи тим, що... (кінець речення) вони більш здібні та розумні. Це наочно доводить, що недостатньо знайомі з вітчизняною системою освіти, іноземні студенти повністю ототожнювали лексичне поняття і лексичний фон слів системи своєї мови (в даному випадку, слово stream) зі словами нерідної для них мови. Відомо, що у Великій Британії потоки студентів поділяються на групи залежно від їхніх здібностей, але це не є характерним для нашої системи освіти.

При розгляді схожих одиниць фонової лексики, певну частину можна назвати безеквівалентними, тому що національно-культурний зміст в цих словах складає сутність їх значення, і вони позначають поняття, що не мають повних співпадінь з нашою дійсностю.

Наведемо декілька прикладів:

streaming = granting = banding - це розподіл студентів у групи в залежності від їхньої успішності.

Eleven plus = 11 + -іспити в одинадцять років (або трохи старше), що включають відбіркові інтелектуальні тести.

Tripartitism - розподіл шкіл Британії на три види - сучасні, граматичні та технічні.

May week - (насправді) два тижні в червні, наприкінці навчального року.

Commemoration - день поминання (день, коли згадують засновників університетів, шкіл).

Слід зазначити, що перш за все, фрагменти історичного, соціального досвіду, обумовленого діяльністю певного етносу або народу, відбиваються в лексичному складі мови. Існування тих чи інших лексичних одиниць пояснюється здебільшого практичними потребами. Так, представники народів Азії розрізняють різноманітні сорти рису, кожному з яких відповідає своя назва, тому що він там дуже розповсюджений і без нього неможна уявити існування. У різних країнах неоднакові традиції позначення кольору. Точніше, їх тлумачення, наприклад, сірий колір асоціюється в українській мові з посередніми здібностями та буденністю. Ми говоримо сіра буденність, або така сірість, коли говоримо про обмежених людей. Але в Британії сірий колір є кольором елегантності, шляхетності, тобто має зовсім інші конотації. Навіть одній і тій самій фізичній речі можуть відповідати абсолютно різні семантичні описи залежно від того, в рамках якої цивілізації розглядається ця річ. Тому справедливим є твердження про існування національних смислів, змістів. Не можна заперечувати, що два слова в двох різних мовах, що позначають один і той самий предмет в культурі двох народів, і є перекладними еквівалентами, неминуче пов'язуються з нетотожнім змістом, і це дозволяє говорити про національні смисли мовних знаків. Наведений вище приклад із усім відомими словами школа та school наочно це доводить.

У деяких мовах поява певних слів або словосполучень, що позначають ті чи інші поняття, було викликано певними соціальними причинами. Наприклад, характерними рисами епохи королеви Вікторії в позаминулому столітті стали промислова революція, розвиток капіталізму, а також кодекс моралі суспільства, що відобразив консервативні цінності. Така мораль призвела до подвійних стандартів у поведінці, що не могло не відбитися в мові. В Англії вікторіанської доби вважалось неприйнятним говорити такі слова, як груди, ніжка, навіть якщо йшлося про курку, тому з'явилися словосполучення white meat та black meat. Існування подібних евфемізмів в інших мовах було присутнє меншою мірою, або взагалі зафіксовано не було.

Відомо, що лінгвокраїнознавство може бути дисципліною що викладається як окремий предмет (на факультеті іноземних мов або на філологічному факультеті), так і на заняттях з практики іноземної мови в процесі роботи над семантикою мовних одиниць. Таким чином, якщо приділяти увагу фоновому/екстралінгвістичному фактору у вивченні іноземних мов, він може забезпечити глибокий додатковий смисловий рівень всьому процесу навчання.

Тому безсумнівно, формування лінгвокраїнознавчої компетенції є нагальною потребою в процесі вивчення будь-якої іноземної мови на всіх етапах. Доречно також розглядати лінгвокраїнознавчу компетенцію як складову професійної комунікативної компетенції. Професори Ю. Веклич і Д. Миронець включають у це поняття знання культури, історії, географії, політичного устрою, а також соціальний розвиток країни на сучасному етапі; знання особливостей мовленнєвої і немовленнєвої поведінки носіїв мови, що вивчається. Тобто сформованість цілісної системи уявлень про національні культурні особливості, що дозволяє асоціювати з мовною одиницею ту саму інформацію що й носії мови, і досягти у такий спосіб повноцінної].' комунікації (Веклич, Миронець 2012: 118).

Наприкінці хочу процитувати дослідницю Л. Звяк, яка наголошує що лінгвокраїнознавчий підхід забезпечує не тільки ефективне вирішення практичних, розвивальних і навіть виховних завдань у вивченні іноземної мови, але й містить величезні можливості формування і подальшої підтримки мотивації навчання (Цвяк, 2014: 202).

