Формування правописної компетентності учнів на уроках української мови в середній школі

Виклад основного матеріалу. Українська мова є провідним навчальним предметом у системі сучасної українськомовної освіти, мета якої, як відомо, сформувати компетентного й висококультурного мовця, національно свідому, духовно багату мовну особистість, носія народної культури і традицій. Задекларований у Державному стандарті базової середньої освіти компетентнісний потенціал мовно-літературної галузі націлює учнів цінувати українську мову як чинник національної та громадянської ідентичності, ефективний засіб самовираження, прагнути застосовувати її в усіх царинах життя, навчившись висловлювати думки, почуття, погляди й ефективно комунікувати як в усній, так і в письмовій формах. Визначальним маркером вправного писемного мовлення є дотримання загальноприйнятих орфографічних норм єдиних і обов'язкових для кожного громадянина України.

Ознайомлення з мовною системою й формування на цій основі базових лексичних, граматичних, стилістичних, орфоепічних, правописних умінь і навичок одне з головних завдань навчання української мови в закладах загальної середньої освіти (Українська мова. 5-9 класи, 2017: 1). Курс української мови в ЗЗСО передбачає здобуття знань з фонетики, графіки, орфоепії, орфографії, лексикології, фразеології, будови слова, словотвору, морфології, синтаксису, пунктуації. Варто зауважити, що навчальні програми не виділяють орфографію в окремий розділ. Спеціальним принципом її вивчення є зв'язок з іншими мовними рівнями, зокрема «опора на звуко-буквений склад слова, опора на морфемний склад слова, зв'язок занять з орфографії з розвитком мовлення, опора на граматику» (Рускуліс, 2022: 158). Системне опрацювання орфографічних правил й формування відповідних навичок відбувається паралельно з іншими розділами шкільного курсу української мови, що поступово розширює і поглиблює мовні знання учнів, увиразнює внутрішньопредметні зв'язки, сприяє цілісності результатів вивчення і засвоєння орфографічних норм.

Належна орфографічна грамотності школярів формується через ознайомлення їх із системою загальноприйнятих способів передачі усного мовлення на письмі. Автори підручників з методики навчання української мови в ЗЗСО визначають такі завдання навчання орфографії: «по-перше, дати учням зрозуміти і відчути велику суспільну значимість орфографії і необхідність опанування її; по-друге, домогтися цілковитого оволодіння необхідними знаннями, вміннями й навичками з орфографії» (Олійник, 1979: 193); «ознайомити студентів з основними орфографічними завданнями; сформувати на основі цих понять орфографічні вміння; навчити писати слова з орфограмами, що не перевіряються; сформувати в учнів потребу й уміння користуватися орфографічним словником» (Пентилюк, 2004: 217).

Орфографічну компетентність учні ЗЗСО виформовують поетапно. Підґрунтя орфографічної грамотності закладає початкова школа, формуючи і розвиваючи навички грамотного письма, залучаючи учнів до створення власних писемних висловлень, зокрема за допомогою цифрових пристроїв і в онлайн-режимі, навчаючи перевіряти написане, виявляти і виправляти самостійно чи з допомогою вчителя недоліки письма (графічні, орфографічні, пунктуаційні). Типова освітня програма передбачає, що здобувач першого рівня повної загальної середньої освіти: «записує текст (від руки чи за допомого клавіатури); оформлює власне висловлення зрозуміло, дотримуючись норм літературної мови, за потреби звертається до орфографічного словника як довідкового джерела щодо норм правопису; перевіряє грамотність написаного; удосконалює власний письмовий текст, знаходить помилки, редагує рукописний та електронний текст; перевіряє вивчені орфограми доречним способом (за орфографічним словником; зміною форми слова або добором споріднених слів, за правилом) у процесі письма та пояснює свій вибір» (Типова освітня програма початкової школи, 2022). Такі результати навчально-пізнавальної діяльності учнів виформовує реалізація передусім двох змістових ліній початкового курсу мовно-літературної освіти: «Взаємодіємо письмово» і «Досліджуємо мовлення».

Провідний етап формування орфографічної компетентності 5-7 класи: учні засвоюють теоретичні правила, системно опрацьовують основні орфограми паралельно з вивченням інших розділів мовознавства в межах мовної змістової лінії. Зауважимо, що рекомендовані МОН України модельні навчальні програми з української мови для 5-6 класів по-різному визначають послідовність вивчення розділів науки про мову, пор.: 1) 5 клас «Лексикологія», «Фразеологія», «Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія», «Відомості з синтаксису й пунктуації»; 6 клас «Будова слова. Орфографія», «Словотвір. Орфографія», «Морфологія. Орфографія» (Голуб, Горошкіна, 2021); 2) 5 клас «Лексикологія», «Будова слова. Орфографія», «Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія», «Відомості з синтаксису й пунктуації»; 6 клас «Лексикологія. Фразеологія», «Словотвір. Орфографія», «Морфологія. Орфографія» (Заболотний, Заболотний, Лавринчук, Плівачук, Попова, 2021). Орфографічні знання, як бачимо, школярі здобувають вивчаючи паралельно відомості з фонетики, морфеміки, словотвору та морфології. Така розосередженість орфографії в шкільному курсі української мови, на думку лінгводидактів, загалом «забезпечує наукові основи розуміння учнями сутності орфограм, а також поступовість і тривалість роботи над формуванням орфографічної грамотності» (Пентилюк, 2011: 176).

Після вступної теми про значення мови в житті кожної людини, суспільства й держави загалом, п'ятикласники опрацьовують тему «Лексикологія». Попри те, що в самій назві розділу немає терміна «орфографія», як у наступних, усе ж, за нашими спостереженнями, учні працюють над формуванням орфографічної компетентності в ході вивчення поділу слів на власне українські і запозичені, звертаючи особливу увагу на написання слів іншомовного походження. Одним з очікуваних результатів вивчення цієї теми навчальна програма декларує вміння учня «виявляти і виправляти помилки, допущені в тексті з урахуванням засвоєних мовних норм» (Голуб, Горошкіна, 2021). Відповідні параграфи містить і підручник з української мови для 5 класу, зокрема: «Написання апострофа у словах іншомовного походження», «Написання м'якого знака у словах іншомовного походження», «Подвоєння і подовження приголосних у словах іншомовного походження», «Букви І та И у словах іншомовного походження» (Голуб, Горошкіна, 2022) тощо.

Закономірно, що значний пласт правил правопису слів української мови п'ятикласники опановують під час розгляду теми «Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія» не лише поглиблюючи знання про українську абетку, співвідношення букв і звуків, їх класифікацію, особливості вимови голосних і приголосних, але й водночас удосконалюючи орфографічну компетентність з опертям на фонетичні закони, простежуючи специфіку звукового мовлення та його буквеного запису. До опрацювання запропоновано теми про правопис ненаголошених [е] та [и], правила вживання м'якого знака і апострофа, правила перенесення слів з рядка в рядок, правила милозвучності (чергування у в, і й, з із зі), спрощення в групах приголосних. Опанування навчального матеріалу передбачає, що учень набуде умінь знаходити і виправляти огріхи і помилки в змісті, будові й мовному оформленні власного і чужого письмового тексту, застосовувати знання правил орфографії для вдосконалення власного мовлення, виявляти орфографічні помилки, пояснювати виправлення, покликаючись на вивчені правила та вправно користуючись орфографічним словником.

Навички грамотного письма учні покращують під час вивчення морфеміки та словотвору, повторюючи й поглиблюючи відомості про значущі частини слова основу (корінь, суфікс, префікс) і закінчення та особливості їх правопису. Опанування навчального матеріалу з теми «Будова слова. Орфографія» передбачає розгляд таких тем: написання префіксів з-, зі-, с-,роз-, без-, пре-, при-, прі-; правила написання букв е, и, і в суфіксах -ечок-, -ечк-, -ичок-, -ичк-, -інн-(я), -ення-(я), -инн-(я), -ив-(о), -ев-(о); букви е, о, и в прикметникових суфіксах -ев(-єв-), -ов-, -ин-,-ін-, -ичн-. Одним із очікуваних результатів такої навчальнопізнавальної діяльності учнів є уміння «знаходити і виправляти типові помилки у змісті тексту, будові слова, написанні значущих частин слова; користуватися орфографічним словником» (Голуб, Горошкіна, 2021).