Висновки

Отже, спираючись на дослідження явищ лінгвокраїнознавчої інтерференції, можна стверджувати, що це явище обумовлюється відмінністю лексичних фонів одиниць що зіставляються. Ми можемо не тільки визначити місце лексичного фону в значенні слова, але і показати його глибоко лінгвістичний зміст: фонові/екстралінгвістичні знання визначають місце слова в лексичній системі і його вживання в мові. Однак, лексичний фон може виноситися нібито за межі слова, деякі автори тлумачать його як самостійну одиницю. Остаточно не вирішено питання про визначення меж екстралінгвістичних знань, часом до них відносять майже всі знання, якими володіють особи на час спілкування.

Вищевикладене свідчить про те, що за останні десятиліття у вивченні соціальної зумовленості мови намітився певний прогрес. Якщо раніше твердження вчених-лінгвістів про культурно-соціальну сутність мови носило скоріше декларативний характер, то зараз існує напрям досліджень, що доволі успішно проводяться. Лінгвокраїнознавчий підхід враховує комунікативну поведінку народу або етносу як компонент його власної національної культури, фрагмент національної духовної культури що корегує комунікативну поведінку.

Лінгвокраїнознавчий аспект варто враховувати при підготовці методичних рекомендацій і посібників, він має бути представленим у цілях і завданнях навчання іноземної мови, у змісті та прийомах навчання, що дозволить спрямовано здійснювати формування фонових знань з самого початку вивчення мови (Антонова, 2017: 167).

Лінгвісти-дослідники разом із методистами доводять, що актуальним завданням сучасної освіти в галузі іноземних мов залишається розробка прийомів, методів і методики паралельного засвоєння мови і формування лінгвокраїнознавчої компетентності, встановлення діалогу культур. Через те що однією з основних функцій мови, тісно пов'язаних з комунікативною, є зберігання та передача традицій, історії та культури, національної свідомості, під час вивчення іноземної мови необхідно враховувати цю функцію, бо мова є універсальнім кодом, за допомогою якого можна зрозуміти спосіб життя і мислення, притаманний певному народу. Таким чином відбувається розширення поняття комунікативної компетентності завдяки долучення до широкого кола явищ, пов'язаних з життям народу - носія мови що вивчається. Такі екстралінгвістичні явища відображають загальнолюдські та національні особливості. Тому характер цих явищ, їх повнота та способи включення в мову обумовлюють аспекти викладання іноземної мови. Прийоми та методи передачі та засвоєння явищ що використовуються під час навчання певної мови постійно удосконалюються, що й може бути темою наступних досліджень.

Список використаних джерел

1. Антонова Л. Лінгвокраїнознавчий аспект вивчення іноземних мов у старших класах. Скарбниця методичних ідей. Таврійський вісник освіти. 2017. №1 (57). С. 164-169.

2. Варєшкіна Н.В., Ковбасюк С.В. Навчання іноземної мови у контексті діалогу культур. Наук. зб. «Актуальні питання гуманітарних наук»: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Дрогобич, 2023. Вип. №59, Том I. С. 244-250.

3. Веклич Ю., Миронець Д. Формування лінгвокраїнознавчої компетенції в процесі професійної підготовки майбутніх учителів іноземної мови. Молодь і ринок. №3 (86). 2012. С. 118-121.

4. Глухоман І.В. Філософські засади та філософське значення лінгвістичної концепції В. фон Гумбольдта. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. Київ: Київський національний університет, 2006. Т. 80. С. 56-59.

5. Грищенко І. Формування лінгвокраїнознавчої компетенції у процесі вивчення української мови як іноземної. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія. Вип. 1(39). 2018. С. 67-69.

6. Заволока С.І. Лінгвокраїнознавчий аспект викладання іноземної мови. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. 2020. №73, Т. 1. С. 59-62.

7. Загнітко А. Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни. Донецьк: ДонНУ, 2012. Том 2. К - О. 350 с.

8. Методика навчання іноземних мов і культур: теорія і практика: підручник для студентів класичних, педагогічних і лінгвістичних університетів / Бігич О.Б., Бориско Н.Ф., Борецька Г.Е. та ін. / за загальн. ред. С.Ю. Ніколаєвої. Київ: Ленвіт, 2013. 590 с.

9. Полякова С.В., Мамонова Л.А. Лінгвокраїнознавство - освіта засобами іноземної мови [Електронний ресурс].

10. Редько В. Відчинити вікно в інший світ. Іноземні мови в навчальних закладах. 2008. №1. С. 22-26.

11. Цвяк Л.В. Значення лінгвокраїнознавства для формування іншомовної комунікативної компетенції майбутнього офіцера прикордонника. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Педагогіка, соціальна робота. Вип. 34. 2014. С. 200-203.

12. Bennet M.J. Basic concepts of intercultural communication: Paradigms, principles and practices. 2^nd ed. Boston, MA: Itercultural Press, 2013. P. 105-136.

13. Dignen, Bob. Communicating across cultures. Professional English. Cambridge University Press, 2014. 96 p.

14. Lado, R. Linguistics across cultures: Applied linguistics for language teachers. University of Michigan Press: Ann Arbor, 1957. 110 p.