Відтак орфографічну компетентність шестикласників поглиблює тема «Словотвір. Орфографія», що спрямовує школярів опанувати такі орфограми: правопис складноскорочених слів, сполучні о, е в складних словах, правопис складних слів разом, з дефісом, окремо, написання слів з пів, зміни приголосних під час творення слів, зокрема іменників із суфіксом -ин-(а) від прикметників на -ський, -цький, іменників із суфіксами -ств-(о), -зтв-(о), -цтв-(о), прикметників із суфіксами -ськ-, -цьк-, -зьк-. Засвоєння навчального матеріалу сприяє таким результатам навчальнопізнавальної діяльності учнів: складати та оформляти власне висловлення згідно зі словотвірними нормами; виявляти і виправляти помилки, допущені в тексті, спираючись на засвоєні мовні норми (Голуб, Горошкіна, 2021). Варто зауважити, що учні опановують орфографічні правила відповідно до чинної редакції українського правопису, напр.: 1) написання разом складних слів з першою іншомовною частиною, що 1) визначає кількісний вияв чого-небудь (міні-, максі-, міді-, супер-, преміум-, топ-, флештощо); б) закінчується на о, а у ролі сполучних голосних (відео-, євро-, медіа-, кіно-, фототощо); 2) правопис слів з пів окремо, якщо це невідмінюваний числівник зі значенням «половина», що поєднується з іменником у родовому відмінку (пів аркуша, пів України); 3) написання разом і з великої літери складного слова Святвечір, співвідносного з обрядовою назвою Святий вечір тощо.

Посутній пласт орфографічних правил здобувачі базової середньої освіти засвоюють, вивчаючи самостійні і службові частини мови та орфограми, властиві кожній з них. Тему «Морфологія. Орфографія» учні розглядають упродовж навчання в 6-7 класах. Шестикласники починають з іменних частин мови, зосереджуючись не лише на загальному значенні, морфологічних ознаках, синтаксичній ролі, особливостях словозміни різночастиномовних слів, але й водночас опрацьовуючи правила їх правопису. Модельні навчальні програми пропонують такий обсяг орфографічних знань: а) іменник: велика буква та лапки у власних назвах; букви -а (-я), -у (-ю) в закінченнях родового відмінка однини іменників чоловічого роду другої відміни; особливості написання іменників у кличному відмінку; написання й відмінювання чоловічих і жіночих прізвищ, імен по батькові; не з іменниками; правопис складних іменників; б) прикметник: написання не з прикметниками; написання -ні -нну прикметниках; написання складних прикметників разом і з дефісом; в) числівник: ь на кінці числівників і перед закінченням у непрямих відмінках; роздільне написання складених числівників; написання разом порядкових числівників з -сотий, -тисячний, -мільйонний; г) займенник: написання разом і з дефісом неозначених займенників; правопис заперечних займенників; написання займенників з прийменниками. Вивчаючи закономірності словозміни іменників, прикметників, числівників, займенників, школярі вправляються й у написанні їх відмінкових закінчень.

У 7 класі вивчення української мови починається з теми «Літературна норма української мови», тож учні розглядають типи норм, усвідомлюють необхідність дотримання чинних норм та вчяться помічати порушення їх. Засвоївши поняття «орфографічна норма», семикласники вдосконалюють орфографічну компетентність, студіюючи інші частини мови, зокрема: а) дієслово: букви е, и в особових закінченнях дієслів I і II дієвідмін, не з дієсловами; правопис -ться, -шся в дієсловах; правопис відмінкових закінчень дієприкметників; правопис суфіксів дієприкметників; -ну дієприкметниках та -нну прикметниках дієприкметникового походження, не з дієприкметниками і з дієприслівниками; б) прислівник: букви -нта -нну прислівниках; не і ні з прислівниками, и та і в кінці прислівників, правопис прислівників на -о, -е, утворених від прикметників і дієприкметників, написання прислівників окремо, разом, з дефісом, написання прислівникових словосполучень типу раз у раз, з дня на день; в) правопис похідних прийменників разом, окремо, з дефісом; г) написання сполучників разом та окремо; ґ) правопис часток не і ні з різними частинами мови, написання часток -бо, -но, -то, -от, -таки; д) дефіс у вигуках. Ретельне вивчення особливостей правопису різних частиномовних слів спрямоване на формування в учнів умінь записувати їх правильно, пояснювати написання відповідними правилами, застосовувати знання правил орфографії для вдосконалення власного писемного мовлення, дотримуючись орфографічних норм у процесі вибору мовленнєвих засобів, самостійно помічати і виправляти допущені в тексті помилки з урахуванням засвоєних орфограм.

Формування навичок грамотного письма, безперечно, уможливлює наполеглива й цілеспрямована робота учителя й учня, оптимальне поєднання різних форм, методів, прийомів і засобів навчання. Чинна програма з української мови для 5-9 класів пропонує в освітньому процесі застосовувати такі види навчальної діяльності з орфографії: а) пізнавальна діяльність пояснення й застосування правил написання слів; добір прикладів застосування орфографічних правил у житті людини; виявлення проблемних ситуацій, спричинених орфографічними помилками; виконання завдань, що передбачають використання орфографічного словника тощо; б) текстова діяльність виявлення слів, у яких різняться вимова й написання; редагування речень і текстів, у яких допущено орфографічні помилки; складання й оформлення власного висловлення згідно з усталеними орфографічними нормами; аналіз у тексті дотримання орфографічних і граматичних норм (Українська мова. 5-9 класи, 2017). Така навчальна діяльність стимулює здобувачів освіти застосовувати орфографічні знання на практиці, вдосконалювати навички самоконтролю, розвиває орфографічну пильність.

Чинні модельні навчальні програми з української мови для 5-6 класів НУШ рекомендують ширший перелік видів навчальної діяльності на уроках української мови для набуття орфографічної компетентності. З-поміж них чимало традиційних: визначення в слові орфограм, обґрунтування правильного написання слова, записування правильно слів з вивченими орфограмами; розпізнавання в текстах слів з указаними орфограмами; добирання прикладів з тією самою орфограмою; складання і проведення словникових диктантів, в т.ч. для взаємоперевірки; виправлення орфографічних помилок; колективне редагування написаного; робота з орфографічним словником. Натомість фіксуємо чимало новітніх методів, що, безперечно, зацікавлять школярів, стимулюватимуть їх до активної пізнавальної діяльності, як-от: складання «хмари слів» на вивчену орфограму; ігри зі словами (наприклад добирання слів, відгадування, вікторини тощо); підготовка відеопам'ятки (постер, слайди, відеоролик, схема) для соцмереж про написання префіксів, вживання апострофа чи м'якого знака; виконання проєкту (складання коміксу, казки, плакату, розроблення макету вебсторінки, презентації на тему, пов'язану з орфографією). Інтерактивні методи навчання орфографії дають змогу вчителеві організувати й реалізувати освітній процес цікаво, ефективно й результативно, стимулюють творчу активність школярів, розвиток їх таланту і лінгвокреативних здібностей.

Висновки. Орфографічна грамотність учнів тісно пов'язана із засвоєнням лінгвістичної теорії, усвідомленням взаємозв'язку орфографічних явищ із базовими термінопоняттями кожного з виучуваних розділів мови. Орфографічна компетентність здобувачів базової середньої освіти на уроках української мови виформовується передусім у 5-7 класах у ході розосередженого опанування орфографічних правил під час вивчення фонетики, морфеміки, словотвору й морфології. Відомості з цих розділів мовознавства слугують основою для усвідомлення й засвоєння школярами орфографічних норм. Оскільки у 8 і 9 класах учні детально вивчають синтаксис, то робота над удосконаленням їх орфографічної грамотності продовжується на уроках повторення і узагальнення вивченого на початку і наприкінці кожного року навчання. Опираючись на здобуті орфографічні знання учнів, їх уміння обґрунтовувати написання слів, вироблені навички грамотного письма, навчальна програма рекомендує працювати над основними правила правопису (за вибором учителя), зосередившись на таких видах діяльності: написання речень (текстів) з поясненням правопису слів; редагування словосполучень і речень, у яких допущено граматичні помилки. Така підсумкова робота, спрямована на удосконалення, корекцію й закріплення правописної грамотності учнів, передбачає глибоке осмислення базових понять розділу, як-от: орфографічне правило, орфограма (буквена / небуквена), орфографічна норма, орфографічна помилка, орфографічний словник, орфографічні знання, уміння і навички.

Перспективу подальших наукових спостережень відкриває аналіз ефективних традиційних та інноваційних методів і прийомів навчання орфографії на уроках української мови, що їх практикують у Новій українській школі, а також специфіка узагальнення й вдосконалення орфографічної компетентності учнів у практиці профільної школи.