15. Longman Dictionary of English Language and Culture. Edinburgh Gate, Harlow: Longman, 2002. 1658 p.

16. Oxford Guide to British and American Culture. Oxford University Press, 2000. 599 p.

References

1. Antonova L. Linhvokrainoznavchyi aspekt vyvchennia inozemnykh mov u starshykh klasakh. [Linguistic aspect of learning foreign languages in senior classes]. Skarbnytsia metodychnykh idei. Tavriiskyi visnyk osvity. 2017. №1 (57). S. 164-169. [in Ukrainian]

2. Varieshkina N.V., Kovbasiuk S.V. Navchannia inozemnoi movy u konteksti dialohu kultur. [Learning a foreign language in the context of the dialogue of cultures]. Nauk. zb. «Aktualni pytannia humanitarnykh nauk»: mizhvuzivskyi zbirnyk naukovykh prats molodykh vchenykh Drohobytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Ivana Franka. Drohobych, 2023. Vyp. №59, Tom I. S. 244-250. [in Ukrainian]

3. Veklych Yu., Myronets D. Formuvannia linhvokrainoznavchoi kompetentsii v protsesi profesiinoi pidhotovky maibutnikh uchyteliv inozemnoi movy. [Formation of linguistic and country studies competence in the process of professional training of future foreign language teachers]. Molodi rynok. №3 (86). 2012. S. 118-121. [in Ukrainian]

4. Hlukhoman I.V. Filosofski zasady ta filosofske znachennia linhvistychnoi kontseptsii V. fon Humboldta. [Philosophical foundations and philosophical significance of V. von Humboldt's linguistic concept]. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu meni Tarasa Shevchenka. Seriia: Filosofiia. Politolohiia. Kyiv: Kyivskyi natsionalnyi universytet, 2006. T. 80. S.56-59. [in Ukrainian]

5. Hryshchenko I. Formuvannia linhvokrainoznavchoi kompetentsii u protsesi vyvchennia ukrainskoi movy yak inozemnoi. [Formation of linguistic and country studies competence in the process of learning the Ukrainian language as a foreign language]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho universytetu. Seriia: Filolohiia. Vyp. 1(39). 2018. S. 67-69. [in Ukrainian]

6. Zavoloka S.I. Linhvokrainoznavchyi aspekt vykladannia inozemnoi movy. [Linguistics aspect of foreign language teaching]. Pedahohika formuvannia tvorchoi osobystosti u vyshchii i zahalnoosvitnii shkolakh. 2020. №73, T. 1. S. 59-62. [in Ukrainian]

7. Zahnitko A. Slovnyk suchasnoi linhvistyky: poniattia i terminy. [Dictionary of modern linguistics: concepts and terms]. Donetsk: DonNU, 2012. Tom 2. K - O. 350 s. [in Ukrainian]

8. Metodyka navchannia inozemnykh mov i kultur: teoriia i praktyka: pidruchnyk dlia studentiv klasychnykh, pedahohichnykh i linhvistychnykh universytetiv. [Methods of teaching foreign languages and cultures: theory and practice: textbook for students of classical, pedagogical and linguistic universities] / Bihych O.B., Borysko N.F., Boretska H.E. ta in. / za zahaln. red. S.Iu. Nikolaievoi. Kyiv: Lenvit, 2013. 590 s. [in Ukrainian]

9. Poliakova S.V., Mamonova L.A. Linhvokrainoznavstvo - osvita zasobamy inozemnoi movy [Linguistic studies - education by means of a foreign language]. [Elektronnyi resurs]. Rezhym dostupu

10. Redko V. Vidchynyty vikno v inshyi svit. [Open a window to another world]. Inozemni movy v navchalnykh zakladakh. 2008. №1. S. 22-26. [in Ukrainian]

11. Tsviak L.V. Znachennia linhvokrainoznavstva dlia formuvannia inshomovnoi komunikatyvnoi kompetentsii maibutnoho ofitsera prykordonnyka. [The value of linguistic and regional studies for the formation of foreign language communicative competence of the future border guard officer]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia: Pedahohika, sotsialna robota. Vyp. 34. 2014. S. 200-203. [in Ukrainian]

12. Bennet M.J. Basic concepts of intercultural communication: Paradigms, principles and practices. 2^nd ed. Boston, MA: Itercultural Press, 2013. P. 105-136.

13. Dignen, Bob. Communicating across cultures. Professional English. Cambridge University Press, 2014. 96 p.

14. Lado, R. Linguistics across cultures: Applied linguistics for language teachers. University of Michigan Press: Ann Arbor, 1957. 110 p.

15. Longman Dictionary of English Language and Culture. Edinburgh Gate, Harlow: Longman, 2002. 1658 p.

16. Oxford Guide to British and American Culture. Oxford University Press, 2000. 599 p.

Размещено на Allbest.Ru